Skip to main content

Full text of "Український історичний журнал (АРХІВ)"

See other formats 


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 
ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ ІЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім. І Ф.КУРАСА 


УКРАЇНСЬКИЙ 
ІСТОРИЧНИЙ 
ЖУРНАЛ 2 чена 


Головний науковий редактор: . 
академік НАН України ВАЛЕРІЙ СМОЛІЙ 





Редколегія: 

Геннадій Боряк (заступник головного наукового редактора), Владислав Верстюк, Степан Віднянський, 
Віктор Горобець, Олександр Гуржій, Андреа Граціозі (Неаполь, Італія), Віктор Даниленко, 
Олександр Донік (заступник головного наукового редактора, відповідальний за випуск), Роман Дрозд 
(Слупськ, Польща), Станіслав Кульчицький, Олександр Лисенко, Володимир Литвин, Іван Патриляк, 
Руслан Пиріг, Сергій Плохій (Кембридж, МА, США), Олег Рафальський, Олександр Реєнт (заступник 
головного наукового редактора), Володимир Ричка, Олександр Рубльов, Петро Сас, Франк Сигсин 
(Торонто, Канада), Валерій Солдатенко, Ігор Соляр, Тетяна Таїрова-Яковлева (Санкт-Петербург, 
Російська Федерація), Володимир Трощинський, Олександр Удод, Юрій Шаповал, Олексій Ясь 


Рекомендовано до друку вченою радою Інституту історії України 
НАН України, протокол ХФ11 від 18.11.2021 р. 


«Український історичний журнал» включено до Переліку наукових фахових видань України, 
категорія «А» (наказ МОН України від 17.03.2020 р. Ме409) 


Відповідальний секретар: Гаінезга! 0 (нідічів| | Електронна версія: 
В'ячеслав Григор'єв їз 9 ибу.Бізгогу.огр.ма/аК 
Гн ОЇ Бізгогу.оге,ма/аК 

Редактори: з СКОВВ 
пр Григор еВ «УЖ» індексується в міжнародних науко- 

мега Донік метричних базах даних: ЕВЗСО, ЕЗСІ (М/еБ об 
Макет і верстка: Зсіепсе Соге СоїЇеспіоп), Сооріе 5сБоїаг, ЗІаміс 
Аліна Михайлова-Зінченко Нитапігіз Їпдех 
Формат 70х100/16. Іарн. ЕВ Сагатопа Віддруковано з оригінал-макета у ТОВ «ДІА» 


Папір офсет. М91. Друк офсет. Ум. друк. арк. 19,5. Обл-вид,арк.21 Свідоцтво ДК 21149 від 12.12.2002 р. 
Тираж 300 прим. Зам. Ме476. Підписано до друку 23.12.2021 р. Адреса: вул. Васильківська, 45, оф.400 


Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого м. Київ, Україна, 03022 
засобу масової інформації серія КВ М224263-14103ПР "Тел./факс: --380 (44) 257-16-15 
видане Міністерством юстиції України 27.12.2019 р. Е-таії: Чіа 1997Фикг.пег 


УЮУКЕКАІХІАМ НІЗТОБКІСАЇТ, ЇООВ МАЛІ, 

Іди об Нізсогу об Окгаїпе, І.Е.Кигає Іл5сісиге об Роїїсіса! апа Есрпо-Маціопа! Везеагсі. Боппдед іп 1957. 
Рибіїзбед 6 гітез а усаг. Едігог-іп-сбіеї Маїіегії 5тоїй. Аддгезз об Бе едігогіа! оіНсе: 4, М.Нгизреузкобо, оїсе 501, 
Куїу, УКгаїпе, 01001. Те. --380 (44) 278-52-34, Їах --380 (44) 279-63-62, е-таії: пу ебізгогу.ого. па 


Адреса редакції: вул. М. Грушевського, 4, офіс 501, Київ, Україна, 01001 
Тел. 1380 (44) 278-52-34. факс --380 (44) 279-63-62, е-таїї: аву єФбізгогу.огр,па 


Науковий журнал. Заснований 1957 р. Виходить 6 разів на рік. 9 Редакція «УЇЖ» 


ЗМІСТ 


ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ 


Ричка В. (Київ). Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ран- 
ніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.).....ааннннннннннннннннннннниния 4 


Таїрова-Яковлева Ї. (Санкт-Петербург, Російська Федерація). Невідома 
перемога: перший значний епізод у кар'єрі І.Богуна інн віссю ай рефор рбблк ря 
Милько В. (Київ). Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 
1860- 1870-х рр. (на прикладі навчальних округів)... .нанннннннннниннннннннннннни 29 
Автушенко Ї. (Київ), Стоян Т. (Київ). Репресії проти військовослужбовців 
в УСРР-УРСР у 1920- 1930-х рр.: особливості та наслідки... нання 44 


Генега Р. (Львів), Панчук І. (Рівне). «Сільське в міському»: аграрний 
сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста... 58 


Куделя-Свьонтек В. (Краків, Польща). Комеморація Голодомору право- 
славними українцями США в період «холодної війни» ....шананннннннннннннннн 73 


Березовенко А. (Київ). Православ'я як чинник політичної мобілізації суспіль- 
ного буття України та Болгарії: історичні паралелі й сучасні тенденції .......... 39 


І суспепКо І. (Куїу). Стеек СригсБез іп (ре Зошіфегп Обкгаїпе іп "Бе Макіпо 
(Фе Таге ЕівБеепіВ - се Еіг5с Наїб об єбе Міпесеепіб Сепгигу) .....шаннннчнннння 102, 


МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО 


Ващук Д. (Київ), Старенький І. (Кам'янець-Подільський). Важливі аспекти 
матеріальної культури міст Поділля та Волині у другій половині ХГУ - першій 
половині ХУ ст. (за даними археологічних досліджень) .....мнннннннннн нн п6 


Шевченко В. (Київ), Коцур А. (Київ). Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах 
рядових учасників та очевидців: український контекст ....... ання 135 


Перкун В. (Київ). Допоміжні історичні дисципліни: підсумки та перспективи 
ОРУЛЕНИІ НИОМНВНН она окон она дн 50 


ДИСКУСІЇ 


Міжнародна наукова конференція «Пам'ять Бабиного Яру і Голокосту: 
наукові та суспільно-політичні виміри» (до 8о-х роковин початку розстрілів 
у Бабиному Яру) (уклали: О.Лисенко, Київ; В.Нахманович, Київ; 
ППртпумемко, ДИВ пава фанаанінннінаннанананананнакнан анна вна нний Іб5 


РЕЦЕНЗІЇ й ОГЛЯДИ 


Таранец С. Старообрядчество в Российской империи (конец ХУП - начало 
ХХ вв.): традиционная культура и повседневная жизнь старообрядцев. - Т.3 


(Кеикамото,: ПЕД ПОН наніннавиа ванні нанні нан нЙ 200 
Реєнт О. Соціально-економічні та політичні трансформації в Україні (кінець 
ХУПІ - перші десятиліття ХХ ст.). - Кнл-2, (0, Удод, Київ) ....... нн 207 
Смирнов А. Між хрестом, свастикою і червоною зіркою: українське 
православ'я в роки Другої світової війни (0,Лисенко, Київ) ..... нання 213 
Попова Т. Петр Михайлович Бицилли: портрет в манере «сфумато» 
(О-Ясь, Жиїв)гоговідіовиненнй нір ивен ні ани аинИ в нвнюниавани 219 
ХРОНІКА 


Гордієнко Д. (Київ). І Міжнародна наукова конференція «Україна в світі: 
Польща і її сусіди в європейському житті України доби середньовіччя» ..... 224 


ЮВІЛЕЇ 

Реєнт О. (Київ), Телячий Ю. (Київ), Філінюк АД. (Кам'янець-Подільський). 
До 7о-річчя доктора історичних наук, професора О.Завальнюка .......анннння 227 
Надходження до бібліотеки Інституту історії України НАНУ....... ання 234 


Алфавітний покажчик матеріалів, надрукованих у журналі у 2021 р.........-. 236 


ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ 





Володимир Ричка 


доктор історичних наук, професор, 

головний науковий співробітник, 

сектор досліджень з історії Київської Русі, 
Інститут історії України НАН України 

(Київ, Україна), моїгФикт.пег 

ОКСІЮ: Берег /огсід.оге/о000-0001-8037-4106 


Меморандум Ярослава Осмомисла 
(Про походження ранніх галицьких звісток 
Київського літопису ХІЇ ст.) 


ДОГ: Берям//Чоі.оге/10.15407/1! УДК: 347,934-222.6(447)«ХІ ст.» 


Анотація. Розглядається комплекс ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІІ ст. 
Мета статті полягає у встановленні їх походження та ймовірних шляхів проникнення до 
літописного зводу. Методологічну основу дослідження визначає універсальний принцип 
історизму з притаманними йому методами герменевтичних процедур і контент-аналізу 
мовного коду літописних текстів. Наукова новизна. Висунуто гіпотезу про походження 
галицьких письмових свідчень 1144-1158 рр. Київського літопису зі складеної в Галичі 
наприкінці 1150-х рр. підбірки текстів, умовно названої «меморандумом Ярослава 
Осмомисла». Висновки. Спонукою до створення серії розрізнених пам'ятних записів 
були домагання галицького князя покласти край претензіям свого двоюрідного брата Івана 
Ростиславича (Берладника) на належну йому частку володінь у Галицькій землі. Заручившись 
підтримкою впливових руських і польських князів та угорського короля Ярослав відправив 
до Києва 1159 р. свого посланця Ізбігнева Івачевича з метою домогтися екстрадиції Івана 
Берладника. Ця місія вимагала від нього укладення серії задокументованих свідоцтв для 
підтвердження власницьких прав Ярослава Володимировича на утримувані ним галицькі 
волості. Усним їх обрамленням мали стати свідчення послів, делегованих до участі в 
київському трибуналі поважними володарями. Хоча ретельно підготовлена Ярославом 
Осмомислом акція провалилася, представлене його посланцем у Києві «досьє» не було, 
як уявляється, приречене на безвісність. Ним скористався укладач Київського літопису, 
ущільнивши його у серію галицьких звісток на хронологічному проміжку 1144-1158 рр. 
Контекстуалізовані серед інших повістевих сюжетів літописного твору, вони не демонструють 
слідів імпровізаційної словесної техніки, притаманної природі «усних джерел». 


Ключові слова: Київський літопис, галицькі звістки, Ізбігнев Івачевич, меморандум Ярослава 
Осмомисла, Галич, Іван Берладник. 


Київський літописний звід кінця ХПІ ст. що є безпосереднім продовжен- 
ням «Повісті временних літ», являє собою складний за характером і жанровою 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 5 





структурою літературний твір. У ньому відклалися річні записи, а також різні за 
формою й обсягом ширші оповіді, серед яких дослідники вирізняють низку окре- 
мих повістей". Проблема їх походження, авторства та місцевої приуроченості досі 
залишається предметом жвавих суперечок. Одним із таких дискусійних питань ста- 
ло встановлення шляхів походження та природи галицьких свідчень у Київському 
літописі. 

Більшість дослідників розпізнавали їх чіткі текстуальні ознаки у прикінцевій ча- 
стині цього літописного зводу. Галицький цикл оповідань Київського літопису, на 
думку М.С.Грушевського, розпочинається від п73 р. під яким описано родинну тра- 
гедію галицького князя Ярослава Володимировича (Осмомисла). За цим своєрід- 
ним прологом «більш густою, прагматичною серією ідуть потім сі галицькі звістки 
від смерті Ярослава п87 р. і закінчуються поворотом на галицький стіл його сина 
Володимира під р. поо. Вони особливо інтересні як можливі фрагменти галицької 
повісті»"?. 

Руку галицького літописця Б.О.Рибаков убачав у вміщеному в Київському лі- 
тописі опису наслідків дністровської повені в Галичі пб4 ро та прибуття до двору 
Ярослава Осмомисла наступного року двоюрідного брата тодішнього візантійсько- 
го імператора Мануїла І- Андроніка Комніна. Інший галицький книжник, на його 
думку, описав події п87-188 рр. З'явившись при дворі київського князя Рюрика 
Ростиславича в п89-п9о рр. він «вписав у літопис Рюрикового літописця біогра- 
фію Володимира Галицького і славетні рицарські діла його шурина й покровителя 
Ігоря Сіверського»»?. До числа галицьких письмових свідчень у Київському літописі 
П.ПЛолочко відносив запис про перебування в Галичі Андроніка Комніна, текст лі- 
тописної статті п87 р. в якій розповідається про смерть Ярослава Володимировича 
та його заповіт й оповідання про боротьбу за галицький стіл після його смерті". 

М.Ф.Котляр звернув увагу на ще один, більш ранній комплекс галицьких зві- 
сток у Київському літописі. Дослідник розпізнавав у ньому низку повістевих тво- 
рів про князя Володимирка Володаревича, його сина Ярослава Осмомисла та онука 
Володимира. Повість про галицького князя Володимирка була, на його думку, най- 
більшою з них - вона охоплює події п45- 152. рр. При цьому історик не бачив підстав 
стверджувати про те, що 


«київські книжники запозичили всі свідчення про Іалицьку землю й ГЇалич із 
тамтешніх писемних джерел. За стилістикою, слововжитком, зображувальними 
засобами тощо ці відомості в більшості мають усний характер. А фіксація їх у 
зводі належить уже київським літописцям або редакторам... Рука гіпотетичного 
галичанина в Київському літописі не помітна. Отже відкривається можливість 
говорити про усну традицію надходження галицьких звісток у Київський звід і 
думати про шляхи її проникнення»». 





| Див.: Бестужев-Рюмин К.Н. О составе русских летописей до конца ХГУ в. - Санкт Петербург, 1868. - С.77-84. 
М.С.Грушевський називав їх «дружинними» чи лицарськими повістями (див.: Грушевський М.С. Історія української 
літератури: В 6 т., 9 кн. - Т.3. - К., 1993. - С.35). 

2 Грушевський М.С. Історія української літератури. - Т.3. - С.27. 

З. Рьбаков Б..А. Русские летописць и автор «Слова о полку Игореве». - Москва, 1972. - С.159. 

з Толочко П.І. Давньоруські літописи і літописці Х-ХПІ ст. - К., 2005. - С.195-197. 

9 Котляр Н.Ф. Галицкая традиция в киевском своде ХІІ в. // Древнейшие государства Восточной Европьг: 2011 год: 
Устная традиция в письменном тексте / Отв. ред. Г.В.Плазьрина. - Москва, 2013. - С.263. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


6 Володимир Ричка 





Апеляція до «усних джерел» літописних кодексів стала в дослідницькій практи- 
ці давньоруського джерелознавства зручним, сказати б рятувальним прийомом для 
виправдання неспроможності прояснення інших шляхів проникнення тих чи інших 
свідчень у писемні тексти», Попри провідну, безсумнівно, роль усної міжперсональ- 
ної комунікації в ХІ-ХП ст. писемність стала доволі значущим інформаційним ком- 
понентом середньовічної культури. Це засвідчують численні знахідки археологів у 
культурних шарах давньоруських міст (зокрема й Іаличини) інструментів для пись- 
ма - писал, бронзових застібок до книг, різноманітних написів на керамічних і кіс- 
тяних виробах, а також вислих свинцевих печаток із написом «Дьніслово»?. Ними 
запечатувалися конфіденційні («всередині слово») послання, що їх князівські управ- 
лінці доставляли потрібним адресатам. У містах Київської Русі зосереджувалися ор- 
гани світського та церковного управління, діяльність яких не могла обходитися без, 
нехай ще доволі скромного за своїм обсягом, письмоводства. Від початку ХІ ст. ви- 
вищується значення княжих дворів, які стали інституціональними центрами політич- 
ної системи Русі, вузловими комунікативними точками, місцем пересікання потоків 
інформації і спілкування. 

Одним із таких регіональних осередків державної влади був відкритий перед за- 
хідноєвропейськими культурними впливами княжий двір Галича. Свідчення пізні- 
шого Галицько-Волинського літопису дозволяють скласти уявлення про його орга- 
нізаційну структуру та чималий штат палацових слуг, серед яких були й досвідчені 
канцеляристи. Дипломатичне і приватне листування князя, його розпорядження, 
звіти про видатки та прибутки, інвентарні описи тощо мали бути зафіксованими на 
письмі. Подібна практика письмоводства, безперечно, уже існувала й у період кня- 
жіння в Галичі Володимира Володаревича та його сина Ярослава. В їхньому оточенні 
і слід, на мою думку, шукати автора ранніх галицьких письмових свідчень Київського 
літопису. 

Найбільш підходящим часом для спонук створення розрізнених пам'ятних за- 
писів їхнього володарювання, гадаю, були п5о-ті рр., на які припала смерть Володи- 
мирка й початок княжіння в Галичі його сина Ярослава. Із-поміж інших проблем, 
що дісталися йому у спадок від енергійного та діяльного батька, був тягар довго- 
літньої ворожнечі з їхнім безземельним родичем Іваном Ростиславичем. Ярослав 
Володимирович побоювався свого двоюрідного брата, прозваного Берладником, 
і наполегливо, але доволі безуспішно переслідував давнього ворога. Про одну з та- 
ких спроб його домагання екстрадиції утримуваного київським князем Ізяславом 
Давидовичем Івана йдеться в літописній статті п59 ра «В то же лето нача Ярославь 
Галичьскьши искати Ивана Ростиславича . стрьичича своєего»»". 

Іван був представником старшої лінії Ростиславичів, єдиним сином рідного бра- 
та Ярославового батька та ще за життя останнього претендував на Галич. Ці претен- 
зії знаходили співчутливу підтримку з боку місцевого боярства. На різдвяні свята 
п4а4 р» коли Володимирко вирушив на лови до Тисмениці, «в то же время послаша- 
ся Галичане по Ивана . по Ростиславича вь Звенигородь и вьведоша к собі в Галичь. 





2 Як справедливо зауважив С.М.Каштанов, «у розпорядженні медієвіста взагалі немає "усних джерел". Коли йдеться 
про середньовічні Зусні джерела", мається на увазі інформація, спочатку почерпнута з усних джерел, але котра 
збереглася тільки в письмовому вигляді. Фольклор є формою народної історіографії, утім не джерелом, на підставі 
якого можливо реконструювати реальну подію» (див.: Каштанов С.М. Есть ли у медиевиста «устньєе источники»? // 
Там же. - С.218). 

7 Петегирич В.М. Археологічні джерела про писемність на південно-західних землях Київської Русі // Київська Русь: 
культура, традиції. - К., 1982. - С.44. 

З Ипатьевская летопись // Полноге собрание русских летописей (далі - ПСРЛ). - Т.2 |2-е изд.|. - Москва, 2001 - 
Стб.А96. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 7 





Володимир» то сльшав . сьвкупи дружину и приде на нь к Галичю»». Йому вдало- 
ся розгромити у запеклій і довготривалій битві військо Івана. Умілі дії Володимира 
не дали тому можливості зачинитися в місті («застоупиша и от града и нелзб бяше 
вьзвратитися ему у град»), через що довелося навернутися на втечу («ИЙ пробіже 
сквозі полкь к Дунаю и оттуда полемь прибфже ко Всеволоду Киеву»»"?). Як бачи- 
мо, Іван Ростиславич спершу подався знайомими, вочевидь, шляхами на південь, 
до Дунаю. Зв'язками цього руського князя з дунайською вольницею з центром у 
Берладіг", мабуть, і пояснюється походження його прізвиська. У відомій своїй грамоті 
у справі митних оплат у подунайських городах, що включає дивні для ХП ст. подро- 
биці й дату (пз34 р.), він титулував себе берладським князем: 


«І... аз, Иванко Ростиславичь от стола ІГаличского, кнезь Берладськь сведчую 
купцем месибринськьім да не платет мьт у граде нашем у Малом у Галичи на 
изклад, разве у Берлади иу Текучом и о у градох наших. А на исьвоз розьньм 
товаром тутошньм и угорьскьм и руськьм и ческьм, ато да платет николи жь 
разве у Малом у Галичи. А кажить воевода. А на том обет»?, 


На думку М.С.Грушевського, попри те, що цей документ містить підозрілі для 
ХП ст. подробиці й недолугу дату, 


«вповні відкидати грамоту Берладника, як фальсифікат, не можна - надто багато 
є в її змісті, в її подробицях такого, що не легко положити на рахунок вигадки... 
Дивну графіку й взагалі філологічну сторону можна до певної міри об'яснити 
пізнішим копіюванням, а також і тим, що писар міг бути місцевий чоловік, з 
Подунав'я, з книжною мовою тодішньої Руси не обізнаний»?, 


Учений обережно припускав, що грамоту датовано березнем па4 р., коли Іван по 
своїй лютневій втечі з Галича міг бути в Берладі. Вперше Івана названо Берладником 
у літописних джерелах під п46 р., коли він, за свідченням Київського літопису, «при- 
біг з війни» до Святослава Ольговича в Новгород-Сіверський («тогда с полку прибе- 
же к нему Иван Берладник»»"?), Це може свідчити про те, що його ім'я в тогочасній 
суспільній свідомості вже міцно поєдналося з назвою примарно далекого галиць- 
ко-руського анклаву на Нижньому Дунаї. 

Іван Ростиславич домагався реалізувати своє право на частку володінь у Галицькій 
землі, усі волості якої опинилися в руках Володимира Володаревича. Сподіваючись 
знайти підтримку серед впливових державців тогочасної Русі він подався до двору 
київського князя Всеволода Ольговича, який тоді саме розсварився з Володимиром 
Галицьким. Під паб р. у літописі сповіщається про похід організованої ним коалі- 
ції князів на галицький Звенигород. Проте він не став успішним для її учасників. 
Передчасна смерть Всеволода у серпні того ж року поклала початок довготривалій 





7. Там же. - Стб.316-317. 

їю Там же. - Стб.317. 

п Ця місцевість охоплювала правобережні терени Нижнього Подунав'я та частину Нижнього Припруття в пониззі 
Дунаю. Ширше див.: Коновалова И.1Ї., Перхавко В.Б. Древняя Русь и Нижнеє Подунавье. - Москва, 2000. - С.71-74. 
з Памятники русского права. - Вьп.2: Памятники права феодально-раздробленной Руси ХІЇ- ХУ вв. / Сост. 
А.А.Зимин. - Москва, 1953. - С.26. 

з Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - Т.2 ХІІ-ХІІІ в. - К., 1992. - С.А22, 

їз Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.329. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


8 Володимир Ричка 





і запеклій боротьбі, що зав'язалася за київський стіл між старшим онуком Мономаха 
Ізяславом Мстиславичем та його молодшим сином Юрієм Володимировичем. Іван 
Ростиславич став на службу до згадуваного вже Святослава Ольговича. Згодом бачи- 
мо його у брата Ізяслава Мстиславича - Ростислава Смоленського?, а потім він опи- 
няється у Суздалі. 

Про труди 1 дні Івана, що обіймають майже ціле десятиріччя, практично нічо- 
го не відомо. Аж під 158 р. у літописі з'являється розлоге повідомлення про поя- 
ву його в Києві. Закутого в кайдани, Івана привів Юрій із Суздаля з наміром від- 
дати, усупереч хрестоцілувальній обітниці, на розправу своєму зятеві Ярославові 
Осмомислу («В то же веремя привель Гюрги . Ивана Ростиславича . рекомаго 
Берладника . ись Суждаля . окованого . хотя и дати Ярославу зяти своему»). Угоду 
про передачу Івана Ростиславича галицькому князеві було укладено заздалегідь, адже 
в Києві вже чекали на нього Ярославові люди («прислаль бо бяше Ярославь оуже 
по Берладника . Святополка князя и Коснятина СБрославича с многою дружиною»). 
Та через втручання київського митрополита Костянтина оборудка не відбулася. 
Ставленик Юрія на митрополичу кафедру рішуче виступив на захист Івана («и нача 
молвити митрополить . игумени вси . Гюргеви рекуче: гріхь ти єси есть цбловавши к 
нему хресть держиши в толиці нужи . а и еще хощеши вьщдати на убиство»?). 

Юрій прислухався до цих слів і зберіг Іванові Берладнику життя. Однак волі йому 
не подарував, а вирішив повернути до суздальської в'язниці. Та дорогою у Суздаль чер- 
нігівський князь Ізяслав Давидович відбив Івана й забрав його до себе у Чернігів («по- 
славь прекьт . мужи своя . и поя и к собі Чернигову . и тако же избави Богь Ивана от 
великия тоя нужа»?). Ізяслав, який ласився на київський престол, тим самим хотів, по- 
дібно до Ізяслава Мстиславича, тримати в напрузі галицького князя. 

Після смерті Долгорукого Ярослав Володимирович не відмовився надати «та- 
лицьку поміч» Ізяславові Давидовичу, який заступив Юрія на київському столі. 
Демонструючи свою лояльність до київського князя, Ярослав у той же час не по- 
лишав надії домогтися видачі утримуваного ним Івана Берладника. Заслання і ско- 
ра смерть у Чернігові митрополита Костянтина розв'язала йому руки. Ярослав 
Осмомисл заручився підтримкою чернігівських князів Святослава Ольговича та 
Святослава Всеволодовича, смоленського Ростислава, володимирського Мстислава, 
луцького Ярослава, дорогобузького Володимира Андрійовича, угорського коро- 
ля й польських князів («Ярослав бо бяше подьмолвиль князі Рускиб . и короля и 
Лядьския князя да бьша ему бьшли помочьници на Ивана . и оббщашася ему вси»). 
Вони дотримали слова та, як сповіщається у продовженні цього повідомлення, умі- 
щеного в Київському літописі під п59 р. відправили до Києва своїх посланців: 


«и послаша посль Киеву кь Изяславу Давидовичю . Ярославь Галичьскимй . 
Избигнібва . Святославь Олговичь Жирослава Иванковича . Ростиславь 
Мьстиславич (и) Мьстиславь Изяславичь . Жирослава Васильевича Ярославь 
Изяславичь . Онофрья . Володимерь Андріевичь . Гаврила Васильевича Святослав 
Всеволодичь Киянина . король мужа своего . и от Ляховь - мужь свой»", 





5 Див. Там же. - Стб.338. Зі смоленським княжим двором був тісно пов'язаний і його син Ростислав Берладничич, якого 
в 1189 р. кликали «мужі галицькі» до себе в Галич на княжіння («он же сльшавь радь бьгсть . испросися оу Давьіда. 
бяшеть бо Давьщь прияль его к собі... И еха из Смоленьска в борзі . ко Оукраийні Галичьском» ; див.: Там же. - Стб.663). 
16 Там же. - Стб.488. 

7 Там же. 

їв Там же. 

із Там же. - Стб.497. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 9 





Прибуття до двору київського князя такої представницької делегації передбача- 
ло, мабуть, організацію публічних слухань у «справі» Івана Берладника. Першорядна 
роль у цих дебатах відводилася, безперечно, представникові галицького князя 
Ярослава Володимировича. Ким був цей його посланець на ймення Ізбігнев? 

На сторінках літописних текстів його згадано двічі - у наведеному вище повідом- 
ленні та у статті п52, р. де йдеться про війну київського князя Ізяслава Мстиславича з 
батьком Ярослава - Володимиром Галицьким. У битві над Сяном поблизу Перемишля 
з дружиною Ізяслава та союзними йому угорськими й чорноклобуцькими полка- 
ми Володимирове військо зазнало нищівної поразки («и ввБхаша отвсюду Су полкь 
Володимерь . и тако потопташа 5 . и многь ту избиша . а друзии истопоша а другьше 
изоимаша»»). Галицькому князеві пощастило врятуватися («Володимерь . же видивь 
силу Оугорьскую . поскочи перед ними . и вмлтасд вь Оугрь . и в Черньши Клобукь . 
токмо единь оутече . сь Избьшнівом же сь Ивачевичемь . в городь Перемьшль»-?), 

Імовірно, Ізбігнев Івачевич був князівським воєводою або іншим, наближеним 
до галицького володаря, придворним. Иого ім'я виказує польське походження". 
Появу цього чужинця на службі в Галичі можна пов'язати з участю Володимирка в 
поході на Польщу взимку п42-п43 рр. Разом із полками Святослава Всеволодовича й 
Ізяслава Давидовича Володимир Галицький тоді рушив на допомогу польському кня- 
зеві Владиславові П. Той був одружений із дочкою київського Всеволода Ольговича 
і сподівався на допомогу могутнього тестя в міжусобній війні зі своїми молодши- 
ми братами - Болеславом Кучерявим та Мешком ПІ Старим («В ту же зиму по- 
сла Всеволодь сьїна своего Святослава . и Изяслава Давивидча . сь Володимеромь с 
Галичьскьм . в помочь Володиславоу . на братью его на меншюю . на Болиславичб»). 
Виконавши свою місію, руські державці повернулися додому не з порожніми рука- 
ми («и вьевавьше вьзратишася . боле вземше мирньх Ляховь нежели ратьньх»"?), 
Із-поміж цих «мирних і ратних ляхів» міг бути й Ізбігнев Івачевич, котрий свої- 
ми професійними здібностями, очевидно, привернув увагу галицького правителя та 
був узятий ним до свого двору. Його кар'єра на князівській службі складалася, ли- 
бонь, успішно, тіснішою ставала прив'язаність Ізбігнева до дому свого покровителя. 
Він став свідком поразки галицького війська і приниження Володимирка в переми- 
шльському полоні, очевидцем та учасником його перемовин з угорським королем 
Іезою П й Ізяславом Мстиславичем І замирення з ними. Імовірно, Ізбігнев долучився 
до складання договірних документів (хресних грамот) та самого обряду хрестоцілу- 
вання. Процедура присяги з утвердженням її непорушності на хресті передбачала, як 
засвідчувала руська політична практика, участь у ній свідків із боку обох договірних 
сторін. Ізяслав Мстиславич своїм представником обрав, зазначається в літописі, ки- 
ївського боярина Петра Бориславича. У Володимира Галицького атомність вибір був 
невеликим. Підходящою кандидатурою став Ізбігнев Івачевич, спільно з яким князь 
ділив тягар перемишльського полону. 

Він, правдоподібно, був вірним слугою Володимирка, після чиєї смерті - і його 
сина Ярослава. Разом із Тудором Єлчичем та Коснятином Сірославичем він во- 
див у походи галицькі полки, був помічником й опікуном молодого князя. Коли в 





2 Там же. - Стб.449. 

з У «Повісті временних літ» під 1106 р. згадується син польського князя Владислава І на ім'я Ізбігнев, котрий утік від 
брата Болеслава Кривоустого в Русь до Святополка (див.: Лаврентьевская летопись. -- Вьш.1: Повесть временньхх лет // 
ПСРЛ. - Т.1. - Ленинград, 1926. - Стб.281). На князівській службі у Володимиркового батька - перемишльського 
князя Володаря певний час був сумнозвісний польський аристократ Петрок (Петро) Властович (про історію його 
зрадництва див.: Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.319). 

з Лаврентьевская летопись. - Вьш.2: Суздальская летопись по Лаврентьевскому списку // ПСРЛ. - Т.2. - Стб.310. 
Пор.: Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.313. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


10 Володимир Ричка 





лютому п54 р. Ізяслав Мстиславич рушив на Галич війною вони виявили турботу про 
свого юного володаря, кажучи: 


«Ть еси . молодь . а поеди прочь и на нас позорум . како нь будеть отець твой 
кормиль и любиль . а хочемь за отца твоєго честь . и за ТВОЮ ГОЛОВЬІ СВОЯ 
сложити . и рЕша князю своєму . ть еси оу нас князь одинь . оже ся тобі што 
оучинить . то што намь дБяти . а побди княже к городу . ать мьт ся бьемь сами . 
сь Изяславомь . а кто нас будеть живь . а прибігнеть к тобі . а тогда ся затворимь 
в городі; с тобою и тако послаша князя своего прочь . а сами пофхаша биться»З. 


Ярославові воєводи були не тільки професійними воїнами, але й вправними 
майстрами в письмі. Одному з них - Коснятину Сірославичу - навіть якось удалося 
вміло підробити князівську грамоту («сьписавьше грамоту ложеную»)"". На думку 
О.Пріцака, «він володів різними стилями, зокрема стилем мови актів». Иого квалі- 
фікація дозволяла «підфальшувати грамоту князя, якщо того вимагала державна по- 
треба»?. Проте Ізбігнев Івачевич був, мабуть, ще вправнішим, адже ж невипадково 
саме йому Ярослав Володимирович довірив очолити посольство до київського воло- 
даря, аби переконати того видати Івана Берладника. Із такою відповідальною спра- 
вою міг упоратися надійний, не пов'язаний кровними узами з місцевим боярством, 
що симпатизувало Іванові, досвідчений, доброї канцелярської підготовки урядник 
княжого двору, можливо, його референдарій. Імперативи амбітного посідача галиць- 
кого престолу перетиналися з його відданістю. Підготовка каральної експедиції в ми- 
нуле задля полювання на Івана вимагала задокументованих свідоцтв підтвердження 
власницьких прав Володимирка і його спадкоємця Ярослава на утримувані ним га- 
лицькі волості. Усним їх обрамленням мали стати свідчення послів, делегованих до 
участі в київському трибуналі поважними володарями. 

Хронологічні рамки цієї компіляції - називатимемо її «меморандумом Ярослава 
Осмомисла» - охоплюють порівняно невеликий період у межах п44-158 рр. Його 
прологом став стислий опис історії утвердження Володимирка в Галичі. Укладач чи 
редактор Київського зводу помістив його у вигляді короткого сповіщення під пат р. 
слідом за повідомленням про укладення шлюбу дочки київського князя Всеволода 
Ольговича з польським князем, поставлення на переяславську єпископію святителя 
Євфимія («сего же літа преставися оу Галичи Василкович Ивань . и прия волость его 
Володимерко . сбде во обою волостью княжа в Іаличи»-"). 

Досі Володимирко княжив у Перемишлі, який отримав після смерті свого стар- 
шого брата Ростислава, віддавши Звенигород його синові Івану. Задністрянський 
Галич став старшим столом, столицею всієї Галичини, котра впродовж пдо-х рр» 
за словами М.С.Грушевського, опанувала Середнє Подністров'я так, «що од- 
ною рукою сягає по київське Побужжя та на Погорину, а другою - в околиці 
Нижнього Дунаю». Представленій у меморандумі розповіді про ворожнечу між 
Володимирком і його покривдженим небожем, що переросла у збройну сутич- 
ку, у Київському зводі передує повідомлення про конфлікт Володимира Іалицького 
з київським князем Всеволодом Ольговичем. 





2 Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.466-467. 

зя Див. Там же. - Стб.549. 

5 Пріцак О. Коли і ким було написано «Слово о полку Ігоревім». - К., 2007. - С.142. 
28 Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.308. 

7 Грушевський М.С. Історія України-Руси. - Т.2. - С.416. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 11 





Між ними перед тим було досягнуто якихось домовленостей, скріплених хресни- 
ми грамотами. Але в па4 р. вони розсварилися буцімто через те, що у Володимирі-на- 
Волині Всеволод посадовив свого сина Святослава («В то же літо розкоторася Всеволодь 
с Володимірком про сьна оже сБде сьїн его Володимири . и почаста на ся искати винь! . 
и Володимерко изверже емоу грамотоу хрестьную . Всеволодь же с братею иде на нь»""). 
До складу організованої Всеволодом коаліції ввійшли Ігор і Святослав Ольговичі, 
Володимир Давидович, Святослав Володимирович, Ізяслав та Ростислав Мстиславичі, 
Святослав Всеволодович, Борис і Іліб Всеволодковичі, Ростислав Ілібович, а також поль- 
ський князь Владислав («того же літа ходиша Ольговичи на Володимирька . Всеволод сь 
братома сь Игоремь Святославом . Давид Володимирь . и Вячеславь . Володимеричь . 
Мьстиславича два Изяславль Ростиславь . и Святославь Всеволодичь . Всеволодовича 
два . Борись и Їлібь . и ЇлЬбовичь Ростиславь . и Володиславь Лядьский князь»??). 
В Іпатіївському списку Київського літопису перша половина оповідання про цей похід на 
«многоглаголивого» Володимирка упущена. Воно читається в Лаврентіївському кодексі, 
що дозволяє довідатися про те, як розпочиналися воєнні дії: 


«І...Ї всбдоша на кони на Володимерка на Галичь и остуда же Изяслава Давидовича 
посла в Половці повести 5 на Володимера же . и совокупи вси князи Рускиї 
Всеволодь . и идее к Теребовлю . и вьтиде противу имь Володмерь весь совкупивься . 
к Теребовлю . и Оугрь приведь . Бана королева оуя . и не могоша битися . зане 
бяшеть межи има ріка Сереть . идоша обои подлі ріку . за неделю кь Звенигороду . 
и на Рожни поли не могоша ся бити . зане Володимерь стоя на Гольхь горах... и иде 
Всеволод (в оригіналі помилково: Володимир - 8.2.) Звенигороду»??. 


Схоже, що оповідач був серед учасників цього походу. Відступаючи перед 
Всеволодом, чиє військо рухалося понад Серетом угору, Володимирко, - свідчить 
він, - пішов вододілом Дністра й Бугу та закріпився на узвишші Голих гір, що здійма- 
лися над Звенигородом". Тим часом наспів Ізяслав Давидович із половцями («при- 
де же к нему (Всеволоду - В.Ф.) Изяславь Давидовичь с Половци . переєм два го- 
рода . Оушицю и Микулинь»). Згадка про захоплення Ізяславом галицьких городів 
була цілком доречною в контексті загальної концепції меморандуму п59 р. 

Подальший виклад подій викликаний був, очевидно, необхідністю пояснити неспри- 
ятливі для Володимира Галицького обставини, що спричинили його поразку у цій війні: 


«И ста Всеволодь по сеи стороні града . а Володимирь ста об ону сторону сшедь с 
горьт . а межю ими ріка Білка . и повелі имь Всеволодь . чинити гати . комоуждо 
своємоу полкоу . и завтра . переидоша рікоу . и взяша горь за Володимеромь . 
Володимерь же мня . яко к немоу идоуть . и ста исполчивься передь городом . на 
болоньи симь же бяше . полком нілзб битися . с ними тісноти ради . зане бяху 
болота пришли . но оли на подь горьт . тбм же взидоша Роустии полци на горьт . и 
заидоша от Перемьшлля и от Іалича»?. 





28 Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.314-315. 

2 Там же. - Стб.315. 

зо Лаврентьевская летопись. - Вьш.2. - Т.2. - Стб.311. 

з Про локалізацію Голих гір і місцезнаходження літописного Звенигорода див.: Грушевський М.С. Звенигород 
Іалицький (історично-археологічна розвідка) // Його ж. Твори: У 50 т. - Т.6: Серія «Історичні студії та розвідки 
(1895-1900)». - Л., 2004. - С.394-395. 

з Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.315. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


12 Володимир Ричка 





Піднявшись на узвишшя, полки Всеволода вийшли на галицьке військо з тилу. 
Це змусило занепокоїтися дружинників Володимира («видивше же то Галичане . 
сьчьноуша рекоуче .мьщ сде стоимьт . в онамо жень наша возьмоуть»'?). Побоюючись 
паніки у своєму стані й можливого наступу Всеволода далі на Галич і Перемишль, 
Володимир змушений був вступити в переговори. Виверткий та хитрий галицький 
князь не до Всеволода відправив своїх послів, а до його брата Ігоря, кажучи: «Оже 
мя оумиришь сь братомь . то по Всеволожи животі помогоу ти про Киевь». Того 
ж дня під вечір мирну угоду було укладено. Отримавши чималу грошову компенса- 
цію за воєнні витрати («и вда Всеволодоу Володимиркго . за троудь тьсячу и четьтре- 
ста гривень серебра»-'?), Всеволод повернув галицькому князеві Ушицю та Микулин. 

Важливим тут є фіксація власницьких прав Володимирка. Адже саме у цих і ще де- 
яких інших городах Пониззя намагався п59 р. утвердитися Іван Берладник». Мабуть, 
подібні спроби викроїти собі волості на південній околиці Теребовлящини мали місце 
й раніше, адже городяни тоді раділи появі князя в Наддністрянському краї. 

У цій же літописній статті п44 р. вміщено розповідь про спробу Твана Рости- 
славича захопити Галич. Змовники обрали для цього вдалий час. Після різдвяних 
свят, коли Володимирко подався на ловецькі забави, «послашася Галичане по Ивана . 
по Ростиславича вь Звенигородь и вьведоша к собі в Галичь». Дізнавшись про це, 
Володимирко, «сьвкоупи дружиноу», пішов на нього війною: 


«І... и приде на нь к Галичю . и ста около города . и бьяхуся кріпко . и мнози 
падяху от обоихь . и бишася оль 3 неделі . в неделю же мясопустною на ночь . 
вьсьоупи на ні Ивань . с Іаличань: . и много бишася . и побиша оу Ивана 
дроужиньт много.и застоупиша иот града «й нелзї бяше вьзвратитися емоу оу 
градь . и проббже сквозі полкь к Доунаю и отоуда полемь прибіже ко Всеволодоу 
Киевову . ЇГаличане же всю недблю бишася по Иван5 . с Володимиром . и ноужею 
отворишася . в неделю мясопоустную . Володимерь же вшедь в Галичь . многь! 
люди исбче . а иньжя показни казнью злою». 


Ця стисла, насичена живими подробицями замальовка, на мою думку, належить 
перу місцевого галицького автора. Позбавлена слідів усної імпровізаційної техніки, 
вона охоплює короткий проміжок часу з чітко визначеними на його осі хронологіч- 
ними реперами празникових днів. 

Продовження галицького за походженням, як уявляється, тексту знаходимо в лі- 
тописній статті п46 р., що відкривається звісткою про організацію київським князем 
Всеволодом Ольговичем чергової коаліції" для походу на Галичину з метою добути 
Іванові його Звенигородську волость. Разом із попереднім це оповідання складало, 
гадаю, основний зміст меморандуму Ярослава Осмомисла. Иого первісний текст у 
цій частині не узгоджено стилістично і вражено пропуском семи рядків після слів «и 
бьтсть многое множество вом . идоша к Галичю на Володимирка . и бьість дожчь и сте- 
че снбігь Божимь проиь-сломь . и тако идяхоу на колихь и на санехь». Із подальшого 





з "Там же. 


з Там же. - Стб.316. Пронічним обрамленням цього повідомлення («переди много глаголивь . а послібди много . 
заплатив») слід, мабуть, завдячувати редакційному втручанню київського літописця. 

5 Див.: Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.497. 

зе "Там же. - Стб.317. 

У До її складу Всеволод залучив своїх братів, Ігоря і Святослава, якого залишив у Києві, Ізяслава й Володимира 
Давидовичів, В'ячеслава Володимировича, Ізяслава та Ростислава Мстиславичів, а також заручився підтримкою зятя - 
польського володаря Владислава П та ще й половецької кінноти. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 13 





викладу стає зрозумілим, що військо наблизилося до Звенигорода. Описуючи хід цієї 
програшної для покровителя Івана Берладника війни, автор у звичній для нього ма- 
нері письма подає її хронологію, яка охоплює події трьох днів облоги й визначає вну- 
трішню драматургію оповідання. Так, у перший день нападники спалили навколо мі- 
ста острог. На другий день, бажаючи здатися, мешканці зібралися на вічові збори, 
жорстоко придушені воєводою галицького князя Володимирка Володаревича («ство- 
риша віче Звенигородьчи . хотяче ся передати и бі у нихь воевода Володимирь моуж 
Ивань Халдбевичь . изома оу нихь моужи 3 . и оуби я и когождо ихь перетень на- 
поль поверже .я . ись града. тем и загрози имь . и начаша ся Звенигородьци отолі 
бити безь льсти»??). На третій день городяни відбили відчайдушну спробу коаліцій- 
ного війська захопити місто («в 3 же день пристоупиша вси ко градоу . по зорямь. 
бишася до поздьної вечерні и зажгоша городь вь трехь містехь . гражане же Божиєю 
помощью оугасиша»). Автор цього повідомлення не приховує свого задоволення ща- 
сливим завершенням облоги, приписуючи порятунок Божому заступництву («Богь 
же и святая Богородица избави городь . оть лютьйя рати . и вьзваша . коури . иели- 
сонь . с радостью великою хваляще Бога и пречистую его матерь»'?). Укладене ним в 
уста мешканців християнське молитовне звернення «Киріє елейсон» («Господи, по- 
милуй») характерне для середньовічної польської літургійної практики"?, де це кіль- 
каразово повторюване призивання не перекладалося з грецької, а лише транслітеру- 
валося. 

Іван Ростиславич залишився без Звенигорода, і без якогось іншого наділу в 
Галицькій землі. Тяжко хворий Всеволод Ольгович уже нічим не міг йому заради- 
ти. Після його смерті у серпні па6 р. першорядними гравцями на політичній ша- 
хівниці Русі стали Ізяслав Мстиславич та Юрій Долгорукий. Між старшим онуком 
Володимира Мономаха і його молодшим сином розгорнулася запекла й довго- 
тривала боротьба за київський стіл, що точилася в п46-1154 рр. Її перебіг покла- 
дено в основу найбільшого з-поміж повістевих творів Київського літопису - про 
князя Ізяслава, складеного, на думку багатьох дослідників, київським боярином 
Петром Бориславичем. Із його іменем Б.О.Рибаков пов'язував два основних маси- 
ви літописних статей із постульованого ним великокнязівського літопису Ізяслава 
Мстиславича (п46-п54 рр.) та Рюрика Ростиславича (п76- 1196 рр.). Літописною 
спадщиною Петра проголошується чи не більша половина всього обсягу Київського 
літописного зводу". Утім, не думаю, що перу цього київського вельможі (та конокра- 
да у вільний від літературних вправ час) належить левова частина текстів Київського 
літопису. 

Петро Бориславич і справді був, як ми вже бачили, серед тих «мужів», яких ві- 
дрядили в Перемишль угорський король та Ізяслав (свої шатри вони встановили за 
містом на березі річки Вягри) з «чесним хрестом» до Володимирка, який мав запри- 
сягтися й на тому цілувати хреста, «што Рускои земли волости . то ти вьзврати все. 
и Изяслава тим не отлучити»-?, Він був посланцем князя Ізяслава зі складеними тоді 
хресними грамотами до Володимирка в Їалич. Описом цього посольства та обставин 





з Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.320. 

з Там же. 

» У розповіді Галицько-Волинського літопису про Ярославську битву, уміщеній під 1249 р» зокрема, сповіщається: 
«Ляхь кріпко идоущимь на Василка . керьлбшь поющимть . сильнь глась ревоуще в полкоу ихь» (див.: Там же. - 
Стб.803). 

т Див. Рибаков Б... Русские летописць и автор «Слова о полку Игореве»; Его же. Петр Бориславич: Поиск автора 
«Слова о полку Игореве». - Москва, 1991. - С.167-168. Пор.: Франчук В.Ю. Киевская летопись: Состав и источники 
в лингвистическом освещений. - К., 1986. - С.77-83. 

2 Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.453. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


14 Володимир Ричка 





раптової смерті галицького князя й завершується літописна стаття пз2 р. Проте в 
обох випадках їхня зустріч відбувалася не наодинці. Чому бий Ізбігневу Івачевичу не 
бути з-поміж свідків та учасників тих перемовин? Яскравий опис приїзду Петра до 
Галича, його переговорів із Володимиром, обставин смерті останнього не схожий 
на звіт київського боярина своєму князеві. Петро не міг ані бачити Володимира, ані 
чути мовлені ним слова після свого від'їзду з Галича. Приписуваний йому повістевий 
твір складено на основі різнорідних джерел, у тому числі галицького походження. 

Тільки галицький автор здатен був представити Володимира Володаревича в об- 
разі братолюбця й миротворця. Віні пригадав виграшний для галицького князя епі- 
зод волинської війни па49 р. між Юрієм Долгоруким та Ізяславом Мстиславичем. 
У той час, коли його брат Володимир знемагав у Луцьку від затяжної шеститиж- 
невої облоги міста військами Долгорукого, а сам Ізяслав зібрався виступити з мі- 
ста Володимира на допомогу братові, Володимир Іалицький рушив із Галича і став 
зі своїми полками на ріці Полоній між Володимиром і Луцьком, тим самим роз'єд- 
навши їх («и тако разбха 5 . добрьш бо князь Володимир . братолюбиємг світяся . 
миролюбиємь величася . не хотя никому зла того діля межи ими ста хотя 5 оула- 
дити»). Посередницька роль Володимира у цьому конфлікті вивищується застосу- 
ванням дзеркального прийому прямої мови. Спочатку слово надається Ізяславові 
Мстиславичу, який відправив свого посла до Володимирка з проханням помирити 
його з Юрієм Долгоруким («Изяславь же посла к Володимеру Іаличьскому . сва- 
ту Дюргеви . глаголя ему оуведи мя вь любовь . кь строеви моему и своєму сватоу 
Дюргеви . азь вь всемь виновать перед Богом и перед нимь»"?), Володимир радо 
відгукнувся на цей заклик. Усупереч спротиву Юрієвого сина Ростислава та Юрія 
Ярославича, котрі перешкоджали примиренню, він ще наполегливіше («князь же 
Галичьскьи Володимирь болма слашеть к Вячеславу и кь Гюргеви и кь Изяславу 
ладя») домагався миру між ворогуючими сторонами, кажучи: 


«Бог поставил нась волостели . в месть злодбемь и в добродітель благочестивьшмь 
то како можемь молитися кь сьздавшему нась . отце нашь остави . намь 
прегрвшения наша . якоже мьі оставляємь прегрршения наша (Мт. 6: 14) 
сьшновець ваю Изяславь . акь от ваю рождень о передь вами не твориьвся правь .но 
кланяється и милости ваю хочеть . азь же не просто ходатай межи вами . ангела 
Богь не сослеть . а пророка в наші дни нітуть . ни апостола». 


Оригінальна та несподівана кінцівка вкладеної в уста Володимирка «промови» 
спонукала істориків минулого добачати у цих словах інтелектуальну незалежність га- 
лицького князя й навіть говорити про його «інтелігентність». Очевидно, таким «ін- 
телігентом ХП ст.» був не «оборотний і вирахований, безоглядний і цинічний», сло- 
вами М.С.Трушевського, Володимир Галицький", а прихильний до нього (у чому 
важко запідозрити київського боярина) місцевий майстер літературного письма. 

Правомірно поставити під сумнів й авторство Петра Бориславича щодо вміще- 
них у літописній статті п5о р. свідчень про перебування Володимира на Київщині, 
куди він привів своє військо на допомогу Юрієві Суздальському. Петро не міг бути 





з Там же. - Стб.391. 

з Там же. 

5 Там же. - Стб.392. 

че Він був прагматичним політиком, котрий «зручно йшов до могутності й сили, помагаючи собі лисячим хвостом там, 
де не міг узяти вовчим зубом» (див.: Грушевський М.С. Історія України-Руси. - Т.2. - С.434). 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 15 





очевидцем його зустрічі зі своїм сватом на околицях Києва поблизу «Олегової мо- 
гили». У цей час Петро разом із сюзереном уже були в гущавинах Чортового лісу, 
що врятувало полки Ізяслава від посланих услід за ними кіннотників Святослава 
Всеволодовича й Бориса Юрійовича. Володимир тим часом поїхав уклонити- 
ся мощам святих мучеників князів-страстотерпців Бориса і Гліба до київського 
Вишгорода («и Бха Володимир кь святьма мученикома . поклониться и тако покло- 
нився святою мученику»). Після чого він повернувся до Києва, де відвідав три най- 
головніших храми («прифха кь святойи Софьи . и отода Бха . ко святби Богородици 
Десятиньнбфи . и отуда фха кь святоє Богородици Печерьской манастьрь»"??). Автор 
цих рядків, очевидно, супроводжував князя в його пересуванні містом. Він не міг 
не помітити настороженість мешканців («Кияне же оубоявьшеся Володимира 
Галичьскаго»), зайнятих приготуваннями до інавгурації Юрія Долгорукого. Відразу 
після цієї церемонії відбулася його зустріч із галицьким князем («Дюрги же сфде в 
Киеві . сьимися с Володимером» . в Печерьскомь манастьри . и створиста любовь 
межи собою . велику»). Вони дійшли згоди, поділивши між собою волості на киє- 
во-волинському порубіжжі, що засвідчено в наступних рядках: 


«|. тогда же Володимерь поиде . от Дюргя в Галичь . поя бу него сьїна 
Мьстислава . идущю же єму кь Дорогобужю . вьіббже Мьстиславь Изяславичь из 
Дорогобужа и иде к Лючьску кь строеви своєму . Святополку . Володимерь же 
отя городьт всф.ида.и приде к Лючьску . Святополкь же и Мьстиславь затворися 
в городі Володимеру приходившю и не може что створити . и иде в Іаличь а 
Мьстислава Дюргевича посадиша в Пересопници»"?. 


Володимирко прибрав до своїх рук Погорину, що стало потім предметом тяжби 
з Ізяславом Мстиславичем. Той шукав заступництва Андрія Юрійовича, якому бать- 
ко дав Туров, Пінськ і Пересопницю («а проси ми оу отца волости Погориноу |...| 
стрьши ми волости не дасть . не хочеть мене в Рускои земли . а Володимерь Їаличком . 
по его велению волость мою взяль и опять к Володимерю моєму хочеть прити на 
мя»"??), Він скаржився на Володимира Галицького також угорському королю, доріка- 
ючи зятеві: «Тьт ми еси самь рекль . якоже Володимерь не смбеть головьт вьсклони- 
ти . я же есмь Гюргя ис Киева вьігналь и Гюрги передо мною бігаєть . а Володимерь 
пришедь свЕчася со Ольговичи . и погналь мя ис Киева»»??. Угорський володар, по- 
чувши це, почав ладнати своєї військо й невдовзі рушив у похід на Русь, щоб провчи- 
ти Володимира («а вБдалься будеть Володимерь кого заємь»). Та Володимир мав в 
Угорщині «своїх людей». Ці «приятелі», як називає їх літописець, прислали галиць- 
кому князеві вістку про те, що через Карпати на нього йде король. Отримав він її 
поблизу Белза. Відтак галицький князь покинув тут свої громіздкі обози й чимдуж 
подався навперейми угорському війську до Перемишля («Володимерь же в то вере- 
мя стояше оу Белза . и ту оусльшавь оже король оуже вшель в Гору . и ту повер- 
га возьт свой . а самь гна сь дружиною своею к Перемьшлю»). Тим часом, королів- 
ські загони вже встигли захопити Володимирове місто Санок і багато сіл в околицях 
Перемишля. 





7 Ипатьевская летопись. - Т.2. - Стб.403. 
з Там же. - Стб.403-404. 

2 Там же. - Стб.405. 

3 "Там же. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


16 Володимир Ричка 





«Володимерь же то видівь оубояяся - м послаша архиепископу Кукнишеви и 
ко инфма двіма пискупами . и кь мужемь королевьїшь . и тако домолився и вда 
золото много и оумьзди я. да бьша воротили короля и тако оумоливша короля 
поийти домовь . король же послуша ихь поча молвити се ньшне же оуже естьине 
веремя . рБкьх ся смерзьівають . а подемь домови . оже оуже ріки! ся оустановять . 
а тогда како нь с ними Бог дасть . бяшеть бо о Дмитрові дни оуже . король же то 
рекь поиде . много зла створивь Володимеру . и земли его»? 


Підозрювати галицьке походження цього фрагмента літописного тексту спону- 
кає наявність діалектизмів («поити домовр», наприклад) та характерний для повідо- 
млень галицького циклу спосіб їх жорсткої хронологічної прив'язки («бяшеть бо о 
Дмитрові дни», тобто 26 жовтня). 

Навесні п5т р. угорський король відправив до Ізяслава Мстиславича 1о-тисячне 
військо, з яким той вирушив із Володимира-на-Волині в новий похід на Київ. Шлях 
пролягав через околиці Пересопниці, Зарічеськ, Дорогобуж, через річку Горину 
на Корчеськ. Вірний своєму союзницькому обов'язку Володимир Галицький, з'єд- 
навшись з Андрієм Юврійовичем біля Мильська, разом із дорогобузьким князем 
Андрієм Володимировичем подалися вслід за Ізяславом («пустиста сторожи перед 
собою а сама поидоста по ним»). Невідомо ким зроблений опис стрімкого мар- 
шу Ізяславового війська на Київ вирізняється неабиякою літературною майстерні- 
стю. Розповідь сповнена подробиць організації польового побуту. У ній яскраво зма- 
льовано нічну атаку на Білгород брата Ізяслава Володимира, панічну втечу звідти 
сина Юрія Долгорукого Бориса до батька в Київ і далі до Городця на Дніпровському 
Лівобережжі. Вона завершується описом тріумфу Ізяслава й кінських перегонів, ула- 
штованих уграми по обіді на Ярославовім дворі. Слідом за цим укладач Київського 
літопису вмістив текст, що виказує, незважаючи на його деформованість, руку га- 
лицького автора: 


«Володимеру же того не ввдущю сь Андрбем и стаста оу Мичьска и пославша 
сторожі и испьтаста . оже Дюрги оу Городьци оуже . а Изяславь Киеві . сльшіавь 
же Володимерь Іаличьской . оже Изяславь оубхаль оу Киеве . а Порги вьібігль 
ис Киева . Володимерь же рече Андріфеви Горгечи . и Володимеру Андріевичю . 
како есть княжение свата моего . аже рать на нь из Володимира идеть а како того 
не оувбдати . а ть: сьін его сбдиша Пересопници . а другьтб БЕлгороді .како того 
не оустеречи . и рече сь гнбвомь кь Андрбеви Горгевичю . оже тако княжите сь 
своймь отцем а правите сами а я не могу на Изяслава один поити . Изяславь 
вчера со мною хотіль ся бити . на вашего отця идя . а на мя ся оборачивая ловя 
ся бити со мною . аже нене вьБхавь вь всю Рускую землю . а не могу азь один 
на нь пофхати . и то рекь вьзвратися в Галичь |...| Андріеви рече и Володимеру . 
а вьт побдьта ко своєму отцю Андрби же и Володимерь . пофхаста туда на оустьє 
Припети . на Давьщову боженку . оттолф же Бхаста вь Острьским городокь кь 
отцю своему Дюргеви»?. 


Початок і завершення цієї тиради ушкоджено втручанням укладача Київського 
літопису, який розірвав її вставкою про вимогу Володимирка грошової контрибуції 





1 Там же. - Стб.406. 
5 Там же. - Стб.411. 
53 Там же. - Стб.416-417. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 17 





від громади порубіжного города Мичська: «...| и рече Мичаномь дайте ми серебро 
что вьг азь хочю . пакь ли я вьзму вьт на щить они же не имбяхуть дати . чего оу нихь 
хотяше . они же емлюче серебро озоу оушью и сь шими . сливаюче же серебро дая- 
хоуть Володимеру Володимерь же поимавь серебро и поиде такоже емля серебро по 
всим» градом» . оли до своеи земли»? 

Більша частина літописної статті ІІ р. присвячена докладному опису чергової 
спроби Юрія Суздальського захопити Київ. У контексті цієї історії Володимирко 
згадується лише у двох епізодах. Ідеться про запізнення його з галицькою поміч- 
чю Юрію («Володимерь же Галичьскьти пошель бяшеть к Гюргеви свату своєму в 
помочь . егоже и надбяшеться . и якоже бь оу Божьскаго ту бьт ему вість . оже 
Вячеслав» и Изяславь и Ростиславь побфбдили суть Гюргя . и Половци его избиша . 
яко же сльша то Володимерь . и так осо тщаниемь оборотяся поиде к Галичю») та 
здобуту ним перемогу біля города Сапогиня над уграми, яких вів до Києва на до- 
помогу батькові Мстислав Ізяславич?. Джерело походження цих звісток визначи- 
ти складно. 

Перемога над Юрієм розв'язала Ізяславові Мстиславичу руки в боротьбі з його 
запеклим ворогом Володимирком. Зібравши чимале військо, до якого приєднали- 
ся полки В'ячеслава Юрійовича, братів Володимира і Святополка Мстиславичів, 
Володимира Андрійовича Пересопницького, київський князь повів їх на захід 
до річки Сян, де біля Ярослава з'єднався з угорцями. Як пам'ятаємо, у битві під 
Перемишлем галицькі сили зазнали нищівної поразки. Володимиркові пощастило 
більше. Він не поліг на полі бою, а разом з Ізбігневом Івачивичем прорвався через во- 
рожі загони до Перемишля. Тут відбулося його замирення з Ізяславом й угорським 
королем та церемоніал складання присяги з цілуванням хреста св. Стефана. Щойно 
повернувшись у свій Володимир, Ізяслав послав посадників у Бужськ, Шумськ, 
Тихомль, Вигошев і Гнойницю, але цих міст Володимирко йому не віддав. Отож 
після придушення чергової спроби Юрія Долгорукого утвердитися в Києві Ізяслав 
Мстиславич відрядив Петра Бориславича до Галича. Чим закінчилася ця подорож 
ми вже знаємо. 

Розглянемо літописну розповідь про останній для Ізяслава похід на Галич. Вона 
складає основний зміст статті п53 р. Київського зводу. Оповідач виказує добру обі- 
знаність зі складом організованої Ізяславом коаліції, часом Її виступу в похід і топо- 
графічними прикметами, що визначають напрямок їхнього руху. 


«Томь же літф . Изяславь Мьстиславичь . нача доспівати на Ярослава 
Володимирича . кь Галичю . и якоже бьго трьми недблями до мясопущь (за 
три неділі до м'ясниць, що припадало на середину січня п54 р. - ВР) и 
поиде Изяславь скупя силу свою на Галичь и Вячьславль полкь поя сь собою . 
Изяславь Давидовичь пусти с ним свой полкь . и сьнь его Мстислав приде с 
Переяславьскимь полком . и вси Чернии Клобукьг»»?. 


На києво-волинському прикордонні поблизу Тихомля до них приєдна- 
лися війська Ізяславових братів - Володимира з Дорогобужа і Святополка з 
Володимира. Дочекавшись прибуття полків Володимира Андрійовича із Берестя 
вони рушили в напрямку міста Володимира («и тако скупяся . всб оу Володимиря 





з Там же. - Стб.417. 
55 Там же. - Стб.440-442. 
56 "Там же. - Стб.465. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


18 Володимир Ричка 





поиде кь Станкову . и ту же Галичьский князь вьшель полкь . свойми Изяславь 
же пусти Володимира Андріевича и сьна своего Мьстислава . и Черниий 
Клобукь бится с ними . о ріку . о Сереть»). А сам Ізяслав повів свої сили до 


Теребовлі. 


«Оутрии же день Федоровкі неделі (тобто у середині лютого - В.Ф.) вь вторник 
перейде ріку Сереть и бьсть вь ть день мьгла велика . яко не видити до конець 
копья Изяславь перешедь ту и ста. и бьсть кь Ярославу Галичкому вість вечерь. 
оже Изяславь идеть к Теребовлю и то сльшавь Ярославь . поиде через Сновь к 
Теребовлю и не оутяже кь бродомь . Изяславь 65 перешель до них рЕку Сереть 
и сторожеве же Изяславли ВИДИВШИ ПОЛКЬ Галичьския пригнавши повбдаша 
Изяславу . Изяславь же исполци полкьт своя . поиде противу и якоже бьша близь 
себе . и Богь разгна мьглу и бьїсть ясно . и тако сташа полци межи собою зряща 


на ся». 


Готуючись до вирішального зіткнення з військом Ізяслава, Ярославові воєво- 
ди («мужі галицькі») відіслали свого князя з поля бою до міста. Опис самої битви 
вміщено далі: 


«И ступишася полци и бьсть сбца зла и бишася от полудне до вечера . и бі 
межи ими смятение .и не видяхуть которий суть поббдили о Изяслав женяшеть 
Галичань . а братья его ббжаша . и тако поббже Святополкь Володимерьский 
князь и по немь и Володимерь Мьстиславичь . и Мьстиславь Изяславичь . а 
Изяславь ту и ста на полчищи на ночь. а Галичане вьбібгоша тогда в город своим. 
Теребовель . Изяславь же изойма Галичьскья мужи . а Галичане изоманаша 
Изяславих на розгоні . и остася Изяславь с маломь дружиньт . на полчиши . 
и постави стяги Галичьския . и пойдоша ТГаличане подь свой стягь . изоймаша 
множество колодникь . на ту же ночь оубоявься Изяславь . зане бі остался с 
малом дружинь на полчищи . река да не сьвкупятся на нас из города . боле 
бо бяшеть . колодникь его дружинь . и видб многоє множество колодникь . 
Галичань вязячи и тако повелі сфбчи а лутший мужи со собою поя . оутрий 
же день Изяславь же Мьстиславич . поиде вь Киевь оу домь свои . зане братя 
его и дружина его разбіглися . бяхуть. Бьють плачь великь по всей земли 
Галичьстби»»?. 


Розповідь про хід війни п54 р. між Ізяславом та Ярославом постає дзеркаль- 
ним контрапунктом опису зимової війни п44 р. його батька з Їваном Берладником. 
Оповідач ніби знаходить у цій історії раніше обірвану нитку, щоб надати їй заверше- 
ності й замкнути коло подорожі в кулуари минулого. 

Проте місія Ізбігнева Івачевича не мала успіху. Представлені ним п59 р. матері- 
али, а також багатоголосся делегованих «мужів» не переконали київського князя в 
необхідності видати Івана. Він, за словами літописця, переспорив їх усіх («Изяславь 
же припрі (препрівь) всих . и отвфть . имь давь . отпусти я»??). Переполоханий 
Берладник тим часом подався в половецькі степи й далі на Нижній Дунай, звідки 





У Там же. - Стб.466. 
58 "Там же. - Стб.467-468. 
3 "Там же. - Стб.497. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Меморандум Ярослава Осмомисла (Про походження ранніх галицьких звісток Київського літопису ХІЇ ст.) 19 





здійснив успішний рейд проти галицьких городів Ушиці та Кучелемина??, Ретельно 
підготовлена Ярославом Осмомислом акція провалилася. Дипломатична поразка га- 
лицького князя набула великого розголосу, відізвавшись глузливо-іронічним відлун- 
ням у «Слові про Ігорів похід»"", 

Як і коли завершилася кар'єра на галицькому княжому дворі Ізбігнева 
Івачевича невідомо. Хронологічний діапазон згадок його в літописі охоплює ві- 
сім років (по1-п59 рр.). Иого участь у створенні галицької компіляції була си- 
туативною. Гіпотетичний «меморандум Ярослава Осмомисла» не був цілісним 
літературним твором, а являв собою підбірку пам'ятних записів. Представлені 
Ізбігневом Івачевичем 59 р. в Києві вони, проте, не були, як уявляється, прире- 
чені на безвісність. Ними скористався укладач чи пізніший редактор Київського 
літописного зводу, ущільнивши їх у серію галицьких звісток на хронологічному 
проміжку п44-158 рр. свого грандіозного твору". Ці ранні галицькі свідчення не 
демонструють, як уже зазначалося, слідів імпровізаційної словесної техніки, при- 
таманної природі «усних джерел». Вони однозначно не були скроєні з підслу- 
ханих розмов галичан на княжому дворі чи з пліток, зібраних на київських тор- 
жищах. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


р Нгиіеузкуї, М.5. (1992). Ічомііа Лепаїпу-Кигу. М 11 с. 2. Куїм. (іп Отаіпіа). 

і Нгизіеузкуї, М.5. (1993). Імоміїа иктатпзкої йспаїшгу. М 6 1., 9 Кп. 3. Куїм. йа ОКгаїпіапі|. 

3. Нгиіеузкуї, М.5. (2004). 2уепубогод Наїугзкуї (ізсогісвпо-агкРеоїобісіла гогмідка). Тоогу: 1 50 с., б: Зсгіїа "я огусіті чиайї 
га посліду (1895-1900)". міч. Пп Сгаїпіапі). 

4. Казіхапоу, 5.М. (2013). Ес Її и тедіемізга "шзгпує ізгосілікі"? Дуерпеузріс созидаттта Момосітої Еогору: 2011 дод: Сіпауа 
гтадйяуа о різтетпот іскяс. Е4. С У.Сіагугіпа. Мозкла. |їп Воаззіапі|. 

5; Копомаіоха, І.Р., РегкБауКо, У.В. (2000). Дусипуауа Киз і Міафиее Родипагс. Мозкла. |іп В аззіал). 

6. Когіуаг, М.Е. (2013). СаїйзКауа ггадісзіуа у Кісузікота зуоде ХП м. Дусопеузріс созидатятта Уогіосрпої Богору: 2011 соа: Сіпауа 
гтадйяуа о різтеппот їсклс. Мозкма. |їп Клаззіапі). 

УА Гітзкемісі. А.Ю. (2009). "Метогууаі Мїгаша" - регебауа Кргопіка Ууаїїкабо Кпуазіха І ігоцзКаро. Ве/агизвауа дитка, 2. Міп5К. 
іп Веїогиззіапі|. 

8. І іізікемісі, О. (2019). "Т.егорізетя УСІКІКЬ Кпуаге| ПгоузкікБ" і "Роуезг о Родоїує": орус копаріекзпого Кгітіспезково галрога. 
Утидіогит Заоопісогит отфіз, 16. 5алукі-РехегБито, |їп Виззіапі). 

9. Регерутусі, У.М. (1982). АткБеоіобісіпі ФгБегеіа рго різеплізг па ріудеппо-гакрідпукі геплііа Б КуїузКої Волзі. Кудла Ких 
Рийита, ітадугзії. Куїм. а Окгаїпіал|. 

10.  Рісзак, О. (2007). Коїу г бут Фийо парузапо "5100 о роїви Грогеріт". Куїм. п (Лкгаїпіап). 

11. Кубакоу, В.А. (1972). Киззкіє Ісіорізізу і ашіог "Йога о роги Ісогсоє". Мозкма. |їп Влаззіап). 

12. Кубакоу, В.А. (1991). Рег/ Воміяяшісі: Роїзк атіога "УЇова о ройки Івогеге". Мозкла. |їп Виаззіапі|. 

13.  Кусііка, У.М. (2007). Хагозіау Уоіодутугоуусі НаЇутзкуї: споти "Озтотузі"? Кигрепіса: Урерогісрпуї зсгейпорісітої ідогії Іа 
аткрооїорії УКРідпої Угогору, /1. Куїм. п Окгаїпіал). 

14. | ТоіосБКо, Р.Р. (2005). Дапогизкі ЙЇйорузу і ййоруяяї Х-ХИП я. Куїу. |їп Скгаіпіалі). 

15.  ЕгапсбиК, УХи. (1986). Клерублуа Історії: Зоміац і ілосрийві о Ппрпіяісреївот озосїреретії. Кіем. |їп В аззіап). 








з Зазнавши поразки у цій війні, Іван Берладник опинився у грецькій Солуні, де й помер. Звістку про його смерть 
уміщено в літописі під 1162 р.: «Том же летф. преставися князь Ивань Ростиславичь . рекомьши Берладникь . в Селуни. 
и ини тако молвяхуть яко сь отравьт б5 ему смірть» (див.: Там же. - Стб.519). 

з Докл. див. Фичка В.М. Ярослав Володимирович Галицький: чому «Осмомисл»? // КитРрепіса: Щорічник 
середньовічної історії та археології Східної Європи. - ТУІ. - К., 2007. - С.345-350. 

о У подібний спосіб наприкінці ХІМ ст. набув літературного життя так званий «Меморіал Вітовта» - 
промова покривдженого Ягайлом литовського князя, виголошена близько 1390 р. перед достойниками 
Тевтонського ордену. Складений від його особи документ («Справа Вітовта проти Ягайла і Скиргайла») було 
покладено в основу початкової частини першої хроніки середньовічної Литви - «Літописця великих князів 
литовських» (див.: Ліцкевіч А.У. «Мемормнял Вітаута» - першая хроніка Вялікаго княства Літоускаго // Беларус- 
кая думка. - 2009. - Ме2. - С.92-96; Лицкевич О. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: 
опьт комплексного критического разбора. - Санкт Петербург, 2019 |Згифіогит зіауопісогит огБіз; вьшп.16|. - 


С.159-173). 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


20 Володимир Ричка 





Уоіодутуг ВУСНКА 


Госгог ої Нізгогіса! 5сіепсез (г. Наб. іп Нізгогу), Ргобевбог, 
Сріеї Кезеагсі ЕеЙом,, 

Зессог об Кезеагсі оп Фе Нізгогу об Куїмап В 5, 

Ідзсісиге об Нізгогу об | Кгаїпе М/А5 об (Лгаїпе 

(Куїу, Ккгаїпе), мої Фикт.пег 

ОКСІЮ: Берег/ /огсід.оге/о000-0001-8037-4106 


Метогапашт об Хагозіау Озтотузі 
(АБбойпгс Фе Огідіп об «Бе Багіу НаЇїусі Моте5 
об "Бе Куй СИгопісіє об «Бе Тучеї В Сепгигу) 


АБзсгасі. ТЬе аггісіе сопзідсгв а 5ег Об сапу Наїусії погез об "бе Куй» Сфуопісіс об Бе 12"? 
септигу. Діт об «Бе муогік і5 го евгабіїзБ (Беїг огідіп ап ргобабіе ууаує об репеттатіоп іпто гбе 
сгопісіє. Те тесродоїобісаї ргіпсіріє ої ге згаду із дегегтіпей Бу тре ппіуєтза! ргіпсіріє ої 
Бізсогісізт мій іг5 іпПбегепі ппесродіз об Бегпепешсіс ргоседигез апа Фе сопгепс об "Ре апаїубіз 
об "Бе Іаприаєе соде об сбгопісіе техіз. 5сіепсібіс поуєісу. ТБе Бурогіезіз абошг Пе огідіп об 
Фе Наіусбіап уугішеп еуідепсе об 1144-1158 об'Фе Куй Сриопісіс Кот Бе опе соппріїед іп 
Наїусі іп «Фе Іаге 50? об "бе 127? сепишгу і5 рис Богмагд. А 5сіеспіоп об гехів, гепгаціусіу патей 
Бу гБе ашібог об «Бе тіепогапдит об Уагозіау Озтотузі. Сопсіцзіоп5. ТБе ітрегиз Бог гбе 
сгеагіоп об а зегіс8 ОЇ зсатегед петоїт уга5 Фе сіайт об'"фе Наїіусі ргіпсе го рис ап епі го (бе 
сіаїт5 об Біз соцзіп Іхап Козгузіачусії (Вегіадлук) го Різ зБаге об розбеззіоп5 іп "пе Наїіусії Іап. 
Епіїзсіпо «фе зиррогі об іпбиепсіа! Виз апа Роїзь ргіпсев ап сфе Нипвагіап Кіпя, Уагозіау 
зепс біз епуоу І/Бідпеу Імаспеуусії го Куїу іп 1159 іп огаег го оБбкаїп Бе ехігадігіоп об Імап 
Вегіадпук. Тіз плізвіоп гедпігед Біт го гаму пр а зегіез об Доситептей сеггібісагез го сопбігт 
Уагозіау Усіодутугоуусі'є ргореггу гідроз го «фе Наїусі рагі5пез Бе Бе!4. ТЬсеіг ога! Єгатіпя аз 
со Бе ге кексітопу об (Бе апабазвадог5 ЧсЇсратед го раггісіраге іп ре Куїу шібипаї. А Фопеб 
«Бе аспіоп сагебшіу ргерагед Бу Уагозіау Озтотузі вайей іпоіогіоцзіу, «Бе "4оззісг" зцьшійтеї 
Бу Біз епусу іп Куїу 4ід пог арреаг го Бе доотед го оБбсигігу. Іс угаз пзед Бу кре соріїег об 
Фе Куїо Сриопісіс, сопзоїйасіпо, іс іпго а 5егіез об Наїусії поге5 гот їбе сігопоїовіса! регіо 
1144-1158. Сопгехтиаїгед атопо огБег паттагіуе ріоїв об єБе сбгопісіє, «Беу Фо пог 5БОму ігасе5 
об ігаргомізатіопа! уегба! гесблідне іпБегепг іп "ре патиге об "ога! 5оипгсе8". 


Кеумуогів: Ку Сруопісіс, Наіусь поге8, ІхБідпеу Імасбеууср, пепогапаит об Уагозіау 
Озтоптузі, НаЇусі, Іхап Вегіадлук. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тетяна Таїрова-Яковлева 
докторка історичних наук, 
провідна наукова співробітниця, 
відділ загальної історії, 
Санкт-Петербурзький інститут історії РАН 
(Санкт-Петербург, Російська Федерація), гаїгоуауакетаїї пи 
ОКСІЮ: Берег /огсід.оге/ ос00-0003-1050-4264 


Невідома перемога: 
перший значний епізод у кар'єрі І.Богуна 


ГОЇ: Биєрз:/ /Чої.оге/10.15407/!!! УДК: 94(477)«1643» 


Анотація. Мета дослідження полягає у висвітленні на основі архівних матеріалів 
раніше невідомого епізоду з життя І.Богуна. Методологія базується на використанні 
загальнонаукового, конкретно-історичного, а також порівняльного методів. Наукова новизна. 
Уперше досліджується досі незнаний бій, що відбувся 1643 р. на Казанському перевозі через 
р- Дон. Детально зображено його перебіг, причини, результати, а також роль у подіях І.Богуна. 
Висновки. Бій на Казанському перевозі став найпершим із тих, що тепер відомі історичній 
науці, у кар'єрі майбутнього козацького полководця. Тоді козаки під орудою І.Богуна розбили 
загін донців і російських стрільців, котрі захищали «городок», що перешкоджав вільному 
переходу через Дон. І.Богун у той час служив отаманом у фортеці Кодак і мав під своєю рукою 
до 200 вояків. Він зарекомендував себе талановитим, відважним командиром, схильним до 
рішучих, а то й зухвалих дій, швидких, нестандартних рішень. Перемога біля Казанського 
перевозу принесла І.Богунові популярність у козацькому середовищі. Ця був перший випадок, 
коли він застосував «фортель», що надалі стане його «фірмовим» стилем. Звитяга І.Богуна 
викликала різку реакцію в Москві, спричинивши спеціальне розслідування. 


Ключові слова: Богун, козацтво, Дике Поле, бій. 


В історіографії, присвяченій видатному українському козацькому полководце- 
ві Іванові Богуну, уже зустрічалися відомості про його ранні роки, які він провів у 
Дикому Полі, на прикордонні з Московською державою". Що стосується бою біля 
Казанського перевозу 20 травня (ст. ст.) 643 р» про який ітиметься у цій статті, то 
про нього згадував А.Папков (утім без прив'язки до І.Богуна; до того ж автор грун- 
тувався на одній російській «відписці», де ім'я отамана не зазначалося)», а Б.Флоря 
потрактував його рядовим епізодом («сутичка на Дону»). Насправді, це була подія 
більшого масштабу - яку кар'єрі самого козацького ватажка, так і в історії росій- 
сько-українських відносин 1640-х рр. 

Загін І.Богуна з'явився на Дону в 1643 р. невипадково. До цього часу він був ота- 
маном у Кодаку, тобто перебував на королівській службі. У Кодацькій фортеці, як 





Яковлева Т: Іван Богун-Федорович // Київська старовина. - 1992. -- М25, - С.А4; Флоря Б. Молоді роки Івана Богуна // 
Україна в минулому. - Вип.2. - К.; Л., 1992. - С.72-73. 

2. Папков А.Й. Порубежкье Российского царства и украйнских земель Речи Посполитой (конец ХУТ - первая половина 
ХУП в.). - Белгород, 2004. - С.178-180. 

5 Флоря Б. Молоді роки Івана Богуна . - С.72-73. 


22 Тетяна Таїрова-Яковлева 





відомо, після Ординації 1638 р. постійно стояла залога, а також реєстрові козаки на 
умовах ротації. Навряд чи І. Богун був реєстровцем, принаймні «черкаси» про ньо- 
го говорили, що він служив саме у фортеці (вочевидь вони відзначили б його службу 
у Війську Запорізькому). Платня, яку він отримував, була дуже значною - І20 злотих 
на рік". Для порівняння: рядові реєстрові козаки мали в той час 30 злотих». 

Перебуваючи на королівській службі, І.Богун упродовж 1641-1642. рр. здійсню- 
вав походи на Сіверський Донець, у район Борівського перевозу, успішно нападаючи 
там на татарські загони. Під його рукою у цей час перебували від 50 до 70 «черкас». 
Слід зазначити, що з російськими прикордонними воєводами та служилими людь- 
ми він обходився підкреслено по-лицарськи, у найкращих традиціях шляхтича-сар- 
мата. Так само в майбутньому він поводитиметься з польською шляхтою, навіть у 
криваві роки повстання під керівництвом Богдана Хмельницького. У 1641 р. І.Богун 
відбив у татар російський полон і без викупу відпустив усіх у Святогір'я. До того ж 
відіслав валуйському воєводі Федорові І оленищеву перехоплене ним послання крим- 
ського «царевича» до Криму". У 1642 р. він стояв «для язьков крьмских людей» на 
Борівському перевозі разом із валуйськими служилими?". 

Але в 1643 р. все змінилося. У травні на чолі загону з 200 вояків І.Богун при- 
був до Казанського перевозу в районі гирла річки Богучар - правого притоку Дону. 
Від Борівського перевозу на Сіверському Дінці це приблизно 150 км по прямій. Тут 
були дві стратегічно важливих переправи через Дон - Білянська й Казанська, про- 
лягав основний шлях татарських загонів у Московську державу. Саме в межиріч- 
чі Сіверського Дінця та Дону нерідко влаштовували свій стан татари". Як побачимо 
нижче, І.Богун і в 1643 р. збирався йти проти них. Але на шляху до Дону виникла не- 
сподівана перешкода. 

У російських документах є твердження, що загін І.Богуна збирався перехопити 
московську посольську «розміну», яка прямувала у Крим. У принципі, «воровскиє 
черкаси» нерідко нападали на послів, іноді навіть убивали їх. Хоча їхні ватажки, що 
дотримувалися лицарських правил, намагалися таких ексцесів уникати (тут можна 
згадати Семена Забуського, котрий повідомляв валуйському воєводі П.Леонтьєву, де 
кочують татари?). Чи справді І.Богун збирався нападати на посла - невідомо, оскіль- 
ки відомості ці суто російські й не виключено, що вони пояснюються бажанням ви- 
правдати великій і нетиповий бій, який відбувся з «черкасами» (та в якому, до того 
ж, росіяни зазнали нищівної поразки). 

Джерелами щодо цього бою слугують дві «відписки» воронезького воєво- 
ди Василя Ромодановського, «расспроснье речи» стрілецького голови Василя 
Струкова, що командував із російського боку, та донського козака Івана Бушминова, 
який вийшов із полону. Мабуть, були ще інші документи, котрі лягли в основу офі- 
ційних скарг, складених у Посольському приказі. Є також списки вбитих і поране- 
них. Матеріали зберігаються в Російському державному архіві давніх актів, у фондах 
«Розряд (Белгородський і Приказний столи)», а також «Зносини Росії з Польщею», 
«Зносини Росії з Туреччиною». 

Події розгорталися таким чином. 29 березня (ст. ст.) 1643 р. воронезький сторо- 
жовий загін помітив «на крьмской стороне реки Дону вверхах на речке на Богучаре 





" Российский государственньй архив древних актов (далі - РГАДА). - Ф.210. - Оп.13. - М2135. - Л.102. 
5 Літопис Самовидця. - К., 1971. - С.45. 

є РГАДА. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.2. - Х9118. - Л.561-562. 

7 Там же. - Оп.13. - М9135, - Л.101-102. 

з. Там же. - Оп.12. - Ч.2. - М9118. - Л.558. 

7 Русская историческая библиотека. - Т.24: Донскиєе дела. - Санкт-Петербург, 1906. - С.437. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Невідома перемога: перший значний спізод у кар'єрі І.Богуна 23 





воинских людей человек со ста и болши, от Казанского перелазу от реки от Дону в 
полуднище»"?, За цими вістями воєвода В.Ромодановський відправив «у дрібних суд- 
нах» (в іншому місці згадуються каяки) воронезького стрілецького й козацького го- 
лову В.Струкова. Мета відправки зазначалася в документі дуже нечітко: «Бьть на 
реке на Дону на татарских перелазех на белянском и на казанском для обереганья, 
чтоб твоим государевьтм послом и твоєй государевой казне от татар и от воров от 
черкас какова дурна не учинилось |... и для поиску над войнскими людми»», Цікаво, 
що роком пізніше белгородський воєвода Микита Боборикін писав, що йшлося про 
станичників і «всяких твомх государевьіх людей», «которьге по твоєму государеву 
указу отпусшеньт для своих нужд и конских покупок на Дон»". Де в Дикому Полі 
можна було «купити» коней? Хіба що відбити в татар. 

Чисельність загону В.Струкова в документах відрізняється. У своїй першій «від- 
писці» від червня 643 р. В.Ромодановський указував: «Воронежских беломесньгх 
и полковьх козаков и стрельцов человек с полтораста»?. В.Струков стверджував, 
що він розділив свій загін: «Й на Белянском |...| перелазе бьмло стрельцов и коза- 
ков человек с семьдесят, Степан Капешаход с товарьщуи. А он де, Василей, бьл на 
Козанском перелазе, а с ним де бьгло стрельцов и козаков человек семьдесят и бол- 
ши». При цьому сам В.Струков стояв на «ногайській» стороні, «а на крьшмской |...| 
стороне стоял Максимка Нос с товарьщи человек с сорок»", У списках убитих із за- 
гону М.Носа числяться ті, що прийшли «ис казачьих городков охочие люди собою», 
тобто добровольці". При цьому М.Ніс займав на «казанській» стороні «городок». 

Хто й коли його збудував, залишається незрозуміло. В.Струков чітко говорив, 
що звели його вони самі («и будучи де оне на том Козанском перелазе на ногайской 
стороне и на крьмской для всякого обереганя от воров от черкас и от крьшмских и 
от ногайских людей зделали городок»)". Козак І.Бушминов із загону М.Носа ствер- 
джував, що вони «стали на казанском перелазе на крьмской стороне, где преж сего 
в прежниє годь  стайвали те же чижовскиє и вьшолзовскиє казаки для поиску над 
воинскими людми, а тот де городок бьгл у них зделан в яме для тово, штоб от воин- 
ских людей татар утайтца мошно бьло»?. Як виглядав такий «городок», ми точно 
не знаємо, але про аналогічний «казацкий городок» відомо, що в ньому був «зделан 
у них земляной вал и подле валу вьтккопан ров»". Мабуть, ішлося про укріплений вій- 
ськовий табір-стан. В одному місці згадується, що це був «острожек»»"?, тобто, швид- 
ше за все, із дерев'яними фортифікаціями. Зазвичай такі споруди мали сторожові по- 
сти-вежі. 

Згідно зі звітом В.Струкова, 18 травня (ст. ст.) і643 р. «государевьг посльт Илья 
Милославской и дьяк Левонтей Лазаревской с твоєю государевою казною и всяких 
чинов посольскими с ратньми людьми мимо Козанского татарского перелазу прош- 
ли»? Про прохід посла «всево за два дни» до бою потім скаже й козак І.Бушминов". 
Як маленький загін у 30-70 вояків, що перебував у засідці, міг захистити посла, 





ю РГАДА. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М9177. - Л.153. 
п Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - МеТа. - Л.47. 

1. Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.2. - М2189. - Л.424. 
з Там же. - Оп.12. - Ч.1. - Мо177. - Л.153. 

їз Там же. 

5 Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Ме1а. - Л.46. 

16 Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - Ме177. - Л.153. 
7 Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Ме1а. - Л.47. 

ів Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М2177. - Л.147. 
із Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Ме1а. - Л.48. 

22 Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М2177. - Л.154. 
з Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - МеТа. - Л.50. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


24 Тетяна Таїрова-Яковлева 





котрий ішов, до речі, з чималою охороною, від кількатисячних татарських чамбулів? 
Розташування загонів обабіч перевозу говорить про спробу зробити засідку. Проти 
кого? Проти тих, хто сплавлятиметься Доном (нерідко так чинили «черкаси»)? Або 
проти тих, хто спробує скористатися переправою? Якщо мова про татар - зрозумі- 
ло. Але якщо йшлося про засідку на «черкас», чиї наміри були неясними (можливо, 
вони йшли проти тих самих татар), то тут абсолютно нетрадиційна ситуація. Донці 
ніколи не вступали в бойові сутички з «черкасами», досить мирно ділячи з ними те- 
рени Дикого Поля, а вже без очевидного приводу - і поготів. Незрозуміло також, 
чому загін В.Струкова, що складався з досвідчених воронезьких козаків (чижовських 
та виполозовських), стрільців, донських козаків («из розньх городков охочих лю- 
дей»), не виставив сторожу, а комендант «городка» на «казанській» стороні М.НІіс 
виявився неготовим до наскоку І.Богуна. 

Пряма атака на російську заставу - дуже нетипово для «черкас». Одна справа - 
виправи дрібних здобичницьких ватаг проти станичників із метою грабежу або захо- 
плення коней. Дле щоб великі сили без видимої причини й перспектив поживи на- 
пали на чисельний, добре озброєний і, до того ж, розташований в укритті загін - це 
зовсім не вписується у відомі інциденти. Якби І.Богун дійсно мав намір розбити по- 
сольський караван, то, розминувшись із ним, він повинен був повернути назад та пе- 
реслідувати його по свіжій «сакмі». Тим більше, що відставав від нього всього на два 
дні шляху. Маючи мобільний загін «Уу два коня», він легко міг це зробити. Замість 
цього вступив у серйозний і небезпечний бій. 

Українські козаки застосували типову для запорожців тактику, що полягала в на- 
маганнях захопити «городок» несподіваною атакою". В.Струков доповідав: 20 трав- 
ня (ст. ст.) 1643 р. «в полдни пришли с крьмской сторонь к тому Козанскому пе- 
релазу и к городку к нему Максимку Носу с товарищи черкас конньїх человек з 
двесте |...| и пришод де к тому городку, почали оне, черкасьг, к нему, Максимку с то- 
варьшщуи, приступать, и он де, Максимка, ис тово городка с ними черкась! учели бит- 
ца и стрелять из ружья»?. І.Бушминов називав 206 кінних «черкас», і також ствер- 
джував, що з'явилися вони опівдні". 

Хід бою найбільш детально передано у звіті В.Струкова: «Он де, Василей, усльм- 
ша тое стельбу, с стрельцами и с козаками, которье бьли с ним, с Василем, на но- 
гайской стороне, седчи в мелкие судь в кояки и с ногайской сторонь погребли на 
крьмскую сторону на помоч к нему Максимку с товарьщи и почели де оне теми ко- 
яками приставать на крьімскую сторону к берегу»? 

Тобто загін В.Струкова кинувся на допомогу «городку» й М.Носові. Однак 
«черкаси» проявили себе не як степові грабіжники, але як регулярні вояки (тут 
дуже важливо, що під орудою В.Струкова теж перебували професіонали військо- 
вої справи). Не припиняючи облоги укріплення, частина козаків І.Богуна зайня- 
ли оборону «кримського» берега Дону. Зав'язався запеклий бій. «Те де черкасьг 
иво Василя и стрелцов и козаков к берегу не припустили и по ним учали стрелять 
из ружья и он де, Василей, и служильєе люди стрелць и козаки с теми черкась ис 
кояков билися многое время. И на том де бою те черкасьг стрелцов и козаков в 
кояках почали ранить и от берега отбили прочь от крьмской стороньт на ногай- 
скую сторону»"". Зазнавши втрат, В.Струков був змушений відступити. «А как де 





2 Сас П.М. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки. - К., 2006. - С.236. 
з РГАДА. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - Ме177. - Л.154. 

з Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - МеТа. - Л.47. 

25 Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М2177. - Л.154. 

28 Там же. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Невідома перемога: перший значний спізод у кар'єрі І.Богуна 25 





он Василей и стрелцьт и козаки на ногайскую сторону ис кояков на берег вьшшли 
и он де Василей и стрелць и козаки с теми черкась об реку Дон билися с полудня 
до вечера и тех де черкас он Василей и стрелць и козаки побили многих, а иньх 
переранили»"; «инье де гдрь черкась  приступали к городку, что на крьжмской 
стороне к Максимку Носу с товарьщи с полдну до вечера и на приступех де тот 
Максимка Нос с товарьщци многих черкас побили и переранили»"?. Зрозуміло, що 
при штурмі нападники зазнають великих втрат, хоча (про це нижче) вони зовсім не 
були катастрофічними. 

І ось тут І.Богун уперше (принаймні, наскільки нам відомо) застосував «фор- 
тель», на зразок тих, якими він згодом прославиться. «ИЙ как де, государь, стала 
смеркатца и оне де черкась к тому городку приметали приметом сухим деревям и 
камьшом, а приметав, зажгли, а сами оне, черкась!, стали окола таво городка. И он 
де, Максимка Нос, товарьшщи ис тово городка пошол напролом отводом и с ними де, 
черкась, он, Максимка, с товарьшщи билися, и на отводе, государь, твоих государевьтх 
служильх людей убили до смерти ево, Максимка Носа, с товарьщи деветинатцати 
человек, а иньх переранили»". 

«Викурювання» оточених - досить відомий прийом», що характеризує І.Богуна 
вже як досвідченого командира. Однак використання очерету (вочевидь через явну 
нестачу в Дикому Полі хмизу) - цікава деталь. До того ж очерет горить дуже ефек- 
тно, із тріском. 

Власне, на цьому бій скінчився. Загін М.Носа був перебитий або захоплений, 
«городок», як видно з подальшого, знищений. В.Струков переправитися так і не 
зміг. До речі, незрозуміло, чому він так і не відправив угору по Дону до свого заго- 
ну, що стояв на Білянському перевозі, гінця по підкріплення. Адже бій тривав цілий 
день і підмога явно встигнула 6. 

Щодо точної кількості втрат. В.Струков наводив список поранених (мабуть, зі 
свого загону): 2, стрільців і 5 козаків. Усі рани вогнепальні («из пищалей»): у ногу, 
руку, лівий бік тулуба, праву щоку". І.Бушминов був поранений стрілою з лука у пле- 
че" та говорив про вбитих у загоні М.Носа: «десять и больши». При цьому вказу- 
вав, що його самого «с товарьщи двунатцати человек взяли живьіх всех раненьх»?. 
Математика в нього не сходилася: із загону в 40 осіб - 1о вбитих і 12, захоплених у 
полон. Якщо припустити, що дійсно полонених було 12, то загиблих виходить 28. 
Їз полонених достовірно врятувався один. Отже втрати 39 вояків та 8 поранених у 
В.Струкова. В офіційних звітах Посольського приказу фігуруватиме цифра 19 (за зві- 
том В.Струкова) - і так надзвичайні втрати для російського порубіжжя (переважно 
вони становили 1-3 особи). 

Що стосується українських козаків, то тут цифри ще більш умовні. В.Струков 
стверджував, що його люди «черкас» «побили многих, а иньх переранили» - але це 
«по прикидке» через річку?" І.Бушминов запевняв, що при відбитті «черкаського» 
штурму «многих людей побили, а иньх переранили». А під час «пролому» «черкас 
убили человек с пятнатцать»-. 





77 Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Ме1а. - Л.43. 

28 Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М2177. - Л.154. 

2 Там же. 

2 Сас П.М. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки. - С.236-237. 
з: РГАДА. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М2177. - Л.155. 

з "Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Меїа. - Л.44. 

з Там же. - Л.48. 

з Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М9177. - Л.154. 

55 "Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Меїа. - Л.48. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


26 Тетяна Таїрова-Яковлева 





Про те, що втрати в І. Богуна були невеликими, свідчили подальші події. 
Переправившись через Сіверський Донець, його загін спустився по річці Міус «под 
Крьм для добьтчи под татарьм». Там козаки наздогнали татарський 3-тисячний (!) 
чамбул, котрий повертався з-під Курська, та атакували його «на сонячному сході», 
мабуть під час привалу. І хоча І.Бушминов зі зловтіхою зазначав, що «черкас татаро- 
вя многих людей побили и живем взяли дву человек», але можна припустити, що 
здобич, захоплена І.Богуном, була значною. Швидше за все, ішлося про коней - най- 
цінніший у Дикому Полі приз. Після цього загін повернувся на Сіверський Донець, 
до Тора, а відтак пішов «у Литву»? Похід тривав довго - І.Бушминов перебував із 
«черкасами» «недель с пятнадцать». Це спростовує твердження, що начебто метою 
І.Богуна була посольська «казна». 

Ще одне твердження І.Бушминова, яке викликає сумніви. Він заявив, начебто 
«черкаси», забравши полонених і «отведчи де от тово места версть с три и болши, 
тех новоприборньх стрельцов и казаков одиннатцати человек те черкась срубили, 
а иво, Ивашку, взяв атаман Федка Игнатов» У. Дуже нетрадиційні дії. Перебити по- 
лонених? Навіщо? І для чого було вести їх кілька верст? Щоб нічого не розповіли? 
Але ж на «ногайському» березі залишився В.Струков. Можливо, І.Бушминов виго- 
роджував тих товаришів, котрі прилучилися до «воровских черкас»? Він називав їх 
«новоприбранньми», тобто новобранцями, можливо з тих самих «черкас», яких 
чимало було на московській прикордонній службі. Показово, що у численних скар- 
гах на І.Богуна у зв'язку з «черкаским боєм», які йтимуть із російської столиці до 
Варшави, згадуватиметься тільки про 19 убитих, а про посічений полон ані слова. 

Звідки відомо, що загоном командував саме І.Богун? Справа в тому, що цей 
бій викликав у Москві справжню бурю. Відписку В.Ромодановського було зачита- 
но особисто цареві Михайлові Федоровичу, і у відповідь воєводі надіслали грамо- 
ту, де висловлювалося обурення, що він не повідомив імен убитих і взятих у полон: 
«Которье воронежць служилье люди с головою с Василем Струковьїм в посьмлке 
на Дону бьли и на черкаском бою побить и в полон поимань!, и тьт б тем всем лю- 
дем имяна прислал к нам к Москве, не замешкав за своєю рукою»»?, Усім пораненим 
цар велів видати «за службу и за рань! |...| нашево денежново жалованя на лечбу ран, 
и дано єси им ищево денежново жалованя на лечбу ран из воронежских ис таможен- 
ньхи ис кабацких доходов за болшие за тяжелье рань по полтретя рубли, за серед- 
ние рань по два рубли, а за лехкие рань по полтора рубли человеку в стом на лицо 
и в ту дачю велел написать в розход»?. Крім того, воронезькому воєводі наказувало- 
ся: «Которье вперед ис походу вьгйдут, и тьт б тех полонеников роспросил подлин- 
но, какими обьчаєм на них черкась и которьїх местех и кою пору приходили и чиєю 
оплошкою черкась их побили и в полон поимали и многие ль черкасци на них при- 
ходили, и хто у черкас имяньт атамань, и сотники, и в которьїх местех ньне те или 
инье литовские черкасць и многие ль стоят, и какое от них воровство и в которьіх 
местех делаєтца да о том о всем к нам писал»"?, Тобто передбачалося проведення де- 
тального розслідування передумов бою і причин поразки. 

Збереглася копія другої «відписки» В.Ромодановского, від вересня 1643 р», надіс- 
ланої в Посольський приказ. До неї воєвода додавав список убитих і захоплених у 
полон (31 особа), а також «распроснье речи» звільненого полоняника І.Бушминова. 





.-Л.9. 
.-Л.48. 
. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.1. - М9177. - Л.158. 








. - Л.159-160. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Невідома перемога: перший значний спізод у кар'єрі І.Богуна 27 





Можна не сумніватися, що були якісь додаткові «відписки» та звіти, на основі ко- 
трих надалі складатимуться офіційні скарги польському королю. 

І.Бушминов, який пробув із козаками І.Богуна більше трьох місяців і втік (якщо 
йому вірити), коли вони вже поверталися додому, у районі Святих Г; їр, називав чоти- 
рьох ватажків: «А. те де черкась приходили к ним к казанскому перелазу из четьрех 
из литовских из розньх городов: ис Хомуца, из Лубен, из Сорочна, из Кадака. 
Из Хомуца де города атаман Федка Игнатов, а из Лубен ясаул Малука Клеменов, а из 
Кодака города атман Ивашко Бугун, ясаул Кадака ж города, Сенкою зовут, а чей он 
сьін он того не ведаєт»", Ці відомості, мабуть, згодом було уточнено. В офіційній скар- 
зі російського посольства князя А.Львова в 1644 р. про бій говорилося: «Приходили 
великого государя вашего, его королевского величества, сторонь ис порубежньтх горо- 
дов ис Хомутца, да с Сорочино черкась конньєе человек з двесте, а старшиньт у тех чер- 
кас бьли Ивашко Богун да Федка, а чей сьін, а как ему прозвище и того неведомо»-?. 
Ці слова надалі повторюватимуться у царських скаргах, а фраза «атаман ис города 
Кодака Ивашка Богун» стане шаблонною. За іншими відомостями від І643 р. під рукою 
І.Богуна було 70 осіб (очевидно, його люди з Кодака), а решта - набрані з «литовських 
міст», серед яких згадувалися Крилов, Чигирин, Миргород, Полтава, Говтва?. Таким 
чином на 1643 р. І.Богун був уже досить авторитетним командиром і міг набирати у 
свій загін добровольців, включаючи отаманів та осавулів прикордонних міст. 

Перемога біля Казанського перевозу, безумовно, принесла І.Богунові ще біль- 
шу популярність серед козацтва. У наступні роки самі «черкаси» відзначали його 
загін як найбільш «небезпечний» у Дикому Полі, а російські прикордонні воєво- 
ди у своїх грамотах доповідали про появу «воровских черкас» під орудою отамана 
І.Богуна - того, «что воровал в летошнем году, грамил и побивал станичников и вся- 
ких твоих государевьїх людей»?. 

Пояснювалося це не тільки масштабом розгрому московських станичників, що 
значно перевершував усі подібні сутички з «воровскими черкасами». Цей бій мав да- 
лекосяжні наслідки: знищення «городка» на Казанському перевозі зробило прохід 
«черкас» через Дон безперешкодним. Так, у 1646 р. воронежці спускалися на «бу- 
дарах» (човнах), і в районі Казанського перевозу з «кримського» боку річки «тро- 
мили их воровские черкась пешие». Воронезький воєвода у зв'язку з цим писав, що 
«впредь твойим государевьтм запасом отпуски на Дон (тобто на територію Війська 
Донського - 77:-Я.) рекою Доном будут и торговьїм людем ход, и на Богучаре |...| 
или на Казанском перелазе без города и без твоих государевьх ратньх людей бьти не 
мочно»"?, У 1647 р. він же доповідав цареві про необхідність зведення «тородка» «на 
Богучаре или на Казанском перелазе», пояснюючи це тим, що «воровские черкасьт 
реку Дон отняли небольшими людьми, и впредь торговьім людем ходу на Дон от 
черкас не будет». Воєвода підкреслював, що укріплення «и черкаской де ход в мор- 
довскиє и в черемиские места и татарскиє перелазь по реке по Дону тем городом 
отьмет и воровства от черкас по реке по Дону не будет». У результаті в 1647 р. на- 
дійшов царський указ зміцнювати переправи". 





я Там же. - Ф.89. - Оп.1. - 1643. - Ме1а. - Л.49. 

92 Там же. - Ф.79. - Оп.1. - Кн.67. - 1644. - Л.803 об. - 804. 

з Там же. - Ф.389. - Оп.1. - Ч.2. - Кн.597. - Л.50 об. 

з Там же. - Ф.210. - Оп.12. - Ч.2. - М2189. - Л.424А. 

5 Там же. 

є Материаль для истории колонизации и бьта Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губ. - Х., 1890. - 
хо10, - С.45. 

7 Там же. - Мо9, - С.45, 

з Там же. - Мо11. - С.46-47. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


28 Тетяна Таїрова-Яковлева 





Підбиваючи підсумок, можна стверджувати, що вже в 1643 р. І.Богун зарекомен- 
дував себе як талановитий і відважний отаман, прихильник рішучих дій, котрий не 
втрачав холоднокровності у складних бойових ситуаціях й удавався до нестандарт- 
них рішень. Військовий талан, велика здобич - усе це сприяло зростанню його ав- 
торитету у середовищі козацтва та створювало в очах ворогів репутацію небезпечної 
людини. Напад на професійних вояків царської служби явно переслідував стратегічні 
цілі. І.Богун домагався вільного проходу в Дике Поле в районі Дону й Сіверського 
Дінця, де він успішно громив значно більші за його загін кількатисячні татарські чам- 
були. Можливо, це було частиною завдання, поставленого перед ним командуван- 
ням Кодацької фортеці. Але, головне, перемога 1643 р. відгукнулася в Москві, неза- 
баром повністю змінивши долю І.Богуна, зробивши його непримиренним ворогом 
Речі Посполитої та навіть змусивши виступати під чужим ім'ям. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


1. | Еіогіа, В. (1992). Моіоді гоку Іхапа Вобипа. (Дупіпа п тупийоти, 2. Куїчу Іміу. п (Лкгаїпіапі). 
Раркоу, А.І. (2004). Рогифеярус поззіузкосо ізатіва і шепаїпуківй сетеї Кесрі Розроїйоу (Рропсіз ХИТ - регоауа роіоріпа ХИТ о.). 
Веівогод. |їп Влаззіап). 

3. | баз, Р.М. (2006), Регто Копазреруср-5аРаїдасіпуї: тоїоді гобуу. Куїм. |їп Октаїпіал|. 

4. | ХаКоміема, Т. (1992), Туап Вобип-Еедогоуусі. Ку/оякга лапорупа, 5, 44-53. |їп ОКгаїпіалі. 


Табіапа ТАТВОУДА-УАКОУТЕУА 


Госгог ої Нізгогіса! 5сіепсез (г. Наб. іп Нізгогу), 

І садіпо Кезсагсі ЕеЙому, 

ГДерагитепс ої Сепегаї Нізгогу, 

Зк. Рекегебигя Пазсісиге об Нізгогу В.А5 

(5. Регегвбиге, В иззіап Еедегатіол), гаїгоуауак таїти 
ОКСІЮ: Бере: /огсід.оге/ ос00-0003-1050-4264 


Сакпоууп Уїссогу: «Бе Еіг5г 
біспібсапс Ерізоде іп «Бе І.Ворип'5 Сагеег 


АБзігасє. ТБе айт об Фе гезеагсії із го іпуебгіраге ре ргеміоцяїу пипікпоуп І.Вобип'є уоипя усагз 
оп сбе Базіз об дДоситепіз ог "Ве Клаззіап 5гаге Агсбіуе об Апсіепі Дсіз. Тбе текодоїору із 
Базед оп депега! зсіепіібіс апа зресібіс Бізгогіса! гезеагсі плетподі, аз муеї аз "Бе соттрагагіує тегбод. 
ТЬе всієпсібіс поусісу із Баг Юг (Фе Бігес сте, оп гРе Базіз об агсбіха! доситепіз, Ве шалот 
Боб об Фе Втоц5 Соззаск сопитападег І.Вобип, мбБісі гоок ріасе іп 1643 оп Бе Кахап Кету об 
фе Доп Вімег, і5 Фезсгібед. ТБе аггісіє Дегаїз «Бе соштве об'"ре бебі, тБе сацеез апа гебиіїв, а8 мусії 
аз ре регзопа! гоіе об І.Ворип, Сопсіицзіопз. ТГРе БідБі оп Фе Кагап Еегу обБе Поп Кіуег із Бе 
уегу Бігзг Басіе об І.Вобип, у/бісі і5 пому Ккпоууп го Бізгогіса! зсіепсе. Гигіпо (Бе бідБо, а дДегасбтепі 
об Соззасікя ппдег "ре сопаталад об І.Ворип дебсатед а дегасвртепс об Доп Соззаскз апа Виззіап 
агсретя уУБо девепдед «Бе "гоуп" мубісі 44 пог біхе Нгее раззаде (ргоцеб (бе Доп. І.Вобип аг Баг 
сте угаз «Бе огатап іп Фе Кодак Юогітез5 апа Бад 200 Совззаскя ппдег Біз сопатапад, І.Вобип Баз 
5Бомуп Бігавеї аз а таЇепгед, сопгареоц5 апа зпссевекаї сріебгаїп мБо Чагей го таке Чесізіхе апа Чагіпо 
аспопз, дід пог Їобе бів ргевепсе об піп іп 4іНбісиїс сота зіглатіопя апд пед аціск, поп-бгапдагі 
зоїагіоп5. ТБе уістогу ас Пе Кагап вату, об соцтзе, Бгоцобг ІВобип бите, Бої атопо гБе бесигігу 
Югсев ап атопо (Бе Соззаскз. Тіз ід із аізо «Бе Бігес сіте мБеп ІВобип цей "піс", мбісі 
Іахег Бесате Віз зідпагиге 5суЇс. Вобип'я уістогу, (ре Їо55 об тоге їбап 19 реоріє Бу Ше Киввіап5 
сацзед а 5рагр геастіоп іп Мозсому/ ап ргогаргед ап іпус5гідаціоп аг тБе Бісрезг Ісусі. 


Кеуууогфіз: Вобип, Соззаскв, МЛ Бісідв8, Бір. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Володимир МИЛЬКО 


кандидат історичних наук, 

старший науковий співробітник, 

відділ історії України ХІХ - початку ХХ ст, 
Інститут історії України НАН України 
(Київ, Україна), плуїко уєФикг.пег 

ОКСІЮ: Берег /огсід.оге/оосо0-0003-0531-п50 


Модернізація системи освіти в Україні 
у другій половині 1860--1870-х рр. 
(на прикладі навчальних округів) 


РОЇ: Берз.//Чої. оге/10.15407/11! УДК: 37.014-594(477)«1866/1880» 


Анотація. Мета статті полягає в аналізі особливостей управління закладами освіти Київ- 
ського, Харківського та Одеського навчальних округів у другій половині 1860-1870-х рр. 
крізь призму модернізаційних змін. Методологічну основу сформували історико-системний 
(посприяв розгляду досліджуваних процесів як взаємопов'язаних, а окремих типів навчальних 
закладів - як частини цілісної системи освіти), історико-порівняльний (забезпечив з'ясування 
спільних і відмінних рис міністерської політики на прикладі різних регіонів) та історико- 
генетичний (дозволив послідовно розкрити управлінські зміни з погляду причинно- 
наслідкових зв'язків) підходи. Наукова новизна визначається створенням системної 
картини управління та модернізації освіти крізь призму характеристики імплементації 
міністерської політики на прикладі навчальних округів в Україні. Акцент на особливостях 
і наслідках втілення відповідних ініціатив дозволив відійти від поширеної стереотипної 
характеристики процесів із суто негативного ракурсу та, водночас, звернути увагу на 
політизацію рішень. Висновки. Прискорений соціально-економічний розвиток формував 
запит суспільства на зростання мережі навчальних закладів усіх рівнів, адже здобуття якісної 
освіти почало розглядатися навіть незаможним населенням як дієвий метод самореалізації 
особистості. Натомість міністерський курс перебував під впливом політичної кон'юнктури 
й обмеженості фінансових ресурсів, а прагнення до централізації не дозволяло враховувати 
локальні особливості та стимулювало посилення інспекторського нагляду. В українських 
регіонах домінували процеси російщення, поєднуючись із побоюванням польського впливу 
на Правобережжі, більшою увагою до торгово-економічних губерній Півдня та високою 
ініціативністю місцевої громадськості на Лівобережжі. У сукупності це сприяло надмірній 
концентрації закладів освіти у великих адміністративних (Київ, Одеса, Харків), і навпаки, 
продукувало неефективні рішення щодо їх розташування у віддалених провінційних центрах. 


Ключові слова: навчальний округ, попечитель, гімназія, реальне училище, інспектор, 
педагогічна освіта, ревізія. 


Упродовж тривалого періоду розвиток освіти в Україні характеризується числен- 
ними негативними тенденціями, пов'язаними з обмеженими фінансовими ресурса- 
ми, низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів, бю- 
рократизацією системи управління та, урешті, використанням застарілої методики 
викладання. Водночас сучасний темп життя вимагає рішучих реформ й усвідомлен- 
ня пріоритетності цієї сфери державного менеджменту. Низка перелічених проблем 
має схоже підгрунтя з періодом прискореної модернізації Російської імперії другої 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


30 Володимир Милько 





половини ХІХ - початку ХХ ст. коли запити суспільства випереджали можливо- 
сті шкільної мережі. Тогочасна мінлива політична кон'юнктура та низька бюджетна 
спроможність надавали освіті статусу інструменту контрольованих змін. Із цієї пер- 
спективи друга половина І860-1870-ті рр. як період поєднання трансформації мере- 
жі навчальних закладів і певних стримуючих процесів, потребує системного аналізу 
на прикладі Київського, Одеського, Харківського навчальних округів. 

Питання розвитку освіти досліджуваного періоду неодноразово ставало об'єк- 
том уваги істориків", однак без акценту на українському контексті. Натомість персо- 
нологічну прив'язку до одного зі згадуваних округів або локальну, до певного типу 
навчальних закладів, мають використані напрацювання Т.Богатової, ІТребцової, 
М.Поліщука, Н.Рудницької, Л.Циганенко" тощо. Перелічені фахівці зосереджували- 
ся на обмежених тематичних блоках, що не дозволяло комплексно поглянути на мо- 
дернізацію системи освіти на всіх рівнях. Аналогічно малодослідженими залишилися 
результати діяльності профільного міністерства на прикладі Київського, Одеського, 
Харківського навчальних округів. 

Помітні зміни в освітній політиці Російської імперії розпочалися після призна- 
чення обер-прокурором Св. Синоду Д.Толстого у червні 1865 р. Вже тоді було оче- 
видним невдоволення з боку найвпливовіших сановників лібералізмом чинного мі- 
ністра О/Головніна, котре дедалі наростало. 13 квітня і866 р. Олександр П відверто 
заявив йому, що супроти нього існує «сильна громадська думка, і що б ти не зробив, 
усе тлумачиться погано», та відправив у відставку». Звільнене місце зайняв Д Толстой, 
якому за попередні то міс. роботи обер-прокурором удалося провести низку поміт- 
них змін. У сфері освіти було виділено державну субсидію розміром 1,5 млн руб. для 
розвитку мережі духовних училищ". Важливі наслідки для підготовки вчителів па- 
рафіяльних шкіл мало скасування у семінаріях на початку І866 р. викладання трьох 
предметів: медицини, сільського господарства, природничої історії. 

На посаді міністра народної просвіти ДЛТолстой за період своєї каденції (1866-- 
1880 рр. змінив законодавство для фактично всіх типів закладів освіти. Нові заса- 
ди його управлінської політики було сформовано «Положенням про жіночі гімназії 
та прогімназії» (1870 р.), «Статутом гімназій і прогімназій» (1871 р.), «Положенням 
про міські училища» (І871 р.), «Положенням про вчительські інститути» (І871 р.), 
«Статутом реальних училищ» (1872, р.), «Положенням про початкові народні учи- 
лища» (1874 р.). Із середини і870-х рр. розпочалася розробка планів університетської 


реформи. 





| Алешинцев ИЙ. История гимназического образования в России (ХУПІ и ХІХ в.). - Санкт-Петербург, 1912. - 
С.281-310; Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения: 1802-- 
1902. - Санкт-Петербург, 1902. - С.480-600; Щетинина Г.И. Университеть! в России и устав 1884 г. - Москва, 1976. - 
С.34-80. 

з. Богатова Т.В. Александр Абрамович Воскресенский, 1808-1880. - Москва, 2011. - С.151-160; Гребцова И.С. 
Одесский период деятельности попечителя учебного округа С.П .Голубцова // Вісник Одеського національного 
університету: Серія «Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство». - Т.22, вип.1. - Одеса, 2017. - С.97- 
108; Поліщук М.С. Учительські семінарії в Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст. // Український історичний 
журнал. - 1994. - М4. - С.54-60; Фудницька Н.В. Професійна освіта євреїв Волині у ХІХ - на початку ХХ ст. // Там 
само. - 2001. - Хеб. - С.123-132; Циганенко Л. Педагогічна семінарія в Байрамчі: маловідомі сторінки педагогічної 
освіти в Бессарабії (70-80-ті рр. ХІХ ст.) // ТУ Дунайські наукові читання: гуманітарна освіта в теорії та практиці. - 
Ізмаїл, 2018. - С.121-124. 

3 Іоловнин А.В. Записки для немногих. - Санкт-Петербург, 2004. - С.350. 

" Всеподданнейшая докладная записка Д Толстого о деятельности православного духовного ведомства с І июня 
1865 г. по январь 1866 г. - Санкт-Петербург, 1866. - С.41-47. 

5 Полноє собрание законов Российской империи (далі - ПСЗ РИ). - Собр.2. - Т.41. - Санкт-Петербург, 1868. - 
Ота. Ї: 1866. - Ме43053. - С.186-187. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860- 1870-х рр. (на п, рикладі навчальних округів) 31 





Змінність попечителів навчальних округів 


Для перших років після призначення Д, Толстого міністром була характерна зміна 
або переміщення більшості попечителів навчальних округів. Уже після цього спостеріга- 
лася низька плинність кадрів. Збереглася практика ротації попечителів між різними ок- 
ругами. За умови задовільної служби чиновника у віддаленому регіоні його переміщу- 
вали ближче до центру імперії. Наприклад, попечитель Київського навчального округу 
в 1864-1867 рр. О.Ширинський-Шихматов отримав призначення до Московського. 
Иого змінив тенерал-майор П.Антонович, який залишався на цій посаді до і880 р. 

Беззаперечним авторитетом користувався С.Іолубцов. У 1866-1880 рр. він очо- 
лював Одеський, а в 1880-1888 рр.- Київський навчальний окрут. Будучи призначе- 
ним на першу посаду, ще не мав досвіду відповідної служби, однак забезпечив успіш- 
ну реалізацію міністерського курсу. У 1875 р. під час ревізії Одеського навчального 
округу Д.Толстой висловив «глибоку вдячність» попечителеві за його вміння вести 
«справу поширення просвіти»". 

Іншу специфіку, із погляду змінності керівництва, мав Харківський навчаль- 
ний округ. За міністра ДЛолстого тут змінилися чотири попечителі. Перші два, 
К.Фойтт (1864-1867 рр.) і О.Воскресенський (1867-1875 рр.), були людьми науки та 
належали до університетської корпорації. Якщо перший - це ставленик попередньо- 
го очільника відомства, то другий отримав підвищення завдяки своїй діяльності як 
член комітету при Св. Синоді". У І875-1879 рр. посаду попечителя обіймав досвідче- 
ний П.Жерве, який до цього керував Дерптським округом (із 1869 р.). Утім він не за- 
тримався на новій посаді у зв'язку з низкою причин. У 1879 р. тимчасовий харківський 
генерал-губернатор М.Лоріс-Меліков інформував міністра про численні скарги на 
П.Жерве, котрі свідчили, що він не користується повагою «ані серед вченого персона- 
лу університету, ані серед юнацтва, яке виховується в ньому», і пропонував відкликати 
його", У І878 р.у Харкові відбулися студентські заворушення, а наступного року було 
вбито губернатора Д.Кропоткіна. Врешті П.Жерве пішов у відставку. Для його наступ- 
ника майора М.Максимовського (1879-1884 рр.) посада попечителя стала трампліном 
на шляху до військової кар'єри. Менш ніж через місяць після зміни керівництва округу 
міністерство перепідпорядкувало університетських інспекторів від виборних рад і рек- 
торів до попечителів округів. Де означало посилення контролю над ними для більш 
ефективної протидії проникненню у середовище студентів народницьких ідей. 

Із метою нагляду за навчальними закладами попечителі здійснювали періодичні 
поїздки. Це обумовлювало тривалу їх відсутність у центрах підпорядкованих їм окру- 
гів. Наприклад, О.Воскресенський, який до призначення попечителем Харківського 
навчального округу очолював Санкт- Петербурзький університет, у 869 р. перебував 
поза містом упродовж січня - березня, у жовтні, листопаді - грудні; у і870 р. - у бе- 
резні - квітні, травні, липні, серпні, жовтні". Крім частих візитів до столиці, частина 
його поїздок мала місцевий службовий характер і здійснювалася «з метою огляду на- 
вчальних закладів». Кожного разу виконання його обов'язків доручалося ректорові 
місцевого університету В.Кочетову, котрий, своєю чергою, перекладав власні повно- 
важення на когось із деканів. 





2 Посещение министром народного просвещения Одесского учебного округа // Журнал Министерства народного 
просвещения (далі - ЖМННП). - Санкт-Петербург, 1875. - Ч.182. - С.134-135. 

7. Богатова Т.В. Александр Абрамович Воскресенский. - С.152. 

7 Цит. за: Холмогорова Е.С., Холмогоров М.К. Вице-император. - Москва, 1998. - С.313-314. 

7 Протокольт заседаний совета Императорского Харьковского университета и приложения к ним. - 1869 г. - МО2. - 
Х., 1869. - С.21; М98. - С.260-261; 1870 г. - Моб. - С.125; Ме8. - С.209. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


32 Володимир Милько 





Реформування системи початкової та середньої освіти 


На території округів, які охоплювали українські губернії, упродовж досліджу- 
ваного періоду найбільш помітною була реорганізація повітових училищ на нові 
типи навчальних закладів (спочатку прогімназії, потім - міські училища), а також 
поділ гімназій на класичні й реальні. Ці процеси відбувалися з різною інтенсив- 
ністю. У першій половині І870-х рр. кілька лівобережних та південних повітових 
училищ (Глухівське, Сумське, Старобільське, Ананьївське, Бердянське) започат- 
кували формування мережі прогімназій (у новоствореному вигляді вони постали 
у Херсоні, Харкові, Одесі), а з другої половини 1870-х рр. уже ціла низка інших - 
міських училищ (крім Правобережжя). Створення останніх фактично відволікло 
від гімназій менш заможних і підготовлених дітей. Із самого початку міські учили- 
ща були задумані «переважно для бідної частини міського населення». Крім того, 
замінюючи наявні трикласні навчальні заклади на чотири-, три», дво- та одноклас- 
ні, а систему предметних викладачів на підхід «один клас - один учитель», мініс- 
терство планувало скоротити витрати в малонаселених містах, посилити «мораль- 
ний вплив на учнів». Утім помітний практичний ефект проявився не відразу, адже 
реорганізація значно затягнулася". У 1876 р. ДЛГолстой виправдовувався, що краще 
«мати, хоч і дещо пізніше, облаштовані міські училища, забезпечені здібними й гар- 
но підготовленими викладачами, ніж створити нашвидкуруч погані міські училища 
з сякими-такими вчителями». 

Перше міське училище в українських губерніях відкрилося 1873 р. в Бердянську, 
у доповнення до прогімназії, котра існувала з І972 р. Швидке зростання населення 
в південних торгово-промислових регіонах і наявність фінансових земських ресурсів 
визначило прискорений розвиток тутешньої мережі цих шкіл - як нововідкритих, 
так і на базі повітових. До кінця 1877 р. на території Одеського навчального округу 
вже функціонували міські училища у Верхньодніпровську, Севастополі, Сімферополі, 
Катеринославі, Одесі, Херсоні, Бахмуті, Павлограді. На Лівобережжі більш активно 
проявилася готовність місцевої влади, земств і дворянства (нащадків колишньої ко- 
зацької старшини) брати фінансову участь. Тож Чернігівська й Полтавська губернії 
до кінця І870-х рр. стали лідерами за загальною кількістю міських училищ, які були 
відкриті майже в кожному повітовому центрі. У першій із названих вони існували на- 
віть у позаштатному Погарі (з 1879 р.) та селі Клинцях (із 1877 р.) - центрі суконного 
мануфактурного виробництва". 

Започаткувавши міські училища, освітнє відомство не відмовилося від паралель- 
ного типу навчальних закладів - прогімназій. За два роки, у І874- 1875 рр. вони від- 
крилися в Павлограді (Харківська губ.), Вознесенську (Херсонська губ.), Євпаторії та 
Ялті (Таврійська губ.). Необхідність у перших двох аргументувалася віддаленістю від 
наявних аналогічних навчальних закладів. Щодо Євпаторії та Ялти наголошувалося 
на специфіці їх розташування на Кримському півострові й важливості поширення 
російської освіти серед «караїмського й татарського» населення. Думка громадськос- 
ті стала вирішальною при відкритті 1877 р. прогімназії у Житомирі. На той час не- 
вдоволення містян викликала переповненість існуючої гімназії. У пресі регулярно пу- 
блікувалися повідомлення про відсутність набору до тих чи інших класів". Оскільки 





1» Извлечение из всеподданнейшего отчета г. министра народного просвещения за 1874 г. // ЖМНИ. - Санкт- 
Петербург, 1876. - Ч.186. - С.135. 

з Памятная книжка Одесского учебного округа на 1913-1914 учебньй год. - Одесса, 1914. - Ч.І и П. - С.347-412; 
Памятная книжка Киевского учебного округа. - К., 1894. - Ч.ГУ. - С.17-111. 

із Российский государственньюй исторический архив (далі - РГИА). - Ф.733. - Оп.203. - Д.1976. - 1875-1878 тт. - Л.24. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860-1870-х рр. (на прикладі навчальних округів) 33 





«цілі корпорації батьків» скаржилися, що доводиться виховувати дітей за кордоном, 
міністерство пішло назустріч, погодившись на витрати у 18,55 тис. руб." 

У 1879 р» коли новостворена мережа міських училищ повноцінно функціо- 
нувала, відомство дало дозвіл на відкриття низки нових прогімназій, зокрема в 
Єлисаветграді (тут на 35 тис. жителів існувало одне повітове училище), Бахмуті (місь- 
кий голова наголошував на торгово-промисловому розвитку, будівництві Донецької за- 
лізниці), Акермані (враховувалася віддаленість від Кишинева та Одеси), Ізмаїлі (заклад 
був важливий для закріплення «назавжди» за Росією «знову приєднаної» частини 
Бессарабії після війни з Туреччиною), Черкасах (учнівський контингент планувалося 
формувати за рахунок сусідніх Канева, Чигирина, Звенигородки, Переяслава)". У всіх 
названих випадках це було можливим за фінансової участі громад і повітових земств. 
Щодо Черкас попечитель П.Антонович указував, що дозвіл на відкриття прогімназії 
буде надано за умови утримування й облаштування місцевим коштом. Вона потребу- 
вала менше витрат порівняно з міським училищем. Це було важливим аргументом для 
регіональних центрів в умовах дефіциту коштів. Із цього ракурсу варто розглядати й 
дозвіл 1874 р. на збільшення кількості класів прогімназій - із чотирьох до шести. До 
кінця десятиліття це нововведення торкнулося Старобільська, Феодосії, Прилук. 

Натомість із І875 р. гімназії почали переходити на 8-річне навчання. Їх мережа, 
як і реальних училищ, розширювалася паралельно, однак меншими темпами. Це від- 
бувалося за рахунок великих губернських і регіональних торгово-промислових цен- 
трів: Києва, Одеси, Бердянська, Маріуполя. У перших двох випадках ішлося про 3-ті 
за ліком гімназії (1874 р.). Проте, їх було недостатньо, ураховуючи демографічний 
ріст і запити населення. У Бердянську в І872. р. в умовах віддаленості від єдиної в 
Таврійській губернії Сімферопольської гімназії, особливо відчувалася зацікавленість 
міської влади й земства, які взяли на себе 8096 витрат (18,6 тис. руб.). Для Маріуполя 
в 1876 р. ключову роль відіграв політичний чинник. «Серед різноплемінного насе- 
лення цієї місцевості поширення знання російської мови» було досить повільним, 
тож витрати з державної казни склали трохи більше половини (майже 12,4 тис. руб.). 
У менш розвинутих повітових центрах, які не вирізнялися поліетнічністю, основопо- 
ложною була готовність земств брати на себе головний фінансовий тягар. Це мож- 
на спостерігати на прикладі відкриття в І972 р. гімназії в Ізюмі Харківської губернії. 
Для покриття витрат у 22. тис. руб. було запроваджено спеціальний земельний пода- 
ток. Зі свого боку міністерство погодилося виділяти 2,1 тис. руб. У 1876 р. при від- 
критті гімназії в Днаньєві наводився аргумент про небезпеку для юнацтва піддатися 
«шкідливому» моральному впливу під час навчання в Одесі. 

Свої особливості мало формування мережі реальних училищ. Майже десятиліт- 
тя до затвердження в 1872 р. статуту, із 1864 р. функції закладів освіти, які готували 
дітей до навчання в технічних інститутах, виконували реальні гімназії. В українських 
містах громади часто виступали проти їх відкриття, адже вони не надавали права на 
вступ до університетів. Саме під їхнім тиском міністерство пожертвувало планами 
відкрити по всій імперії шістнадцять реальних гімназій і зупинилося лише на п'я- 
ти. Їз них три розташувалися в українських містах (Рівне, Біла Церква, Миколаїв). 
Ще чотирьом гімназіям (у Керчі, Харкові, Немирові, Ніжині) вдалося зберегти кла- 
сичний статус". 





з Сборник постановлений по Министерству народного просвещения. - Т.6. - Санкт-Петербург, 1878. - Стб.682-686, 
1278-1282, 1318-1321, 1334-1337, 1531-1534. 

з Там же. - Т.7. - Санкт-Петербург, 1883. - Стб.895-914, 1294-1298, 1340-1346. 

5 Там же. - Т.5. - Санкт-Петербург, 1877. - Стб.584-595, 1366-1376; Т.6. - Стб.1367-1370, 1370-1374. 

їє По вопросу о преобразованим реальньх гимназий // ЖМНП. - Санкт-Петербург, 1861. - Ч.155. - Отд.4. - С.2-4. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ЗА Володимир Милько 





Після цього відомство провело серйозну підготовчу роботу. Новостворені реальні 
училища були цілком відділені від гімназій. Далі для їх відкриття було обрано найбіль- 
ші центри - Київ, Одесу, Харків. У подальшому брався до уваги принцип регіональ- 
ного балансу й готовність громад та земств фінансувати навчальний заклад. До кін- 
ця 1870-х рр. реальні училища відкрилися у Кременчуці, Мелітополі, Катеринославі, 
Севастополі, Новозибкові, Херсоні, Полтаві, Ромнах. Кожного разу помітною була 
участь громади, земства, приватних осіб. У Києві міська дума в 1871 р. звернулася до по- 
печителя округу й губернатора з проханням про сприяння у відкритті реального учили- 
ща. Успішність клопотання перед міністерством забезпечила пожертва 73,266 тис. руб. 
від міського голови П.Демидова. Про популярність серед населення училища свідчила 
найвища в Київському навчальному окрузі кількість відмов при вступі з огляду на від- 
сутність місць: за 1875-1879 рр. таке рішення отримали 42, особи". Кошти П.Демидова 
було спрямовано на купівлю приміщення. Натомість витрати відомства за перше пів- 
річчя існування училища склали 9 тис. руб. Щоправда в наступні роки ця сума зросла 
ДО 25 ТИС. руб» міська дума виділяла дещо менше? Для порівняння, державні асигну- 
вання для аналогічних нововідкритих закладів складали: Роменського - 1,5 тис. руб. (996 
від загальної суми, решта - місцеві кошти), Полтавського - 91 тис. руб. (3696), 
Мелітопольського -- 12,55 тис. руб. (5096), Катеринославського - пд тис. руб. (5496), 
Херсонського - 10,78 тис. руб. (6296), Новозибківського - 20,88 тис. руб. (6896), 
Севастопольського - 20.1 тис. руб. (8096). Ці цифри демонструють традиційно вищий 
рівень фінансової зацікавленості громад Лівобережжя, де спостерігалася ефективна 
співпраця між міськими думами, земствами і дворянством. Станом на 1877 р. по всій 
Госійській імперії участь держави у фінансуванні 67 реальних училищ, де навчалися по- 
над 12,7 тис. учнів, складала майже 7200". 

Планувалося, що реальні училища, шляхом надання практичної підготовки, змо- 
жуть ліквідувати дефіцит спеціалістів різних галузей економіки. Так, у Києві у струк- 
турі закладу функціонувало механічне відділення, у Катеринославі, Новозибкові й 
Севастополі - комерційні, у Полтаві - механіко-технічне, у Мелітополі навчальну 
програму було пристосовано до технічної та агрономічної специфіки. Додатково по- 
треби південних портових міст у фахівцях у сфері торгівлі й підприємництва з І862. р. 
задовольняло Одеське комерційне училище, єдине на всі українські губернії. Місцеве 
купецтво, яке його утримувало, було незадоволене системою прийому. Вступаючи 
до училища після 4-х класів гімназії, юнаки здебільшого завершували навчання аж у 
19-річному віці". Це спричинило відправку найзаможнішими купцями своїх дітей за 
кордон і змусило попечителя Одеського навчального округу клопотати про відкрит- 
тя підготовчих курсів. Іншим заохоченням стало присвоєння відмінникам права на 
отримання звання особистого почесного громадянина, підвищення чину директо- 
ру, інспектору, учителям наук та іноземних мов, спрощення навчальної програми". 
Водночас почала зростати оплата і скорочувався відсоток учнів, які були звільнені від 
неї (із 5096 до 2096). Пізніше адміністрація закладу звітувала, що жоден вихованець 
у 1860- 1880-х рр. не потрапив до «згубного середовища людей, заражених соціаліз- 
мом, і не фігурував у жодному політичному процесі»"?. 





7 РГИА. - Ф.733. - Оп.203. - Д.1976. - 1875-1878 гг. - Л.56. 

з Матченко И.П. Двадцатипятилетие Киевского реального училища (1873-1898 г.): историческая записка. - 
К., 1898. - С.6-12. 

з Сборник постановлений... - Т.6. - Стб.937-952, 1074-1080, 1374-1378, 1497-1501, 1711-1724. 

2 Историко-статистический очерк общего и специального образования в России. - Санкт-Петербург, 1883. - С.96. 
з. Сборник постановлений... - Т.А. - Санкт-Петербург, 1871. - Стб.1466-1476. 

з ПСЗ РИ. - Собр.2. - Т.А. - Санкт-Петербург, 1869. - Отд.П: 1873. - Ме47719. - С.331-333. 

З Исторический очерк 50-летия Одесского коммерческого училища: 1862-1912. - Одесса, 1912. - С.103. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860-1870-х рр. (на прикладі навчальних округів) 35 





Загалом до І880 р. в українських губерніях діяли 28 гімназій та 16 реальних учи- 
лищ, в яких навчалися майже 15 тис. учнів"". Ця кількість не задовольняла запити 
місцевого населення, але відображала реальну фінансову спроможність. При цьому 
подекуди гімназійна освіта продовжувала характеризуватися як непотрібна для неза- 
можних верств населення, а підвищення ціни за навчання й переповненість викорис- 
товувалися для фільтрації небажаних кандидатів. Найбільш гостро ця проблема сто- 
яла у великих містах (Київ, Одеса, Харків), де в окремі роки відмови отримували по 
іо0-200 дітей". 


Подолання дефіциту педагогічних кадрів 


Швидке зростання кількості початкових і середніх шкіл, особливо після 1864 ре 
породило дефіцит учительських кадрів. Педагогічні курси при повітових учили- 
щах не виконували покладених на них завдань, тож попечителі навчальних окру- 
гів клопотали про їх розширення й реорганізацію. Першим кроком стало ухва- 
лення в ІЗ71 р. рішення про відкриття по одній учительській семінарії на кожний 
округ". Відомство спочатку схвалило для цих цілей Коростишів (Київський округ), 
Каховку (Одеський) та Харків (Харківський). В останньому випадку не повинно було 
виникнути проблем, адміністративний статус міста дозволяв швидко вирішити пи- 
тання з приміщенням і викладачами. Утім Харків, як і Київ та Одеса, був перенаси- 
чений навчальними закладами, тож міністерство рекомендувало обрати іншу «міс- 
цевість, більш відповідну потребам такого роду закладів». Після цього попечитель 
округу О.Воскресенський звернув увагу на Белгород, куди й було переведено педаго- 
гічні курси з Харкова та Курська. Утримання вчительських семінарій у великих цен- 
трах спричиняло суттєве фінансове навантаження на казну, порівняно з віддалени- 
ми містечками. До того ж вищий рівень життя ставав додатковою перешкодою для 
незаможних вихованців. Керуючись цими міркуваннями та відсутністю приміщень, 
попечитель Київського навчального округу П.Антонович клопотав про перенесення 
семінарії з Києва до Коростишева, а його колега з Одеси С олубцов зробив свій ви- 
бір на користь Каховки. В обох випадках виникли супутні перешкоди. Зокрема для 
Коростишева було складно підібрати викладачів, адже в Києві ці обов'язки викону- 
вали запрошені вчителі місцевих гімназій. Урешті П.Антоновичу довелося просити 
підвищити оклади для пошуку конкурентної заміни. Зате відкрити вчительську се- 
мінарію в Каховці не вдалося, оскільки там не знайшлося підходящого приміщення. 
Виходом із ситуації стала передача в І872 р. Херсонською міською управою звільненої 
будівлі училища торгового мореплавства та фінансова допомога місцевого земства в 
ремонтних роботах". Підготовлений до переїзду з Миколаєва до Каховки навчаль- 
ний заклад вирушив до губернського центру, не без допомоги земства, яке отримало 
квоту в то власних стипендіатів. 

Ці вчительські семінарії ще не встигли запрацювати в повній мірі, як міністер- 
ство вирішило подвоїти (1871 р.), а потім і потроїти (1873 р.) їх кількість. Побутує дум- 
ка, що Д.Толстой тривалий час неприхильно ставився до ідеї відкриття вчительських 





з Университеть и средниє учебнье заведения в 50-ти губерниях Европейской России и 10-ти Привислянских 
по переписи 20-го марта 1880 г. - Санкт-Петербург, 1888. - С.20-38. 

5 РГИА. - Ф.733. - Оп.203. - Д.1976. - 1875-1878 гг. - Л.3-14 Алешинцев Й. История гимназического образования 
в России (ХУШ и ХІХ в.). - С.332-337. 

з ПСЗ РИ. - Собр.2. - Т.А6. - Санкт-Петербург, 1874. - Отд.Ї: 1871. - Х249656. - С.732-733. 

7 Сборник постановлений... - Т.5. - Стб.161-170, 483-490, 1442-1443. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


36 Володимир Милько 





семінарій 1 пізніше змінив власне ставлення «під тиском прогресивної громадськос- 
ті»??. Дійсно, по відношенню до Правобережжя, у 1866 р. міністр стверджував, що 
«не потрібні дорогі вчителі» та «їх можна знайти у сільському духівництві»".. Таку 
думку не поділяла місцева адміністрація, а додатково її нежиттєздатність продемон- 
стрували політичні обставини й реальний рівень педагогічної кваліфікації право- 
славних священиків. Крім того, у наведених словах криється спрощене бачення по- 
передніх пропозицій київського генерал-губернатора М.Анненкова. Ще в 1863 р. 
той доводив, що «найкращим засобом для підготовки вчителів для народних шкіл 
було 6 створення педагогічних семінарій», однак до того часу доречно використо- 
вувати потенціал духовенства?. Пізніша аргументація міністерства щодо розширен- 
ня мережі закладів педагогічної освіти зумовлена необхідністю у кваліфікованих ка- 
драх та значним відставанням від сусідніх держав. Крім того, інспектори народних 
училищ постійно нарікали на низький рівень підготовки вчителів. Тож на тери- 
торії Харківського й Одеського навчальних округів нові семінарії було відкрито в 
Байрамчі Бессарабської (нині с. Миколаївка- Новоросійська), Вовчанську Харківської 
та Новому Бузі Херсонської губерній". 

Поліетнічний склад населення в межах Одеського навчального округу визна- 
чив деякі відмінності в розвитку системи освіти, зокрема педагогічної. Для прикла- 
ду, у середині і880-х рр. у Таврійській губернії існувало 517 різноманітних татарських 
початкових училищ (медресе, мектеби, приватні, міністерські), м - у колоніях (ні- 
мецьких, чеських, польських, литовських), 90 - православних парафіяльних, 56 єврей- 
ських (хедери, талмуд-тори, приватні), п - караїмських (міністерські та підпорядкова- 
ні гахаму), 7 - вірменських». Саме для перших із перерахованих і, що більш важливо, 
для російщення «татар-магометан», котрі нібито «фанатизуються численним духів- 
ництвом», у 1872 р. у Сімферополі було відкрито татарську вчительську школу. По 
відношенню до цієї групи населення міністерство намагалося проводити дуже обе- 
режну асиміляційну політику, уникаючи радикальних заходів, які могли 6 породити 
«побоювання щодо зазіхання уряду на відхилення дітей (татар - В.М.) від їхньої ві- 
ри». Подібна мета ставилася під час запровадження в Байрамчанській учительській 
семінарії окремої учнівської квоти для дітей поселенців бессарабських колоній (до 
тод) та надання дозволу навчатися в усіх аналогічних закладах особам неправослав- 
ного християнського віросповідання". 

Порівняно з цим, різкіше проявлялися національна політика й кадрові пробле- 
ми у правобережній частині Київського навчального округу, де не існувало земств. 
У 1874 р. до Коростишівської вчительської семінарії додалася ще одна - в Острозі 
на Волині. У цьому «особливо важливому» регіоні ситуація з педагогічною підго- 
товкою вчителів була критичною, більшість цих посад обіймали «або відставні ниж- 
чі військові чини, або волосні писарі, або ж селяни та селянки, які ледве вміють чи- 
тати». Нестача кваліфікованих кадрів стримувала розвиток мережі початкових шкіл, 
а погане навчання в наявних викликало «нарікання й невдоволення» сільських гро- 
мад. Міністерство неодноразово звертало увагу попечителя Київського навчального 





зв Поліщук М.С. Учительські семінарії в Правобережній Україні в другій половині ХІХ ст. - С.56. 

2 Рождественский С.В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения... - С.749. 

з» Сборник постановлений... - Т.А. - Стб.1169. 

з Свод главнейших законоположений и распоряжений о начальньх народньх училищах и учительских семинариях / 
Сост. П.Аннин. - Санкт-Петербург, 1880. - Ч.ТУ. - С.55-116. 

з Общий очерк состояния народньїх училищ Таврической губернии за 1887 г. / Сост. В.Штейн. - Бердянск, 1888. - 
С.9-10. 

з Сборник постановлений... - Т.5. - Стб.746, 765-766. 

з Там же. - ТУ. - Стб.685-686. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860- 1870-х рр. (на п, рикладі навчальних округів) 37 





округу на ці проблеми. У відповідь П.Антонович незмінно наголошував на потре- 
бі у двох нових педагогічних семінаріях - на Волині й Поділлі. З огляду на дефіцит 
коштів, відомство погодилося відкрити лише одну - в Острозі. Місто займало цен- 
тральне розташування в губернії, мало чоловічу та жіночу прогімназії і, що не менш 
важливо, було «колись одним із найнадійніших пунктів охорони російських інтере- 
сів»? 

Доречно сказати, що ідея відкриття навчальних закладів у невеликих віддале- 
них населених пунктах із метою економії чи рівномірної територіальної охоплено- 
сті населення не завжди виправдовувала себе. У згаданому випадку з вибором мі- 
стечка Байрамча для вчительської семінарії попечитель округу С.олубцов керувався 
наявністю підвідомчих І4 дес. землі та придатних будівель, які використовувалися 
командуванням Новоросійського козацького війська. Удалося домовитися і про фі- 
нансову підтримку від земств: 3 тис. руб. від Акерманського повітового та 5 тис. від 
Бессарабського губернського?"?. Утім, коли заклад відкрився, то виявилося, що мало 
хто бажає в ньому навчатися. Із часом почали проявлятися вади в організації навчаль- 
ного процесу, вплив революційних ідей на учнів, «незадовільний стан» будівель. 
Урешті 1908 р. Байрамчанську семінарію було переведено до Акермана - як «більш 
зручного й більш культурного пункту». 

Як інший, дещо пізніший, приклад невдалого вибору віддаленого неадміністра- 
тивного центру для створення навчального закладу доречно навести ситуацію з від- 
криттям ремісничого училища у Сумському повіті Харківської губернії. «Боротьба» 
між Сумами та Білопіллям тривала з початку І88о-х рр. і завершилася на користь 
другого. Місцева влада використала аргументи щодо перенасичення повітового цен- 
тру закладами освіти, дешевизни проживання й харчування, сприятливого терито- 
ріального розташування. Коли ремісниче училище запрацювало (це сталося лише 
1893 р.), виявилося, що «вибір місця на околиці повіту» був невдалим, проявилися 
прорахунки в навчанні, проблеми з матеріальним забезпеченням, а випускники не за- 
лишалися працювати в місцевих селах? 

«Швидкість руху в усіх сферах громадського й державного життя, у тому числі 
прагнення народонаселення до освіти» спонукало профільне відомство продовжити 
розширення мережі семінарій для підготовки «придатних та благонадійних учите- 
лів». Тож у 1875 р. до наявних додалися ще шість, зокрема у Харківському (Вороніж) 
та Одеському (Преслав) навчальних округах». 

Крім мережі семінарій, із 1872. р. передбачалося відкрити 7 учительських інститу- 
тів, кожен з яких щороку мав випускати по 20 осіб. За кілька років це завдання було 
виконане. У І874 р. відкрився вчительський інститут у Феодосії для Одеського на- 
вчального округу, тоді ж - у Глухові для Київського, у 876 р. - у Белгороді (тут вже 
існувала згадувана семінарія) для Харківського". 

Паралельно реорганізовувалася єврейська педагогічна освіта. Наявні рабинські 
училища мали стати органічною частиною загальноімперської системи навчання. 
У рамках цих змін із 873 р. запрацював Житомирський єврейський учительський ін- 
ститут. Цей заклад постав на зміну місцевого рабинського училища і призначався для 





5 Сборник постановлений... - Т.6. - Стб.696- 704. 

з Циганенко Л. Педагогічна семінарія в Байрамчі: маловідомі сторінки педагогічної освіти... - С.122-123. 

з РГИА. - Ф.1276, - Оп.4. - Д.705, - 1908 г. - Л.2-3. 

8 Журналь Сумского очередного усздного земского собрания 5,6, 7,8и9 сентября 1887 года, с приложениями. - Х., 
1888. - С.166-174. 

» Сборник постановлений... - Т.6. - Стб.813, 819. 

ю Пругавин А. Законь и справочнье сведения по начальному народному образованию. - Санкт-Петербург, 1898. - 
С. АЗА. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


38 Володимир Милько 





підготовки вчителів єврейських початкових шкіл, «слухняних обрусителів єврейської 
молоді». Незважаючи на відсутність зауважень до роботи інституту від інспекторів 
та його популярність серед населення, через десять років виявилося, що нібито випус- 
кників «занадто велика кількість» і мало хто з них знаходить вакансію. Тож 1885 р. 
заклад було закрито - начебто через його «непотрібність». За рік до цього аналогіч- 
на доля спіткала Житомирське єврейське ремісниче училище, а як причина деклару- 
вався намір влади ліквідувати «єврейську відособленість» і потенційні «шкідливі на- 
слідки» у вигляді «поступового зближення євреїв з іншим населенням». На фоні 
дефіциту педагогічних кадрів таке рішення обумовлювалося винятково політичними 
міркуваннями, а не об'єктивними причинами. 


Реформа освіти на Правобережжі України 


Після повстання 1863 р. влада докладала зусиль для нейтралізації польського 
впливу й виховання підростаючого покоління в дусі «відданості» самодержавству. 
У 1867 р. імператор підтримав клопотання попечителів Київського та Віленського на- 
вчальних округів О.Ширинського-Шихматова й І.Корнілова щодо збільшення для 
«західних губерній» (за винятком Києва) квоти звільнених від оплати за навчання в 
гімназіях і прогімназіях «бідних і старанних учнів |...| православного віросповідан- 
ня» - із то96 до 20006 від загальної кількості вихованців", 

Помітна фінансова підтримка надавалася тутешнім чиновникам та педагогам 
«російського походження й уродженцям остзейських губерній». Із 1867 р. вони поча- 
ли отримувати прогонні та підйомні (піврічний оклад) кошти. Для цього на три пра- 
вобережні губернії було передбачено 3 тис. руб. «із відсоткового збору з маєтків міс- 
цевих поміщиків польського походження». У наступному році частина цивільних 
чиновників правобережної частини Київського навчального округу (штатні службов- 
ці Університету св. Володимира, гімназій у Києві, Житомирі, Кам'янці- Подільському, 
Білій Церкві, Немирові, Рівному) тієї ж національної категорії, із приставкою «бла- 
гонадійні» до остзейців, почала отримувати додаткову 50-відсоткову надбавку до жа- 
лування. Потрібні для цього 7665 руб. передбачалося отримати знову-таки за раху- 
нок зборів із маєтків польських поміщиків?. 

Із 1869 р. на Правобережжі почалася реалізація цілісної реформи. Наявні дво- 
рянські училища (в Радомишлі, Луцьку, Геофіполі, Овручі, Чорному Острові), пові- 
тове в Каневі та зразковий жіночий пансіон у Києві ліквідовувалися із заміною на 
систему 32-х двокласних чоловічих і жіночих міських училищ. Таке рішення було зу- 
мовлене «винятковими умовами громадянського побуту цього краю й міркування- 
ми політичного характеру». На практиці ж відбулося консервування розвитку почат- 
кової освіти у правобережних містах до кінця ХІХ ст. Цікаво, що відкриття училищ 
оминуло Київ, Острог, Рівне, Чигирин. Лише в останньому з них у 874 р. було ре- 
організовано повітове училище на міське з метою економії коштів'б, Пізніше міністр 
О-Ніколаї відверто констатував відсутність у документації пояснення причини ви- 
ключення названих міст із загального переліку. Тож він припускав, що це пов'язано 





т Рудницька Н.В. Професійна освіта євреїв Волині у ХІХ - на початку ХХ ст. - С.130-131. 

2 Сборник постановлений... - Санкт-Петербург, 1893. - Т.9. - Стб.112-114; Т.10. - Санкт-Петербург, 1894. - 
Стб.224-227. 

з Там же. - Т.А. - Стб.422-423. 

ч ПСЗ РИ. - Собр.2. - Т.А2. - Санкт-Петербург, 1871. - Отд. І: 1867. - Хо44120. - С.23-24. 

5 Сборник постановлений... - Т.А. - Стб.630-632. 

з РГИАД. - Ф.1149. - Оп.9. - Д.88. - 1882 г. - Л.2-7. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860-1870-х рр. (на прикладі навчальних округів) 39 





з існуванням у них дворянських пансіонів та повітових училищ, які готувалися до ре- 
організації на прогімназії. До початку і880-х рр. на утримання вже 33-х правобереж- 
них міських училищ витрачалося майже 147 тис. руб. Коли Київська дума спробува- 
ла отримати дозвіл на відкриття аналогічного закладу, то виявилося, що такого права 
немає як у попечителя округу, так навіть у міністерства. Питання вирішилося після 
розгляду в Державній раді та внесення відповідних змін до закону І869 р." 

Окремо ставився амбіційний план створити всеохопну мережу зі 126 однокласних 
сільських училищ, виділялися додаткові кошти на підтримку парафіяльних шкіл і при- 
ватних жіночих пансіонів. Натомість міністерство не було зацікавлене в розвитку гім- 
назій на Правобережжі. ДЛолстой стверджував, що «не потрібно відволікати від на- 
роду кращі сили, ставлячи селян шляхом Їнадання їм| гімназійної освіти в невластиве 
їх народженню становище». На його думку, підходящими для них були парафіяльні та 
ремісничі школи. «Винятковим талантам |...| завжди знайдеться місце в існуючих гім- 
назіях», тож не потрібно розширювати їх мережу, щоб «задовольняти потреби в освіті 
дітей нечисленного класу польських поміщиків і шляхти», підкреслював міністр". 

Відкинувши ідею подальшого розвитку мережі юнацьких гімназій (7 закладів на 
три губернії З 55 млн населення), відомство зосередило всю повноту уваги на вихо- 
ванцях діючих закладів. У І870 р. ДЛолстой звітував імператору, що в гімназіях «пів- 
денно-західних губерній Київського навчального округу російська мова, завдяки по- 
переднім заходам, які неухильно підтримуються, уже набула серед учнів панівного 
значення»"?. Це вимірювалося показниками успішності та спостереженнями за при- 
ватним спілкуванням «як у стінах закладів, так і на учнівських квартирах». 

Реалізація плану 1869 р. поглинала майже 264 тис. руб. на рік. Про його втілен- 
ня ще з 857 р. клопотав генерал-губернатор І.Васильчиков. Лише під впливом пов- 
стання 1863 р. відбулося форсування цих задумів «для підтримання у краї духу ро- 
сійської народності» на противагу «польському впливу на народ». Де робилося 
шляхом розвитку православних церковнопарафіяльних і ремісничих шкіл, сільських 
народних училищ. 

Паралельно цим процесам із і869 р. по всій Російській імперії для уникнення 
небажаних кадрових рішень та проникнення у середовище учнів потенційно «шкід- 
ливих ідей» вибудовувалася централізована система нагляду. На місцях її основу 
сформував інститут інспекторів народних училищ. 34 чиновника (по одному на кож- 
ну земську губернію та Бессарабію) в повній мірі відповідали за «спостереження» 
за підвідомчими навчальними закладами: від характеру викладання й поповнення 
бібліотек до особового складу та матеріального забезпечення". Окремо при управ- 
лінні Київського навчального округу, винятково для народних училищ Київської, 
Подільської та Волинської губерній, призначалося по двоє (всього шість) інспекторів 
для кожного регіону. Вони мали повний контроль над цими закладами і власний ко- 
легіальний орган - раду інспекції на чолі з попечителем. 

У 1873 р. кількість інспекторів народних училищ на Правобережжі довелося по- 
двоїти, із шести до дванадцяти, у зв'язку з великою кількістю підконтрольних їм за- 
кладів освіти (450 нижчих і понад 3,1 тис. церковнопарафіяльних), неможливістю 
здійснювати «постійний та пильний нагляд і керівництво»". Для всіх інших губерній 





7 Там же. - Л.6-11. 

з Сборник постановлений... - Т.А. - Стб.1146-1212. 

7 Извлечение из всеподданнейшего отчета министра народного просвещения за 1870 г. // ЖМНИП. - Санкт-Петербург, 
1872. - Ч.160. - С.А0. 

5 Сборник постановлений... - Т.А. - Стб.1221-1224; Т.5. - Стб.532-549. 

1 "Там же. - Т.5. - Стб.1710-1724. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


40 Володимир Милько 





запровадження по одній додатковій посаді відбулося через три роки. Нововідкриті 
вакансії були швидко заповнені, але, зважаючи на рівень завантаженості й політичної 
відповідальності, майже кожного року 1-2 чиновника змінювалися. До 1880 р. на ін- 
спекторських посадах удалося втриматися статському раднику Ю.Добрашеву та ко- 
лезькому асесору О.Соловйову?. Нерідко той, хто добре себе зарекомендував, отри- 
мував директорство в гімназії. 

Ставлення громадськості до цих чиновників було досить неоднозначним. 
На думку авторитетного земського діяча М.Корфа інструкція 1871 р. надала «інспек- 
тору народних училищ не лише поліцейське, а й педагогічне значення». Спектр по- 
вноважень був настільки широким, що виникали обгрунтовані сумніви в можливості 
їх ефективного виконання. У 1874 р. нове «Положення про початкові народні учи- 
лища» зробило інспекторів ще більш впливовими завдяки зменшенню влади колегі- 
альних училищних рад. Поступово у пресі почала регулярно з'являтися інформація 
про конфлікти між ними та вчителями. Поширення народницького руху загострило 
увагу не на виправленні вад в організації навчально-виховного процесу, а на контро- 
лі політичної «благонадійності» педагогів. «Багато інспекторів народних училищ по- 
ставилися до своєї справи винятково з точки зору слідчого |...|, дозволяючи собі най- 
прискіпливіше ставлення не лише до викладання і до дій учителя у школі, але і до 
його приватного життя» - відверто констатував згаданий М.Корфу. Водночас звіти 
цих чиновників були чи не єдиним джерелом інформації про реальний стан початко- 
вих шкіл. 


Міністерські ревізії навчальних округів 


Упродовж своєї каденції Д.Толстой щороку практикував поїздки до пев- 
ного регіону Російської імперії з метою ревізії діяльності навчальних округів. 
Двічі він ревізував Одеський (1867 р. - Керч, Миколаїв, Херсон, Одеса; 1875 р. - 
Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Ананьїв, Одеса, Феодосія, Керч), по одному разу - 
Харківський (1870 р. - Харків) та Київський (1873 р. - Київ, Чернігів, Кам'янець- 
Подільський) округи. У цих роз'їздах його обов'язково супроводжував попечитель. 
Зазвичай до приїзду міністра приурочувалося відкриття нових закладів освіти, улаш- 
товувалися пишні прийоми та обіди за участі окружного керівництва, представників 
губернської й міської влади, депутацій із регіонів, авторитетних дворян тощо. 

Першочергове значення приділялося університетським центрам, зокрема 
Одесі. Новоросійський університет відкрився лише за два роки до першого приїз- 
ду ДЛТолстого як міністра в 1867 р. Тоді він висловив занепокоєння кадровою неу- 
комплектованістю та непристосованістю приміщень?. За результатами огляду для 
університету було виділено додаткові кошти, однак чи не щороку Д Толстой ставив 
його на останнє місце серед аналогічних закладів. Щоправда, уже у звіті відомства 
за 1879-1881 рр. констатувалося, що в найгіршому фінансовому становищі перебуває 
Харківський університет. Для порівняння: за цей період заклад отримав 9 тис. руб. 
пожертв, тоді як Новоросійський - майже 31,5 тис. руб. 





2 Список лицам, служащим по ведомству Министерства народного просвещения: 1880/81 учебньй год. - Санкт- 
Петербург, 1880. - С.579-585. 

з Корф Н.А. Наше школьное дело: Сборник статей по училищеведению. - Москва, 1873. - С.13. 

з Корф Н.А. Об инспекции народньх училищ // Народная школа. - 1881. - 91. - С.21. 

5 Речи и статьи графа Д.А Толстого. - Санкт-Петербург, 1876. - С.10; Извлечение из всеподданнейшего отчета 
министра народного просвещения за 1867 г. // ЖМНП. - Санкт-Петербург, 1869. - Т.142. - С.10-11. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860- 1870-х рр. (на п, ррикладі навчальних округів ) 41 





У 870 р. Д.Толстой відвідав Харків і на зустрічі з професорським та виклада- 
цьким складом запевнив, що за чотири роки свого врядування намагався зберігати 
університетську автономію, котра може бути плідною, якщо використовується на ко- 
ристь науки та слухачів навчального курсу? Ці слова розходилися з реальними дія- 
ми. Як відомо, спочатку в 1868 р. було запроваджено обрання професорів простою 
більшістю голосів ради університету замість 2/3, а 1875 р. запрацювала спеціальна ко- 
місія для підготовки змін статуту І863 р." У звіті за результатами поїздки ДЛТолстой 
відзначив слабкість матеріальної бази, нераціональність використання орендованих 
приміщень. Одним із наслідків ревізії стало виділення додаткових кредитних коштів 
на посилення кадрового складу й розширення бібліотеки". 

Будучи обер-прокурором Св. Синоду Д.Голстой паралельно ревізував духов- 
ні навчальні заклади. Зокрема в Кам'янці-Подільському та Чернігові восени 1973 р. він 
знайшов час для огляду чоловічих і жіночих гімназій, духовних семінарій та училищ». 
У 1867 р.в Керчі, де врочистий обід улаштувала міська влада, міністр у промові виді- 
лив гімназію, відкриту 1863 р. зусиллями місцевої громади на базі повітового училища. 
Заклад отримував майже у 255 рази більше коштів від міста, порівняно з державним фі- 
нансуванням. У Херсоні обід ініціював губернський предводитель дворянства Є.Касінов, 
тому Д.Голстой відзначив матеріальний внесок (оо тис. руб.) цієї верстви в побудову 
для місцевої гімназії «кращої будівлі у всьому Одеському навчальному окрузі»? 

Особливою пишністю на честь міністра вирізнявся банкет у Києві 21 жовтня 
1873 р. Уся губернська, військова, релігійна та дворянська верхівка зібралася, щоб ви- 
словити свою повагу ДТолстому. Під час цієї поїздки міністр зустрівся з делегацією 
від місцевої влади та земства Глухова, яка успішно клопотала про відкриття вчитель- 
ського інституту, погодившись подарувати для закладу будівлю вартістю 20 тис. руб." 
Натомість у 1875 р. міський голова Керчі Є.Ханджопуло безрезультатно просив про 
відкриття реального училища. На той час уже було вирішено питання на користь 
Севастополя"? Зате в Миколаєві міністр сам висунув ініціативу щодо відкриття ви- 
щого технічного училища, яку вдалося частково реалізувати лише 1902. р. у формі се- 
реднього механіко-технічного училища. 

Здебільшого очільник відомства під час регіональних поїздок потрапляв у коло 
відданих чиновників та вислуховував хвалебні відгуки. Натомість невдоволення 
Д.Толстого викликало подання двох колективних звернень під час візиту до Харкова 
у жовтні 870 р. Підписанти (понад 200 осіб) просили посприяти реорганізації жі- 
ночих середніх закладів освіти «в реальні, із програмою, пристосованою до універ- 
ситетського курсу» та клопотали «про допущення жінок до навчання в існуючих 
університетах». У відповідь Д.Толстой підкреслив відсутність такої «потреби для за- 
гальних державних цілей»? 





5 Прибм г. министром народного просвещения гг. профессоров и преподавателей Харьковского университета // 
Там же. - Санкт-Петербург, 1870. - Т.149. - Отд.4. - С.1. 

У Щетинина ГИ. Университетьт в России и устав 1884 г. - С.55-56. 

58 Протокольт заседаний совета Императорского Харьковского университета и приложения к ним. - 1871 г. - Мо4. - 
Х., 1871.- С.91-92, 123-125. 

9 Посещение Черниговской духовной семинариий Дмитриєм Андреевичем Толетьм // Прибавление к Черниговским 
епархиальньм известиям: Часть неофициальная. - 15 октября 1873 г. - Ме20. - С.361-368; Посещение Дмитриєм 
Андреевичем Толстьм духовно-учебньхх заведений в г. Каменце // Подольские епархиальнье ведомости. - 1 ноября 
1873 г. - М221. - Отд.2. - С.697-699, 

» Речи и статьи графа Д.А Толстого... - С.5, 8. 

є Родевич М. Несколько слов об учительских институтах // ЖМНП. - Ч.182. - Отд.3. - С.23-24. 

2 Севастопольское Константиновскоє реальнос училище. - Севастополь, 1881. - С.7-14. 

з По поводу женского адреса, поданного г. министру народного просвещения в г. Харькове // ЖМНІИП. - Санкт- 
Петербург, 1870. - Ч.151. - С.269-274. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


42 Володимир Милько 





жжж 


У цілому результати освітньої політики ДЛолстого неоднозначні. Статистичні 
дані формують винятково позитивну картину. За 1865-1880 рр. загальні витрати 
профільного міністерства зросли з 6,46 млн руб. до 16,78 млн руб. Вражаючі по- 
казники росту демонструвала початкова освіта. Кількість нижчих училищ усіх ві- 
домств та розрядів збільшилася на понад 16,3 тис. закладів, із них 7,2. тис. - земські 
однокласні. Ці цифри цілком відображали динаміку, властиву й для українських 
губерній, де мережа закладів середньої освіти, з певною обумовленою специфікою, 
також розвивалася прискорено. У 1865 р. в Київському, Одеському й Харківському 
навчальних округах діяли 28 гімназій. До 880 р. їх кількість складала 35, а ново- 
створених реальних училищ налічувалося 23. За цей час контингент їхніх учнів 
зріс майже вдвічі: із 10,36 тис. до 19,63 тис. осіб"ї. Водночас доречно говорити про 
поступову централізацію контролю в руках призначуваних чиновників (інспек- 
торів, директорів, попечителів), а не колегіальних чи виборних органів (училищ- 
ні ради, ради університетів, ректори), як це було в першій половині і8бо-х рр. 
На численних прикладах постає картина превалювання заходів російщення та по- 
літичної мотивації під час ухвалення рішень про стратегію розвитку певних типів 
навчальних закладів. Яскраво це проявлялося на Правобережжі України, де уря- 
довою ідеєю фікс було протистояння з польським національним рухом. Тотальна 
економія казенних коштів менше бралася до уваги в південних районах Одеського 
навчального округу (насамперед Крим). На Лівобережжі змінювати міністерські 
освітні плани вдавалося лише завдяки щедрим асигнуванням із боку міської вла- 
ди, земств та окремих представників дворянства. Така управлінська модель і праг- 
нення до стандартизованих підходів спричиняли деформації мережі навчальних 
закладів, їх надмірну концентрацію у великих адміністративних центрах (Київ, 
Одеса, Харків). Як результат, кожна ланка освіти потребувала модернізації, одна 
реформа змінювала іншу, а метаморфози політичної ситуації надавали Їм перма- 
нентного характеру. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


1. | Вобагоуа, ТУ. (2011). А/екзапау Афтатогісй Уозкгезспзкі, 1808-1880. Мозкма. |їп В аззіапі). 
. | Соаіоупіп, АУ, (2004), Даріякі аЇуа пстпосів. Запік-Регегбите, |їп Влаззіапі). 
3. | Стеїхвома, 1.5. (2017). Одевзкі) регіод Феуагеї позі роресбігеїуа пспебпово окгира 5.Р.Соїціхвома. М/тпув Одезкофо паїзіопа!- 
поро ипірепууїсіи: 5егіїа "Віпоїєогпаюя го, фібйдорга огтацяо, спурогпаяї оо", 22 (шої. 1), 97-108. Оева. іп В азвіаг). 
5 КРоїторогома, Е.5., Кроїторогоу, М.К. (1998). Ийзе-трепаїог. Мозкиа. |іп Влаззіап). 
5. | Ройзісбик, М.5. (1994), Осбугеізкі зетіпагії у Ргауобегегіпії МЛкгаїпі у гибії роїоуупі ХІХ г. (Лепагпямуї іяогусітуї гРитпаї, 
4, 54-60. Куї. п СКгаіпіалі. 
6. Вадпутзка, МУ. (2001). Рговсвіїпа обуїга усугеїу Уоіупі п ХІХ - па росбатки ХХ г. Мрагпзісуї імогусіпуї «Рита, 6, 123-132. 
Куїм. Пп Скгаіпіалі). 
7. | ЗрсБегіпіпа, С.1. (1976). Спіостяйсіу о Возуії ї имаю 1884 9. Мозкиа. |їп Киз5іалі). 
8. Тзубапепко, І. (2018). Редабобісіпа зепіпагіїа у Ваїгатісбі: пааЇоуіфоті згогіпку редабобісбпої озуїгу у Веззагабії 
(70-80-сі гг. ХІХ зс.). ГИ Рипаїякі панбогі сругапиіа: ритапйатпа озийа о ісогії іа ргаїтутяї, 121-124, атаї!. йо Октаїпіал). 





з Извлечение из отчета по управлению Киевским учебньм округом, за 1865 г. // Там же. - Санкт-Петербург, 
1866. - Ч.130. - Отд.П. - С.269-270; Извлечениє из отчіта по управлению Одесским учебньм округом, за 1865 г. // 
Там же. - Ч.131. - Отд.П. - С.3-5; Извлечениєе из отчбта по управлению Харьковским учебньм округом, за 
1865 г. // Там же. - С.287-290; Начальное народное образование в России / Под ред. Г.Фальборка, ВЧарнолуского: 


В 4 т. - Т.2. - Санкт-Петербург, 1900. - С.ХТУ; Университеть и средниє учебньге заведения в 50-ти губерниях... - 
С.20-39. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Модернізація системи освіти в Україні у другій половині 1860- 1870-х рр. (на п ррикладі навчальних округів ) 





Уоіодутуг МУТКО 


Сапдїдаге об Нізгогіса! Зсіепсез (РБ. Ю). іп Нізгогу), 

Зепіог Кезеагсі ЕеЙому, 

Герагитепг об Нізгогу об (Лгаїпе 19гВ. - Еагіу 20кб. Сепишу, 
Ідзсісиге об Нізгогу об ОКгаїпе МА5 об (Лкгаїпе 

(Куїу, УКкгаїпе), плуїко убикг.пег 

ОКСІЮ: Бере: /огсід.огр/осо0-0003-0531-п50 


Модегпітасіоп об «Бе Едисагіоп 5у5гепі 


іп ОКтаїпе іп Фе 5есопа НаїіЄ об Фе 18605 апа 187058 


(Оп се Ехатріе об Едисагіопа! Юізсгісів) 


АБзігасі. Те аїт об Бе агсісіє із го апаїуге (ре ресиіагігіев об гБе папаретепі об 
едисагіопа! іпзгісисіопя об Куїу, КРагКіу апа Одеза едисагіопа! 4ізггісів іп ре зесопа Ба об "бе 
18605 - 187058, раггісиіагіу (Бе сБагасгегізгіся об плодегпігагіоп сбапоез. Мегродоїоріса! Базі5 
муаз Богтед мії Бізгогіса! ап зузгетіс (сопзідегаціоп об гБе 5гидіед ргосевев аз іпсегсоппестедй, 
зерагаге гурез об едисагіопаї іпзгігиціопо аз раго об а Боїізгіс едисагіоп зузгет), Бізгогісаї- 
сотрагагіуе (сіагійїсаціоп об сопитоп апа 4ізсіпсгіуе Ееагаге5 об тіпізгегіа! роїїсу оп "Бе ехатріе 
об 4їНегепг геріоп5) апа Пізгогіса-репегіс (4їзсіовиге об плапарегіа! сбапрез, Фезсгірпіоп об Феїг 
сайзаї геіасіопзбірз) арргоасбез. Зсіепкібіс поуєїсу і5 дегегтіпед Бу (Фе згаду об тре вресібіс5 
ої тападетепо ап подегпігаціоп об ефисагіоп, (Бе сБагастегізгіся об "Бе іппріетепгаціоп об 
тіпізгегіа! роїїсу оп ТБе ехагаріє об едисагіопа Їзігісів об (Лкгаїпе. ТБе егаріазіз оп гбе 
ресиЇагісісз ап сопеедшепсез ої Ве ітріетептаціоп об іпігіаціуєє аЙомедй го плоує ауау ігогі 
Фе сопатоп 5гегеогурісаї срагастегігаціоп об ргосе55ез Его а ригеїу перагіуе регзрестіує ап, 
ас Фе запале сіте, го рау атепгіоп го фе роійісігаціоп ої десізіоп5. Сопсіцзіоп. Ге ассеісгатед 
зосіо-есопотіс Феусіортепі баз Богллед «Бе 5осієгу'5 Фетапд ог єгом'б іп гбе песмогі об 
едисагіопа! іп5гігаціопз. Сепіпо а боой едисагіоп Раз Бееп 5сеп а5 ап ебестіує тлетфод об зеб- 
геаЇїрачіоп об "Бе іпдїмідиаі. Га5гсад, «Бе пліпізгегіа| соцптз5е Баз Бесп шпдєг «Бе іпбиспсе об 
сбапріпе роїісіса| сопушпсгите, Шпігед іпапсіа| гезошгсе8, (ре кепепсу го сепігайле, ап 
те 5ітепотбепіпо об іпзреспіоп5. Влаззібісацйіоп ргосез5ез Фотіпагед іп Бе Мкгаїпіап геріоп5. 
Оп Фе Вієбо Вапік беу сотбіпей Кеаг5 об РоїзБ іпйиепсе. ТБеге уга5 плоге акепсіоп го Бе сгаде 
апд есопотіс роуегпогатез об (Ве 5Зошіф. Оп (фе Геї Вапік (Беге угаз а БіоБ Ісус! об іпісіагіуе 
об Бе Їосаї сопитипігу. ТРіз5 сопігібикед го (ре сопсепігаціоп об еЧисагіопа! іпзгісшіоп5 іп 
Іагре афтіпізгаціує сепгеге (Куїу, ОЧеза, КРагкіу) ап іпеНкестіує Десізіоп5 абошс еїг Їосагіоп 
іп гетоге ргоуіпсез. 


Кеуууогфів: едисагіопа! дізттіст, сгабтее, бупапазіт, геа! 5сПооі, іпзрестог, редабовіса! едисагіоп, 
іпзреспіоп. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Ірина АВТУШЕНКО 


докторка історичних наук, доцентка, 

професорка кафедри теорії та історії держави і права, 
Національний транспортний університет 

(Київ, Україна), ігепа аугабрепкоФикг.пес 

ОКСІЮ: Бере: /огсід.огр/о000-0002-3987-4034 


Тетяна СТОЯН 


докторка історичних наук, професорка, 

професорка кафедри міжнародних відносин та гуманітарних студій, 
Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова 
(Київ, Україна), згоуап латетаї. сот 

ОКСІЮ: Бтерз:/ /огсід.огр/оо00-0002-6047-166Х. 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР--УРСР 
у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 


ГДОЇ: Бесрз./ /Чої.оге/10.15407/111! УДК: 94(477.7):359.33«1920/1939» 


Анотація. Мета дослідження полягає у з'ясуванні цілей, механізмів і методів здійснення 
політичних репресій проти командного складу Червоної армії на території радянської 
України в 1920-1930-х рр., висвітленні їх наслідків, впливу на боєздатність збройних сил та 
на морально-психологічний стан військовослужбовців. Методологія. Використано комплекс 
загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, діалектичний) та спеціально-наукових (історико- 
генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний, проблемно-хронологічний) 
методів історичного пізнання. Наукова новизна. Проаналізовано репресивну політику 
вищого керівництва держави стосовно військовослужбовців крізь призму встановлення 
всеосяжного контролю за армією і флотом із боку каральних органів. Установлено, що терор 
проти командних кадрів мав чітке політичне забарвлення. Тотальний характер репресій указує 
на системний терор як неухильний політичний курс, що мав на меті не просто знищити 
політичних конкурентів, а змусити суспільство покірно реалізовувати вказівки центру. 
Висновки. Втілення сталінським керівництвом власного політичного курсу неминуче вело 
до широкомасштабних репресій, які стали універсальним засобом жорсткого контролю 
суспільства, збереження влади, забезпечення функціонування партійно-державної системи, 
придушення будь-яких спроб інакодумства, зокрема в армії. Репресії проти командного складу 
дислокованих в УСРР-УРСР військ призвели до нестабільності в командуванні Київського 
й Харківського військових округів, зниження рівня професійності, управлінського досвіду 
командно-політичного складу, встановлення гнітючого психологічного клімату, атмосфери 
донощицтва. Нищення командних кадрів усіх рівнів суттєво підірвало міць Червоної армії, 
що особливо дасться взнаки на початковому етапі німецько-радянської війни. 


Ключові слова: Червона армія, репресії, військовослужбовці, командний склад, справа 
«Весна», Київський військовий округ, Харківський військовий округ. 


Попри наявність значної кількості досліджень із проблематики репресій у 
Червоній армії в 1920-1930-х рр. залишаються окремі прогалини в осмисленні цьо- 
го явища, що потребує подальших пошуків. Так, ще не знайшла належного висвіт- 
лення специфіка репресій проти командирських кадрів на території УСРР-УРСР 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 49 





у вказаний період та їх наслідки. Усебічний аналіз фактів, установлення причинно- 
наслідкових зв'язків між ними, виявлення особливостей, безпосередніх і віддалених 
наслідків репресій стосовно командного армійського складу дозволить відтворити 
історичну правду про політичний терор у Червоній армії, детально з'ясувати меха- 
нізм репресивної політики радянської влади у військовій сфері. 

Перші кроки в дослідженні репресивної політики сталінського керівництва було 
зроблено під час хрущовської «відлиги». У т9бо р. вийшла друком книжка пред- 
ставника української діаспори Г.Костюка, в якій він, аналізуючи репресії тоталітар- 
ного режиму, звернув увагу на вигадану владою «націонал- фашистську ореанізанню 
України», за нібито належність до якої розстріляли И Якіра, Я.Гамарника та ін.! 

У другій половині 1980-х рр. із демократизацією суспільства, розпочався бурх- 
ливий етап у розвитку історіографії цієї проблеми. З'явилися студії ДЛТабачника"», 
А.Кавтарадзе?, колективна праця за редакцією П.Бобилева" про політичні репресії 
сталінського режиму стосовно командних кадрів у І920- 1930-х рр. їх причини та на- 
слідки. Серед тогочасних публікацій слід відзначити вихід у світ документальних ма- 
теріалів із секретних фондів партійного архіву». 

На початку 1990-х рр. вийшли друком праці, що торкалися репресій проти вій- 
ськових кадрів у сталінські часи. Зокрема дослідження за редакцією Ої,Яковлева?, 
Ю.Шаповала?, в яких наголошувалося на масштабі репресій та на відвертому фаль- 
сифікуванні кримінальних справ. У виданій і993 р. колективній монографії досить 
грунтовно, із використанням нових документальних джерел, висвітлено репресії 
проти військовослужбовців, що мали масовий характер і торкнулися 44 тис. коман- 
дирів і політпрацівників армії та флоту, понад третина з яких (15 тис.) припадала на 
Київський військовий округ". 

Особливої уваги заслуговує доробок військового історика О.Сувенірова?, ко- 
трий, аналізуючи витоки репресій у Червоній армії, пов'язує їх не тільки з переслі- 
дуваннями колишніх учасників опозиції, а й військовослужбовців, які служили ще у 
царській армії. Автор акцентує увагу на фальсифікації справи «Весна». Монографія 
Я Тинченка?, в якій використано архівні матеріали Служби безпеки України, допо- 
магає відновити маловідомі сторінки життєвого шляху колишніх офіцерів, розгром 
Українського військового округу. У журналі «З архівів ВУЧУК-ГІТУ-НКВД-КГБ» 
з'явилася низка документальних публікацій С.Кокіна та О.Пшеннікова", О.Бажана", 
що містили добірку з архівних кримінальних справ військовослужбовців Червоної 





| Костюк Г Сталінізм на Україні: Генеза і наслідки. - К., 1995, - 508 с. 
2 Табачник Д.В. Репресії проти військових кадрів наприкінці 30-х рр. (на матеріалах Київського та Харківського 
військових округів) // Сталінізм: деякі аспекти внутрішньої та зовнішньої політики. - К., 1988. - С.3-25; Його ж. 
Масовий терор проти військових кадрів на Україні наприкінці 30-х рр. // Проблеми історії України: факти, судження, 
пошуки. - Вип.1. - К., 1991. - С.85-103. 

3 Кавтарадзе А.Г Военнье специалисть на службе Республики Советов 1917-1920 гг. - Москва, 1988. - 277 с. 

1". Советские Вооружіннье Силь, 1918-1988: Вопрось! и ответьх: Страницьт истории / П.Н.Бобьлев, С.В.Липицкий, 
М.ЕМонин. - Москва, 1987. - 415 с. 

9 Дело о так назьвваємой «антисоветской троцкистской воеєнной организации» в Красной Армии // Известия 
ЦК КПСС. - 1989. - Мо4. - С.41-104. 

- Реабилитация: Политические процессь! 30-50-х гг. / А.Н.Яковлев. - Москва, 1991. - 492 с. 

7 Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х рр.: сторінки ненаписаної історії. - К., 1993. - 351 с. 

7 Жертвь репрессий / Отв. ред. Ю.С.Шемшученко. - К., 1993. - 275 с. 

7 Сувениров О.Ф. Трагедия РККА: 1937-1938. - Москва, 1998. - 528 с. 

» Тинченко Я.Ю. Голгофа русского офицерства в СССР 1930-1931 гг. - Москва, 2000. - 496 с. 

п Кокін С., Пшенніков О. Без строку давності // З архівів ВУЧК-ГІПУ-НКВД-КГБ. - 1997. - Ме1/2. - С.135-138; 
1998. - Ме1/2. - С.135-173; 2000. - Ме2/4. - С.113-128; Їх же. Справа «Всесоюзної військово-офіцерської організації 
«"Весна"» // Там само. - 2002. - Ме1. - С.11-85. 

з Бажан О. Репресивна діяльність органів ВУЧК-ДПУ-НКВС-КДБ на Київщині у 1919-1980-ті рр. // З архівів 
ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГЬБ. - 2011. - М91. - С.156-234; Його ж. «Ми всіх ворогів народу зметемо з лиця землі, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


46 Ірина Автушенко, Тетяна Стоян 





армії, різноманітні довідки та записки працівників каральних органів, які свідчи- 
ли про масштаби репресій проти командних кадрів. У дослідженнях М.Шитюка й 
І.Ніколаєва?, Д.Веденєєва" на основі відомчих архівів СБУ та МВС проаналізовано 
політичні процеси 1920- 1930-х рр. проти військовослужбовців у радянській Україні, 
описано механізм їх організації та проведення. Проте особливості наслідків репресій 
стосовно військовослужбовців на території УСРР-УРСР у 1920-11930-х рр. ще потре- 
бують детальнішого вивчення. 

Більшовики, прийшовши до влади, серед пріоритетів визначили виявлен- 
ня офіцерів царської та добровольчої армій як своїх найбільших потенційних во- 
рогів. Відповідно до наказу Петроградського військово-революційного комітету від 
25 жовтня 1917 р. армійським комітетам і радам солдатських депутатів було наказа- 
но пильно наглядати за командним складом та не допускати відправки військових ча- 
стин із фронту на Петроград. У документі зазначалося: «Офіцери, які прямо й від- 
крито не приєдналися до здійсненої революції, повинні бути негайно заарештовані 
як вороги»?. 

Постановою Ради робітничо-селянської оборони від 2 липня 1919 р. було створе- 
но Особливу комісію з обліку колишніх офіцерів, котру очолив голова Центральної 
комісії у справах полонених і біженців, член колегії НКВС А.Ейдук". Тоді ж вида- 
но інструкцію новоствореної комісії, що набула чинності як постанова Ради робіт- 
ничо-селянської оборони республіки, в якій зазначалося: «Зі складу службовців у 
цивільних радянських установах повинні бути за можливості вилучені всі колишні 
офіцери, особливо учасники війни 1914-1918 рр.»". Ставилося завдання взяти на об- 
лік усіх придатних для служби в армії осіб командного складу, котрі виконували ро- 
боту, що не потребувала спеціальних військових знань. Більшовики намагалися залу- 
чити конче потрібних їм військових спеціалістів для створення боєздатних збройних 
сил. 

Реєстрація означала «заведення справи», що здійснювалось у формі окремого об- 
ліку. Кілька років відбувався «затяжний відбір кадрів», у результаті чого в армії та на 
флоті було підібрано «найбільш цінний і випробуваний командний склад». п люто- 
го 1925 р. з'явилася постанова ЦВК та РНК СРСР «Про списання з особливого облі- 
ку деяких категорій колишніх білих офіцерів та військових урядовців». Індультенцію 
одержали не всі. Знімалися з обліку дві категорії: ті, які перебували на момент ви- 
дання постанови в лавах армії та флоту, «нагороджені орденами Червоного або 
Трудового знаку - як на службі в Червоній армії і Червоному флоті», так і ті, котрі 
перебували у запасі". Ця постанова діяла лише «до особливого розпорядження» й 
довічною охоронною грамотою не була. 

У 1920-1922, рр. в УСРР відбувалися арешти і страти колишніх військовослуж- 
бовців царської та білих армій, національних формувань. Так, 1920 р.в Одесі слухала- 
ся справа 46 білогвардійських офіцерів, які добровільно здалися в полон та побажали 





щоб не бруднили наш Радянський Союз...»: Великий терор на Київщині в 1937-1938 рр.: механізм, діапазон, 
специфіка // Там само. - 2017. - Мо1. - С.5-86. 

з Шитюк М., Ніколаєв І. Тоталітарний режим і військовослужбовці та працівники органів ДПУ-НКВС України в 20- 
50-ті рр. ХХ ст. - Миколаїв, 2007. - 273 с5 Шитюк М Справа Всесоюзної військово-офіцерської «контрреволюційної» 
організації «Весна» |Електронний ресурсі): Бегр:// піди. е4и.ма/ур-сопсепи/пріоад/2015/03/13.рЯЄ 

їз Веденеєв Д. Політичні репресії 1920-1980-х рр. та проблеми формування національної пам'яті |Електронний ресурсі: 
Бири/ /м/муму. Ізгргауда.соп.ла/гезеагс /2012/12/26/105584/ 

5 Декреть Советской власти. - Т.І: 25 октября 1917 г. - 16 марта 1918 г. - Москва, 1957. - С.7. 

їв Кавтарадзе А.Г Военнье специалисть на службе Республики Советов 1917-1920 гг. - С.137-138. 

У Там же. - С.235. 

із Збірник законів та наказів Робітничо-селянського уряду Союзу Радянських Соціалістичних Республік. - Москва, 
1925. - Мо8. - С.6. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920- 1930-х рр.: особливості та наслідки 47 





надалі служити радянській владі. Однак вони отримали звинувачення за службу в 
Білій армії, на підставі чого були розстріляні відповідно до постанови надзвичайної 
трійки як «контрреволюційний елемент»"?. Найбільш показовим у цій справі стало 
те, що відсутня навіть імітація проведення розслідування, яка стала обов'язковою для 
1930-х рр. Є лише рапорт начальникові особливого відділу ВНК при і-й стрілецькій 
дивізії про опитування і9 листопада 1920 р. групи перебіжчиків та опитувальні ли- 
сти офіцерів. Із них слідчий і трійка обирали потрібне, щоб оголосити звинувачено- 
го «ворогом народу». 

У 1929 р. у Червоній армії розпочалася «чистка» командного складу. Репресії в 
1930-1931 рр. спрямовувалися проти військових спеціалістів - генералів та офіцерів ко- 
лишньої царської армії. У першій половині 1930-х рр. особливі відділи ОДПУ СРСР 
заарештували 1об осіб начальницького складу, котрі, як відзначалося в наказі Ме251/по 
від 9 серпня 1930 р. «Про боротьбу з контрреволюцією та шпигунством у частинах 
Червоної армії», очолювали «контрреволюційні групи та організації»"". 

Голова ДПУ УСРР В.Балицький намагався якнайшвидше «очистити Україн- 
ський військовий округ від підозрілих елементів». Відзначаючи недостатнє виконан- 
ня з боку окружних відділів ДПУ запитів особливих органів, В.Балицький наказав 
виконувати надані ними запити про компрометуючі матеріали на військовослужбов- 
ців у терміновому порядку; відповідь на запити, пов'язані зі справами, що стосуються 
чистки армії, давати з вичерпною повнотою". 

т липня 1930 р. ДПУ УСРР завело справу «Весна». Ця «чекістська» операція от- 
римала таку назву тому, що фігуранти нібито «очікували» навесні наступного року 
«інтервенцію Антанти». Характерною особливістю справи стало послідовне її пе- 
реростання з локального рівня до всесоюзного. Лише у частинах київського гарні- 
зону було заарештовано їз колишнього й діючого командира Червоної армії, 20 із 
них за рішенням колегії ОДПУ розстріляли, а решта отримали довгострокові ув'яз- 
нення. Близько 200 командирів звільнили зі служби або перевели до інших регіонів 
СРСР, М.Шитюк зазначав, що «операція мала важливе політичне значення не тіль- 
ки тому, що безпосередньо торкалася військової галузі, а й тому, що мала знаковий 
характер у відносинах тоталітарного режиму зі старою військовою інтелігенцією». 
О.Сувеніров, посилаючись на джерела, стверджував, що за справою «Весна» було за- 
арештовано понад 3 тис. офіцерів і генералів колишньої царської армії, котрі продов- 
жували службу у Червоній армії". 

Більшість заарештованих, під час допитів, «визнали» свою «шкідницьку діяль- 
ність». Усього за справою «Весна» у частинах Українського військового окру- 
гу (УВО) 23-24 червня 1931 р. засуджено до розстрілу та різних строків ув'язнення 
328 командирів і службовців. Майже стільки ж колишніх офіцерів було взято на об- 
лік ОДПУ й більшість того ж року «вилучено» з лав армії (переважно це стосува- 
лося командирів рот, батальйонів, батарей). Крім того, до інших військових окру- 
гів СРСР було переведено 7096 уцілілих командирів дивізій і начальників штабів, 





з Шитюк М., Ніколаєв І. Тоталітарний режим і військовослужбовці та працівники органів ДПУ-НКВС України в 
20-50-ті рр. ХХ ст. - С.25. 

2 Шитюк М.М. Справа «Всесоюзної військово-офіцерської «контрреволюційної» організації «Весна». - 
С.103 Електронний ресурсі: Бієр.//пійи. Чи ма/мур-соптепи/пріоадз/2015/03/13.раї 

з Там само. - С.104. 

2 Справа «Всесоюзної військово-офіцерської організації "Весна"» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2002. - 
хо1.- С.73. 

з Шитюк М.М. Справа Всесоюзної військово-офіцерської «контрреволюційної» організації «Весна». - 
С.104 |Електронний ресурсі: Бієр./ / пайи.с4и ма/м'р-соптепи/пріоадя/2015/03/13.раЇ 

з Сувениров О.Ф. Трагедия РККА 1937-1938. - С.47. 


Український історичний журнал. - 2021. - Моб 


48 Ірина Автушенко, Тетяна Стоян 





8096 командирів стрілецьких та артилерійських полків, їхніх помічників". На думку 
ЯЛинченка, після 1931 р. в управліннях і частинах УВО залишилася невелика кіль- 
кість колишніх офіцерів (4-5 на дивізію). Таким чином, у радянській Україні фізич- 
но не залишилося підготовлених кадрів, які могли 6 у випадку війни очолити полки, 
бригади, дивізії. Загалом у результаті проведення операції «Весна» УВО зазнав важ- 
ких втрат у командному складі" 

Саме матеріали оперативних розробок 1920-х рр. використовувалися при фа- 
брикації справи «Весна» 1930-1931 рр. коли заарештованими виявилися більшість із 
тих, хто перебував під контролем. У 1930-х рр. колишні офіцери, котрі продовжували 
служити у РСЧА, потрапили під каток репресій, які набули закономірності та масо- 
вості. Дружина заарештованого в Миколаєві командира артилерійського полку зга- 
дувала: «Кожен день приносив усе нові й нові жертви. По всьому видно було, що це 
не випадкові арешти, а добре розроблений план знищення старої інтелігенції та ви- 
лучення з Червоної армії колишніх офіцерів ще імператорської служби»"?. Проте не 
всі заарештовані були офіцерами царської армії. Частину репресованих розстріляли, 
інших засудили на різні строки ув'язнення, а когось навіть відпустили на волю. Деякі 
офіцери, повернувшись на службу після арешту, у подальшому не вступали в поле- 
міку з приводу переозброєння, реформування збройних сил, чудово розуміючи, що 
крапку в їх подальшій долі ще не поставлено. На початку 1930-х рр. репресії стосовно 
військовослужбовців мали певне селянське забарвлення, оскільки значний відсоток 
червоноармійців були вихідцями з села та не підтримували аграрну політику влади, 
що призвела до голоду 1932-1933 рр. Підстави для арештів давав наказ Х039 від ід лю- 
того 1930 р., підписаний В.Балицьким, що вимагав посилення «боротьби з куркуль- 
ським елементом» у лавах РСЧА. 

Проте це був лише початок репресій в армійському середовищі. Масового харак- 
теру вони набули в 1937-1938 рр. Внутрішньополітична обстановка у країні у другій 
половині 1930-х рр., загострення й розширення репресій викликали у И.Сталіна за- 
непокоєння стосовно позиції вищого ешелону військових, чий авторитет у народі та 
військах був досить високим. Їх професіоналізм і і незалежність у судженнях призвели 
до того, що в диктатора, його оточення з'явилася роздратованість, підозріливість, по- 
боювання, що армія може виявитися в опозиції до офіційного курсу. Саме тому він 
усував усіх, хто викликав найменші сумніви. Не зламавши навіть імовірну опозицію 
серед командного складу, сталінське керівництво не могло почуватися впевнено. 

Органи НКВС під керівництвом і за прямої участі М.Єжова активно збира- 
ли різноманітні провокаційні «свідчення» проти низки воєначальників. Примітно, 
що арешти в радянській Україні розпочалися з другої половини 1936 р. тоб- 
то майже на рік раніше, ніж по країні. За гратами опинилися 5 вищих керівників 
Київського (КВО) й Харківського (ХВО) військових округів, що пов'язувалося зі 
слідством у справах «Антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євського цен- 
тру» та «Паралельного антирадянського троцькістського центру». Заарештовані по- 
чали давати свідчення про нібито існування «розгалуженої нелегальної троцькіст- 
ської організації», зокрема в армії. Відтак пішли масові арешти тих, кого називали 
членами цієї організації. 

На початку липня 1936 р. були заарештовані командир 8-ї окремої механізова- 
ної бригади КВО комдив Д.Шмідт і начальник штабу Київської авіаційної бригади 
комбриг Б.Кузьмичов. Їх звинуватили в участі в «контрреволюційній троцькістській 





5 Тинченко Я.Ю. Голгофа русского офицерства в СССР 1930-1931 гг. - С.231. 
28 Там же. 
7 Грачева Т: Арест мужа // Воля. - 1953. - Х93. - С.10. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 49 





організації» та в «підготовці змови з метою вбивства К.Ворошилова», яке ніби- 
то мало відбутися в кабінеті командувача військ КВО І.Якіра. Каральні органи, за- 
стосовуючи неприпустимі методи ведення слідства й жорстокі тортури, намагали- 
ся використати заарештованих для широкомасштабної компрометації всього вищого 
комскладу КВО та ХВО. 

У серпні - вересні 936 р. за сфальсифікованими звинуваченнями було репресо- 
вано відомих воєначальників - члена ЦВК СРСР, першого заступника командую- 
чого військами ХВО комкора СЛуровського, командира 25-ї Чапаєвської стрілець- 
кої дивізії комдива М.Зюка, начальника управління військово-будівельних робіт КВО 
комдива Ю.Сабліна? 

Майже всіх їх слідчі намагалися «пристебнути» до справ різноманітних «цен- 
трів», що виявилося марним. Так, Д.Шмідт уперше «зізнався» у своїй участі в «те- 
рористичній троцькістській організації» тільки 22, серпня 1936 р., а згодом відмовив- 
ся від свідчень". Така стійка поведінка під час слідства була типовою для більшості 
військовослужбовців. Наприклад, колишній командир гто корпусу Червоного коза- 
цтва В.Примаков не визнавав себе винним майже 9 міс. Він писав И.Сталіну листи, 
в яких стверджував, що не троцькіст і не знав про існування «військової троцькіст- 
ської організації». Це надзвичайно ускладнювало завдання слідчих. 

До репресій проти радянських військовослужбовців доклали руку й іноземні 
розвідки. У 1920- 1930-х рр. по різних каналах до СРСР систематично надходили сфа- 
бриковані ними дезінформаційні матеріали, що нібито свідчили про «зраду» вищо- 
го командування, зокрема М Лухачевського. Автори таких матеріалів небезпідставно 
розраховували на недовірливість, крайню підозріливість И. Сталіна. І ось уже у січні 
1937 р. у плані роботи особливого відділу НКВС відзначалося, що підвищену увагу як 
у Москві, так і на периферії слід звернути на виявлення «фашистських угруповань» 
серед військовослужбовців. 

Поштовхом до посилення репресій в армії став лютнево-березневий 1937 р. пле- 
нум ЦК ВКІТ (6), де И.Сталін звернув увагу на факт перевтілення «старих ворогів» 
у «нових». Він підкреслив, що «з політичної течії |...| троцькізм перетворився на 
шалену та безпринципну банду шкідників, диверсантів, шпигунів і вбивць, котрі ді- 
ють за завданням розвідувальних органів іноземних держав». Нарком оборони 
К.Ворошилов у своєму виступі заявив: «У нас у Робітничо-селянській Червоній армії 
на цей момент, на щастя чи на нещастя, а я думаю, що на превелике щастя, поки що 
розкрито не дуже багато ворогів народу». Водночас він зазначив, що далекий від 
думки, нібито у військах усе добре, а з командним і начальницьким складом потрібна 
ще велика, копітка «робота». На цьому ж пленумі В.Молотов констатував, що в ар- 
мії були виявлені незначні симптоми «шкідницької, шпигунсько-диверсійно-троць- 
кістської роботи», але, додав, «повинно бути більше». Голова уряду запевнив учасни- 
ків зібрання: «Військове відомство - дуже велика справа, перевірятися його робота 
буде не зараз, а дещо пізніше, і перевірятися його робота буде дуже міцно»? 

Настанови ИЙ.Сталіна та В.Молотова, озвучені на пленумі, почали втілюватися 
у життя. У в'язницях НКВС продовжували перебувати чимало військовиків, котрі 





25 Дело о так назьіваємой «антисоветской троцкистекой военной организации» в Красной Армии. - С.43. 

7 Кокін С., Пшенніков О, Без строку давності // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1998. - Ме1/2. - С.134. 

9 Павлов М.П. Репрессированньє военньєе кадрьт // Жертвьт репрессий. - К., 1993. - С.97. 

з О недостатках партийной работь и мерах ликвидации троцкистеких и иньх двурушников (Доклад т. И.Сталина на 
пленуме ЦК ВКП(б) З марта 1937 г.) // Правда. - 1937. - 29 марта. - 287. - С.2. 

2 Материаль февральско-мартовского пленума ЦК ВКП(б) 1937 г. (Вьіступление К.Е.Ворошилова) // Вопрось 
истории. - 1994. - Моб. - С.5. 

з Там же. - С.24. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


50 Ірина Автушенко, Тетяна Стоян 





начебто завинили перед радянською владою. Така ситуація, що склалася, можливо, 
і підштовхнула керівництво держави до рішення сфабрикувати велику криміналь- 
но-політичну справу про «троцькістську змову» у РСЧА. Таким чином диктатор 
міг розправитися з ненадійними (в його очах), але авторитетними командирами ви- 
щої та середньої ланок. Водночас на їх місце можна було 6 поставити нові кадри, від- 
тепер зобов'язані особисто Й.Сталіну й К.Ворошилову. За їхньою логікою, це мало 
зміцнити армію та посилити контроль за нею. 

Вимогу В.Молотова про «перевірку» військового відомства очільники наркома- 
тів оборони і внутрішніх справ сприйняли як пряму директиву для «чистки» армії. 
Виконуючи її, керівництво НКВС СРСР намагалося будь-якими засобами отримати 
від заарештованих свідчення про існування «військово-троцькістської організації» на 
чолі з маршалом М Лухачевським та іншими відомими воєначальникам. За вислов- 
люванням заступника наркома внутрішніх справ М.Фриновського, у квітні 1937 р. 
для працівників НКВС першочерговим завданням передбачалося «розгорнути кар- 
тину про великий і глибокий заколот у Червоній армії». 

27 квітня 1937 р. від заарештованого заступника начальника відділу НКВС 
З.Воловича було «вибито» свідчення на М Лухачевського як на учасника «заколоту», 
котрий нібито готував армію для військового перевороту. Питання про те, хто віді- 
грав вирішальну роль у долі маршала - НКВЄ чи інформація, передана президентом 
Чехословаччини Е.Бенешем Й Сталіну, залишається досі нез'ясованим. Однак у ситу- 
ації, коли розробка справи військових ішла повним ходом, лист Е.Бенеша від 8 трав- 
ня 1937 р. в якому повідомлялося про плани «заколотників» здійснити переворот 
із метою повалення радянської влади й запровадження військової диктатури «у вза- 
ємодії з німецьким генеральним штабом і гестапо»?, став для И.Сталіна додатковим 
аргументом на користь подальшого розвитку «шпигунської» теми у Червоній армії. 
Уже т червня 1937 р. «вождь» підписав постанову ЦК ВКІТ(6), в якій згадувалась ін- 
формація, що начебто «викривала» І.Якіра та ІУборевича у шпигунській діяльно- 
сті на користь Німеччини, Японії, Польщі (аналогічні звинувачення було висунуто 
М Лухачевському). 

«Розкриття» органами НКВО у другій половині 1930-х рр. так званої «антира- 
дянської троцькістської військової організації» стало повною несподіванкою для ра- 
дянських людей, які звикли бачити у цих та інших воєначальниках уславлених черво- 
них полководців, чиї імена були відомі кожному. Вони приділяли першочергову увагу 
новим видам озброєння, сприяли розвитку військово-теоретичної думки, зробили 
значний внесок у радянську військову науку як практики й автори низки значних те- 
оретичних праць. Натомість саме їх сталінське керівництво оголосило «ворогами на- 
роду» та «агентами іноземних розвідок». 

Колишній начальник оперативного факультету Військової академії ім. М.Фрунзе 
комбриг ГЛесерсон, який теж був репресований, а потім реабілітований, через три 
десятиліття у своєму дослідженні щодо провідних центрів, де стрімко розвивалася 
військова теорія й оперативне мистецтво, називав Київський військовий округ. Він 
зазначав: «Військова теорія ніколи не створюється одним теоретичним досліджен- 
ням. Вона народжується на практиці навчанням армії в мирний час Ї...) Багато цін- 
ного дали навчання з танками й авіадесантами, проведені І.Уборевичем, І.Якіром і 
ІТрязновим. І.Якір та його штаб спеціально детально розробили питання взаємодії 
мотомехгрупи з авіадесантами в оперативній глибині»??, 





з Дело о так назьтіваемой «антисоветской троцкистской военной организации» в Красной Армим. - С.47. 
і Пфафф И. Прага и дело о военном заговоре // Военно-исторический журнал. - 1988. - М911. - С.50. 
38 Йссерсон Г.С. Развитие теории советского оперативного искусства в 30-е гг. // Там же. - 1965. - Ме1. - С.45. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 51 





Проведені у КВО в 1935 1 1936 рр. військові маневри ввійшли в історію як уні- 
кальні за розмахом та проблематикою, здобули високу оцінку від керівників багатьох 
іноземних військових місій та генеральних штабів, котрі були присутніми на них. 
Військами округу на всіх рівнях командували талановиті новатори, які, за визначен- 
ням генерала армії О Торбатова, становили «школу Якіра» й вели бойову підготов- 
ку з використанням досягнень світової військової науки. Саме тоді окремі частини 
РСЧА, насамперед дислоковані в Київському військовому окрузі, значно випереджа- 
ли аналогічні будь-якої армії світу (включно з німецькою) в розвитку механізованих 
військ. Однак, незважаючи на високий рівень підготовки та нагромаджений особли- 
вий досвід, репресії у КВО почалися майже на рік раніше, ніж в інших військових ок- 
ругах СРСР. 

У травні 1937 р. в доповідній записці «Про заходи щодо боротьби з троць- 
кістською контрреволюцією по Київському й Харківському військовому округам» 
т.в.о. наркома внутрішніх справ УРСР комісара держбезпеки 3-го рангу В.Іванова 
керівництву НКВС СРСР говорилося, що «особорганами управління державної 
безпеки НКВС УРСР за контрреволюційну троцькістську та антирадянську ді- 
яльність по частинах Київського й Харківського військових округів заарештовано: 
у 1935 р. - начскладу та політпрацівників 14 осіб, молодших командирів і червоно- 
армійців - 341 особу; у 1936 р. - 49 і 309 відповідно, а за січень - квітень 1937 р. 
число заарештованих значно збільшилося - начскладу й політпрацівників 54 особи, 
а молодших командирів і червоноармійців - 168 осіб»»??. Разом по КВО та ХВО се- 
ред начскладу було «виявлено»: «троцькістів» - 297, «учасників військово-офіцер- 
ської організації» - 219, У доповідній записці також зазначалося, що «за останній 
час з України перекинуто в інші округи цілий ряд активних троцькістів. Ї...| Із наве- 
дених даних видно, що до теперішнього часу у військах Київського й Харківського 
військових округів збереглася сконцентрована в минулому значна група колишніх 
троцькістів та учасників військово-офіцерської контрреволюційної організації, які 
опинилися на вельми відповідальних командних посадах і керівній штабній роботі. 
Необхідно також відзначити значну засміченість троцькістськими елементами по- 
літорганів Київського й Харківського округів. На політроботі знаходиться 74 осо- 
би колишніх троцькістів, близько пов'язаних із троцькістами, і виявляли троцькіст- 
ські настрої»??. 

Із ід червня 1937 по 25 січня 1938 рр. обов'язки наркома внутрішніх справ 
УРСР виконував І.Леплевський, який мав підтримку народного комісара вну- 
трішніх справ СРСР М.Єжова. Саме з І.Леплевським пов'язаний пік «велико- 
го терору» в республіці. На п'ятий день свого перебування в УРСР він інфор- 
мував Москву про нейтралізацію ще одного учасника «військово-фашистської 
змови» - начальника політуправління військ КВО армійського комісара то ран- 
гу М.Амеліна"?. Незабаром підлеглі І.Леплевського зібрали «матеріали» на на- 
чальника артилерії округу комдива Н.Боброва, першого заступника командувача 
військ КВО й начальника гарнізону Києва комкора Д.Фесенка, начальника штабу 
округу комбрига М.Подчуфарова, першого заступника начальника політуправлін- 
ня КВО корпусного комісара М.Хороша, начальника відділу зв'язку округу ком- 
брига Ю.гнатовича. Таким чином, у серпні 1937 р. у в'язниці перебували майже 





У Кокін С., Пшенніков О. Без строку давності // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2000. - Ме2/4. - С.116. 
зв "Там само. - С.120. 

з "Там само. - С.120-121. 

» Бажан О, Репресивна діяльність органів ВУЧК-ДПУ-НКВС-КДБ на Київщині у 1919-1980-ті рр. - С.177. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


52 Грина Автушенко, Тетяна Стоян 





всі керівники Київського військового округу". Наприкінці 1937 р. у Київській обл. 
було репресовано по осіб командного складу РСЧА, а число заарештованих черво- 
ноармійців та молодших командирів становило 1667. 

з листопада 1937 р. новий командувач Київського військового округу І.Федько 
на військраді, доповідаючи про результати «чисток», зазначив, що в листопаді було 
звільнено 750 й заарештовано майже 480 командирів. Натомість новопризначених: 
командирів корпусів - 9096, командирів дивізій - 8496, командирів укріпрайонів - 
тоодб, командирів бригад - 5096, командирів полків - 3796, начальників штабів корпу- 
сів - 6о96, начальників штабів дивізій - 4090. Майже повністю було замінено співро- 
бітників штабу округу". 

Усі звинувачення, висунуті в 1936-1937 рр., базувалися на нібито «шпигунських» 
і «троцькістських» діях. Інкримінація в «націоналістичній діяльності» була відсут- 
ня (за деякими винятками). Закиди у «створенні підпільних організацій націоналіс- 
тичного спрямування» вперше почали висуватися наприкінці 1938 р. коли органи 
НКВС УРСР намагалися об'єднати «справу І.Якіра» з «розвінчуваними націоналіс- 
тичними організаціями», щоб збільшити масштаби та розмах репресій у військових 
частинах і з'єднаннях. 

Фабрикувалися у цей період і суто «українські» справи, причому не лише в 
округах на території УРСР. Американський посол у Варшаві повідомляв свій уряд 
про те, що за даними його японського колеги восени 1938 р. «50 офіцерів україн- 
ського походження», котрі служили на Далекому Сході, були заарештовані за зви- 
нуваченнями в «українському націоналізмі». Усіх їх відправили в Київ, де й відбув- 
ся суд". 

В УРСР, де «велика чистка» 1937-1938 рр. відбувалася під гаслом «бити всіх, 
хто прагне відірвати Україну від СРСР», разом із «троцькістами» та «бухаринця- 
ми» в армії шукали й «націоналістів». Унаслідок «очищення» кадрів комначскладу 
не тільки вищої, а і старшої та середньої груп КВО від «ворогів народу» було заареш- 
товано тоб6 осіб. 25 березня 1938 р. на командні посади висунуто 2365 осіб, із них ви- 
щого начскладу - 34, старшого - 565, середнього - 17767. 

Не менших втрат серед командного складу зазнав у цей період і Харківський 
військовий округ. Навіть у 1939 р., коли хвиля репресій спала, на розгляді ще перебу- 
вали 500 справ «учасників» «правотроцькістських», «буржуазно-націоналістичних» 
та «шпигунських» організацій у ХВО. 

Найбільших втрат у вищому і старшому командному складі зазнали формуван- 
ня нових видів військ - механізованих та повітрянодесантних. Із восьми мехбригад, 
котрі існували у КВО в 1936 р., у семи наступного року було репресовано майже всіх 
командирів, їхніх заступників та начальників штабів'?, 

Репресії відбувалися у Червоній армії й раніше, але тоді вони не торкалися 
воєначальників високого рангу. Наприклад, у середині І920-х рр. було проведено 
«чистку» командного складу та політпрацівників, яких підозрювали у співчуванні 





я Кокін С., Пшенніков О, Без строку давності // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 1998. - Ме1/2. - С.147. 

з Нікольський В.М. Репресивна діяльність органів державної безпеки СРСР в Україні (кінець 1920-х - 1950-ті рр.): 
Історико-статистичне дослідження. - Донецьк, 2003. - С.252-253. 

з Колпакиди А.Й. Прудникова Е.А. Двойной заговор: Сталин и Гитлер: несостоявшиєся путчи. - Москва, 2000. - 
С.422-423. 

ч Там же. - С.434. 

з Материаль к протоколу заседания Военного совета Киевского военного округа МОФ2 от 26 марта 1938 г.: Из доклада 
о состояний кадров Киевского военного округа // Военно-исторический журнал. - 1989. - Х23. - С.46-47. 

з Табачник Д.В. Репресії проти військових кадрів наприкінці 30-х рр. (на матеріалах Київського та Харківського 
військових округів). - С.17. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 53 





«троцькістській опозиції». Наприкінці і920 - на початку 1930-х рр. здійснено за- 
ходи щодо «вилучення» з РСЧА колишніх офіцерів старої армії. Причому тоді 
не обмежувалися суто звільненням із лав збройних сил. За сфальсифікованими зви- 
нуваченнями фабрикувалися справи про «заколот», за якими було засуджено по- 
над 3 тис. командирів. Усього впродовж 1920 - першої половини 1930-х рр. за сло- 
вами К.Ворошилова, з армії звільнили 47 тис. осіб, у тому числі 5 тис. колишніх 
опозиціонеріву. 

Висунута ИЙ.Сталіним на лютнево-березневому 1937 р. пленумі ЦК ВКІІ(б) 
теза про «загострення класової боротьби» у країні отримала в першу чергу зов- 
нішньополітичну скерованість. На це вказав В.Молотов у листопаді 1938 р.: «Наша 
боротьба зі всякого роду шкідниками є не просто внутрішньою справою, це бо- 
ротьба з класовим ворогом, який ще не розбитий нами, тому що він за межами 
Радянського Союзу, тому ця боротьба з буржуазією інших держав, тому це завдан- 
ня переможно може здійснитися тільки тоді, коли об'єднаються сили пролетаріа- 
ту багатьох країн», Однак для доказу реальної військової сили, що протистоїть 
СРСР і вже нібито почала широкомасштабну боротьбу з ним, необхідно було пока- 
зати Її безпосередній зв'язок із Червоною армією, а через неї - з військовим коман- 
дуванням іноземних держав. Саме цій меті слугувала безпрецедентна репресивна 
кампанія, розгорнута в 1937-1938 рр. у збройних силах, і насамперед у військових 
округах у межах УРСР. 

Репресії, що відбувалися у РСЧА, певною мірою, за свідченням С.Кокіна та 
ОЛПшеннікова, сприяли зростанню зовнішньополітичної агресивності нацистської 
Німеччини, фашистської Італії, мілітаристської Японії й додали безпідставної самов- 
певненості, войовничого запалу сталінському керівництву. Одночасно репресії посилю- 
вали психологічне неприйняття радянської дійсності у Великобританії, Франції, США, 
інших країнах, підривали їх розрахунки на доцільність можливої співпраці з СРСР». 

Наслідком арештів стало створення у військових колективах атмосфери недові- 
ри, підозри, розквіт донощицтва. Різко знизилася дисципліна, збільшилася кількість 
самогубств, аварій тощо. За даними Головного управління кадрів РСЧА, число само- 
губств у КВО у другому кварталі 1937 р. зросло порівняно з першим на 5096, у ХВО - 
на 15096, на Чорноморському флоті - на 18396 за три місяці?. Наприклад, 19 березня 
1937 р. наклав на себе руки капітан П Шевченко (ХВО), який дізнався про намі- 
ри партійної організації за «контрреволюційні висловлювання» виключити його з 
ВКИ(б). «Ніколи я не був гадом-троцькістом, і не збирався ним бути, - мотивував 
він своє фатальне рішення в передсмертній записці. - Мене ось-ось мають виключити 
з партії, а це для мене є рівнозначним втраті життя». 

Одночасно у другій половині 1930-х рр. у РСЧА почалась і викривальна кампа- 
нія «знизу», під час якої створювалась обстановка загальної взаємної недовіри та 
підозріливості. Так, наприклад, знайомлячись на партзборах зі слухачами, котрі при- 
були на курси вдосконалення комскладу зенітної артилерії в Євпаторії, начальник 
політвідділу Герасимов негайно ввів їх у курс справи. Він заявив, що «викладачам до- 
віряти не можна, серед них багато ворогів, ми оточені місцевим населенням, яке во- 
роже до нас ставиться, де багато шпигунів і ворогів народу». У результаті «у слухачів 





7 Дело о так назьіваемой «антисоветской троцкистской военной организации» в Красной Армим. - С.43. 

з8 21-я годовщина Октябрьской революции (Доклад тов. В.М.Молотова на торжественном заседаний Московского 
совета 6-го ноября 1938 г.) // Красная звезда. - 1938. - 10 ноября. - Х2258. - С.2. 

9 Кокін С., Пшенніков О. Без строку давності // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД- КГБ. - 1997. - Ме1/2. - С.138. 

52 Сувениров ОФ. Всеармейская трагедия // Военно-исторический журнал. - 1989. - М93. - С.43. 

1 Цит. за: Гриневич Л.В. Морально-психологічний аспект державного терору // Політичний терор і тероризм в 


Україні. - К., 2002. - С.537. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


54 Ірина Автушенко, Тетяна Стоян 





відразу ж з'явилася підозра до викладачів та недовіра в роботі. Виникло враження, 
що їх оточують кругом вороги». 

Масові репресії, що відбувалися в УРСР, впливали на суспільну свідомість. 
Постала така ситуація, коли висунуті владою звинувачення проти «ворогів народу» 
не тільки приймалися на віру, а й спонукали значне число людей до єднання з органі- 
заторами та виконавцями репресій. 

Нормою життя ставали доноси - на рідних, друзів, сусідів, знайомих тощо. 
Причинами їх написання були відданість радянській владі, зведення особистих ра- 
хунків, а також фізіологічний страх людей і бажання в такий спосіб урятуватися від 
репресій. Подібні дії заохочувалися навіть відповідними постановами й наказами. 
Так, у наказі НКВС СРСР від 15 серпня 1937 р. передбачалося звільнення від ареш- 
тів тих дружин засуджених, котрі «викрили своїх чоловіків, подавши про них орга- 
нам влади відомості, що послужили підставою для розробки й арешту чоловіків». 
За інформацією політуправління КВО, із т червня до 25 липня 1937 р. на адресу полі- 
тичних органів було направлено 1737 листів (956 - від комначскладу, 423 - молодшо- 
го комначскладу і червоноармійців, мл - сімей військовослужбовців, 191 - цивільних 
осіб, 46 - від інших), автори яких «розкривали факти шкідницької роботи ворогів, 
повідомляли факти про себе»». 

Упевненість людей в існуванні численних «ворогів», від яких виходила небез- 
пека для майбутнього «країни Рад», була необхідна «батькові народів» для вирі- 
шення поставлених ним військово-політичних завдань. Розгорнута И.Сталіним 
репресивно-викривальна кампанія, котра створювала обстановку боротьби з «ре- 
альним противником», була для нього засобом форсованої підготовки армії до вій- 
ни з усім «капіталістичним оточенням». Показово, що ще під час слідства у справі 
МЛухачевського, І.Якіра та інших воєначальників 7 червня 1937 р. К.Ворошилов ви- 
дав наказ, в якому звертався до армії із закликом: «Геть троцькістсько-фашистських 
перевертнів! Смерть шпигунам і зрадникам! Геть японських та німецьких імперіаліс- 
тів - хазяїв троцькістських зрадників і шпигунів!» 

За півріччя 1938 р. в УРСР було заарештовано 1395 армійських воєначальників та 
командирів". У переважній більшості репресій зазнавав вищий командний склад, тоб- 
то армія напередодні німецько-радянської війни була не знекровлена, а обезголовлена. 

Репресії відбувалися не тільки в армії, а й на флоті. Зокрема загальне число звіль- 
нених за політичними мотивами командирів Чорноморського флоту в 1937-1938 рр. 
становило 1017 осіб, або 2896 усього командно-начальницького складу. При цьому 
було заарештовано 323 особи, розстріляно за звинуваченням у «контрреволюційних 
злочинах» 88 командирів (начальників), або 2796 усіх заарештованих, засуджено до 
різних термінів ув'язнення у виправно-трудових таборах - 84 командира (начальни- 
ка), або 2506 заарештованих. Звільнені з ВТТ після перегляду справи, виправдані су- 
дом, звільнені під час слідства за відсутністю складу злочину - 15 командирів (началь- 
ників), або 496 заарештованих". 





з Кулешова Н.Ю. Военно-доктринальнье установки сталинского руководства и репрессии в Красной Армии конца 
1930-х гг. // Отечественная история. - 2001. - МО2. - С.69. 

з Сувениров О.Ф, Трагедия РККА 1937-1938. - С.101. 

з Гриневич Л.В. Морально-психологічний аспект державного терору. - С.540. 

5 Русский архив: Великая Отечественная: Приказь народного комиссара оборонь СССР. - Т.13. - Москва, 1994. - 
С.17. 

5» Веденеєв Д. Політичні репресії 1920-1980-х рр. та проблеми формування національної пам'яті |Електронний ресурсі: 
Бигри/ /м/муму. Ізгргауда.соп па/гезеагсБ /2012/12/26/105584/ 

У Іброхов В.В. Командно-начальствующий состав Черноморского флота и массовье политические репрессии: Автореф. 
дисс. ... канд. ист. наук. - Санкт-Петербург, 2017. - С.2А. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 55 





Із зо представників вищого командно-начальницького складу ЧФ 26 були за- 
арештовані, при цьому 18 із них розстріляли, а 3 покінчили життя самогубством, тоб- 
то майже весь вищий склад флоту виявився ліквідованим". У 1939-1940 рр. на вій- 
ськовій службі було відновлено близько 2596 звільнених за політичними мотивами, 
проте виправити створений некомплект у командно-начальницькому складі ЧФ 
не вдалося навіть до початку радянсько-німецької війни?. 

М.Павлов наголошує, що понад третину репресованих (15 тис. осіб) становили 
військовослужбовці Київського військового округу. Досить відчутно постраждав і 
Харківський військовий округ"? 

Унаслідок репресій другої половини 1930-х рр. було порушено стабільність ко- 
мандно-політичного складу армії та флоту. Швидке й часте перетасування перерос- 
ло у плинність кадрів. Командири не встигали розпочати планомірну роботу на од- 
ному місці, звикнути до підлеглих, як їх уже переводили на іншу посаду. Це також 
один із наслідків кадрового голоду в армії. Зокрема у КВО за чотири роки - з травня 
1937 до травня 1941 рр. - змінилися 4 командувачів військ і 3 начальників штабу окру- 
гу, 8 членів військради, 5 заступників командуючих військами округу, 5 командуючих 
військово-повітряними силами, кілька командуючих кожним родом військ", 

Необгрунтовані кадрові перестановки, а також загальна тенденція до значно- 
го зниження теоретичного і практичного рівнів підготовленості командного скла- 
ду вкрай негативно впливали на стан боєздатності частин та з'єднань. Унаслідок 
масових репресій різко знизився рівень досвіду командирів: якщо в 1936 р. понад 
5096 із них мали безпосередній бойовий досвід, то в 1941 р. цей показник зменшив- 
ся вдвічі (2,696). Також удвічі (до 796) скоротилася кількість військових керівників, 
котрі мали вищу спеціальну освіту, а кількість командирів, які не закінчили навіть 
середнього військового училища, зросла у військах КВО 1 ХВО більш як удвічі - 
до 37060». 

Усе це було відомо політичному та військовому керівництву Німеччини. Нача- 
льник генерального штабу сухопутних сил генерал Ф.Гальдер, вислухавши у травні 
1941 р. доповідь німецького військового аташе полковника Г.Кребса, який повернувся 
з Москви, записав у своєму щоденнику: «Російський офіцерський корпус винятково 
поганий. Він дає гірше враження, ніж у 1933 р. Росії треба буде 20 років, ніж вона до- 
сягне колишньої височини»»"?. Цей чинник багато в чому підштовхував Д.Гітлера не- 
гайно розпочати військові дії проти СРСР. 

Отже з'ясовано, що тотальний характер репресій указує на системний терор як 
неухильний політичний курс, котрий мав на меті не просто знищити політичних 
конкурентів, а змусити суспільство покірно реалізовувати вказівки центру. Репресії 
стали універсальним засобом реалізації сталінського політичного курсу, збережен- 
ня неподільної політичної влади, забезпечення функціонування партійно-держав- 
ної системи і придушення будь-яких спроб інакодумства, зокрема в лавах Червоної 
армії. У 1920 - на початку 1930-х рр. репресії проти військовослужбовців в УСРР- 
УРСР торкнулися насамперед колишніх офіцерів царської армії. Згодом вони прохо- 
дили під гаслом боротьби з «куркульським елементом». Їх каталізатором стало не- 
вдоволення червоноармійців, що були вихідцями з селян, політикою колективізації. 





58 "Там же. 

3 Там же. - С.28. 

є Павлов Н. Репрессированнье военнье кадрь. - С.106. 

є Табачник Д.В. Масовий терор проти військових кадрів на Україні наприкінці 30-х рр. - С.101. 

2 Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. - К., 1996. - С.392. 

з Див.: Гальдер Ф. Военньй дневник: Ежедневнье записи начальника Генерального штаба сухопутньх войск 1939-- 
1942 тт. - Т.П. - Москва, 1969. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


56 Ірина Автушенко, Тетяна Стоян 





Їз другої половини 1938 р. почалися арешти воєначальників високого рангу, насампе- 
реду Київському військовому окрузі, яких звинувачували не тільки у «шпигунстві» і 
«троцькізмі», а також у створенні та участі в «антирадянській націоналістичній ор- 
ганізації», що нібито «готувала відторгнення» УРСР від СРСР. Масові репресії про- 
ти командного складу підірвали дисципліну у військах. З одного боку, вони породи- 
ли надмірну боязкість у тієї частини командирів, що залишилися в армії, а з іншого 
боку - зайве, іноді неприпустиме завзяття в іншої частини (знову-таки з огляду на 
страх бути репресованим). Репресивна кампанія проти командних кадрів, переваж- 
на більшість з яких мали значний бойовий досвід, добре знали військову організа- 
цію ймовірного супротивника, суттєво підірвали міць Червоної армії, основні сили 
котрої дислокувалися на території УРСР, що далося взнаки на початковому етапі ні- 
мецько-радянської війни в 1941 р. Встановлено, що репресії проти військових у рес- 
публіці у другій половині 1930-х рр. мали настільки масовий характер, що призвели 
до встановлення гнітючого психологічного клімату, розквіту шпигуноманії, боязні 
військовослужбовців висловлювати будь-які власні думки, безініціативності, соціаль- 
ної апатії, пристосуванства, знецінення особистості та людського життя в армії й су- 
спільстві. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


р ВагБап, О. (2011). Кергезуупа Айаїпізг ограпіу УОСНК-ОРУО-МКУЗ8-КОВ па Куїузісбупі п 1919-1980-п тг. 2 агкіоіо 

УУСЬРК-СРУ-МКУД-КСВ, 1, 156-234. |їп Сгаїпіапі. 

2. Вахбап, О. (2017). "Му узікБ уогобіу пагоди хпегето 7 Іугвіа хетлії, зюсбоб пе Бгадпуіу паз) Кадіапзкуї 5оіц2...": МеЇукуї 

сегог па Куїу5бсбупі у 1937-1938 гг.: теКБапіхт, діараоп, зрегвубіїка. 2 агкфісіо РКУСЬК-СРО-МКУР-КОВ, 1, 5-86. 

іп ОКкгаіпіалі). 

З Вобуїсу, Р.М.. (Е4.). (1987). Зорсіякіс УдогизРеппус 51у, 1918-1988: Корпогу і оїосту: 5іпапйзу імогії. Мозіча. |іп В аз5іап). 

4. | СогоКроу, УМ. (2017). Котапапо-пасраїчриунзрерії зоядю Срегпотоїхково Поїа і таззорує роїйісрезкііс перусязії (Ехіспага ар- 

ятасі 0 Сапаїдліс з ірезіз). Запікі-Ретегито, Пп Влззіапі. 

5. Нгупеуусі, 1.У. (2002). Могапо-рзукроїіобісіпуї азреїс Фег/раупобо гегоги, Ро/йусйпуї Іегог і іегогуєт о (Легаїпі, 534-547. 

Куїм. Па Окгаїпіалі|. 

6. ззегзоп, С.5. (1965). Кахміціє геогії зоуеб5Ково орегайупово ізкиз5гуа у 30-е 88. Удеппо-ідомісрежкійї аРитпаї, 1, 36-46. 

Па Ви5біапі). 

М Каугагад7е, А.С. (1988). Мосппус зреїзіайяу па ЯисРіе Козрифійкі Зореїор 1917-1920 рр. Мозкоа. |їп Киззіапі). 

8. Кокіп, 5., Репеппікоу, О. (1997, 1998, 2000). Ве2 5кгоки Фаупозії: "Мукгутіа" ограпату МІКУТ) "Міїзкоуо-Ка5ПузтзКої атому ш 

СРрегуопії Аппії?, 2 агерісію УИССРК-СРУ-МКУР-КСВ, 1/2, 135-168; 1/2, 135-173; 2/4, 113-128. |їп ОКгаїпіапі). 

9; Коїіракіаі, А.Т., Ргадпікома, Е.А. (2000). Дрогпої гаєорог: Уайт і Сійсу: пезоіоуавурісзуа риїсрі. Мозкла. |їп Кзвіапі. 

10. Козій, Н. (1995), б5гаййпіат па (ЛЖтатпі: Непезга і пазілтаюу. Куї. п Окгаїпіап). 

11. | Кгетеп, У., ТаБасілук, Ю)., ТКасрепко, У. (1996). (Легатпа: айстпатупду ромири. Куїу. |їл (Лкгаїпіап). 

12. | Киїезпома, М.Хи. (2001). Уоеппо-доктгіпаїпує изгалоукі 5гаїпекого гикоуодзга і гергеззії у Ктазпо) Агтії Копіза 1930-КБ 95. 

Огесфеяюсппауа імогіуа, 2, 61-72. |їп Киззіапі). 

13.  Микоізкуї, У.М. (2003). Кермезутпа дйайпіз ограпіо Дегаратпої фезреку 5858 о (Лрлаїні (Кіпсіз 1920-1950411 кг.): Імогубо- 

лагучусіпе додійареппіа. Гопетзк. |їп ОКгаїпіал). 

14. | Раміоу, М.Р. (1993), Коргезігоуаппує уоеплуе Кадгу. ХРеміюу пертсягії, 92-132. Кісу. іп Воаззіапі|. 

15.  РІМЕБ І. (1988). Ргара і деїо о уоеплот гадоуоге. Идоеппо-ічогісрезкі| «ритпаї, 11, 47-56. |їп Виаззіапі. 

16.  ЗБарома!, Хи. (1993). (Летаїпа 20-50-КР гі: догіту пепарузатої іяогії. Куїм. й Окгаїпіапі|. 

17.  З5Бучик, М., МіКоїаісу, І. (2007). Тогаййаттуї гегфут і ойзоровінаРрогізі га ріаїзітпуву огратіо ОРО- МК 5 (Лепаїпу о 20-50- 
п п. ХХ я. Мукоїіаіу. |їп Огаіпіал). 

18.  5Ббуйик, М.М. (2015). Ургага "Русюінятої оіїзкого-орізсуукої Копігтероїйийчітої ократігаїнії "Уста". 
Бири//тди.е4и,ма/уур-сопгепи/иріоадь/2015/03/13.рАЇ |їп ОКгаїпіал). 

19. | Зимепігоу, О.Е. (1989). Узеагтеїзкауа сгадедіуа. Мосппо-імогісрозка) «ритпаї, 3, 39-47. |їп Виаззіап). 

20. Зиуепігоу, О.Е. (1998). Тулоадїуа ВККА: 1937-1938. Мозкиа. |їп Влаззіап). 

21. Табасіпук, ДУ. (1988). Коергевії ргосу уїзКкоуукБ Кадгіу паргукіпізі 30-КБ гг. (па тагегіаіа КБ Куїузкобо та КБагкіубкобо 
міїзкоууКВ отим). б/аЙ нат: Асгаві азрекгу спиїгідтої іа горпізрпої роїйуку, 3-25. |їп СЖгаїпіап). 

22. Табасіпук, ДУ. (1991). Мавоууї гегог ргогу уйзкоуукБ Кафгіу па (Жгаїпі паргукіпізі 30-КВ. гг. Фуофісту імомії (Легаїпу: 
Дим, змаафеппіа, розрику, 1, 85-103. п Мкгаїпіапі). 

23.  Тіпсбепко, Уа. (2000). Сойсо/а мизукоро орбізстзіоа о 5558 1930-1931 ср. Мозкма. |їп Киаззіап). 

2А. | Уіедіепісісу, ПД. (2012). Роййусфті пертстії 1920-1980-КР а ртобісту /бгтиватпіа паїзіопаїпої ратіаії. Кекгієуед гот: 
Биєри/ /мумумм Ізгргауда.сот ма/гезеагсі/2012/12/26/105584/ |їп ОЖКгаїпіал). 

25.  ХаКомісу, А.М. (1991). Ксафіїйатяіїа: Роійшерезкіс риоїзсязу 30-50-ЮР рр. Мозкма. |їп Влазвіапі). 








Векісуєвй бот: 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Репресії проти військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х рр.: особливості та наслідки 





Ігупа АУТОЗНЕМКО 


Госгог ої Нізгогіса! 5сіепсез (г. Наб. іп Нізгогу), Досепо, 
Ргобезвог ас Дерагитепо об ТРеогу ал Нізгогу об'їбе Згаке ап І ам, 
Магіопа! Тгапзрого Опіуетзісу 

(Куїу, (Лкгаїпе), ігепа аутизпепкоєикг.пег 

ОКСІЮ: Бтерег/ /огсід.огр/о000-0002-3987-4034 


Тесіапа 5ТОТАМ 


Госгог об Нізгогіса! 5сієпсез (г. Наб. іп Нізгогу), Ргововзог, 

Ргобезвог ас Герагитеп об Іпгеглаціопа! Кіаціопя ап Нитапігагіап 5гидісз, 
Магіопа! Редабовіса! М.Р.Огаботапоу Мпіуетзісу 

(Куїу, (Лкгаїпе), згоуап.лаєртаії. сот 

ОКСІЮ: Бтере:/ /огсід.оге/ооо0-0002-6047-166Х 


Кергез5іоп5 Адаїп5с 5егуїсетеп іп (Жгаїпіап 55К. 
іп Фе 19205 - 19305: Есасагез апа Сопзедпепсез 


Абзігасі. Те ригрозе об «Бе 5гиду із сАБзігаст. ТВБе ригрозе об «Бе 5гиду із го сіагібу Бе 
ригрозе, тесбапізтв ап тегродз об гБе Зомісг-Воізреуїк воуегатепі Їсд Бу |.5гаїп'зя ройсіса! 
гергевзіоп5 об "бе Вед Агту сопатапа га іп (кг598. іп Фе 19205 апа 193058, Бі?Вівроїпо феїг 
іттерагабіе сопзедшепсев бог «Бе сопабат еНестіуепез5 об'Бе агтед Богсез апд тогаїє. рзусБоїорісаї 
5саге об зегуїсетеп. Везеагсі плесбодз. ТВе ашібог5 пеей а зег об репега! зсіспсівіс (апаїузіз, 
зупіПезів, плетрод об соппрагізоп, 4іаїестісаї) апа зресіаї зсіепсібіс (БізгогісаЇ-репегіс, Бізгогісаї- 
сотрагагіуе, Бізгогісаї туроїоріса, ргобіет-сбгопоїорісаї) плесффод5 об Бізгогісаї сорпігіоп. 
5сіепсібіс поуеїгсу. ТБе гергевзіуе роїїсу об'"Бе гор Ісадег5бір об'Бе Зомісс-Воізремік згаге гоугагаз 
хе зегуїсетеп 15 апаЇугед (гоцеі (Бе ргізга об «фе езгабіїдртепі об сопаргерепзіуе сопгої оуег 
Фе агту апд пауу Бу «Бе рипісіує ашрогігісз. Їс ууаз езгабізней сБаг се гергебзіопз абаїл5г (Пе 
сопитала зга Бай а сісаг роїісіса! соїоці. Сопсіцзіопз5. ТРе Зоуісс-Воівреуік Ісадегвбір об 
фе 055К, Іс Бу ).5гайп, сгісд Бу а пісапз го гегаїп роуег, ууісі іпеуісабіу Їед го Іагее-5саїс 
гергевзіоп, мУБісі Бесате а шпіуегза! пеап5 об Кееріпо «Пе ІсаЧіпе роїіса! еЇге іп ромег, епеигіпо 
«Бе Капссіопіпо об «Фе раггу-згаге зузгеті апа зирргезвіпо, апу атегаріз го діззепі, іп «Фе гапК5 об 
ипіїз об ре Кей Апту згагіопед іп Шг55К. ТРе гергезвіоп Іс го а 5рагр Чегегіогагіоп іп гбе 
Ісадегвбір об плійкагу дізггісів, гедисей рговезвіопаїзт, папарегіа! ехрегіепсе об сопитапад апі 
роїїгіса! сотровігіоп об плійгагу шліїз, езгабіїзбіло, а Фергевзіпо рзусроїоріса! сійтате іп піййкагу 
ипіїз апд 5осісгу аз а ууБоїе, Бе ехізгепсе об 5исі а ррбепотепоп а5 іпбогтегз. ТБе дезсгиспіоп 
об согатала агту регзопасеі аг аї! Ісусіз Їса го зідпібісапі сазпаїцісв апа зідпійсаплу ппдегтіпеї 
Фе ромег об тре Кей Агту, утробе таїп ипітз ууеге сопсепсгатед іп | Лгаїпіап гегтігогу, мУрісі уга5 
езресіаПу еуїЧепг ас «Бе іпігіа! згаде об'ре Сегтап-Зоуієс маг іп 1941. 


Кеумогаів: Кей Агту, гергевзіоп5, зегуїсетеп, сопитала згабв, Уебпа сазе, Куїу Мішагу Гізгтіст, 
КРагкіу Мійагу Дізкгісс. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Роман ГЕНЕГА 


кандидат історичних наук, 

доцент кафедри історичного краєзнавства, 
Львівський національний університет ім. І.Франка 
(Львів, Україна), г бепераєфуапоосот 

ОВСІЮ: Ресряг/ /огсід.оге/0000-0002-0346-40 5Х 


Ірина ПАНЧУК 


докторка філософських наук, доцентка, 
професорка кафедри філософії, 

Рівненський державний гуманітарний університет 
(Рівне, Україна), ігіпарапсвик21 Фотаї! сопа 
ОБКСІЮ: Бигре./ /огсід.оге/0000-0001-6301-4280 


«Сільське в міському»: 
аграрний сектор Львова та його внесок 
у повоєнну економіку міста 


РОЇ: Биєрз:/ /Чої.оге/10.15407/!!! УДК: 908(477.83-25-21/-22)«194/195» 


Анотація. Мета дослідження - висвітлити особливий феномен повоєнного Львова, 
що полягав у взаємодії міста й села в межах міського простору. Сільські та міські 
практики справляли сериозний вплив на щоденне життя, змінювали харчування та 
етнічний колорит міста. Використано загальнонаукові методи - причинно-наслідковий, 
порівняльний, системного аналізу та ін. Наукова новизна. Уперше висвітлено діяльність 
сільськогоОСпОоОдДарських підприємств, які активно використовували угіддя в межах 
міста. Окремим аспектом проаналізовано продукцію місцевих харчових підприємств, 
визначено Її популярність серед населення та встановлено рівень забезпечення містян 
продуктами. Акцентовано увагу на методах збереження продовольства за умов відсутності 
холодильного обладнання. Доведено, що аграрні експерименти в місті не були правилом, 
а радше винятком, зумовленим повоєнною розрухою. У результаті співпраці «міста» й 
«села» у Львові витворилося двояке соціальне середовище, зі своєрідними впливами 
на повоєнне місто. Висновки. У перші роки по війні традиційне господарство Львова 
стивіснувало в одному просторі зі сіІЛЬСЬКИМИ практиками, ЯКІ проявлялися в культивуванні 
сільськогосподарських артілей (колгоспів), підсобних та індивідуальних господарств. 
Система зайнятості у сільському господарстві корелювала з партійною політикою 
репрезентації класовості в усіх сферах міського життя. Підсобні господарства, артілі та 
відгодівельні комплекси, організовані в умовах харчового дефіциту як один з елементів 
повоєнного виживання, були нетиповим явищем повоєнного міста. Попри невеликі 
обсяги львівського аграрного сектору його внесок у загальноміську фінансову систему 
був відчутним. Серед місцевої харчової продукції, виготовленої на базі сировини 
міських господарств, особливою популярністю користувалися варені ковбаси. Молочні 
товари займали незначний відсоток серед загального обсягу споживання молока в місті. 
Розводячи худобу, вирощуючи овочі та фрукти, львів'яни не лише забезпечували собі 
додатковий раціон, але й формували своєрідне соціальне середовище повоєнного Львова, 
яке відрізнялося від типових урбанізаційних процесів інших міст. 


Ключові слова: Львів, артіль, колгосп, підсобне господарство, продовольча продукція. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 59 





Посилена урбанізація практично не залишила нам візуальних згадок про «село 
в місті» - специфічне середовище, притаманне повоєнному Львову. Усі придатні для 
обробітку земельні ділянки тепер забудовані, лише де-не-де на них збереглися залиш- 
ки колишніх колгоспних споруд як нагадування, що впродовж 1944-1953 рр. частина 
містян була задіяна у сільському господарстві. Невеликі земельні угіддя, які в межах 
міста ділили між собою компактні сільськогосподарські артілі-колгоспи та підсобні 
господарства львівських підприємств і мешканців, сформували своєрідний біполяр- 
ний ландшафт «міста» й «села», актуальний тут до кінця 1950-х рр. Містяни спокій- 
но співіснували з худобою, утримання та забій котрої часто відбувалися у житлових 
кварталах. Тож Львів перших повоєнних років подеколи нагадував великий сільсько- 
господарський центр зі своїми правилами й управлінням. Продукція місцевих арті- 
лей після відповідної переробки потрапляла на полиці крамниць, суттєво покращую- 
чи раціон львів'ян. Це був широкий асортимент м'ясних виробів і напівфабрикатів, 
молочних продуктів, яйця. Своєрідний симбіоз сільського та міського став вимуше- 
ною необхідністю, спровокованою повоєнним лихоліттям. 

Взаємовідносини міста й села, попри певну дослідницьку перспективу, усе ж 
мало відображено в науковій літературі. Більшість дослідників міської історії, зосере- 
джуючи увагу на урбаністичних моментах, водночас залишали поза увагою цілу низ- 
ку сільських особливостей, якими жило повоєнне місто. Серед ключових розробок, 
присвячених цій проблематиці, слід виокремити низку колективних праць з історії 
Львова, котрі побачили світ як у часи СРСР, так і в період незалежності України. 
Попри певну тенденційність радянської історіографії у викладі та інтерпретації ма- 
теріалу, видання добре ілюструють дух епохи, а в окремих випадках слугують дже- 
релом додаткових відомостей". Значно більш інформативним дослідженням, побудо- 
ваним на раніше недоступних джерелах і літературі, стала кількатомна історії міста, 
підготовлена Інститутом українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України. Третій 
том безпосередньо охоплює досліджуваний період, слугуючи доброю основою для 
подальших студій львовознавців". Наступну групу історіографії становлять довідко- 
ві видання, які дозволяють викристалізувати досліджувану проблематику, показати Її 
в комплексі, на тлі тодішньої доби». Важливим елементом довідкових праць виступає 
дуже концентрований, насичений виклад матеріалу, що дозволяє дослідникові прак- 
тично повністю відтворити деталі тієї чи іншої події, явища. Водночас інформація, 
яка стосується аграрної складової Львова, доволі розрізнена та несистематизована. 
Беручи за основу наявну джерельну базу (архівні матеріали, пресу), нижче спробує- 
мо проаналізувати й реконструювати львівське поєднання «міста» та «села» на тлі 
формування нових соціальних відносин. Окремим аспектом дослідження стане ана- 
ліз продукції, виготовленої зі сировини місцевих сільгоспартілей і підсобних госпо- 
дарств. 

Попри свою, здавалося б, урбаністичну довершеність, Львів 1944-1945 рр. тіс- 
но поєднував міські та сільські традиції. Для кращої комунікації між міською вла- 
дою Й виробниками сільськогосподарської продукції поряд з іншими адміністра- 
тивними районами навіть було утворено львівський сільський район, що опікувався 





" Львов: Краткий справочник / Б.К.Дудькевич, Й.П.Крипякевич, Г.П.Пинчук и др. - Л., 1946; Історія Львова: 
Короткий нарис / Під ред. Г.Ю Гербільського. - Л., 1956; Історія Львова / Під ред. В.В.Секретарюка. - К., 1984. 

2 Історія Львова: У 3 т. - Т.3: Листопад 1918 - поч. ХХІ ст. / За ред. Я. Ісаєвича. - Л., 2007. 

3 Іиіхов ГС., Сперанський В.Г, Писарєв Н.С., Сиревич 4.8., Бакзевич Д.Д. Товарознавство харчових продуктів / Пер. 
з рос. - К., 1954; Львів: Довідник / Під ред. М.Гресь. - Л., 1955; Товарньюй словарь / Под ред. И.А.Пугачіва. - ТУ: 
Лента - Мячи спортивньге. - Москва, 1958; Гиль С.А., Шаферштейн С.Й. Питательнье смеси для детей грудного 
возраста - К., 1952; Кисельова В.Б. Дитяча кухня: Книга для матерів про приготовляння їжі дітям / Під ред. доц. 
В.С.Вайль. - К., 1955. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


60 Фоман Ібнега, Прина Панчук 





всіма вільними міськими землями сільгосппризначення (станом на листопад 1944 р. 
в місті нараховувалося 9771 га орної землі, 3800 га природних лук), які розподіля- 
лися між колективними господарствами та городами для робітників і службов- 
ців (1389 га)". Район мав усі атрибути, притаманні іншим районам міста - раду депу- 
татів трудящих (вул. Радянська, 6; тепер В.Винниченка), нарсуд, що розміщувався на 
вул. т Травня, п (нині просп. Свободи). Після того, як продовольча проблема пере- 
стала бути гострою, адміністрацію ліквідували. 

Надлишок вільних земель у Львові утворився внаслідок конфіскації приватних 
наділів, які й стали основою перших колективних господарств. Місто з околицями 
мало три сільськогосподарських артілі - ім. И.Сталіна, ім. М.Хрущова, організовані 
в лютому 1945 р» та ім. і-го Травня, яка функціонувала з вересня 1944 р. Це були чи 
не найперші повоєнні колгоспи не лише Львова, але й Львівщини. 

У березні 1945 р. Львівський міськвиконком ініціював створення довкола міста 
«овочево-картопляної бази», що передбачало розширення парників у міських колек- 
тивних господарствах. Використовували як капітальні теплиці, так і прості парникові 
рами. Це мало значно поліпшити забезпечення Львова овочами". Серед трьох міських 
колгоспів-артілей провідну роль відігравало городнє господарство ім. гто Травня. 
Воно було чи не найбільш «львівським», адже володіло значною частиною сільгосп- 
угідь саме в межах міста, та дещо меншими наділами на околицях - у Брюховичах". 
На початку роботи артіль розпоряджалася 72, га орної землі та 22 теплицями із за- 
гальною стелажною площею 1500 м". Згодом до її складу включили нерентабельні під- 
собні господарства Львова?. Артіль складалася з то бригад, які в основному займали- 
ся вирощуванням тепличної та грядкової городини (зеленої цибулі, шпинату, салату, 
петрушки, редиски, моркви, буряків, помідорів, цвітної капусти). Окрім того, госпо- 
дарство мало свиноферму, а також відгодівельне підприємство для великої рогатої 
худоби й пасіку". До переселення поляків саме вони були найчисельнішою групою 
працівників цих артілей". 

Досвід роботи в умовах конкуренції, висока якість продукції дозволили артілі 
вже з перших днів демонструвати високі виробничі досягнення, хоча сама організа- 
ція роботи відбувалася на основі нових для Західної України традицій зі впроваджен- 
ням «соціалістичних змагань» та оплатою праці у вигляді трудоднів. У середньому 
працівник артілі міг заробити за місяць 32 трудодні (8о0 руб.; т трудодень - 25 руб.), 
а при перевиконанні норми навіть 42. (1125 руб.) і трудодень - 26 руб. 78 коп.)". 
Господарські й фінансові успіхи артілі в 1948 р. збільшили грошове вираження тру- 
доднів до ЗІ руб. 56 коп. Також для додаткового заохочення адміністрація артілі за 
кожен трудодень надавала працівникам ще 4 кг картоплі та овочів. Існували й пока- 
рання за погану роботу, коли з бригади могли зняти до 1о90 трудоднів". Гроші за них 
нараховували переважно в кінці кварталу, тож працівникам потрібно було заздалегідь 
планувати свій бюджет. Артіль мала дві «фірмові» крамниці в місті, де торгували ща- 
влем, редискою, салатом. А, наприклад, у травні - червні 1946 р. у цих магазинах 





1 Державний архів Львівської обл. (далі - ДАЛО). - Ф.Р-100. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.118, 120. 
Львов: Краткий справочник. - С.82. 

2 ДАЛО. - Ф.Р-100. - Оп.1. - Спр.12. - Арк.67. 

7 Там само. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.79. - Арк.136-136 зв. 

з Вільна Україна (Львів). - 1945. - 10 червня. 

7 Львовская правда. - 1947. - 25 марта. 

ю Там же. - 1948. - 1 февраля. 

" Вільна Україна. - 1945. - 10 червня. 

1. Там само. 

їз Львовская правда. - 1948. - 1 февраля. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 61 





продавали гриби. Натомість ранні огірки можна було придбати вже на початку вес- 
ни". Новаторський підхід до впровадження експериментальних, нетипових для ре- 
гіону культур - кавунів, динь, суниць, мандаринів", навіть чаю сорту «Ява», посіви 
якого у травні 1948 р. на площі 0,25 га культивував ланковий В утай", - зумовили фі- 
нансові успіхи артілі. Уже на початку 1946 р. господарство ім. іо Травня стало пер- 
шим мільйонером Львівської обл. 

Голова артілі Задесенець керував уміло, розумно розпоряджався трудовими ре- 
сурсами. Працівники не були прив'язані до жодної виробничої ланки й могли віль- 
но перекидатися на різні роботи, відповідно до потреб господарства. Такий підхід до 
роботи виходив за межі розуміння міського партійного керівництва, за що Задесенця 
постійно критикували. У підсумку він був усунений із посади, а на його місце при- 
значили Д.Олинця». Зміна керівництва разом із плинністю досвідчених кадрів не- 
гативно вплинули на виробничі можливості господарства та спричинила фінансові 
втрати. Підприємство-мільйонер у 1946-1948 рр. із річним доходом т 884 750 руб.", 
у 1950 р. вже не могло виконувати своїх фінансових зобов'язань перед містом. На за- 
сіданні фінансово-бюджетної комісії міськради депутатів трудящих 9 червня 1950 р. 
зазначалося, що Шевченківський р-н Львова недоотримав від артілі ім. І-го Травня 
63 тис. руб. податків. Вона також мала недоїмку (недоплату) й за попередній 1949 р. 
на суму 47 тис. руб. Погіршення показників господарства було пов'язане з новими 
підходами до роботи, упроваджуваними владою. Та попри це працівники намагали- 
ся вдосконалювати свої можливості з вирощування городини, розширення асорти- 
менту продукції. Станом на січень 1951 р. в оранжереях на вул. Пекарській, за якими 
доглядала ланкова І.Зелінська, зацвіли кущі білого бузку - цей цвіт користувався під- 
вищеним попитом серед львів'ян", Із березня 1951 р. господарство пропонувало меш- 
канцям свіжі помідори. Селекція розсади квітів і декоративних кущів, культивування 
ранніх овочів приносили добрі прибутки. 

Ще одним характерним явищем повоєнного Львова було підсобне господар- 
ство - невеликий земельний наділ (у декілька сотих гектара), наданий в індивідуальне 
чи колективне користування львів'янам і міським організаціям. У багатьох випадках 
земельні ділянки межували з житловою забудовою й на перших порах були навіть у 
центральній частині міста (вул. М.Горького, 3; тепер В.Пнатюка). Специфіка розвитку 
підсобних господарств передбачала не лише вирощування різноманітних культур, але 
й розведення худоби. Очевидець пригадував: «Допомагало підсобне господарство - 
невеличкий город, що дозволяв виживати. Згодом, живучи на Збоїщах, трохи дальше 
від центу, ми тримали порося і було легше»". 

Усі підсобні господарства Львова патронував міськвиконком, визначаючи розмі- 
ри земельних ділянок, чисельність поголів'я худоби, кількість фруктових дерев, по- 
датки тощо. У місті існувало декілька форм підсобного господарювання - відомче, 
службово-індивідуальне, приватне, яке в обмеженому вигляді зберігалося до початку 
1950-х рр. Для координації дій підсобних господарств при виконкомі створили окре- 
мий сільськогосподарський сектор. 





з Вільна Україна. - 1946. - 19 квітня; 2 червня. 

55 Львовская правда. - 1947. - 25 марта. 

їє Вільна Україна. - 1948. - 29 травня. 

7 Львовская правда. - 1950. - 27 декабря. 

із Там же. - 1948. - 1 февраля. 

з ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.404. - Арк.62. 

22 Вільна Україна. - 1951. - 9 січня. 

з Інтерв'ю з Євгеном Ратушним, 1932 р. н., записане у Львові 22 вересня 2015 р. (особистий архів автора). 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


62 Фоман Ібнега, Прина Панчук 





Вільної міської землі, призначеної для підсобних господарств, було 502. га, З ЯКИХ 
уже 279,50 га роздано підприємствам і громадянам. Попри те, бажаючих отримати в 
користування ділянки серед нових містян було ще досить багато. На середину 1945 р. 
в міськраді налічувалося 26 124 заяви, автори яких очікували на позитивне вирішен- 
ня?, Ще пе га сільгоспземлі станом на квітень 1947 р. перебували у власності корін- 
них мешканців. Ці ділянки розташовувалися на околицях міста в районах Старого 
й Нового Знесіння, Голоска Малого, Клепарова. У середньому львів'яни володі- 
ли земельними наділами від 0,25 га до 7 га. Але невдовзі рішенням міської ради від 
п квітня 1947 р. було вирішено залишити в руках приватних власників для господа- 
рювання не більше 0,15 гаЗ. Реквізовані надлишки наступного року розподілили се- 
ред робітників і службовців Львова. Загалом у березні 1948 р. ділянки отримали ще 
24 тис. осіб". Кінець індивідуального, фактично приватного володіння землею (поза 
межами колективів підприємств та установ) настав у серпні 1951 р. Саме тоді міськра- 
да ухвалила постанову про вилучення з індивідуального користування всіх городніх 
наділів і польових земель після збору врожаю восени. Виняток становили лише при- 
садибні ділянки з садами. На середину 1952 р. у Львові нараховувалося 75 тис. плодо- 
вих дерев, більшість з яких перебували у приватному секторі, інша частина - у під- 
собних господарствах підприємств". Вилучені землі мали передати офіцерам армії, 
інвалідам війни, родинам загиблих військовиків, матерям-тероїням, пенсіонерам"". 

Розвиток відомчих підсобних господарств міська влада стимулювала команд- 
но-адміністративними методами планової економіки. Згідно з рішеннями облвикон- 
кому та обкому КІ(6)У, підсобні господарства міськради, міліції, тресту їдалень та 
ресторанів, кондитерських фабрик, університету, політехнічного інституту, інших на- 
вчальних закладів і міських установ лише впродовж 1945 р. повинні були виростити 
26 тис. голів птиці". Від обсягів вирощеного залежала робота підприємств громад- 
ського харчування. Під час голоду 1947 р. виконком міськради зобов'язав відповідні 
установи Львова, включно з ресторанами, не використовувати при приготуванні їжі 
верхні частини картопляних бульб, залишаючи їх як посівний фонд для міських під- 
собних господарств. Усі витрати, пов'язані з обрізанням і належним зберіганням цих 
обрізків картоплі, авансом перекладалися на прибутки від майбутнього врожаю". 
Подібна практика збереглася й 1948 р., коли харчові організації міста мали заготови- 
ти тоо т картопляного посівного матеріалу". Зрештою це стане нормою для Львова 
навіть у наступні роки. 

Добровільно-примусовий підхід до створення підсобних господарств при уста- 
новах та організаціях не міг забезпечити належний рівень їх функціонування. 
Рентабельними стали лише потужні міські підприємства з фаховим управлінням, 
зокрема трест саночистки або міліція), Натомість підсобне господарство міської 
ради, попри постійний контроль із боку адміністрації, перебувало на межі колапсу. 
У 1946 р. внаслідок неналежного догляду тут загинули посіви цибулі, моркви, огір- 
ків, буряків, картоплі. Худоба не доглядалася, надої молока мізерні". Керівник 





з ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.79. - Арк.143. 
зз Там само. - Спр.251. - Арк.8-10. 

зх Там само. - Спр.289. - Арк.107. 

5 Там само. - Спр.523. - Арк.45. 

36 Там само. - Спр.439. - Арк.91-93. 

7 Там само. - Спр.67а. - Арк.37-38. 

зв Там само. - Спр.228. - Арк.69. 

2 Там само. - Спр.250. - Арк.12-13. 

2 Там само. - Спр.79. - Арк.141. 

з Там само. - Спр.204. - Арк.340-340 зв. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 63 





господарства Рехман вирішив заручитися підтримкою можновладців та організував 
розподіл молочних поросят (віком до 3 міс.) серед працівників міськкому КІІ(6)У 
й виконкому Львівської ради. Тварин пропонували лише керівному складу. Їх отри- 
мали 16 членів виконкому, 4 голів виконкомів районних у місті рад, Іо функціоне- 
рів міськкому КП(6)У і 3 особи з підсобного господарства. Поросята продавалися за 
символічною ціною у живій вазі". Івсе ж у липні 1946 р. Гехмана з посади усунули, 
а на його місце був призначений О.Жуковський. 

Байдуже ставлення керівників і працівників підсобних господарств до резуль- 
татів праці в багатьох випадках призводило до використання сільгоспземель не за 
призначенням. У кращому випадку їх здавали в оренду. Тож у березні 1949 р. місь- 
квиконком ухвалив рішення про черговий перерозподіл 188 га таких земель між ро- 
бітниками і службовцями Львова для індивідуальних городів та садів. Ділянки нада- 
вались у безстрокове користування, за умови безперервної праці на підприємстві чи 
в установі впродовж п'яти років після отримання наділу. Землі, надані в користуван- 
ня, повинні бути освоєні не пізніше з років від моменту отримання. Якщо робітник 
виїжджав зі Львова, він втрачав право на ділянку?. 

Перерозподіл міських сільськогосподарських земель не вирішив проблеми рен- 
табельності та не сприяв ладу у землекористуванні. На середину ідо р. у Львові у 
приватному користуванні перебувало ще понад оо га фондових міських земель. 
Розмір ділянок у багатьох випадках і надалі перевищував установлені виконкомом 
0,15 га. Земельна рента за понаднормові сотки, звичайно, не сплачувалася. Не нехту- 
вали підробітком від передачі землі в оренду й державні паровозоремонтний і нафто- 
переробний заводи, нафтобаза, військторг, політехнічний інститут та ін. Фактично 
частина наданих цим підприємствам, установам земель передавалася в оренду при- 
ватним особам, решта використовувалася для наділів працівникам". 

Не всі мешканці Львова були задоволені аграрними успіхами окремих громадян. 
Для прикладу, мешканці будинку Х?І8 на вул. О.Матросова (тепер Кастелівка) нео- 
дноразово скаржилися в міськраду на своїх сусідів і двірників, котрі використовували 
пустирі біля будинку під городи, вимагаючи створити там спортивний або дитячий 
майданчику. Подекуди міськрада, не спромігшись належно організувати розподіл 
вільних сільгоспземель, втручалася вже на стадії дозрівання врожаю, реквізовуючи їх 
та передаючи іншим власникам. Зокрема в липні і95о р. рішенням виконкому кін- 
но-поштовій станції обласного управління зв'язку було передано 2,5 га посівів жита 
в урочищі Замарстинів - як такі, що були самовільно засіяними львів'янами?, 

Окрім згаданих вище випадків, неналежно господарювали й у тресті ресторанів 
та їдалень, у 2-й міській лікарні, у навчально-дослідному господарстві сільгосптехні- 
куму, де взимку 1951 р. довели худобу (коней, корів, свиней) до крайнього виснажен- 
ня". Вирощували свиней та активно обмінювали племінне поголів'я підсобні госпо- 
дарства Львівгазу і психіатричної лікарні». Однак попри збільшення числа худоби 
в підсобних господарствах міста провали в постачанні м'яса траплялися доволі ча- 
сто. Скажімо, у першому кварталі 1951 р. міські райхарчторги не змогли забезпечити 





з Там само. - Арк.204-204 зв. 

з Там само. - Спр.316. - Арк.115-117. 
з Там само. - Спр.363. - Арк.13. 

5 Там само. - Спр.371. - Арк.48-49. 

38 Там само. - Спр.375. - Арк.41. 


У Там само. - Спр.413. - Арк.22. 
з Там само. - Спр.382. - Арк.101. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


64 Фоман Ібнега, Прина Панчук 





м'ясною продукцією навіть установи закритого типу (дитячі будинки, садки тощо), 
не кажучи вже про торгівельну мережу». 

Дещо краще доглядали за тваринами у приватних господарствах. Згідно зі зві- 
том Львівської міської ради, на і січня 1947 р. населення утримувало 1341 голо- 
ву великої рогатої худоби, 1867 свиней, 176 овець, 574 КОЗИ, 1592, коня. Більшість із 
переліченого (за винятком коней) припадало на одноосібників, робітників та служ- 
бовців. Порівняно з 1946 р. відбулося зменшення поголів'я на 2090, що було пов'я- 
зано з виїздом польського населення". Власники тварин сплачували місту податок 
у розмірі боо руб. за голову (станом на 1950 р.), який суттєво применшував ініціа- 
тиву подальшого збільшення поголів'я. Фактично львів'янин, котрий утримував ко- 
рову і платив за неї такий податок, змушений був шукати ринки збуту для тварин- 
ної продукції як компенсацію не завжди вмотивованих витрат". Інколи ситуація 
виходила за межі здорового глузду. Так, у і945 р. у багатоквартирному будинку на 
вул. Вроновських, 14 В (тепер Ф.Колесси) капітан Лазарев у власній квартирі 98 ор- 
ганізував відгодівлю свині та курей". 

Розведення худоби мало певні незручності, пов'язані не лише з утриманням, але 
й перегоном та забоєм. Із середини 1946 р. рішенням міськвиконкому було заборо- 
нено подвірний забій у межах міста - це належало робити лише на м'ясокомбіна- 
тах і з дозволу ветеринара. Контролювали виконання постанови ветеринарна служ- 
ба разом із міліцією?. Основний забійний пункт Львова в 1944-1953 рр. розміщувався 
на території психіатричної лікарні. Його орендували м'ясокомбінат, облспоживспіл- 
ка. Іншим організаціям провадити самовільний забій заборонялося", Дещо менший 
забійний пункт деякий час діяв на Левандівці (вул. Кознярівка, 127) під егідою кро- 
хмально-патокової артілі, але його було закрито в лютому 1948 р." І все ж несанкціо- 
нований забій худоби в межах міста існував і надалі, перейшовши «в тінь», У грудні 
1949 р. виконком констатував, що у Львові проводиться неконтрольований подвір- 
ний забій як громадянами приватного сектору, так і державними підприємствами та 
установамиу. 

Поряд з артілями та підсобними господарствами у Львові діяли два потуж- 
них відгодівельних комплекси - птахо- та свинокомбінати. Птахокомбінат, органі- 
зований 1952, р., розміщувався на вул. Нова Різня, 46 (тепер Промислова), по сусід- 
ству з м'ясокомбінатом'"?. Принцип роботи відрізнявся від сучасних птахофабрик. 
Молодняк живої птиці (гуси, качки, індики, кури), а також кролів надходив на від- 
годівлю не лише з міста, але з усієї Західної України. Завданням працівників комбі- 
нату було довести вгодованість отриманої птиці та кролів до рівня вище середнього, 
після чого вони йшли на забій. Підприємство було частково механізованим (облад- 
нання для общипування птиці й оббілування кролів), але відсоток ручної праці був 
ще значним (норма общипування для одного працівника становила 30 гусей за змі- 
ну). Оброблені тушки заморожувалися у холодильному цеху, після чого надходили 
до споживача?. 





2 Там само. - Спр.437. - Арк.21. 
т Там само. - Спр.224. - Арк.87. 
з Там само. - Спр.397. - Арк.97. 
з Там само. - Спр.195. - Арк.175. 
з Там само. - Арк.99. 

ч Там само. - Спр.262. - Арк.14. 
з Там само. - Спр.265. - Арк.132. 
че Там само. - Спр.289. - Арк.109. 
7 Там само. - Спр.341. - Арк.68. 
їз Там само. - Спр.34а. - Арк.360. 
у» Вільна Україна. - 1952. - 5 липня. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 65 





Львівський свиновідгодівельний комбінат, організований наприкінці 1948 р. на 
базі земель колишніх підсобних господарств міських підприємств, складався з трьох 
відділень і восьми ділянок на околицях Львова. Комбінату належало 300 га земель, з 
яких 230 га засівали зерновими. Літом 1949 р. тут відгодовували 1780 свиней 1 120 го- 
лів великої рогатої худоби, були також вівці, птиця, пасіка?. Все це працювало на за- 
безпечення міста продовольством. Свиней для відгодовування на комбінат привози- 
ли різного віку та ваги (від 5о кг і вище). Тут їх доводили до певних вагових норм, 
після чого відправляли на м'ясокомбінату. 

Зіставну з відгодівельними комбінатами нішу в міській системі харчування за- 
ймав харчовий комбінат, який розпочав роботу у січні 1953 р. та підпорядковувався 
Львівському облхарчпрому. Відтоді під його егідою працювали всі дрібні харчові під- 
приємства міста. Комбінат також розпоряджався 50 га фруктових садів, у тому чис- 
лі садом на вул. Замковій, і 25 га орних земель на вул. Пісковій. Директора підпри- 
ємства призначав виконкомом. У планах випуску продукції були гірчиця, бурячки з 
хроном, томатні сік та пюре, сухі киселі, повидло, оцет, плодово-ягідні вина, нату- 
ральні соки, пиріжки. У майбутньому комбінат планував побудувати птахо- та кро- 
ликоферми». 

Сировину, отриману від колективних та деяких підсобних господарств, переро- 
бляли львівські харчові підприємства. Асортимент продукції формувався на основі 
державних зразків, за категоріями й нормами, установленими у СРСР. Базовими м'я- 
сопереробними підприємствами Львова на той час були беконно-консервна фабрика 
та м'ясокомбінат. Перша розпочала свою роботу відразу ж після повернення радян- 
ської влади, і вже у серпні 1945 р. вийшла на показник І т ковбас за зміну?. Продукція 
фабрики була високої якості та користувалася підвищеним попитом серед спожива- 
чів. У квітні 1945 р. ковбасний цех підприємства завоював 3-тє місце на Всесоюзному 
соціалістичному змаганні «за оригінальність рецептури та якість ковбаси». Своя 
сировинна база - свиновідгодівельний пункт на вул. Б.Хмельницького, 223, поряд із 
постачанням м'яса від населення, забезпечувала безперебійну роботу фабрики». Уже 
в лютому 1948 р. було освоєно випуск 6 нових видів ковбас обсягом 4 т за зміну, ще 
2. види планували робити в майбутньому". Асортимент фабрики постійно змінював- 
ся і включав також пельмені, котлети, сосиски, сардельки, кров'янку, паштети, холо- 
дець, м'ясні пиріжки, субпродуктові ковбаси ПІ гатунку". Львівський м'ясокомбі- 
нат розпочинав свою роботу доволі скромно, доля його продукції не перевищувала 
результати праці дрібних кустарних артілей. У серпні 1945 р. за зміну він давав 20 т 
м'яса й ковбас". Але вже в лютому 1948 р. підприємство почало прийом у необме- 
жених обсягах свиней, великої рогатої худоби, овець із метою створення запасів за- 
мороженого м'яса - як від державних, кооперативних установ, так і від населення». 
У квітні 1953 р. беконно-консервну фабрику та м'ясокомбінат було об'єднано в одне 
підприємство під назвою Львівський м'ясокомбінат". Це суттєво збільшило асор- 
тименту обсяги продукції. Окрім традиційних м'яса і ковбасних виробів тут освоїли 





57 Львовская правда. - 1949. - 9 июля. 

з Там же. - 1953. - 15 декабря. 

з ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.526. - Арк.70-91. 
з Там само. - Ф.Р-100. - Оп.1. - Спр.3. - Арк.10. 
з Вільна Україна. - 1945. - 10 червня. 

5 ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.286. - Арк.23. 

5є Львовская правда. - 1948. - 12 февраля. 

У ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.276. - Арк.28-31. 
з Там само. - Ф.Р-100. - Оп.1. - Спр.3. - Арк.10. 
У Вільна Україна. - 1948. - 20 лютого. 

9 Львовская правда. - 1953. - 21 апреля. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


66 Фоман Ібнега, Прина Панчук 





випуск напівфабрикатів: порційних (125 г) делікатесних м'ясних відрізків, які поста- 
чалися в торгівельну мережу запакованими у целофан чи пергамент, пельменів, кот- 
лет, шашликів, м'ясних рагу, шніцелів та ін. Новинкою були й консерви в невеликих 
упаковках (печінкові, м'ясні паштети, смажене м'ясо), а також у 3-літрових банках. 
Ковбасний цех подвоїв випуск продукції, причому планувалось освоїти фаршировані 
ковбаси та курячі сосиски. У цілому комбінат давав продукції на 300 тис. руб. щомі- 
сяця й разом з артіллю ім. гто Травня став однією з небагатьох міських установ-міль- 
йонерів"". Водночас, слід зауважити, що радянська система розподілу продуктів часто 
призводила до провалів у постачанні. Попри серйозну виробничу базу на львівських 
складах головм'ясторгу в 1953 р. можна було отримати не більше семи видів ковба- 
си. Важкодоступними для покупців залишалися копчені й напівкопчені вищого га- 
тунку. Вагове ж м'ясо постачалось у мережу лише з тварин середньої та нижче серед- 
ньої вгодованості й переважно одного виду (яловичина, свинина, рідше баранина)?» 

Яку ж продукцію пропонували львівські м'ясопереробні підприємства? Пер- 
шість за популярністю серед містян утримували варені ковбаси, що отримали наз- 
ву від технології приготування (3-годинне копчення й варіння до готовності). По- 
ділялися вони на гатунки: вищий («Столична», «Білоруська», «Докторська», 
«Любительська», «Теляча», «Куряча»), перший («Окрема», «Шинко-рублена», 
«Особлива»), другий («Чайна», «Яловича», «Закусочна»). Різниця полягала в ос- 
новній сировині - м'ясо вищого, першого і другого гатунку з додаванням субпродук- 
тів та соєвого борошна. Різновидом варених ковбас були сосиски. Вони були двох 
гатунків: вищого («ФРадянські», «Молочні», «Свинячі») та першого («Російські», 
«Яловичі», «Сирі», «Сардельки»)?. 

До вищого класу відносилися напівкопчені ковбаси. Технологія їх виготовлен- 
ня була складнішою - ферментація м'яса тривала 20 діб, водночас обсяги виробни- 
цтва та цінова політика робили їх доступними для більшості львів'ян. Ці ковбаси 
поділялися на вищий («Краківська», «Полтавська», «Київська», «Мисливські ков- 
баски», «Свиняча домашня»), перший («Українська», «Мінська», «Бараняча») та 
другий («Польська», «Семипалатинська») гатунки. Ціна «Української» станом на 
грудень 1953 р. зокрема, складала 19 руб./кг"?. 

На найнижчому щаблі ковбасної ієрархії перебували вироби з субпродуктів, які 
також знаходили свого покупця. У торгівлю вони надходили як «ліверна ковбаса» 
та були трьох гатунків: вищого («Яєчна» -- 3396 свинячої печінки, 2596 телятини, 3996 
свинячої щоковини, борошно, молоко), першого («Копчена», «Звичайна» ) і третьо- 
го (до складу входили легені, рубці, губи). Ліверну ковбасу другого гатунку у Львові 
не виробляли. У літній період через брак холодильного обладнання деяка м'ясна 
продукція була заборонена до реалізації, зокрема ковбаса варена третього гатунку, 
часниково-яловича з рослинними домішками, ліверна третього гатунку, кров'яна, хо- 
лодець, паштети, запіканки, кров'яні білково-рослинні та м'ясо-рослинні котлети"). 
Проте заборони часто обходили або ігнорували. Так, на ринку «Теодора» серед про- 
дукції облспоживспілки неодноразово траплялися прострочені ковбаси, забраковані 
санітарним наглядом'"?, 





з Там же. - 20 декабря. 

2 ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.598. - Арк.143, 151. 

з Ініхов Г.С., Сперанський В.Г, Писарєв Н.С., Сиревич А.В., Бакзевич Д.Д. Товарознавство харчових продуктів. - 
С.390-392. 

з Львовская правда. - 1953.- 4 декабря. 

5 ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.67. - Арк.366. 

з Там само. - Спр.233. - Арк.5-6. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 67 





Ще одним важливим продуктом харчування, який постачався львівськими сіль- 
ськогосподарськими артілями та підсобними господарствами, було молоко. Для за- 
безпечення багатотисячного міста отриманої від місцевих господарств сировини 
було недостаньмо, тому довгий час відчувався дефіцит. Депутат міської ради Я Талан 
стверджував, що в 1940-х рр. купити молоко у львівських державних магазинах було 
неможливо, хіба що на базарах, але там орудували перекупники, котрі розводили 
його водою?" Ї все ж продукована кількість молока дозволяла безперебійно працю- 
вати місцевим переробним підприємствам. До 7096 отриманої сировини припада- 
ло на долю комбінату «Укрголовмолоко» (вул. Я.Головацького, 23), молококомбі- 
нату Х?2т (вул. Московська, 23; тепер Братів Міхновських) та молокозаводу М?2, що 
працював на вул. Ярослава Мудрого, п. Решта молочного ринку перебувала під впли- 
вом невеликих, часто кустарних підприємств, які займалися виготовленням морози- 
ва. Згідно з тодішніми стандартами, молоко в торгівельну мережу постачали розілля- 
тим у пляшки ємністю І л, 0,5 Л, 0,25 л, пастеризованим і жирністю не менше 3,2068, 
Пляшка закривалась алюмінієвою або картонною кришечкою, що містила інформа- 
цію про продукт, назву заводу, дату випуску та ГОСТ. Додаткові дані про жирність, 
кислотність, температуру зберігання можна було знайти в паспорті або в накладній, 
які додавалися до кожної партії товару. Молоко продавали й на розлив. До точок 
продажу його доправляли в металевих флягах-бідонах із гумовими або паперовими 
прокладками. На нього поширювалися такі ж стандарти, як і на пляшкове. Інші мо- 
лочні продукти (сметана, сир) надходили в невеликих дерев'яних цеберках??. У дещо 
менших обсягах пропонували молоко з кавою та цукром (на гоо г молока жирністю 
3,296 - то9о цукру, 255 г натуральної або ячмінної кави), із цукром (596) та з шокола- 
дом (1296 цукру, 255 г какао-порошку). Молоко з добавками також пастеризувалося й 
відпускалося у пляшках місткістю 0,5 лі 0,25 л"?. Однак попри позірне товарне різ- 
номаніття придбати весь асортимент молочних продуктів у Львові в перші повоєнні 
роки було практично неможливо. Лише на середину 1950-х рр. місцева продукція по- 
чала з'являтися в торговельній мережі. Львівський комбінат «Укрголовмолоко» на- 
віть активно рекламував свою продукцію, пропонуючи пастеризоване й ацидофільне 
молоко, сметану, вершки, дієтичні жирні та знежирені вироби, кефір, сирки дитя- 
чі глазуровані, морозиво (пломбір, ескімо та ін.)". Твердий сир у Львові попитом не 
користувався. У серпні 1953 р. міські склади були ним переповнені, позаяк реалізува- 
ти вдалося тільки 5796 запасів цього продукту". 

Окремої уваги заслуговує дитяче молочне харчування. Для цих потреб нада- 
валася найякісніша сировина з колективних міських та приміських господарств. 
У віданні міськвідділу охорони здоров'я перебувала центральна молочна кух- 
ня (вул. Пушкіна, 6г; тепер Генерала Чупринки), куди й постачалося молоко. Під її 
контролем діяли 6 менших молочних кухонь, які працювали при дитячих консульта- 
ціях. Одна з найкращих молочних кухонь у 1945 р. функціонувала на вул. Чайковсь- 
кого, 227. У різний час центральна молочна кухня обслуговувала від 2 до 4 тис. дітей 
віком 3 міс. - 6 років. Основним її завданням було виготовлення поживних харчо- 
вих сумішей. Обмежений термін їх придатності спонукав до гіперболізованих заходів 
гігієни. Ситуація дещо покращилась у квітні 1951 р., коли центральна молочна кухня 





7 Там само. - Спр.344. - Арк.62-63. 

з Львовская правда. - 1951. - 12 апреля. 

9? ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.290. - Арк.95. 
79 Товарньй словарь. - ТУ. - С.758-764. 

7. Львів: Довідник. - С.386. 

з ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.584. - Арк.128. 


"з Львов: Краткий справочник. - С.76. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


68 Фоман Ібнега, Прина Панчук 





придбала новинку - один із перших на той час електричних холодильників ціною 
14 ТИС. руб. Відтоді якість дитячого харчування у Львові суттєво зросла. 

Найбільш популярними серед батьків, згідно з рекомендаціями радянських пе- 
діатрів, уважалися круп'яні слизисті відвари (4-1о-процентні, переважно з вівся- 
ної, рисової та ячмінної круп, розведені водою або молоком із додаванням цукру, 
солі, сиру), які виготовлялися на центральній молочній кухні. Вони мали назви 
«КРОС» (концентрований рисовий слиз), «ЯКС» (ячневий концентрований слиз), 
«КПС» (концентрований пшоняний слиз). За аналогічним принципом готувалися 
й борошняні відвари. Зберігатися така продукція могла лише півдоби у холодильни- 
ку. Серед молочних сумішей найактуальнішими вважалися номерні: М?т, Мо2,, Моз, Мод. 
У перших трьох молоко розводилося водою в різних пропорціях і відпускалося як 
основа для приготування відварів, натомість 94 містила пряжене (кип'ячене) моло- 
ко з 5-процентним вмістом цукру. Також підприємство пропонувало молоко зі сві- 
жим жовтком і цукром, жовтком та лимоном, морквяно-молочну суміш, ацидофіль- 
не, білкове, масло-борошняне, соєве молоко, кефір. Гострим дефіцитом уважалося 
пастеризоване або заморожене грудне молоко?. Також кухні виготовляли й відпуска- 
ли висококалорійні обіди, кисломолочні продукти, молоко та суміші для хворих ді- 
тей"". Для отримання харчування на молочній кухні породіллі, а також матері повин- 
ні були стояти на обліку в міських дитячих консультаціях. 

За бажання в торговельній мережі Львова можна було придбати дитяче харчу- 
вання й без реєстрації, щоправда воно було нижчого гатунку. Насамперед це суха 
суміш «Дитяче поживне борошно», яка містила пшеничне борошно, сухе молоко, 
цукор, яйця та вершкове масло. Її рекомендувалося розводити з молоком, бульйо- 
ном або водою у співвідношенні І : 3 і давати немовлятам. Ціна упаковки становила 
з руб. 16 коп." У розпорядженні матерів були також сушені відвари з рису, вівса, ін- 
ших круп, які пропонувала повоєнна радянська харчова промисловість". 

Важливим елементом львівської молочної індустрії було виготовлення морози- 
ва. Залежно від складу інгредієнтів воно поділялося на вершкове, пломбір, молочне, 
фруктово-ягідне та ароматизоване. Розфасовували його у вафельні й паперові стакан- 
чики, вафельні брикети. Вафельні або цукрові трубочки продавали на вагу у вигля- 
ді тортів, тістечок тощо. При виготовленні продукції використовувалися барвники 
та стабілізатори, зокрема харчовий крохмаль, желатин, агар"? Львівське морозиво 
в перші повоєнні роки виробляли десятки місцевих підприємств. Найбільшими се- 
ред них були молококомбінат Х?1, холодокомбінат, артілі «Червоний мінеральщик», 
«Промкуст», ім. А.Мікояна та ін. Недосконалість, а в багатьох випадках і відсутність 
спеціального холодильного обладнання ставали причиною доволі низької якості?о, 
Вагова продукція за декілька годин торгівлі повністю втрачала товарний вигляд, пе- 
ретворюючись на молокоподібну рідину. У той час у Львові практично не було фа- 
сованого морозива, а для брикетованого не вистачало вафельних форм". Однак на- 
віть у такому вигляді ласощі знаходили свого покупця. У середньому за один літній 





" ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.424. - Арк.190. 

З Гиль С.А., Шаферштейн С.Я. Питательнье смеси для детей грудного возраста - С.15-51; Кисельова В.Б. Дитяча 
кухня: Книга для матерів про приготовляння їжі дітям. - С.35-45. 

7є Вільна Україна. - 1945. - 8 вересня. 

7 Книга о вкусной и здоровой пище / Под ред. О.П.Молчанова, Д.Й Лобанова, М.О.Лифшица, Н.П.Цьшленкова. - 
Москва, 1952. - С.334. 

їз Ініхов Г.С., Сперанський В.Г, Писарєв Н.С., Сиревич А.В., Бакзевич Д.Д. Товарознавство харчових продуктів. - С.625. 
7 Товарньй словарь. - ТУ. - С.808-818. 

ю ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.237. - Арк.9. 

я Там само. - Спр.271. - Арк.180-180 зв. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 69 





місяць (липень 1948 р.) містяни спожили 98 т морозива". Попит був величезним. 
Виробленої міськими підприємствами продукції вистачало на І-2, год. активної тор- 
гівлі. Задоволення такого попиту неодноразово ставало темою розгляду на засідан- 
нях виконкому". У 1949 р. якість львівського морозива продовжувала залишатися 
неналежною. Проблема висвітлювалася навіть в обласній партійній пресі. Так, ко- 
респондент П.Животенко у фейлетоні «Комбінатори з холодокомбінату» писав: 
«Продавщиця відпускає перехожим щось загорнуте в папірці, на яких на полярній 
крижині кудись мандрує полярний ведмідь. І собі за карбованець купую морозиво. 
Обережно проковтую шматочок, другий. Відчуття підфарбованого снігу |...| це сні- 
говисько ми звемо "фруктове-примусове"»"?. Ще однією проблемою була відсутність 
етикеток. Основні виробники львівського морозива - молочний 1 холодокомбіна- 
ти - до кінця 1951 р. ігноруючи заборону Державної молочної інспекції, продовжу- 
вали випускати продукцію без них". Це унеможливлювало виявлення «бракоробів». 

Якість морозива підвищилася після того, як на підприємствах з'явилося нове 
холодильне обладнання. У серпні 1953 р. Львівський холодокомбінат міг уже похва- 
литися об'ємною «гартувальною камерою» з температурою -24"С, в якій морози- 
во доводилося до потрібної кондиції, утворюючи гомогенну масу без шматочків 
льоду. Щодня підприємство випускало 4 т продукції - це було більше, ніж усі ви- 
робники в 1945-1946 рр. Асортимент також суттєво розширився. Пломбір та ескі- 
мо виготовлялися двох гатунків. Незмінною популярністю серед львів'ян користу- 
валися вершкове, шоколадне, фруктове, молочне морозиво. Відпускалося воно у 
вафельних стаканчиках вагою по гоо г. Виробничі процеси були частково автомати- 
зованими, натомість зважування й розфасовка у стаканчики проводилися вручну". 
Молококомбінат ХО у рік виготовляв 380 т морозива". Із середини 1950-х рр. якість 
продукції львівських підприємств суттєво зросла, вона заслужено посіла достойне 
місце серед молочних десертів мешканців. 

Простим і водночас дуже калорійним продуктом повоєнного раціону львів'ян 
були яйця. Для прикладу, у ресторані «Інтурист» у грудні 1944 р. у зв'язку з продо- 
вольчими труднощами як основну страву подавали яйця з бурячками"". Утім у меню 
львівських ресторанів вони були радше винятком, натомість в їдальнях і чайних дов- 
гий час залишалися важливою стравою. Зважаючи на це, попит на яйця зберігався 
на стабільно високому рівні. Основними постачальниками цього продукту, поряд 
із птахокомбінатом та сільськогосподарськими артілями, було населення довколи- 
шніх сіл. Селяни продавали яйця на базарі, а також пропонували адресну доставку 
на довготривалій основі. Це було вигідно як самим мешканцям села (уникали спеку- 
лянтських мереж), так і міста (кращий контроль придбаного)». 92-річний С.Гіренко 
про реалії життя у Львові в 1946-1950 рр. згадував: «Багато селянок із довколишніх 
сіл приносили львів'янам продукти, переважно молоко, яйця. Носили їх за плечи- 
ма в таких клунках, тому цих жінок називали " парашутистами"»??. Ціна на яйця за- 
лежала від сезону та виробника, а продавали їх переважно десятками або «копами». 





з Там само. - Спр.274. - Арк.42. 

з Там само. - Спр.237. - Арк.9. 

і- Вільна Україна. - 1949. - 25 червня. 

з Львовская правда. - 1951. - 30 марта. 

хе Вільна Україна. - 1953. - 19 серпня. 

7 ДАЛО. - Ф.Р-6, - Оп.2. - Спр.400. - Арк.51-53. 

зв Сапяїпісс К. Мотагкі І мом8Кіс (1944-1946). - М/госіаму, 1995, - 5.17. 

» ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.559. - Арк.78. 

» Вийшли із ЗАГСу і на радощах з'їли по два качани кукурудзи...: Подружжя Гіренків згадує Львів перших повоєнних 
років // Леополіс: Безкоштовний додаток для львів'ян від газети «Високий Замок» (Львів). - 2012. - 1 березня. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


70 Фоман Ібнега, Прина Панчук 





У жовтні 1944 р. десяток базарних яєць можна було придбати за бо руб.? Після ска- 
сування карткової системи та проведення грошової реформи у січні 1947 р. ринкова 
ціна знизилася до 25-28 руб.?», а десяток державних коштував о- 14 руб.?? Споживали 
містяни в основному курячі яйця, хоча на початку 1950-х рр. у раціоні львів'ян дещо 
зросла питома вага качиних. 

Згідно з державним стандартом, яйця поділялися на категорії: дієтичні (двох га- 
тунків - добірні та звичайні), свіжі (першого - третього гатунків), холодильникові та 
вапновані. Гатунок визначався на основі ваги то яєць. Зокрема десяток дієтичних до- 
бірного гатунку мав важити бо0 г, звичайних - 510 г, свіжих першого гатунку - 500 Г, 
другого - 430 г, третього - 410 г. Усі яйця мали бути чистими. «Холодильниковими» 
називали ті, які понад і міс. перебували у холодильнику, а «вапнованими» - котрі 
зберігалися у вапняному розчині. Вагові вимоги до перших і других були такими ж, 
як і до яєць категорії «свіжі». За технологією вапнування яйця зберігалися у вели- 
ких басейнах або чанах, наповнених гашеним вапном, яке утворювало на поверхні так 
званий «льодок» - плівку з вуглекислого кальцію, що виконувала функцію антисеп- 
тика. У такому розчині яйця можна було тримати до 8 міс. Після вапнування вони 
мали дещо тоншу, шершаву шкаралупу й легкий присмак вапна. Станом на вересень 
1944 р. заготівельне управління Львівської облспоживспілки відало резервуарами на 
вул. Кульпарківській, 64-66 (яйцебаза)?, Медовій, 7 (2 басейни), Паненській, 22. (2), 
пл. Теодора, 8 (2.), Валовій, п (3), Сніжній, 5 (1), Ваговій, п (3), Соняшній, 12. (2. ба- 
сейни)?, Із поширенням холодильного обладнання вапнування застосовувалося деда- 
лі рідше. 

Підсумовуючи, наголосимо, що попри невелику частку аграрного сектору у за- 
гальноміській економіці, внесок його в бюджет Львова другої половини 1940 - по- 
чатку І950-х рр. був більш ніж відчутним. Позаяк одна лише артіль ім. гго Травня 
давала місту мільйонні прибутки, забезпечувала місцеві м'ясокомбінати й молокоза- 
води сировиною, створюючи тим самим замкнений цикл постачання та виробництва 
м'ясо-молочної, сільськогосподарської продукції. Серед продовольства, виготовле- 
ного на базі сировини міських господарств, особливою популярністю користували- 
ся варені й напівкопчені ковбаси. Молочні товари львівських підприємств займали 
незначний відсоток у загальному обсязі споживання молока в місті. Забезпечувалися 
лише найбільш затребувані сфери - дитяче харчування та лікарні. Причина полягала 
в недостатньому розвитку тваринництва в підсобних господарствах, артілях Львова. 
Асортимент молочних товарів був доволі широким - від традиційного молока жир- 
ністю 3,296, сиру, морозива до молока з домішками та дитячих сумішей і відварів. 
На початку 1950-х рр. випуск молочної продукції потроху почав наростати. Дефіцит 
продовольства в перші повоєнні роки призводив подекуди до метаморфоз, часто ви- 
водячи на перше місце у споживчому раціоні продукти, які раніше слугували пере- 
кусом або використовувалися при готуванні основних страв. Безсумнівну першість 
у цій категорії утримували яйця - відносно дешевий і доступний продукт із хоро- 
шими смаковими та калорійними властивостями. Вони стали буденністю не лише 
у львівських закладах громадського харчування, але й у деяких ресторанах. Проте 
відсутність холодильного обладнання робила цей продукт недовговічним. Доступні 





л ДАЛО. - Ф.Р-100. - Оп.1. - Спр. - Арк.19-21; Спр.12. - Арк.85. 
72 Там само. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.233. - Арк.5-6. 

з Вільна Україна. - 1947. - 15 грудня. 

з ДАЛО. - Ф.Р-6. - Оп.2. - Спр.7. - Арк.238. 

5 Там само. - Арк.207. 

75 Там само. - Спр.З4а. - Арк.360. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


«Сільське в міському»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну економіку міста 71 





на той час методи збереження - вапнування, парафінування - не були досконалими 
і частково спричиняли псування яєць. 

У цілому, можемо констатувати, що в перші повоєнні роки традиційна еконо- 
міка Львова співіснувала в одному просторі з сільськими практиками у вигляді сіль- 
госпартілей, підсобних та індивідуальних господарств. Система зайнятості у сільсько- 
му господарстві добре корелювала з партійною політикою репрезентації класовості в 
усіх сферах міського життя. Підсобні господарства, артілі, відгодівельні комплекси, 
організовані в умовах харчового дефіциту як один з елементів виживання, були не- 
типовим явищем повоєнного міста. Водночас, розводячи худобу, вирощуючи овочі та 
фрукти, мешканці не тільки забезпечували собі додатковий раціон, але й формували 
своєрідне соціальне середовище Львова, яке відрізнялося від типових урбанізаційних 
процесів інших міст. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 

1. | Сапзіпієс, В. (1995). Могаіві Ілоошякіс (1944-1946). ХІтосіам.. Пп Роб). 

2. | Сі, 5.А., 5Бавегзіхеіп, 5.Ха. (1952). Ригатаіпує зтеяі дуа Цсіє| огийпобго рогтама. Кіем. |їп Кзвіалі). 

3. | Негбіїзкуї, Н. (Е4.) (1956), Імогіта Ілога: Когоїуї пагуз. Іміу. п Скгаїпіапі). 

4. ІпікБоу, Н.5., 5регапзкуї, У.Н., Рузагісу, М.5., 5угеуусВ, А.М., Вакгеуусі, П.Ю. (1954). Торагогпацято Ерагсроруюі ргодивіїо. 


Куїм. Пп Скгаіпіапі. 


5. Ізаїсусі, Ха. (Е4.) (2007). Ілогіїа Гога, 3: Гучіораа 1918 - росі. ХХІ яї. хім. |їп (Лкгаїпіап). 

6. | Кузсіоуа, У.В. (1955). Дупаєра кикрига: Кпура дйа таїстіо рго ргуроїогіїлитіа уїарі дйтат. Куїу. |їп Сктгаїпіаг). 

УЯ Моїсбапоу, О.Р., Гобапоу, РД.1., І4ББіз, М.О,, Тзуріепкоу, М..Р. (Ед) (1952), Кріса о овиттої і гдогогої різрере. Мозікча. |їп Влаввіапі). 
8. | Збекгегагіик, УМ. (Е4.) (1984). Імогіїа Ілова. Куїм. |їп СЖгаїпіал). 

Котап НЕМЕНА 


Сапаїдаге об Нізгогіса! Зсіепсев (РБ. Ю). іп Нізгогу), 
ГДосепг ас Рерагітепі ої Нізгогіса! Госаї Ніхогу, 
1.ЕгапКко Магіопа! Юпімегзісу об Іміу 

(Іміу, |Ккгаїпе), г беперауароосот 


ОКСІЮ: Біере:/ /огсід.оге/о000-0002-0346-405Х 


Шшупа РАМСНОК 


Госгог об РБійозорбу Зсіепсез (Дуг. Наб. іп РЬіїозорбу), Росепі, 
Ргобезвог ас Дерагитепо ої РЬіозорбу, 

Віупе Згаге Мпіуетзісу об Нитапігісє 

(Віупе, ОКтаїпе), ігіпарапспиккмлартаї.соп 


ОКСІЮ: Біерег/ /огсід.оге/о000-0001-6301-4280 


"Кагаї іп Фе Сісу": Гуіу'є Аогісиісига! Зесгог 
апа Іс5 Сопігібибіоп со "Бе Сісу'5 Ро5сууаг Есопоту 


Абвігаск. ТЬе ригровбе об «Бе 5гиду із го 5Бед об оп ге іпгегезгіло рбепотепоп об розі-маг 
Іхіу іп 19407 ап 19507, угбісБ із іптегастіоп Бетууееп Фе сісу апа гБе уйаде мікфіп «Пе Іміу сісу 
зрасе. Кигаї апд шгбап ргасгісез Баг соехізкед іп опе агеа ої розї-угаг Іміу Бад а 5егіоця ітраст 
оп (Бе Чайу Ше об'Ре сігу, срапеед іг5 сиізіпе ап есфліс соїог. ТРе аптПог п5ез репега! зсіепіібіс 
тегродз - сайзаї, соппрагатіуе апа зузгетагіс арргоасіез апа отрег. 5сіепсібіс поуєісу. Бог «Пе 
Нігвс сіте, (Фе астіуіцісв об автісиігита! епгегргівев (Баг астіуеіу пеед (Бе Їап мігбіп «Пе сісу аге 
соуегей. А зерагаге а5рест, Беіпо апаЇуледй, із "ве ргодисгіоп об Іосаї Боод ептегргівев апа «Реїг 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Фоман Ібнега, Прина Панчук 





рорціагісу атопо Бе сігігепз. ТБе ацштрог аізо Фегегтіпед гПе Ісусі! об ргоуїіділо (бе рориіасіоп 
м'ісб Бод. ТРе агсісіє Фетопзігатез «Бе тегподз об ргезегуїпе бод іп (Бе гіте об ре арзепсе 
об гевгідегатіоп едміртепг. Іс Ба5 Бееп ргоусд (аг автагіап ехрегітепіз іл (Пе сігу ммеге гасрег 
ехсергіопа! апа сацзей Бу розі-мгаг дізгигбапсез. Аз а гезціс об (Фе соорегаціоп Бегугєеп /Ре сйу 
апд (фе сійаєє, а собой 5осіа! епуїгоптепг уга5 сопдистед іп Іміу, мб ресшіаг ітраст оп бе 
розі-маг сігу. Сопсіцзіопз5. п «Бе Бігег розс-маг усатв, "Бе «гадікіопа! вагіт5 об розї-угаг Іміу 
соехізтед улієБ гига! ргасгісез «аг ууеге ехргез5сд іп «Бе сиїціуаціоп об аргісиісита! шпісз, шсійсу 
апд іадімідца Ваплаз. ТБе етріоутепе зу5геш іп автісиісиге согтеіагед угеї умів «Фе раггу'є роїїсу 
об сіазз гергезепгагіоп іп лі зрБегез об'агбап Ше. Апсййагу Еагтлз, аргісиїгага! ипіопз апа Кеедіпо 
сотріехев, ограпігед апдег сопдїсіопя об'Юоод 5Погтабе а5 опе об'Пе еЇетепіз об розі-угаг 5игуіма! 
хуеге пог гурісаї ррепотепа об (Бе розі-маг сігу. ТБе ашірог 5гагез (аг Фезріге Бе за! 5іе 
об Їміу аргісиісита! 5ессог, ії5 сопігібисіоп го «Пе сігу-уіде Кіпапсіа! зу5гепа ууає плоге гапбіНіє. 
Оліу опе соіестіує Ва патед Мау, 1, дауе ке сісу Іагое ргобігз, пог го плепіїоп Іе55 зиссев5биї 
апіоп5 апа ваптз. Ап ітроггапг азрест об ії8 орегагіопз ууаз Бе ргоуізіоп об гаму плагегіаіз Бог Їосаї 
теат-раскіпе ріапгз апа Ааігіс5, «Паб сгеагіпо а сІозед сусіє об'Юоод 5прріу іп Іміу. Те зирріїсз 
об І міу Ааігісз млеге а 5таї! рагс об єБе гога! тійк сопзштріїоп іп тре сігу. Аг бе зате гіте, Бу 
гаївіпо апітаїз ап огоміпо уУсрегабіез апа Егиїгв, Іміу сіцігепя пог опіу ргоуїЧед «Петееїуев мії 
ап аддїціопа! сиізіпез, Биг аїзо богтед а Кіпд об 5осіа! епуїгопттепі об розі-маг Іміу бас діНегей 
Кгопа «Фе гуріса! шгбапігатіоп ргосевзе5 об отПег сісісз. 


Кеумуогав: Іміу, агсеі, соЇесгіуе ваг, 5цЬвідіагу ваг, бо ргодисітв. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Вікторія КУДЕЛЯ-СВЬОНТЕК 


докторка історичних наук, доцентка, 

Інститут історії та архівних студій, 

Педагогічний університет ім. КНО у Кракові 
(Краків, Польща), м'іктогіа.КидеЇазмліатек таії. сопі 
ОКСІЮ: Берег /огсід.оге/о000-0001-9559-0784 


Комеморація Голодомору православними 
українцями США в період «холодної війни» 


РОЇ: Берз./ /Чої.оге/10.15407/1! УДК: 94(477) 


Анотація. Українська громада Північної Америки відіграла важливу роль в інформаційній 
кампанії у західній пресі навколо ситуації в радянській Україні в 1932-1933 рр. Починаючи 
з 1950-х рр. політична, суспільна, культурна діяльність окремих її представників стане 
важливою складовою комеморації Голодомору у США. Однак, попри історичне значення 
тієї ролі, яку відіграла північноамериканська діаспора у цьому процесі в період «холодної 
війни», тема не була достатньо вивчена в історичній науці. Мета дослідження - розглянути 
дискурс, створений УПЦ у США навколо теми вшанування пам'яті жертв Голодомору 
1932-1933 рр. у період «холодної війни», на прикладі українського православного центру 
Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку. Методологія. Застосовано дискурсивно-котнітивний підхід. 
Основні результати. Представлено висновки відносно того, як саме православні українці 
США пригадували жертв Голодомору впродовж 1950-1980-х рр.; чи змінювалася (та яким 
чином) культура пам'яті цієї трагедії в північноамериканській діаспорі; які метафори 
домінували у суспільному просторі (і чому саме вони). На підставі проаналізованих джерел 
робиться висновок, що, починаючи з 1950-х рр. українська діаспора проводила низку 
акцій, спрямованих на привернення уваги до подій 1932-1933 рр. в УСРР, які мали вплив 
на започаткування академічних досліджень та формування соціальної думки щодо проявів 
радянського тоталітаризму. Ранні форми вшанування в «місцях пам'яті» мали глибоко 
релігійний характер. Це свідчить про те, що травма Голодомору вочевидь осмислювалась як 
«жертвоприношення» мучеників за волю України (як про це писала релігійна українська 
періодика у США). Загиблі від голоду згадувались як «невинні жертви», «невинно 
вбиті» та «невинні мученики», а боротьба українців за незалежність - як «українська 
Голгофа». Сакральний вимір пригадування жертв Голодомору був пов'язаний із почуттям 
морального обов'язку. У цьому випадку йшлося про бажання діаспори невпинно нагадувати 
демократичним суспільствам про жертви комунізму. 


Ключові слова: Голодомор, ушанування пам'яті, «холодна війна», Українська православна 
церква США, спільноти пам'яті. 


Українська громада Північної Америки відіграла важливу роль в інфор- 
маційній кампанії у західній пресі навколо ситуації в радянській Україні 1932- 
1933 рр. та надаючи посильну допомогу голодуючим. Згодом, починаючи з 1950- 
х рр. політична, суспільна, культурна діяльність окремих її представників стане 
важливою складовою комеморації Голодомору у США. Однак, попри історич- 





" У статті вживається сучасна історіографічна назва голоду-геноциду 1932-1933 рр. У період «холодної війни» 
ця історична подія окреслювалась як Голод або Великий голод. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


74 Вікторія Куделя-Свьонтек 





не значення ролі, яку відіграла північноамериканська діаспора у цьому проце- 
сі в період «холодної війни», ця тема не була достатньо вивчена в історичній 
науці. 

Уперше значення теми Голодомору 1932-1933 рр. у суспільному житті північноа- 
мериканської діаспори розглянули Д,.Веденєєв та Д.Будков, називаючи її «заручни- 
цею глобального протистояння»». Утім це дослідження не брало до уваги політичної 
діяльності українських об'єднань за кордоном і діяльності Української православної 
церкви США (УПЦ США), що вказує на його однобічний характер. Американсько- 
канадський історик Ф.Сисин також звертався до цієї теми, наголошуючи на значен- 
ні православних осередків для процесу комеморації Голодомору в українській ді- 
аспорі Північної Америки? Окремі аспекти цього процесу висвітлювались у праці 
О.Ковальчук та Т.Марусик". Не дивлячись на це, згадана тема залишилася відкритою 
та вимагає грунтовного вивчення. 

У цій статті поставлено принципово нову для історіографії останніх ро- 
ків мету - розглянути дискурс, створений УПЦ США навколо теми вшанування 
пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. у період «холодної війни», на прикладі 
українського православного центру Св. Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью- 
Джерсі). Первинна гіпотеза полягала в тому, що християнська риторика та пов'я- 
зані з нею традиції православних українців згадувати особливим чином померлих 
мученицькою смертю («невинно убієнних») були найбільш прийнятними і спіль- 
ними для гетерогенної української діаспори в аналізований період. Однак у проце- 
сі студій над періодикою північноамериканської діаспори та архівними колекціями 
Українського історико-освітнього центру у Сомерсет (штат Нью-Джерсі; УТОЦ, 
ЮНЕСУ,, стало зрозумілим, що відносно цілісний дискурс, який постає на підставі 
цих джерел, тісно пов'язаний із загальною політикою США відносно СРСР, склад- 
ною політичною ситуацією в УРСР (репресії проти шістдесятників) та чисельними 
політичними течіями всередині самої діаспори. Адже, з одного боку, у цей період 
діаспора розуміла Голодомор як «український Голокост», з іншого ж - як «україн- 
ську Голгофу». Ця остання метафора з'явилася в публічному просторі української 
громади саме завдяки особливому політичному богослов'ю УПЦ США на шпаль- 
тах української православної періодики. Отже у цій статті представлено основні 
висновки відносно того, як саме православні українці Америки пригадували жертв 
Голодомору впродовж 1950-1980-х рр.) чи змінювалася (та яким чином) культура 
пам'яті цієї трагедії в північноамериканській діаспорі; які метафори домінували у 
суспільному просторі (і чому саме вони). 

Для цього спочатку охарактеризуємо саму громаду та стисло пояснимо суть спе- 
цифіки політичного богослов'я УПЦ США. Ітиметься також про історію побудо- 
ви православного осередку у Саут-Баунд-Бруку - цього «українського Єрусалима». 
Далі зосередимося на складному процесі комеморації пам'яті жертв Голодомору під 
час річниць цієї події впродовж аналізованого періоду. 





2. Ведєнєєв Д.В., Будков Д.В. Заручниця глобального протистояння: трагедія Великого голоду 1932-1933 рр. в Україні 
в контексті «холодної війни» 1945-1991 рр. - К., 2013. - 232 с. 

3 Зухуп ЕЕ. ТБе Окгаіпіап Батіпе об 1932-33: ТБе гос об "бе МКгаїпіап ПШіаврога іп гезеагсб апд рибіїс дізсизвіоп // 
5хидіез іп соппрагатіуе депосіде / Е8. 1.СВогБаііап, С.5Бігіпіап. - Гопдоп, 1999. - Р.182-215; ет. ТБе (Лкгаїпіап 
Огібодох СВигсб: петогу апд пепогіайлатіоп об "бе Ноїодотог |Електронний ресурсі: Беєрз.//Боїодотог.са/мр- 
сопгепс/пріоад/2016/05/роппдфгоої. раї 

1" Ковальчук О.О., Марусик ТВ. Голодомор 1932-1933 рр. в УРСР і українська діаспора Північної Америки. - Чернівці, 
2010 - 224 с. 

5 Авторка глибоко вдячна др. Майклу Андреку з УТОЦ за надання онлайн унікальних матеріалів із колекції центру, 
необхідних для завершення дослідження, припиненого через пандемію СОУТІ-19. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Іолодомору православними українцями США в період «холодної війни» 75 





Православні українці Північної Америки 
в роки «холодної війни» 


Українська громада у США в період «холодної війни» була представлена дуже 
різними соціальними та політичними осередками. Існували організації, пов'язані з 
першими хвилями еміграції на рубежі ХІХ-ХХ ст., і з'являлися нові, створені по- 
воєнною хвилею. У 1950-х рр. почали виникати конфлікти між прибульцями й міс- 
цевими громадами. До того ж вони сприймали один одного як чужинців і дійсно 
мали небагато спільного, окрім переконання про належність до українського наро- 
ду". Серед неоднорідної української громади Північної Америки у цій статті розгля- 
немо середовище православних вірних. 

УПЦ США як стнічну українську церкву в Північній Америці було створено на 
соборі 1950 р. в Нью-Иорку. На чолі її стояв архієпископ Ісанн (Теодорович). Його 
заступником та головою консисторії став архієпископ Мстислав (Скрипник). Із 1950 
по 1987 рр. церква пристосувалася до прибуття тисяч іммігрантів зі зруйнованої вій- 
ною України (в тому числі Галичини), що суттєво змінило її внутрішнє життя. Окрім 
повернення до єпископоцентричної моделі управління, громада УПЦ США адапту- 
валася до регіональних літургійних традицій новоприбулих. Іммігранти також прив- 
несли до спільного дискурсу свої спогади про людські страждання, спричинені вій- 
ною та Голодомором. Мотивовані прагненням до єдності та відновлення церкви в 
Україні, вони створили в Північній Америці глобальну платформу для засудження 
політичних і церковних репресій із боку Москви, приєднуючись до США як борців 
за свободу й демократію у світів, 

Безумовно, УПЦ США відверто критикувала Московський патріархат і ча- 
сто звинувачувала Російську православну церкву у спробі узурпувати приві- 
лей Вселенського патріархату з метою створити паралельну структуру, керовану 
Москвою. Із погляду суспільної самоідентичності, УПЦ США була діаметрально 
протилежною Московському патріархату: підтримувала як церковну, так і політич- 
ну незалежність; характеризувала Московський патріархат поплічником радянського 
режиму, котрий представляла як ворожий і невільничий?. З іншого боку, РІШЦ у від- 
повідь провадила власну експансивну кампанію делегітимізації нової (неканонічної) 
автокефалії. Численні її єпископи публікували нариси та заяви, намовляючи до «воз- 
з'єднання» колишніх греко-католиків і православних емігрантів із Госійською пра- 
вославною церквою. Противників СРСР та РІЦ вона зазвичай ідентифікувала як 
«фашистів», «нацистських колабораціоністів», що нібито прагнули «знищити укра- 
їнський народ» та його православну церкву - складову Московського патріархату". 

У процесі підтримання церковного життя, привнесеного іммігрантами до 
Сполучених Штатів, УПЦ США започаткувала політичне богослов'я, через яке оп- 
лакувала біди недавнього минулого, засуджувала СРСР - головного антагоніста, і 
прагнула звільнення України й інших країн, що перебували під комуністичною вла- 
дою". Українська діаспора співпрацювала з демократичними урядами США та 





9 5дшсешіср У. ТБе Обтаїпіап діазрога. - Гопдоп, 2002. - Р.106. 

7. Уузуп ЕЕ, Те ОКкгаїпіап Опібодох СВигср... 

З Репузепво М. Тре Огфодох СВигсі іп (Лкгаїпе: а септиту об 5ерагатіоп. - РеКаїв, І, 2018. - Р.85-86. 

7. Депухепко М, Зазгаїпіпо Фе Ватфегіала іп ехіїс: сопитетогагціоп апа гісца! дигіпо «Фе Соій Маг // Мого Атегісап 
сригсбез апа тБе Соід Маг / Е4. Р.Мой)зез. - Сталі Карідвз, МІ, 2018. - Р.310-325. 

ю Депузепко М, Ехріаїпіпе ОКктаїпіап апсосербаїу: роїїсісв, Бізгогу, ессіезіоїору, апа «Бе Басиге // Сападіап 5Їауопіс 
Рарегв. - Мої. 62. - 2020. - Ме3-4. - Р.426-442. 

п Фепухепко М. ТБе Огфодох СВигсі іп (Лкгаїпе... - Р.77-78. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


76 Вікторія Куделя-Свьонтек 





Канади, прийняла риторику ідеології «холодної війни», тобто богослов'я мучениц- 
тва й визволення від радянського окупанта демократичним шляхом". 

Багато подій символізували ці політично-богословські ідеї емігрантської грома- 
ди. Серед них і процес створення українського православного осередку у Саут-Баунд- 
Бруку, для якого в 1951 р. було викуплено 23 га землі?. У 1954 р. там створили кладови- 
ще, яке стало місцем останнього спочинку багатьох відомих діячів української еміграції. 
Андріївська меморіальна церква (церква-пам'ятник), спроектована українсько-канад- 
ським архітектором Ю.Кодаком, відкрилася для богослужінь у 1965 р. Уже в і95о-х рр. 
УПЦ США обрала Саут-Баунд-Брук своїм центральним осередком. Саме тут відбува- 
лися найважливіші релігійні події та друкувалася православна література. Традиційно 
в діаспорі Північної Америки його називають «українським Єрусалимом»". На да 
ний час поряд із церквою розташована Семінарія св. Софії, музей, архів, друкарня та 
Український історико-освітній центр із концертним залом на 1500 місць та бібліотекою?. 

Вплив УПЦ сягав далеко за межі США, адже фактично вона обслуговувала 
Бразилію, Нову Зеландію, Австралію та Західну Європу. Хоча в той час православ- 
ний світ здебільшого не визнавав їх канонічними, ці українські приходи відігравали 
важливу роль у релігійному, культурному, політичному житті діаспори". 


«Український Єрусалим» 


Історики мистецтва припускають, що на проект церкви-пам'ятника, викона- 
ний Ю.Кодаком, вплинула наддніпрянська сакральна архітектура (як і на більшість 
діаспорних сакральних будівель). Власне кажучи, цей проект уважається формаль- 
но вимовним прикладом козацького бароко. Для В.Куцевича це добре продума- 
на інтерпретація, яка, з одного боку, посилається на традиційні сакральні споруди в 
Україні, а з іншого - включає традиції нової країни проживання". Ю.Кодак (насправ- 
ді Ю.Панасенко) здобув художню освіту в Києві ще до війни, що остаточно позначи- 
лося на його мистецькій творчості в еміграції. Оскільки православна церква у своїй 
концепції мала бути пантеоном для українських героїв і мучеників, стилістичний ви- 
бір, що посилався на козацьку естетику сакральної архітектури, видався доречним. 

Окрім характерного архітектурного стилю, самій будівлі надано особливого зна- 
чення. А саме в 1961 р. фрагменти цегли, привезені п'ятьма роками раніше з України 
американською художницею українського походження Я.Сурмач-Міллс, були вмуро- 
вані у стіну церкви-пам'ятника". 

Побувавши в Києві, Я.Сурмач-Міллсе зуміла відвідати найбільшу серед україн- 
ських православних церков. Вона скористалася можливістю взяти з собою фрагмен- 
ти цегли з двох найважливіших для національної культури та самобутності святинь, 
одна з яких на той час була в руїнах (Успенський собор Києво-Печерської лаври). 
Цегляні уламки, привезені до США, сприймалися громадою як реліквії, як символ 





1ь4. - Р.152. 

і Тьа. - Р.78. 

з Магрігз Р., 5кгурпув О. Расгіагсь Мзгузіау апд геуіуа! об бе |Лкгаїпіап Ашгосербаїоця Оттбодох СВитсб // 
ТЬе ОКгаїпіап Уеекіу. - 1991. - Ме1. - Р.7. 

5 "Диаіпіап Огтбодох СВигсб ої сБе |П5А: 5оте азресів іп кре ШЕе об "бе МКкгаїпіап Огсбодох СВигсб об 
Фе О5А |Електронний ресурсі: Богряг/ /лмимуми мосовиза. ого / Бізгогу В иті 

с Уузууп КЕ, Тре іга гебіт тр об'"Бе ОКтаїпіап Ашосербаїоця СВигсі апа Фе гейдіоця зіглагіоп іп |ЛКкгаїпе, 1989-1991 // 
Кгізіоп апа пагіоп іп плодегп ОКкгаїпе / Е4з. 5.РіокБу, Е.Е.Зузуп. - ЕЧплопгоп; Тогопоо, 2003. - Р.88-119. 

7 Куцевич В. Еволюція храмобудування в поселеннях української діаспори // Українська академія мистецтва. - 
Вип.21. - К., 2013. - С.87-96. 

із Славка Сурмач відбула поїздку по Советському Союзі // Свобода. - 1956. - Х2194. - С.1. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Голодомору православними українцями США в період «холодної війни» 77 





національного та релігійного єднання з історичною спадщиною Батьківщини. Ідея 
вкомпонувати їх у споруду майбутньої національної святині, своєю чергою, вказу- 
вала на необхідність такого символічного зв'язку з нею. Вони також слугували сим- 
волом православних культових місць, які неможливо було відбудувати в радянській 
Україні, а лише символічно реконструювати за кордоном, наприклад у вигляді цер- 
кви-пам'ятника у Саут-Баунд-Бруку?. 

Фрагменти цегли було врочисто вмуровано у споруду церкви 4 травня 1961 р. 
У повідомленні про цю подію їй надавалося ще одне символічне значення: 


«Подія вмурування цеглин Св. Софії і Києво-Печерської лаври розкриває 
нам глибокий зміст самої ідеї збудування у вільному світі українського храму- 
пам'ятника. Зокрема ж виявляє зміст цієї ідеї вмурування в стіни того храму 
цеглини з зруйнованої ворогами нашого народу церкви Успіня Пресвятої Бого- 
родиці, святині, яка в процесі руйнування Москвою найдавніших і найвеличніших 
храмів українських стала в списку соток вже зруйнованих нею перед тим храмів 
Божих в Україні. Святині, на мури якої на протязі соток літ з побожністю 
дивились мільйони українців, святині, в мурах якої рівно ж на протязі віків 
українське жіноцтво пролило річку сліз, молячи Матір Божу про покров і опіку 
для найблищих і кращу долю для цілого народу»".. 


Таким чином політичне богослов'я того періоду, сформульоване та проголоше- 
не невеликою українською емігрантською спільнотою під час інавгураційних подій, 
мало на меті перемогти радянську систему (нехай тільки символічно) на території 
США через побудову величезного та знакового спільного місця, яке гуртувало б пра- 
вославних паломників з усього вільного світу. Описуючи цю подію, православна пе- 
ріодика базувалася на основних топосах тернистого шляху українського народу до 
незалежності, а саме на ідеї вшанування пам'яті тих, хто захищав Вітчизну від крово- 
жерливого ворога - більшовицький режиму. 

Центральним елементом такого осередку стала, власне, церква-пам'ятник. 
Метою Її побудови було нагадувати майбутнім поколінням українців, котрі виросли 
в еміграції, про їхнє національне коріння. Та показати вільному світові славну ми- 
нувшину українського народу. УПЦ США висловила сподівання, що споруда стане 
пам'ятником для тих, хто загинув за більшовицького режиму, і знаком подяки за сво- 
боду богослужіння в Америці". «Українське православне слово» в 1965 р. опублікува- 
ло сім приводів, з яких слід спільними зусиллями збудувати церкву-пам'ятник: 


«Церква-пам'ятник - це спільний монумент над могилами наших попередників 
та рідних і найдорожчих нам. 

Церква-пам'ятник - це вияв глибокої пошани до героїв і мучеників українського 
народу. 

Церква-пам'ятник - це дуже скромний хрест над заораними ворогом могилами 
мільйонів жертв Великого Голоду. 


Церква-пам'ятник - це лише скромна спроба відтворити велич українських 
святинь, що їх зруйнувала Москва тільки в ХХ столітті. 





з Тисячі народу взяли участь у врочистостях біля Церкви-Пам'ятника в Бавнд Бруку // Свобода. - 1961. - Ме104. - С.1. 
го Українське православне слово - ЩМкгаїпіап Оттбодох М/ога. - 1961. - М25 (червень). - С.10. 
з Там само. - 1965. - М29 (вересень). - С.10. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


чо 
об 


Вікторія Куделя-Свьонтек 





Церква-пам'ятник - це твір вільного українського духа, нерозривно пов'язаний 
з давнім українським церковним будівництвом. 

Церква-пам'ятник - це наш скромний вклад в скарбницю духовних і культурних 
вартостей США. 

Церква-пам'ятник - це свідоцтво, що її будівничі й фундатори жили не тільки для 
себе, але й для прийдешніх поколінь нашого народу»? 


Слід відзначити, що церкву-пам'ятник зводили спільно у складчину, тобто всі 
приходи, а навіть окремі греко-католицькі парохії надсилали пожертви на будову хра- 
му впродовж десяти років. Із 1954 по 1965 рр. адміністрація УПЦ США неодноразо- 
во зверталася до людей із проханням пожертвувати. У деяких випусках «Українського 
православного слова» друкувалися заохочувальні звернення про фінансові труднощі, 
що сповільнювали будівництво, а також додаткові листи жертводавців". Видання та- 
кож уміщувало листи читачів, які, пожертвувавши на справу, закликали інших під- 
тримати ініціативу". Серед них були й такі, хто вказував на необхідність таким чи- 
ном ушанувати пам'ять жертв Г олодомору". 

Серед причин, які вказують на привід тривалого будування церкви-пам'ятни- 
ка, Н.Денисенко вказує природні асиміляційні процеси у середовищі православ- 
них українців Америки та невелику кількість прихожан в американських громадах". 
Попри те, сам факт, що будову було закінчено не відмовляючись від задуманого про- 
екту та винятково на кошти віруючих українців, свідчіть про те, що різноманітні кола 
діаспори могли об'єднатися в досягненні спільної мети. 

Із 1961 по 1965 рр. риторика політичного богослов'я залишалася незмінною, адже 
будівництво церкви Св. Андрія наближалося до завершення. Церковні ієрархи про- 
довжували використовувати американські цінності громадських і релігійної свобод у 
своїх виступах та діяльності". Церкву освятили Іо жовтня 1965 р., у Великодню неді- 
лю, день «перемоги світла над темрявою» - як можливість відновити велич розоре- 
ного українського святого місця у вільному світі", 3 цієї нагоди в «Українському пра- 
вославному слові» з'явився розлогий допис: 


«Через те неділя іо жовтня стала днем тріумфу й перемоги вільного, нічим не 
спутаного українського духа, днем дійсно всеукраїнським, який затер багато існуючих 
досі між нами різниць, днем, який напевно скоротить шлях до Всеукраїнського 
Великодня, со дня визволення України з неволі. Таким і лише таким залишається 
день освячення церкви-пам'ятника в пам'яті тих, хто мав щастя бути безпосереднім 
учасником цього великого свята. Таким, повним глибокого змісту, залишається цей 
день і для прийдешніх поколінь та стане для них дороговказом до світлої мети - 
вільної і лише суверенної волі нашого народу незалежної України»"??. 





2 Там само. - М910 (жовтень). - С.3. 

зз Там само. - 1960, -- М25 (травень). - С.17-18. 

за Там само. - М29 (вересень). - С.15. 

55 Там само. 

36 Депузетко М, Те Огібодох СВигсі іп Ктаїпе... - Р.78, 84. 

27 Тра. - Р.79. 

28 бреєсії Бу АгсбБізїрор Мзгузіау ас (ре едісагіоп об 5г. Апагем Метогіа! СВбигсб ((Лкгаїпіал), 1965, Остобег 10 
ГЕлектронний ресурсі: Бєрзг/ /мимлу.міктВес.ого/соїЇеспіоп5/агсріуев/гесогдед-50ппд/зреесі-агсіБіУрор-пазгузіау-едісатоп- 
згапдгеуу-плетогіаі-спитс. 

2 Українське православне слово - ОКгаїпіап Оптфодох М/ога. - 1965. - Х211-12. - С.11. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Іолодомору православними українцями США в період «холодної війни» 79 





Процес спорудження й освячення церкви-пам'ятника у Саут-Баунд-Бруку ілю- 
струє поєднання американських цінностей громадянських свобод із тогочасним праг- 
ненням автокефалії православних українців, які належали до об'єднаної церкви. По- 
перше, ця когорта православних українців зберігала окремі аспекти ідентичності, що 
супроводжували їх від України до США, а саме стійку церковну незалежність від 
Московського патріархату. УПЦ США поєднувала та пов'язувала свою незалежність 
з американською демократією, вдало використовуючи протистояння часів «холод- 
ної війни» з метою проголошення політичного богослов'я мучеництва, якого зазна- 
ла їхня Батьківщина під радянським пануванням. Адже українці змогли позиціонува- 
ти себе як союзників демократії та релігійної терпимості, що протистоять грізному 
противникові, якого й вони, і американський уряд убачали у СРСР. Але самоіден- 
тичність православних українців в імміграції набула нового смислу, яким була необ- 
хідність підтримання ідентичності громади як невеликої емігрантської спільноти в 
масивному просторі американської релігійної множинності?. Боротьба громади за 
збір коштів, необхідних для побудови церкви, виявила цю нову дійсність, котра на- 
завжди стала складовою їхньої ідентичності. Попри те невелика група іммігрантів 
з обмеженими можливостями підтримувати повноту церковного життя, яким вони 
його запам'ятали з Батьківщини, приймала нові виклики еміграційного буття та 
спромоглася створити власне політичне богослов'я як інструмент у боротьбі з СРСР. 


Моральний обов'язок нагадувати про Голодомор 


Як це вже підкреслювалося в 196о-х рр. до УПЦ США належали громади міжво- 
єнних емігрантів, вихідців із радянської України, що до 1939 р. мешкали у П Речі- 
посполитій, включаючи архієпископа, а згодом митрополита Мстислава. У своєму 
політичному богослів'ї він спирався на концептуалізацію Г олодомору, винесену з цьо- 
го кола". Окрім того, серед емігрантів, які виїхали на Захід після Другої світової вій- 
ни, було також чимало свідків трагедії. Дле навіть цим середовищам спочатку було 
важко прийняти єдиний фронт у питанні вшанування пам'яті жертв Г олодомору. Як 
окремі особи, так і деякі організації мовчали про необхідність робити це у громад- 
ському житті США. З іншого боку, існували також кола, які зосереджувалися на ко- 
меморації Г олодомору, трактуючи її як виконання морального обов'язку українських 
емігрантів»?", 

Першим об'єднуючим фактором було переконання в необхідності боротися з 
розповсюдженою думкою про нібито єдність України з іншими радянськими рес- 
публіками. Ця мета досягалася передусім шляхом інформування американської гро- 
мадськості про політичну систему та репресивну політику СРСР, спрямовану про- 
ти українців, А другим, як уважає В.Сатцевич, була необхідність демонструвати свою 
«українськість». Незалежно від того, як вони ставилися одне до одного, усі намага- 
лися публічно показати унікальність української культури і традицій, організовую- 
чи виставки народних вишивок та писанок, покази українського танцю й мистецтва, 
або традиції, пов'язаних із відзначенням свят?. Однак тема Голодомору була чи не 
найважливішою ланкою, яка консолідувала українську громаду Північної Америки. 





з» Депузепко М. Те Опіфодох СВигсб іп |Хкгаїпе... - Р.79-80. 

31 Уузуп ЕЕ. ТБе ОКтаїпіап Опфодох СВигсф... 

о Українське православне слово - (Лигаіпіап Огсбодох Мога. - 1953. - Мб (червень). - С.2-3. 

з Див.: Шевчук О.А. Національно-культурні ініціативи української діаспори (кінець 50-х - початок 90-х рр-ХХ ст.) - 
К., 1997. - 60 с. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


80 Вікторія Куделя-Свьонтек 





Згодом ця політика стала свідомою, адже завдяки їй можна було довести як відо- 
кремленість УРСР від СРСР, так і бути почутими в публічному просторі нової кра- 
їни проживання. Фактично, лише темі Голодомору вдалося набути статусу події, що 
символічно зв'язала українську діаспору в Америці, незважаючи на внутрішні відмін- 
ності". 

Покоління, яке пережило Голодомор, набуло в діаспорі ключового значення. 
На основі травматичного досвіду окремі громади зуміли створити духовні та патрі- 
отичні цінності, навколо яких сформувалася спільнота поза соціальними, політични- 
ми та поколінневими поділами (спільнота пам'яті Голодомору). Ця значущість поко- 
ління, що переживало голод в Україні 1932-1933 рр.» полягала в осмисленні іншими 
українцями північноамериканської діаспори страждань тих, хто відчув на собі звір- 
ства Й випробування колективізацією. Вони стали символом невмирущості нації. 
Це надало особливого смислу існуванню української громади за кордоном як рушіє- 
ві, що бореться в публічному просторі з політикою СРСР по відношенню до України 
шляхом поширення інформації про Голодомор як про історичний факт, про його ге- 
ноцидний характер та публічно нагадує про цю подію у суспільному житті США. 

Слід також звернути увагу на те, як представники діаспори втілювали й синтезу- 
вали досвід Г олодомору, що був їм переказаний із перших вуст, до формування влас- 
ної ідентичності. Питання щодо участі людей в успадкованій пам'яті вперше пору- 
шила М.Гірш у своїй роботі над трансмісією пам'яті про Голокост. Для дослідниці 
постпам'ять - це взаємозв'язки, що пов'язують покоління, яке бере участь у культур- 
ному чи колективному травматичному досвіді, з іншим (попереднім) поколінням, 
котре «запам'ятовує» його лише завдяки оповіданням, образам та життєвій пози- 
ції тих, серед кого вони виросли. Цей досвід був переданий Їм настільки емоційним 
способом, що, здається, він є фундаментом їхньої власної пам'яті». 

К.Каньовська, посилаючись на це поняття, доповнила його своїм розумінням 
стосовно не стільки окремих людей, скільки соціальних груп. Для неї постпам'ять - 
це не лише пам'ять, яку переживає хтось інший, але пам'ять другого покоління, ко- 
тре, не переживши досвіду, захопленого пам'яттю, приречене визначати власну іден- 
тичність на основі не власного досвіду минулого. Для дослідниці постпам'ять є 
одночасно продовженням пам'яті свідків та учасників минулої реальності, але також 
формує сучасне мислення й самосвідомість людей і спільнот, які заволодівають цією 
пам'яттю. Більше того, постпам'ять - це також знання про минуле, яке будується на 
емпатійній реконструкції досвіду інших. Тобто постпам'ять стає наративом, запози- 
ченим і засвоєним, або визнаним як власний. Привласнення відбувається тут у двох 
вимірах - ті, хто посідає пам'ять, беруть на себе місію створювати образ минулого. 
Минуле представляється їм не через власний досвід, а співчутливий образ досвіду 
своїх близьких. Безперечно, вони в полоні постпам'яті в тому сенсі, що вона визна- 
чає рамки їхньої ідентичності/самосвідомості та рамки дії. Таким чином, мета їхньо- 
го життя у суспільному просторі - це докладати зусиль для погашення боргу перед 
тими, хто зазнав несправедливих страждань. Проте для К.Каньовської це марні зу- 
силля, адже немає компенсації за зло, якого зазнали невинні жертви тоталітаризмів??, 

Отже в таких випадках члени спільноти пам'яті стають довіреними особа- 
ми (у символічному сенсі) покоління, яке пережило травмуючу подію, із його справж- 
німи переживаннями, що викликають емоції та породжують співпереживання, котре 





з буааешіс). У. ТЬе |Кгаїпіап діа5рога... - Р.178-188. 

5 Ніизсі М. Рокоіепіе розгратієсі / Тіт. М.Вогомзкі, М.Зибіега // Гідазкайа: Сахета геакгаїпа. - 2011. - М2105, - 5.29. 
з Клпіошува К. Розгратієс // Ратієс: ге|с5ггу і гегугогіа - Метогу: герізгег5 апа гегтігогіез / Код. Р.Огіомузка. - Ктакобм, 
2013 - 5.41. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Іолодомору православними українцями США в період «холодної війни» 31 





консолідує громаду". Ідентифікація групової постпам'яті дозволяє іншим групам 
охопити та діагностувати роль емпатійного переживання досвіду певних соціаль- 
них груп, які співчутливо опрацьовували цей досвід, раціоналізували і створювали на 
його основі цінності, включені в їхню власну ідентичність?. Що стосується україн- 
ських громад Північної Америки, це почуття заборгованості виникало зі співпере- 
живання, співчуття й навіть бажання осмислити страждання та винагородити жертв 
Г олодомору хоча 6 у символічному значенні цього слова, даючи свідчення в публічно- 
му просторі про цей набутий досвід. 

Звернім увагу, за О.Еткіндом, що масові вбивства здебільшого осмислюються 
сучасними поколіннями як «жертвоприношення», котре розуміється двояко. З од- 
ного боку, у релігійних категоріях - жертва, складена з власного життя, а з іншо- 
го - в політичному плані - як жертва заради (відновлення) незалежності. У цьому 
розумінні пожертва власним життям - це, наприклад, загибель солдатів на війні або 
пожежників під час виконання службових обов'язків. Іншими словами, жертва є до- 
бровільною, публічною та значущою для громадськості. Проте масове вбивство в га- 
зовій камері або загибель у радянському таборі не відповідають цьому визначенню, 
оскільки вони не є добровільними». Де стосується й жертв Голодомору, чиї життя 
та смерть залежали від милості тирана. Той факт, що у суспільних практиках право- 
славні українці у США обирали релігійні символи, вказує на необхідність розуміння 
Г олодомору в категорії «жертвоприношення» українського народу в боротьбі з гно- 
бителем («червона Москва», «червоний кат» - визначення преси 1940- 1980-х рр.) 
за існування нації. Очевидно, що втрати українського народу розумілися діаспорою в 
аналізований період саме як жертва у сакральному смислі, а релігійна риторика ви- 
давалася найбільш доречною". До того ж найперші «спільноти пам'яті», що вшано- 
вували жертв Голодомору, виникли в парафіяльних громадах. 


Ушанування пам'яті жертв Голодомору в Баунд-Бруку 


Таким чином УПЦ США з огляду на чітко сформульовану політично-богослов- 
ську позицію та соціальну структуру парафій відіграла визначальну роль у проце- 
сі конструювання символічного вираження вшанування пам'яті жертв Голодомору. 
Безумовно, православна іконографія і християнська символіка, використані у процесі 
символізації цієї події в період «холодної війни», стали невід'ємною частиною поми- 
нання жертв трагедії в інших громадах діаспори. 

Проаналізовані джерела однозначно вказують на те, що двадцяті та тридцяті річ- 
ниці Голодомору відбулися в осередку в Баунд-Бруку". Їх найважливішими елемен- 
тами стали молитви за померлих жертв та спільне виконання поминального гімну 
«Вічная пам'ять». зл червня 1953 р. очевидці трагедії з товариства ДОБРУС також 
підготували транспаранти із зазначенням Її винуватців та встановили символічне 
кладовище на території православної парафії Баунд-Брук (двадцять білих хрестів)". 





2» 


У Капіошука К. ,Метогіа" і ,розгратіес" а аптороїовістпе БаЧапіє зузрбілогу // ї.642Кіе 5гафіа Егпоргайстпе. - 2004. - 
Т.А3: Содліеппе і піесодліепле: о музрбіпотомовсі му геаїасі Флізіе)зге) Боді / Вед. С.Е.Кагрійзка. - 5.9-27. 

з Капіошіва К. Розгратієс // Моді тетогапаі: Їекзукоп Киїгигу ратієсі / Кей. М.Загуцзг М/оізКа, В. ЛТтаба; мердірг. 
1. Каїїска. - Магегама, 2014. - 5.391. 

» Ецеіпа А. Магред тойигпіпо: 5гогісз об "Ве ппдеад іп «Бе Іапд об "бе ппигієй. - 5гапбога, 2013. - Р.29. 

- Українське православне слово - ОКгаїпіап Оттбодох М/ога. - 1953. - Х26 (червень). - С.5. 

з: Свобода. - 1953. - М2135 (23 червня). - С.1; Українське православне слово - Кгаїпіап Оптбодох Мога. - 1953. - Ме7 
(липень). - С.15-16; 1963. -- 98 (серпень). - С.14-15; Свобода. - 1963. - М2108 (8 червня). - С.2; Ме109 (11 червня). - С.1. 
з Українське православне слово - ОКгаїпіап Оптфбодох М/ога. - 1953. - ХФ7 (липень). - С.15. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


82 Вікторія Куделя-Свьонтек 





У липневому числі «Українського православного слова» було надруковано молитву, 
укладену митрополитом Іоанном, на спомин душ, загиблих у лихоліття голоду". 

У і9бо-х рр. всередині громади не панувала спільна думка щодо ролі українських 
комуністів та української культурної еліти в подіях І932-1933 рр. При цьому деякі 
прокомуністичні об'єднання взагалі заперечували факт голоду, тим самим порушую- 
чи єдність у поминанні жертв'?. Через це 1963 р. до відзначення річниці Голодомору 
долучилося набагато менше людей, ніж у попередні роки. Традиційно основні ре- 
лігійні церемонії відбувалися в Баунд-Бруку 9 червня - у ще недобудованому храмі. 
За церковним календарем того дня відзначалися так звані Зелені свята. Церква зби- 
рала імена жертв Голодомору та правила поминальну службу за упокій їхніх душ". 
У пресі згадувалося про присутніх ієрархів, 37 священиків (головним церемоніалом 
був митрополит Іоанн) та про участь 4 тис. вірних, зокрема молоді з «Пласту», 
СУМ та ОДУМ. Після завершення молитовної частини в осередку відбулося при- 
йняття за участю президента УНР у вигнанні та керівників усіх українських організа- 
цій, а також багатьох українських католиків'". 

Церемонія поєднувала світські й релігійні елементи, як це було під час інших 
роковин Голодомору в Баунд-Бруку. Окрім хоругв своїх організацій та приходських 
громад, присутні тримали прапори УНР. У своїй промові архієпископ Мстислав зга- 
дав Десять заповідей, а також заохотив учасників до спільного з хором виконання 
пісні «Журавлі» («Чуєш, брате мій»)". Піднесена атмосфера, в якій хвилиною ра- 
ніше співали гімн «Вічная пам'ять», змінилася, коли Мстислав звернувся до пісні з 
певним історичним значенням, надаючи їй принципово нове. По-перше, це була піс- 
ня січових стрільців, написана Б.Лепким у Кракові і910 р. один із чотиривіршів якої 
закінчувався фразою «В чужині я умру». Свого часу він - професор Краківського 
університету - був вражений польськими національними повстаннями в ХІХ ст. і 
зворушений тим, що польська еміграція, герої-повстанці, доживали віку на чужині. 
Під час Другої світової війни пісня Б.Лепкого стала гімном УПА та символом, що 
з'єднував українських емігрантів з їхньою духовною Батьківщиною. З часом у діаспорі 
її почали виконувати на похоронах. По-друге, ця пісня була нагадуванням про особи- 
стий життєвий досвід владики - у миру колишнього хорунжого Армії УНР. Таким 
чином його та досвід багатьох інших присутніх на цій події українців США, котрі не 
були свідками Голодомору, виявився символічно поєднаним, спільним для всіх аме- 
риканських українців, мотивом страждання, туги за втраченою Батьківщиною й по- 
требою зберегти пам'ять про всіх загиблих українців. 

Радіо «Свобода» 1963 р. підготувало українською передачу для трансляції в Нью- 
Йорку про вшанування пам'яті жертв Голодомору у Саут-Баунд-Бруку, в якій також 
згадувалося, що чимало вірян продовжували стояти навколішки після завершення 
молитовної частини, і те, що саме митрополит спільно зі присутніми заспівав піс- 
ню «Журавлі» й заохотив до пожертв на будову церкви-пам'ятника. Ведучий програ- 
ми, розповідаючи про інших гостей-промовців, особливим чином акцентував виступ 
С.Витвицького, другого президента УНР у вигнанні, котрий нагадав усім присутнім 





З Там само. - С.2. 

з Сталінсько-хрущовське охвістя / Ред. В.Коваль. - Нью-Йорк; Чікаго, 1961. - С.5-15; Присутній. Тридцятьліття 
голоду в Україні відзначили в Пассейку, Н. Дж. // Українське православне слово - |Кгаїпіап Отсфодох Мога. - 
1964. - МО2 (лютий). - С.19. Випуски окремих газет та журналів, присвячених ушануванню пам'яті жертв Голодомору, 
розміщено на веб-сайті Ноіодотог Коезеатсб ап Едисагіоп Сопзогсішт (НЕЕС) (див.: (Електронний ресурсі: 
Бигря//Боїодотог.са/гезопгсев/плетогіаЙйаціоп/). 

з Українське православне слово - ШЖгаїпіап Оттбодох М/ога. - 1963. - 27. - С.14-16. 

з Там само. - М28. - С.14-15. 

7 Там само. - С.14. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Іолодомору православними українцями США в період «холодної війни» 83 





про українську традицію пом'янути саме на Зелені свята близьких померлих, а особли- 
во полеглих вояків". Є.Онацький у своїй праці зафіксував існування такого звичаю в 
українській традиційній культурі та православній обрядовості. Зеленими святами на- 
зивають одне з найважливіших літургічних свят для вірян, що традиційно відзначається 
в наступну неділю після Трійці, адже тоді пригадують усіх святих. Історія відзначення 
була започаткована задовго до християнства. Колись ним розпочинали сонячний літ- 
ній цикл свят. Українці оздоблювали домівки зеленими гілками дерев, які несли з лісу 
або «священного гаю». Такого роду вшанування природи сприймалося як шана пам'я- 
ті предків. Тому одночасно зі вшануванням природи навесні відбувалися поминальні 
обряди. На Зелені свята відвідували місця поховань своїх рідних". 

Проте чи не найважливішим елементом події стало спільне виконання гімну УНР - 
«Ще не вмерла Україна». Аналізуючи дискурс, який створювався навколо Баунд-Бруку, 
і суспільні практики щодо вшанування пам'яті жертв Г олодомору у самому осередку, слід 
звернути увагу на те, що загиблих від голоду-геноциду згадували поряд із воїнами, які жер- 
твували своїм життям заради України («жертвоприношення» за О.Еткіндом). Здається, 
що цікавою формою практичного застосування політичного богослов'я УПЦ США ста- 
ло поєднання світського та сакрального: президент УНР нагадує про християнські цінно- 
сті, а митрополит - про політичний вимір комеморації жертв радянського тоталітариз- 
му. Поєднання цих символів, важливих для ідентичності української діаспори, ще більше 
вказує на те, що творцем сакралізованого образу Голодомору був передусім митрополит 
Мстислав і середовище діаспори, пов'язане, як | він, із колишньою УНР. 

Із роками вшанування пам'яті жертв Голодомору міцно вкоренилося в образ 

3 5 ; і, 
церкви-пам'ятника, завдяки чому стало частиною постпам'яттєвого досвіду україн- 
ської громади у США |і спільним фундаментом для національної ідентичності гро- 
мади, розрізнені частини котрої конфліктували між собою. Від середини 1960-х рр. 
символи, які вперше було використано під час 30-х роковин Голодомору, визначали 
всі наступні річниці до самого кінця «холодної війни». 

Через десять років церква та кладовище у Саут-Баунд-Бруку стали місцем вша- 
нування 40-річчя Голодомору для багатьох православних українців США. У 1973 р. 
митрополит Мстислав, який тоді вже мешкав у Саут-Баунд-Бруку, підготував пастир- 
ський лист до цієї річниці та оголосив про встановлення Дня пам'яті жертв: 


«Всенародне вшанування пам'яті страдників і мучеників Великого Голоду визначаю на 
цьогорічну Провідну неділю, себто в неділю, в яку від віків наша св. церква молилась 
за душі наших славних попередників та праведників, мучеників і героїв України. Тож 
хай же і цьогорічну Провідну неділю залунають супокійні гарячі моління по всіх 
українських церквах вільного світу, скрізь там, де ми об'єднані у Хресті і, зокрема, в 
храмах найміцнішої твердині нашої нації: Української автокефальної православної 
церкви! Головні жалобні урочистості в 40-ву річницю Великого Голоду визначаю в 
осередку українського православ'я поза Батьківщиною, в Оселі Св. Ап. Андрія в Баунд 
Бруку, стейт Ню Джерзі, ЗСА, де в Провідну неділю 6-го травня, на цвинтарі церкви- 
пам'ятника, буде відправлена урочиста всенародна соборна панахида»? 





їз Програма Радіо Свобода, випущена в Нью-Йорку, яку веде Микола Французенко (у ролі «Олександр Терещенко») 
з нагоди вшанування пам'яті жертв Голодомору в Центрі Метрополії Української православної церкви в Саут- 
Баунд-Бруку. Сопипетогагіоп об (Бе 30сСб апліуєгзагу об бе Ноіодотог Бу сбе (Лгаїпіап Огстподох СВигсб ої (Фе 
ОА (Електронний ресурс): Беєрз:/ /млумг.аіктрес.ого/ацдїо/ згеп/сопитетогатіоп-30сВ-апліуетзагу-роїодотог-аКтаїпіап- 
огродох-сВигсі-пза?Ррсїїд- Ту АВ З ЛН69-дЇЗуто НХсіе0е5 НЕВ.Р'66ДрОЗСІа, мПвуті Моз Мі ПЬірВ9пазуу 

» Онацький Є. Українська мала енциклопедія. - Кн.4. - Буенос-Айрес, 1959. - С.489-490. 

5 Архипастирське послання з нагоди 40-ої річниці Великого голоду // Свобода. - 1973. - Ме51 (20 березня). - С.2. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


За Вікторія Куделя-Свьонтек 





Окрім того, що «Свобода» опублікувала пастирський лист, видання також під- 
готувало допис про цю сумну врочистість». Австралійське видання «Вільна думка» 
надрукувало коротке повідомлення про вшанування пам'яті Великого голоду у Саут- 
Баунд-Бруку». У ньому відзначалося, що врочиста панахида, котра проводиться у 
Провідну неділю, а саме в неділю після Великодня у православній церкві, присвяче- 
на пам'яті померлих, зібрала близько 5 тис. вірних, які бажали взяти участь у меморі- 
альних поминаннях. Серед присутніх були представники молодіжних організацій, а 
також українські військові ветерани. В архіві УТОЦ зберігається домашнє відео одно- 
го з учасників цих подій, на якому вдалося зафіксувати масовий характер панахиди». 
За присутності численних священнослужителів і мирян митрополит Мстислав згаду- 
вав події Великого голоду та підкреслював, що українці не повинні занепадати духом 
і вірою, оскільки настане момент історичної справедливості, а винні в Г олодоморі бу- 
дуть покарані. На увагу заслуговує й той факт, що на завершення врочистостей, як і 
попереднього разу, усі учасники події заспівали гімн УНР «Ще не вмерла Україна»»". 

За Є.Онацьким, неділя св. Фоми, Провідна неділя - це серед інших українська 
традиція відвідувати могили близьких померлих. Обрядовість цього дня споріднена 
із Зеленими святами, хоча й має більш родинне вираження»? Саме 1973 р. митрополит 
Мстислав довершив переформулювання смислу відзначання роковин Голодомору: зі 
всенародного в особисте, тобто важливе для кожного американського українця, не- 
залежно від його життєвого досвіду та політичних переконань. Таким чином під час 
40-х роковин для багатьох учасників подій у Саут-Баунд-Бруку Великий голод став 
запозиченим досвідом, що остаточно змінюється у власний (сакральне переживання 
постпам'яттєвого досвіду як власного - за К.Каньовською). Наступні 50-ті роковини 
продовжуватимуть цю традицію. 

У 1983 р. «Українське православне слово» підготувало додаток до травневого ви- 
пуску, присвячений темі Голодомору 1932-1933 рр." У Провідну неділю, 15 травня, у 
церкві-пам'ятнику відбулася соборна архієрейська літургія, яку очолив митрополит 
Мстислав, архієпископ Марко та єпископ Ізяслав, а також соборна панахида, в якій, 
за даними місцевої поліції, узяли участь до 13 тис. осіб. Згодом відбулася друга части- 
на академії в пам'ять жертв Г олодомору, котра ввібрала у себе попередні суспільні ри- 
туали, притаманні цій спільноті пам'яті. Адже співались і «Журавлі», і гімн УНР, 
і пісні на вірші Т.Шевченка»у. У дописі, надрукованому в газеті «Свобода» з цього 
приводу, особливу увагу привертає останнє речення: 


«Майже тринадцять тисяч українців були присутні в цей День всенародного 
вшануванні жертв Великого голоду тут (за підрахунком місцевої поліції, яка 
допомагала тримати лад), і всі поїхали до домів збагаченими глибшим знанням 
про трагедію України, щоб в жовтні всі як один прибути до Вашингтону, столиці, 
для всенародної демонстрації і поширення по ЗСА відомостей про ІГолготу 
України, щоб інші вчилися з нашого трагічного досвіду 1 збереглися», 





з Свобода. - 1973. - Хе84 (8 травня). - С.1. 

З Жалобні урочистості. П'ять тисяч українців з'їхалися до Бавнд-Брук // Вільна думка. - 1973. - Ме22 (27 травня). - С.1. 
з Наїодотог сопитетогатцоп апа Бісввіло об ртамез аг 5. Апдгемв Сригсб апа Сепегегу, 5оцїб Вошла Вгоок, М), Мау 6, 
1973, ргімаге уідео бот Мукоїа Ноіоуз Ко, 13:08, ОНЕС 2012-6-20 МРОЇ // Архів Українського історико-освітнього 
центру у Сомерсет (штат Нью-Джерсі; УТОЦ, ЮНЕС). 

з Свобода. - 1973. - Х284 (8 травня). - С.1. 

У Онацький Є. Українська мала енциклопедія. - Кн.12. - Буенос-Айрес, 1963. - С.1508. 

5» Українське православне слово -- |Жгаїпіап Оттбодох Мога. - 1983. - Меба. - 8 с. 

у Свобода. - 1983. - М292 (18 травня). - С.1, 4. 

58 "Там само. - С.4. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Іолодомору православними українцями США в період «холодної війни» 85 





Автор статті писав про заплановану на 2 жовтня 1983 р. загальну демонстрацію у 
столиці США. Загалом маніфестації, учасники яких засуджували тоталітарну радян- 
ську систему та вшановували пам'ять жертв Голодомору, упродовж травня - жовтня 
пройшли в багатьох американських містах. Проте згадана мала надзвичайний полі- 
тичний резонанс і підсилювала діяльність академічного середовища навколо необхід- 
ності розслідувати злочинну політику радянського уряду під час колективізації. В ній 
також узяли участь ієрархи УПЦ США, виступив митрополит Мстислав. Голодомор 
у промовах представлявся як злочин проти демократії та свободи в американському 
розумінні??. Зрештою така оцінка як злочину проти людства була тотожна з політич- 
ним богослов'ям УПЦ США. 

Спільне розуміння того, що американці (причому не тільки українського похо- 
дження) мають пригадувати в день пам'яті жертв Голодомору, можна віднайти й у ре- 
золюції президента США Р.Рейгана від 30 жовтня 1984 р., адміністрація котрого під- 
тримувала намагання української громади привернути увагу до цього питання: 


«Роблячи особливим днем ушанування жертв голоду, нам, американцям, 
надається ще одна можливість ушанувати нашу власну систему управління та 
свободи, якими ми користуємося, та нашу відданість праву на самовизначення 
і свободу для всіх народів світу. Давайте також підтвердимо нашу віру в дух і 
стійкість українського народу та засудимо систему, яка завдала йому стільки 
страждань упродовж багатьох років»о, 


Слова американського президента, який символічно наслідував митрополита 
Мстислава і своєю резолюцією надав державного статусу Дню пам'яті жертв Голодомору, 
мали переконати українську діаспори, що й вона, і її досвід важливі для демократичного 
суспільства та його влади. Доти лише голова УПЩІ США проголошував такі поминаль- 
ні дні для своєї пастви, а від 40-х роковин Голодомору - і для всієї громади Америки. 
Однак 1983 р. потреба вшанувати пам'ять жертв стала важливою не тільки для право- 
славної частини української діаспори - вона перетнула межі «українського Єрусалима» 
у США, пройшла вулицями американської столиці, змусивши СРСР до дипломатичної 
контратаки. Це, безперечно, переломний момент в історії комеморації Голодомору аме- 
риканськими громадами - кульмінаційний для періоду «холодної війни» й водночас ви- 
рішальний для православної традиції цієї царини діаспорної пам'яті. 

Наприкінці І98о-х рр. стало очевидним, що комеморація Голодомору починає 
втрачати свій православний, дещо ексклюзивний характер. Очевидно, що це зумови- 
ли внутрішні процеси, яких зазнала сама УПЦ США, а також північноамерикансь- 
ка діаспора через асиміляційні зміни 1 трансформації в політичній системі України. 
До того ж 1990 р. вже літнього митрополита Мстислава на соборі в Києві обрали 
патріархом Київським і всієї України, а 1991 р. колишня радянська республіка прого- 
лосила свою довгоочікувану незалежність. Предстоятель помер за декілька днів до 
Провідної неділі і993 р. Новий пастир і громада підтримали суспільні ініціативи, 
присвячені пам'яті жертв Голодомору, проте Проводи 1993 р. пройшли під знаком 
пам'яті самого патріарха, а не жертв радянського тоталітаризму. 





зз Кидсіа-бшідтевй Й. Екегпаї Метогу: Мопитепіз ап Метогіаіз об «Бе Ноїодотог / Тгап5. С.К.Тогг, Богемогі 
Е.Е.Зузуп. - Ефтопгоп; Тогопго; Стасом,, 2021. 

9 Всарап В. Ргосіатагіоп 5273 - Сопитетогаціоп об "Бе Стеас Батіпе іп бе МЛкгаїле опіїпе Бу Сегбагі Регегз апа |обл 
Т. Ж одісу, тБе Атегісап ргезідепсу рго)єсс. - Осгобег 30, 1984 |Електронний ресурсі): Берз:/ /млум. ргезідепсулісві.еди/ 
поде/260555 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


36 Вікторія Куделя-Свьонтек 





Таким чином, 6о-та річниця пам'яті жертв Голодомору мала відбуватися вже за 
часів незалежності Україні та спільними зусиллями українського й американського 
громадських комітетів. Однак цього разу в Баунд-Бруку не було заплановано окре- 
мих заходів, православні українці мали брати участь у загальних заходах передусім 
просвітницького характеру". Це стало принципово новим вираженням відзначення 
пам'яті жертв Голодомору в діаспорі США. Голова американського комітету ГІунчак 
так коментував свою концепцію: «На нашу думку, відзначення бо-річчя Великого го- 
лоду не варто обмежувати певними днями - є важливим якнайбільше пригадати і 
для своїх людей, і для чужинців, донести до їхньої свідомості цей факт, що комуніс- 
тична тиранія у ХХ сторіччі своєю головною жертвою зробила український народ»? 

Звернімо увагу, що сам допис про плани комітету надруковано напередодні пра- 
вославного Великодня 1993 р., але цього разу релігійні ритуали, напрацьовані роками 
громадою в Баунд-Бруку, не відігравали найважливішої ролі. Ідеологічне протисто- 
яння між СРСР і США перестало бути ключовим топосом, який допомагав усвідом- 
лювати перевагу американської демократії над радянською тиранією, адже протисто- 
яння вже не було, не було політичного богослов'я УЇЩ США та його основного 
ідеолога. До того ж на початку 1990-х рр. коли релігійне життя в Україні лише почи- 
нало відроджуватися, релігійні метафори могли бути неприйнятними для секуляри- 
зованого пострадянського українського суспільства, хоча частково вони справді були 
спільними як для діаспори, так і для мешканців незалежної України. У цей період 
вони зазнаватимуть численних трансформацій та про певний діалог або тотожність 
православних символів між діаспорою й історичною Батьківщиною можна говорити 
лише на початку ХХІ ст. 


жжж 


Проведене дослідження доводить, що православну громаду (вірних УПЦ США) 
можемо вважати творцем символічної фігури Голодомору як фундаменту української 
ідентичності. Від самого початку церква-пам'ятник розвивалася як місце пам'яті тра- 
гедії передусім для православної частини діаспори. Напередодні й під час тривало- 
го будівництва (1955-1965 рр.) вона ставала місцем відзначення річниць Голодомору 
в 1953 та 1963 рр. і продовжувала відігравати важливу роль у наступних роковинах 
упродовж періоду «холодної війни». 

Починаючи з 1950-х рр. українська діаспора проводила низку акцій, спрямова- 
них на привернення уваги до подій 1932-1933 рр. у радянській Україні. Ранні форми 
вшанування жертв Голодомору в «місцях пам'яті» мали глибоко релігійний харак- 
тер, що свідчить про те, що ця травма вочевидь осмислювалась як «жертвоприно- 
шення» мучеників за волю України (як про це писала релігійна українська періоди- 
ка у США). Народна традиція пам'яті померлих і християнська традиція вшанування 
пам'яті мучеників за віру були першими такими топосами, до яких звертались укра- 
їнці Північної Америки (особливо православні), ушановуючи жертв радянської вла- 
ди. Загиблі під час Голодомору згадувались як «невинні жертви», «невинно вби- 
ті», «невинні мученики», а боротьба українців за незалежність - як «українська 
Голгофа». 





з Свобода. - 1993. - Ме70 (14 квітня). - С.1, 3. 
2 Там само. - С.3. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Комеморація Голодомору православними українцями США в період «холодної війни» 87 





Сакральний вимір пригадування жертв Голодомору був пов'язаний із почуттям 
морального обов'язку по відношенню до цього покоління як частини громади. І у 
цьому випадку йшлося про бажання діаспори невпинно нагадувати демократичним 
суспільствам про жертви комунізму. Це символічно, оскільки є свідченням амери- 
канців українського походження про досвід цього покоління. 

Безперечно, «місце пам'яті» Баунд-Брук поєднувало у собі як релігійний (або 
навіть екуменічний), так і світський аспекти. Під час церемонії відкриття жертви 
Голодомору згадувалися нарівні з тими, хто поклав життя, борючись за українську 
незалежність, що надавало їхній смерті значення глибоко релігійно пережитих націо- 
нальних втрат. Маніфестації, що супроводжували послідовні роковини у цьому місці 
пам'яті, мали світський і патріотичний характер. «Спільноти пам'яті», зосереджені 
навколо цієї церкви-пам'ятника, звели її власним коштом як утілення бачення того, 
що Голодомор означав не стільки, зокрема, для них як українців, скільки загалом для 
українців як нації в їхньому розумінні. Іншими словами, релігійні символи було ви- 
користано для створення глибоко духовного відображення Голодомору, на що взору- 
валася загальна діаспорна комеморація цієї події. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


ї. Пепузепко, М. (2018). Зазгаїпіпо Бе Вафегіала іп ехіїе: сопитетогаціоп апа гітпаї Фигіпо "бе Со!д Маг. Р.Моїгев (Е4.). Морі) 

Атергісап ФФигорез апа ре Соід Й/аг, 310-325. Стала Карідз, МІ: Х/Шат Еегатапя Рибізбіпо Со. 

2 ОепузепКо, М. (2018). ТРе Оугфодох Срикеф іп. СЛегаїпе: а сетигу о) зерагайоп. ГеКаїк, ПП, Могов Шіпоїз (піуегвігу 

Ргез5. 

3: Депузепко, М. (2020). Ехріаїпіпа МКгаїпіап апгосербаїу: роїїгісв, Бізгогу, ессісвіоіору, апа Бе Рагаге. Салайтап 5Їасопіс Раретз, 

62(3-4), 426-442. Воеттісусд гот: Бгрег/ /Чої. огр/10.1080/00085006.2020.1834706 

4. | Ефіпд, А. (2013). ИМ/агред тоигиіпе: яоміся орфе ипдсай іп Ре Іапа ор'іре ипфигіга. Зкапбогд, СА: Згапбога Мпімегзігу Ргез5. 

5: Нізер, М. (2011). Рокоїепіе розгратієсі (М.Вогомзкі 8: М.Зибдієга, Тгапз.). Дідазкайа: Сахсіа ісаїтайпа, 105, 28-36. 

іп Ройзбі). 

6. Капіомузка, К. (2004). "Метогіа" і "розгратієс" а апігороїорісгпе БаЧапіє уузрбіпогу. одаскіс Зтндта Етостарїсгпе, 43, 

С.Е.Кагрійзка (Е4.). Содліспле і піссодліеппе: о музрбіпогомовсі му геаїасі Длізісізге) Боді, 9-27. |їп РойзБі. 

уд Капіомізка, К. (2013). Розгратієс. Р.Огіомзка (Е4.). Ратієс: ге/сягу 1 ісгуома - Метогу: горімістя апа ісурйормісз, 38-44. 

Ктакдбуу: Місфгупагодоме Септгит Киїгиту. |їп Розі. 

8. Капіомузка, К. (2014). Розгратіес. М.Загуцег ЖОоїзКа 8г В. Ттаба (Ед5.), 7. Каїска (Соор.). Мод тетопапаї: Їскзукоп Вийигу 

ратіссі, 389-392. Магвгамта: ХУудамуіссуо МацКоме 5сПоїаг. (іп РоїїзВ| 

9: Комаї, У. (Е4.) (1961). 5/лйпо-КРиихрерошяїге оФоізіа. МіаХогі; СБіКкаро: 5ріїка уугуоіепліа (Жгаїпу - Ктаїоуа пргама у 55БА. 

Па Обгаїпіалі). 

10. Комаїсрик, О.О. 8: Магизук, ТУ. (2010). Ноїодоток 1932-1933 ук. о СКУК і шкпаїпука Фіахрога Ріспісрпої Атегубу. 

СВегпіутві: Мазбі клубу. (іл Отаїпіаг). 

11. Кидсіа-бміатек, МУ, (2021). Биегпаї тетогу: топитетіз апа теторіаія ор Фе Ноіодотог (С.К.Лоїгт, Тгапз.; Е.Е.бузуп, 

Еогемуога). ЕЧтопсоп; Тогопто: Сапафіап Ілясісике об (Лкгаїпіап 5глдісв Ргезз; Стасом/: Кзісрагпіа АКадетіска. 

12. | Київеуусі, У. (2013). Еуоїйиквіїа Кргатобидиуапліа у розеїспліакВ иктаїп5кої діазрогу. Пелайпяка акайстіїя тузісізіва, 21, 
87-96. |їп Сгаїпіалі. 

13.  Магрієз, Ю. 8с 5кгурпук, О. (1991). Раггіатс М5гузіау апа геуіуа! об "бе |кгаїпіап Аисосербаїоия Отфбодох СВигсі. 
Тре СЛегаїпіат Й/есііу, 1, 7. 

14.  Опагзкуї, Хе. (1959). Мрудіпука тайа спізукіорсайа (Кл.4). Ваєпоз-Аігез: Адтіпізсгасага САР'5 у Агрепгупі. (іп Мкгаїпіал). 

15.  Опагзкуї, Хе. (1963). Мегаїпука таіа стізукіоредйа (Кп.12). Виєпов-Аітез: Адтіпізгасага ГАР'ТЗ у Агеепгупі. (іп ОКгаїпіал). 

16. | Заглемуісі, У. (2002). ТРре (Легаїпіат Йтазрога. Т опдоп: Коицедре. 

17.  З5БеусбиК, О.А. (1997). Маїліопайпо-кийиті іпизіаїуру ивгаїпжої діазрогу (Кітеіз 50-КР - росрагою 90-ЮР гр. ХХ зі.). Куїм: 
Вадпуї Кгаї. п Обгаїпіалі). 

18.  Бузуп, Е.Е. (2003). ТЬе тБіга гебітів об'Бе МЛкгаїпіап Аштосерраїоиця СВБигсі апа кБе геЇідіоця зікнатіоп іп Кгаїпе, 1989-1991. 
5.РіокБу с Е.Е.Зузуп (Еаз.). Кс/рідт апа пайоп іп тодегп (Легаїпе, 88-119. Едтопсоп; Тогопго: Сападіап Іо5гісиге об 
Октаїпіап 5гиадіс5 Ргез5. 

19.  бузуп, Б.Е. (1999). Те ОКгаїпіап Батіпе об 1932-33: Бе гоїс об "Фе Мкгаїпіап 4іазрога іп гезсагсб ап рибіїс 4ізсиззіоп. 
1, СВогбаііап, С.5Бігіпіап (Е4з.). ЗУндшся їп сотратайте репосіде, 182-215. Ї опдоп: МасМіїап. 

20.  Бузуп, Е.Е. (п.4.). ТРе (Лепаїпіат Оріродох СРигсі: тетогу апа тетомайтзайоп ор ре Ноїодотог. Кокгісчед вот: Беєрз// 
Боїодотог.са/ур-сопгепи/пріоад/2016/05/боппаїгооік.раЄ 

21.  Уїедіспісісу, П. 8є ВидКоу, Р. (2013). Хагисфпуїяіа Ріораїпоро риогузіоїатиіа: Ткарейійа Реїуюоро Ноїоди 1932-1933 ги. 
о (Дрпаїні о ропіскяі Чероїоапої ріїпу" 1945-1991 уг. Куїм. |їп (Лкгаїпіал). 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Вікторія Куделя-Свьонтек 





М ктогіа КОЛОЕІ.А-5/ТАТЕК 


Госгог ої Нізгогіса! 5сіепсез (г. Наб. іп Нізгогу), Досепо, 
Ідзсісиге об Нізгогу ап Агсбіма! 5гидісв, 

Редаровіса! Опиіуетзісу об Ктакду 

(Ктакоу,, Роіага), міктогіа КадєЇазміасек Фотаї. сот. 
ОБКСІЮ: Біерег/ /огсід.оге/о000-0001-9559-0784 


Сопипетогагіоп об све Ноіодотог Бу Огєбодох 
Окгаїпіапз5 об "бе 05А Дигіпо Фе Соій У/аг 


Абзігасє. ТБе ОКгаїпіап сопитипігу іп Могеб Атегіса ріауей ап ебвепгіа! гоіе іп «Бе іпбогтагіоп 
сатраїдп іп «ре М/езгегп ргез5 абоцг Фе з5ікцаціоп іл «ре |Жгаїпіап 595К. іп 1932-1933 ап іп 
ргомідїіпо її роззібіє аззізгапсе го се 5гагуїпоя. Іагег, Бебіппіпя іп (ре 19505, гБе роїісіса|, зосіа, 
апд сиїсига! асгіуігіев об 5оппе об ії5 плегабего утопії гаке рагі іп гбе сопитетогагіоп об гбе 
Ноіодотог іп «Ве ЮОпігей 5гатез. Номуєуег, дезріге гРе Бізгогіса! зідпібісапсе об гБе гоіе ріауей 
Бу Фе Могії Атегісап 4іазрога іп сБіз ргосез5 дигіпо «бе Соїд Маг, «біз горіс Баз пог Бесп 
завбісіепду згадісд іп Бізгогіса! зсіепсе. Соаі. ТБе ашірог Ваз 5ес а бип4атепгайу пем/ роаі Юг 
Бізсогіортарбу іп гесепі усат5 го сопзідег ре дїзсошгве сгеатед Бу (ве ПОС об бе |5А агоцлі 
соптетогагіпо їБе уїсцітав об "ре Ноїодотог ої 1932-1933 4шгіпо "Ве Сої!д ХКаг. 5Бе геНестеї 
Беге «Фе сопаитетогагіпо аппіуєгзагієз іпігіаціуєв цзіпо Бу «Бе сопипипігу бога 5г. Апгему 
Метогіа! Сригсі, ЩКгаїпіап Огібодох сагредга! іп Зоб Вол Вгоок (МІ). Мегродоіобу. 
Іл «Фе агсісіе, «Бе ашфог арріїсд а 4ізсигвіуе-совпійує арргоасі. Маїп гезиіїв об «Бе гезсагсб. 
ТЬе ашібог ргезепіз (Ве шіаіп сопсійзіоп5 аБоші Боху кре Отсбодох | Ккгаїпіап5 об Аптегіса 
гететБегед Фе уістітя об (бе Ноїодотог Фигіпо Бе 1950" ап 19805 уресфег апа ПБоуу бе 
саїсиге об Ноїофотог тепогу іп (Бе Могії Аптегісап Чіазрога сбапоред; Баг плегаррог5 
дотіпатед «Фе риНіїс зрасе об «Фе (кгаїпіап 4іа5рога іп Атегіса ап бу геу. Вазе оп гбе 
апаїувед зоигсев. ТЬе ашібог сопсішдєев гає зіпсе (фе 195075, "ве Їкгаїпіап 4іазрога Баз сагтієд 
сис а зегіс5 об асціопз аїтед ас Фгаміпо асепгіоп го гБе суспіз ої 1932-33 іп Зоміес |ЛКкгаіпе, 
мбісб. іпбиепсед «Фе іпіцаціоп об асафетіс гезеагсі апа (ре Боглагіоп об зосіа! оріпіоп оп 
Фе Юпп ап папівезгаціоп об Зоуісс гогаїїгагіапізт. с році Бе погед гбас (бе сапу Богті5 
ов сопатетогаціоп об «(Бе Ноїодотог іп "ріасез об плеглогу" ууеге Чееріу геїідіоця іп пагиге, 
іадісаціпо Бас Фе НоЇодотог їгашта угаз аррагепіїу шпдегягоод аз а "засгібісе" об плагіуг5 
Юг Фе їеедот об Жгаіпе (аз (Хгаїіпіап геїідіоц5 регіодісаїіз іп гБе |У пігей 5гагев уутоте абоші 
їб. ТБе ОКкгаїпіап сгадісоп ої сопатегтогатіоп ої (Бе сад ап кре СБгі5йап гадійоп об 
Бопоишгіпо (Ве тетогу об плагіуго Бог «Реіг баб ууа5 (Бе Ніг5г гороє сфовеп го ЩКкгаіпіап5 іп 
Могії Атегіса (таїпіу Огсбодох) іп Бопоиг об уісгітя об Бе Зоміес геріте. ТВе уіссіт об "бе 
Ноіодотог уеге гевсітед го а5 "іппосепг уіскіт5", "іппосепЇу КіЙед", "іппосепі пагсутя", ап 
фе 5сгиовіє об (Ккгаїпіапя бог іпдерепделсе - а5 " МЖгаїпіап Соізогра". Те засгед йтепзіоп ої 
сопитетогагіпє Ноіодотог уістіпя угаз аззосіатед угії а 5епзе об плога| Фигу го тре Ноїодотог 
єспегаціоп «Баг угає раго об сбе сопаплилісу. Ап іп сфіз са8е, іс угаз абошо Бе Фезіге об гБе 
Чіазрога го гетіпа ге уісгітя об сопититпізт го Фепосгагіс 5осіегіев соп5галу. Їс із зутаБоїіс, 
а5 її із еуіфепсе об (Фе гезгітопу об Атегісап5 об МКкгаіпіап дезсепі аБоші гБе ехрегіепсе об гбе 
НоЇіодотог депегагіоп. 


Кеумуогів: Ноіодогпог, сопатетогасіоп, Соіф М/аг, (Хкгаїпіап Огібодох Сбигсоб об гбе 
УЗА (ОС об бе 054), сопатипігісз об тетогу. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Антоніна БЕРЕЗОВЕНКО 


кандидатка філологічних наук, 

доцентка кафедри української мови, літератури та культури, 
Національний технічний університет України 

«Київський політехнічний інститут ім. І.Сікорського» 
(Київ, Україна), Бегегоуепкоотаїї. сот 

ОКСІЮ: Бигрег/ /огсід.огр/ооо0-0002-8681-072Х 


Православ'я як чинник політичної 
мобілізації суспільного буття України та Болгарії: 
історичні паралелі й сучасні тенденції 


РОЇ: Бигрз./ /Чої. оге/10.15407/1! УДК: 94(477) 


Анотація. Мета дослідження - проаналізувати мобілізаційний вплив православ'я 
в різноманітних проявах суспільного розвитку України й Болгарії у соціокультурній і 
політичній сферах в історичній перспективі та на сучасному етапі. Методологічну основу 
становить комплекс методів, у тому числі порівняльно-історичний, а також компаративного, 
дискурс- і контент-аналізу. Новизною є визначення й порівняння мобілізаційного 
впливу православ'я як чинника соціополітичних та культурних змін в Україні й Болгарії. 
Не заперечуючи того, що секулярність виступає іманентною характеристикою сучасної 
політичної організації держав європейського ареалу, стаття розглядає православ'я як 
джерело легітимізації влади вказаних країн. Мобілізаційна роль православ'я в націє- та 
державотворенні аналізується як частина їхньої внутрішньополітичної динаміки і як предмет 
зацікавлення зовнішньополітичних сил. Оскільки обидві країни були й залишаються частиною 
так званої сфери інтересів Російської Федерації, то розглядаються особливості реалізації цього 
впливу. У дослідженні робиться висновок про те, що, незважаючи на принципову відмінність 
характеру впливу РФ на православне церковне життя України й Болгарії в ретроспективі, 
сьогодні цей вплив націлений на перетворення обох держав на частину «російського світу» 
подібними методами. У цьому світлі спеціальну увагу приділено розгляду явища семіотичного 
аутсорсингу, тобто присвоєння культурно цінних лінгвосеміотичних знаків через їх включення 
у власну культурну парадигму як питомих. За умов типових нині гібридних форм політичного 
протистояння (у тому числі інформаційного) саме «перековування» символічно цінних знаків, 
себто вузлових для національного історичного наративу елементів національно специфічної 
лінгвосеміотичної сфери, стає впливовим інструментом реалізації чужих для даної держави 
політичних інтересів. Тож роль мобілізаційного потенціалу православ'я в досліджуваних 
країнах набуває особливого значення в контексті творення їхнього історичного наративу та 
національно-державного буття у цілому. 


Ключові слова: православ'я, політична мобілізація, Україна, Болгарія, Росія. 


Православ' я як соціальний феномен є глибоко зануреним у культурні традиції 1 
України, і Болгарії. ЦІ дві вражни займають унікальне місце серед слов 'янських наро- 
дів, оскільки саме з ними пов'язані витоки творення тих духовних та гуманітарних 
ідеалів, які радикально вплинули на релігійне, політичне і суспільне життя інших на- 
родів слов'янського ареалу. 

Традиційно Болгарія постає в історичній літературі як країна, з якої православна хрис- 
тиянська доктрина поширилася серед інших слов'ян (7864 р) у результаті просвітницької 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


90 Антоніна Березовенко 





діяльності святих Кирила й Мефодія - через створення ними слов'янської азбуки та 
переклади священних текстів літургійною мовою, зрозумілою для всіх слов'ян. 

Україна зі своєю столицею Києвом стала центром, де відбулося хрещення Русі 
та звідки християнство поширилося на решту східнослов'янських земель. Завдяки 
цьому Київ увійшов в історичний наратив із визначенням «мати городів руських», 
яким підкреслювалася його провідна роль серед інших міст Русі. У наші дні це тра- 
диційне розуміння зазнало ідеологічно зумовлених інтерпретацій. Останні роблять 
Київ (та Україну у цілому) привабливим предметом для експансіоністських інтере- 
сів Російської Федерації, яка докладає неабияких зусиль для конструювання міфу про 
власну вищість і свою роль «старшого брата/сестри» всіх східних слов'ян за рахунок 
зазіхання на спадщину давньої української історії, котра розгорталася довкола Києва". 

Примітно, що попри перервний характер їхньої державної історії і тривалі пе- 
ріоди іноземного панування як Україна, так і Болгарія зберегли енергію й вітальність 
православ'я як основної релігії на своїх теренах». В обох країнах це дало поштовх до 
інтенсифікації культурного розвитку. ДА це, своєю чергою, стимулювало соціополітич- 
ну мобілізацію українського та болгарського народів упродовж різних періодів істо- 
ричного розвитку. 

Говорячи про Болгарію, слід відразу вказати на ранні переклади Біблії ста- 
рослов'янською мовою. Рукопис Євангелія, написаного середньовічною болгарською, 
Тетраєвангелія Івана Александра 1355-1356 рр. уважається одним із найважливіших у 
середньовічній болгарській культурі. Ще більш важливим стало створення (впродовж 
1760-1762, рр.) «Історії слов'яноболгарської» у Зографському й Хілендарському мо- 
настирях болгарським монахом Паїсієм Хілендарським, - книги, чия поява ознамену- 
вала початок Болгарського Відродження. Традиційно ця праця розглядається як один 
із найбільш потужних стимулів національної мобілізації, як поштовх, що спричинив- 
ся до зростання й консолідації національної свідомості болгарського народу. До таких 
стимулів належить і доробок послідовника Паїсія - Софронія Врачанського, який 
переклав із грецької та старослов'янської мов на сучасну болгарську зібрання право- 
славних текстів для щоденного читання. Під назвою «Кириакодромион, сиреч не- 
делник» (806 р.) ця робота стала першим текстом, написаним й опублікованим су- 
часною болгарською мовою. Вона з'явилася саме тоді, коли було необхідно утримати 
традицію Тирновської патріархії, яка передбачала використання болгарської (навіть в 
її архаїчній формі), а не грецької мови у церковному богослужінні. 

Паралельно можна простежити мобілізаційний вплив православ'я в Україні 
через історію видання священних текстів. Ідеться передусім про публікацію 1580- 
1581 рр. Острозької Біблії, найбільш раннього повного точного слов'янського пе- 
рекладу (переважно з грецької) всіх 76 біблійних книг на старослов'янську мову 
з відносно нечисленними українськими включеннями". Публікація відбулася під 





| Ця вербальна формула походить із «Повісті временних літ» Лаврентіївського ізводу (див.: Електронний ресурсі: 
Бигри/ Пігоруз.ого, па/Їаугіес/Пауг01 Б итн16390). 

2. Те, що Володимир Хреститель був київським князем, а не московським, як і те, що в Х ст. не існувало геополітичних 
одиниць «Москва» та «Росія», у наративі, яким В.Путін воліє легалізувати окупацію Криму, замовчується. Сам 
наратив спирається на давно сформований «євразійський» варіант російської імперської ідеології, згідно з яким 
українці, «великороси» й білоруси нібито становлять «триєдиний російський народ». Ця ж «єдність» мусила мати 
«православно-християнську ідентичність», зіперту на «ідею Києва» як «непорушну православну віху в долі Госії», на 
«стійкість київського архетипу» (див.: Ткаченко В. Євразійство // Політична енциклопедія. - К., 2011. - С.251). 

з Войналович В. Релігійні організації в Україні // Політична енциклопедія. - К., 2012. -С.632; Темелеки Х. 
Избор на екзарх и вдигане на схизмата // История. Православието в Бьлгария, 2017 |Електронний ресурсі: 
Бигрях/ /мумуму.Бе-ратгіагзріа Бе, 

1. Див. Хом'як І. Непересічна особистість Мелетія Смотрицького // Наукові записки: Серія «Філософія». - Вип. - 
Острог, 2008. - С.78. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Православ'я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії... 91 





покровительством українського аристократа князя Костянтина Василя Острозького, 
якого називали «некоронованим королем Русі», нащадка київської династії 
Рюриковичів 1, вірогідно, хрестителя Русі Володимира Великого». Це стало серйоз- 
ним важелем у намаганнях князя Острозького задовольнити як власні особисті полі- 
тичні амбіції (стати «коронованим королем»), так і втілити масштабніші політичні 
задуми, установивши Острозьку патріархію в Острозі та посиливши позиції право- 
слав'я як основного складника руської ідентичності. Як відомо, кількість примірни- 
ків становила приблизно 1500-2000 і не могла не вражати. Острозька Біблія була 
прийнята як канон у східній православній церкві й мала винятковий вплив на мо- 
білізацію національного самоусвідомлення в українських землях. Це був завершаль- 
ний акорд у політичній мобілізації, який відображав тенденцію проектування «кня- 
зівської України» під проводом князя, рівного іншим правителям Європи. Дле цей 
проект був не єдиним. Майже одночасно на порядку денному з'явився інший про- 
ект - козацької республіки", 

У контексті цього козацько-республіканського проекту, який Н.Яковенко нази- 
ває «новою історичною програмою», навіть ще більш важливою стала публікація чо- 
тирьох книг Пересопницького Євангелія 1561 р. - першого перекладу канонічного 
старослов'янського тексту українською мовою, наближеною до розмовної. 

Сьогодні ця книга зберігається в Національній бібліотеці України ім. В.Вернад- 
ського в Києві та є символом національної державності. На ній кожен новообраний 
очільник України складає присягу. Це стало центральним елементом інавгураційного 
ритуалу президентів - дії з потужним мобілізаційним потенціалом. 

Іншим важливим проявом соціальної мобілізації в Україні стала реставрація 
православної митрополії", «висвяченої під козацьким покровом 1620 р. патріархом 
Теофаном"». Досягнуте завдяки зусиллям Петра Сагайдачного відновлення право- 
славної ієрархії в українських землях відігравало роль чинника збереження самої- 
дентифікації православних громад. Це посилювало розуміння не тільки їхньої окре- 
мішності від поляків-католиків, але також і від московитів (яке було взаємним). 
Як зазначає С.Плохій, московська влада не тільки не вважала православну віру ру- 
синів за істинно православну, але навіть не вважала її і за істинно християнську, адже 
заборонялося ввозити православну богословську літературу з Русі, а деякі книги на- 
віть спалювали?. На це ж звертає увагу й російський історик О.Міллер, підкреслюю- 
чи, що «Московська церковна влада вимагала повторного хрещення навіть від пра- 
вославного духівництва, яке прибувало з Малоросії до Москви на початку ХУП ст, 
оскільки не вважала його бездоганним», У цілому російське православ'я традицій- 
но мало характер «монархічного православ'я»" чи «майже абсолютної монархії», 





5 Яковенко Н. Василь (Костянтин) Острозький // Історія України в особах: Польсько-литовська доба. - К., 1997. - 
С.119-128; Її ж. Некоронований король Русі (Електронний ресурсі: Бигром/ / м/м/мигадіовудбода.ого (27 лютого 2008 р.); 
Кралюк П. Острозька Біблія та філософсько-богословська думка в Острозькій академії // Наукові записки: Серія 
«Філософія». - Вип.4. - С.3-13; Євсеєва Т. Острозька Біблія |Електронний ресурс): Боерзг/ /мумум упат.сопіла/Б/07120)/ 
» Яковенко Н. Некоронований король Русі... 

7 Ця митрополія була знищена Берестейською унією в 1596 р. 

з Плохій С. Походження слов'янських націй: Домодерні ідентичності в Україні, Росії, Білорусії / Пер. з англ. - 
К., 2017. - С.211. 

7 Там само. - С.259. 

ю Миллер А. Украйнский вопрос в политике властей и русском общественном мненим (вторая половина ХІХ в.). - 
Санкт-Петербург, 2000. - С.31. 

п Явдась М. Українська автокефальна православна церква: Документи для історії Української автокефальної 
православної церкви. - Мюнхен; Інгольштадт, 1956. - С.17. 

з Див. Калистос (Й/аго) А. Сьборност и главенство в православната цьрква // Свят. - 2019 |Електронний ресурс) 
Бигряг/ /мумуму. зуес.Бо; 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


92 Антоніна Березовенко 





у той час, як українська церква - більш парламентарний і народний, тобто була 
«більш живою, секуляризованою і життєрадісною»"?. 

Ці ж важливі риси мало й болгарське православ'я. Назагал для обох країн було 
притаманне прагнення до духовної гармонії і співпраці, базоване на свободі, єдності, 
відданості релігійній традиції, як вона інтерпретувалася екуменічними соборами схід- 
ної церкви. Її компонентами були соборність - вирішення питань церковного життя 
спільно священством 1 парафіянами, виборність - демократичні вибори церковного 
керівництва, автохтонність ієрархів, включно з предстоятелем, які обираються з чис- 
ла місцевих кандидатів і не потребують рекомендації Москви чи Константинополя. 
Дя традиція, що єднала священство і звичайних вірян, збереглася й нині як осново- 
положний принцип обох церков - української й болгарської", 

Звичайно, міра, до якої секулярні учасники були включені у церковне життя, 
у різні історичні періоди була різною. Як факт цей стан речей приймається і при- 
хильниками, і противниками української автокефалії, хоча російські джерела оціню- 
ють його негативно. 

Іншою важливою мобілізаційною силою самозбереження українського суспільства 
була ренесансна традиція організації православних братств та братських шкіл (перше 
з яких задокументоване 1463 р.). Києво-Могилянська академія (заснована 1632. р.) по- 
стала з об'єднання двох таких шкіл. Вона стала провідною освітньою інституцією ви- 
щого типу в Україні ХУП-ХУПІ ст. і тривалий час була єдиним навчальним закла- 
дом такого рівня для всіх східних слов'ян, справляючи непересічний інтелектуальний 
вплив на православний світ у цілому. Де, безумовно, підносило національну самоо- 
цінку та консолідувало суспільство. 

Значущість мобілізаційного потенціалу братств спонукала російську владу до 
спроб «приватизувати» цю практику й наново впровадити її з користю для себе". 
У результаті такої політики православні братства стали об'єктом та інструментом ін- 
клюзивної асиміляційної політики Російської імперії. Сама ідея братств, їх демокра- 
тична традиція й об'єднавчий дух, який зберігався в пам'яті поколінь українців, були 
поставлені на службу імперії. Не випадково, на противагу цим, офіційно підтримува- 
ним царатом, братствам 1846 р. з'явилося таємне Кирило-Мефодіївське братство як 
справжній послідовник старої київсько-православної традиції, зіпертої на принципи 
православної моралі, освіти, індивідуальної свободи. 

У міру послаблення імперського тиску після Лютневої революції 1917 р. україн- 
ське православне священство активізувало свої мобілізаційні зусилля, спрямовані на 
націоналізацію церкви. Українська мова впроваджувалася як мова церковних служб, 
відновлювалися принципи соборності та виборності як фундаментальні для церков- 
ного життя, але найважливіше - було відновлено автокефалію Української православ- 
ної церкви (хоча процес визнання тоді завершити не вдалося)". 





З Харьковщенко Є. Релігійно-політичні еліти в українському православному автокефалізмі // Еліти і цивілізаційні 
процеси формування нації. - К., 2006. - С.190. 

з Примітно, що типовий для РІ брак демократизму стимулював появу наукових інтерпретацій, що прагнуть змінити 
«монархічний» вигляд російської церкви на «демократичніший» через презентацію її як «суб'єкта громадянського 
суспільства» (див.: Осипов О., Аверьянова Д. Православная церковь современной России в системе гражданского 
общества // Социум и власть. - 2019. - М93(77). - С.16; Рудка Н. Церковь как субьект гражданского общества и обьект 
государства // Поиск: Политика. Обществоведение. Искусство. Социология. Культура. - 2015. - Мо49(2) - С.66- 78). 
зу цьому перетворенні символічно цінних для української церкви організацій на інструмент російщення легко 
впізнаються сучасні прийоми лінгвосеміотичного аутсорсингу Росії (див.: Березовенко 4. Після Майдану: образи України 
і Росії у політичному дискурсі Росії // Наукові записки ШІЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН України. - Вип.3/4 (95/96). - 
К., 2018. - С.289). 

1є Див. докл.: Бондаренко 8., Еленский В. Религия и церковь на Украйне в контексте украйнско-российских отношений // 
Украина и Россия: общества и государства. - Москва, 1997. - С.181-204. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Православ'я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії... 93 





Ці зусилля були послідовними й енергійними впродовж усього періоду 
Української революції 1917-1924 рр.» продовжувалися під час радянських утисків в 
Україні та поза її межами. Після 1991 р. роль православ'я як мобілізаційного чинника 
політичного процесу в нашій країні почала зростати. Утім ані зусилля 1920-х рр., ані 
часів незалежності після розвалу СРСР не були повністю успішними. Навіть надання 
томоса про автокефалію 2018 ро яким було відновлено самостійність Православної 
церкви України, не стало подією, яка остаточно припинила 6 російський церковний 
вплив. Більшість українських парафій, підпорядкованих Московському патріархату, 
і далі належать до нього, а питання прискорення процесу їх переходу до ПЦУ зали- 
шається суперечливим. Утім відкрите засудження втрати українською православною 
церквою суверенітету більш як на три століття та видача їй томоса є подією з винят- 
ково важливими наслідками. Існування «об'єднаної, незалежної Української право- 
славної церкви не тільки підриває проект "російського світу", воно зводить нанівець 
саму претензію вважати українців і росіян одним народом». 

Для Болгарії періодами найвищого піднесення суспільної мобілізації були часи 
після Квітневого повстання 1876 р. та російсько-турецької війни 1877-1878 рр» 
коли Берлінський конгрес 1878 р. проголосив відновлення болгарської державності. 
Провісником цієї ключової для процесів націє- й державотворення події було вста- 
новлення Болгарської екзархії", оголошеної султанським" ферманом 1870 р. та наступ- 
ним встановленням 1872, р. автокефалії болгарської церкви (чого Константинополь не 
визнав, і 16 вересня 1872. р. оголосив її «схизматичною»). Екзархія стала першою ін- 
ституцією, яка репрезентувала інтереси болгарського народу перед Високою Портою. 

Так породжені у глибинах болгарської православної церкви мобілізаційні ім- 
пульси спричинилися не тільки до відродження духовної автономії, але також до від- 
новлення національного суверенітету. Зі встановленням екзархії священство й монахи 
стали активними учасниками секулярних соціальних процесів. Отже «церковне пи- 
тання» у сучасній Болгарії є явищем, глибоко вкоріненим у суспільній перцепції бол- 
гарського православ'я як феномен, що майже тотожний болгарській незалежності. 

Сьогодні, попри очевидно секулярний характер суспільного життя України та 
Болгарії, неможливо ігнорувати значення церковного питання. Це привертає увагу 
ще й тому, що впродовж періоду між кінцем Другої світової війни та падінням то- 
талітаризму церковний дискурс перебував в обох країнах на маргїнесі суспільного 
життя, хоча ступінь маргіналізації був різним. Якщо в Україні домінував агресивний 
атеїзм радянського типу, то у соціалістичній Болгарії православ'я не було повністю 
витісненим із суспільної практики". Більше того, наприкінці Другої світової (22. лю- 
того І945 р.) було покладено кінець 73-річному періоду «схизми» між Софією й 
Константинополем. Вселенська патріархія видала БІ томос і визнала її автоке- 
фалію. А відразу по смерті И.Сталіна 1953 р- Ш Болгарський церковний собор від- 
новив патріархію та обрав предстоятеля. Примітно, що всі ці кроки здійснювалися 





1 5ремг . А Тотоз бог ОЖктаїпе'я Огіподох СВигсв: «ТБе Еіпа! 5сБізт?» // ІСІ5 - Іптегпаціопа! Сепіте бог Девепсе апа 
Зесигігу, /апиагу 10, 2019 |Електронний ресурсі): Биерз:// ісдз.есе/а-сотов-Ког-иКтаі пезогродох-свигср- ре-Блаї-зсбізт/ 
з Екзархія - незалежна церковна організація, заснована на принципах соборності, виборності та автохтонності 
ієрархії (див.: Маркова 3. Бьлгарска екзархия: 1870-1879. - София, 1989 - 398 с.). 

і Для Османської імперії концепту нації у секулярних вимірах не існувало. «Існував лише концепт зграї, влада над якою 
покоїться не у цьому світі, а в раю. Султан же, деспот чи правитель є гарантом божественного порядку на землі» (див.: 
Апарпояороиїои 5. Егога "Бе Отсотап Етріге го «ре Магіоп Згаге: А Іопе ап Чібсиїс ргосез8: тБе Стеек сазе. - Ізгапиі, 
2004. - Р.14). Тому політична незалежність Болгарії з необхідністю мала оформлятися не інакше, як через православні 
структури. 

22 Згідно з конституцією та законом про віросповідання 1949 р., БИЦ у соціалістичній Болгарії була відділеною 
від держави. ЇЇ статус був аналогічним статусу релігійних інституцій у СРСР. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


94 Антоніна Березовенко 





не тільки «з благословення» атеїстичної Москви", але й за Її посередництва та де- 
тального керівництва процесом". 

Ця, здавалося б, несподівана підтримка Москви у скасуванні «схизми» Болгар- 
ської православної церкви насправді не була алогічною. Цим усувалися перепони для 
впровадження радянської моделі стосунків держава - церква в Болгарії. Згідно з цією 
моделлю, аж до припинення існування режиму Т.Живкова 1989 р. БИЦ і комуністич- 
на партія та служба безпеки Болгарії співіснували у симбіотичному партнерстві (за 
аналогією з СРСР), На думку американського дослідника Дж. Гопкінса, ця співпраця 
спрямовувалася на те, щоб перетворити БІЩ, на «справді соціалістичну церкву |...| 
Через інфільтрацію лояльних до комуністичного режиму людей у церковне керівниц- 
тво Болгарська комуністична партія забезпечувала свій вплив на Священний синод та 
встановлювала урядовий контроль БІЦІ зсередини». 

Попри уніфікованість соціальних практик соцтабору семіотичний ландшафт 
Болгарії містив немислимі для СРСР елементи, як-от «вулиця Святої Трійці», «ву- 
лиця екзарха Йосифа» та ін. «Ідеологічний центр» болгарського тоталітарного ре- 
жиму, де хоч і було закрито теологічний факультет 1951 р., завжди зберігав свою ори- 
гінальну назву університет Св. Климента Охридського з явно вираженою релігійною 
конотацією. 

Чуже для радянської дискурсивної практики поєднання концептів «національ- 
ний» і «церковний» було та є звичайним у болгарському дискурсі (наприклад «сус- 
пільно-церковне свято», «церковно-національний рух»). Іноді ці поняття навіть не 
розділяються дефісом, тобто становлять певну семантичну єдність, що маніфестує, 
наскільки позначувані явища взаємопов'язані в перцепції болгар. 

У співвідносних українських текстах немає еквівалентів описаним термінам. 
Отже поряд із безумовною лояльністю до СРСР (аж до просування проекту Болгарії 
як «шістнадцятої союзної республіки» в 1960-1979 рр.) ідея сприйняття національної 
й церковної незалежності як єдиного поняття не могла бути відкинута болгарським 
суспільством і залишалася невід'ємною органічною частиною його колективної свідо- 
мості. 

Безумовно, секулярність виступає очевидною характеристикою сучасних сус- 
пільств. За словами французького філософа М.Туше, «релігійна віра зараз перестає 
бути вірою політичною. Ї...| Зі свого боку, політична віра перестає тепер бути релігій- 
ною. |...Ї Це звільнення від тих первісних рамок, в яких трималося розуміння нашого 
світу, уводить нас у нову епоху політики й, ширше, історичної дії»"". Водночас влад- 
ний потенціал, утілений у феномені релігії, не може ігноруватися як інструмент со- 
ціальної регуляції, особливо там, де відбуваються інтенсивні процеси націєтворення. 
У таких суспільствах релігія відіграє роль важливого джерела легітимності утверджу- 
ваного політичного порядку. Адже цілковита «секуляризація політики може погли- 
бити безсилість останньої, зменшуючи її легітимність аж до повного зникнення»". 
Саме тому політичний дискурс України (як і більшості пострадянських держав) від- 
чутно позначений релігійними обертонами. 

Після початку фактичної російсько-української війни в 2014 р. релігійне питання 
перетворилося на інструмент політичної мобілізації. Яскравої маніфестації це набуло 





7. Свого часу, після проголошення незалежності БІЩ 1870 р., РИЦ її не підтримала. 

2 Шкаровский М. Русская і Болгарская православнье церкви в первой половине ХХ в.: (история взаймоотношений). - 
Санкт-Петербург, 2017. - 245 с. 

23 Норісіпз /.І. ТЬе Виівагіап Отфодох СВигсі: А 5осіо-Нізгогіса! Апаїузіз об Бе Еуоіуіло Ксіаціоп5бір Вегугееп СВигсі, 
Магіоп ап Зхаге іп Виївагіа. - Мем УогК, 2009. - Р.205-206. 

З Цит. за: Віллем Ж.-П. Європа та релігії: Ставки ХХІ ст. / Пер. з фр. - К., 2006. - С.205-206. 

5 Там само. - С.205-206. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Православ'я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії... 95 





в передвиборчому гаслі П.Порошенка «Армія. Мова. Віра», в актуалізації в буден- 
ному дискурсі таких концептів, як «томос», «автокефалія», «канонічність», в утвер- 
дженні інституту капеланів. 

Для України, де донедавна пересічний громадянин навряд чи чітко розрізняв 
«митрополію» та «патріархію», найбільш важливою частиною церковного питан- 
ня був запит на незалежність - у цьому випадку в духовній сфері. Він апелював до 
тих шарів національної ментальності, де закорінені архетипи - константи колектив- 
ної підсвідомості, які репрезентують конденсований культурно-історичний досвід 
певного народу. Концепти «незалежність» чи «свобода» - це стимули, які звично 
класифікуються суспільством як абсолютна цінність. Саме тому зусилля українського 
керівництва інтенсифікувати процеси державотворення через здобуття духовного су- 
веренітету православної церкви від російського контролю було позитивно сприйня- 
то більшістю українського суспільства. 

Водночас у російських і проросійських ЗМІ в Україні відновлення незалеж- 
ності православної церкви було оголошено «схизмою» й «розколом». Як «схиз- 
ма» в російському дискурсі трактується і встановлення стосунків македонської 
церкви з болгарською як із церквою-матір'ю. Утім оголошена російськими очільни- 
ками «схизматичність» болгарської церкви"? не стала перепоною для подальшого 
трактування Болгарії та її церкви як «своїх»" для РФ. Це було ясно сформульова- 
но ідеологом Кремля О,Дугіним в його інтерв'ю болгарському телеканалу «Аа»: 
«І...Ї всі слов'янські та православні люди, до яких і Болгарія належить, повинні бути 
в орбіті Росії»? Крім того, О.Дугін повідомив, що він вивчає спадщину св. Паїсія 
Хілендарського, якого вважає «великим мислителем», та заявив, що той «також 
наш, оскільки є афонським монахом і слов'янином», і що «Великий Преслав - це 
прототип Москви - третього Риму». Свій виступ О.Дугін підсумував риторичним 
запитанням: «І ви кажете, що ви не наші?!»"??. Цими останніми словами вся історич- 
на традиція Болгарської православної церкви включно з Великим Преславом (дав- 
ньою болгарською столицею й першим престолом болгарських митрополитів), до- 
свідом Афону та святими болгарської церкви, була передана Москві. Фраза «Паїсій 
наш» з вуст провідного ідеолога Кремля викликала в болгарському суспільстві гостре 
неприйняття. 

Просуваючись у цьому напрямі далі, Росія з 2011 р. розгорнула кампанію з реані- 
мації концепту «історичної присутності» Росії в Болгарії через фіктивний пошук на- 
щадків учасників Усевеликого Війська Донського та оформлення їхніх угруповань як 
частини структури Російської православної церкви. Починаючи з 20п р. представ- 
ник РІЩ у Болгарії «улаштовує» «козаків» у центрі болгарської столиці, при цер- 
кві Св. Миколая Чудотворця, яку намагається приватизувати та зробити доступною 
«тільки для росіян»?. Про це повідомлялося в оголошеннях російською й болгар- 
ською мовами, в яких болгарські парафіяни визначалися як «байганьовці»»?, «гості 





22 Див.: Лавров нападна Македонската и Украйнската цьркви, иска да са васали на срьбската и руската (22 лютого 
2018 р.) Електронний ресурсі): Беєрз://Кактог.Бо/Бо/агсісіев/поміпі 

7 Идеологьт на Кремл: Бьлгария е наша (9 грудня 2017 р.) |Електронний ресурсі: рєре./ /Кактог.Бе/Бо/аггісівв/ плепіуа/ 
Іасбепі-гзагуції / ЧеоЇоват-па-Кгетаї!-БаЇвагіуа-е-пазра 

28 Нашенските медийни насекоми и Дугин (10 листопада 2017 р.) |Електронний ресурс): мумум.аїа. Бо, 

7 Див.: Нашенските медийни насекоми и Дугин; Дугин: и Паисий е наш, защото є православен и славянин, а Велики 
Преслав е предобраза на Москва (28 грудня 2017 р.) (Електронний ресурсі): Берз.//Кактог.Бо/Бо/агтісівв/ 

2 Игумен Филип (Василцев) стана архимандрит (26 лютого 2013 р.) |Електронний ресурсі: Бсрз:/ /Чуегі Бе/ 
согаропепи/сопа соптепи/Тгетій, 100723/сасій, 14/14,16747/уісмуагтісів; Нов скандал в Руската цьрква (4 жовтня 2012 р.) 
ГЕлектронний ресурсі: Беєрз./ / мулу мезсі Бо/Ьиівагіа/оБ8гезсуо /ідштеп-зу2Чауа-рагауоеппа-огвапіласіїа-5178971 

зі «Байганьовци» (з болг. «некультурна, неосвічена людина, селюк») походить від імені героя оповідання «Бай Ганьо» 
Д.Войнікова та має зневажливо-принизливу конотацію. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


96 Антоніна Березовенко 





на іноземній території, яким слід поводитися належним чином». Водночас відбуло- 
ся вилучення болгарських літургійних текстів зі служби, на місце яких упровадже- 
но старослов'янські або російські. Із храму також видалено болгарський клір разом 
із церковними школою та хором. 

Найбільш неочікуваною зміною у цьому контексті було те, що, згідно з пові- 
домленням Синодального комітету зі взаємодії з козацтвом РФ, церква Св. Миколая 
Чудотворця проголошувалася «центром» новоствореного «козацького кругу міста 
Софії». Іншими словами, територія храму у столиці Болгарії Софії оголошувалася 
«станицею» (тобто територіальною одиницею Всевеликого Війська Донського, яка 
існувала в межах Російської імперії), а ігумен Васильцев - її духівникому. Ці заходи 
не тільки уславлювали «відродження «козацтва», але й покликані були заявити про 
відродження форм його самоврядування та землевикористання, а також про реаліза- 
цію його юридичних прав як громадян, об'єднаних спільністю інтересів згідно із за- 
конодавством Російської Федерації». 

«Тніціативну групу» нащадків «козаків» ігумен закликав до крипти церкви 
скласти військову присягу та заприсягнутися на вірність Батьківщині перед Святим 
хрестом і Євангелієм, після чого було занесено болгарський прапор і зіграно болгар- 
ський гімну, Вочевидь, національні знаки/символи державного суверенітету Болгарії 
включили у церемонію тільки для того, щоб втягнути їх в орбіту знаків «російсько- 
го світу». Їх було використано як маргінальну, невмотивовану частину російського 
парамілітарного ритуалу, через що значення державних символів як таких губилося, 
а рамки болгарської державно-символічної концептосфери розмивалися. Болгарська 
держава та її символи опинилися в підпорядкованій позиції не тільки щодо росій- 
ської держави, але й щодо її інституцій периферійного штибу. Ритуали, які є ін- 
тегральною частиною провінційної парафіяльної рутини російських «козаків»?, 
сприймалися болгарською громадськістю як чужорідне втручання. Створення ро- 
сійської парамілітарної організації на території болгарської церкви у центрі Софії 
болгари сприйняли як відкрите втручання «російського світу» у «суверенне тіло» 
Болгарської православної церкви та самої Болгарії як незалежної держави. 

Занепокоєння болгарських інтелектуалів сформулював професор філософії Со- 
фійського університету К.Янакієв, публічно сформулювавши питання: «Про яку 
Батьківщину йдеться?»??, коли на вірність їй заприсягається іноземне парамілітарне 
утворення. Ця гостра негативна суспільна реакція сигналізувала про те, що болгари 
не розцінюють подібні акції як частину «свого» соціального порядку. 

Канонізація 2018 р. похованого в тій самій церкві Св. Миколая російського емі- 
гранта архімандрита Серафима (Соболєва) та організація відзначення 140-ї річниці 
звільнення Болгарії в результаті російсько-турецької війни набули характеру гранді- 
озного возвеличення заслуг Госії й росіян, у той час, як Болгарія поставала радше як 
сцена для врочистостей «російського світу», ніж їхній господару. 





2 В Софии создана станица Всевеликого Войска Донского (21 вересня 2012 р.) |Електронний ресурсі: 
Бигри/ /мумуму.ратгіагсбіа ги/4Б / гехи/2483031.Бипмі 

з Устав Международного союза общественньх обьединений «Всевеликоє Войско Донскоє», принятьй на 
большом круге Всевеликого Войска Донского 3 декабря 1994 г. с изменениями от 27 апреля 1999 (27 квітня 
1999 р.) |Електронний ресурсі): Бигр.//уу42003.пагод.ги/а5гах Б ит. 

з В Софии создана станица... 

5 Див. сайт Синодального комітету зі взаємодії з козацтвом: |Електронний ресурсі: Бгри//млум5КУК.ого/ 67273 

38 Пак скандал около Руската цьрква: Казашката паравоенна организация в София ще брани Отечеството, но не казва 
кое. Медіарооі 2012, 4 март |Електронний ресурсі): Беєря:/ /мм/мтедіарооі Бо/Кагазка-рагауоепла-ограпіатвіуа-у-50Нуа- 
5ре-Бгапі-огеспезгуого-по-пе-Кагуа Кое-пему5198018 Б иті 

7 Див. докл.: Поклонись, Болгария, могилам, которьми ть усеяна (12 березня 2018 р.) |Електронний ресурсі: 
Бєр./ /млуму.Чоп-Кагак.га/пеміз/роКіІопіз-Боїівагіуа-товіїат-Когогуті-гу-пееуапа/. Утім патріарх Кирило гостро й публічно 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Православ'я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії... 97 





Подібна апропріація семіотично цінних православних знаків відбувається й в 
Україні. Як згадувалося, російське керівництво систематично докладає неабияких зу- 
силь для обгрунтування інкорпорації українських святинь у семіотичну систему «ро- 
сійського світу». 

У ході святкувань то00-літньої і 1025-літньої річниць Софії Київської та хрещен- 
ня Русі планувалося усунути всі музеї та дослідницькі інституції з території Києво- 
Печерської лаври й собору. Звільнений простір передбачалося віддати Московській 
патріархії», Приготування до врочистостей супроводжувалися розповсюдженням 
апологетами «російського світу» серед населення України спеціальної версії цьо- 
го плану. їшлося про специфічне пристосування семіотичного простору суверенної 
України, особливо Києва, до неоімперських потреб Росії. Для цього передбачалося, 
зокрема, перетворити сакральні давні пам'ятки київського православ'я - Софію й 
лавру - на трамплін для постання «третього Риму» в Україні. Щоб утілити у жит- 
тя задум створення «київського/українського Ватикану», Київ і лавра мали б стати 
як резиденцією, так і державою російського патріарха? - подібно, як Ватикан є окре- 
мою державою та окремою резиденцією папи"?. Патріарх Кирило висловив навіть ба- 
жання/намір стати українським громадянином". 

Можна припустити, що після набуття московським предстоятелем статусу на- 
сельника Мет Києво-Печерського монастиря, семіотичний простір «матері городів 
руських» трансформувався 6 у «наш простір» Росії. У цей спосіб вічну перепону, що 
відділяла московські імперські амбіції від київського міфу, було б подолано. Саме цей 
дуже важливий крок, що мав на меті «наблизити» Москву до Києва як джерела семі- 
отичних цінностей, спричинився до відкриття українськомовного сайту Московської 
патріархії у 2010 р." 

Просування «російського світу» на території суверенної України має й більш 
латентні форми. Наприклад, у Чернігові можна бачити майже непомітну тенденцію 
до одночасної експропріації як релігійних, так і секулярних соціально цінних зна- 
ків. Тут новозбудовану (2000-2011 рр.) церкву Всіх Святих Московського патріарха- 
ту огородили парканом, прикрашеним «державами» російсько-імперського дизайну, 
у такий спосіб, що на церковному подвір'ї опинилися і пам'ятник радянським геро- 
ям Другої світової війни, і дитячий садок. Іншими словами - знаки «минулого» й 
«майбутнього» було вилучено з українського урбаністичного простору та «приєдна- 
но» до простору православної церкви Московського патріархату - одного з форпо- 
стів «російського світу» в Україні. 





висловив невдоволення тим, що не було згадано ім'я російського імператора Олександра ПІ, а також згадуванням інших, ніж 
росіяни, національностей, чиє відношення до перемоги (на думку Кирила) сумнівне. Він звинуватив президента Болгарії 
в тому, що той дає «помилкові» історичні інтерпретації та порадив йому докласти зусиль, щоб подібна «історіографія 
була усунута з політичного вжитку Болгарії. Див. також: Чинкова Є. Патриарх «наєхал» на президента Болгарии: Вашу 
страну освободила Россия! Не Польша и не Литва! (4 березня 2018 р.) |Електронний ресурсі: Бирзг/ /мумуми.сгітеа Кр.ги/ 
Чаї у/26802.7/3837236/; Патриарх - президенту Болгарии: дружба проверяєтся делами, мьт разочаровань! (4 березня 
2018 р.) |Електроннькй ресурс): Беєрз.//говваргітауєга ги /пемуз/999875е1. Рашіагсі, Кігії! сопаріегев Віз уівіс со Виідагіап 
Опфодох СВигсі, 2018, Магсі 5 |Електронний ресурсі): Бгр./ /млуму.рашіагсііа ги/еп/4Б/ техи/5157784.Биті 

зв Гриценко О. Назад, до «спільної історії»: відзначення православних річниць та «відродження» православних 
пам'яток // Президенти і пам'ять: Політика пам'яті президентів України (1994-2014): підгрунтя, послання, реалізація, 
результати. - К., 2017. - С.989-1011. 

З Лавру пропонують відокремити як незалежну державу і поселити там патріарха Кіріла (19 липня 
2010 р.) (Електронний ресурсі): Бєр8:/ /хзп.ма/иКгауїпа/2-Їаугі-Восі-дгобігі-уацікап-дуа-раттіагба-Кігіїа Б иті 

ю Портников В. Мрії «православного папи» (27 липня 2010 р.) |Електронний ресурсі: Богрз.//мм/м..гадіозуобода. 
огр/а/2110413.Биті; Рядинський О. Український Ватикан? // Сопітопз/Спільне (12 січня 2011 р.) |Електронний 
ресурсі: Беєрз.//сопипопз.сотма/ги/ицктауіпзКі)-уацікап/ 

ч Гриценко О. Назад, до «спільної історії»... - С.992. 

» В Україні у майбутній понеділок починає роботу україномовна версія офіційного сайту Російської православної 
церкви (16 липня 2010 р.) |Електронний ресурсі): Бегря.//8п.ма/актауіпа/гре-уідктіуаує-актауіпотоупи-устзіуп-ву000- 
обсіупоро-іпсеглес-заути виті 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


98 Антоніна Березовенко 





жжж 


Наша спроба встановити мобілізаційний вплив православ'я на політичне (та ши- 
рше - соціальне) буття України й Болгарії далеко не вичерпує проблеми такого впли- 
ву, дозволяючи, утім, зробити деякі узагальнення щодо особливостей цього процесу. 

Православ'я як мобілізаційний чинник у прагненні обох народів до сувереніте- 
ту відігравало важливу роль і завжди було частиною їхніх націє- та державотворчих 
зусиль. В історичній пам'яті саме ідея існування «своєї» православної церкви, свого 
духовного стрижня була стимулом для збереження чи відновлення незалежності як 
церков, так і держав. 

В Україні й Болгарії православ'я як мобілізаційний фактор і далі відіграє знач- 
ну роль. Церкви обох країн поділяють принципи соборності (соборноправності), ви- 
борності та автохтонності ієрархії. Ці характеристики залишаються іманентними для 
цих церков попри те, що кожна з них продовжує перебувати в орбіті впливу Росії. 
Водночас ці принципи залишаються чужими для РІ і сприймаються нею воро- 
же, оскільки православне життя в Росії традиційно будувалося на принципі майже 
«абсолютної монархії» російського патріарха. Інтенсивний тиск із боку Москви не 
спричинився до прищеплення більш «автократичних» принципів російського цер- 
ковного життя в Україні й Болгарії. Вірогідно тому, що останні занадто дисонували 
з самою ідеєю українського та болгарського православ'я. 

Сьогодні незалежність болгарської церкви більша в порівнянні з українською, 
котра тривалий час була частиною релігійного життя Росії, у межах якого її пито- 
мі риси піддавалися нищенню. Постання у ХХ ст., після 1917 р. української авто- 
кефальної православної церкви не завершилося її утвердженням, у 1930-х рр. її свя- 
щенство було практично ліквідовано. Відродження самостійної церкви з 1940-х рр. 
відбувалося поза межами України. Відновлення функціонування УАПЦ, в Україні в 
1990-х рр. у цілому не змінило російськоцентричного характеру церковного життя 
країни. Навіть отриманий православною церквою 2018 р. томос, хоча й визнав по- 
милковим її підпорядкування Москві впродовж понад трьох століть і проголосив її 
незалежність, не приніс релігійному життю України бажаної повноти самостійності. 

Якщо в ХІХ-ХХ ст. установлення і збереження повноцінної незалежнос- 
ті Болгарської православної церкви здебільшого супроводжувалося російською під- 
тримкою, то у випадку з Україною ситуація була протилежною. Починаючи з 1654 р. 
українська церква незмінно виступала об'єктом жорсткої асимілятивної політики ро- 
сійської держави. 

Болгарська церква зазнала асиміляційного впливу меншою мірою, маючи від 
1945 р. повноцінну автокефалію, а від 1953 р. - патріарха як очільника. Тому попри всю 
силу російського «впливу зсередини» він усе ж обмежувався болгарською автокефалі- 
єю. Але поточна поведінка Росії і її церкви в Болгарії дедалі більше нагадує агресивну 
модель її поведінки в Україні. Церковне життя в обох країнах залишається предметом 
пильної уваги та інтенсивного втручання РФ і РІПЦ. Донедавна в Болгарії це обмежу- 
валося зазіханнями на духовну серцевину болгарського православ'я (через оголошення 
діяльності Кирила та Мефодія частиною спадщини «російського освіту»). Дле недав- 
нє перетворення однієї з центральних церков у центрі Софії на осередок російської 
парамілітарної діяльності засвідчило зростання агресивності РФ у розширенні меж 
цього «російського світу» за рахунок інтересів національної церкви Болгарії. 

В Україні агресивність РФ у царині православ'я залишається інтенсивнішою 
й виявляється на глибшому рівні. Тут передусім ідеться про вільне функціонуван- 
ня церкви Московського патріархату. У 2014 р. саме питання православ'я стало 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Православ'я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії... 99 





дискурсивною домінантою у ході окупації Кримського півострова. Атресія виправ- 
довувалася «необхідністю» «повернути» Госії «священне джерело» її власного пра- 
вослав'я - Херсонес біля Севастополя, де, за словами В.Путіна, князь Володимир 
прийняв християнство, і без якого сама легітимність сучасної російської держа- 
ви (у частині її «тисячолітньої історії») потрапляє під обгрунтовані сумніви. Цим 
пояснюється також, чому у своєму прагненні здобути джерела легітимності й набу- 
ти владу сюзерена православного світу (хоча б і в межах окремо взятого «російського 
світу») РФ оголошує власним «священним джерелом» і древній Преслав, де 927 р. 
Болгарська православна церква була перетворена Константинопольським патріархом 
на перший автокефальний національний патріархат в Європі. 

В обох країнах діяльність РФІіРІЦ спрямовується на захоплення національ- 
но-символічних знаків (в їх дискурсивному або фізичному втіленні), на їх зміну/руй- 
націю «зсередини». Сьогодні включення концептів «російського світу» в національ- 
ні мобілізаційні події православних церков України й Болгарії знижує їх ефективність 
у контексті позитивних національних змін. Більше того, у своїй розмитій зросійще- 
ній формі вони стають частиною процесу каналізації просування «російського світу» 
поза власні межі та стають його трансляторами. Спостерігаючи за зусиллями РІ, 
націленими на денаціоналізацію лінгвосеміотичного простору обох країн, можна дій- 
ти висновку, що російська церква відтворює алгоритми функціонування сучасної ро- 
сійської держави, де панує культ особи В.Путіна і зміцнюється неоімперіалізм. 

Незважаючи на зростання втручання РФ і РІЦ у релігійне життя України й 
Болгарії, можна сподіватися, що православ'я залишиться сприятливим фактором 
націєтворчого процесу в обох країнах. Завдання збереження української та болгар- 
ської православних церков як інструментів національної консолідації є й залишати- 
меться у ближчому майбутньому константою у цих країнах. Особливо це стосується 
України. Тут існування «гібридної» Української православної церкви, підпорядкова- 
ної Московському патріархатові (хоча в офіційній назві цього уточнення немає), за- 
лишається на сьогодні серйозною ідеологічною зброєю Госії, спрямованою проти 
української державності. Особливу небезпеку при цьому становить так званий «до- 
бровільний перехід» парафій УПЦ (МП) до ПЦУ, оскільки через прихований ха- 
рактер церковної влади першої для пересічних парафіян потреба в ньому не є очевид- 
ною. Тож значення політичної волі у цьому процесі стає ще більш вагомим. Водночас 
слід розуміти, що Україна й Болгарія так само залишатимуться для Росії бажа- 
ним першоджерелом для реставрації Російської імперії в її пострадянській іпостасі. 
Очевидною є неспроможність РФ розбудувати свою державність із бажаними для неї 
геополітичними та історико-культурними параметрами"? без семіотичних цінностей 
України й Болгарії - тобто, без гуманітарної традиції з її історичними, культурними, 
духовними коренями цих країн. 

Власне у цьому й полягає дилема. Оскільки як Україна, так і Болгарія прагнуть 
зберегти і стабілізувати сакральність влади своїх держав, глибоко занурених у пра- 
вославну релігійну традицію, відбиту в їхніх історичних наративах, Росія продовжу- 
ватиме мобілізувати всі свої сили для дестабілізації цих країн через знецінення або 
привласнення їхніх сакральних знаків. Така поведінка РФ традиційно була її плоди5 
орегапаї щодо України, а тепер застосовується й до Болгарії. Для обох молодих демо- 
кратій - України та Болгарії - ці зазіхання можуть бути серйозною перепоною при 
використанні мобілізаційного потенціалу православ'я як дієвого чинника зміцнення 
суверенітету й розбудови державності. 





з Їх бачення втілено в порталі «Всемирная Россия» (див.: | Електронний ресурсі: Бігрег/ /увегиз5.сот). 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


100 


Антоніна Березовенко 








КЕЕЕКЕМСЕЗ 

1. | Ападпозгороціои, 5. (2004). Бут тре Онотап Етріїе іо Іре Майоп 51аіс. А Іопе апа айїісий ргосезя: ре Стеей сазе. Їзхатіиі. 

2 Вегегоуепко, А. (2018). Різїа МаїЧапи: Обгагу Обтаіпу і Возії п роїйїсусьпоти ФузКигві Кобії. Мликорі гаружу Гпягупии роїї- 
гусрпуві і стпопаїзіопайїпукі дозіідсреп іт. І.Б.Кигаза МАМ Сбтатпу, 3-4 (95-96), 272-294. |їп ОКтгаїпіапі|. 

3. Вопдагепко, У., Уеіепзкії, У. (1997). "Кеїівіїа і гвегкоу" па |Дкгаїпе у Копгекзге шКгаїпзКо-гозвіїзкісВ. огпозрепії. (лапа ї 
Кохкіїа: оббререяіва ї созийатята, 181-204. Мозіма. |їп Вивзіапі. 

4. Норкіп», 7.1. (2009). ТРре Виїсагіап Оріродох Срихсі: А Зосіо-Німогісаї Апаїузіз оріре Бооісіто Ксіаціопірір Вешееп Срихер, 
Майоп апа біліє іт Вийдатіа. Воцідет, Со: Базі Епгореап Моповтаріз 8 Мему Хот. 

5. НгутвепКо, О. (2017). Магад, до "зріїпої ізгогії": уідгпасрепліа ргауозіаупукі гісілутв га "уіфгодгрепліа" ргауозіаупукі ра- 
тіакок. Русуудсту і ратілі: Роїйука ратіай русзуудстіїо Стаїпу (1994-2014): рідотитіа, розатиіа, геліїзаїзйа, пезиату, 
989-1011. Куїу. іл (гаїпіал). 

6. Каїзгов (Г/еіг), А. (2019), 5уБбогпо5г і віауепзгуо у ргауозіаупага гвугкуа. Коп/гипізіїа па Мегфайпагодпата ргагоЧатпа фо- 
озоцука азоїяілізіїа, Таз), Витупіїа, 9-12 /атиагу 2019. Урізапіс Зрілі, 1. Вехгіемед гопа: Босрзг/ /мм/ми. 5УєсЬо |їп Ви/вагіал). 

иД КРрагкоузіспепко, Ус. (2006). Кеїїніїпо-роїїсусіі еїйсу у икгаїп5коти ргауозіаупоти аугокеваНлті. Б/у і ізойтгатяійні риоїзсзу 
Дбгтиваттіа паїзії, 2, 185-195. Куїм. Пп МКгаїпіап). 

8. КВопіак, І. (2008). Мерегозісла о5оБузгіяї Меісгіїа Зпоттуткобо. Машкорі зарузжу: 5егіїа "Ейозоріїа", 4, 72-79. Озітоб. 

іп ОКкгаіпіалі). 

9. Ктаїик, Р. (2008). Озігогка Вібійа га ЇозовзКа і БоБозіоузіка дата у Озтголіії акадетії. Мликорі гарузжу: Усгіїа "Ейохоріта", 
4, 3-13. Озпоб. |їп Скгаїпіалі). 

10.  МагКома, 7. (1989). Ву/сатува свгагсіїа, 1870-1879. 5обі. |їп Виівагіап). 

11.  МіПег, А. (2000). "СЛеаїпяюії соргаз" о роййіке офазісі і гихікот офірсредостот тпепії (могаїа роїооіпа ХІХ о.). Запікі- 
Регегбиго, Пп В азвіал). 

12. | Овсаг, У/., Сіуато, /х. (1993). Виівагіа'я Ошезт ог 5есигіту Агег "Бе Соїід Маг. Мо. Май" Раретз, 15:3. ТРе Гази ог Мапопа! 
Зтпалоріс Зшаїся, УЙшег 5ргіпо. Магуіалд. 

13.  Озіром, О., Дуегіапома, 0. (2019). Ргауозіаупаїа ізегКоу зоугетеплої Коззії у зізгете ртахідапКково оБзісбезгуа. Зоїяит і оілзі, 
3(77), 15-28. |їп Кизбіапі. 

14. | РіокНіу, 5. (2015). Рокродарепига Яоріапякусі паїзії. Куїу. |їп (Лкгаїпіап). 

15.  Кидука, М. (2015). Твегкоу Как зибіекг вгаграапякоро оБб5ісрезіха і обієкс бозидатекуа. Род: Ройшіва. Офхрсфеяоореастіс. 
Ікизчіго, Зоїзіоіоріїя. Кийипа, 49(2), 66-78. Мозкиа. |їп Влазвіап). 

16.  5Бегг, ). (2019, апиагу 10). А Тотовб бог Октаїпе'я Оттбодох СВигсі: кБе Ріпа! 5сБізпі? Гиісгпайопаї Сепісг ог Дерепсе апа 
Зесигиуу. Восгіемед гоп: Бегрзг/ /с8.се/еп/а-готоз-Ког-пктаїпез-опіБодох-сригсб-Тре-Еіпаї-зсбізт/ 

17.  5ЬКагоузііії, М. (2018). Кизукаїа 1 Воїсангата ргагочатус ізегкоі о регооі роїосіпе ХХ о. (ічогіїа пгаїтооіпоїрепії). Запікі- 
Регегбиго, (їп Каззіалі). 

18.  Уазіїсу, М. (2018, Еебгиагу 27). Кипії пе с дФофтс дозіуі, ако ізка да ргїзпаєт згуряюого гасілдїавате па такедопхкие срагерії: 
Киліїа оіпарі с осракоаіа ої Вуйсагіїа руїпо, фегрусвозіотто і фегизйотто ройсріпетіс Басіог. Вегтіемед фгопа: Бгрз/ /мумуми Растог. 
Бе Пл Виівагіап). 

19. Уйеп, 75.-Р. (2006). Угогора га мрії: Зіаоу ХХІ з. Куїм. п СКгаїпіапі). 

20.  Хакоуепко, М. (1997). Уазу! (Ковгіапсуп) Овігогкуї. Ічоміїя (Лрйіпу о охфакр: ФРофзто-Їуіоцка Фора, 119-128. Куїу. 
Па Обгаїпіалі. 

Апсопіпа ВЕКЕСГОУЕМКО 


Сападїдаге ої РЬіоіоріса! 5сіепсез (РБ. ГП). їп РЬіїоіору), 

Госепс ас Рерагитепо об (Лкгаїпіап І апомаде, І їгегагиге, апа Сиїсиге, 
ЖМаціопа! Тесіпіса! Мпіуегзігу об ОЖгаїпе 

"1.5їкот5куї Куїу Роіутесіліс Плясітике" 


(Куїу, Скгаїпе), Бегегоуепкоботаі сопа 
ОКСІЮ: Биерег/ /огсід.огр/ооо0-0002-8681-072Х 


Огтфодоху аз а Кассог об Роїїісісаї Мобійлатіоп 
об босіа! Ехізгепсе об ОКгаїпе ап Виїсагіа: 
Нізбогіса! Рагаїїсівз апа Сиггепе Тгепавз 


Абзігасс. ТЬе ригрозе об «Бе згиу - го апаіуге (Бе тобійгіпо іпбиепсе об Огтбодоху іп 
уагіоц5 пзапівекгатіопя об 5осіа! Феусіортепо об ХЖгаїпе ап Виївагіа іп «Бе зосіо-сиїтига! ап 
роїісіса! зрбегез іп Бізгогіса! регзрестіхе апа ас ре ргезепг 5гаєе. ТВе гезеагсі. плетподоїЇору із а 
зес об ппетподз Вас таке пр Бе сотрагагіуе-Бізгогісаї плетбод, а5 муеі а5 плетподз об сотрагагіуе, 
ізсоцгзе ап сопгепс апаіувіз. А поуєїсу із «Бе Фебіпійоп апа сотрагізоп об ре побійліпо 
іабиепсе об Огібодоху а5 а Еасгог об зосіо-роїйісаї ап сиїгига сбапрез іп |Лкгаїпе ап 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Православ'я як чинник політичної мобілізації суспільного буття України та Болгарії... 101 





Виївагіа. М/їїроис депуїпо Ваг зесиіагівт із ап іпатапепі сБагаскегізсіс об «бе плодегп роїсіса! 
ограпігагіоп об Ве соппігіез об "Бе Кигореап агеа, Бе агтісіє сопзідег5 Огіподоху аз а зопгсе 
об Іерігітагіоп об єбе ромег об (Безе соппггісв. Те тобійліпо гоіс об Огтбодоху іп пагіоп- ап 
згагерий діля із апаЇугед аз а рагі об єБеїг дотевзгіс роїйіса! дупатісз апд аз а 5цБіест об іптегезї 
об Юогеідп роїїсу Богсез. 5іпсе Бог соцпігієє мгеге ап гетаіп раго об «фе 50-саїед зрбеге об 
ілтгегезів об "ре Кизвіап Еедегагіоп, (ре ресиїагігісв об "бе ігпріетептатіоп об сБіз5 іпйиепсе аге 
сопзідегед. ТБе згиду сопсіадез аг, Фезріке «ре Кипдатеша! дїНегепсе іп ре пагиге об В цззіа'8 
іабиепсе оп Фе Огібодох сбигсб їе об (|Ккгаїпе апд Виївагіа іп геїговресі, годау ТБі8 іпбиепсе 
із аїтед ас сгапзбогтіпо Бої соппітісз іпто рат об "Бе В цзвіап Могід Бу зітіїаг плетподв. Іл (Біз 
обо, зресіа! ашептоп із раї со (бе ррепотепоп об зетіогіс оцшізошгсіпо, Ї/п4ег бе сопдїпоп5 
об гурісаї содау БудгіЧе Богті5 об роїйшса! сопбгоптатіоп - іпсіиділе іпбогтатіоп опе - іс із ге 
"Югзїпо" об зупібоїсаїу уаїпабіє зірпз, і.е. Кеу го (фе пагіопа!| Бізгогіса| паггаціує сіеплепіз об 
Бе пагіопаЙу вресібіс Піпрцізгіс-ветіогіс зріеге, Бесотез ап іпНпепгіа! годі Юг геаїгіпо Богеїдп 
роїїгісаї іпгеге5із. ТБиз, Фе гоіє об Бе шобійгацоп рогепгіа! об Огібодоху іп «ре 5гидіе 
соппітісз асашігез зресіаі зідпібісапсе іп «ре сопгехі об гбе сгеагіоп об (Реїг Бізгогіса! патгагіуе, 
«Бе деусіортепг об 5оуегеідпсу ап пасіопаї-згате ехізгепсе іп репегаі. 


Кеуууогаіз: Огсродоху, роїйсіса! плобійгатіоп, (Лгаїпе, Виїдагіа, В аз5іа. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ІГагуза ІЕУСНЕМКО 


Госгог ої Нізгогіса! 5сіепсез (г. Наб. іп Нізгогу), Ргобевбог, 
бепіог Кезеагсі РеїЙому, 

Ілзсісиге об (Лгаїпіап Агсрасоргарбу апа Зоигсе Згадіс5 
патед абег М.5.Нги5реузкуї МА5 об МКгаїпе; 

Гігессог ас Сепита! 5гаге ДгсБімез 

об 5иргете Водіся об Рохуег ап Соуегатепо об (Лктаїпе 
(Куїу, (Лкгаїпе), ІЇогаї сус Фртаїї соті 

ОКСІЮ: Біерег/ /огсід.огр/о000-0001-9097-7373 


Стеек СригсПез іп "ре 5оцібега ОКгаїпе 
іп «фе Макіпе (бе Гаге Еісбсеспі -- «Бе Еіг5є Наї Є 
об «Бе Міпегеепб Септгигу) 


ДОЇ: Бісрз./ /Чої. оге/10.15407/11! ОФС: 271.222(4955477.7)«7/18» 


АБзігасі. ТВе ригрове об «Пе агтісіє із го ргезепс (Бе гезиіїв об "ре 5гиЧу оп Пе Бізгогу об КРегвоп 
ап Мукоїаіу Стеек сригсрез аг ре еп об'Бе 18 апа (Бе Нігог раї об ре 19 сепс. ТБе гезеагсі 
тесродоїору із Базед оп Бе бепегаїу ассергед ргіпсірієз апа пегпод об Бізгогіса! згиду. 5сіепсібіс 
поусігу. ТБе Бізгогу об Стеек сбигсрев іп КРегзоп ап Мукоїаіу із соуегед Базед оп Бапамутістеп 
зоипгсе8 готи ТБе 5гате агсбіуєв об КБег5оп, Мукоїаіу, ап Одевза геріопз. ТРів Чага 15 іпігодисеї 
ілго кре зсіепийбїс Боду об кпом'едре г Фе бігзі сіте. ТПе5е зоипгсез ргоуідед ап орроггипігу го 
зсиду пему Басів ап патез, пзаЧе сопсіицзіоп5 оп гБе гос об "Бе СВБигсі іп «Бе Її об КБегвоп апі 
Мукоїліу Стеек сопатилпігіез. Сопсіцзіоп5. ТБе Бізгогу об «Ве Стеек сбигсрез геНеств ре Бізгогу 
об'Бе Стеекз іп "ре Бопіфбега ОХгаїпе ппдег "бе дотіпіоп об'Бе Клззіап Етріге. М/Беп Бе Стеек5 
зецісд іп КРегзоп, гБеїг гіе5 угі «Беїг сопшлігу об огіріп угеге ашіге зїгопо. Іс із сісаг іп (ре есог 
об'Бе 5с. 5орбіа'з Стеек СВигсб, іп се умі5рез со Бауе Бе ргіс5ї5 5егуїпо іп Стееі. ТВе В цззіап 
воуегатепі гепдед го гаКке Фе Стеек сіплепо ппдег сопітої уліїп Бе Бер об Фе Вилзвіап Огтподох 
СВигеб, ТБе Стеек ргіезів оБеуед (Пе геришіагіопз об Фе В азіап СВигсі. Ву (бе гіте уПреп (Фе 
Стеекз геаснед Мукоїаіу, Феїг піез гі «Реїг паціує Іап Бад Бесоте ууваКег. ТБе Стеекз 5егуїпо іп 
Фе Віасі З5еа Маму утеге БагаЯЇу іптегезгед іп «ре 5. Місбоїіаз Стееік СБитсі соп5сгаспіоп Бесацзе 
Фе Адтігаїсу Сасбедга! загізбіед «Веїг геЇдіоц5 песдз. Греве СтееК5 угеге 5ибіескед го аззітіїаціоп 
їазгег фап Феїг сотраїтіогв пог зегуїпо іп бе Мауу. ГБе Мукоїаїу сопитипігу об сімії Стееі5 ууаз 
іпзоіуепо апд сопід пог Биї/4 «феїг Сригсб міомі доуегатепе аїд апа (Бе Фопагіоп5 об окбег 
паціопаїїсіев" гергезептаціуєв. ТРе Іаск об Бидеег іп5гідатед а зеагсі бог бапдв, дізригеє оп топеу- 
теіагед іззися, ап плити! гесгітіпаціопя обтацд. Те азвітііаноп об'Ре сімі! Стеек8 піапівсзгод іп 
Фе агсбітестиге об "Бе Мукбоїаіу Стеек СВигеі, Биїїс аз а зпаїЇег сору об "ре Атігаїсу Сагреагаі, 
їла Фе В аввіап патез об Бе Стеек5 уро уеге рагізріопеге об Ве Стееік Сригсі, апд іп «ре сопігої 
фас бе Киззіап ргісзїз Бад оуег іс. ТБе Бізсогу об КРегзоп апа Мукоїаіу Стееік сригсреб із діНегепі 
Кгопа тБе Бівгогу об єбе Одеза Ноїу Тгіпісу СригесБ гБаг Бесате а 5реїсег бог раггісірапів об "Пе 
тоуетепі Юг Стеек згатерооа, ТБе Стеек сбигсбез пог опіу БеЇред «Бе Стеекз іпгертате іпго а 
Юогеідп епуїгоптепі апа ргезегує пагціопа! сиїсаге Биг аїзо рготогед Феїг азвітіїацоп. 


Кеуууогав: Стеек сбигсрез іп "Бе 5ошібега (Лкгаїпе, Сригсб об 5г. 5орбіа іп КРегзоп, СВигсі об 
5. МісБоїаз іп Мукоїаіу, Стеек5 іп |Лкгаїпе, Стеек5 іп "ре Зошіб об'Бе В азвіап Етріге. 


Тре Огфодох СБигсрез іп "ре Зошібегп ЦЛкгаїпе (ог «Бе Могійегп Віаск Зеа ге- 
сіоп), Кипдва апа Биїїс Бу сБе Стеек5 мбо Бай підгатед сПеге аг (ре епд об фе сід 


еепії - ас сфе Беріппіпє об (Бе піпегеепіВ сепигу, ууеге (Бе сепіге5 об Бе Стеекз! 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Сусек Срикефез іп Фе Зошірегп (гаїпе тп ре Мавіпе (Ре Гліс Еісфієстір - ре Кізі Най Доріфе Міпеісспі Сетіигу) | 103 





сопбоїіагіоп Бог іп а зрігікиаї 5еп5е апд іп гБе пагіопа! ап сиїсига! 4ітепзіоп5. Хе, 
«Ве Стеек5 Бауе пеуег Бееп ап і5оЇагед огоипр іп |Жгаїпе. ТБеу Ну іпгертагед іпсо «Пе 
Їосаї пацісі-есбпіс огффодох рориіасе. Трегебоге, Фе Стееік сригсреє Баує пеуег Бееп 
зоісіу Стеек. ТЬеїг рагі5рез Бауе шпігед угіїб (Фе опе5 об Огтфодох Сфгізсіап5 об 4ЇЕ- 
Еегепс пацопаїйісз. Могеоусг, пісітіса! Боок5 об Фе Стесік сригсрбез Фетопегтаге 50те 
ефпіс сопгаств ап есрпісаЙу піхед патгіарев Бесууєеп «Бе Стеекз, «Бе МКкгаїпіапз, Пе 
Киззіап5 ап (Фе БеПсуегя їгопа отфег огтБодоху пагіопз. Д5 а ге5иіс ої "Пезе ргосев55е5, іп 
«Ве Іадерепдепсе об УКгаїпе регіой, гБе гергезептагіуез об дїНегепг пагіоп5 аге іптегезі- 
ед іп зауіпе ап гепоуагіпо 5исб тлопитепів об сиЇїсиге аз Стееі сригсНе5 а5 ме а5 іп ге- 
зеагсбіпо, "Бе Бізгогу об "Безе спигсБев, (Реїг рагі5Без, апа ргіезів Біобтарбіез. 

ТЬе подетп Бізгогіоргарру оп сре сбозеп горіс сопгаїп5 (Бе утігіпоз об зесиіаг ап 
ессіезіазсіс Бізсогіап5 дедісагед со тре Бізгогу об "бе СВигсі, сбигсі агсбігестиге, апа 5сі- 
епгсібіс муогК5 оп гБе Бізгогу об "Бе Стеек5 об ОЖгаїпе. Сопсегпіпо «Фе соптетрогагу Біз- 
гогіоргарпу об "бе СригсБ Бізгогу, І. Гупаап БісбіїоБі8 сБагс іс із сигтепіїу іп а рбазе об 
"ессіезіазгісаї гепаіззапсе" уУбісб. ЮЇомеа айгег сопариїзогу асреїзт об (Бе 5омієг гіпіе5". 
ТБе сеппа "тепаіззапсе" сап Бе арріїед БогВ го фе Бізгогіоргарбу об Ве сбигсі агсбікес- 
хаге апд пацопа! тіпогігієз. 

Нізгогіовгарбіса! апаЇузіз 5ромуз (рас СБе Бізгогу об "Бе Ноїу Тгіпісу Стегк Сригсб 
апф «Бе Стеек сопатиипігу ої Оеза ууаз 5гаЧіса к«рогоцебіу". ТЬе геазоп і5 (Баг 
Одеза ууа8 а сепгег ої "Ве Стеек патіопа| піоуетепо уБеге (Пе ограпігаціоп "ЕійКі Еге- 
гіа" (ог Зосієгу об Егіепдз) уга5 Коипаса?. Іс і5 Кпомуп Бас Бе віг5г плеегіпоз об "ЕйКІ 
Екегіа! угеге Бе!4 іп «Бе Ноїу Тгіпісу Стеек СВигсб. ТБе Бізсогіез об Фе Стеек сригсі- 
е5 об 5с. борбіа (КБегзоп) апа 5с. Місроїа5 (Мукоїаїіу) Бауе пог била «Веїг гезеагсіет5 
уег, 50 «Беу аге 50 іпатегзвад іп пусб5 апа Ісрепдз. ТБегебоге, (ре забіпістей гезсеатсі ад- 
Фге55е5 "Бе Бізгогу об сгеагіпо те Стеек сригсрез ої КРегзоп апа Мукоїаіу, (Ве егестіоп 
об Биїйдіпзз, ап фе Бевіппіпоз об «Беїг бапспіопіпо. Оп «із плайег, УТотогоу"'з соп- 
сІизіопз аге "Бе пло5с іпгегезгіпе Бесацзе (реу сопсега (ре зате регіой апа геггісогу Биг 
апогбег сагерогу об реоріє - Фе гісре5г апа сБе пло5г Ватлоця СтееКк дупазгісз. Не об- 
зегуед 5ітіїаг гепдепсієз атопо, "Бепа у/рісі млі Бе деплопзкгатед іп сБіз агтісіє". 

Ргеуіоизіу апікпоууп ргйпагу 50йгсе5 Бог «біз 5гиу ууеге дїзсоуєгед іп «ре 5гаке аг- 
сбіуев об КРегвоп (КПегзоп Зрігікца! Воага ов "Бе КБег5оп Зрігікиа! Сопзізгогу, Б.207), 
Мукоїаіу (МуКоіаіу Адтігаїсу Саспедга! об «Бе АгсПргієз: об Бе Мійхагу ап Мауаі 
Сіегоу, Е.168), ап Офеза (КПРегзоп Зрігісца! Сопзізгогу, Е.37) геріоп5. ТБезе доситепіз 
ууеге пог епгегед іпго (Пе зсіепсібіс Боду ов кпом/едяе це го іЙегібіе рапаумутітеп гехіз. 
ТБеу ргоуїдед ап оррогтипігу го 5гиЧу пему васі5 апа папез, пзаде сопсіизіоп5 оп (Бе 
гоіс об"Бе СВигсі іп «Бе йЕе об КРег5оп апа Мукоїаіу Стеек сопатипігієз. 

ТЬе вепегаЇйу ассергей ргіпсіріез (обіеспіуісу, іпрагтіаЇїгу, сопаргебепзіуепезз) апі 
тефодз (сбгопоїовісаї, соппрагагіуе, аїкегпатіуе, агсбіма! Беигізгісв) об Бізсогіса зсієпсе 
муеге цеед іп «Бе ргосеззіпо об етрігіса! ага. 





1 Льиман ИЙ.Й. История церкви в Украийне: специфика современной историографической ситуации // Религиозньє 
традиции Европь и современность: изучениє и преподавание в российских и зарубежньх университетах / Под ред. 
Д.И.Польвянного. - Иваново, 2011. - С.190-198. 

2 Греки Одессь: Именной указатель по метрическим книгам одесской Греческой Свято-Троицкой церкви / 
Белоусова Л.Г. и др. - Ч.1: 1800-1831. - Одесса, 2000. - 364 с.; Ч.2: 1834-1852. - Одесса, 2002. - 372 с. Ч.3: 1853- 
1874. - Одесса, 2004. - 237 са Ч.А: 1875-1891. - Одесса, 2004. - 332 с. Ч.5: 1802, 1892-1906. - Одесса, 2005. - 242 с5 
Ч.6: 1907-1920. - Одесса, 2009. - 344 с. Ч.І: 1799-1831, 1836 (изд. 2-е, доп.). - Одесса, 2014. - 552 с. 

7 Терентьєва Н.О. Таємне грецьке товариство «Філікі Етерія»: Організаційний та політико-ідеологічний центр 
підготовки грецької революції 1821-1829 рр. - К., 2005. - 352 с. П/ ж. Греки в Україні: історія та сучасність. - 
К., 2008. - Ч.1. - 350 с. Ч.2. - 318 с. 

1 Томозов В.В. Греки-хіосці на Півдні України (кінець ХУШІ ст. - 1917 р.): між традиціями національного 
самозбереження і практиками соціокультурної адаптації / Відп. ред. Г.В.Боряк. - К., 2020. - 354 с. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


104 Тагуза Ісосрепко 





ТРе Нізсогіса! Васкогошла об Стеек Міогаціоп 
со "ре Могерегп ВіасК 5еа Соазі 


І із іароггапс го сопзідег ке Бізгогіса! Баскогойла ої Стеек птіогаціоп го (Бе 
Могібегп Віасік Зеа соа5г. Їп сБе піддЇе об Бе зеуепії септигу В.С., Апсіепс Стеек5 
Юипаєд сігу-5гагез іп (ре Могібегп Віасік Зеа агеа, 50 (Беїг дезсепапів Бад го Бе уеії ас- 
диаіптей у/і б ії5 аЧуаптаєез. Гигіпе (Фе уеаг5 395-1435, Фе Стеек5 муеге ге ргіпсіраї па- 
чіопа! єгоар іп (бе Сігізгіап Вугапгіпе Епаріге, апа абгег іг5 МЇЇ, «феу боцпа «фепеіуез 
шпдег "Бе роугг об єбе Мизійт Тигк5 «ФФгоцероис Фе геггігогу об "Бе Осотап Епріге. 
Їп 1492, Метороїйап ої Мозсом Лозіта рис Югугагд Фе іЧеа об "Гіга Воте", ассога- 
їлє го убісб Виззіапз5 сіаїтеай Іеадегрір іп «фе Огсбодох у/огій. АїФоцеб «Біз сБеогу 
сате іпго Беїпо оп геЇсіоця сгоцпадв, її Бай а зідпібісапс ітрасс оп (ре деусіортепо об 
«Ве "Ба5гегп Спезгіоп", Їап 1768, сре Отсотап Еппріге Десіагей маг оп Кибзіа, ап (Бе 
Киззіап боуегатепг заррогтед ап иргізіпо об (Бе Стеек5 араїп5с ТигКі5в Фотіпапее. 
Іл се маг, Кибвзіа зоцер го 5сіге "ре Могібегп Віасік 5еа геріоп апа опіу «Беп ШБегаге 
«Ве Огфодох реорієез гоп тБе Опотап уоке). ТБе Ніт5г Агсбіреіадо ехредїсоп об (Бе 
Киззіап Шпрегіа Мауу (1768-1774) маз ап іпгертаї рагі об се 50-саед "Стеек Рго)єсі? 
ов Епаргез5 Сатфегіпе (Ве Стеас. ТБе КисриК-Каїпагії Ттеагу зідпей оп му 10, 1774, 
згатед «Бас Фе Кивзіап Епріге діуез БасК го (Бе 5ибійте Рогге аії Агсбіреіадо ізІапав 
ууБісБ Ферепдед оп "Бе Ототапз ргеуіоцзіу. ГБе Стеек5 Бо раггісірагед іп «Бе гебеі- 
Поп апа епгегед (Фе сгеууз ої "Ве В иззіап Мауу Бад го абапдоп креїг поцзез. Їп 1775, Ше 
5рірз об "Ве Киззіап Мауу сгапеврогіед Стеек Каптіїсз їгопа (ре Агсбіреїаєо го Стітеа. 
ТБе зігиаціоп іп Стітеа уга5 апсегтаїп: ассогдїпо со «ре Тгсагу, (ре Стітеап КРапаге Бе- 
сате іпдерепдепс БотВ боті Фе Опотап Рогте апа Фе В иззіап Етріге. Номєуєг, Фе 
Киззіап доуегптепі ригзипед со пипаегтіпе (бе есопоту об "Бе КРапаге угіїї сфе ат об 
зрееду аппехагіоп. Їп 1778-1780, (Бе пакіує Стеек іпБабігаліз об "ре КБапаге меге Бог- 
сібіу плоуед Егопаі сбе Стіпеап Репіпзиіа го "Бе Агоу. ТБе Стеек5 гот фе Агсріреіаро 
тідгатед со ре Могібетп Віасік 5еа агеа. Трезе тізгагіоп5 гезиїкед гот кре роїісіез об 
Епаргез5 Сатегіпе гБе Стеаг дігестед сохуагдв "Бе аппехагіоп ої Стітеа. 

У.ГітовеепКо уутоге гБаг іп 1781, 1783, ап 1787 (Пе г5агі5г боуегатеп Бай іззпей 
«Фе Песгеез го 5егііе спе Могібега ВіасК Зеа агеа. Аз а гезціс, аЇгеаду іп 1782, 4,3296 ої "Бе 
ока! рориіагіоп іп Бе гебіоп ууеге Стееік. Ассогдаїпо го УЛТітовеепКо, ке Стеекз5 Ніг5г 
зесісд іп «фе Осбакіу гевіоп". 

Ілдсед, опе об Бе Ніг5с Стеек сбигсреє Бий с бгопі угоодеп плагегіаіз арреагей іп 
Осбакіу ас Бас сіте. Їс ууа8 егестед Бу рагі5ріопег5 мітВ «Бе регтпіззіоп об Атігозіц5, 
Мепороіїап ої Кагегупозіау, Таугіа, ап КБегзоп. Оп МоуетРег 9, 1792, ргогороре 
Воєдапоуїсі сопзесгатед кбе Сфигсб іп Бопошг об 55. МісРоїав". Тіз СБигсі указ 
тепіопед Юг «Бе Іазг гіте іп фе гесогдз об "ре КРегзоп ТРеоіовіса! Воага іп і8о7". 
А.Рууомаг Бееуєє «Баг "Бе мог5Бір іп «Віз Сригсі 4 пог Беріп дише го (ре зп! пит- 
Бег об рагі5ріопеге?. 

Ассогадїпо го сБе Шесгее "Оп гБе Бепебіїв об Стеек апа Виїівагіап етіягапіз етего- 
їлє оп «фе Моуогоззіузік ргоуіпсе" іззцед Бу Епарегог АЇехапдег кре Еіг5г оп |апиагу 5, 
1802, "ре Сбіеї об "Бе Моуогоззіузік Расгопаєе Обісе Затиєеі Коптепіця Бад го ргоуіде 





5. Гаурітеу 0. О єХАпущоос косиоб тус теріддої ато та тєдл тою 1800 би. воїс тіс аруєс тої 20о0 би. цєсо, ато тіс роздткєс ту|уєс 
(амафориса, ще ту, шеЛету тус єдупоїс стуєідуютє тору ЕЛЛА уудуу): Дідажторисі) діатрібві тоцбас. - Мосуа, 2000. -- 5.48, 52. 

2 Тимофеснко В. Города Северного Причерноморьчя во второй половине ХУПІ в. - К., 1984. - С.21-22. 

7 Пивовар 4.В. До питання про церковне будівництво на території краю в другій половині ХУПІ - першій третині 
ХІХ ст. (Херсонщина і правобережна Катеринославщина) // Інгульський степ. - Вип.3. - К., 2018. - С.128. 

З. Державний архів Одеської обл. (далі - ДАОО). - Ф.37. - Оп.да. - Спр 61. 

7 Пивовар А. В. До питання про церковне будівництво... - С.143. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Сусек Срикефез іп фе 5ошірегп (гаїпе тп ре Мавіпо (Ре Іліс Еісфієстір - тре Кізі Най Доріфе Міпеісспі Сетіигу) | 105 





Фе СтееКк іпатібгапіє ууїсВ ІЇоап5 ог 5гагтіпе вагта5 ап Биїі|Чіпо Бошцзе5 іп сБе пагіоп- 
а) 5суїе. Та геаїїсу, (ре г5агі5: соуегпіпепг5 роїїсу ууа5 пог а5 Їауошгабіє а5 ії плау Баує 
зсетед аг Нгзг відро. ТБе роог тівтапіз Їо5с ап оррогтипігу го гегигп го (реїг Бопасіап і 
Бесацзе (Феу меге пог абіе го рау БасК Іоап5 го «фе Кивзіап боуегатепг. Хег, Бу (ре гіте 
«із Їесгее уга5 іззиед, епоцеб Іагре Стееі сопаитипігіев Бад аЇгеаЧу богтей іп ге сігіе5 
об'Бе Могіфегп ВіасК 5еа агеа - Крегзоп, Мукоїаіу, ап Одевза. 


Евсабіїзбіпо Фе Стеек СВигсб іп (бе КРегзоп Сігсу 


ТБе сігу об КБег5оп угаз боипдєд іп 1778 аз а Богіге55, 5ріруага, апа сісу-рогі, уУБеге 
Фе Віасі 5еа Мауу об єБе Виаззіап Епріге уга5 дпаткегед ас "ре епд об'тБе еідбгеепій сеп- 
хату. Ас Бас сіте, Егаргез5 СагРегіпе «Бе Стеаг раїй астепгіоп го КПрег5оп а5 а сепга! 
ріасе іп ре "Стеек Рго|есс"?, Оп Гипе 16, 1780, (Фе ВіасК 5са Мауу Сопатапдєг-іп-Сріеб 
Іуап Саппіба! арргоусд фе Юипаїпо об 5с. 5орбіа СВБигсб іп «фе пегсбапо (СтееК) 
зшиті - "фе УКорчааї. ТБе сбигсі угаз сопзесгатед оп МоуетьЕег то об сБе зате усаг. 
Іс угає соп5сгискед сиг об сіау ап мод. 

ТБе огівіпа! ісоповзгазі5 пладе об ууаїпис муооад із 50 ехкапг. Іс ууаз сгапзрогтед гот 
СРіоє Бу се Соппагороціоз аті!у об ргіезіз. ТБе аре об (ре ісоповга5із із езгіттатед го 
ехсеед 450 усаг8. Її ууав рапад-сагуєд Бу Стеек плазкетв. 5 Ніує Гіег5 сопгаїп 104 ісоп5. 
Зоте ісоп5 Баує Бееп шпрегадед ог геріасед, Бис зеуега! огідіпаїз Єгога СБіоє аге 5сіЇ 
Керс іп «Бе 5с. Зорбіа СБигсі. Могеоуег, Бгогтфег5 АгРапазіу, 5геррап, ап Штікіу апі 
Феїг Вакфег МіКРаїі! Соипагороціоз гетоуєд гБе угоодеп зсиЇргигез ов боиг Еуапееіїса! 
Арозгіев гот сбе СБіоз СВигсі Беї сомег. ТГРезе об)єств зсії адога Бе Бе! сомег об єбе 
5. Зорбіа'5 Сбигсб іп КРегзоп. ТБе Соппагороціоз аізо тоуєай лі гігиа! іпаріетепів об 
«Ве Сбіоз СБигсі го КРегз5оп. 5опе ватііу плепіБетя аге Бигісд пеаг "пе КРегзоп Стеек 
СВигсі об 5г. 5орбіа. 

Оп Моуетьег 10, 1780, АгсрЬізбор ої ЗІоміап5к апа КРегзоп Мікербогоз Т реогокіз 
сопеесгатедй «(Бе СВигсб об 5с. Зорбіа" ап арроіпкей кре Бігзс Стееі ргіезс |оасбіт 
Рарасігізго. МікерБогозє ТРеогокіз угаз ап іпНиепгіа! Нідиге об "бас сте. Нів іпйиепсе 
ргогаргед Мепороїйап ов Мозсом Ріагоп фе 5есопа со регтіс Фе гіте об піопотфеїзт 
зегуїсев їп Стеек свигсрез (Опфодох ОЇ Веїеуегз)), Їл 1782, Мікербогоз ТБеогокіз аг- 
гіуед їп КБегзоп го гаКе Басік Біз Шсигоїса! дагтепіз, Бис Рарасігізго Бад аїгеаду гоок 
роззевзіоп об сПезе ігепаз. Тс ууа5 Фізсоуегей «Баг |оасбіт Рарасігізго Бад Бееп Юогбіддеп 
го 5егуе їп (ре сригсі зіпсе 1781: Бе ууа5 5епс го Тавапго»є дише го "Біз дїзропезс ШЕ апа 
Бад 4еед. Певріке ге Бап, Бе сопсіпиеад го 5егує іп Тарапго?. Еіпаїу, іп 1786, | оасбіт 
Рарасігівго угаз згірред об Біз ргіезфооа апа ехреїїед гот КРегзоп Бог плізсопдисе". 

Весуееп 1784 ап 1786, «Бе Стееік БіеготопкК егетіав Стапитагікороціо зегуед 
іа Фе сбигсб. Абкег Бе Іебс КРегвоп бог Сопзгапгіпоріе, «Фе Сригсі пеедед а ргіезг 
Бо соцід зреак Стеек". Ас Бе сте, АгсРбі5рор об ЗІоуіап5ік апа КРегвоп Еирепе 
ВиїЇдагіз, а Стеек Бу БігіБ, уга5 (Бе гесгог ап ратоп ої 5сПооіз іп сБе Раггіагсбаке об 
Сопзгапгіпоріє. 5.Макагоу зировзгед Бе сошій зегує іп «Бе сбигсі іп 1784-1787, Воцеб 
Бе геацігед сопбігтагіоп зіпсе Біз сасредга угаз зігпатед іп Роїгауа"». 





9 Кухар-Онтшко Н.А. Жизнь и смерть светлейшего князя ПотЄмкина Григория Александровича. - Николаєв, 
2002. - С.42. 

з Державний архів Херсонської обл. (далі - ДАХО). - Ф.207. - Оп.1. - Спр.62. - Арк.5, 19. 

з Там само. - Спр.79. - Арк.1. 

з Там само. - Спр.99. - Арк.1. 

з Макаров С. Греки Херсона // Херсонский вестник. - 2012. - М28 (1122). - С.17. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


106 Тагуза Ісосрепко 





Тре зеагсб. Юг а Стеек ргіезс уга5 согаріїсагед Бу «Пе ГШесгее об Сатегіпе Ве Стеаг 
Часед Песетьег 7, 1785, ргобібісіпо «Бе адтізвіоп ов СтееК сіегру го (фе Визвіап Ептріге, 
ехсерс ог По5е уБо Бад гРе геісуапі Іесег5 об "Бе Сопзгапгіпоріє Ракгіагсі апа «Пе раз5- 
рогів іззиед Бу Фе Виаззіап сопеціаке іп Сопзгапгіпоріє. 

ТЬе Киззіап езгабіїзвтепо аз5итед Стеек сіегрутеп гегигпіпо ко среїг ропеіапі 
зргеад ваЇзе гатошз абошс Бе В извіап Етрріге?. Апу СтееК сіегрутеп, іпсіцдїпе Бізр- 
орз, ухеге го Бе Фегаїпед іп (фе Богдег ргоуіпсез Бог ехатіпагціоп апа уегібісаціоп об дос- 
штпепіз", Їа Магсі 1786, КБегзоп агсПргіезг Іоапп Вобдапоуїісі гесеїуед а Гесгеє оп 
«Ве зирегуізіоп об "угапдегіпо ргіезіо" апа а Бап оп «Беїг афпліззіоп го сритсб 5егуїсе. 
ТБе Стеек сопитипісу азкед «Бе АгсЬЕБі5рор ов Кагегупозіау, СРег5опезиз, апа Таугіа 
Атьгозіцзя го аЙом/ а рго-Берштеп Адаїапегеі ої Кеваопіа го зегуе їп "Бе спите ог го 
ілуїте апотфег уогібу ргіезг гот Стеесе. Ававапое! сате го КБегзоп іп Шесетіег 1786 
го Біз Бготфег Бо угаз пог іп кБе сіту. Аравапегі соцій пог гегигп го Біз5 плотрегіапа дие 
го «Ве уусаПег?. Не 4і4 пог ргоуїде доситепгагу еуідепсе об Біз ргіезгПооа, 50 Бе дї4 
пог гесеїуе регіпіззіоп го зегує". 

То зоіуе кБе ргобіет, іп 1786, Бу «Бе Песгее об Сасрегіпе «Бе Стеаг, Асапазій5 
Гапоегоу (Т.епрагоу) у/аз арроіпгед фе ргіезг об "бе КРег5оп Стеек СВигсі зіпсе Бе 
зроке Бог Стеек ап Визбіап'. Їл 1791, дДеасоп Мапиє! 5геїапоу а5 ууеії а5 БіеготопК5 
Вепіатіп апа Вагібоїотеу, бо зоперпом їопла «репазеїхез іп |аз5у, уеге азо 5епі го 
КРегзоп'о, 

Зисі горіс а5 5ганНііпо (Фе Віасік 5еа Маму улісб Біеготопкз апа сфе іп5гігиге об па- 
уаї ргіезгв езгабІзБед іп «Бе Вилззіап Ептріге Бу «фе Песгее об Регег "Бе Стеаг іп 1719 аге 
дцісе іпгегезгіло Биг ехсеед (фе сповеп зибуєст платег об «Біз агтісіє, Їп 1793, а Г'есгее 
хуа5 іззиед го 5епд 43 Біеготопк го Бе Віасік 5са Маму шпдєг гБе сопитапа об Кеаг 
Адтіга! М.Могдуіпоу (30 реоріе ргобабіу угеге 5епс Его «Бе сарікаї, апа 13 муеге 5еЇест- 
ед іп "Бе Кагегупозіау ргоуїпсе). ГБе5е плопК5 обгаїпед (Пе 5гагиз об ргієзгв апа 5егуед 
оп 5Бірз. 5оте об (фета ууеге зесопдед го "Бе КРегзоп Стеек СБигсб?, Бис «Феїг патез5 
до пог арреаг іп агсбіма! доситепіз. 

Іл 1793, Ніеготопі Вепуатіп іШераЇу сопаистева зіх ууедді по сегетопієз Бог реоріє 
уБо 44 пог Беіопе го Біз рагі5В апа сате ппдег іпуе5гісатіоп"», Їп Бе зате уеаг, іс Бе- 
сате Кпоууп «Бас Бе Керг геїіс5 "Баг Бе Бад гесеіуед іп |аз5у їгопі сфе Їаге Метороїійап 
ов Кагегупозіау апа Таугіа Сабгіє! (Вопиіесзсо-Водогі), а Стееі Бу Біг. Ассогаїпо го 
Сабгіеі"я улій, Вепуатіп угаз со ФеЇуег (Безе геїїс5 го «Бе 5уіагобогКкуї плопазгегу. Іп5геад, 
горетбег угіїБ Біеготопк ЗрігіЧоп, Бе пеед (Пе геїїс5 со регбогп раїй гісиа5 бог фе Стеек 
зесіегя об КРег5оп. Абег (Фе іпуезгідатіоп Вас БоЙомуєй, кре геїіс5 угеге сопізсатед апа 
Вепіатіп уз ехреїед гот Фе В цззіап Етріге іп Бе 5ргіпо об 17947. 

ТЬе агсіпргісзс об "бе КРегзоп Мегсбапс ап Стееі сригсбез Еедог 5Багупзку соці 
пог 5егуе іл Ботб сбигсбез апа зіс оп (Фе КПБегзоп Зрігісиа! Воага ас (Пе зате гіте"ї, 
ТБегебоге, Біеготопі |егетіаї. Стапитатікороціо гесигпед гоп Сопзгапсіпоріє апа 
Бесате ге ргіезс об "Фе КВегзоп Стееік СВигсі іп ассогаапсе уліїВ (Бе Шпрегіа! Песгее 





5 Полноєе собраниєе законов Российской империим. - Собрание первое (1649-1825). - Т.22. - Санкт-Петербург, 1830. - 
3216294. - С.А95-497. 

і ДАХО. - Ф.207. - Оп.1. - Спр.68. - Арк.1-7. 

7 Там само. - Спр.93. - Арк.!1, 4. 

із Там само. - Арк.2. 

з Там само. - Спр.99. - Арк.1-3. 

22 Там само. - Спр.147. - Арк.1. 

2 Там само. - Спр.162. - Арк.1-2. 

2 Там само. - Спр.174. - Арк.1-9. 

зз Там само. - Спр.181. - Арк.1-31; Спр.208. - Арк.1-11. 
з Там само. - Спр.301. - Арк.1-2. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Сусек Срикефез іп Фе Зошірегп (гаїпе тп ре Макіпо (Ре Іліс Еісрієстір - ре Кітзі Най Доріфе Міпеісспів Сетіигу) | 107 





ої Диризс 14, 17947. 5ітиЇісапеоцзіу, (Бе ашсБогісіеє а5кед сфе Стеек сопатипігу го 
сБоовзе а ууогібу рег5оп іп «Беїг плід5с уро сошій Бе огдаіпей аз а різ. 

Ассогдїпо го (фе Йзіз об 1805 ап 1808, Стгібогіу Вадозгаг ууа5 (ре ргієзс іп ке 
СВигсі об 5с. 5орбіа. А. тлетіег об а Стеек піегсбапг Еатіїу, Бе уга5 огдаіпед го ргіезі- 
Боод апа зепс со КПег5оп Бу Візрор Сегуазіця об Треодозіця іп 1797. Їп 1805, ре Бесате 
«Ве Феасоп ов "бе КРег5оп Аізсгісі. ГБе Й5с об 1808 5гатед сБас Бе "Бебауед Бопезгіу, «Пе 
Чеедз деватіпо Біз Бебауіоиг угеге пог Кпомт абошг, апа Бе ухаз пеуег Ніпед'"", 

Іл 1808, (ре рагі5піопег5 об "Бе СРигсі умеге гезідепів об 37 уагдз (148 теп апі 
132. уоптеп) об "Бе Сгеек плегсбапі сіаз5". П»ебріге (ре за! питіег об рагі5ріопеге, 
Фе КРегзоп Стеек Сригсі ухаз гебиіїс ап есогагей зеуега! сітез. Їа 1798, а «ргопе 
їа Бопоиг об (Фе дгеас плагсуг Ваграга ухаз егескед іп а утоодеп Стеек сбигсб"?, Їп і8ої, 
ап Ітрегіа! Гесгее ргобібігед Биїдіпе ууоодеп сбигсрез Бесайцее об а геіатед біге іп Пе 
Моваїзік Аізсгісс об Каїцоа ргоуїпсе?, Їп 1802, "Бе КБегзоп Стеек СВигсЬ ої 5г. 5орбіа 
хуа5 гедезідпед а5 а Базійіса?. Пп 1808, іс ууаз гебиіїс цзіпе 5гопе (5реїЇ гос муа5 швед). 
Ноугустг, іс5 муоодеп дит, Плед млі ігоп, 15 5сіЙ ехгапг. 

Іл Їшу і8и, «фе рагі5ріопег5 абгеед го ассерс а Бопег ргіезг об (пе Офеза Стеек 
Вапаїйоп Копугапгіп 5ігідоу го «еїг сригсі. Не гає ПКемуїзе а 5сіоп об а Стееі плегсбапі 
Впайу ап Бевап зегуїпо іп Тасапго9. ТБеп, Бе зегуед іп (ре Оеза Стеек Вакаїйоп бог 
тоге ап зіх уеаг5, ап гоок рагі іп «фе В из5о- ГитКі5В Маг об 1807-1812. Не ууає Ї5- 
сбагеед Нога пайітагу сіегру дише го іЙпез5. Сопзідегіпо Біт а могібу пап, пло5г об Бе 
рагізбіопегз заррогтед Біз сапдїдатиге", Номєуєг, ре БоЇЇом/іпе усаг Бе аз5кед Кг апогр- 
ег ріасе Бесац5е Бе соцій пог ргоуіде Юог Біз вапайу у/їсВ а паеарте іпсоте фгога а з5плаі! 
рагі5|?, Не уга5 ргапкед регтіззіоп го зеагсб бог апогрег ріасе іп «Бе дїосезе, Биг іп 1816 
Бе муаз 51 вегуїпе іп сбе Стееік СригсВ об 5г. Зорбіа?. 

Їп 1809, Фе сідег об "Бе КБегзоп Стеек Сригсб Масфем Лого їй, апа іп ре 5ит- 
тег об 810, "Бе сригсії согатипігу еіестед а пему еЇ4ег - "Ве Стеек пегсбапо Сеогое 
Раработа. Аг «фас сіте, (Беге ууа5 апогрег ргіезс іп тБе спигсб - Мікбаї! Мапгову". 
І акег, Бе угаз геріасед Бу Штітгу 5гоуапоу, а Виївагіап?, Їп 1813, "ре еідег об "Бе спигсі 
ууаз ге-еіестед: «Бе рагі5ріопег уогед іп ОЧеза плегсбпапо Апазгазіу МіКПаїїоу?, Їп 1815, а 
сопНісс Бгоке сис Бесуусеп МіКРаїоу апа 5соуапоу оуег сбигсі ехреп5е5?. Іс 5естт5, аг 
Вас сіте, "Бе сопНісг Бад по сопзедиепсез. Ноуеуєг, іп 1829-1830, (Ве рагі5біопетя об 
52. Зорбіа Сригсі ассизед Агсіргієз: Пепетійз Кагіїсі, а ргіезг іп «Бе Стеек Сригсб 
зіпсе 1824, ОЇ Іагіпез5, пебіідепсе, апа пізиц5е об спигсб. птопеу. Треу зоцеб го геісазе 
Біт гоп сбигсі зегуїсе. Сопуегегіу, Бе агриед (Бас Бе Бад 5репг а 5ідпіНісапі атоциг об 
Біз омуп зауіпо5 оп «Бе сбигсі апа уапкед Фет гегагпей. У/Беп сопзідегіпо сРіз са5е, (Пе 
Іпуезгіватіує Сопатіззіоп іпуїтед гБе ргіезг об МукКоїаіу Стееік Сригсі Мікоіау МагБагоу 
го 5ибтіс еуїдепсе. Не єгіед го ауоій раггісірагіпо апа ргегепадва го Бе зіск ут Бійоц5 
Кеуег (Бе ргезепгед а сегсібісаге зідпед Бу Маїп Посгог об "Бе Мукоїаіу Мама! Новріга! 





Там само. - Спр.197. - Арк.1-4. 

Там само. - Спр.647. - Арк.8; Спр.760. - Арк.2. 

7 Там само. - Спр.647. - Арк.8; Спр.760. - Арк.2. 

з Пивовар А.В. До питання про церковне будівництво... - С.135. 
» ДАХО. - Ф.207. - Оп.1. - Спр.413. - Арк.1-2. 

5» Пивовар А.В. До питання про церковне будівництво... - С.145. 
1. ДАХО. - Ф.207. - Оп.1. - Спр.950. - Арк.1-8; Спр.977. - Арк.1-4. 
з Там само. - Спр.985. - Арк.1. 

з Там само. - Спр.1195. - Арк.67-69. 

з Там само. - Спр.915. - Арк.1-6. 

5 Там само. - Спр.1032. - Арк.1-2. 

38 Там само. - Спр.1095. - Арк.4. 

7 Там само. - Спр.1154. - Арк.1-8. 


в 





ь »о з ою ов 
і 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


108 Тагуза Ісосрепко 





Ресги5беузку). Не аізо сайте сБаг Бе арзепсе об апогбег Стеек-вреакіпе ргієзс іп 
Мукоїаіу ргесішдед Біт Егога Ісауіпе, Бе сігу. ГБе са5е геасред Сопитапаєг-іп-СБіеб об 
«Ве ВіасК 5еа Мауу апа Рогіз, Уісе Атіга! М ХагуКоу. АЇЇ сгапзастіоп5 Бесуусеп Кагіїсі 
апд «Фе агсрігест, сопігастог5, ап 5арріїег5 угеге спескед??. 7 пбогсипагеіу, «Фе агсбіма! 
Фоситепіз дезсгібіло Фе епа об із сазе Баує пог Бееп дізсоуегед уег. 

5.Макагоу агриед Баг ргіезс 5егбіпоу таде опе аддїцопа! агсрісестига! сбапее іп 
1838. То «ргопез арреагей іп (Фе гепоуагед Стеек СВигсі об'5г. 5орбіа: ке Їомег опе - 
іа Бопоиг об «Бе Магіуїсу об Могфег об СРгізг, Бе пррег опе - бог 5с. Сопугапгіпе 
ап 5с. Неіеп?. ТБе Стеек СВигсб оф 5с. Зорбіа і5 гесгапоціаг ап сопзі5г5 об «гее 
пауз ФіНегепо іп БеідБо. Т бе пауеє аге Фуідед Бу соїштпя іп со гомуз. ГБебе то сої- 
шиппз аге сісагіу уізібіє оп Бе ріап об Фе СВбигсб. То бе Казг, Бе 5расе об "Бе Сригсі 
Нпізбез іп Їому арзе, соггезропдїпо го (ре пауе8. То «Бе М/е5г, (ре сепога| епітапсе Бе- 
сіп8 гоп а «Бгее-гіегед Беі сомег. ТБе агсбігестиге ої Бе Касадез і5 дціге гезгаїпед: (Пе 
ууаїз аге сорред млі согпісез апа Фесогатед муї В плозаїісз. Туго голуз об гесгапоціаг апа 
зетісігсиіаг уміпдомуз апа пісБез аЇсегпате. ТБе іптегіог із десогагей уісВ гаї! раїпсіпоз 
апд сагуїпоз. ТРеге із ап іпсгісатеіу сагуед БаїЧасбіп абоуе ке аїгаг, дерісгіпо, сре Гога 
Аїтізбгу. ТБе Бе! сомег і5 адогпед мліє зсиЇргигез об "Фе биг Еуапоеіїса! Арозгівз. 
ТБе Беїбуу гіег5 аге аїзо Фесогатед ууїїВ согпісез. ГЬе Іом/ег піет5 об Бе Бе! гоуег аге си- 
Біс, м'Біїе Фе пррег гісг5 аге суїйпагісаї. 

Іс із роззібіеє «Бас «Бе КБегзоп Стеек СБигсб. йтісагез "бе СВБигсб оп Фе ізіала об 
СРіоз а5 ії арреагед іп «Пе Іа5г дпагкег ої єБе еід|еепіб сепгигу - (ре біг5г дцагкег ої "Бе 
піпетеелі сепгигу. Могеоуег, "Ве КРегвоп Стеек СВигсі гегаїп5 Ре огібіпа! ісоповзга5і5 
апд 5сиЇргигез гоп Фе оід Сбіоз СВБигеф. 

Могеоуег, гБе СтееК зекіег5 езгабіїзред «Бе Ніг5с плагкет запаге апа Стеек зкгеес іп 
КРег5оп ууБеге тБеу егескей Поплез, ууагебош5ез, апа 5рорз. Абтег (Бе деагі об Ргіпсе 
Стідогу Рогешкіп іп 1791, «Бе "рогто-Нгапсо" іп КРег5оп угаз сапсеїеа. Іс пладе Бе сії- 
таке г ехрогі-ітрогі їгаде ппіауоигабіе. Їа 1794-1795, "пе Дерагаитепс об «Ве ВіасК 
За Маму апа а пауа| іа5гісисіоп5 ууеге сгап5воттед йог КРег5оп го Мукоїаіу. ГБе 
Стеек5 5егуїпє іп (Бе Мауу плоуед го Мукоїаіу гобегбег ії «Бе Мауа! Дерагитепо. 
Еуеп «Фоцоб КРег5оп Бесате Бе сепіге ов (Фе ргоуїпсе іп 803, "ре паіогігу об сімії 
Стеек5 абапдопед іс ап поєд го Обеза угбісі указ ргапгед сБе "рогсо-Егапсо" Бу сБе 
Песгее ої Фе Визвіап Етріге роусгптепо об Аргії 16, 1817. Зиб5едиепту, Оеза Бе- 
сате а дЇоба! сепге об єгаде ап сиїсиге а5 ууеі! а5 се сгадіе об'Фе Стеек плоуетепі ог 
Іпдерепдепсе. 


Гізсіпсгіуе Ееагиге5 об Стеек СВигсі іп Мукоїіаїу 


Тре згогу об 5гопе Стеек СВигсб сопуггистіоп іп Мукоїаіу із угогібу об а Фегестіує 
поусі. Мукоїаіу угаз Кипдеа іп 1789. Оп Шесетіег 6, 1788, Виавзіап сгоор5 зиссез5киі- 
Іу сарсигей «Бе ТигКі5В Юогіге55 ОсРакіу (пом/ гомп Осбакіу, 6о кп йот Мукоїаіу). 
Ассогдїпо го Сігізгіап сгадіцоп, 5с. МісРоїаз, (Бе рашоп об зайогз, із сеїебгатед оп 
Песетіег 6. У/Беп сроовіпо Бе папе Бог (ре пему сігу убісі угаз го Бесоте (Бе сеп- 
сге об 5Бірбиїйдіпо оп фе ВіасК 5еа апа (Пе Біорезс плійтагу Ба5е об "Бе Визвіап Ппрегіа! 
Мауу, іс5 Кошпдег Ргіпсе Стієогу Рогепікіп десідед го Бопоиг фе Сігізгіап заїпс апа 
патед Ше сігу абтег (Фе уїстогу оуег спе Опттотапз5 іп Осбакіу. 





з Там само. - Спр.1745. - Арк.1-101. 
2. Макаров С. Греки Херсона // Херсонский вестник. - 2012. - Ме9 (1123). - С.19. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Стсек Срикефез іп Фе Зошірегп (гаїпе тп ре Мавіпо (Ре Іліс Еісфісстір - ре Кітзї Най Дор фе Міпеісспір Сетіигу) | 109 





Ас фе епі об Бе еідбеепії сепешу, а гісб Стеек сгаЧіпо сцагег - "Сусек гошу - 
Поигі5бед іп (Пе уегу сепіге об Мукоїаіу. Авег «ве Дерагитепо об "фе Віаск 5еа Мауу 
(Фе Мама! Дерагитепо) у/аз поуед гот КРегзоп го Мукоїаіу, «різ сісу Бебап го гигп 
іасо а "ппійтагу плагіпе сігадеї. ТБе Богеідп сгаде 5рір5 меге пог аЇомуєд го епгег (Бе 
Мукоїаіу рогі. Госа| плегсбапіє соці опіу сага плопеу Бу сопгастіпо (ре Адтігаїсу. 
ТРиз, сбе Стееїк піегсбапс Еатійез плоусд го Оеза. Їп 1805, МукКоїаіу Бесате (Бе сепіге 
об'Фе Мукоїіаіу ап 5еуазгорої тійсагу роуегпог5бір; Сопатападег-іп-Сбіеїб об їБе Віасі 
Зса Мауу ап Рогіз зегуед аз соуегпог іп Бог об (ребе сігіез. Гигіпо (Бе піпетеелі сеп- 
хагу, піо5г об єБе СтееКз5 5егуїпо іп (Бе Віасік 5еа Маму ууеге Пуїпе іп Мукоїаіу. Ту об 
«Фет, Мікоіау АгКаз апа Мікраї! Мапрапагу, угеге Сопатапаєтз-іп-СБіей ов (Бе Віасік 
Зса Мауу апа Рогіз ап соуегпотз. 

ТЬе БиїіїЧег об Фе Мукоіаіу сісу, Кгіер5копатіззаг МікРаї! Еаїееу, гедиезтед а 
срБигсб сопуггиссіоп регіпіззіоп Жгопі кре Агсібіїбор об Кагегуповіау, КРегвоп апа 
Таугіа Атабговіця оп Шесетрег 19, 1789: "Ї пладе а рготізе го Бий4 а сбигсі іп (бе пате 
ої Заїпс МісБоїає"?. Вазед оп фіз гесога, М.КикРаг-ОпузбКо агоцей «Баг (фе Стеек 
СВигсі об 58. Місбоїаз угаз Биїїс Бу Еаїееу іп 1790 ап «Бе гедціега зегуїсе бог Ргіпсе 
Стівогу Рогеткіп угаз Беїд іп іс", 

ТЬе 5гаке Агсфіуєз ої Офеза геріоп ргоуідед плоге гейабіє еуїдепсе: (Бе муоод- 
еп Стеегк СВигсб іп Мукоїаіу ууа5 Биїїс іп 7947. ТБе агсбіуез Кеер (фе Ніг5с тмеггіс 
Боок об «різ спитсб Чагед 1799. Мо палекгіся Нога «Бе еагіїег регіод5 ууеге зауед. Егопі 
Їапиагу со Моуетьег 1799, БіеготопК Вапфоїотету, бо у/а8 Бе ргіе5с ід (фе Сригсі 
ас «Бас сте, Баргігей еісуєеп пем-Бога5 ап гап (ре плеплогіа 5егуїсе Бог (Бе уіве об 
Мікраїї! Малагоу, а Стеек. Їп «Бе пекгіс Боої бог і8ог, 5Угеррап Топла5Пеузкіу і5 Пзгед 
аз "ре ргіезсг бог Оскобег. Ргіс5г АсБапазіу Гапрегоу угаз плептіопед іп "Бе спигсі агсбі- 
уаї гесогд5 Чакей Аргії 804. Копбгапгіп Магабиг 5гагтед тіпізгегіпо іп (ве Мукоїаіу 
Стеек СВигсі іп 1807. ТБе рагі5біопег5 плепгіопей іп «розе плетгіс Боок5 ууеге гесога- 
ед аз Чогеідп тегсбапг - а СтееК", атопо "вет МіКБаї! Магагоу, Мезгог Апіагоу, Рапіог 
МіКБайоу, Мікоїау Кегаориіо, Їоап Запориїіоу, Туап Іуапоу, Мікоіау АЇекзапагоу, 
ТРеодозіу Копзгапгіпоу, Іуап РЬійроу, Апдгеу МіКБаїіоу, Пуа Пуїп, Аа Іеопгіеу, 
ЖМевгог Херогоу, Копзгапіп Рауіоу, МіКБаї! Тегпоуег, МіКоіау Стізогіеу, апа а Мауаі 
Біеес Гіешкепапс МікБаї! Мікоіаеу. Тс із дїНбісиїс со гесобпіге "Пе Стеекз5 Бу (Безе патевз. 
ОБуіоцзіу, абгег іпатівтагіоп, Беу еїфег бог Виззіап патез апд 5игпатез ог аЧартед Фе 
зреїйло го Визбіап Ппецізсіс зепзібійсіез. 

ТЬе угоодеп Стеек СВигсб об 5с. Місроіа5 еуепсиаЙу Аесіїпед ап Бесате ип- 
Но Юг удогзрір. Оп Бебаїб об бе Мукоїіаіу Стееік. согатилпігу, оп лу 18, 1799, а ра- 
гіббіопег 5рігідоп МіКБаїйсі азкедй Мекгороїйап ов Кагегуповіау ап Таугіа Сабгіє! 
(Вопиісзсо-Водопі) бог регтізвіоп го Бий а пему 5гопе сбигсі апа го Іацпсі а зресіа! 
Ьоок го гесогд допаціоп5 Юог геппріє соп5ігистіоп. ГБеге аге плоге «фап буепгу зідпа- 
хагеб іп СтееК оп Бе СтееК уствіоп об (Бе ууаггапі із5дед Бу «фе Мукоїаіу Стееі сога- 
типігу го Зрігідоп МіКБаїййсі. Опіу теп об сбепі угеге Фесодед. Тезе патез іпсіцде 
Мапоіз Мікоїи, ТРБеодого5 Соза, Апазгазіу 5оЇїдоги, Рапауогіз Г аптраЧаги, Сеогоїз 
Сьргізсодоги, Іоаппіз Сеогоїй, ШДіптіггіз Запагіогіз, Мікоіа5 Іоаппіз, ТРБеодогоз Кігапі, 
апд Місраїз 5Шзи. Іс із Фрезе реорієе мБо ілісіагед (Фе сопуггистіоп об гБе 5гопе Стеек 
СВигсб іп Мукоїаіу. ГБе регпіззіоп у/а5 гесеїуед оп Їиу 28, 1799, пос опіу ота (Бе 
зрігієца! ашфогісієз Биг аізо вот Бе Киввіап Еппрегог. Зрігідоп МіКБайїсі обтаїпед 
а 5ресіа! Боок Егопі сБе Моуогоззіузік Соп5зізгогу го гесога уоїшатагу допатіопя Бог мо 





-. Российский государственньй архив Военно-морского флота. - Ф.245. - Оп.1. - Д.33. - Л.818. 
1. Кухар-Оньшко Н.А. Жизнь и смерть светлейшего князя Потбмкина... - С.89. 


з ДАОО. - Ф.37. - Оп. - Спр.32. - Арк. б/н. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


110 Тагуза Ісосрепко 





усагз. Т ре Їеег об'"Фе Сопбізгогу згагед «Бас "Бе свигсі соп5тгиспіоп соцій пог Бе згагі- 
ед ипгії «Фе согтегропдїпо Била моцій Бе асситиіатед?. 

Ножеуєг, Бу 805 Бе соп5їгиспіоп Бай пог уег Берип. І: із роззібіє «Баг сбе Стеек 
сопатипісу ууа5 пог абіє го гаізе «Бе гедпігед атоцлс ов топеу. Оп Аири5і 23, і805, 
«Фе МукКоіаіу Стеек сопипипісу абаїп арріїсд бог регтізвіоп го Биїід а 5гопе сритеф. 
Оп Ребгиагу 23, і8о6, МукКоїаіу паййтагу роуегпог, Атіга Гуап де Тгауетвеу, оп Бе- 
раї об "бе Стеек сопапипісу", шгоед Агсббізбор Асрапазійе го із5це а пему регіпів- 
зіоп Бог «Бе згопе сбигсі Биїйіпо. Їс ууаз вгаптед оп Магсі 5, 806, ап ассогаїпо го 
«Ве Кагегупозіау З5рігікиа! Сопзізгогу 50Їипіоп, Агсіргієз: об Бе Адтігаїсу Саспеадга! 
Еурбітіу Зауштзкіу угаз го Іау «Бе Ніг5с 5сопе. ТБе Гесгее об'бе Епірегог уга5 аппоппсед 
оп Магсі 22, 1806, іп «Бе ргезепсе об агсПргіезт8 Стівогіу Загагбіпоу апа Кагр Раміоузкіу 
апд ргіезс Стідогіу Кадозгас. То Риб! «Фе Песгее, Еурбітіу Зауиштзкіу Іаї (ре Ніг5с 5гопе 
об'фе Стеек Сригсі об 55. МісРоїаз оп Аргії 25, і8об". 

Певріке еїг птоде5г теапз, "Бе Мукоїаіу Стеекз5 Бад гаїзед 1576 гиБіез 63 сореск5 
Бу Аргії і8о6, апа се спигсі сопзкгистіоп 5гагтед. Еуррітіу Заушткіу роіптед ошг іп 
опе об Біз герогі5 "Вас (ре муоодеп Стеек Сригсі аппиаїу гесеіуед по поге ап 200 
гиБіе5 апа зрепс сБіз топеу оп ригсбазіпо сапаїез, ої, солі, апа аїгаг Бгеад. Номеуєг, 
хуБіЇе уізісіпо Бе сісу, (ре ууеаї ру Стеек5 у/Бо меге Оссотап 5иб)есів сопогібисед го «Ве 
Їоса| Стеек сопитпипісу Феусіортепі іп еуегу роз5ібіє муау. ТБегебоге, (ре согатипісу 
зпссеедед іп гаїзіпо сопзідегабіє Рипдз мліфіп а 5богс регіод - 8445 гиБіе5 64 сореск5. 
Ноусусг, аг (Бе еп об Моуестіег ІЗоб, Бе пехс Виа550- ГитКізВ Маг згагсед апа Іазгед 
шасі! Мау 1812. Гигіпе сБіз регіод, «Бе Стеекз5 4і4 пог Бахе ап оррогтипігу го сгоз5 Пе 
Богаегз вгесіу, апа аззізгапсе сеазед. Ву плід-Моуетьег 1812, опіу спе оте об (ре 5гопе 
Стеек СБигсб їп Мубоїаіу Бад Бееп соппріегеа. 

Іл 1808, АгсбЬізбор ої Кагегупозіау, КБегзоп, апа Таутіа РІагоп ргапкед а пему зре- 
сіаї Боок ота Біз СБапсегу го Фе ргієзс об «Бе Мукоїіаіу Стеек СЬигсб Копугапсіп 
Магабиє Юг гесогдїпо Бе Фопагіоп5 об рагі5ріопег5 апа аї срозе мо улі5ред го соп- 
шібисе со "Фе сбигсб сопясгистіоп. ТБе епггісз іп «біз Боок меге пзаде іп БоФф Стеек 
ап Киззіап. Зисі 5игпатез а5 ВаККа, Кабгориіо, Каїадеогоїї, 5сідій, Роглегапігоу, 
КпуавіпзКіу, Коплагоузкіу, Раравапазориїо, Меїпікоу, АгКаз, І егпуакоузкіу, Магабих, 
АЇБегтеу, Кагепікоу, апа Кизтоу аге Шзгед іп «Бе Боок. ТРе апаїузіз об загпатез пакез іс 
роззібіє го сопсіиде кфаг реоріе об 4іНегепс пагіопайіез апа геЇідіоп5 допатед топеу Бог 
«Ве Стеек СВигсі сопукгистіоп. Бог ехатаріє, МікоЇау 51і9Їїс7 ууа8 а плегабег об а ргого- 
ілепг Їсулізп Ватіїуу. Оп тре Березс об апдїсог Махіт Сопсбагоу, оп Мау і, 1809, сігу 
роїїсе сбіей МіКоїау Уаїзбемісі. опатед кре ісоп5 об 5с. Місроїа5 апа Уігріп Нодереттіа 
5тоїепзкауа го "Бе Стеек Сригсі. Аадіцопаїу, Бе сопігібитед тобо гибіез ассогаїпо го 
Фе мії! об Агсбітапагіге /аКВБагіу Ресгориіо"?. 

ТЬе Нідиге об /аКРагіу Ресгориіо, уро 15 плисб геуегед іп | Кгаїпе, Фебегуез рагкіси- 
Їаг сопзідегаціоп. ТБеге 15 по доці фас Бе соці Баме зегусд іп «Фе Стеек СБигсб іп 
Мукоїаіу, аїфоцеї біз пате і5 пог йзкед іп «Бе ехгапс плетгіса! Боокз. ТБе іпзсгірціоп оп 
Біз ргаує пеаг «ре ДІ Заїпіз Сригсб іп (фе сісу сеплетегу 5гатез: Та Фе сігу об МуКоіаіу 





з Там само. - Оп.1. - Спр.604. - Арк.1-5. 

з Іс із іНсиїс со десегтіпе Бе Стеек рориіагіоп зіге іп Мукоїаіу іл «Бе Бізг рагс об "бе піпегееліїб септигу Бесацее (Пеге аге 
по згагізгіса! гесогаз абоші "Ве рориіаціоп дї5ттібигіоп Бу патіопаїігу. Ассогдїпе го "ре Атіга! Че Тгауетзеу'з герогі Чатед 
1806, 114 Когеідпет8 Пуед іп Мукоїаім. Мійкагу теп меге пог іпсіадед іп тре сатерогу ої Юогеідпег. ТРе Мукоїаіу 5гагізгіса! 
Сопитіїее гап а Їоса! рориіагіоп сепзц5 іп 1875 ап Коцпад аг 119 сігідепя зроке Стеек. 

з ДАОО. - Ф.37. - Оп.1. - Спр.710а. - Арк.1-2, 6. 

че Там само. - Спр.767а. - Арк.8. 

7 Державний архів Миколаївської обл. - Ф.168. - Оп.1. - Спр.479. - Арк.1-21. 

їз Там само. - Арк.11. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Сусек Срикефез іп Фе 5ошірегп (кгаїпе тп ре Макіпе (Ре Іліс Еісфієстір - тре Низ Най оГіфе Міпсісспі Сетіигу) | 111 





оп Десетьег 25, 1808, "Бе Боду ов Агсрпітапдгіге /аКБагіу Ресгориіо, Бога оп «Пе ізіапа 
ов Тіпозб іп 1743, уга5 сопатікей Беге го егегпа! реасе". Ресгориіо 15 зай го Бе «Бе Стеек 
ргієзс муБо заусі Апагеа5 АгКа5 Нога 5Іауегу аг (ре Іагіза плагКег. Не указ а зрігігиаі 
смійе го Бе АгКазез іп Мукоїаіу. Апагеаз вгаиагед Нота (бе Шігосбого ТРеоіовіса! 
5срооі. Не паагтіесд Азвітіпа НазКаги. ТРеїг еі4езг 5оп /аКБагіу, Бога іп Стеесе іп 1793, 
Бесате а В саг-А4тігаі, а Бізгогіап об "Фе Віасік 5са Мауу, апа (фе Коипаєг ап Ніг5с дЇ- 
гесгог ої "Бе Зеуазгорої Магісіте ШіЬгагу. Ападгеаз рагтісіратед іл (Бе папіопа! ШБегатіоп 
зкгирвіе. Ніз Катіїу ууаз Богсей го Нее се Бопеіапа. Кпоуу/пе, смеіхе Іаприаревз, Бе Бе- 
сате а сгапзіатог бог "бе Дерагитепг об Фе Віасі 5еа Маму апа сгеагед а рагаїеі дїспіоп- 
агу об пзагіпе гегтіпоіору"?. Їп 1807, ре Агказе5 дацебгег, Нееп, ууає Баргігед іп «Бе 
уоодеп Мукоїаіу Стеек СВигсб. Іо 1818, апогфег 5оп, МікКоїау, угаз Бога іп Мукоїаіу. 
Не Бесате а ууеїЇ-кпоууп 5гагезтап іп ре Виззіап Епіріге: ап Адтіга!, Сопатапдег-іп- 
Сріеї об "Фе ВіасК З5са Маму, ап Мукоїаіу пайітагу соуегпог. ТБе АгКа5е5" пасіопа! іЧеп- 
сігу огадиаїу еуоіуед йога а СтееК опе іпго Киа5зіап апа сБеп іпсо ОЖгаїпіап. Мікоіау 
Апдгесуїсі, АгКаз'85 зоп, Мікоіау Мікоіаєуїсі, Коппава а Іоса! сбаргег об "ре ОКгаїпіап 
Зосісгу "Ргозуїка" їп Мукоїаіу апд утоге а рорціаг запи! оп ге Бізсогу об (Жгаїпе. ТБе 
Еапайу пайц5оїсит об єбе АгКазез 15 5ісцакед оп Бе орровіге зіде ої Ресгориїо'з втауе. 

ТЬе згогу об сбе АгКа5е5 сієаг Феппопуігатев (Бе еусіисіоп об (Бе ууогідуісму об "Бе 
СтееК5 упо епгегед «Бе Мауу об Фе Кибззіап Етріге аг те еп ої «Бе еіяБееепіб - аг Бе 
Беріаппіпо, об єБе піпетеепії сепгигу. ТБе Огтфодоху едпаї?ед «Бе Стеекз іп гідріз мі В 
гергезепгатіуєз об окфег папіопаїіез об "ве ОгіБодох депотіпагіоп. Везідез, (Пе Стеек5 
муБо 5егуед іп «Бе Віасік 5еа Мауу Бесате ап іпгертаї рагі об а 5ресіа! рориіагіоп отоипр - 
паййтагу зеавагег5. Їа Мукоїаіу, «реге уга5 по дізсгітіпагіоп Ба5ед оп пагіопайїгу, ехсіад- 
їлє «фе Їсмз. ТБе іпБабігапіз об се сісу діНегед Бу осспратіоп: «фе "тпіїйгагу теп" апа 
"сіуййап5. Мукоїаіу діНегей бгопі ОЧеза улісб іс5 Чіуетвісу апа геетфіпКкіпо. Еуегутфіпо, 
їла Мукоїаіу уга5 соппестей її "пе Мауу апа «Бе Атігаїгу. ТБе Бізсогіап Стідогу Се 
згагев «Бас Фе сімії зосіегу іп Мукоїаіу угаз ризбед со сбе Баскогошлад апа сБе пама! аг- 
товріеге геіспед еуегууупеге. Мог опіу «Бе Стеекз8, Биг аїзо гергезептаціуєз об огБег па- 
чіоп5 сате ппдег Фе іпНиепсе ої «Вас астоврреге. Стадиаїу, плійсагу плеп Їо5с (Феїг па- 
чопа! ідепгігу, апд іп сбе зесопд апа іга сепегатіоп5 Пеу кигпед іпго "Чоуаі 5оп5 об 
«Фе Ки5ззіап ваФегіала. ТБе пійгагу 5еавагетв апа среїг Еатіїйез угеге рагі5ріопег5 об Бе 
Адтігаїсу Сасфедга! об 5с. Стівогу об Стеаг Агттепіа. АЇЇ «Беїг «боцпебіз апа Аеседі, іп- 
сіпдїпя геїїдіоця опез, угеге Коси5ед оп кре ЕЇеег, апа тфеу еге пог іпгегезгед іп (Пе сіу- 
їЇ ее об се сігсу. ТБе сімії Стеекз гаїзей попеу Бог сригсб соп5сгастіоп улієВ зас дїНі- 
сиїсу Бесацзе еїг Сригсі угаз іп по угау аН'Шатед міїВ "Бе Мама! Дерагитепо апа Фе 
Магіпез. 

Зіпсе «Бе гаїзеф ппопеу ууаз 5СЇЙ іп5ифбісіепс со сопаріете сопеггиспіоп, оп )мЇу 18, 
1812, Фе Стеек сопитипісу а5кед Ргіпсе АЇехапдег Соїйзуп, мбо ас «Бас гіте м/а5 а 
тептБег ої єБе З5гаге Соипсії об "Бе Виззіап Етріге апа Неад об Бе ТРеоіоріса! 5сВооіз 
Сопатіззіоп, со гапс Срепа аддїсіопаї Єппдз. Ргіпсе Соїйсзуп ресійопей "Бе Епарегог го 
оБсаїп 5000 гиБіез5. ТБе Песгее уга5 адоргед оп Дири5г 5, 1812, Бис дие го Бигеайстагіс 
ргоседиге, «Бе Стеек5 Бад го угаїс аїто5г (Пгее уеаг5 го рег (бе плопеу. ЕіпаПу, оп Липе 
16, 1815, Мекороїйап ої Моурогодй апа 50. Регег5биго Атігозе (РодоБедоу) герогтед 
«Вас се ТРеоіовіса! 5спооіз Сопатіззіоп 5епі Бе ппопеу го "Бе Кагегупозіау ТПгеазигу 
СВашіег, апа Ніеготопі Апабговбіу, (Бе (геа5игег, гесеіуед сБіз плопеу. АгсВргієз 
Еурбітіу Заушт5кіу іпбогтлед бе Мукоїаіу Стгееік сопатлипігу «фас «феу Бай го 5епд а 





? Березовская Т.В. Аркас Андреас (Андрей) Зммануилович (1766-1825) |ЕЇескгопіс гезоигсе|: Вср.//Бізгогулак.ца/ 
апдгеаз-апдге)-е-питапиійоуісі-агказ-1766 Б ст 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


112 Тагуза Ісосрепко 





гергезепгатіує ууіїВ а муаггапі го Кагегуповіау го рег сБіз плопеу. Ножмеуєг, (Бе Стеек 
сопатипігу Бебауед іп а 5їгапое пзаппег: ії5 сригсбууагдеп Еузігаціу Апагикзакі апа 
сгизгеез Рапіог Мапвапагу, Копугапііп Аргаг, апа Ападгеаз Агка5 ді пог Бишту го ге- 
сеіуе "Бе плопеу апа азкед по гесеїуе їс Бу палі. ТБе геа5оп уга5 "Бас попе об (Фет сопід 
со го Кагегупозіау Бесацзе (Беу ууеге Бизу мВ «Феїг сопатегсіа! астімітісз. Еуепгиаїїу, 
«Ве Тгеа5игу з5епс (бе птопеу Бу палі. ТБе СБагабег іп5сгистед Зауштзкіу со уісрБоїд 
смепгу-Біуе гибіеє Єгопаі "Бе Стеек сопатипігу а5 іпзигапсе. Вевоге "Бе еп об Моуетьег, 
ЗауцтзКіу муаз Богсед го соггезропа утієБ діНегепг іп5гісипіопя аБошг (Безе сууепсу-Ніує ги- 
Без. Оп Аипви5і 31, 1815, Пе гесеїуед 5000 гиБіез апа, оп Зергетіег 2, 1815, рапдед сБепі 
оуег со сригсбууагдеп Еузггасіу Апагикзакі іп Бе ргезепсе об ргіезг Мікоіау Махбагоу 
ап сга5гее5 Рапіос Мапбапагу, ГЬБеодозіу Копугаптіпоу, апа Ма)ог Уерог АЇБегіоу. 
Науіпо зирегуізед (Бе плопеу сгап5вег ргосез5, (Фе сісу роїїсе сріеб Мікоіау УаізБемісі 
уугоге а герогі апа уегібіед іс муї с Біз зідпатиге апа зеа!. Ноуеуег, оп ЗергетБег 20, 1815, 
«Ве сгизгеез об (бе Стеек СВигсі герогіед го Мепороїїгап Атігозе гБаг «Пе Бипдз ге- 
сеіуед угеге пог зибісіепс го соппрієте соп5ггистіоп. ТБеу сотріаїпед гБас (бе сопатипі- 
су мав золі, апа соп5ггиспіоп плагетіа5 ууеге ппгеа5опабіу ехрепзіуе. ГБеу меге іп а Бит- 
гу со соуег (Бе гоої Бесацее ууіптег уга5 сотіпо. ТБиз, среу Боггоуед Биїіло плагегіаіз. 
Науіпо гесеіуед Пе попеу, (Беу дізібигед іс со сБе Іепдєг5 іпаптедіасеіу. Сопзедиептіу, 
«Веу Багеїу Бад епоцеб топеу го согарієге ехгегіог ууогік. ГЬе сгизгеез а5кед Атігозе 
Юг аддїсіопаї топеу ог Фе іпгегіог соппріегіоп об бе Сригсі Биїйіле а5 плисі а5 Хоипг 
Етіпепсе сопій Біез5 це ул". ТБеу утоге го Бе Мекгороїїгап баг ії Бе ргоуїдед «Бепі 
ууї В адаїціопа! Баладв, "Хопг Ноіу пате іп гоп об Фе аїгаг іп «бе Сригсб об Сод мопід 
Бе ргосіаїтед Бебоге сБе Зауіог Сбгізс іп а! «Бе сопіпе Чауз об сБіз сеппріє'я ехізгепсе". 
Мепороїіїгап Атговбе іп5ггистед ЗауитвКу го іпбогт се арріїсапія "Пас (феу ууеге пог го 
згаго зас а Іагре-всаїе сопзсгистіоп, Кпоуу/їпе "Бе сопаитипісу"'з іпабійсу го гаізе (ре пес- 
еззагу Бапд8. Не сісагіу ехріаїпей: "1 саппог гаКке «Пе сгоцііе об сБіз гезроп5ібійсу араіп'», 
ЖМеуегтреїез5, "Бе СВигсі угаз соппрієгед апа сопзесгатед оп |апиагу 18, 18177. ГБе зоигсе 
«Бас допагед аддїціопа! топеу Юг СВигсі сопутгиспіоп із 5сій пог Фегегтіпед. 

ХУбіЇе «Бе сімії Стеек5 угеге 5еекіпо регтізвіоп апа попеу го Биїд «Феїг СВигсі, се 
Адтігаїсу Сахтредгі об "бе Мауаі Дерагитепг, сВе рагі5біопегз об угрісі угеге «Бе плій- 
гагу СтееК5, угаз їп "Бе ргосез5 ої соп5ггистіоп. Іс соок арргохітагеїу иг усат8 ГО 1790 
о 1794. Опбогтипагеіу, (фе Сагредга! уга5 Фезгоуєд іп 1936 шпадег "Бе Зоміес ріап бог сБе 
гесопукгиссіоп об (Бе сісу'5 сепигаї задцаге". Номуєуєг, питегоця ітарев апа агсрісестиг- 
а| ріап5 об ре сагБедгаї муеге ргезегуса, Іс із БеЇїсуєд (Баг "Бе рго|есс об (ре Атігаїсу 
СафФедга! у/а8 Базед оп 5г. 5орбіа'я Тетріє іп «бе Вугапгіпе сігу ої А4гіапоріе (поууадауз 
- Едігпе, Тигкеу). ТБе Атігаїсу Сасреадга! угаз Биїіс іп сБе 5раре об ап еЇопоагей сгоз5. 
Ір ууа5 а рійагіев5 сго55-Фотед опе-арзе опе-Фгопе кепаріє. ТБіз Дезідп угаз сбагастегів- 
сіс об Опфодох сВигсбез зіпсе Вугаптіпе сітез. Їп репега, Фе агсбігессита! Чезідп об Бе 
Адтігаїсу Сатбедга! ЮЙоууед Бе 5суїе об Іасопіс сіаззісізт. ГБе гепаріє ууа5 Биже, ассотп- 
тодагіпя пр го 5еуеп Бипагед Беїсуств. ТБе апфог5рір об "Бе Ддтігаїсу Сасредга! агсбі- 
гескига! рго)єст Беїопеед го Їуап 5гагоу, а рготіпепі агсбігест об се Іаге еідбгеепіб - (Бе 
сагіу піпетеепсї сепгигієз. ТБе ідеа угаз геаїлед Бу Апгоіпе Уесгоп апа Іуап Кпуагеу. Іп 
аддїціоп го 5гагоу ап Кпуагеу, агсРігесів Міпсепг Уапгегапі, Кагі Наєепдогі, апа Ретег 
Меусіоу раггісірагед іп (ре Адтігаїсу Сахбедг ргоїєсс. Їп Аргії 1792, Нарепдогі апа 
ЖМеусіоу ехргезвед ап оріпіоп «Бас «ре кегаріє ууаї|з ууеге пог 5їгопо епоцоб го 5иррогі 
«Ве уієро об «Фе Бгіск-агсбед уаціс, Фе дгит, ап «фе доте. ТБеп, Кпуагеу зирректед 





9 ДАОО. - Ф.37. - Оп.1. - Спр.767а. - Арк.1-31. 
ч Там само. - Оп.4. - Спр.58. - Арк.29. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Стсек Срикефез іп Фе 5ошірегп (Лгаїпе тп ре Мавіпе (Ре Іліс Еісфієстір - ре Кізі Най Доріфе Міпеісспір Сетіигу) | 113 





Биї4іло а доодеп сеїйпе іл5геад об а Беауу Бгіск-агсбед уаціс. АдЧічопайу, Бе уаптед 
го аггапре Юиг агсБез аг (Бе іптегзестіоп ої пауез го заррогі сбе дгит апа «фе Фоте. Ніз 
ргоровзаїз ууеге ассергед апа Іагег ргоуед го Бе согтест»., 

ТЬе сопусгистіоп ргосез5 об "пе Адтігаїсу Сасредга! із ітрогапс го ппдетогапаїпо 
«Ве мау іп урісб 55. Місбоіа5 Стеек СВигсі соцій Бауе Бееп Аезідпеа. ТБе огідіпа! рго- 
іесь, "Бе патез об агсрітеств апа БиїіЧег5 об "фе Сригсі Бауе пог Бееп 4ізсоуегед іп (Пе аг- 
сРіуез уег. Сопірагіпе Фе рго)єсг ап Бе ітарез об "Бе Адтігаїсу Сагфедга! го «Бе ехізі- 
їле Стеек СВБигсб Биїдіпо, опе птідБг 5прое5г (рас фе Стеек СВигсб із а 5плаЙег сору об 
«Бе Адтігаїсу Сагфедгаї. Тбе СВБигсб угаб Биїїс іп се зате зсуЇе об 5ггісс сіазісізга. ТБіз 
зітііагісу і5 пог 5игргізіпо: іп «фе пама! сісу, мубеге Бе уазс пла|огісу об Стеекз5 зегусд іп 
«Ве Мауу, Фе Стееік СВигсі сап Бе егескед опіу а5 а сору об'єре тіо5г іпрогтапг зрігісца! 
Биї4іло бог зеавагего - "пе Адтігаїсу Сасфедгаі. ТВБе агсБігесів об "бе СБигсб Бад по Бе 
Фе зате реоріє уБо Бад ргеуіоцзіу Феуеіореад Бе ргоуєсс об "пе Сасредга!. Номеуег, Бе 
Стеек СВигеб Баз її5 омуп Дезідп ресиіагігієз. Бог ехагаріє, (Бе уусіє ро об «Бе Фпит апа 
оте «Бас Бад Бееп Аізсоуегей го Бе ап іззпе Чигіпо «Бе Адтігаїсу Сасредга! сопзкгис- 
оп ууаз пому погед. ТБе удав об "Бе Стеск СБигсі ухеге плоге плаззіме, уурісі аЙомеа Фе 
агсред сеїйпо го Бе егестед. Іпзіде об "бе Сригс, се БиїіЧегз іпзгаЙед еієро ріЙатз (сої- 
шпп5) раїгед собегрег. ТБе пит апд Фе Фоте аге заррогтед Бу гБезе рійатз. Бог сБіз геа- 
зоп, "пе СВигсі із ап еідро-ріЙаге сго55-4отед гепріє. Моз гепаріез Бауе Бай опіу боиг 
ріЙатз, угбісб із уУбу «Бе Стееік Сбигсі іп Мукоїаіу 15 ипідше іп агсбігестита! Дебіяп. 

Зітіїаг со "Бе А4птігаїсу Сасредгаї, сууо-піег іп домуз угеге аггапоед оп ге зійе ууаї5 
іл «бе Стеек Срихсб. ТБе зеті-сігсиіаг уліпдомуз оп «Бе Фгит ргомідед Пе іпгегіог зрасе об 
«Бе кепаріе улієб зайбісіепс итіпатіоп. ТБе зіпріе-піег ісоповзгазіз із аціге зігаріе іп Чезідп. 
ТБе Стееік Сбигсі баз а смо-гіег Беі сомлег егестей аБбоуе Пе епітапсе го (Фе гегаріє а5 уга5 
Фопе іп Фе Адтігаїгу Сатпедгаї. Те Стеек Сригсі із а опе-пахе, опе-арбе, опе-ргопе гепі- 
ріе. ТБе Атігаісу Сахредтаї указ Їо5с Богеуег, Бис «Бе Стеек Сригсб із ргезегуеа іп ії8 огіді- 
па Юта, уурісі 5ред5 йобс оп Пе агсбітестиге ої Мукоїаіу іп гБе піпегеепіВ септигу. 

ХУВеп Мікоїау МахБагоу Бесате а ргієзс іп (ре МуКоіаіу Стеек СВигсі, її має 
сопбесгагей аг Їа5г. Магбагоу ууа8 Богп іп «Бе СтееКк соїопу Маїуї Виуаіук апа огівіпаг- 
ед гоп а Стеек побіе Батіїу. Не плоуед го Офевза іп 802, апа ууаз огааіпед аз а ргієз 
Бу АгсРБізпор Ріагоп іп 1808. Ас Ніт5г, Махбагоу ууаз а Феасоп аг 5г. |обп «Фе Варгізг 
СВигсі іп Маїуї Виуаїук. Іо 1812, Бе Бесате а ргіез5г об Бе СБигсб об єбе Догтісціоп 
об'єбе Мофег ої Сод іп ОЇ4 Стітеа. Оп Магсі 8, і815, ассогаїпо го «Бе Песгее об Бе 
Сопзізгогу, Мікоіау МахБагоу угаз абзідпед го Мукоїаіу. Оп Аргії 8, 1818, Бе гесеіуед а 
Ьгопге сго55 оп «Бе МІадітіг гібБоп іп согатетогатіоп ої сБе В цззіап Еппріге уїстогу 
їл «Бе Маг об 1812. Не зегуей а5 "Бе ргіезг об'"бе СтееК Сригсі Юг айто5бг (рігту уеаг5?. 

ТЬе Стеек5 Бад (Фе пог іпйбиепсе оп сБе Віаск 5са Мауу деусіортепо уреп 
Адтіга! АІек5еу Стеїя (1816-1833) угаз "ре тіїйгагу боуеглог ап Сопатападєг-іп-СВіеб об 
Фе Віасі 5са Маму апа Рогіз. Абгег гаКкіпо обіісе, Біз орропепс А4тіга! МіКбБаі! І агагеу 
(1833-1851) ехреПеа а Когеідпегз, іпсіадіпо «Бе Стеек5, оті Мукоїаіу ап Зеуазгороі. 
ТРіз Аесізіоп Бад а перагіує іптрастг пог опіу оп (Бе Віасік 5са Мауу Бис аїзо оп Бе 5іг- 
цагіоп іп «ребе сікіев іп депега!. Авгег І атагеу'я деас, "ре Стеек5 гегигпей го «Реїг розі- 
чоп5'ї, ТБе патез об "бе рготіпепг Стеек зеаїагетя ууБо 5егуєд іп "Бе Віасік 5еа Мауу аге 
то5іу гесогаєд іп «Ве пекгіс ап сопбеззіоп Боок5 ов (бе А4тігаїсу СасБедга!. Атопе 
«еп аге Місе-Атіга! Апсоп ДАіехіапо, Атіга! Місраї! Мапеапагу, Нудгоргарії Уерог 





з Щукин В.В. Николаєвский Адмиралтейский собор: Очерк истории. - Николаєв, 2017. - С.6-22. 

з ДАОО. - Ф.37. - Оп.4. - Спр.58. - Арк.32. 

з Левченко Л. Історія Миколаївського і Севастопольського військового губернаторства (1805-1900). - Миколаїв, 
2006. - С.179-202. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


114 Тагуза Ісосрепко 





Мапрапагу, ЕЇеес Сепега! Їуап Мапеапагу, Уісе-А4тіга! Копгапсіп Рагапіогу, Кеаг- 
Адтіга! Мікоіау Рагапіогу, Кеаг-Атіга! Мікоіау Китапу, Адтіга! МісРаї! Киталу, 
Біеес Сепегаї апа Нудговгарі. Мікоіау Китапу |г., апд гергезептасіуєв об кре АгКа5е5. 
ТЬБе патез об «Феіг геЇасіуєз апа дезсепдапів уро 4 пог 5егує іп сбе Мауу сап Бе била 
їп Фе птепіс Боокз об "ре Стеек СБигсб об 5. Місроїаз. 

Іл 1862, Фие го «Бе ебогіз об Сопипапдєег-іп-СБіеб об Фе Віаск 5еа Мауу апі 
Мукоїіаіу паййтагу боуеглог Воєбап уоп СіЇагепар, Фе Мукоїаіу рогі орепей го іп- 
гегпасіопа) кгаде. Стеек плегсбапіє сопігібитед зіспібісапіїу го 9гаїп ехрогі. Бог ех- 
атріе, Рапгеісітоп /ісотаїаз, а Стеек, Коипдєд а огаїп ехрогі обісе іп Мукоїаіу іп 
1864. Гигіпо Ве зесопад Ба! об «Бе піпегеепіб септигу, пепгу Богеідп сопзиіатез ууеге 
орепед іп Мукоїзіу, іпсіадіпо Фе Сопеиіате об "бе Кіподот ої Стеесе іп 1876. Сеогоїу 
/ісоптаїаз, зоп об Рапгесітоп, уга5 арроіптед аз а Стеек сопзиї. Іс ууа5 Бе уро гесге- 
агед ап геіпбогсед кре геагіоп5 об (Бе Мукоїаіу Стеек5 угіїї Стеесе. Абгег (Бе дсат 
ов Сеогоїу /ісотаїаз, "Бе соп5иіаг Фигіез ууеге гакеп оуег Бу Біз Бгогфег, Іхап. Не соп- 
списд го паіпгаіп геіаціопя міф Богі (Фе Кіпо об Стеесе Сеогое Бе Біг5с ап Ргіте 
Міпізгег ЕіебтБегіоє УМепілеіоз. Пп «Бе Їаке піпегеепії -еагіу смепгієт сепгигісз, (Боц- 
запдз ов Ропгіс Стеек5 піоуєд го гБе 5ошіб об Виззіап Етіріге го езсаре регзесигіоп іп 
«Ве Ототап Епріге. ТРеу езгабіїзред а Стеек соіопу іп Мукоїаіу. ТБе Стеек СРигсі 
об 5с. Місроіаз апа Фе Стесік Сопзиїаєе Бесатюе сепігез Ваг ишпісед Ропіїс Стеекз. Їп 
1919, Мепі?еіо5 зідпед ап аргеетепі ууіїб (фе Епгепте го 5епа а піййкагу сопгіпрепі го 
ЮКгаїпе со Бісбо (фе Воі5реуїкз. ТБе 5еуепії Акфепз Іпіапту Керітепг угаз деріоуєа го 
Мукоїаіу. Оп Магсі 9, 1919, а ппетіегя об "Бе Мукоїіаіу Стеек соїопу асепдєа а ргауег 
зегуїсе іп "Бе Стеек СВигсб іп Бопог ої «Віз Керітепг аппіуегзагу?. Їл 1929, мубеп (Пе 
регвесигіоп об сбигсрез 5гагтед, "Бе Мукоїаіу Стеек5, а5 а рагс об "бе Соиасії об'Фе 55. 
МісБоїаз Стеегк Сбигсі, Бегап го біобс абаїп5г (Фе сіозиге об Фе СВигсб. ТВБе Стеек 
СВигсі угаз сіозед іп 1939, Бис а5 еагіу а5 1941, угог5рір 5гагтед аваїп апа 1і5 5СіЙ опбоїпо. 

ТБе Бізсогу об Стеек сригсрез геНесів Бе Бізгогу об Бе Стеекз5 іп «ре 5ошіВ об | Жгаїпе 
шлдег «Фе Фотіпіоп об'їБе В иззіап Еппріге. Х/Беп (ре Стеек5 зепіед іп КРегзоп, (Пеїг гіе5 
ууїр сБеїг сошптту об огівіп уеге ашіте 5сгопо. Іс із сіеаг іп (ре Фесог об 51. 5орбіа'я СтееК 
СВигсі апа іп «Фе ууізбез об'"Бе сопатипігу го Бауе се ргієзів БеЇр зегуісез іп СтееК. ТБе 
В ицззіап роуегатепі гепдед го сопогої Стеек сігігепл5 уліБ Бе БеЇр об'тБе В извіап Отіподох 
СВигеВ. СтееК ргісзіз обеусад (Бе гериіаціоп5 об'"Бе Киавзіап СБигсВ. Ву се гіте Бе Стеекз5 
геасред Мукоїаіу, «Беїг ціе5 мір «Беїг пагіує Їапа Бад Бесоте уусакег. ТБе Стеек5 5егуїпо 
їл Фе Віасік 5еа Мауу угеге БагаЇу іптегезгей іп (ре 58. Місроіа5 Стеек Сригсі соп5кгиспіоп 
Бесацее Фе Адтігаісу Сатфедга! загізбіед «Реїг гедіоця пеедз. Тезе Стеекз ууеге 5иБ/ескед 
го аз5іпайатіоп вазгег тБап «Беїг сопарактіоєв уро 44 пог зегуе іп "ре Мауу. Гре МукБоїаіу 
сопатипігу об сімії Стеек5 угаз іп5оіуепс апа соцій пог Бий Феїг Сригсб міо боуегп- 
теп аід апд «Бе Фопагіоп5 ої Бепевастотя об огрег пагіопаїїгіез. ГБе Їасік об бипдв іпзгіваг- 
е4 а зеагсії бог топеу, дізритез оп віпапсіа! і55цевз, ап плигиаі гесгітіпатіопз об гацд. ТБе 
азвітіїагіоп об січі! Стеек5 плапієевтед іп (ре агсбітестиге ої Мубоїаіу Стеек СВигсі, Биїїс 
аз а 5 таЇег сору об "бе Датігаїсу Сафеага!, іп Бе Кизвіап патез ов Стеек рагі5Біопеге, 
ап іп Фе сопогої «Бас "Бе Киззіап ргіезіз Бад оуег "Бе сбигсВ. ТБе Бізгогу ов КРег5оп апа 
Мукоїаіу Стеек сбигсБез із дїНегепі опа «Бе Бізгогу об Офеза Ноїіу Тгіпісу Сригсб Шаг 
Бесате а 5реїгег Юог ратісірапіз об "бе плоуетепі Юг СтееК згагебооа. Те СтееК сбигсрез 
пог опіу БеЇред «Бе СтееКз іптевтате іпго а Юогеідп епуїйгоптепо ап ргевегує «Реїг пагіопа! 
саїхиге Биг аЇзо рготогед (Реїг азітіїатіоп. 





5 Левченко Л. Українська кампанія грецької армії 1919 р.: вплив на подальшу долю українських греків (на прикладі 
Миколаєва й Миколаївщини) // Сторінки історії. - 2019. - Мед. - С.59-91. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Сусек Срикефез іп Фе Уошірегп (аїпе тп ре Мавіпе (Ре Іліс Еісфієстір - тре Низ Най Доріфе Міпеісспів Сетиту) 


115 





КЕБЕВКЕХМСЕЗ 
1. | РеЧуисрепко У., ргог. (2002). Зруаго- Туойзіауа Стесрезкауа Тустког о Оде5зе (1808-2001 др.). Одезза. |їп Ваззіапі). 
2, Рууоуаг, А.М. (2018). До ругаппіа рго гвегкоупе Бидіупутогуо па гегугогії Кгаїп у Фгибії роїоуупі ХУШ - регзбії кгесупі 


ХІХ зг. (КРегзоп5рсбупа і ргауобегегіла Кагегупозіауввсбупа). Гприйзісуї яр: гломіїа, Кпаїсєпаозіоо, гойогій, ФаРегсід, зрайя)- 


сфупа, 3, 103-169. Куїм. а ОКгаїпіапі|. 
3. | 5Бсбикіп, УМ. (2017). Митоідеоукіу ААтітайсузкіу зобог: Осретіс іяогії. Мікоїаеу. |їп Вивзіапі). 


4. | Тегепгісуа, М.О, (2005). Таїстпе Рсізієе орагузішо "Ейїкі Етегіїа": Оурапізаїніїпуї 1а роїйуко-ідсоїорісрпуї ізетіг рійрогору 


фсіякої геройтиїзії 1821-1829 ут. Куїм. п Скгаїпіапі. 
5. | Тегепсісуа, М.О, (2008). Нуисбу о Суаіпі: їчогіїа іа зисфазпія. Куїм. По (Лкгаїпіапі). 
6. | ТітовеепКо, У. (1984). Согойа 5еретодо Руїсрегпотогуа го ліогоу роїоріпе ХИТ о. Кісу. |їп Визбіапі. 


7. | Тотолоу, УМ. (2020). НуевкучКріозіяі па Ріодпі Сетаїпу (Кіпсіз ХИШІ я. - 1917 г.); тіар тадуічііату паїчіопаїпоро затозг- 


регегфеппіа і ргаїтубату зоїяїовийштої адаріатзії. Куїу. п Скгаїпіапі). 


Лариса ЛЕВЧЕНКО 


докторка історичних наук, професорка, 

старша наукова співробітниця, 

Інститут української археографії та джерелознавства 
ім. М.С.Грушевського НАН України; 

директорка Центрального державного архіву 
вищих органів влади та управління України 

(Київ, Україна), Їогаїемусбртаї! сопу 

ОКСІЮ: Біерег/ /огсід.огр/о000-0001-9097-7373 


Становлення грецьких церков у Південній 
Україні (кінець ХУШІ -- перша половина ХІХ ст.) 


Анотація. Метою статті є репрезентація результатів дослідження історії херсонських та 
миколаївських грецьких церков наприкінці ХУШІ - у першій половині ХІХ ст. Методологія 
дослідження базується на загальноприйнятих принципах і методах історичної науки. Наукова 
новизна. Історія грецьких церков Херсона та Миколаєва висвітлюється на основі рукописних 
джерел із державних архівів Херсонської, Миколаївської, Одеської обл., які вперше вводяться 
в науковий обіг. Це дало можливість вивчити нові факти та імена, зробити висновки про роль 
церкви у житті херсонської й миколаївської грецьких громад. Висновки. Історія грецьких 
церков відображає історію греків на півдні України під владою Російської імперії. Коли греки 
оселилися у Херсоні, Їхні зв'язки з Батьківщиною були ще досить міцними. Це видно в 
декорі Софійської грецької церкви, у бажанні мати грекомовних священиків. Російський уряд 
намагався взяти під контроль грецьких громадян за допомогою православної церкви. Грецькі 
священики мали підкорятися уставам російської церкви. На той час, коли греки дійшли до 
Миколаєва, їхні зв'язки з рідною землею ослабли. Греки, які служили на Чорноморському 
флоті, майже не цікавилися будівництвом грецької церкви Св. Миколая, оскільки 
Адміралтейський собор задовольняв їхні релігійні потреби. Ці греки піддалися асиміляції 
швидше, ніж їхні співвітчизники, котрі не служили на флоті. Миколаївська громада цивільних 
греків була неспроможна будувати свою церкву без державної допомоги та пожертвувань 
представників інших національностей. Нестача бюджету викликала пошуки коштів, суперечки 
з грошових питань, взаємні звинувачення у шахрайстві. Асиміляція цивільних греків відбилася 
в архітектурі Миколаївської грецької церкви, збудованої як зменшена копія Адміралтейського 
собору; у зросійщених іменах греків, які були парафіянами грецької церкви, і в контролі, який 
мали над нею російські священики. Історія херсонської та миколаївської грецьких церков 
відрізняється від історії одеської Свято-Троїцької церкви, яка стала притулком для учасників 
руху за національну державність. П рецькі церкви не тільки допомагали грекам інтегруватися у 
чуже середовище і зберігати національну культуру, але й сприяли їх асиміляції. 


Ключові слова: грецькі церкви в Південній Україні, церква Св. Софії у Херсоні, церква 
Св. Миколая в Миколаєві, греки в Україні, греки на Півдні Російської імперії. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. 
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО 





Дмитро ВАЩУК 


кандидат історичних наук, 

старший науковий співробітник, 

Інститут історії України НАН України 

(Київ, Україна), Фуа5псрикеикг.пег 

ОКСІЮ: Бтере:/ /огсід.огр/о000-0003-0377-1233 


Ігор СТАРЕНЬКИЙ 


кандидат історичних наук, 

провідний науковий співробітник, 

Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник 
(Кам'янець-Подільський, Україна), згагепКіу ісогФикг.пег 
ОКСІЮ: Біерег/ /огсід.огр/о000-0001-7676-4128 


Важливі аспекти матеріальної 

культури міст Поділля та Волині 

у другій половині ХГУ -- першій половині ХУ ст. 
(за даними археологічних досліджень) 


РОЇ: Беєрз./ /Чої.оге/10.15407/111! УДК: |зп.375(477-м/ 420477. 44)«13/14»1:1903.2. 


Анотація. Висвітлюється розвиток міст Поділля та Волині у другій половині ХГУ - першій 
половині ХУ ст. Мета статті полягає в дослідженні окремих аспектів матеріальної культури 
українських міст зазначеного періоду. Методологічну основу склали фундаментальні догмати 
історизму та об'єктивності. Також використовувалися принцип системності, методи факторного 
аналізу, типологічний, аналітичний та синтезуючий. Наукова новизна визначається залученням 
значної кількості нових речових джерел, які в поєднанні з писемними значно доповнюють історичні 
відомості з теми дослідження. Висновки. Робиться історіографічний огляд поставленого питання, 
що засвідчує порівняно незначну кількість праць, присвячених розвитку міст у період входження 
українських земель до складу Великого князівства Литовського. Охарактеризовано джерельну базу, 
зокрема речові та писемні пам'ятки. В основній частині статті насамперед розглядається будівництво. 
Проаналізовано питання приватної житлової забудови на прикладах Кам'янця- Подільського, 
Сокільців, Луцька. З'ясовано, що в означений хронологічний період житла були щонайменше двох 
типів: вальковані та дерево-глинобитні каркасно-стовпової конструкції. Особливу увагу присвячено 
храмовому православному будівництву на прикладах церков Луцька й Кам'янця- Подільського. 
Важливе значення відігравав гончарний промисел. Згідно з результатами досліджень, у Кам'янці- 
Подільському, Луцьку, Дубні існували великі майстерні. Зокрема в Кам'янці- Подільському 
впродовж сезонів 2016-2018 рр. досліджено два та виявлено ще три гончарних горни, початок 
функціонування яких віднесено до першої половини ХУ ст. Це дає підстави говорити про ймовірне 
існування окремого кварталу гончарів у північно-західній частині міста. 


Ключові слова: Поділля, Волинь, пізнє середньовіччя, міста, будівництво, православні храми, 
гончарний промисел. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 117 





Пізньосередньовічна доба для українських земель позначилася знаменною по- 
дією, яка вплинула на подальшу долю усього Балто-Чорноморського регіону. На 
теренах Центрально-Східної Європи з'явилася нова держава - Велике князів- 
ство Литовське, правителі якої у другій половині ХІУ ст. не побоялися кинути ви- 
клик Золотій Орді. До кінця ХГУ ст. межі ВКЛ сягнули Чорного моря. Більшість 
українських земель було об'єднано в одну спільність, вони зберегли свій внутріш- 
ній устрій, адміністративний апарат, військо. Окрім цього, прикордонне станови- 
ще Волині, Поділля, Київщини, Чернігівщини та Сіверщини забезпечувало цим кня- 
зівствам значні автономні, політико-правові та соціально-економічні преференції. 
Секрет швидкого розвитку Великого князівства Литовського полягав у злитті двох 
династій - старої руської Рюриковичів і нової литовської Гедиміновичів. 

Перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського ха- 
рактеризувалося взаємозближенням |і взаємодією різних народів у всіх сферах орга- 
нізації соціуму. Це позначилося й на розвитку міст, який з другої половини ХПІ ст. 
певною мірою загальмувався внаслідок монгольського поневолення. Завдяки вмілому 
управлінню Іедиміновичів швидкими темпами будувалися потужні укріплення, які 
оснащувалися новітнім озброєнням, набувало поширення магдебурзьке право, а та- 
кож відновлювалися величні храми руської доби, що стало ознакою сталого розвит- 
ку. Безумовно, це позначилося на матеріальній культурі українських міст та міщан. 

Здавалося б, усе це не може не зацікавити дослідників. І справді, останнім часом 
значно побільшало історичних праць, присвячених литовській добі. Однак питання 
матеріальної культури, особливо міської, залишаються поза увагою. Причиною цьо- 
го, на нашу думку, стала відсутність широкомасштабних археологічних досліджень 
культурних нашарувань другої половини ХТУ - першої половини ХУ ст. Водночас 
зауважимо, що говорити про повну відсутність наукових розробок з окресленого пи- 
тання буде невірно. Для зручності, проаналізуємо деякі студії фахівців залежно від 
регіону, який вони вивчали. 

Литовська доба на Поділлі зацікавила М.Дороновича, котрий одним із пер- 
ших дослідив територію Кам'янця, де знаходився Воскресенський монастир". У пра- 
ці Ю.Сіцінського знаходимо інформацію про пам'ятки храмового будівництва". 
Його роботу продовжила і значного розширила О.Пламеницька?. Міська забудо- 
ва Кам'янця стала предметом уваги М.Петрова". Серед спеціальних археологічних 
досліджень відзначимо експедиції І.Винокура та відповідні звіти, на сторінках яких 
містяться відомості стосовно давньої Бакоти». М.Кучера обстежив городище біля 
с. Сокільці на Південному Бузі. Особливий інтерес для нас становили віднайдені 
житлові та господарські будівлі". Схоже городище дослідив В.Добрянський (с. Біла 





| Доронович М. Предградье Каменец-Подольского, Русскиє фольварки до ХІХ в. // Прибавлениє к Подольским 
епархиальнькм ведомостям. - 1883. - Ме9 - С.180-190. 

2. Сіцінський Б. Муровані церкви на Поділлю. - Л.; Кам'янець-Подільський, 1925. - 31 с. 

3 Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. - Кам'янець-Подільський, 2005. - 388 с. Її ж. Сазтат 
Сатепесепзіз. Фортеця Кам'янець (пізньоантичний - раннньомодерний час). - Кам'янець-Подільський, 2012. - 672 с. 
з Петров М. Кам'янець-Подільський - політико-адміністративний, оборонний, містобудівний, економічний центр 
Подільської землі у складі Великого князівства Литовського (60-90-ї рр. ХІУ ст.) // Обгаїпа ІЛиапіса: студії з історії 
Великого князівства Литовського. - ТІЇ. - К., 2009. - С.121-133; Його ж. Місто Кам'янець-Подільський в 30-х рр. 
ХУ-ХМУПІ ст.: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. 
Міське і замкове управління. - Кам'янець-Подільський, 2012. - 480 с. 

5 Винокур Й. Отчет об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в 1965 г. // Науковий 
архів Інституту археології НАН України. - 1965/30. - 20 с. Винокур Й., Хотюн Г., Бойко Ю. Отчбт об археологических 
исследованиях на территории Хмельницкой области в 1963 г. // Там само. - 1963/29. - 12 с. 

- Кучера М. Середньовічне городище біля с. Сокільці на Південному Бузі // Археологія. - Т.ХІХ. - К., 1965. - 
С.204-207. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


118 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 





поблизу Чорткова Тернопільської обл.)?. З останніх робіт, які стосуються матері- 
альної культури Кам'янця-Подільського, згадаємо напрацювання І.Старенького" та 
П.Болтанюка?. 

З історії волинських міст надзвичайно важливі монографії С.Терського, з яких 
дізнаємося про забудову Луцька, наприклад, про особливості приватних житель та 
використання цегли під час зведення Верхнього та Окольного замків'?, Крім цього, 
вельми цікаві його повідомлення стосовно волинських ремісників, які «клеймува- 
ли» свої вироби на денцях посуду, а також про функціонування великого ремісни- 
чого центру на околицях міста. Відзначимо також монографію П.Троневича, в якій 
дослідник виклав власне бачення щодо будівництва, реконструкції, добудов і рестав- 
рації Луцького замку". Не менш цікавою виявилася стаття Ю.Пшеничного, котрий 
за археологічними джерелами з'ясовував історичну топографію м. Дубно". 

Короткий історіографічний огляд засвідчив, що у сучасній українській історіо- 
графії відсутня єдина комплексна праця з окресленого питання. Наявні лише напра- 
цювання окремих фахівців, здобутки яких, безперечно, важливі. Відповідно, маємо 
нагальну потребу в аналізі та синтезі масиву інформації для написання узагальнюю- 
чої монографії. 

Головною джерельною базою статті стали матеріали археологічних розкопок. 
Завдяки проведеним в останні роки роботам стали доступними виявлені різнома- 
нітні предмети матеріальної культури. Зокрема в Кам'янці-Подільському за період 
2015-2019 рр. досліджено декілька приватних житлових будівель, в яких віднайде- 
но керамічні та металеві вироби. Аналогічні знахідки наявні в Луцьку, Дубні та ін- 
ших містах. Суттєвим доповненням стали писемні джерела (актові матеріали публіч- 
но-правового й облікового характеру, індивідуальні записки), пошук та використання 
яких, зважаючи на обрану тематику, виявився досить складним. По-перше, предмети 
матеріальної культури досліджуваного періоду не часто описувалися. Шо-друге, над- 
звичайно мало оригінальних документів того часу. Тому використовувалися пізніші, 
в яких містилася необхідна інформація. Серед матеріалів публічно-правового харак- 
теру виокремимо акти судочинства ХУЇ-ХУП ст., в яких ми знайшли відомості про 
храми Луцька. Деякі приватні помешкання згадуються в «Гевізії українських замків 
1552 р.» (група облікових документів). Про окремі храмові будівлі Кам'янця дізна- 
лися із записок митрополита Петра (Могили). Таким чином, на наш погляд, наявні 
джерела повною мірою сприяли як об'єктивному написанню статті, так й аргументо- 
ваному формулюванню висновків. 





7 Добрянський В. Археологічне обстеження городища ХІУ ст. в с. Біла біля м. Чорткова Тернопільської області // Вісник 
Національного університету «Львівська політехніка»: Держава та армія. - Вип.784. - Л., 2014. - С.270-274. 

З Ващук Д. Старенький І. Кам'янець-Подільський за правління Коріатовичів: мовою сучасних археологічних 
знахідок // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до кінця ХУПІ ст.). - Вип.17. - К., 2018. - 
С.375-398; Їх же. До історії повсякдення міщан Кам'янця- Подільського другої половини ХПІ - початку ХУ ст. (за 
матеріалами археологічних знахідок по вул. Татарській 17/1) // Асадетіа. Тегга Нізгогіає: Студії на пошану Валерія 
Смолія: У 2 кн. / Відп. ред. Г.Боряк. - Кн.1: Простори історії. - К., 2020. - С.199-210; Старенький І. Археологічні 
дослідження палацу ХТУ- ХУ ст. у Бакоті у 60-х рр. ХХ ст. // |Ккгаїпа ІФиапіса: студії з історії Великого князівства 
Литовського. - ТУ. - К., 2019. - С.87-96. 

7 Болтанюк П. Археологічна розвідка на ділянці по вулиці П'ятницька, 10 в м. Кам'янці-Подільському // Наукові 
праці Кам'янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка. - Вип.22. - Кам'янець-Подільський, 2013. - 
С.208-220; Його ж. Культові споруди Кам'янець-Подільського замку // Стародавній Меджибіж в історико-культурній 
спадщині України: Науковий вісник з проблем регіональної історії та пам'яткознавства ІНауковий вісник «Меджибіж», 
2, 2013, ч.2). - Хмельницький, 2013. - С.28-35. 

ю Терський С. Лучеськ Х-ХУ ст. - Л., 2006. - 252 с. Його ж. Археологія Галицько-Волинськогі держави. - К., 2014. - 
164 с. 

п Троневич П. Луцький замок. - Луцьк, 2003. - 198 с. 

з Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна у другій половині ХПІ-ХУ ст. (за матеріалами археологічних 
розкопок) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». - Вип.24. - Острог, 2015. - С.19-26. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 119 





Міська забудова та приватне житло 


Процес формування території українських міст у кінці ХІУ - першій полови- 
ні ХУ ст. відбувався під впливом західноєвропейських традицій, які передбачали дво- 
центричне планування та управління. Головною спорудою вважався замок (рези- 
денція володаря регіону чи великокнязівського намісника), який також відігравав 
основну оборонну функцію. Центральною частиною міста був майдан, головна або 
ринкова площа, навколо якої розташовувалися культові споруди, приватні будинки. 
Ратуша служила ознакою того, що міщани (чи окремі громади) користувалися магде- 
бурзьким правом. Така структура міської забудови, як показав на прикладі Кам'янця- 
Подільського М.Петров, надзвичайно схожа з польськими містами Нова Весь, Піла, 
Будзун, чеськими - Раковник, Кнеджуб, Нові Кстржани, німецьким Мюльдорфом". 
За наявності різних етнічних громад (як правило в головних поселеннях регіону), мі- 
сто поділялося на житлові квартали. У кожному з них, окрім приватних будинків, 
могли бути як храмові, так й адміністративні споруди (на кшталт ратуші, якщо гро- 
мада користувалася самоврядними правами). 

Ураховуючи постійні міські реконструкції, цілком природно, що на сьогодніш- 
ній день приватні житлові будинки кінця ХІМ - першої половини ХУ ст. на тере- 
нах України не збереглися. Водночас писемні свідчення кінця ХУ-ХУЇ ст. та архе- 
ологічні розкопки останніх років дають можливість певною мірою реконструювати 
внутрішню міську забудову. Для прикладу, у Кам'янці-Подільському вперше жит- 
лові помешкання другої половини ХГУ ст. виявлено у східній частині Старого міста 
на вул. Зарванській, 7/П (див. ілюстр. т). Сенсаційним стало віднайдення приватно- 
го житла по вул. П'ятницькій, і», неподалік від колишньої церкви (див. ілюстр. 2). 
Досить цікавою виявилася конструкція споруди - так зване вальковане житло, 
оскільки воно будувалось із глиняних вальок. Розміри будинку становили 4-5 х 8,5 м. 
Він мав підвальне приміщення. Ще одну приватну житлову будівлю, яка відрізняла- 
ся від попередніх, відповідаючи каркасно-стовповій конструкції, виявлено неподалік 
від Петропавлівської церкви (вул. Татарська, 17/т). При її зведенні в материкову по- 
роду було вкопано вертикальні стовпи діаметром 25-30 см, які зовні обшивалися до- 
шками, а потім обмащувалися глиною. Розміри житла становили 4 х 5-6 м. Будинок 
також мав напівпідвальний поверх, в якому знаходилася яма-холодня на глибині 4 м 
від сучасної поверхні (див. ілюстр. 3)". 

Схожі технології використовувалися на Східному Поділлі. У цьому відно- 
шенні цікаві результати археологічних досліджень городища ХІУ-ХУ ст. поблизу 
с. Сокільці (Тайсинський р-н, Вінницька обл.). Оборонні споруди та житла заглиблю- 
вались у материк, а матеріалами для будівництва служили дерево і глина. Житлово- 
господарські будівлі розташовувалися на західній стороні. Саме тут було віднайде- 
но обгорілі рештки споруд, а також чимало артефактів (замки, ключі, ножі, пряжки, 
елементи озброєння, точильні бруски з каменю, кістяні шила тощо). Поряд були 
приміщення-кліті розміром 4 х 4 м, які використовувалися під господарські потре- 
би. Велика кількість обгорілої деревини засвідчила про масштабну пожежу в ХУ ст. 
Однак у наступному столітті городище було відновлене?. 





з Петров М. Кам'янець-Подільський - політико-адміністративний, оборонний, містобудівний, економічний центр 
Подільської землі у складі Великого князівства Литовського (60-90-і рр. ХІМ ст.). - С.130. , 

з Ващук Д. Старенький І. Кам'янець-Подільський за правління Коріатовичів... - С.375-398; Їх же. До історії пов- 
сякдення міщан Кам'янця- Подільського... - С.199-210; Старенький 1. Левінзон Є. Приватне житло другої половини 
ХП - початку ХУ ст. з археологічних досліджень у Кам'янці-Подільському по вулиці Татарській, 17/1 // |Ккгаїпа 
Ілфиапіса: студії з історії Великого князівства Литовського. - ТУІ. -К.. 2019, - С.121-135, 

5 Кучера М. Середньовічне городище біля с. Сокільці... - С.204-207. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


120 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 





Житла каркасно-стовпової конструкції користувалися популярністю також на 
Волині (зокрема в Луцьку) й на теренах цілої лісостепової зони. Це були традиційні 
прийоми житлобудування, що набули поширення у ХП-ХПІ ст. Згідно з досліджен- 
нями С Терського, вони були заглибленими в материк не менше, ніж на І м. Бідніші 
споруди покривались очеретом, а багатші гонтом. Зустрічалися також дощаті підлоги 
на соснових переводинах (м. Звенигород). Із кінця ХТУ ст. набувала поширення чере- 
пиця зі світлої глини, яка використовувалася для накриття великих споруд". 

Писемні джерела пізнішого часу подають цікаві описи дерев'яних приватних бу- 
дівель. Скажімо, у люстрації 1552 р. зафіксовано, що поряд із Кременецьким замком 
знаходилося: «Будованье перед замькомь. А перед замькомь будованье деревяноєе: 
светлица и з сеньми, 30 всимь; а у тьшле тое светлиць светлочька, а бровар; в немь 
котель у 6 ушатковь и суд увесь; лазня деревяная; а пивьница мурованая. А под го- 
рою замьковою бьль дворець и еще стои/г изба чорная, а кухьня и стайня. И то все 
опалено»У. Більш детально описано житлові споруди в палаці Гнідава: «Будоване в» 
немь: светлицьт две по три сажьни, и комора к одної светлиць прироблена; а сеней 
промежеьку светлиць неть; два струбьт по половиць зрублень, то вже надгнило; по- 
гребь два; а клетей две. Все тое будованье вже старо, огнило. Кухньня стара з одное 
стороньт вже ся ободрала; изтебка на дворць,, где гуси и курьт садять, ставокь под дво- 
ромь засьшаньшй. Место сажавьки огородьт - 2 под дворомь засеяньг: т маком, а дру- 
гий огородньмь насенемь |...| А коло двора плотомь огорожено лозовьмт, а воро- 
та вже старьт и не накрьтьт»", У палаці Красне згадані «изба чорная, кухьня плетеная 
з лозьт глиною обьмазана; стайни две и з лозьї плетенье. Подле избьг чорное поветь з 
лозьт жь плетена, што возь ставьляють. Лазня»". 

Друга половина ХІУ ст. принесла перші прогресивні ідеї в містобудування. 
Наприклад, у Луцьку почали використовувати цеглу. Це пов'язано, насамперед, 
із будівництвом Верхнього та Окольного замків, що підвищувало рівень безпеки мі- 
ста. Від початку правління Вітовта цегляне будівництво поступово поширилося на се- 
редмістя. Зокрема з найбільш небезпечного південного боку зводилися нові цегля- 
ні мури, поблизу яких оселялися вірмени, караїми, юдеї. У цьому відношенні цікаві 
декілька фактів. По-перше, використання цегли у ХТУ-ХУ ст. фіксується лише на 
Волині. По-друге, литовські археологи, використовуючи геохімічні лабораторні ме- 
тоди рентгено-флуоресцентного аналізу, дослідили цеглу Луцького замку та порів- 
няли її з цеглою Вільнюського кафедрального собору. Згідно з результатами, глина, 
з якої виготовлено цеглу для будівництва Луцького замку, мала місцеве походження. 
Схожість із цеглою Вільнюського собору виявлено тільки в одному хімічному еле- 
менті - кремнії (силіції). Наявність його може свідчити про взаємовплив будівель- 
них технологій". 

Водночас в інших українських регіонах переважали архаїчні технології попе- 
реднього століття. Виняток становлять хіба що культові та оборонні споруди, які 
були дерев'яними на кам'яному фундаменті. Скажімо, у Кам'янці наявність цегли для 
будівництва фіксується лише у середині ХУЇ ст. Ї це при тому, що в 1420-1430-х рр. 
місто було одним із центрів гончарства всього Західного Поділля. Щоправда, окремі 





їє Терський С. Лучеськ Х-ХУ ст. - С.115-119. 

7 Российский государственньюй архив древних актов (далі - РГАДА). - Ф.389. - Ед.хр.563. - Л.150 об.; Архив Юго- 
Западной России, издаваємьій комиссией для разбора древних актов. - Ч.7. - Т.П: Акть о заселений Юго-Западной 
России. - К., 1890. - С.28. 

з РГАДА. - Ф.389. - Ед.хр.563. - Л.177-177 об. 

із Там же. - Л.178. 

20 бдусепібіи5 5., Тагайкелійтця К. Їласко рійез ріусц веосбетіпіаі сугітаї // І іегиуоз Ріїуз 2020. - 7. - Міїпіцз, 2020, - 
Р.30-43; Народи об'єднані історією: Коріатовичі на Поділлі. - Кам'янець-Подільський, 2018. - С.24. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 121 





археологи припускали можливість кам'яного будівництва приватних жител. Так, до- 
сліджуючи Бакоту, археолог І.Винокур натрапив на залишки палацу. На його дум- 
ку, він міг належати власникові міста Немирі, котрий отримав Бакоту у володіння 
1388 р. від Костянтина й Федора Коріатовичів". У ході робіт удалося розкрити всю 
площу споруди, розмірами 30 х то м. Залишки будівлі було датовано ХТУ-ХУ ст. 
Установлено, що палац мурований із тесаного каменю-вапняку на вапняковому роз- 
чині. Північна стіна споруди «врізана» в терасований схил гори, південна (фасадна) 
водночас мала невелику глибину залягання фундаменту - 0,6 м (див. ілюстр. 4). При 
розкопках виявлено елементи декору (наличники, карнизи тощо), плитку на підлозі, 
які були виготовлені з місцевого дністровського вапняку" (див. ілюстр. 5). Однак, за- 
уважимо, що датування це суто теоретичне, оскільки серед віднайденого немає архео- 
логічних знахідок (фрагментів керамічних виробів, нумізматичного матеріалу, озбро- 
єння тощо), котрі виступили б надійними часовими маркерамиз?. 

Отже просторова локація проаналізованих українських міст наслідувала західно- 
європейську традицію. Для будівництва традиційно використовувалася деревина й, 
залежно від регіону, цегла та/або камінь. Фундаментом, як правило, слугував мате- 
рик. Археологічні розкопки зафіксували два типи приватних жител: вальковане, кар- 
касно-стовпове. 


Православне храмове будівництво 


Немає жодних сумнівів у тому, що питанням розбудови християнських храмів 
на українських землях великокнязівська влада приділяла значну увагу. Із письмових 
джерел нам відомо про досить велику їх кількість у різних містах, містечках, селах. 
Проте побачити їх на власні очі зараз практично неможливо, оскільки в Україні в ав- 
тентичному вигляді практично не збереглося жодного храму кінця ХТУ - першої по- 
ловини ХУ ст. Переважна більшість або зруйнована, або дійшла до нас у перебудова- 
ному вигляді. Більше того, провести повноцінні розкопки на місцях колишніх храмів 
теж проблематично з огляду на потужну сучасну міську забудову. Водночас говорити 
про абсолютну неможливість проілюструвати окреслене питання також не доводить- 
ся. Звернемо увагу на православні святині"! в окремих українських містах, які у ви- 
дозміненому чи в перебудованому вигляді дійшли до нашого часу. 

Одна з найдавніших пам'яток, котра існувала у часи князя Любарта в Луцьку, - 
церква Св. Іоанна Богослова, збудована у другій половині ХІ ст. Вона була од- 
ноапсидною та практично не мала аналогів серед храмів києво-руського періоду. 
Довгий час залишалася головню святинею міста й неодноразово перебудовувалася. 
Чи не найбільше змін зазнала у другій половині ХГУ ст. Перекладено підлогу, збіль- 
шено престол, в окремих частинах покращено фресковий розпис. Найбільш цікавою 





з Тесошябі /. 5ргама різуїастепіа Родоїа Фо Когопу РоїзКіе| му копси ХІМ зу. // Текі Кгаком/5кіє. - ТУ. - Кгаком, 
1997. - 5.170. 

з Винокур Й. Отчет об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в 1965 г. - С.15-20; 
Винокур И., Хотюн Г., Бойко Ю. Отчбт об археологических исследованиях на территории Хмельницкой области в 
1963 г. - С.1-12. 

з Докл. див: Старенький І. Археологічні дослідження палацу ХТУ- ХУ ст. у Бакоті у 60-х рр. ХХ ст. - С.87-96. 

з Ми свідомо не розглядатимемо питання будівництва католицьких храмів, оскільки на сьогодні нам невідомі 
археологічні дослідження власне костелів зазначеного періоду на теренах Волині й Поділля. Як виняток, можемо 
назвати археологічну експедицію на території Домініканського костелу в Кам'янці-Подільському під керівництвом 
А.Мандзія. Проте, як показали розкопки, жодних предметів досліджуваного нами періоду не було виявлено (див.: 
Мандзій А. Лі Дж., Магай Н., Гартзер В. Перехідний звіт розкопок 1991 р. Кам'янець-Подільський, Україна. - 
Кам'янець-Подільський; Торонто; Рочестер, 1991. - 70 арк. // Бібліотека Подільського братства. - 9572). 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


122 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 





знахідкою вважається зображення Ісуса Христа. Уламки з розписом було знайдено 
в північно-східному куті церкви та відновлено в лабораторії Державного Ермітажу. 
Упродовж ХУ ст. до північних стін храму з цегли примуровано велику прибудову, а 
контрфорсами укріплено західну стіну". Завдяки проведеним археологічним розкоп- 
кам залишки церкви Св. Іоанна Богослова в Луцькому замку законсервовано. 

Особливий інтерес викликає Свято-Іокровська церква, яка розташовувалася у 
західній частині острівного Луцька поблизу другої лінії оборони. Із писемних дже- 
рел відомо, що її фундатором був Вітовт, адже саме такий запис міститься в документі 
гродського суду від тб жовтня 1637 р., в якому йдеться про відновлення Покровського 
храму, котрий фундовано «од светое памети короля Витолда»"". Також цей храм ра- 
зом із його священиком Григорієм згадано у судовому акті від 2, липня 1574 р. Зокрема 
в Луцькому гродському суді він просив підстаросту луцького Михайла Вілгорського 
записати до книг скаргу на пана Станіслава Граєвського, що той, будучи п'яним, «по- 
рвавши мене за волось, почал мне ножичками плешь стрьшчи; ям, дей, коли од него з 
рукь вьтрьіватися почал, ино, дей, онь самь рукою своею мене збил и змордовал и до 
корда ся на мене порьваль, поведаючи, ижь, дей, еще я тобе, попе, и шию утьну»". 
Упродовж століть церква зазнала значних змін, а сучасного вигляду набула 1987 р. 
У цьому храмі зберігалася одна з найбільших святинь - ікона Волинської Богоматері, 
написана на рубежі ХІШ-ХТУ ст. або у середині ХУ ст. 

За часів Вітовта, а саме 1427 р. у Луцьку збудовано вірменський храм Св. Сте- 
фана. Він розташовувався в південній частині міста. Із літописних джерел відомо, що 
вірменський владика брав участь у Луцькому з'їзді 1429 ра? Національна громада, яка 
оселилася в місті ще у ХП ст., регулярно отримувала різноманітні королівські маєт- 
кові пожалування. На сьогоднішній день у вірменському храмі облаштовано двопо- 
верховий житловий будинок (див. ілюстр. 6). 

Православні храми Поділля певною мірою відрізнялися від волинських. Згідно 
з писемними джерелами, однією з найдавніших церков у Кам'янці була Покрови 
Божої Матері на території замку. Вважається, що тут поховали фундаторів - князів 
Юрія та Олександра Коріатовичів. Однак писемні відомості подають різну інформа- 
цію. За описом Кам'янецького замку 1613 р. йдеться про одне поховання? Згідно із 
записками митрополита Петра (Могили), їх було два: «Вь Подольском Каменце во 
внутрномг граде есть церковь древяная Покрова пресвятой Богородици, оть княжа- 
ть Куріятовичовьхь сьзданная, их же и телеса тамо лежать, яжь и доньне стоить»»??, 
Також маємо певні відомості про саму будівлю - вона була дерев'яною, зведеною з 
дуба". Поряд «дзвіниця із двома дзвонами та апарелями Руськими»»?, Церква функ- 
ціонувала й упродовж ХУ ст. Маємо відомості, що місцевий священик під загро- 
зою сплати штрафу в і копу грошей був зобов'язаний здійснювати кожної неділі 





з Терський С. Лучеськ Х-ХУ ст. - С.104-111. 

22 Архив Юго-Западной России, издаваємьій комиссией для разбора древних актов. - Ч.1. - ТУІ: Акть о церковно- 
религиозньх отношениях в Юго-Западной Руси (1322-1648 гт.). - К., 1883. - С.734. 

77 Там же. - С.60. 

зв Семенюк В. З'їзд монархів Європи у Луцьку // З'їзд європейських монархів у Луцьку 1429 р.: Мат. Ї та П Міжнар. 
наук., іст.-краєзн. конф., присвячених 570-й та 575-й річницям з'їзду. - Луцьк, 2007, - С.23. 

2. Михайловський В. Описи кам'янецького та летичівського замків 1613 р. // Наукові праці Кам'янець-Подільського 
національного університету ім. І.Огієнка: Історичні науки. - Т.18. - Кам'янець-Подільський, 2008. - С.107. 

» Архив Юго-Западной России, издаваємьй комиссией для разбора древних актов. - Ч.1. - ТМП: Памятники 
литературной полемики православньїх южно-руссцев с латино-униатами. - К., 1887. - С.103. Дату цього повідомлення 
у записках точно не позначено. Попередній запис датовано 1603, а наступний - 1625 рр. 

з. Михайловський В. Описи кам'янецького та летичівського замків 1613 р- - С.107. 

з Болтанюк ПП. Культові споруди Кам'янець-Подільського замку // Стародавній Меджибіж в історико-культурній 
спадщині України: науковий вісник з проблем регіональної історії та пам'яткознавства ІНауковий вісник «Меджибіж», 
2, 2013, ч.2|. - Хмельницький, 2013. - С.28-35. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 123 





богослужіння по православному обряду?. Про щотижневу недільну службу згадано 
й в описі 1613 р. На сьогодні храм не зберігся. У 1672 р. його розібрали та розпоча- 
ли будівництво кам'яного. Однак через захоплення міста турками наприкінці серпня 
того року завершити роботи не вдалося. Тому єдиним способом дослідити залишки 
церкви були археологічні розкопки, які успішно проведено впродовж 2018-2019 рр. 
Першу спробу дослідити храм зробив Ю.Сіцінський у т92л1 р. Однак вона виявила- 
ся безрезультатною, а документацію розкопок втрачено. У 1959 р. С.Шкурко про- 
вів дослідження об'єкту, що сьогодні відомий як боргова яма. Її розміри становлять 
3,33 х 2,6 м. На дні ями на всю площину у скелі видовбаний хрест, заглиблений у ма- 
терикову породу на 16-25 см. Саме це й дало підстави стверджувати про виявлення 
Покровської церкви». Однак таке твердження виявилося помилковим. 

Під час досліджень 2018-2019 рр. було виявлено кам'яний фундамент, в якому 
простежуються два склепики, об'єднані в одну конструкцію. Вони мають прямокут- 
ну і квадратну форми, муровані з дрібного й середнього каміння на вапняному роз- 
чині (див. ілюстр. 7). Один із них, східний, закладено кам'яним муруванням із за- 
сипкою землею. Археологічний матеріал дає змогу датувати цю закладку останньою 
чвертю ХУПІ ст. При відкритті склепу відкрито кілька поховань, які були орієнтовані 
головами на захід. Простежуються залишки дерев'яних трун зі цвяхами. Окрім цьо- 
го, виявлено рештки південної та північної стін церкви, також муровані на вапняно- 
му розчині. Товщина їх становить близько 11 м (див. ілюстр. 8)". 

Іншою православною святинею Кам'янця у другій половині ХТУ - першій трети- 
ні ХУ ст. була церква Св. Параскеви П'ятниці, покровительки сімейного добробуту 
та щастя. Храм розташовувався у східній частині Вірменського ринку, який певний 
час слугував головною площею міста. Дослідникам достеменно відомо, що святиня 
згадується в документах ХУ ст. однак її подальша доля сповнена таємниць. Усі на- 
ступні століття не залишили нам про неї жодних відомостей, ані писемних, ані гра- 
фічних. Можливо, вона була знищена вогнем, або, як припускають деякі історики, 
перебудована в межах одного комплексу церкви Св. Іоанна Предтечі". Про колиш- 
ній величний храм сьогодні нагадує лише сучасна назва вул. П'ятницької. Схожа іс- 
торія й з Воскресенською обителлю, Святиня розташовувалася на лівому березі річ- 
ки Смотрич навпроти Замкового мосту. Час заснування монастиря невідомий. 
Версія М.Дороновича про ХП ст.? видається малоймовірною, оскільки не підтвер- 
джена ні документально, ні археологічно. Найбільш вірогідно, на нашу думку, що 
Воскресенський монастир з'явився у другій половині ХІУ - на початку ХУ ст. Також 
маємо відомості про те, що 879 р. на місці обителі було віднайдено можливі фунда- 
менти древнього одноапсидного храму?. 

Окрасою північної частини Кам'янця була Свято-Гроїцька церква. Незважаючи 
на те, що найдавніша писемна згадка про неї датується 1582, р., археологічні дослі- 
дження свідчать про існування дерев'яного храму ще у ХПІ ст. У другій половині 
ХІУ ст. його перебудовано, біля нього зведено дзвіницю. Під час розкопок археологи 
виявили підлогу з керамічних полив'яних плиток різних орнаментів (теометричних, 





з Грушевський М. Опись подільських замків 1494 р. // Його ж. Твори: У 50 я. о ТІ5: Серія «Історичні студії та 
розвідки (1888- 1896)». - Л., 2002. - С.77. 

з Михайловський В. Описи кам'янецького та летичівського замків 1613 р- - С.107. 

5 Державний архів Хмельницької обл. - Ф.Р-4804. - Оп.1. - Спр.15. - Арк.58 зв. - 59. 

2 На сьогоднішній день археологічний звіт нам недоступний. Автори висловлюють щиру вдячність за надану 
інформацію П.Болтанюку, який працював в експедиції. 

У Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческоє описанис. - К., 1895. - С.128. 

зв Доронович М. Предградье Каменец-Подольского, Русские фольварки до ХІХ в. - С.184-190. 

з Там же. - С.188. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


124 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 





рослинних), із зображеннями Юрія Змієборця, лева, грифона - загалом понад 20 різ- 
номанітних сюжетів. Найцікавіші геральдичні мотиви, деякі з яких розповідають про 
володарів Кам'янця. Скажімо, образ Юрія Змієборця князі Коріатовичі використо- 
вували на печатках і монетах. Герб Леліва належав Спиткові з Мельштина, котрий 
володів Кам'янцем упродовж 1395-1399 рр. Також до другої половини ХІУ - початку 
ХУ ст. можна віднести плитки із зображенням гербів Орел та Порай"?. 

Неподалік від Святотроїцької розташовувалася церква Св. Петра й Павла. Час 
її появи достеменно невідомий. Маємо лише письмові повідомлення про існування у 
ХУЇ ст. Водночас значна частина дослідників ще з кінця ХІХ ст. небезпідставно вва- 
жали, що церква могла бути збудована за князів Коріатовичів". Так, за будівельною 
структурою вона подібна до Троїцької та Іоанно-Предтеченської й належить до типу 
триконхових, що поширився з гори Афон у Греції на територію Буковини, Галичини, 
Поділля у ХІУ-ХУ ст. Додатковим свідченням існування Петропавлівської церкви 
за литовської доби стали виявлені археологами житлові помешкання кінця ХГУ - 
початку ХУ ст. які розташовувалися неподалік від святині в південному напрямку. 
Крім цього, саме апостола Петра зображено на гербі православної української гро- 
мади Кам'янця. 

У 1370-х рр. у Кам'янці з'явилися вірмени, котрі впродовж ХУ-ХУП ст. станови- 
тимуть майже третину його населення. Маючи прихильність князів Коріатовичів, а пі- 
зніше Вітовта та Ягайла, вони підпорядкують собі чи не всю зовнішню торгівлю та за 
декілька десятків років облаштуються в південній частині міста. Маємо документальні 
відомості, що 25 березня 1398 р. син Котлубея Синан завершив будівництво дерев'яно- 
го храму Св. Нігола Чудотворця". Цікаво, що церква звільнялася з-під світської вла- 
ди й ніхто, навіть сам Синан, його діти, близькі та далекі родичі, не мали права воло- 
діти святинею, Поряд із нею розташовувалися приватні будинки, про існування яких 
свідчать письмові записи в актах ХУЇ ст. Зараз тут існує церква Св. Миколая, у сті- 
ні якої зберігся давній вірменський хачкар із написом «Акоп. 1544». До кінця ХУ ст. 
завершено будівництво кам'яного храму. Історія зберегла імена осіб, причетних до 
цієї справи. Так, Кирим-бей власним коштом поставив на куполі позолочений хрест. 
Хачик збільшив розміри будинку вірменського священика та перекрив склепіння. 
За гроші ИЙол-бея побудовано велику дерев'яну кляшторну келію. Війт Миколка на- 
казав здійснити перекриття склепіння дияконника. Новий храм став кафедральним, 
саме в ньому вірмени зберігали символи своєї громади: печатку, хоругви, королівські 
привілеї. Поряд із церквою звели вежу-дзвіницю. Її висота сягала 37 м й вона могла 
виконувати оборонні функції, домінуючи над південною частиною міста". 

Маємо також відомості про те, що у церкві зберігалася стародавня ікона (близь- 
ко Х ст.) Божої матері, яку привезли до Кам'янця близько 1380 р. вірменські купці 
з Криму. Також тут знаходилася чимала кількість вірменських церковно-богослужеб- 
них предметів, ікон, книг, рукописів ХПІ -ХТУ ст. (у і89т р. їх вивезено до Санкт- 
Петербурзької імператорської публічної бібліотеки, нині це Російська національна 
бібліотека). У наш час про колишню велич цього храму нагадують розкопані археоло- 
гами фундаменти і дзвіниця, оскільки саму церкву було знищено в 1930-х рр. 





ю Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам'янця на Поділлі. - Кам'янець-Подільський, 2005. - С.79-80. 

я Батюшков 1. Подолия: Историческое описание. - Санкт-Петербург, 1891. - С.60; Сіцінський Е. Муровані церкви 
на Поділлю. - С.6. 

з Сецинский Б. Город Каменец-Подольский: Историческоє описание. - С.179; Григорян В. История армянских колоний 
Украйнь и Польши (армяне в Подолиим). - Ереван, 1980. - С.35-39. 

з Задорожнюк А., Петров М. Вірменський храм Св. Миколи ХУ-ХУПІ ст. у Кам'янці-Подільському (історія 
пам'ятки). - Кам'янець-Подільський, 2009. - С.13-27. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 125 





Гончарне виробництво 


На українських землях рубежу ХІУ-ХУ ст. гончарне виробництво загалом на- 
слідувало традиції руського часу. Втім, згідно з археологічними дослідженнями, ха- 
рактерною рисою керамічних виробів стало погіршення їх якості порівняно з ХІ- 
ХПІ ст. Посуд, виготовлений на ручному гончарному крузі, мав нерівну поверхню, 
а глиняне тісто містило грубі домішки шамоту, жорстви, крупного піску. В археоло- 
гічній літературі його зазвичай позначають як посуд «архаїчної групи»"". 

При розкопках приватного житла в Кам'янці- Подільському по вул. Зарванській 
було виявлено близько півсотні керамічних виробів, які різняться за діапазоном ко- 
льорів від світло-коричневого до темно-сірого й чорного. Денця представлено 
дев'ятьма фрагментами. П'ять із них мають кут відходу стінки від денця 30, решта чо- 
тири - 45. Діаметр денець у діапазоні 10-13 см. Цікавим видається уламок денця куб- 
ка чорного кольору діаметром 5,5 см". 

Крім того, було зібрано колекцію вінець горщиків, які дають змогу реконструю- 
вати розміри поперечника та загальний вигляд. Один із них - від горщика банкопо- 
дібної форми. Вінце заокруглене, плавно відігнуте назовні (див. ілюстр. 9). Ще одне 
вінце - підквадратної форми темно-коричневого кольору, вигин під кутом 30. 
Наступне вінце зсередини сірого кольору, а зовні - чорного. Заокруглене, різко ві- 
дігнуте назовні, із валикоподібним потовщенням. Зі внутрішнього боку є бровка під 
накривку. Тип кераміки більше характерний у регіоні вже для ХУ ст. Це свідчить про 
функціонування споруди ще в ХУ ст., або є випадком проникнення поодиноких ке- 
рамічних виробів цього типу наприкінці ХІТУ ст. Ще одне вінце зовні чорного, а зсе- 
редини - світло-коричневого кольору. Підквадратне, злегка відігнуте назовні. Тулуб 
горщика сферичний, по плічку заглиблений орнамент у вигляді чотирьох хвилястих 
ліній, під якими нижче простежуються ще дві. Також знайдено фрагмент вінця мис- 
ки. Вигин 90, верхня частина орнаментована розчосами - шістьма дугоподібними за- 
глибленими лініями, які розходяться з однієї точки (див. ілюстр. о). Схожі артефак- 
ти виявлено під час попередніх археологічних сезонів по вул. П'ятницькій, іо та на 
Північному бастіоні замку"". 

Окрім зазначених виробів, у Кам'янці знаходять практично весь необхідний 
домашній посуд: горщики, миски, макітри, вази для фруктів, кубки, чарки тощо? 
Більше того, маємо підстави вважати, що переважна більшість керамічних виробів - 
місцевого походження. Упродовж 2016-2018 рр. у західній частині міста виявлено 
щонайменше п'ять горнів, з яких два досліджено, нижня межа датування встанов- 
люється 1420-1430-ми рр. Вони мають однолінійне розташування поряд із приват- 
ними житлами. Поряд було виявлено кар'єри-глинянки, в яких добували сировину 
для кераміки. Відповідно, можемо говорити про існування в Кам'янці (район сучас- 
них вул. Троїцька, Татарська, Зантуська) цілого кварталу гончарів (див. ілюстр. п- 3). 
Місцеві майстри могли забезпечувати продукцією щонайменше весь Подільський ре- 
гіон (див. ілюстр. 14). Зокрема схожий посуд було нещодавно виявлено під час роз- 
копок городища ХІМ ст. біля с. Біла на Чортківщині. У південно-західній частині 





ч Оногда О. До питання про своєрідну групу кераміки післямонгольського часу // Археологічні студії: Магістеріум. - 
Вип.27. - К., 2007. - С.70-74. 

з Ващук Д. Старенький Ї. Кам'янець-Подільський за правління Коріатовичів... - С.375-398. 

є Болтанюк ПП. Археологічна розвідка на ділянці по вулиці П'ятницька, 10 в м. Кам'янці- Подільському. - 
С.208-220. 

7 Нечитайло ЇП., Оногда О. Керамічний комплекс другої половини ХП - першої половини ХУ ст. з досліджень 
у Кам'янці-Подільському // ОКгаїпа ІіФриапіса: студії з історії Великого князівства Литовського. - Т.І. - С.136-179. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


126 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 





знайдено фрагменти вузькошийкових посудин із різними формами вінець. У нижній 
частині вироби товсто-, а що ближче до центру - тонкостінні. Крім цього, простежу- 
ється орнаментування у вигляді прямих паралельних ліній, нанесених або на плечи- 
ках, або біля вінець", 

Не менш цікаві керамічні артефакти Волині. Для другої половини ХГУ ст. ха- 
рактерне використання швидкоротаційного гончарного кругу, що значно урізнома- 
нітнило не лише асортимент продукції, а й також її оздоблення. Відповідно, зоною 
орнаментування стали заокруглені або гострі нижні ребра виробів. Крім цього, зна- 
чний вплив на оформлення справили західноєвропейські традиції, а саме наявність 
псевдоманжета канелюр, врізаного та штампового орнаментів на валику вінець і кор- 
пусі?. Цікаво, що волинські ремісники клеймували свої вироби на денцях. У кінці 
ХІУ - на початку ХУ ст. це були різноманітні геометричні фігури: квадрати, трикут- 
ники, ромби, овали тощо. 

Майстерні розташовувалися за межами Старого Луцька. Один із таких цен- 
трів гончарства знаходився у 700 м від Верхнього замку (нині - урочище Панський 
город). Саме тут дослідники виявили практично весь кухонний асортимент, який 
датується ХУ-ХУЇ ст. Ще один осередок зафіксовано неподалік від с. Озерце 
Ківерцівського р-ну. Упродовж ХІЇ-ХГУ ст. тут функціонувало щонайменше вісім 
гончарних горнів. Аналогічно, як і в Кам'янці, глина була місцевого походження. 
Крім цього, трапляється також посуд архаїчного типу. Він виготовлявся за попе- 
редніми технологіями і схожий на керамічні вироби початку ХУ ст. знайдені на 
території Нижнього замку у Вільнюсі. Поєднання архаїчних типів посуду з но- 
вим, більш якісним пояснюється, на думку дослідників, економічними факторами. 
Перший використовувався для домашніх потреб, другий - відповідав тогочасним 
західноєвропейським стандартам і виготовлявся для продажу. Не менш цікави- 
ми виробами з глини були кахлі, які вперше з'явилися в Луцьку у ХІМ ст. У кін- 
ці століття в місті було налагоджено Їх виробництво. Упродовж ХУ ст. найбільш 
популярним зображенням став вершник, схематично схожий на герб Погоня. 
П'ятнадцятим століттям датовано дитячу іграшку свисток-пташку, знайдену в од- 
ній із приватних будівель". 

Подібні матеріали виявлено під час розкопок у Дубні». Незважаючи на те, що 
матеріали мають певні відмінності (зокрема склад тіста для виготовлення кераміки 
та ін.), за профілюванням вінець їх можна віднести до однієї групи, що загалом ха- 
рактерно для кераміки післямонгольського часу. Це свідчить про культурні й еконо- 
мічні взаємовпливи між різними землями. 

Отже на означених територіях гончарне ремісництво набуло досить потужного 
розвитку. У головних містах Волині та Поділля (Луцьк, Кам'янець) існували окре- 
мі гончарні, які забезпечували своєю продукцією щонайменше навколишню округу. 
Водночас, як показало дослідження, якість гончарної продукції погіршилася порівня- 
но з посудом ХІ-ХПІ ст. Однак значно зріс її асортимент. 





їз Добрянський В. Археологічне обстеження городища ХТГУ ст. в с. Біла біля м. Чорткова Тернопільської області. - 
С.270-274. 

» Терський С. Лучеськ Х-ХУ ст. - С.141. 

5 "Там само. - С.141-151. 

з Пшеничний Ю. Історична топографія Дубна у другій половині ХПІ-ХУ ст. (за матеріалами археологічних 
розкопок). - С.19-26. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 127 





жжж 


Підіб'ємо певні підсумки. Розвиток міст на теренах Волині й Поділля продовжу- 
вав наслідувати традиції Західної Європи. Це стосується, головним чином, просторо- 
вої локації та системи забудови. Археологічні розкопки дали можливість установити 
типи приватного житла (вальковане, каркасно-стовпове), будівельні матеріали (дерево, 
камінь, цегла), а також збагатили наші уявлення про предмети побуту. Із досліджених 
археологами православних храмових пам'яток відзначимо церкву Св. Іоанна Богослова 
в Луцьку та Покровську в Кам'янці-Подільському. Перша постала у другій поло- 
вині ХІІ ст., однак найбільших змін зазнала саме у другій половині ХІУ ст., зокрема 
здійснено внутрішню реконструкцію та покращено фресковий розпис. Друга відома 
з часів князювання на Поділлі братів Коріатовичів. Достеменно її місцерозташуван- 
ня вдалося встановити після розкопок сезонів 2018-2019 рр. Під час досліджень було 
виявлено невеликий склеп із декількома похованнями, орієнтованими головами на за- 
хід. Щоправда, поки що невідомо, кому вони точно належать. Відповідно, говорити 
про віднайдення могили Коріатовичів зарано. Надзвичайно активно розвивалося го- 
нчарство. Сучасні археологічні дослідження довели існування в Луцьку та Кам'янці- 
Подільському великих ремісничих центрів. Дналіз керамічного матеріалу засвідчив 
про значне різноманіття продукції: горщики, миски, макітри, вази для фруктів, куб- 
ки, чарки тощо, які виготовлялися з місцевої глини. Водночас відзначимо, що поба- 
чити на власні очі представлені об'єкти неможливо через сучасну забудову Кам'янця- 
Подільського. Тож археологічні звіти, наявні ілюстрації та знахідки залишаються 
єдиним джерелом. Маємо підстави вважати, що постмонгольська епоха в українських 
містах позначилася досить активним їх розвитком, мала тяглий характер та відбиток 
попередніх часів. 





Ілюстр. і. Залишки житлових об'єктів по вул. Зарванській, 7/1 у Кам'янці-Подільському 


Український історичний журнал. - 2021. - Моб 


128 Дмитро Ващук, Їгор Старенький 








Ілюстр. 3. Залишки житла каркасно-стовпової конструкції та яма-холодня з вул. Татарської, 17/1 у Кам'янці- Подільському 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 129 











Ілюстр. 5. Сходи та мощення плиткою з вапняку 
в Бакітському палаці (фото 1963 р.) 





Ілюстр. 6. Колишній вірменський храм 


у Луцьку (нині це житловий будинок за адресою 
вул. Галшки ІГулевичівни, 12) 








Український історичний журнал. - 2021. - 


Дмитро Ващук, Їгор Старенький 





Ілюстр. 7. Склепик 
Покровської церкви 
у замку Кам'янця-Подільського 





Ілюстр. 9. Фрагменти горщиків 
другої половини ХТГУ ст. 

із розкопів по вул. Зарванській, 7/1 
у Кам'янці- Подільському 





Ілюстр. 8. Залишки фундаментів 
Покровської церкви у замку 
Кам'янця-Подільського 


Ілюстр. іо. Фрагменти керамічних виробів 
другої половини ХТУ - першої половини ХУ ст. 
із розкопів по вул. Зарванській, 7/1 

у Кам'янці- Подільському 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 131 








Ілюстр. 12. Залишки житлових об'єктів і гончарного горна з вул. Зарванської, 7/1 у Кам'янці- Подільському 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


132 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 








Ілюстр. 13. Залишки гончарного горна з вул. Татарської, і7/1 у Кам'янці-Подільськом 
5 д 











мою во лотом ом б 
АР РАМИ РА РАРАРАМИ РААИ РАМИ РАМА АРМ МАМИ РАМА РРРАГАРААЇ РААИАРА РАНИ | 





Ілюстр. 14. Фрагмент горщика другої половини ХТУ ст. з вул. Татарської, 17/1 у Кам'янці-Подільському 


КЕБЕЕКЕМСЕЗ 


1. Воїапіик, Р. (2013). АгкБесіобісіпа гогмідКа па 4іапізі ро ушіугзі Ріаспутзка, 10 у па. Катіаптзі-Рофіїзкоти. Млибогі ргаїяї 
Катіапсі» Родійзкоро паїзіопайпофо шпіоегууїсі іт. 1.Оріїспва, 22, 208-220, |їп Окгаїпіапі|. 

2. ВоїгапіиК, Р. (2013). Киїоуі зрогиду Каптіапегз-Родіїзкобо гати. б/адговаттії Модафувієр о ічогуво-кийитпії зрадзрефупі 
(таїпу: панбодуї пізпув є ргобіст геріопайпої імогії іа ратіаїогпацяга, 2, 28-35. |їп (кгаїпіапі. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Важливі аспекти матеріальної культури міст Поділля та Волині... 133 








3. Добгіапзкуї, У. (2014). Агкреоіорісіпе оБзгегбеппіа Богодузісба ХТУ з. у 5. Віїа Ба пі. Срогікоуа ТегпоріїзКої обіазгі. 
Уїтпук Маізіопайпоро ипігетууїсім «Іліожа роййстриіка»: Дегафава іа агтіїа, 784, 270-274, |їп (Лкгаїпіап). 

4. | Стірогуап, У. (1980). Гмогіуа агтуапякікр Бойопії Стаїпу 1 Роїзрі (агтуапе о Родоій). Ехечап. |іп В аз5іапі. 

5. Кисбега, М. (1965). бегедпоуїсбле БогодузПсбе Ба 5. 50Кіїзі па Ріудеплоти Вихі. АукРооіоріїа, 19, 204-207. |їп (Лкгаїпіап). 

6. | МукКБаїоузкуї, У. (2008). Орузу КатіапетеКоро га Іегусріузкобо гаткіу 1613 г. Мамкорі риаїзі Катіапсії Родійзюобо паїзіопа! 
поро ипіоегеуїсіи іт. І.Оріїспка: Імогусриі паику, 18. |їп (кгаїпіапі. 

7 Месбутаїїо, Р., Опора, О. (2019). Кегатісбпуї Котіріек5 Фгибої роіоуупу ХПІ - рег5рої роїоуупу ХУ 50. 2 Фозійфгбеп и 
Катіапиві-РодіЇзкоти. Пела/па Гйфиапіса: яидії а логії УсЇукоро Кпіахіовіса Гудоозворо, 6, 136-179, |їп Мкгаїпіап). 

8. Опора, О. (2007). Ро ругапліа рго зуоісгііпи Бгири Кегатіку різіатопроїзкобо срази. Аикреоіорісрпі лий: Мафізстит, 
27, 70-74. п Скгаіпіалі). 

9. Рекгоу, М. (2009). Капіапес-РоаїзКуї - роїїсуко-адтіпізттагуупуї, обогоплуї, тізгобидіупуї, скопотісрпуї їзепіг Родії5Кої 
тетії п 5КІаді Усіукоро Кпіаліузгуа Гугоузкобо (60--90-і гг. ХІМ зг.). Суліпа ІРиапіса: зішмай з іяогії Удукоро Кпіазіоніва 
Іуїопзкоро, 1, 121-133. |їп Сгаїпіапі). 

10. | Рекоу, М. (2012). Мічіо Катіапсіз Родійякуї о 30-КР т. ХИ-ХИШІ яї.. реобісту зоіяіаїпо-екопотісрпоро, аАсторта/їсрпоро, сі- 
пісрпоро іа імогукочороргарісрпоро гоєпуйи. /Міже і гаткоге пргацітптіа. Катіапетв-Роаіїзкуї. Па ОКгаїпіалі). 

11.  Ріатепутзка, О. (2005). 5актаїпа агриєвіита Катіатізіа па Родійї. Катіапегв-Родізкуї. п (Лкгаїпіапі. 

12. Ріатепуєзка, О. (2012). Сазітлит Сатепесепзіз. Бомісіяіа Катіапсіз (рієпоатусіпуї - папппотодстеуї сраз). Катіапеств- 
РоаїзКуї. (іл МЛкгаїліал). 

13.  Р5бепусіпуї, Хи. (2015). Ізгогусбла горобтабіїа Дцбла и дгибії роїоуупі ХПІ-ХУ г. (га платегіаЇату агкреоїобісьгукЮ го2- 
Корок). Маиборі гаружу Маліміопайпоро ипіостзуїєти «Озігогка акайстіїа», 24, 19-26, |їп (Лкгаїпіапі). 

14. 8 Загсемісліцв, 5., ТагазПкемісаіцв, В.. (2020). І лісКо ріїев ріугц веосБетііаі сугітаї. Дсгиоо5 Рійуз, 7, 30-43. Піп ІїФриапіал). 

15. | Зетепіик, У. (2007). 7124 плопагКНіу Хеугору и ІлизКи. са усргореізісуі) топатюрію и Імізви 1429 г. Маї. Гіа П Мігфпат. 
панб. із.-Ктаїссп. вопі, ргузліасрепуві 570-ї їа 575-1 пісрпуіяіат зігди. Ілиїяк. |їп (Лсгаїпіап). 

16. | ЗгагепКуї, І. (2019), АгКРеоіобісіпі Чо5іїЧгБепліа раїатьа ХТУ - ХУ з. п Вакогі п 60-КВ гг. ХХ с. (лапа Дйфиатіса: чиай з 
тчогії УдЇуборо піазіовіса Гудопякоро, 5, 87-96. |їп Мкгаїпіапі). 

17. | Зхагепкуї, Ї., Геміплоп, Ус. (2019). Ргууасле хбупо дгибої роїоуупу ХПІ -росбакки ХУ з/. 2 агкреоїобісьпукі дозйЧареп п Катіапізі- 
Родіїбкоти ро уціутзі Тагатекії, 17/1. КЛелаїпа ГйРиатіса: чиадії з їчогії Рефуборо Кетпілайияіоа Ілуіогкоро, 6, 121-135. |їл (Лкгаїпіапі). 

18. | Теромузкі, |. (1997). 5ргама рггуіасгепіа Родоіа до Когопу Роїзііісі му Койси ХІМ му. Тобі Куакошуісіс, 5. |їп РоШеБ). 

19. | Тегзкуї, 5. (2006). Дисрея Х-ХИ яї. міч. Пп Сгаїпіапі). 

20. | Тег5куї, 5. (2014). А»Ерсоіоріїа Найуляко- Родутзкої дсуарау. Куї. |їп ОКгаїпіалі). 

21.  Тгопеуусі, Р. (2003). Дишзсуї гато, Ілик. Пп (кгаїпіапі). 

22. | УазіісбиК, Г)., 5гагепкуї, І. (2018). Капіапесь-РоаїзКуї га ргамійпліа Когіагоуусбіу: поуоїй зисразпукі агкреоіобісьлукі. 
глакрідок. (Детаїпа о Туспітайло-Укрідпії Уерпорі (є паїдастізрукр сразіо до кітізіа ХИШІ яі.), 17, 375-398. їв Стгаїпіапі). 

23. | Уазіісбик, Р. 5гагепкуї, І. (2020). Ро ізгогії роузіакаепліа пізпсбап Катіапивіа РодіЇзкобо дгибої роїоуупу ХІПІ - росбаг- 
Ки ХУ 5г. (га тагегіаіату агкреоіобісьлукБ гпакрідок ро упі. Тагатзкії 17/1). Асадетіа. Тетпа Ніяогіає: Зїидії па розрапи 
Глісгйа 5тоійа, 1, 199-210, п ОКгаїпіапі|. 

24. | адогогіпіиК, А., Реггоу, М. (2009). Утутепзісуї Юріат 50. Мукоїу ХУ-ХИШІ я. и Катіатізі-Родійзоти (ічогіїа ратіаісу). 
Каптіапегз-Родіїзкуї. Па Октаїпіалі). 

Отусо УАБНСНОК 


Сапаїдаге об Нізгогіса! Зсіепсев (РЕ. Ю). іп Нізгогу), 
бепіог Кезеагсі Рем, 

Ідзсісиге об Нізгогу об ОЖгаїпе МА5 об (Хкгаїпе 
(Куїу, |Ккгаїпе), дуабпсвакФикг.пес 

ОКСІЮ: Бтере:/ /огсід.огр/о000-0003-0377-1233 


Ірог 5ТАКЕМКУТ 


Сапаїдаге об Нізгогіса! Зсіепсев (РЕ. Ю). їп Нізгогу), 
І садіпо Кезсагсі ЕеЙому, 
Катіапекв-РоаіїзКуї Згаке Нізгогіса! Мизешт-В евегує 


(Катіапетя Родізкуї, (Лкгаїпе), згагепіу ізогеикг.пес 


ОКСІЮ: Бтерег/ /огсід.огр/о000-0001-7676-4128 


Штрогтапи Азресі5 об Магегіаї Сиїсиге 
іп Се Тоууп5 об РодіШа апа Уоіуп іп ЄБе 5есоп 


На! Є об "Фе Бошгтеепій -- Біг5є На Є об «ре Еібсеепсї 
Сепгшгу (Ассогдїпе со Агсреоїорісаї Кезсагсі) 


АБзігасі. ТБе ригрозе об «Фе аггісіє із го 5гиЧу сеггаїп азресіз об се плагегіа! сиїгиге іп 
УКгаїпіап гоуупз об (Ре зресібісд регіод. ТРе тесродоїоріса! Базіз угаз Богтлед Бу Бапдатепга! 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


134 Дмитро Ващук, Ігор Старенький 





доскгіпез ої Бізгогісізга апа об/естіуісу; ре ргіпсіріє ої сопзізгепсу аз меї а5 плетподз об їастог 
апаіузів, суроїорісаї, апаїусіса! ап зупкПевіліпо ммаз цеей. 5сіепкібіс поуеїсу із Фегегтіпед Бу 
Бе іпуоіустепі об а зідбпібісапі питібег об пему платегіа зоигсез, урісБ іп согабіпатіоп угіїб 
мугйтеп опез зідпібісапіїу сопаріетепі гБе Бізгогіса! іпбогтатоп об ре сбозеп гезеагсб. зиіест. 
Сопсіизіоп5. Т Ве Бізгогіортарбіс геуісуу об "Бе адшезгіоп біс Баз Бееп розед із таде. Їг і5 
5Бомуп (Бас (Беге із а зплаЇ питБег об могк5 ууБісі аге Феуогед го сре деуеіортепі об гоууп5 
Фигіпе Фе регіод об |оіпіпо Окгаїпіап Іап5 Фе Стапі Дисбу об Цітриапіа. ТБе зоигсе Базе із 
дезсгібед, іп рагсісиіаг плагегіа! ап ууіеп плетогабіїа. Та "бе таїп рагс об Бе аггісіє Біг5г об 
лі "Бе іззие об сопзігастіоп і5 сопзідегей. Їп рагсісиіаг «Бе іззце об ргіхаге Боцзіпо деугіортепі 
із апаіухед оп «Бе ехатріє об Каптіапекв-РодізКуї, 5оКіїві ап Ілизі. Іс уга5 Бойл баг іп 
те зресібіед сргопоїоріса! регіод дмеПіпоб ммеге аг Іса5г об гу гурез: адобе ап моод-сіау 
Кате-рійаг сопзтгистіоп. 5ресіа! апепгіоп 15 раї го "бе Огтбодох СВигсі сопбтгиспіоп оп гбе 
ехатріє «Ве іл Ілизік ап Катіапегв Роаїзкуї. Роскегу сгай: ріаусд ап ітрогтапо гоіє іп (Пезе 
гевіопз. Ассогдїпо го Ре гезеагсі Беге утеге роугегбиї роегу угогк5порз іп Кашіапетв-Роаіїзкуї, 
Ілик ап Дибпо. З5ерагаєеу іс 15 угогіб погіпо сре угогк5 іп Капліапетв-Роаізкуї, у/Пеге Фигіпо 
те агсрасоїовіса! зеазоп5 об 2016-2018, їуго роегу Кіїп5 ууеге ехріогед апа сБгее плоге угеге 
дізсоуегедй. ТРе Беріпліпо об'Беїг п5е сап Бе аспібигед го гБе Бігаг раЇоб'їБе 151 сепгигу. Іс ріуе5 
вгоипадз го таїк абошс (Бе роззібіе ехізгепсе об а зерагаге рошегу ашагтег іп (Бе погібегломевтегп 
рагсов'іБе гоууп. 


Кеуууогфів: РодіШа, Моіуп, Гаге МідадїЇе Аоез, гом/пз, соп5тгистіоп, Огтбодох сригсіе8, рошегу 
сабо. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Валентина ШЕВЧЕНКО 


кандидатка історичних наук, 

старша наукова співробітниця, 

відділ історії України ХІХ - початку ХХ ст, 
Інститут історії України НАН України 

(Київ, Україна), 5реу уаЇуєикг.пег 

ОКСІЮ: Бере. /огсід.оге/ооо00-0002-8681-7999 


Анатолій КОЦУР 


доктор історичних наук, 

професор кафедри етнології та краєзнавства, 
Київський національний університет ім. Т.Шевченка 
(Київ, Україна), котвигаретета ма 

ОКСІЮ: Бтере:/ /огсід.огр/о000-0002-7015-8052. 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових 
учасників та очевидців: український контекст 


РОЇ: Берз./ /Чої. оге/10.15407/И1! УДК: 94(1о0:477)«1914/1918» 


Анотація. Мета публікації - привернути увагу до проблеми цінності приватних писемних доку- 
ментів періоду Першої світової війни, наголосити на важливості залучення его-джерел до наукового 
обігу, показати їх унікальність та значимість для осмислення подій 1914 -1918 рр. в Україні. Для вияв- 
лення й опрацювання таких джерел використано методи евристики, джерелознавчого пошуку, від- 
бору та синтезу інформації, структурно-функціонального й контент-аналізу, визначення історичної 
та наукової цінності его-документів. Методологія грунтується на принципах історизму, об'єктивнос- 
ті, системності, а також на засадах історії ментальності. Наукова новизна. Представлено інформа- 
цію про его-документи, зокрема спогади й щоденники, як частину джерельної бази для дослідження 
періоду Першої світової війни; наголошено на необхідності та важливості опрацювання матеріалу 
на мікроісторичному рівні, з погляду «історії повсякденності» й антропологічного підходу, де об'єк- 
том є не «знелюднені» соціальні структури, а конкретні учасники історичних подій. Визначено та 
схарактеризовано ключові тематичні блоки, які фітурують у мемуарних творах: сприйняття війни, 
ставлення до солдатів з боку офіцерів, їх взаємовідносини, побут та харчування вояків, конфлікти і 
способи їх вирішення, питання дезертирства, самопоранення тощо. Основні результати. Наративні 
документи періоду Великої війни 1914-1918 рр. - це багатопланові та важливі історичні джерела, в 
яких зафіксовано не лише хронологію події, але й, насамперед, яскраво представлено індивідуальне, 
суб'єктивне ставлення до них представників різних прошарків населення. Важливість его-документів 
полягає у відображенні в них унікальних психологічних моментів, поглядів, реакцій тих чи інших 
ментів виділяється пласт мемуарних творів, авторами котрих стали звичайні люди - селяни, солдати, 
медсестри, учителі тощо, тобто ті, хто сприймав війну «знизу». Саме це допомагає відчути глибину 
людської трагедії, яку принесло перше глобальне збройне протистояння, дає змогу розширити межі 
вивчення ролі людського фактора в історії, соціальної психології та масової свідомості. 


Ключові слова: Перша світова війна, его-документи, щоденник, мемуари, спогади, фронтове 
повсякдення, сприйняття війни. 


Новітні дослідження українських істориків характеризуються значним розши- 
енням не тільки тематичних напрямів, а й джерельної бази, зокрема через активне 
З г 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


136 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





залучення документів особового походження. Це унікальна група історичних джерел, 
які об'єднані спільною ознакою походження. У них є автор, їх зміст виступає відобра- 
женням безпосереднього сприйняття індивідом навколишнього світу, історичних по- 
дій та явищ. Документи особового походження зазвичай віддзеркалюють паралель- 
ний життєвий досвід своїх авторів, тоді як основним видом діяльності є службова, 
військова чи громадська. Цінність таких джерел полягає в тому, що вони носії, з од- 
ного боку, особливої соціально-психологічної інформації, а з іншого - конкретних іс- 
торичних відомостей, не представлених в інших видах джерел. Їх використання дає 
змогу дослідникові докладніше відтворити окремі події та особливості того чи іншо- 
го історичного періоду. 

Поява у сучасному історіографічному просторі нових, хоча й не достатньо чи- 
сельних, его-документів пов'язана з соціально-культурними подіями кінця ХХ - по- 
чатку ХХІ ст. в Україні, насамперед зі зміною ідеологічної парадигми, дослідницьких 
акцентів в історії як науці, актуалізацією ролі приватних архівів тощо. Наш дослід- 
ницький інтерес лежить у площині вивчення одного з пластів таких джерел - доку- 
ментів звичайних людей, котрі проживали на українських землях і були втягнуті у 
вир першого глобального збройного протистояння. Его-документів (щоденників, 
спогадів, листів, мемуарів тощо) періоду 1914-1918 рр. авторами яких були не пред- 
ставники політики чи культури, а пересічні громадяни, збереглося в Україні не так 
уже й багато, а виявлених та оприлюднених - надзвичайно мало. 

Поділяючи погляди частини українських історіографів, зауважуємо про етап- 
ність у вивченні мемуарної літератури періоду 1914-1918 рр., започаткованому моно- 
графією А.Санцевича". Саме він запропонував розширити горизонти дослідження 
его-документів, долучивши авторів небільшовицької спрямованості. У радянський 
період дослідники працювали над проблемами джерелознавчої критики его-доку- 
ментів (жанри, форми, аналіз змісту, автори). Тоді ж з'явилися перші класифіка- 
ції (за жанровою, типологічною, видовою ознаками, за соціальною, професійною 
ознаками автора тощо). У межах українського історіографічного простору сформува- 
лася когорта фахівців, котрі вивчають документи особового походження як джерела 
з історії повсякденності, аналізують напрацювання закордонних колег щодо пробле- 
ми психологізму та суб'єктивності его-документів, а також впливу цих компонентів 
на доречність їх використання як історичних джерел. 

Із вітчизняних авторів, які в той чи інший спосіб досліджують его-документи, 
виділяємо праці Н.Любовець», ОКоляструк, АТоропцевої, С.Плохія, ВЧопа", 
В.Мільчева?". Варто відзначити комплексні колективні студії, створені під егідою 





| Санцевич А.В. Джерелознавство з історії Української РСР, 1917-1941. - К., 1981. - 206 с. 

2 Любовець Н.І. Вивчення мемуарів як історичного та біографічного джерела: до історіографії проблеми // Українська 
біографістика. - Вип.7. - К., 2010. - С.66-104; Її ж. Мемуари (спогади) як джерело біографічних досліджень // Наукові 
праці Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. - Вип.24. - К., 2009. - С.277-291. 

3 Коляструк О.А. Документи особового походження як джерела з історії повсякденності // Український історичний 
журнал. - 2008. - Ме2. - С.145-153. 

1 Торопцева 4. Проблема психологізму та суб'єктивності его-документів як джерел з історії у поглядах зарубіжних 
науковців // Науковий вісник Миколаївського національного університету ім. В.О.Сухомлинського: Історичні науки. 
- Вип.2. - Миколаїв, 2018. - С.91-95; І ж. Українське питання в європейських мемуарах часів Першої світової війни // 
Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Ч.26/27. - К., 2015. - С.305-312; Ії ж. Військово- 
політична історія України у мемуарах іноземних авторів (1914-1918 рр.) // Вісник Луганського національного 
університету ім. Тараса Шевченка: Історичні науки. - Вип.4 (293). - Старобільськ, 2015. - С.85-92. 

5 Плохій С. Селянська Кліо: історична пам'ять та національна ідентичність в радянській Україні // Мемуари та 
щоденники. Частина 1 / Упор.: А.Бойко, С.Плохій. - Запоріжжя, 2005 | Джерела з історії Південної України, т.5, 
кн.1). - С.12-32. 

9 Чоп В. Селянські рукописи Південної України як історичне джерело // Там само. - С.А7-73. 

7 Мільчев В. Мемуари та щоденники селян Південної України в археографічному вимірі // Там само. - С.74-96, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 137 





Інституту історії України НАНУ, до складу яких увійшли також спогади і приватне 
листування рядових солдатів, пересічних жителів прифронтової зони й тилу". 

Серед зарубіжних фахівців теж виділяється група дослідників, які актуалізу- 
ють роль приватних документів у вивченні періоду 1914-1918 рр. Частина їх зверта- 
ють увагу на такі ознаки его-джерел, як психологізм, суб'єктивність, наявність емо- 
ційного компонента, включаючи їх до категорії «визначальні характеристики». 
Серед тих, чиї праці відображають новітні концепції у зазначеній площині, виділяє- 
мо Р.Деккера?, Дж.Воллек", П.Фесса", М.Говелла", О.Сенявську?, О.Асташова"». 

Водночас зауважимо, що в науковому середовищі має місце дискусія щодо окре- 
мих характеристик его-документів, а саме надійності їх як історичного джерела, спе- 
цифіки критичного розгляду, визначення місця у сучасному джерелознавстві та істо- 
ріографії. 

Уважаємо за необхідне наголосити на важливості его-документів не лише для іс- 
торичної, але й для суміжних наук, наприклад філологічної. Адже тексти дають уяв- 
лення про автентику мови автора, зокрема про особливості проголошення голосних 
і приголосних звуків, різне написання однакових слів в їх діалектному та літератур- 
ному варіантах, написання з великої букви назв родичів тощо. 

Виходячи з актуалізації проблеми, мета дослідження полягає в тому, щоб наго- 
лосити на важливості введення его-джерел до наукового обігу, показати їх унікаль- 
ність та значимість для осмислення подій 1914-1918 рр. в Україні. Залучення приват- 
них документів як частини джерельної бази для вивчення періоду Першої світової 
війни необхідне й важливе з погляду опрацювання матеріалу на мікроісторичному 
рівні, «історії повсякденності» та антропологічного підходу, де об'єктом виступають 
не «знелюднені» соціальні структури, а конкретні учасники історичних подій. 

Н.Любовець стверджує, що «мемуари є особливим, емпіричним і до певної 
міри теоретичним джерелом, що несе в собі цінний культурологічний матеріал (що 
неможливо найти в інших джерелах), який є незамінним при дослідженні менталь- 
ності тієї чи іншої епохи, групи людей, окремої особи»?. Такої ж думки дотриму- 
ється й російський дослідник АЛартаковський, який наголошував, зокрема, на спе- 
цифічній соціальній функції его-документів, а саме реалізації на папері історичної 
самосвідомості автора"? 

Саме тому нечисельні приватні документи періоду Великої війни 1914-1918 рр. 
авторства різних за соціальним статусом осіб є особливо цінними для сучасних іс- 
торичних досліджень. Серед них насамперед виділяємо писемні свідчення, залише- 
ні «пересічними» людьми, яких так чи інакше торкнулося воєнне лихоліття. Тобто 
наш інтерес викликають візії на війну не державних чи громадських діячів, офіцерів 
вищого командного складу, а солдатів та очевидців подій, які сприймали історичні 





З Велика війна 1914-1918 рр. і Україна: У 2 кн. - Кн.2: Мовою документів і свідчень. - К., 2015. - 658 с. 

7. Реїкег К. Їасацез Рговсег'я Негігаде: Еродоситепів іп "ре 5гаду об Нізгогу // Мешогіа у Сіуійасідп (МУСУ). - 2002. - 
Хо, - Р.13-37. 

ю Крайаср. /./. Виїдіпо а Бгідое об угогдв: "ре Шегагу апсобіоргарбу аз Бізгогіса! зоигсе плагегіа! // Віоргарбу. - Нопоїшіи: 
Упіуетзісу об Намлі'ї Ргез5, 2006. - Мої.29, Ме3. - Р.446-461; Мет. Вететегіпо Літ Сгом/: ТВе Шгегагу тетоїг а5 
Бівсогісаї зоитсе платегіа! (Госсога Гізвегтатоп). - Мпіуегвісу об Маззасбизесів: АтіБег5г, 2004. - 282 р. 

п Раз Р.5. ТБе тетоїг ргобіет // Кемісмув іп Апегісап Бізгогу. Ваїсітоге, Магу/апа: ТВе Їобл5 Норкіп5 ОЮпімегвісу Ргсз5, 
2006. - Мої. 34. - Ме1. - Р.107-123. 

2 Ношеі) М.С., Фусрспісг И/. Егопа геабіе зоигсез: ап іпогодистіоп го Бізгогіса! тесродз. - Соглеїй Опіуегвігу Рге55, 
2001. - 207 р. 

з Сенявская Е.С. Психология войньт в ХХ веке: Исторический опьт России. - Москва, 1999. - 383 с. 

із Асташов А.Б. Русский фронт в 1914 - начале 1917 года: военньй опьт и современность. - Москва, 2014. - 740 с. 

5 Любовець Н.І. Вивчення мемуарів як історичного та біографічного джерела: до історіографії проблеми. - С.98-99. 
є Тартаковский 4.1: 1812 тод и русская мемуаристика: Опьт источниковедческого изучения. - Москва, 1980. - С.2-24. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


138 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





перипетії «знизу», аналізували їх й оцінювали, виходячи зі своєї безпосередньої 
суспільної ролі у цій війні. Цілком усвідомлюємо наявність пласту суб'єктивнос- 
ті у сприйнятті дійсності, який мають такі его-документи. Проте окрім характерис- 
тик нерепрезентативності, відсутності офіційного статусу, непублічності та інших, 
ці матеріали є незамінним джерелом для дослідження «невійськової» історії вій- 
ни, а отже - складовою всього комплексу джерел періоду 1914-1918 рр. За словами 
О.Коляструк, «література факту», наративні документи (щоденники, листи, спога- 
ди, мемуари) «мають виразний відбиток індивідуальності автора, його особистісного 
розуміння і бачення світу, його ставлення до описуваних подій» ". Важливим є саме 
суб'єктивний виклад подій, оскільки вивчення різних его-документів, автори котрих 
не контактували між собою, дає змогу значно розширити наше уявлення про мину- 
ле й реконструювати його на рівні буденного життя, виявити та почути «свідків по- 
всякденності», які представляли 6 думки та почуття «маленьких, але справжніх аген- 
тів історичного процесу»". Саме вони в усій палітрі особистісного переосмислення 
реальності найповніше розкриваються в епістолярній творчості - щоденниках, мему- 
арах, записниках, нотатках, листах. 

На початку ХХ ст. ведення щоденників усе ще залишалося нормою для освіченої 
людини, продовжуючи традицію ХІХ ст. щодо фіксації саморефлексії на папері. Не 
став винятком і період Першої світової війни, під час та після якої з'явилося чима- 
ло щоденникових записів, мемуарів представників державної влади, вищого команд- 
ного складу, громадських, культурних діячів. Водночас письмові свідчення про цей 
кривавий катаклізм «простих» людей є вкрай рідкісним явищем, а отже й цінним іс- 
торичним джерелом. Здебільшого вони зберігаються в рукописному вигляді в родин- 
них документах, приватних архівах або колекціях, а їх оприлюдненням завдячуємо 
ініціативі нащадків. 

Унікальною групою таких документів стали селянські рефлексії на тогочас- 
ні події, зокрема щоденники та мемуари учасників і свідків Великої війни, зібрані 
в археографічно-етнографічних експедиціях селами Запорізької, Дніпропетровської, 
Херсонської, Донецької обл., проведеними в 1999-2004 рр. Запорізьким науковим 
товариством ім. Я.Новицького під керівництвом професора А.Бойка. Це твори 
сільських жителів: «Історія 667» Василя Дмитровича Рубеля, «Записки» Михайла 
Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр., «Заповіт свому поколінню» Олександра Они- 
симовича Замрія, «Щоденник» Івана Івановича Ярошенка за 1915-1917 рр." У всіх за- 
значених джерелах найбільше уваги приділено саме подіям Великої війни, адже вона 
стала першою історичною катастрофою, яку пережили автори, яка справила на них 
глибоке враження. 

Рукопис Василя Дмитровича Рубеля (1898-1966? рр.) - це два зошити по 
оо стор. історії селянської родини с. Мала Білозерка Запорізької обл. від середини 
ХУПШІ ст. до 1930-х рр. Автор назвав свій твір «Історія 667», підрахувавши, що саме 
стільки відгалужень мав рід козака Андрія Рубеля. Період Першої світової війни по- 
стає як особиста та сімейна трагедія - порушене розмірене хліборобське життя сте- 
пового краю, мобілізація брата Андрія на фронт, його загибель". 





7 Коляструк О.А. Документи особового походження як джерела з історії повсякденності. - С.145. 

їз Яницкий О.Н. Расширение исторического горизонта: Рудницкая Е.Л. Лики русской интеллигенции. Научньєе трудьі / 
Е.Л.Рудницкая. М.: «Канон-» РООЙ «Реабилитация», 2007. - 624 с. // Социологический журнал. - 2008. - Мод. - 
С.151. 

З Мемуари та щоденники. Частина 1 / Упор.: А.Бойко, С.Плохій. - Запоріжжя, 2005. - 484 с. | Джерела з історії 
Південної України, т.5, кн.1). 

2 Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн.2. - С.523. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 139 





Власні переживання, рефлексії на події 1914-1918 рр. знайшли своє відображен- 
ня на сторінках «Заповіту свому поколінню» жителя того ж таки села Олександра 
Онисимовича Замрія - учасника Першої світової війни, феєрверкера 8-ї Сибірської 
стрілецької артилерійської бригади. Він походив із заможної землеробської ро- 
дини, У 1912, р. був призваний на військову службу, звідки й потрапив у вир війни. 
Перебував на фронті до 1917 р., а повернувшись додому, намагався не проявляти ак- 
тивність у період революційних потрясінь. Хліборобство, господарство було для ньо- 
го у пріоритеті. Вести щоденник О.Замрій почав ще під час перебування на фронтах 
Першої світової. Періодично матеріал частково губився, автор його поновлював |, 
зрештою, наприкінці 1950-х рр. упорядкував усе написане на 96 арк. у чотири умов- 
ні частини, одна з яких повністю присвячена подіям 1914-1917 рр." За типологією ме- 
муарної літератури - це автобіографія. ВЧоп характеризує твір О.Замрія як безпри- 
страсний «толос полеглого покоління солдатів Госійської імперії», оскільки зі складу 
діючої армії на початку війни так званих кадровиків станом на 1917 р. серед живих за- 
лишилося 4-5896". Ця обставина багато у чому визначає наукову цінність цих нотаток, 
адже, за словами історика, мемуари учасників Великої війни, опубліковані після Її за- 
вершення, здебільшого характеризуються заідеологізованістю, спричиненою присто- 
суванням авторів до нових життєвих реалій". 

Перша світова війна, вир національної революції 1917-1921 рр. (участь у махнов- 
ському загоні Зубка, ув'язнення врангелівцями та інші події) - усе це постає у запис- 
ках мешканця с. Петрівка Херсонської обл. М.Алексєєва, що теж належать до жан- 
ру мемуарів-автобіографій. Перший варіант нотаток було створено 1917 р., але того 
ж року і втрачено. Одразу потому була спроба відновлення записів та продовжен- 
ня фіксації навколишніх подій. Утретє до узагальнення життєвого досвіду Михайло 
Єгорович приступив уже в і95о-х рр. Як результат - шість зшитків спогадів, на сто- 
рінках яких містяться враження та оцінки різних історичних моментів, аналіз подій, 
роздуми українського селянина". 

Окремої наукової ваги набуває «Щоденник» Івана Івановича Ярошенка, знай- 
дений у з с. Канцерівка Запорізької обл., який він вів із 1915 до 1943 рр. За формою і 
стилем викладу матеріалу в рукописі поєднуються щоденникові, мемуарні та інші за- 
писи. Твір складається зі вступної частини, в якій автор намагається викласти основ- 
ні події свого життя від народження до 1915 р., далі інформацію подано у хроноло- 
гічній послідовності за роками, а з 1916 р. - ретельні, майже щоденні нотатки. Текст 
автентичний, без слідів вторинного переписування, доповнень та авторських пра- 
вок. 

Одним із неординарних его-документів цієї категорії стали спогади про дитячі 
роки Михайла Зварича (1903-1992, рр.), котрий проживав у місцевості, де точилися 
бої - с. Тетильківці (Бродівський р-н Львівської обл.)". Цей твір важливий із кіль- 
кох причин. По-перше, дитячо-юнацькі спогади про період 1914-1918 рр. По-друге, 
це спогади не військовика, а цивільної особи, яка безпосередньо опинилася в епіцен- 
трі бойових дій. М. Зварич передає й описує події, які бачив на власні очі, трактуючи 





з Там само. - С.523-524. 

2 Чоп В. Селянські рукописи Південної України як історичне джерело. - С.49. 

2 Там само. - С.49-50, 

З Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн.2. - С.524-525. 

з Мільчев В. Мемуари та щоденники селян Південної України в археографічному вимірі. - С.82. 

зе Зварич М. Родинні спогади / Упор.: Т.М.Зварич, А.М.Корчак. - Броди, 2011. - 64 с Зварич Т., Корчак А. Перша світова 
війна на Брідщині у спогадах очевидця Михайла Зварича // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Перша світова війна на 
Волині та Волинському Поліссі. - Вип.58: Мат. 58 Міжнар. наук. конф., присвяченої 100-річчю подій Першої світової 
війни на Волині, смт Маневичі, 5-6 липня 2016 р. / Упор. Г.Бондаренко, А.Силюк, П.Хомич. - Луцьк, 2016. - С.14-17. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


140 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





їх відповідно до свого розуміння ситуації. Зокрема він зафіксував у своїй дитячій 
пам'яті день, коли було оголошено мобілізацію до війська, передаючи власне емо- 
ційне сприйняття ситуації так: «Був день субота і в годині іо рано було усьо оголо- 
шено. В іо годині по сіх селах почали дзвонити дзвони на гвалт так, як на пожар, 
сумно-сумно, і люди, котрі були на полях, бігли до села. Що за новина, пожару не 
видно, а дзвони дзвонять протяжно в одну сторону? Припинилася уся робота»??. У 
спогадах закарбувалося все нехарактерне для звичного життя українського селянина: 
«Треба було прощатися, бо йдеш на війну»; «усі мобілізовані з мішками, торбами 
вийшли під церкву»; «і почався плач і лемент жінок і дітий»; «і хто був, той пла- 
кав, бо там відходили тати, чоловіки, брати і сини»; «усьой караван возів з плачем 
від'їхав до Бродів. Остало сумне село». 

Водночас спогади перемежовуються інформацією загального змісту про події 
Першої світової війни. І тут уже доволі складно відокремити набуті М.Зваричем знан- 
ня від тих першопочаткових, якими він володів безпосередньо в період 1914-1918 рр. 

Важливою, у негативній конотації, подією для сільського хлопчика стала змі- 
на релігійної юрисдикції під час російського окупаційного режиму («почався релі- 
гійний перестрій»), коли на зміну «священикам, котрі принадлежали до Львова і 
до Риму та Папи римського» прийшли «священики з Почаєва православної віри». 
Також зафіксовано наслідки тактики «випаленої землі», застосованої російською ар- 
мією при відступі з Галичини: «Знов повстали страшні дні і ночі. Повстали пожежі в 
селі Накваші. Був зібраний хліб на полях і зложаний в стирти. Всьо було спалено»". 

Спогади М Зварича містять також і рефлексії юнака на події 1917-1918 рр. - від 
падіння монархії в Російській імперії, ситуації на фронтах до самовизначення україн- 
ської нації. Зокрема знаковими є такі спомини: «Почали виділяти нації, котрих ско- 
ріше ніхто не чув. Так що і я вперше почув, що українців почали звати хахлами, а ті 
хахли почали скупчувати між собою»"?. 

Поділяємо думку О.Коляструк про те, що під час читання й аналізу щоденників 
важливо не тільки збагнути смисл тексту, а й опанувати його внутрішній простір". 
Майже всі автори досліджуваних мемуарних творів були селянами за походженням, 
виросли в українському селі, здобули базову початкову освіту та, відповідно, тією чи 
іншою мірою зберегли риси селянської свідомості, яку у свій спосіб перенесли на па- 
пір. На сторінках его-документів відображено не тільки особисте розуміння навколиш- 
ньої дійсності, але ставлення всього селянського прошарку України до соціальних змін 
та потрясінь початку ХХ ст. Подібним чином характеризує селянські мемуари й ВЧоп, 
зазначаючи, що їхні автори «далеко не завжди розуміють важливість тих подій, свідка- 
ми яких вони ставали й історичну значимість тих місць, в яких вони побували», а отже 
в матеріали селянських рукописів потрібно «зариватися», відшукувати «під шаром пу- 
стої породи дріб'язкових проблем |...| величезні інформативні можливості», 

Таким чином, селянський наратив - важлива група джерельної бази вивчен- 
ня Великої війни 1914-1918 рр. на мікрорівні. Також це своєрідний інформаційний 
пласт, який дає уявлення про світоглядні імперативи та ціннісні орієнтири україн- 
ського селянина початку ХХ ст. Один із висновків істориків, котрі працювали з цим 
матеріалом, полягає в тому, що в подібних творах зафіксовано трансформації, яких 





Ж Зварич М. Родинні спогади. - С.26. Тут і далі цитати подано мовою оригіналу задля збереження тональності тексту, 
як експресивно забарвленої лексики, так й емоційного оцінювання подій авторами его-документів. 

28 Там само. - С.27. 

2 Там само. - С.29. 

з» Коляструк О.А. Документи особового походження як джерела з історії повсякденності. - С.147. 

3 Чоп В. Селянські рукописи Південної України як історичне джерело. - С.51. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 141 





зазнавало українське селянство в той період: «Війна супроводжувалася кардинальни- 
ми змінами у свідомості вчорашніх селян, досить своєрідно сприяла їхньому "осучас- 
ненню?, модернізації»? 

Нині в українській історіографії порушено питання про можливість трактування 
та оцінки селянського наративу не лише як елементу побутового життя, а й як куль- 
турного явища епохи. Адже всі автори зазначених его-джерел - вихідці з сільської 
місцевості. У нових для себе умовах (фронт, повстанські загони, окупація тощо) вони 
зберегли риси селянської ментальності та у свій спосіб ретранслювали ставлення се- 
лянства до подій першого світового побоїща. 

Які чинники спонукали звичайних українських селян братися за написання що- 
денників, заміток, спогадів? На думку деяких дослідників, потреба у фіксації поточ- 
них подій загалом була викликана бажанням «відтворити певний культурний сенс 
з культурних розвалин та соціального безладу перших десятиліть ХХ-го століття», 
Водночас прийнято розрізняти мотивацію створення спогадів/ мемуарів і щоденни- 
ків. Якщо перші пишуться, зазвичай, наприкінці життя з наміром підбити своєрід- 
ні підсумки, дати настанови нащадкам, то другі постали як результат соціально-куль- 
турних перетворень у селянському середовищі на початку ХХ ст. Зокрема С.Плохій 
виділяє наступні причини появи селянського наративу: і) виникнення й розширення 
мережі церковнопарафіяльних шкіл у другій половині ХІХ ст. що сприяло набуттю 
основ грамотності; 2) воєнні події поєднали долі офіцерів, інтелігенції та селян, поси- 
люючи їх комунікацію; 3) війна та революції склали той драматичний життєвий дос- 
від, який, із погляду авторів, був вартий фіксації на папері". 

Цілком погоджуючись із запропонованим переліком, уважаємо за доцільне до- 
повнити його ще одним чинником - психологічним, позаяк письмо (зокрема ве- 
дення щоденника, листування) вважається одним із найбільш доступних і дієвих ін- 
струментів самодопомоги та проживання психотравми у стресових/екстремальних 
ситуаціях?, якими й були Перша світова війна, революційні потрясіння 1917-1921 рр. 

У контексті викладеного вище значну цікавість становлять матеріали авторства 
старшин і рядових вояків, які занотовували свої рефлексії з приводу щоденних по- 
дій. За результатами контент-аналізу солдатських мемуарних творів можемо виділи- 
ти основні тематичні лінії щодо відображення та осмислення тогочасної дійсності, а 
саме сприйняття війни; специфіка підготовки новобранців; широкий діапазон емо- 
ційних відносин між вояками й офіцерами; особливості матеріального забезпечення 
солдатів та умови фронтового життя; мародерство; ставлення до представників різ- 
них етносів, взаємодія між земляками; негативні психологічні прояви, як-от бажан- 
ня «втекти» з фронту (навчальні команди, відпустки, самопоранення, дезертирство 
тощо); ставлення до противника, братання; сприйняття смерті як факту війни. 

Одним із таких солдатських автобіографічних творів є «Щоденник» вихідця з 
Волині Г.Климчука, що зберігається у фондах Горчинського народного історичного 
музею. У ньому на перший план виступає інформація не про перебіг воєнних дій, а 
опис місцевості, в якій перебував, особливості побуту тамтешніх мешканців, а також 
специфіка фронтового життя. Водночас Г.Климчук фіксує панічні настрої у солдат- 
ському середовищі, висловлює своє негативне ставлення до війни та розмірковує про 





2 Турченко Г.Ф. Соціально-економічні процеси в південноукраїнському регіоні // Велика війна 1914-1918 рр. їі 
Україна. - Кн.1: Історичні нариси. - К., 2014. - С.409. 

з Плохій С. Селянська Кліо: історична пам'ять та національна ідентичність в радянській Україні. - С.12. 

з Там само. - С.14. 

5 Див., напр.: Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: Методичний посібник. - 
К., 2015. - С.8-10, 17; Малкина-Пих ИЙ. Психологическая помощь в кризисньх ситуациях. - Москва, 2005. - С.9, 
21,.221. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


142 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





майбутнє життя: «Невже настане час, коли всі, розкидані по світу, знову зберемося у 
родинне гніздо. А чи буде цілим це гніздо? Всепожираюча війна, можливо давно ли- 
шила його нас»?. Солдатські записи є чи не єдиним джерелом, в якому зафіксова- 
ний побут армійських «низів» без прикрас і перебільшень: «Візьмусь за свою вече- 
рю. П'ю стакан чаю, це єдина страва сьогоднішньої моєї трапези». 

Загалом війна та спричинені нею наслідки сприймалися селянами вкрай нега- 
тивно. Наприклад, В.Рубель так зафіксував свої відчуття: 


«Знов розвал, ніщета, убійство мільйонів ні в чом невинних людей. По капризу 
маленької кучки ситих і бездушних людей. Це война 1914 р., яка почалась в іюлі з 
німцем (Терманією, вірніш Австро-Германією)»??; «за що і чого каятися селяни не 
мусили панімать, кому і яке зло зробили; несли голови в бойню не знаючи кого 
треба защіщать, де той ворог, що так на|...|вав один на одного. І тілко дуще ридали 
в церкві та грі |...| поклони. Наймають молебні, правлять панахиди, моляться за 
"воїна", щоб не вбило. Але ж война нічого не слуха, вона сліпе, глухе, бездушне 
существо, що нікого нещадить |...| попав на неї - на те вона война. |...| Цього ж 
року не минула і нас лиха година. Збирались виряжать |...| державсь він твердо, 
все чудив, - підем німця воювать. |...| пісьмо, що Парфентія вбило, другого 
зкалічило, |...) безвісті пропав, то це все його страшенно мучило, Андрія, як і 
всіх. Збирались родичі, сусіди |...|, понімали, що виряжаєм навіки. Однак |...| 
новобранця за живота, послі як зді...| |...| все переносить. Тут поцілунки і за 
день не обберешся; плаче сім'я, а люди глядя і собі і получивсь концерт, що й він 
засміявсь (він ніколи не плакав)»?. 


М. Алексєєв у свій спосіб розумів війну: «Война - гибель молодому люду. Война 
началась промеж Австро-Венгрии и Сербии, убийство Принца Австро-Венгрии в 
Сербим. Виноватьх требовала Австро-Венгрия. Сербия не вьтала и получилась мя- 
сорубка народа»"?. 

Селянські документи є безцінним джерелом для вивчення та аналізу ситуації, що 
виникла на селі після того, як чоловіки полишили його внаслідок мобілізації. Одна 
справа - звіти і статистичні дані повітових, земських чи губернських органів опіки, 
інша - рефлексії самих селян: 


«Та бач треба звернути увагу до Лиді, що там вона робе, сама зіставшись в 
молотьбу пізньої осені (без свекра і Павла). А діла було до греця, щось коней 
троє і вівці та інше, а робить нікому, свекруха з дочкою (дівкою) тіко і старались 
її попобить добре. Ціле пекло було їй там, а не жизнь, та вона терпіла»; «багато 
добрих хлопців уже і в нашій Білозірці недосчитувалось. Що дентої гуде дзвін по 
мертвому. Нарід притих, зігнувсь у купу, і на кожнім обличчі щось нерозгадане. 
А діждав неділі, цілі валки йдуть дівчат, молодиць та матерів у церкву. Там всі 
новини, і помолися, поплачеш, почуєш кого вбило, або скалічило»". 





38 Скакальська І. Перша світова війна: історична пам'ять (із спогадів генерала, солдата, священика) // Минуле і сучасне 
Волині та Полісся: Перша світова війна на Волині та Волинському Поліссі. - С.46. 

У Там само. 

зв «Історія...» Василя Рубеля // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн.2. - С.526. 

з "Там само. - С.527. 

9 Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. // Там само. - Кн.2. - С.553. 

ч. «Історія...» Василя Рубеля. - С.532, 546. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 143 





Важливим тематичним аспектом у селянських спогадах виступає Їх психологізм 
щодо оцінки нових явищ, які впливали на щоденне життя. Це, зокрема, мобілізація, 
отримання «похоронок», повернення покалічених і поранених солдатів-селян додо- 
му тощо. Ось як це відображено в одному зі спогадів: 


«Аж ось і на людей мобілізація, а потім друга. А далі одна за однією. Все якось 
притихло, щось гнітило селян. Вже появились на пошті пісьма з червоними 
хрестами (червоний хрест означав раненого солдата), а далі і із чорними хрестами. Вже 
не одна стара мати мліла, падала в церкві, одправляючи панахиду по синові, коли півча 
виспівує / Вічная пам'ять". Багато вдів, багато й сиріт зісталось. Та і дівчата сумують. 
Рідко почуєш співи на улиці. Вже не одна іне одну ніч просиділа над вікном, втираючи 
густі дрібні сльози рукавом вишитої сорочки. Чому б-то їй плакать, а ось прислав їй 
товариш, що вбито того, кого кохала. Беруть не в очередь і новобранців два набори 
вряд в однім році. Вже й товаришів забрали Андрієвих, сусіду Парфентія Гришка. Таїі 
до його ряд доходе, вже і він некрутує, хоч йому настав ще тіко 9 рік»"; «1915 рік, 
война в разгарі, мобілізаціям казалось і кінця не буде. Людей гонють як у прорву, вже і 
стариків забрали; з ними і Лідиного свекра. Вже й гульнів немає, зберуться, поплачуть 
та й додому; вже в кожного єсть свій каліка, вбитий, або родич», 


Характерною тенденцію в перші місяці після оголошення війни у суспільному жит- 
ті, зокрема й серед українства в межах Російської імперії, було піднесення патріотичних 
почуттів у різних проявах: добровільний запис до лав армії, збільшення кількості членів 
Товариства Червоного Хреста, поява волонтерського руху тощо. Маємо фіксацію цих 
явищ і в досліджуваних джерелах: «Стали меня провожать родители. Мать достала ико- 
ну Божьей Матери, стали меня благословлять, но я сразу не хотел, взял, ушел с хатьт. 
Мать плакала. Мне стали говорить, что ть делаєшь, но мне так хотелось идти в армию и 
все зто я пускал мимо ух, что зто нас призьгвают к горю на нашу голову»"". 

Також у селянському наративі періоду Великої війни простежується тенденція 
до активізації серед солдатів, що перебували на фронтах, почуттів земляцтва, дружби 
чи прихильності за регіональною ознакою. Із погляду С.Плохія, групова лояльність 
у цьому контексті вибудовувалася за формулою: родина (спершу близька, а потім і 
дальша), село, повіт, губернія та, зрештою, понаднаціональна (державна або загаль- 
ноімперська) ідентичність. На сторінках зазначених вище рукописів така лінія ви- 
значається чітко - своїми спочатку йдуть односельці: «Вечером нас там переписали, 
и попал я в 6 роту. Со мной много бьло томаковских»; «мьт попали в 3 батальон - 
все петровцьг»; «что на практике показало - все односельчане как овечки гуртом, и 
они гибнут. Вот позтому и нам сказали - если с одного села, то сбиваются в кучи»", 
Потім - солдати з того ж повіту, наприклад Мелітопольського: «Я нашел знакомьіх, 
которой бьли моим родителям знакомь в Мелитополе»; «в Аткарский полк попа- 
ли все Мелитопольского уезда» У. Далі - вихідці з однієї губернії: «Потому что там 
бьли большинство таврические»"", 





2 Там само. - С.526. 

з Там само. - С.527. 

з Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.554-555. 

» Плохій С. Селянська Кліо: історична пам'ять та національна ідентичність в радянській Україні. - С.17-18. 

- Щоденник Івана Ярошенка за 1915-1917 рр. // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн.2. - С.643; Записки 
Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.560. 

7 Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.555, 560. 

з Там само. - С.587. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


144 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





Іншим означенням земляцтва слугувало протиставлення «своїх» «чужим», ба- 
зоване саме на територіальному розмежуванні". Так, вихідців з інших регіонів або 
губерній (причому навіть українських) Російської імперії ідентифікували як «не сво- 
їх», називаючи «екатеринославскими», «сибиряками», «москвичами», «пензенца- 
ми», «пермяками» тощо. В.Рубель зафіксував таке розуміння земляцтва: «При роз- 
бивкі, в Києві Андрія виділили і зачислили в гренадери - і зовсім із чужими людьми 
направили на австро-германський фронт (своїх товаришів ні одного)», Водночас 
на сторінках щоденників та мемуарів майже не простежується окреслення проти- 
ставлення по лінії «свій» - «чужий» за етнічною належністю в контексті земляцтва. 
«Своїм» для солдатів-українців цілком міг бути «земляк-єврей». 

Перебування на фронті й участь у бойових діях суттєво позначилися на психоло- 
гічному стані вояків. Такі зміни виявлялися в надмірній набожності, прагненні оточити 
себе будь-якими «охоронними силами», у панічних атаках, у вчиненні навмисного каліц- 
тва, добровільному полоні тощо. Зокрема характерними є такі враження з фронту: 


«Під войну вообще солдати (і особливо руські) увлікались молитвами, то так 
і тепер. То як і не молитемеся, як воно кожну хвилинку грозить буть убитим 
або розірваним на шматки. Говорили сучасники, коли доліта свистячи снаряд, 
то солдатик і шепче побілівшими губами: "Пронеси його свята Богородице". 
А коли перелітав, то він з сміхом: "А... мать твою... не попав" - це дійсно факти. 
Багато і тепер було всяких молитов позашивано на шнурках біля хрестика, 
щоб "не вбило"»; «шагов в іоо от меня разорвался снаряд. Я испугался - зто я 
в первьшй раз видел, как снарядь летают, видел товарищей раненньх»; «и когда 
я смотрел и сльхал все зто, у меня все скоплялось - за что мьі воюем, все глубже 
входило в мою голову»; «тут я сам себя не берег - я хотел, чтобьт простудиться, 
но оно ничего не брало»», 


Окреме питання, яке також заслуговує на докладний аналіз - повсякдення солда- 
тів, забезпечення їх одягом і провіантом, санітарно-гітієнічний стан тощо. Практично 
в усіх мемуарах змальовується однакова картина злиденних умов фронтового життя 
тя пехотинцев, их обстановку. ИЙ действительно. Жизнь при таких условиях, как го- 
ворят, собачья. Проходя по окопу, я встречал солдат в виде чертей, как их рисуют. 
Но только черта рисуют обьїкновенно гольм, а зто в шинели. И та шинель не бьшла 
похожа на шинель», - згадував О. Замрій». 


«Все новобранць,, учились в своєй одежде и обуви. Я за сапоги получил 7 рублей, 
а за одежу ничего не платили»; «и всю ночь ишли, уже бьли как курь мокрьге от 
слабости. Раз, что не спавши, голоднье. Вот тут я кузькину маму узнал, что зто за 
война»; «увидели - картошка бьа не копана. Мьї побегли и давай копать. Тут же 
развели огни, уже бьло видно, и наварили картошки. Все зто сделал мой друг - 
Сорокин Димитрий, и чаю он сварил, а я бьтл возле вещей. Когда бьшло готово, 





7 Плохій С. Селянська Кліо: історична пам'ять та національна ідентичність в радянській Україні. - С.17-18. 

5 «Історія...» Василя Рубеля. - С.530. 

ч Там само. - С.536; Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.571, 578; Щоденник Івана Ярошенка 
за 1915-1917 рр. - С.646. 

2 «Заповіт свому поколінню» Олександра Онисимовича Замрія // Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн.2. - 


С.630. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 


145 





мьт с таким аппетитом поели»; «и утром рано Сорокин пошел чаю согрели у 
нас от вечера суп гречньй остался, он его разогрел»; «он обижаєтся на службу, 
а потом и на пищу, что нас кормят - мясо с червями, селедка», - так описували 
своє повсякдення рядові піхотинці». 


«Пулеметньм я себя стал чувствовать лучше. При переходе я мог сесть на 
двуколку и ехать |...| Здесь в пулеметной вьідают в сухом продукть и мьї сами 
готовим себе, что мь хотим»; «окопь хорошиє. Здесь бьшо сделано хорошеє 
убежище для взвода. Внизу тоннель, вьдолблена тоннель, и оббита в середине 
досками, а сверху два пулемета стоят»; «возле орудий мьі вже вьірьли окоп более 
просторнь/й, чтобьт можно бьло лечь и простянуться. Достали чугунную печку, 
бьл у нас печник, Филимонов с Васильевки, хорошо устроил. В окопе бьло 
тепло, даже тогда, когда настигла настоящая зима. Зто вже назьтваєтся окопная 
война |...Ї И так, мьщ стояли благополучно, но нам давали кушать два раза в сутки, 
хотя кормили хорошо - мясо, крашонка утром и вечером». 


Дещо кращим було становище кулеметників та артилеристів. Вони мали змогу 
регулярніше харчуватися та облаштувати надійніші укриття: 


Щодо особистої гігієни, то це залежало від умов, в яких у той чи інший мо- 
мент перебував солдат. Зазвичай через деякий час окопного життя воякам доводило- 
ся «знайомитися» зі шкірними паразитами. Тому для них надзвичайно великою ра- 


дістю була можливість побувати в лазні та змінити натільну білизну: 


«Прошло еще несколько время, несколько дней. 24-го сентября уже у нас стали 
заводиться паразить и не дают спокою, потому что все время одеть, при полном 
босвом»; «когда я улегся, не успел уснуть, и меня на ура поднимают не то вши, 
нето блохи. Вдруг загорелась шея. Когда я провел ладоней по шеєе, то почувствовал 
сплошньєе пиявки»; «Прибьмл поезд с банею, и что вошь уничтожаєт, и бельє 
отдаєшь, и там дают готовоге, стираное. Все скидаєшь верхнее, одежду вьіжаривают. 
И трохи жить стало легче, хоть не стали воши есть, как ели нас в 191б году»; 
«кроме блиндажей мь устроили себе баню и хорошую.. Баня бьма занята. 


Кожного дня в ней купалась вся батарея, в том числе и офицерьт»»?. 


Одним із тематичних блоків, які можна виділити у змісті его-джерел, стало ба- 
жання полишити фронт. Серед причин, що його викликали, найчастіше трапляють- 
ся: т) тяжкі умови життя («вот тут тогда я понял всю суть жизни... Вот тут я кузькину 
маму узнал, что зто за война»); 2) відсутність спеціального вишколу («на військовій 
службі, звичайно, я не був, військового строю і поводження з гвинтівкою не розу- 
мію, а чому зарахований у стрій - не розумію»; «не знаючи ні строю, ні поводження 





з Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.557, 560, 565; «Заповіт свому поколінню» Олександра 


Онисимовича Замрія. - С.624. 


з Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.587; «Заповіт свому поколінню» Олександра 


Онисимовича Замрія. - С.617. 


У Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.563, 570; «Заповіт свому поколінню» Олександра 


Онисимовича Замрія. - С.628. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


146 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





з гвинтівкою, служу доброю мішенню для ворога»; «вчили новобранців скоро, аби 
взнав ружейні прийоми і аля на позицію»); 3) скрутне матеріальне становище роди- 
ни («дружина пише і плаче, що не отримує платні і що я залишив не таке, як потріб- 
но, доручення. Цей стан гірше всякого вітру пронизує мене... Вірю, що сім'я моя не 
буде викинута на вулицю»)? 

Усе це спонукало багатьох солдатів до пошуку різних варіантів «утечі» з фронту. 
Частина з них намагалася скористатися законними способами. Дехто за першої-ліп- 
шої можливості записувався до навчальної командиУ, як-от М.Алексєєв: «Й вот 
при штабе дивизии организовали учебную команду. И вот вспросили, - кто жела- 
ет в учебную команду? Я сразу пошел, а в Одессе не хотел. А когда покушал "кузь- 
кину маму", покормил вошей, увидел страху и когда сказали - на 6 месяцев, я поду- 
мал - от зимь уйду, вошей кормить не буду»?. Інші добивалися відпустки, щоб хоч 
ненадовго потрапити додому, побачитися з рідними: «В начале декабря бьгл разре- 
шен отпуск воинам нам на фронте. Когда я узнал, что єсть такой приказ, я, как ка- 
дровик 1912, года, обратился к командиру батарей с просьбой. Предьявил ему, что 
могу доставить белого хлеба... Й так командир батареи тогда согласился и я первьій 
поехал в отпуск. Какая бьтла для меня радость!»»??, Проте нерідко у солдатів виникали 
думки про самопоранення чи дезертирство: «Й я в зти кустьг и думал сам себя ра- 
нить»; «как только меня разжаловали, то я думал из окопов бежать в тьтл»; «сегодня 
один себя убил - постановил неразорванньй снаряд и хотел вьгстрелом из винтов- 
ки его разорвать. И он разорвался и убил его. Такие случай часть, много стреля- 
ют себя, много уходят из окопов надолго»о?, Утім від учинення подібних дій багатьох 
стримував, з одного боку, страх за власне життя, а з іншого - передбачене у законо- 
давстві суворе покарання у вигляді позбавлення всіх станових прав і заслання на ка- 
торжні роботи", 

У щоденникових та мемуарних записах також є фіксація мотивації свідомого 
обрання солдатами полону. Наприклад, М.Зварич згадував це так: «Тато мої були 
в Перемишлі і там, коли уже були ізпотребляні усі харчові запаси і з'їли усі коні, 1 
люди були змучені, товді здали Перемишель. А хто був живий, той пішов у плін. І 
мої Тато пішли у плін»"??, Тут автор напряму пов'язував незадовільний фізичний та 
моральний стан вояків із неможливістю подальшого продовження бойових дій. 

Селянська мемуаристика сповнена рефлексіями щодо (не)розуміння тієї ролі, 
яку відігравав солдат-селянин на фронті, а, відповідно, і (не)винагороди за його слу- 
жіння. Традиційними були такі судження: 


«Нема смішного; а тіко бачиш безнадійне життя людини. Видно нещиро молила 
"дорогая з детками", неумолили вони Бога войни... Скоро після получились чутки, 
що ввесь його полк, а особливо рота, попали під артилерійській огонь, з якого мало 
вернулось, то і він з писавшим пісьмо без вісти пропали. Та так і із полка послі 
одповідали - без вісти пропав. Так дорожать у воєнне время солдатом; пропав 





55 Скакальська Ї. Перша світова війна: історична пам'ять (із спогадів генерала, солдата, священика). - С.60; «Історія...» 
Василя Рубеля. - С.529; Записки Михайла Єгторовича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.560. 

7 Навчальна команда - школа підготовки молодшого командного складу (унтер-офіцерів) у сухопутних військах 
російської імператорської армії. 

55 Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.566-567. 

У «Заповіт свому поколінню» Олександра Онисимовича Замрія. - С.626. 

є Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.565, 582; Щоденник Івана Ярошенка за 1915- 
1917 рр. - С.651. 

ч Велика війна 1914-1918 рр. і Україна. - Кн.2. - С.655. 

2 Зварич М. Родинні спогади. - С.27-28. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 147 





і баста, немов скотина яка»; «якими копійошними наградами дарили солдат, 
воодушевляя його "тероїзм". Але ж кінець кінцем, героям награда - дерев'яний 
хрест, а більш ніякого. Звірі та птиця розкльовує їхні тіла»; «Лідя відповідь получіла 
коротко: "Твой муж, П. Т. Б. без вести пропал" - так дорожили солдатом прямо 
"пропав", як скотина, або і що друге (та воно як ставили нас за скот, такими і 
остались). Отака відповідь за його "геройську" службу». 


Глибокий сум в авторів мемуарів викликало споглядання величезної кілько- 
сті поранених і скалічених товаришів по зброї. «Боже мой, как много и как мно- 
го бьло тяжело раненьх, как тяжело бьло на них смотреть», - занотував у своєму 
щоденнику І.Ярошенко після одного із запеклих боїв на Румунському фронті". Ще 
більш гнітючі враження справляло ставлення до загиблих вояків, чиї тіла сотнями, 
або й тисячами, залишалися на полях боїв просто неба, та яких часто ніхто й не хо- 
вав: «Я увидел одного и другой недалеко от того лежали убитьге |...| бьшл убит у го- 
лову и уже и черви бьмли на нем. Я только подумал, как живой - то нужен, ато и 
тело валяєтся, теперь не нужен. И попа нема, чтобьт тело не валялось похоронить»; 
«там ужасная панорама - поле услано трупами. Немец, русский - вперемешку, и 
края не видать»"?). 

До его-джерел Великої війни 1914-1918 рр. належать також записи, залишені цер- 
ковнослужителями, котрі побували на фронті. Наприклад, багатотомні мемуари- 
спогади священика з Волині Ю.Шумовського «Зруйноване гніздо, чи Історія однієї 
священицької родини на Волині»?8, Юрій Шумовський був військовим капеланом, 
і разом зі своїми вірянами-солдатами відчув на собі всі перипетії війни. Окрім описів 
побуту, фіксації свого ставлення до окремих життєвих моментів, його спогади важли- 
ві у частині роздумів над тим, чому українці опинились у різних окопах та чому про- 
тистояли один одному. 

Унікальність наративних джерел полягає в їхньому змісті, в оригінальних 
трактуваннях, аналізі й оцінках сучасних для авторів подій. Такі матеріали висту- 
пають одночасно джерелами як для дослідження загального перебігу Першої сві- 
тової війни на українських землях, так і для докладнішого вивчення окремих ре- 
гіональних аспектів. Его-документи, в яких у той чи інший спосіб відображено 
події Великої війни 1914-1918 рр є історичною та колекційною цінністю, оскіль- 
ки в українських архівосховищах, музейних фондах, приватних зібраннях їх зберег- 
лося не так уже й багато. Упродовж тривалого часу ці документи були недоступни- 
ми в Україні, відомості про авторів та їхніх сучасників, відповідно, не потрапляли 
в історіографічне поле. На нинішньому етапі відбуваються поступові зміни у цьому 
напрямі - подібні джерела відшуковуються, аналізуються, а почасти й оприлюдню- 
ються у вигляді археографічних публікацій. Важливість мемуарних творів полягає 
у відображенні психологічних моментів, поглядів, реакцій тих чи інших людей на 
сучасні для них події, їхньому сприйнятті та осмисленні історичної миті, особли- 
во в контексті вивчення подій першого глобального збройного конфлікту, який, на 
думку С.Плохія, став найважливішою, формативною подією для багатьох авторів 





5 «Історія...» Василя Рубеля. - С.537, 541, 546. 

з Щоденник Івана Ярошенка за 1915-1917 рр. - С.646. 

9 Записки Михайла Єгоровича Алексєєва за 1914-1917 рр. - С.578; «Заповіт свому поколінню» Олександра 
Онисимовича Замрія. - С.615. 

 Скакальська Ї. Перша світова війна: історична пам'ять (із спогадів генерала, солдата, священика). - С.А7. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


148 Валентина Шевченко, Анатолій Коцур 





наративів'?. Визначальна характеристика его-документів як історичного джерела 
полягає в Їх суб'єктивізмі. Власне, саме ця ознака доволі тривалий час викликала 
в дослідників сумніви щодо незалежності та надійності приватних документів як 
історичних джерел. Однак у сучасній українській історичній науці спостерігається 
посилення уваги до такого виду джерел. Критичний аналіз змісту его-документів 
дає дослідникам змогу розширити межі вивчення проблем ролі людського фактора 
в історії, соціальної психології, масової свідомості. Попри те, що неодмінними ри- 
сами мемуарів є суб'єктивізм й егоцентризм, більшість авторів не зосереджується 
на власному «я», приділяючи значну увагу розповідям про своїх друзів, сподвиж- 
ників, опонентів. Водночас не потрібно перебільшувати значення его-документів і 
штучно надавати їм пріоритет над традиційними видами джерел. Будучи зафіксова- 
ним свідченням приватного/індивідуального сприйняття дійсності автором, вони 
можуть вивести історика на висновки, які підтвердять або, навпаки, спростують ти- 
пові характеристики часу, а психолого-суб'єктивні риси доповнять дослідження ок- 
ремими деталями. 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


ї, Азгазпоу, А.В. (2014). Кизякії роті о 1914 - пасрайс 1917 рода: состпуї оруї і зорустеппозі. Мозсом': Моууї Кргопортаї. 

Па Ви5еіап). 

2. СБор, У. (2005). 5еПап5кі гакорузу Ріудеплої ГЛкгаїпу уаК ізгогусбле дгрегеїо. А.Воїко, 8х 5.РІокНії (Сопар5.). Метиагу іа 

зреродептубу. Сразіупа 1: Дафексія з іяогії Фіодеппої Сктатпу, 5, 1, 47-73. ХарогігБабіа: Тапіет- У, |їп МЛкгаїпіап). 

3; ДекКег, В. (2002). Тасашеє Ргсвег'я Негігаде: Ебодоситепів іп (Бе 5гиду об Нізгогу. Метотміа у Сіоійігасідп (МУС), 5, 

13-37. 

4. Базз, Р.5. (2006). ТЬе тетоїг ргобіет. Кспісшу п Атерісап Рімогу, З4(1), 107-123. Ваїтоге, Магуіапа: ТЬе Їобп5 Норкіп5 

Опіуетзісу Ргез8. 

5. Номії, М.С., 8с Ргеуепісг, МІ. (2001). Кудт майтафіє зоипсез: ап іпігодиспоп іо ріяогісаї тегродз. Согпеї ІЛпіметвісу Рге55. 

6. Кізагсбик, 7.Н. (Б4.). (2015). Реукроіорісіта Форотофа розтаєРааіут тпазіїдок Егугоруюі іпастатусрпуві роді: теіойусітуї 

розіфпуб. Куїм: І ороз. п ОКгаїпіалі). 

уд Коїіазігик, О.А. (2008). ГДокитепгу о5обоуопо рокПодорепліа уак дхрегеіа 2 ізгогії роузіакдеппозгі. (ерагпзісуї іМогусіпуї 

хРитпаї, 2, 145-153. Да ОКтаїпіапі). 

8. ГіцбБоусгв, М.І. (2009), Метиагу (зробаду) уак 42Бегеїо Біобгабісрпукі. Фозіїдгреп. Маийорі ргасі Маїяопайпої Фіфійоїску 

Отаїпу ітепі К.І. /стпадякобо, 24, 277-291, |їп Огаіпіапі. 

9. Гіцбоуєгв, М.І. (2010). Ууусбеппіа плепацагіу уак ізгогусбпопо га Біобгабісрпобо Форегсіа: до ізгогіортабії ргобієту. Мруліпява 
ріорпарілува, 7, 66-104. |їп (Лкгаїпіалі). 

10.  Маїкіпа-Рукі, ІС. (2005). Редероіорісрезваїа ротозрей о вуізізпубі зйиаісиа ві. Мозкуа: Екзто. |їп Влаззіапі. 

11.  Міїсіеу, У. (2005). Метиагу га 5Бсрподеплуку 5еіап Ріудеплої УКктаїпу у агкКреобгабісвлоти уупігі. А.Воїко, 8: 5.РіокБії 
(Сопарз.). Метиагу іа зреродеппуку. Сразупа 1: Дарегсіа з їлогії Рірдстпої (Легаїпу, 5, 1, 74-96. Тарогігр2Біа: Тапіет- У, 
Па Обгаїпіалі). 

12.  РіокНії, 5. (2005). ЗеЇап5ка Ко: ізгогусбпа ратіаг га патзіопаїпа іЧепгусіпізі у гадіап5кії кгаїпі. А.Воїко, 8: 5.РіокБії 
(Сопарз.). Метиагу іа зрефродеппуку. Сразіупа 1: Дерегсіа з їлогії Рідстпої (Легаїпу, 5, 1, 12-32. Тарогігр2Біа: Тапіет- У. 
Па Обгаїпіалі). 

13.  Кеїспо, О.Р. (Б4.). (2015). Міува пітпа 1914-1918 тт. ї Мгаїпа, 2: ММороїи докитетіо ї хгідсреп. Куїч: КПо. |їп Окгаїпіал|. 

14. | Запізеуусі, АУ. (1981). Дарееіоспаюзіоо а їмомії (Лераїпуюої ВІ5В, 1917-1941. Куїу: Мак. Фитка. |їп СЛктгаїпіап). 

15.  Бепіамзкаїа, Е.5. (1999). Рдероіосіа соїпу о ХХ о. чогісрсхкії оруї Коззії. Мозіча: КОЗ5РЕМ, |їп Киззіап). 

16. | ЗКаКаїзКа, І. (2016). Рег5Ба зуїгоуа уіїпа: ізгогусіла рапіаг (і зробадіу Бепегаїа, 50ІЧага, зуіа5вспепука). Н.ВопдагепКо, 
А.5уйик, 8є Р.КБотусі (Сотр5.). Мупийс 1 зисффазпе Роіупі га Роітззга: Регефа зойога фіїпа па Мойупі іа Роїупзкоти Ройізяі, 58: 
Магтіаіу 58 Міарпат. пані. коп, ргузпіасрепої 100-гісрерій родй Регерої зойоооі сіїпу па Рофупі, зті Мапеоусі, 5-6 Їурпіа 
2016 г. 44-47. Тли5К. |їп Стаїліалі. 

17. | Тапакоузкії, А.С. (1980). 1812 дод і гихукаїа тетиагіміва: Оруї ічосрпікоредсрезворо ізисретіїа. Мозкуа: Машка. |їп Влаззіапі). 

18.  Тогорівема, А. (2015). (Жгаїпеке ругапліа у усугореїзкукБ плепацатак сбазіу Ретзрої зуїгомої уїїпу. Уреїягаіні іяогусрті дузізу- 
ріпу: ругапига ісогії ід теіодубу, 26/27, 305-312, |їп ОКгаїпіапі|. 

19.  Тогорізеуа, А. (2015). Міїзкоуо-роїїтусбпа ізгогіїа (Жкгаїпу ш тепіцагакБ іпогегапукі аугогіу (1914-1918 тг.). Иітув 
ТиРрапзкоро паїяіопаїпоро ипіоегзуїсіи іт. Тапаза 5реосрепка: Ічогусриі паику, 4(293), 85-92. п МЛкгаїпіапі. 

20. | Тогорівема, А. (2018). Ргобіста рзукроїобігти га зибіекгуупозії еро-.Фоїитепоу уаї 42Беге! 2 ізгогії п робІїаЧакі гагибігВ- 
пукБ пайКоутзіу. Мликоруї піупук Мукоіатогоро паїзіопаїпоро ппіоегзуїсіи іт. /.О.5икротіупзкоро: Ічогусрті пайку, 2, 91-95. 
Па ОКгаїпіалі). 

21. Тигсбепко, Н.Е. (2014), З5оквіаїпо-екопотісіпі рготесзу у ріудеппо-птаїпкоти гебіопі. О.Р.В еіспс (Е4.). МеЇуба ріїпа 1914- 
1918 т. 1 (Лераїпа, 1: ЇМогусіті пагугу, 408-433. Куїм: КПо. Па ОКгаїпіапі). 

22. | Х/аїасі, 7.). (2004). Вететрфегіто Пт Суди: ТРе Їйегагу тетоїх аз ріяогісаї здипсе таїстіаі (Досіогаі Діззетацоп). Спічетвісу 
ої Маззасриветв: Атіретуг. 








т Плохій С. Селянська Кліо: історична пам'ять та національна ідентичність в радянській Україні. - С.14. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Велика війна 1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевидців: український контекст 149 





23. У/аїасі, 7.7. (2006). Виїідіпо а Бгідзє об угогав: сфе Шгегагу аптобіовтарбу аз Бізгогіса! зошгсе плагегіа!. Нолоіийи: Спіосузйу оР 
Нашаї ї Фусзз, 29(3), 446-461. 

24.  Умагусі, М. (2011). Кодуппі грораду. (Т.М .Ллагусі, 8с А.М.Когсбак, Сотр5.). Вгоду. |їп УКгаїпіалі|. 

25.  Дмагусі, Т. с Когсбак, А. (2016). РегвБазуїгоха уїїпа па Вгід5всрупі п зробаЧаК осбеуудітвіа МуКРаїа магусВа. Н.ВопдатепКо, 
А.5уйик, 8є Р.КБотусі (Сотр5.). Мупийс 1 зиффазпе Моіупі га Роітззга: Регера зойога фіїпа па Мойупі ща Роїупзкоти Ройіззі, 58: 
Маїстайу 58 Міарпаг. панк. вопб, ргузоіаєрепої 100-гісрефій роді Регерої зойоооі пітпу па Моіупі, зті Маперусі, 5-6 Їурпіа 
2016 г. 14-17). Ілик. |їп Скгаїпіалі). 

Уаїспсупа ЗНЕУСНЕМКО 


Сапдїдаге об Нізгогіса! Зсіепсез (РБ. Ю). іп Нізгогу), 
бепіог Кезеагсі Рей ому, 


Герагитепг об Нізгогу об (Лгаїпе тої. - Еагіу гої Сепишу, 
Ід5сісиге об Нізгогу об ОЖгаїпе МА5 об (Хгаїпе 

(Куїу, Окгаїпе), 5реу уаЇуикг.пег 

ОКСІЮ: Бтере:/ /огсід.оге/ос00-0002-8681-7999 


Апабоійі КОТ5 СВ. 


Госгог ої Нізгогіса! 5сіепсез (г. Наб. іп Нізгогу), 


Ргобезвог ас Дерагитепг об Еглоїоду апа Госа! Нізгогу, 
Т.5реусбепКо Магіопа! Упіуегзісу об Куїу 
(Куїу, Окгаїпе), котзагарфтега ма 


ОКСІЮ: Биерег/ /огсід.огр/о000-0002-7015-8052. 


ТЬе Стає УХаг об 1914-1918 іп "ре Метоїг5 
об Огадїпагу Рагтісірапіз апа Еусууіспе55ез: 
Фе ОКгаїпіап Сопгехі 


Абзігасі. ТЬе ригрозе об (Ве рийіїсасіоп із го Фгауу асепсіоп го тБе ргобіет об (ре уаїпе об 
ргіуате уугілтеп Фоситепіз об (фе М/огід Маг І, егарбазіге (Бе іттрогіапсе об еро-50игсе8 іп 
зсіепцібїс сігсиЇатіоп, 5Боху «Беїг шпідшепеза ап зідпібісапсе Бог шпеггапдіпо (Бе еуспіз 
об 1914-1918 іп (Лкгаїпе. Мегродз об Беигізгіс5, 5оцгсе гезеагсБ, зеЇестіоп апа зуптПезіз об 
іабогтагіоп, зсгистага Капспіопа! ап соптепі апаїузів, дегегтіпасціоп об Бізгогіса! апа зсіепсівіс 
уаїше об еро-Фоситепітя уеге швед го іЧепгіїбу апа 5гиду зисі 50игсез. ТБе тексродоіору із Базей 
оп ге ргіпсіріез об Бізгогісізт, обіестііту, зузгетагісв, а5 умеї аз гБе ргіпсіріез об (Фе Бізгогу об 
тепгаїїсу. 5сіепсібіс поуєїсу. Іпбогтатіоп абошг еро Фосштепг5, іпсіиділо тетоїтгз апа 4іагісв, і5 
ргевепгед аз рагс об Бе 5оишгсе Базе бог Бе 5гиду об'ре М/огід Маг 1; (бе песеззіту ап ітрогіапсе 
об еіаБогагіпе Ве платегіа! оп а тісго-Бізгогіса! Іеуеї, гот (Ве роіпг обуїсуу об "єуегудау Різсогу" 
апд апіфгороїовіса! арргоасі, у/еге Бе обіест із пос "Яерориіагед" зосіа! 5їгисгигез, Биг 5ресібіс 
рагтісірапіз іп Бізгогісаї еуспіз. ТБе Кеу Фепагіс БІосі8 (фаг арреаг іп бе пепаоігв аге ідепсіед 
апд сбагастегігед: (Бе регсеріоп об угаг, Пе акігиде об обвісеге го 50І4іегз, (Беїг геіасіоп5рірз, 
Ше апа пиіціоп об 5оЇдісгз, сопПісів ап ммауз го гезоїуе (реп, із5цез об Февеггіоп, зеЇЕБагт 
ап тоге. Те таїп гезиііз. Маггагіуе Фоситепіз об Фе Стеаг Маг регіо об 1914-1918 аге 
пиісвасетед ап ітрогтапо Бізгогіса! зошгсез, мубісі гесога пог опіу Фе сфгопоїову ої еуепіз, 
Бис аїзо, аБоуе аії, сісатіу ргезепг ре іаїуідмаї, зибуєстіуе асгігаде об гергезептатіуєз об 4іНегепі 
зевтепіз об "бе роршіасіоп. ТРе ітрогіапсе об еро-Чоситепіз 15 го геНест іп (фега бе ппідие 
рзусБоїовіса! попелі, уїсууз, геастіоп5 об сетаїп реоріе го соптетрогагу еуепі5, гБеїг регсергіоп 
апд апдегзгапдїпо об те Бізгогісаї птотепі. Атопо 5исі. доситепіз 15 а Іаусг об плетоїт, (Бе 
айфогз об ууБісі аге огаїпагу реоріе - реазапв, 50Ї4Їег8, питзе8, сеасрет5 апа огрег5 - «Баг із, Фозе 
Во регсеіуед те маг "їгога Беіом/". ТБіз із уубає БеЇрз со Еее| (ре ферії об ре ритап сгареду 
Ьгоцерг абошг Бу кре Нітзг сЇоба! агтей сопітопгатіоп, аЙоугя пз го ехрапад Бе Бошпадагівз об "Бе 
зсиду об'Бе гоіе об'ре Битап вастог іп Бізгогу, босі! рзусроїору апа плаз5 сопзсіоцепезз. 


Кеумуогсв: М/огід М/аг І, его-Іосатепіз, Чіагу, плетоїігяв, гетіпізсепсе, еусгудау Ше оп бе болі, 
муаг'я регсергіоп. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Віталій ПЕРКУН 


кандидат історичних наук, 

науковий співробітник, 

відділ спеціальних галузей історичної науки 
та електронних інформаційних ресурсів, 
Інститут історії України НАН України 

(Київ, Україна), огапсизеФикт.пес 

ОКСІЮ: Биере:/ /огсід.огр/о000-0003-1363-4427 


Допоміжні історичні дисципліни: 
підсумки та перспективи студій! 


РОЇ: Бісрз./ /Чої.оге/10.15407/1! УДК: 930.2 


Анотація. Метою статті є актуалізація таких питань, як генеза допоміжних історичних дис- 
циплін в європейській науці ХУПІ ст., формування понятійного апарату, спроба акцентування 
уваги на потребі синхронного розвитку цього напряму досліджень з європейськими традиція- 
ми у частині методології, понятійної номенклатури, інтердисциплінарності, стан допоміжних 
історичних дисциплін у системі викладання на історичних факультетах, траєкторії їх вивчення 
в українській історіографії. Методологія полягає в компаративістському підході щодо осмис- 
лення ролі та місця ДОПОМІЖНИХ історичних дисциплін ІЗ застосуванням результатів таких гума- 
нітарних наук і напрямів, як культурна антропологія, історія ідей, соціологія та акцентування 
на інтердисциплінарному підході при вирішенні дослідницьких завдань. Наукова новизна. 
Здійснюється синтетичний огляд розвитку допоміжних історичних дисциплін в Україні зана- 
лізом Їх актуального стану та проекцією на європейський досвід. Висновки. Наведений мате- 
ріал актуалізує кроки й завдання, які слід реалізувати задля виведення допоміжних історичних 
дисциплін на якісно новий рівень. Насамперед ідеться про системні зміни в підготовці фахів- 
ців. Пріоритетом має бути вивчення класичних та європейських мов, палеографії, дипломати- 
ки, що дасть змогу розуміти письмовий документ, дешифровувати культурні коди різних істо- 
ричних періодів. Наступним кроком має стати сприйняття різних методологічних пропозицій 
в осмисленні того, чим є історична наука, який ефект має нести наукове дослідження, вихід із 
замкненого кола позитивізму. Украй важливо стежити за актуальною закордонною фаховою 
літературою, підтримувати контакти із зарубіжними колегами, розуміти тенденції розвитку 
сучасної науки. Усе це дозволить системно змінити українську історичну науку та її фундамент, 
ЯКИМ Є ДОПОМІЖНІ історичні дисципліни. 


Ключові слова: допоміжні історичні дисципліни, методологія, інтердисциплінарність, науко- 
ві інституції, наукові семінари, міжнародна співпраця. 


Координація проектів, наукових контактів поміж осередками 


Черговою ахіллесовою п'ятою українських досліджень у сфері допоміжних іс- 
торичних дисциплін є атомізованість наукового середовища. Упродовж десятиліть 
не випрацювані регулярні наукові контакти, які були б результатом спільних фун- 
даментальних проектів різних осередків, як-от підготовка монографій за окремими 
дисциплінами, підручників, видання джерел. Це означає, що ми не випрацьовуємо 





" Закінчення; першу частину статті див.: Український історичний журнал. - 2021. - Ме5, - С.190-202. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: підсумки та перспективи студій 151 





спільної стратегії у вивченні допоміжних історичних дисциплін. Дещо краще вигля- 
дає ситуація з проведенням наукових конференцій, але про це нижче. 

Основними науковими інституціями, які безпосередньо займаються вивченням 
допоміжних історичних дисциплін, є сектор генеалогії та геральдики Інституту істо- 
рії України НАНУ, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушев- 
ського НАНУ, Комісія спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін Наукового то- 
вариства ім. Шевченка, кафедри давньої історії України та архівознавства Львівського 
національного університету ім. І.Франка, архівознавства і спеціальних галузей історич- 
ної науки Київського національного університету ім. "Т.Шевченка. Ряд дослідників ре- 
презентують інші наукові, університетські осередки, архіви, бібліотеки, музеї. 

Від 991 р. в Україні не було жодної наукової конференції, в якій водночас узя- 
ли б участь провідні вітчизняні фахівці в галузі допоміжних історичних дисциплін з 
основних наукових центрів, та де обговорювалися 6 стан, завдання, перспективи цієї 
ділянки досліджень. Натомість у Польщі такі заходи відбуваються раз на кілька ро- 
ків, і подібний формат дає можливість зрозуміти актуальний стан студій, дозволяє 
обмін думками й науковою літературою, на цих зустрічах точаться палкі дискусії 1 
зроджуються спільні проекти, а їх результати зазвичай публікуються. У 1990-х рр. по- 
дібну функцію виконували конференції, організовані Українським геральдичним то- 
вариством, які відбувалися (та відбуваються й надалі) у Львові. За їх підсумками опу- 
бліковано шість збірників матеріалів, тез. Із початком ХХІ ст. статус таких зустрічей 
утратив свій початковий потенціал, частково з причини відсутності публікацій ста- 
тей на основі доповідей учасників. Від 2010 р.в Києві стараннями колекціонера та 
бізнесмена О.Шереметьєва відбулося вісім сфрагістичних і дві генсалогічні конферен- 
ції. Вони стали тими майданчиками, на яких дослідники з України та з-за кордону 
отримали нагоду провести кілька сесійних днів в офіційній та неофіційній атмосфе- 
рі. Особливо відчувалася спрага по таких зустрічах у кулуарах конференцій, що пока- 
зало, наскільки важливим у науці є відчуття професійного середовища, котре також 
має вплив на формування дослідницького порядку денного. Як не прикро констату- 
вати, але такі можливості у столиці України організовано стараннями не академіч- 
них інституцій, а завдяки приватній ініціативі. Подібна ситуація не повинна зняти 
обов'язку з державних установ у підтримці наукових починань, адже це стратегічно 
важливо для самого існування джерелознавчих досліджень. У перспективі має бути 
створений спільний стипендіальний фонд публічних інституцій і приватного капіта- 
лу задля реалізації довгострокових наукових системних студій. Не варто ігнорува- 
ти також можливостей фінансування проектів, які надає єс (міжнародні програми 
«Ргазтив», «З0сгаге8» та ін.). 

Очевидно, що назріла потреба проведення принаймні одноденного семінару 
щодо стану, викликів, перспектив допоміжних історичних дисциплін за участі фахів- 
ців профільних інституцій. На ньому варто порушити питання координації та стану 
досліджень. Без вирішення цих завдань не можна говорити про синтезу як окремих 
дисциплін, так і їх комплексу. Дле насамперед без такої зустрічі не можна вести мову 
про перспективу цього напряму історичних студій. 


Посібники з допоміжних історичних дисциплін 
На 202 р. маємо близько десятка українських посібників із допоміжних іс- 


торичних дисциплін різної, головно неналежної, якості. Перший, авторства 
А.Введенського, В.Дядиченка та В.Стрельського, видано майже бо років тому. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


152 Віталій Перкун 





Книжка складається зі вступу та одинадцяти розділів, які відповідають назвам дисци- 
плін (джерелознавство, архіви й архівознавство, археографія, основи палеографії, ди- 
пломатика, хронологія, метрологія, геральдика, сфрагістика, нумізматика, історична 
географія). Має ілюстративний матеріал із більшості дисциплін", 

Кілька десятків авторів узяли участь у підготовці посібника, який вийшов дру- 
ком 2008 р. та вміщує 62, спеціальні історичні дисципліни", Ця публікація - фактич- 
но підсумок їх вивчення в Україні від 991 р. Вона має як сильні, так і слабкі сторони. 
У своїй рецензії на це видання М.Ільків-Свидницький слушно зазначив відсутність 
представлення в передмові загальних методичних і методологічних підходів, більш 
розлогої вступної статті про формування СІД, усталення їх канону та його трансфор- 
мацію, етапи й підходи до Їх класифікації, зміну їх статусу з «допоміжних» на «спе- 
ціальні» тощо. Зупиняється рецензент також і на питаннях термінології. Гадаю, що 
зауваження, зроблені ним, мають бути обов'язково враховані при підготовці наступ- 
них подібних видань. 

У 2010 р. з'явився навчальний посібник для студентів історичних спеціальнос- 
тей М.Яременка. Автор послуговується поняттями «спеціальні історичні дисциплі- 
ни», «допоміжні історичні дисципліни» та «спеціальні галузі історичної науки». 
Характерно, що окремі розділи він присвятив використанню допоміжних істо- 
ричних дисциплін у роботі історика та зразкам практичних завдань для студентів. 
Завершується книжка загальною бібліографією й додатками-ілюстраціями (певна ча- 
стина яких, що важливо, кольорові). Предмет уваги М.Яременка склали 14 дисци- 
плін: джерелознавство, архівознавство, археографія, дипломатика, текстологія, пале- 
ографія, філігранологія, історична ономастика, геральдика, сфрагістика, нумізматика, 
історична хронологія, історична метрологія, генеалогія". 

Порівняння європейських та українських посібників свідчить не тільки про різ- 
ні рівні стану допоміжних історичних дисциплін, але й про різні підходи до їх ви- 
вчення. Тенденції в розвитку їх в Європі йдуть в напрямі радше згортання кількості 
дисциплін, розуміючи їх важливість як відповідного матеріалу до історії культури у 
широкому понятті. В Україні останні десятиліття акцентується, навпаки, на множенні 
дисциплін. У результаті деякі фактично дублюють одна одну. Приміром, якщо зіста- 
вити предмет та завдання книгознавства, кодикології, історичної текстології, подані в 
посібнику 2008 р., то помітно, що остання фокусує у собі як риси першої, так і другої. 

Фактично, жоден із виданих посібників не може вважатися задовільним. У жод- 
ному немає грунтовної передмови, яка порушувала 6 питання понятійного апарату, 
класифікації допоміжних історичних дисциплін, базуючись на українському та євро- 
пейському досвіді. 

Аби уникнути помилок, як у вище згаданих виданнях, слід досить ретельно готу- 
ватися. Насамперед таким ініціативам мають передувати, повторюсь учергове, пред- 
ставлення Їх результатів на наукових семінарах у фаховому середовищі. Ірикладом 
перейняття досвіду можуть бути також подібні починання закордонних колет. Від 
2006 р. польські історики розпочали роботу над виданням чергових серій підруч- 
ників із допоміжних історичних дисциплін. Перед початком підготовки моногра- 
фій автори провели широку дискусію з колегами. Будучи присутнім на кількох таких 





ї Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. - К., 1963. 

2 Спеціальні історичні дисципліни: Довідник. - К., 2008. 

з Ільків-Свидницький М. Формування нового канону спеціальних історичних дисциплін в Україні (деякі критичні 
міркування з приводу видання: Спеціальні історичні дисципліни. Довідник: навчальний посібник, Київ, 2008) // Вісник 
Львівського університету: Серія історична. - Вип.45. - Л., 2010. - С.709. 

з Яременко М. Спеціальні історичні дисципліни: Навч. посіб. - К., 2010. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: підсумки та перспективи студій 153 





конференціях в Інституті історії ПАН, спостерігав за дебатами, часом гострими, які 
справляли враження своєю підготовкою, аргументованістю, діапазоном проблем, що 
перебували у центрі дискусій. У такій атмосфері формуються зауваження до авторів. 
Подібна модель допомагає отримувати якісні думки з боку фахового середовища, мі- 
німізує можливі суттєві вади і прорахунки. 


Історія розвитку допоміжних історичних дисциплін в Україні 


Перед тим, як вибудовувати плани щодо студіювання допоміжних історичних 
дисциплін, слід зрозуміти, на якому фундаменті стоїмо. Що зроблено, а що ні, яким 
чином вивчено, в якому методологічному ключі. Ці та інші питання варто детально 
осмислити та використати в подальших етапах. 

Є позитивні зміни. Упродовж останніх десяти років вітчизняні історики молод- 
шого покоління підготували оритінальні дослідження з історії допоміжних історичних 
дисциплін в українській історіографії. Зокрема на основі архівних джерел О.Целуйко 
скрупульозно показує розвиток їх у Львівському університеті 1939-1941 рр. де свого 
часу польські історики створили солідний осередок їх вивчення». 

Стаття О.Целуйка та Р.Шуста представляє загальний нарис розвитку допоміж- 
них історичних дисциплін у Львові, наводиться хронологія етапів, починаючи від 
17834 р. коли рішенням австрійського уряду в університеті було відкрито кафедру ну- 
мізмати та геральдики. Однак чи не найважливішим висновком авторів став факт ви- 
знання того, що 


«ми поки що доволі слабо уявляємо собі сам дидактичний процес викладання 
зазначених дисциплін і те, яким чином використовувались при цьому наявні 
в університеті навчальні засоби та речові пам'ятки, як співпрацювали окремі 
університетські інституції. Для української історіографії вкрай важливим було 
б докладніше вивчення діяльності на ниві викладання окремих допоміжних 
історичних дисциплін таких учених, як М.Грушевський та І.Шараневич. Не менш 
цікаво було 6 простежити вплив університетської школи допоміжних історичних 
дисциплін на формування грона українських дослідників, котрі в австрійський та 
міжвоєнний періоди працювали у сфері археографії, дипломатики, геральдики, 
нумізматики тощо, зокрема Богдана Барвінського (1880-1958), І.Крип'якеви- 
ча (1886-1967), ІЛМІпитковського. На подальшу увагу заслуговує діяльність на 
згаданій ниві дослідників т. зв. радянського періоду, методологічні засади їх 
роботи, їхня співпраця у рамках як загальноукраїнських, так і місцевих, львівських 
проектів, як, наприклад, у діяльності згаданого вище теоретичного семінару при 
Центральному державному історичному архіві УРСР у м. Львові. Немає ще 
повноцінної історії про діяльність кабінету допоміжних історичних дисциплін на 
чолі з ІШпитковським та В.Зваричем й університетської нумізматичної колекції. 
Зрештою, за відсутності в Україні повноцінної історії розвитку спеціальних/ 
допоміжних історичних дисциплін та підручника належного рівня, слід 
визначити, яке місце на їх сторінках у майбутньому повинні зайняти здобутки 
львівських університетських працівників»". 





5 Целуйко О, Чи була кафедра допоміжних історичних дисциплін (наук) і Львівському університеті у 1939-1941 рр. // 
Записки НТШ. - Т.ССІХХІ: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. - Л., 2018. - С.792-807. 
9 Шуст Р, Целуйко О. Допоміжні / спеціальні історичні дисципліни у Львівському університеті: історіографія питання 
та перспективи подальшого дослідження її Історія та історики у Львівському університеті: традиції та сучасність (до 
75-ліття створення історичного факультету). - Л., 2015. - С.153. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


154 Віталій Перкун 





Тобто, можна сказати, що фактично ми мало про що знаємо, оскільки вище пе- 
рераховані авторами аспекти є ключовими, аби посутньо мати уяву щодо самої сис- 
теми викладання, методології, використовуваних джерел і літератури, контактів не 
тільки в межах власного середовища, але й із закордонними інституціями, окреми- 
ми дослідниками". Без таких даних ми не можемо належно оцінити доробок у галу- 
зі українських допоміжних історичних дисциплін істориків першої половини ХХ ст. 

Із цієї перспективи інтерес становить оприлюднена О Целуйком стенограма на- 
ради у відділі історії України Інституту суспільних наук АН УРСР від зі січня 1959 р. 
Її аналіз дає загальне розуміння суті акцентів, які ставилися та вимагалися середови- 
щем львівських істориків. Так, І.Крип'якевич, аналізуючи комплекси допоміжних іс- 
торичних дисциплін у підручнику російського й радянського автора А.Большакова 
та польського В.Семковича показав, що українська історична традиція розглядає на- 
уковий інструментарій у чіткій прив'язаності до буквального розуміння історії й іс- 
торичних дисциплін, відсіваючи із переліку ті науки, які, на думку І.Крип'якевича, 
виходять за рамки комплексу допоміжних історичних дисциплін. Водночас відразу 
ж І.Крип'якевич наголосив: «Коли брати справу так широко, то нема ні одної дис- 
ципліни, якої досягненнями історик не користувався б при своїх дослідженнях. Але 
коли справа йде про практичне вирішення питання, то коло допоміжних дисциплін 
треба обмежити до тих, які є справді необхідними і актуальними, без яких історик 
не може вести своєї роботи»». Здогадно, І.Крип'якевич уважав, що до грона допо- 
міжних історичних дисциплін слід віднести ті, які безпосередньо «відповідають» за 
пояснення та дешифрування джерела: геральдика, нумізматика, сфрагістика, хроно- 
логія, метрологія тощо. Тобто, за такою логікою, історикові, зокрема фахівцеві з до- 
поміжних історичних дисциплін, задля «практичного вирішення питання» не по- 
трібні ані філософія, ані історія мистецтва, ані соціологія, ані психологія й т. д., без 
яких він може обійтися?. Зрештою, подібний принцип, озвучений І.Крип'якевичем, 
був реалізований упродовж багатьох десятиліть в Україні, та й нині він, на жаль, до- 
мінує в підготовці істориків. 

Доповідь І.Крип'якевича являє собою певний «путівник» щодо студіювання до- 
поміжних історичних дисциплін із погляду буквального розуміння предмету дослі- 
джень у контексті позитивістського підходу. Значна частина засигналізованих посту- 
латів не реалізована й до нині. Думки І.Крип'якевича мають бути продовжені у вимірі 
питання: що ми розуміємо під допоміжними історичними дисциплінами у ширшо- 
му контексті європейського досвіду та здобутків в історичній науці? Безсумнівно, па- 
леографія є науковою дисципліною, котра вивчає стиль 1 характер письма, а сфрагіс- 
тика - печатки як юридичні знаки. Однак якщо не будемо враховувати, у першому 
випадку, контексту письма як коду інформації, а у другому - семіотики, до прикла- 
ду, чи антропології образу, то навряд чи палеограф або сфрагіст якісно вирішать до- 
слідницьке завдання, оскільки зігнорують історичний, культурно-цивілізаційний 
контексти, різні рівні свідомості, передачі інформації, причинно-наслідкові аспек- 
ти. Ми зможемо відчитати тест, дешифрувати напис і зображення на печатці, але не 





Я Приміром, відомий факт епістолярного контакту проф. М .Трушевського зі французьким істориком, автором корпусу 
візантійських печаток Г.Л .Шлюмберже (див.: Грушевський М. Печатка зі Ступниці під Самбором // Записки НТШ. - 
Т.ХХХІХХХП. - Л., 1899. - С.2-3). 

З Целуйко О, Нарада у відділі історії України Інституту суспільних наук АН УРСР «Про стан і завдання розвитку 
допоміжних історичних дисциплін» (31 січня 1959 р.) // Вісник Львівського університету: Серія історична. - Вип.50, - 
Л., 2014. - С.490. 

7 І.Крип'якевич оперував такою логікою, не погоджуючись, як це зробили В.Семкович і А.Большаков, із зараховуванням 
до допоміжних історичних дисциплін філософії, історії літератури, історії мистецтва, антропології, мовознавства, 
бібліотекознавства, історіографії, економіки, статистики, етнографії, археології тощо. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: підсумки та перспективи студій 155 





зрозуміємо їх обумовленість у тій чи іншій культурі, причини появи й ритми їх дов- 
гого тривання, особливості практичного застосування. Що, безумовно, може вплину- 
ти на ефект вирішення наукового завдання. 

Більш цікавішою була доповідь Я.Кіся. Вже на початку історик фактично насмі- 
лився озвучити малопопулярні, а навіть крамольні думки з огляду на приписану ра- 
дянською ідеологією історії місію (курсив мій - В.І.): «Студенти повинні готувати- 
ся не лише для самостійної роботи в школі, щоб уміти пояснити окремі історичні 
явища і процеси, вони повинні уміти самостійно думати і бути творцями, навіть 
творцями на роботі учительській. Творцем є робітник за станком, новатор вироб- 
ництва, який знаходить нові технологічні удосконалення. Творцем є учитель, який 
досліджує історію міста, селища і т. д.». Показово те, як на той час, та й, можли- 
во, сьогодні розумілося, приміром, джерелознавство в контексті предмету вивчення: 
«Джерелознавство займається писаними історичними джерелами». Тобто, у даній 
ситуації неписані джерела до уваги не бралися. Поза тим Я.Кісь цілком слушно наго- 
лошував на важливості філологічної підготовки істориків". 

М.Ільків-Свидницький тривалий час презентує високого рівня публікації як із 
ділянки латинської палеографії, так і щодо осмислення допоміжних історичних дис- 
циплін у творчості історика. У 2015 р. він опублікував дослідження, присвячене ана- 
лізу підручника з дипломатики й нумізматики австрійського професора ІУліха для 
студентів Львівського університету. Автор актуалізує тяглість вивчення допоміжних 
історичних дисциплін на українських землях, яка має безпосередній зв'язок з ав- 
стрійським та німецьким науковим середовищем, де, власне, і сформувався канон до- 
поміжних історичних наук у ХУПІ ст." 

Певним підсумком вивчення допоміжних історичних дисциплін в українській 
історіографії стала стаття львівських істориків, яка вийшла друком 2004 р." Автори 
намагалися показати ширшу перспективу походження, понятійної номенклатури 
та насамперед їх західний родовід, що й понині не є таким очевидним, або поши- 
реним серед українських істориків з огляду на переважне орієнтування на російську 
наукову літературу. Дослідники звернули увагу на різні пропозиції європейських 
фахівців щодо класифікації дисциплін (наприклад, покликаючись на Р.Делора, під- 
креслили присутність у науковому дискурсі не тільки поняття класичних допоміж- 
них історичних дисциплін, але й «доповнюючих» / «соптріетепіаїгез», «співпрацю- 
ючих» / «сої|аБогаїтгісев»"), спроб розгляду їх у модулях (за Ю.Шиманським, навели 
приклади таких модулів дисциплін, як «людина - час - місце», до якого входять ге- 
неалогія, хронологія, метрологія, історична географія; модуль «мова й письмо»: па- 
леографія, мова історичних джерел, історична бібліологія, дипломатика, «наука про 
архіви»). Водночас навряд чи можна погодитись із тезою авторів щодо слушності 
запровадження до наукового обігу поняття «галузі історичних знань» стосовно ар- 
хеографії, джерелознавства, історіографії, архівознавства", оскільки це ще більше 
вносить плутанини в понятійний апарат. Варто не стільки конструювати новий вело- 
сипед, скільки уважніше придивитися до історії та сьогодення функціонування поня- 
тійного апарату допоміжних історичних дисциплін в європейській історіографії, дей 





19. Целуйко О, Нарада у відділі історії України Інституту суспільних наук АН УРСР... - С.497-499. 

п Шьків-Свидницький М. Іоттфрід Уліх і його студії з допоміжних історичних наук у Львівському університеті (1784-1794) // 
Записки НТШ. - Т.ССІ. ХУШ: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. - Л., 2015. - С.443-456. 
з Кметь В., Турмис Н., Шуст Р. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська 
історіографія на зламі ХХ і ХХІ ст.: здобутки і проблеми / За ред. Л.Зашкільняка. - Л., 2004. - С.229-259. 

із Такі пропозиції буди представлені також на початку ХХ ст. польським істориком В.Семковичем, котрий, зокрема, 
запровадив поняття «доповнюючих наук» («паці розіїкиіасусі») - як таких, що співіснують із допоміжними історичними. 
із Кисть В., Турмис Н., Шуст Р. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін. - С.234. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


156 Віталій Перкун 





зародився цей напрям досліджень. Тому дивує фраза Я.Калакури про допоміжні іс- 
торичні дисципліни як про назву «задавнену». Вона актуальна й нині в європейській 
історичній науці. Причому в дослівному перекладі на українську має звучати як «до- 
поміжні історичні науки». І така понятійна номенклатура є не тільки в польській на- 
уці, як стверджує Я.Калакура?, але в усіх європейських країнах. 


Виклики 


У чому та які можна відкрити, переосмислити, побачити на поверхні, але 
припорошені пилом часу смисли існування допоміжних історичних дисциплін? 
Я Дашкевич та О.Купчинський торкнулися ще однієї важливої теми, яка потребує де- 
тальнішого осмислення: 


«Вивчення, виклад, застосування на практиці досліджень окремих історичних 
дисциплін треба базувати на тому рівні, якого вони досягли у світовій практиці, 
але без зміщення центру ваги наукових інтересів поза Україну. Москво- і 
євроцентричність вже не раз доводили та, мабуть, ще не раз доводитимуть до 
деформації в українській історичній науці, яка в наш час врешті здобула шанс 
незалежного розвитку і повинна використовувати цей шанс до кінця. Тому 
побудова досліджень, підготовка підручників, посібників, довідників, бібліографій 
з ділянки допоміжних історичних дисциплін має здійснюватися передусім на 
українському матеріалі, з урахуванням досвіду української історичної науки, її 
сильних, і треба шкодувати, ще дуже помітних слабких сторін»".. 


Їдея на 1996 р. зрозуміла та виправдана. Але як можна інтерпретувати слова про 
«москво- і євроцентричність», котрі «вже не раз доводили та, мабуть, ще не раз до- 
водитимуть до деформації в українській історичній науці»? Мабуть, ця теза потребує 
уточнення. Правдоподібно, авторам ішлося про перенесення українськими історика- 
ми деяких тез, концепцій, напрямів досліджень із російської історіографії на україн- 
ський грунт, про використання та орієнтування на російських авторів щодо їхніх не 
стільки методологічних, скільки політичних акцентів. І тут - цілковита згода. Однак 
чи можна обійтися без щорічника «Вспомогательнье исторические дисциплиньт» та 
доробку, приміром, Московського історико-архівного інституту?! Чи можна обійти- 
ся без колосального багатства європейської історіографії з відтинку допоміжних іс- 
торичних дисциплін?! Здається, що така євроцентричність украй необхідна укра- 
їнському історикові, аби принаймні доторкнутися до капітального пласту наукової 
літератури від ХУЇ ст. не кажучи вже про те, щоб у перспективі кількох найближ- 
чих десятиліть удалося хоча б осмислити розмаїття виданих джерел, репрезентова- 
них ідей, результатів досліджень європейських авторів, завдяки чому дещо подолати 
катастрофічне провалля, що через об'єктивні й суб'єктивні причини утворилося між 





5 Калакура Я. Спеціальні історичні дисципліни як підсистема історичної науки // Речі і образи: Мат. конф. «Спеціальні 
історичні дисципліни в контексті "речового? та "візуального" поворотів європейської гуманітаристики» (а жовтня 
2019 р.). - К., 2020. - С.4А. 

їє Від редакторів тому (Дашкевич Ярослав, Купчинський Олег) // Записки НТШ. - Т.ССХХХІ: Праці Комісії 
спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. - Л., 1996. - С.8. 

У Тільки, приміром, палеографічні видання, зібрані впродовж останніх кількох століть у Ватиканській бібліотеці, якщо 
використовувати метричний показник, займають десятки метрів стелажів. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: підсумки та перспективи студій 157 





українською історичною наукою та європейськими історичними школами, середови- 
щами. В усякому разі, як видається, нам зараз саме і бракує того європоцентризму. 
Європейські колеги не соромляться наголошувати на інколи відсутності у введених 
до наукового обігу матеріалах іноземних публікацій у бібліографії, на неналежному 
їх засвоєнні на власному грунті. 

Складно реалізувати вимогу щодо підготування досліджень на українському ма- 
теріалі. Є тому кілька причин. Вище йшлося про не зовсім повну картину щодо ві- 
тчизняних наукових студіювань у цій ділянці знань у першій половині ХХ ст. Саме 
з цієї причини на основі українських досліджень неможливі якісні розробки на рівні 
тих, які сьогодні публікують європейські історики в межах допоміжних історичних 
наук. З іншого боку, постає питання, який сенс автори вкладали в поняття «україн- 
ський матеріал»? Складно уявити собі розвідки французьких фахівців, до прикладу, 
суто на французькому матеріалі, чи німецьких - на німецькому. Важливо інше: у до- 
слідженнях обов'язково слід ураховувати результати як власних, так і закордонних іс- 
торичних шкіл. Тому наведену вище вимогу можна відкоригувати в напрямі систе- 
матичного опрацювання надбань європейської та світової науки з метою засвоєння 
нових думок, концепцій, джерел, аби українські історики перебували в контексті су- 
часних досліджень і на належному фаховому рівні, із використанням широкої паліт- 
ри методологій, фактажу могли вести рівноцінний науковий діалог зі своїми закор- 
донними колегами та спільно вирішувати дослідницькі завдання. 

Очевидна наступна проблема: допоміжні історичні дисципліни в Україні не ма- 
ють не тільки організаційної підтримки та державного фінансування, але й розумін- 
ня значимості їх у межах самого цеху істориків. Цьому також є пояснення. Фахівці, 
котрі вивчають допоміжні історичні дисципліни, не показують ширшу перспекти- 
ву цих дисциплін у контексті результатів своїх студій. Звідси і своєрідне замикання 
кола: сфрагістика - для вивчення печатки, геральдика - для вивчення герба, генеало- 
гія - для вивчення та простеження життя родини, нумізматика - для вивчення мо- 
нет. Насправді цінність кожної дисципліни полягає також у вмонтуванні результа- 
тів наукових пошуків у загальний культурно-історичний контекст. У такому підході 
печатка, герб, монета, генеалогічне дерево не буде «ілюстрацією», а насамперед тек- 
стом, конкретним візуальним текстом, який інсталюється у часово-просторовий та 
причинно-наслідковий контекст. І умовою реалізації цього завдання виступає змі- 
щення акценту: метою вивчення є не стільки предмет, скільки крізь призму предмета 
входимо в дослідження структур довгого тривання - економіки, політичної історії, 
соціальних страт, демографії, категорій часу, ментальних структур, уяви, релігійної 
свідомості, психоїсторії, культурних кодів. Тільки використовуючи такий методоло- 
гічний підхід, поступово допоміжні історичні дисципліни будуть виходити зі своєрід- 
ного наукового їетто. Подібний методологічний прийом із часом переконає істори- 
ків у тому, що печатка, герб, монета, дати, міри - це не тільки формальні атрибути, 
які можна оминути або трактувати їх неістотними фактами, що, мовляв, тільки «ілю- 
струють», натомість вони є збільшуваним склом, пазлом загального полотна культу- 
ри. На жаль, донині багатьох істориків слід переконувати в тому, що їхня тема - не 
окремий сюжет, а універсальна історія, побачена крізь об'єктив окремого сюжету". 
Насправді при застосування ряду методів суміжних ділянок знань гуманітарних 
наук, ці факти починають відігравати роль збільшуваного скла, за допомогою якого 
минуле можна побачити, осмислити у ширшій, кількарівневій історико-культурній, 
цивілізаційній перспективі. І саме цей потенціал допоміжних історичних дисциплін 





їз Неретина С. Слово и текст в средневековой культуре. - Москва, 1994. - С.12. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


158 Віталій Перкун 





окреслює їх майбутнє. Вони повинні випрацьовувати ключ до дешифрування ін- 
ших кодів культури, котрі домінували в різні часи та періоди, із метою її розумін- 
ня. Приміром, аби дешифрувати зміст письмового й іконографічного коду у серед- 
ні віки та ранньомодерному часі, слід мати на увазі наявність чотирьох сенсів, якими 
керувалися автори: анагогічний, тропологічний, літеральний, метафоричний. Не ро- 
зуміючи цієї засади, ми можемо відчитати буквально те чи інше джерело без уваги до 
ширшого контексту, що призведе до не зовсім вдалих висновків у (ре)конструкції іс- 
торичних фактів і подій. 

Я Дашкевич писав про те, що не варто займатися «зайвим теоретизуванням»"?. 
Складно уявити традиції сучасних наукових європейських шкіл, які не займалися б 
теорією наукових студій. Фактично історія історичної науки, з етапу її раціоналіза- 
ції, від ХУІЇ ст., є постійним формуванням, перевідкриттям теоретичних підвалин, в 
основі яких лежать інструменти екзегези та герменевтики. Інша справа, якщо поди- 
витися на спроби українських істориків представити ті чи інші концептуальні про- 
позиції, то, звісно, з'являються питання щодо рівня фаховості та, правдоподібно, 
Я Дашкевич мав це на увазі: здогадно, ішлося про якісну фазу теоретичної дискусії, 
а не її профанацію. 

Не можна не зауважити, що за останні десятиліття кількість українських допо- 
міжних історичних дисциплін зросла в десятки разів. На перший погляд, квантита- 
тивний показник може свідчити про істотні позитивні досягнення. Ще в і970-х рр. 
проф. Б.Кюрбіс, керівниця кафедри допоміжних історичних дисциплін Університету 
їм. А.Міцкевича в Познані, слушно наголосила: результатом розвитку цих дисциплін 
має бути не їх множення, а навпаки - вмонтування у загальні напрями історії культу- 
ри, історії мистецтва, історії економіки тощо. «Якщо допоміжні історичні науки ма- 
ють намір зберегти свою творчу участь в історичних дослідженнях, то в майбутньому 
їх чекає не стільки подальша ерудиційна спеціалізація, скільки їхня редукція, примі- 
ром, дипломатика має ввійти до історії письменності, сфрагістика і геральдика - до 
історії поглядів, і т. д.»".. Подібну думку, проте дещо під інших кутом, оприлюднив 
інший авторитетний польський історик - проф. 3.Пех, керівник кафедри допоміж- 
них історичних дисциплін та архівістики Ягтеллонського університету. Він застері- 
гає від надмірного множення допоміжних історичних дисциплін, зазначаючи, що їх 
«безвідповідальне розширення може призвести до розламу крихкої структури цілої 
групи та її компрометації. Умовою належності до канону допоміжних історичних 
дисциплін має бути придатність даної дисципліни у критиці історичного джерела»". 
Застерігав від множення допоміжних історичних дисциплін (яке називав «дисциплі- 
нотворчістю») також А.Санцевич: «Якщо використовується якесь нове джерело (на- 
приклад, із написами на бересті), то обов'язково має виникнути нова допоміжна іс- 
торична дисципліна (у даному випадку берестологія), хоча є епіграфіка, котра вивчає 
написи на твердих предметах, у тому числі й на дереві (немає гранітології, мармуро- 
логії, а берестологія є?)»??, 





З Див.: Капраль М. Ярослав Дашкевич як історик України, джерелознавець та дослідник спеціальних історичних 
дисциплін // Українське джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни на порозі ХХІ ст.: Мат. міжнар. конф., 
присвяченої 85-літтю від дня народження Ярослава Дашкевича (13-14 грудня 2011 р., Львів). - Л., 2013. - С.19. 

22 Куїуфіз В. Маші ротоспісте Бізгогії му млукіадліє ппімгегвусесікіт // Сттегу езе/є о ггбфіогпамуєсттів / М/вгер і добог сек5сдуу 
В .ХУїккомузкі. - Рогпай, 2007. - 5.110-111. 

ї Ріссі 2. МІ дгодхе до родгестпіка зїтарізсукі (згаго)роїзкіє| // Па петогіат Бопогетаце Сазітігі Газідякі / Род гей. 
ІХМепту, Р.ОЇйзкіеро. - Тогий, 2010. - 5.50. 

з Санцевич А. Система вспомогательньх исторических дисциплин // Вспомогательньєе исторические дисциплинь!: 
историография и теория / Отв. ред. Ю.Кондуфор. - К., 1988. - С.21. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: підсумки та перспективи студій 159 





Допоміжні історичні дисципліни не є ціллю самі у собі, вони допомагають вирі- 
шувати не тільки завдання джерельного характеру, але й слугують поглибленню знань 
з інших гуманітарних наук. Приклад: модуль сфрагістики, геральдики, нумізматики, 
вексилології з іконографією та історією мистецтва, семіотикою; модуль дипломати- 
ки та палеографії із загальної історією писемної культури. Цим ми можемо вийти від 
герметичності цих дисциплін та представити ширші їх дослідницькі перспективи, по- 
кажемо, як вони можуть бути необхідними для вивчення суспільних наук - психо- 
логії, етнології, соціології, історії ідей тощо. Відмова руху у цьому напрямку озна- 
чає відповідальність за остаточну маргіналізацію допоміжних історичних дисциплін 
та фактичне згортання цього напрямку досліджень. 

Прикладом кінцевого ефекту розгляду допоміжних історичних дисциплін як 
історичних окулярів, крізь призму котрих ми оглядаємо фронтально все полотно 
культури, слугують праці польського проф. Р.Керсновського «Монета в культурі се- 
редньовіччя» (1988 ре чеського історика д-ра Т.Крейчика «Печатка у середньовіч- 
ній культурі» (1998 р.)", польського проф. В.Кулі «Міри та люди» (1970 р.)?. Перші 
дві згадані монографії перебувають у сув'язі між собою. Їх появу розділяє десятиліт- 
тя. Ї перша з них «породила» другу. Про це пише 1.Крейчик: саме форма представ- 
лення проблеми Р.Керсновським спонукала чеського дослідника здійснити аналогіч- 
ний розріз культури та історії крізь оптику печатки. Ці праці доводять, як допоміжні 
історичні дисципліни можуть показати історію зі, здавалося 6, невловимих ракурсів. 
Саме тому слід представити потенціал розвитку допоміжних історичних дисциплін 
у загальноісторичному контексті. Адже предмет вивчення є пазлом в історико-куль- 
турно-цивілізаційному полотні. 

Черговий виклик, який має значно ширший вимір, аніж тільки простір допо- 
міжних історичних дисциплін - це мовознавчий аспект. Важливим є не тільки зміст 
результатів досліджень, але й форма, в яку ми Їх убираємо. Ідеться про стиль письма. 
Слід нам приміряти, і то на високому рівні, роль літератора. Знані західні наукові 
школи виходили з того, що наукові студії мають бути зрозумілими не тільки вузько- 
му колу фахівців, але й ширшій аудиторії. Саме тому мова публікацій повинна бути 
компатибільною"?, «Історичний твір має бути захоплюючим, і у жодному разі не нуд- 
ним», - писав нещодавно німецький історик проф. В.Паравічині". Без цього ми та- 
кож не зможемо вийти зі внутрішнього фахового гетто". 

Дискусійними тенденціями в українській історіографії є формування дисциплін, 
котрі дублюють уже усталені. Прикладом, крім вище наведених книгознавства, ко- 
дикології та історичної текстології, може бути неологізм «документознавство», яке 
нині вважається окремою науковою дисципліною. Хоча документознавство, як його 
розуміють дослідники цього напряму, є прерогативою дипломатики. Апологети та- 
кого термінологічного підходу очевидно аргументують появу нової дисципліни тим, 
що поза дипломатикою з її давнім (середньовічним і ранньомодерним) документом, 
виявився новітній документ. Але за такою логікою, приміром, слід було б для нуміз- 
матики, сфрагістики, геральдики ХІХ-ХХ. ст. створити новий напрям дослідження, 





33 Кисупошзкі В. Мопега му Киї сигге бгедпіомієстпе). - Магзгама, 1988. 

з Кусійію Т. Ребеї у Киїгаїе зїедоубКи. - Озітама, 1998. 

5 Киїа И/. Міагу і Гл4ліе. - Хатегама, 1970. 

зе Рісср 7. МІ дгодле до родгестпіка звтарізсукі (згаго)роїзкіє). - 5.49-50. 

7 Рапавісіпі Й/. Моп дег НіЇміззелзсбай: хаг Стапдмізвелосбайс МЛЬег Серепуагі пл /мікипб: дез Напдуєгкя дег 
Нізгогікег // Агсбіу Би Діріоштатік, 5сбгійрезсбісіте, Зіереі- ил М/аррепікилає. - В4 63. - Кбіп; Мейтаг) М/еп, 2018. - 5.1. 
8 Щя проблема не нова, має системний характер, коріння її сягають способів підготовки істориків у вищій школі, 
де стилю письма наукових праць приділяють не надто багато уваги. Як результат: публікації суттєво програють із 
лінгвістичної перспективи, а отже така особливість обмежує читацьку аудиторію. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


160 Віталій Перкун 





оскільки зміни, скажімо, самого інституту печатки зіставні з тими змінами, які відбу- 
валися з документом у ХІХ-ХХ ст. 

Небезпека такої тенденції у просторі українських допоміжних історичних дис- 
циплін у тому, що цим самим дипломатика як така, з її преференцією до середньо- 
вічного та ранньомодерного документа, уже піддається забуттю, акцент натомість 
ставиться на новітній документ. Нині дедалі менше істориків, котрі читають серед- 
ньовічні документи (переважно цього не навчають на наших історичних факульте- 
тах). І за такої тенденції в короткостроковій перспективі постане проблема відсутно- 
сті фахівців із середньовічних та ранньомодерних канцелярій. Ми самі вбиваємо цвях 
у труну студій медієвістичного документа. В європейській традиції проблема спосо- 
бів вивчення документів від середньовіччя до ХІХ ст. та від ХІХ до ХХ ст. знахо- 
дить кілька варіантів вирішення. По-перше, з огляду на кардинальну зміну характеру 
об'єктів досліджень (їх форми, змісту, носіїв інформації) запропоновано приготува- 
ти методологічні пропозиції щодо окремого вивчення допоміжних історичних дис- 
циплін ХІХ-ХХ ст. Хоча не слід забувати, що навіть у ХХ ст. середньовічний до- 
кумент (за своїми зовнішніми та внутрішніми ознаками) продовжив своє довге 
тривання. Приміром, грамоти греко-католицьких ієрархів початку ХХ ст. споряджа- 
лися також на пергаменті з вислими печатками. Те саме стосується папських булл, 
дипломів Бопогіз сацза в європейських університетах. Постає питання: такі докумен- 
ти віднести до сфери документознавства чи дипломатики? До речі, коли порівняємо 
дефініції «документознавство» й «дипломатика» в посібнику «Спеціальні історичні 
дисципліни» (2008 р», то складно знайти між ними різницю. Фактично одне визна- 
чення дублює інше. 

Деякі історики застерігали від поділу дипломатики на дві частини. Так, проф. 
Ю.Шиманський уважав, що «досить небезпечними з методологічної точки зору були 
думки, які натякали на потребу формування нової дипломатики, новітньої»"?. І до 
нового підручника «Дипломатика» польські фахівці включили також документи 
ХІХ-ХХ ст. Можливо, варто звернути увагу на підходи, випрацювані віддавна в па- 
леографії, котра має також відгалуження: епіграфіку, неографію. Саме остання й кон- 
центрує у собі різні види документів, включно з електронним, які сформувалися в 
ХІХОХХІ ст. 

Серйозним викликом для допоміжних історичних дисциплін, зрештою як і 
для гуманітарних наук у цілому, в університетах та наукових інституціях (і не тіль- 
ки в Україні) став глобальний утилітаризм у вимірі ставлення до результатів нау- 
ки, освіти, гуманітаристики загалом". Технократична оптика останніх десятиліть 
виразно змістила акценти щодо елементарної вразливості на гуманітарні науки. 
Відтак важливим, значимим у соціальному, економічному вимірах для держави 
вважається те, що приносить прибуток у матеріальному еквіваленті, те, що мож- 
на відчути тепер, тут, у короткій часовій перспективі». Інше, гіпотетичне, що сто- 
сується простору культури, мистецтва, гуманітарних наук - нібито зайве, таке, що 
потребує капіталовкладень без миттєвого результату, а тому стає нецільовим у світі 
технократичного мислення. Із мисленням синхронізується мова, котра стає щораз 
лаконічною та однозначною технічною". Як тут не згадати циніків Стародавньої 





б Угутайзі /. Машкі ротоспісте Бізсогії. - М/агвгамуа, 2002. - 5.468. 

» Коїгег ТР. Гііє Нізгогізсбе НіЙулізвелесбайеп - резгега шо Неше // Агсбіу баг Діріотагік, 5сргійревсрісіте, бісреі- 
ап МаррепКкипає. - ВА 54. - Кбіп; Мейтаг; Меп, 2008. - 5.201. 

Про шкідливість такого мислення для науки та суспільства див.: Ухсаєтпа Б. Нипапізсука уобес гогу ой тесрпоїовбії 
субгомусі // Текзсу Парі. - 1. - М/агогамуа, 2017. - 5.301-302. Див. також: Маткошукі М.Р. Роїїсука мтайімобсі: 
Х/ргомадгепіе до Битапізсукі. - Кгаком,, 2013. 

з Киоеиг Р. Вогузепсіа і регппепешсука: Корлгаму о пегодліє. - Хагегама, 1985. - 5.59. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: п ідсум ки та перспективи ст удій 161 





Греції, які вважали, що мистецтво не є корисним, не має жодного сенсу, оскільки 
не слугує пожитку. А тому митців і поетів слід усунути з держави». Дійсно, історія 
любить повторюватися... 

Є ряд причин для такої сучасної ситуації. У тому числі провина лежить і на нау- 
кових інституціях, університетах та часто самих дослідниках. Описовість, формуван- 
ня серйозних бар'єрів між дисциплінами без урахування як нових методологічних 
інновацій, так і стагнація в активізації нових сенсів студіювань призвели до малов- 
тішних наукових результатів: більша частина друкованого рідко знаходить бодай міні- 
мальний інтерес у сфері науки. Як наслідок, гуманітарії втрачають вплив на дійсність, 
втрачають голос, до якого дослухаються, голос авторитету та компетентності. А мо- 
нотематичність, неконкурентність із точки зору змісту та форми більшості студій 
є серйозною ахіллесовою п'ятою в «боях за історію». За таких умов складно знай- 
ти аргументи для належного фінансування гуманітарних наук у сучасну епоху кон- 
сументної психології бюрократа у частині формування політики в ділянці науки та 
культури. У такій ситуації легко уявити місце й перспективи допоміжних історичних 
дисциплін у самій історичній науці... Тому, на жаль, єдино прийнятною та виправда- 
ною як із боку держави, так і з боку більшості істориків моделлю є версія історії як 
інструмента політики, спрямованої на формування державної ідеології й національ- 
ної ідентичності. 

Піднесення наукових досліджень неможливе без методологічного поступу. Роб- 
лячи зріз розвитку української історіографії та допоміжних історичних дисциплін, 
зокрема, виразно помітні лакуни методологічного характеру. Об'єктивно, україн- 
ські історики впродовж 1930-1980-х рр. були впереваж позбавлені можливості без- 
посереднього контакту зі світом вільної науки. Тому можна до певної міри зрозумі- 
ти такі, а не інші, підходи до вирішення наукових завдань 1990 - початку 2000-х рр. 
Тим паче, що серйозних дискусій на тему методологічного повороту в українській іс- 
торіографії так і не відбулося". Нові теми продовжили вивчати старими методами. 
Одним із результатів такого стану стала фактична відсутність вітчизняних авторів у 
колі європейських студій із допоміжних історичних дисциплін. Відповідно, у наших 
дослідженнях відсутні сліди контакту з актуальними результатами європейських фа- 
хівців. Оглядаючи провідні спеціалізовані часописи, бачимо публікації істориків із 
країн Європи, навіть тих, що перебувають поза ЄС. До причин такої ситуації, про 
які вище в різних контекстах уже зазначалося, слід додати також і рідкість публікацій 
результатів вітчизняних студій головними мовами наукового світу: англійською, ні- 
мецькою, французькою. 

Які з методологічних пропозицій можуть бути ефективними на полі допоміж- 
них історичних дисциплін? Потенціал можна побачити в концепції «місць пам'я- 
ті» П.Нора та «історії другого ступеня», яка є результатом вивчення місць пам'яті. 
Дя методологічна пропозиція полягає в тому, аби вивчати не тільки самі події, фак- 
ти, але й способи їх абсорбції, рефлексії, оцінки. А отже, приділяти увагу інтерпрета- 
ції, формам меморіалізації. У контексті методології, а також викликів, які стоять пе- 
ред допоміжними історичними дисциплінами, варто акцентувати на голосі молодих 
західних учених («ТБе ЗІом/ 5сієпсе Мапіїезго»): заклики до пошани наукових дослі- 
джень через розуміння того, що наука твориться не в гонитві за виконанням видав- 
ничих планів, дотриманням грантових гармонограм. 





з Тагаткісшіся Й/. Нізогіа езгегукі: ЕзкесуКа згагодутпа. - 1.1. - М/агегамга, 1988. - 5.306-307. 
3 Див. докл.: Касьянов Г. Ще не вмерла українська історіографія // Критика. - Ч.4. - К., 2002. - С.20-22. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


162 Віталій Перкун 





«Повільна наука впродовж сотень років була єдиною прийнятною опцією. Сьогодні 
стверджуємо, що вона заслуговує на відродження та вимагає охорони. Суспільство 
повинно дати науковцям час, якого потребують, але також і науковці не повинні 
працювати в поспіху. Потребуємо часу для мислення. Потребуємо часу, аби 
осмислити результати досліджень. Потребуємо часу на непорозуміння, зокрема з 
метою налагодження втраченого діалогу між гуманітаристикою та природничими 
науками |...) наука потребує часу. Просимо терпеливості, коли мислимо»?., 


3 огляду на міждисциплінарний характер допоміжних історичних дисциплін, 
варто також міркувати (про що вже йшлося вище) над форматами співпраці фахів- 
ців із різних наукових ділянок??, Набирає популярності лабораторія як осідок обміну 
знаннями, досвідом, результатами досліджень як із гуманітарних, так і природничих 
науку. До прикладу, практичне ілюстрування прикладення сургучевої, сажової печат- 
ки потребує специфічних умов, які може належним чином гарантувати простір саме 
лабораторії. 

Безапеляційним вердиктом виглядає стаття німецького проф. В.Паравічині 
про допоміжні історичні дисципліни в європейському просторі. Грунтовно ана- 
лізуючи проблему в контексті не тільки історичної науки, але розвитку гуманіта- 
ристики загалом, автор наголошує на занепаді вивчення допоміжних історичних 
наук як результаті інфляції пошани перед вдумливою, системною науковою пра- 
цею на користь яскравості ефектів цієї ж праці. Історик пояснює: якщо студен- 
ти не знають латини (тут можна додати - 1 грецької), не знають палеографії, то 
ми в майбутньому не будемо спроможними вивчати минуле на належному фахо- 
вому рівні», В.Паравічині наголошує на важливості (про що писали згадані вище 
Б.Кюрбіс, 3.Пех) міждисциплінарних досліджень, на неуникненності поєднан- 
ня зусиль ряду дисциплін при вирішенні дослідницьких завдань. Приміром, іс- 
торії культури з наукою про образи, з іконологією та іконографією у вимірі ви- 
вчення візуальних джерел. Пишучи про такі напрями досліджень, як студіювання 
структур людської пам'яті та генетичної історії, автор цілком слушно вважає, що 
згадані два напрями можуть стати містком між гуманітарними і природничими 
науками?. Така думка суголосна з постулатом Я Дашкевича й О.Купчинського: 
«Визначення їх (тобто допоміжних історичних дисциплін - В.Л.) місця у систе- 
мі історичних наук та співвідношення з іншими гуманітарними та негуманітар- 
ними науками можна розглядати як найперший дезидерат з даної ділянки в укра- 
їнській історіографії»"?. Досить влучний постулат, який на українському грунті 
практично не реалізований. В .Паравічині також акцентує на значимості інтегра- 
ції допоміжних історичних дисциплін у процес навчання на історичних відділен- 
нях університетів". 





5 Фотайзва Б. 5ргамтіедїймовс ерізгетісяпа уу ритапізгусе гаапрайомапе, // Текзгу Шгивіє. - 1. - М/агогамга, 2017. - 5.56. 
3 На цей аспект звертав увагу Ф.Шевченко: «Немає постійного творчого контакту істориків з іншими дослідниками, 
з наслідками роботи і завданнями, в яких вони мало обізнані і через це часто не мають можливості використовувати 
нові досягнення в своїх працях. Існує ряд стиків з іншими науками, як, наприклад, історії, філософії, економіки, права, 
літератури, техніки тощо. Без цієї першооснови - пізнання закономірностей розвитку будь-якої галузі науки - не може 
бути сучасної теорії» (див.: Шевченко Ф.ІІ. Питання спеціальних історичних дисциплін у світлі ленінського вчення // 
Український історичний журнал. - 1970. -- Мод. - С.34). 

У Фашійа 3. Нитапізсука: ргасомпіа, сепогит сгу ЇаБогагогіа // Текзгу Дгибіє. - 1. - М/агогама, 2017. - 5.314-333. 

зв радудшісіпі ПИ. Моп дег НіїБміззепзсбай: хаг Стападмлзвепзсрай.... - 5.3. 

з ТЬ4. - 5.8-9. 

о Від редакторів тому (Дашкевич Ярослав, Купчинський Олег). - С.8. 

ч Фарарісіпі Й/. Чоп дег Ніїбміззепясрабс лаг Стапмліззепясрав... - 5.20. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Допоміжні історичні дисципліни: п ідсум ки та перспективи ст: удій 163 





Замість висновків 


М.Ільків-Свидницький, підсумовуючи свою рецензію на посібник 2008 р., під- 
креслив: «Незважаючи на досягнення останніх двох десятиліть вільного від ідеологіч- 
ного тиску розвитку української історичної науки, мусимо визнати, що й досі зали- 
шаємося на методологічному і поняттєвому роздоріжжі»? Складно не погодитись 
із цією тезою через п років після її озвучення. Якщо йти улюбленою, ще з радянських 
часів, в українській традиції стежкою символічного асоціювання та прив'язування 
тих чи інших ініціатив, подій до хронологічної канви, то хотілося 6 у формі поба- 
жань вітчизняній історичній науці до 30-річчя незалежності України нагадати слова 
архітектора польських реформ проф. Л.Бальцеровича, які він виголосив у Сеймі під 
час представлення свого проекту радикальних перетворень 17 грудня 1989 р., що виве- 
ли Польщу на високий рівень добробуту: «Важливо мати життя вдалим, а не удава- 
ним»?. Чому б і нам не мати врешті такої амбіції? 


КЕЕЕКЕМСЕЗ 


її. Гопайзка, Е. (2017). 5ргаміедїїмобс ерізгетісяпа му рипапізгусе гаапрадомапе). Таряу Дтистє, 1. М/атзгама. |їп Ройзі). 
Шкіу-Зуудпутзкуї, М. (2015). Сосітід (ЛіБ і уобо згидії 2 Аоротігілукб ізгогусьлукі пацік о Іміузкоти шпіуегзутесі. Даруду 
Манкогоро гогагузіга ітепі 5рерсретка: Котізіа зреізіаітукі (доротігрпук) ічогусітукі дуязурітп, ССІХИТІ. Т.хіх. |йю СЛктаїпіапі). 

3. Шкіу-5уудпугкуї, М. (2010). Еогапиуаплуа поуобо Капопи зрегзіаїпукБ ізгогусвлукБ дузізуріїп у кгаїпі (4еіакі Кгутусблі 
тігкимапліа 2 ргууоди уудапліа: 5рекзіаілі ізгогусблі Фугвуріїпу. Поуїдпук: паусраїлуї розібпук). И/ттуї Доіляворо ипіоеузуїсіи: 
Зегіїа "Ізгогіїа". Імім. (п (Легаїпіалі). 

4. Каїакига, Уа. (2020), 5ретзіаїпі ізгогусіпі Чузгізуріїлу уаК рідзузгета ізгогусблої пашку. Кесфі і обгасу: Малі. оп; уУреіяіаіті їяо- 
гусфпі дуязурійпу о котієкзії тесфогоро'їа (дігиайпоро'рогогоїїо усогорсіякої ритапйатучуку". Куїм. п Скгаїпіапі. 

5. Каргаї, М. (2013). Уагозіау ГазБкеуусі уак ізгогук ЩЛкгаіпу, Ф2Беге|одпауетв та дозі дпук зретзіаїлукБ ізсогусблукЮ дузізуріїп. 

(риаїпуюе даРегеїозпатутоо іа зреїзіаіні іяогусрті дузізуріїпу па ропозі 21 5. Маї. тіапат. вон, ргууліаєрепої 85-Їйши під дпіа 

пагодарепиіа Хагозіаза Дазріерусра (13-14 ргиатіа 2011 у, Іоо). хім. йо СЛкгаїпіап). 

6. Казіапоу, Н. (2002). 5Бсбе пе утегіа иктаїпзКа ізгогіобгабіїа. Кругуба. Пп Огаїпіалі). 

У Кіегепоуузкі, В.. (1988). Мопеіа ш кийипас Угейпіоиліесапе,. Матегама. (п Роїзі). 

8. Кіз, Ха. (1963). Го ізгогії гогууски доротігілукБ ізгогусблукі. дузізурійп ш Іміуукоти шпіуегзутегі. Мливого-/пбутаїзітуї 

Рийсісп Агерітпоро иргагіттпіа СК5Ю, 37-40, Куїм. |їп Октаїпіалі). 

9. Ктеб У., Тигтузв, М. 8с 5Бизі, В. (2004). 5гап і регеректууу гогуукки зрегзіаїпукі ізгогусблукЕ дузізуріїп. Мвупіпяа 

їмопіорта/ а па зІаті ХХ і ХХІ я: «Чофищеу 1 ргобісту, 229-259, Імім. |їп ОКгаїпіап). 

10.  Кбіхег, Т. (2008). Ге Нізгогізсбеп НіЇБмізвелосбайеп -- дезгега шлі решге. Аусфіо рії Діріотатів, 5сриіПосхфісріє, 51сосі- шпа 

Иаррепвипас, 54, 207. Меп; Кбілу У/еітаг. Піп Сегпаапу|. 

11.  Коеісік, Т. (1998), Рейсі о кийите з'сйордки. Озігала. іп Сесіі. 

12. Киїа, У. (1970). Мілгу і Інаїзіс. Магзгама. |їп РойзБ). 

13.  Кагбіз, В. (2007). МайКі ротоспісе Бізгогії му муукіаЧліе ппімгегзутескієт. Сх/сту схсус о агддюзпашяішіс. Рохпай. |їп Роїзі). 

14. | Магкомізкі, М. (2013). Роїйува штадійшозсі. Йргошайаспіс до ритапіяуві. Ктаком. |їп Роїізі). 

15.  Мегегіпа, 5. (1994). 5Їопо 1 1сКЗІ 0 зусЙперекогої кийиге. Мозкла. |їп Кззіалі. 

16. Рагамісіпі, ХУ. (2018). Моп Фег НіШміввельсбай: гаг Сгипдулізвепосбай: Ьег Севепуагі пп Дикий 4ез Напдуегко Чег 

Нізгогікег. Амсфіо ріг Діріотатів, 5 риіесхсрісріс, 5ісогі- шипа Маррепкипає, 63, 1. Меп; Кбіп; Жеїплаг. (іп Сегтапу|. 

17. | Раміїска, У. (2017). Нитапізсука: ргасомпіа, сепогит сгу ІЇаБогагогіа. Терягу Дгидтє, 2. М/атзтама. |їп РойзБ). 

18. Ріесі, 7. (2010). ХУ Агодхе о родгестпіка 5їтадізсукі (згаго)роїзкієі, Ги тетогіат Фопогетаие Сазітіті /азійзкі, 49-50. Тогай. 

їп РойзВі). 

19. Кісоеиг, Р. (1985). Есгумепсіа і регтепешува. Корагашу о теіодзіс. Хатзгамка. |їп Роїзі). 

20. Запзеуісй, А. (1988). Зізгета узроторагеіпукі ізгогісрезікікі дїзквіріїп. Мзроторатеіпує ідопісітякіує дізчзгріпу: імогіортаПуа ї 
гсогіуа. Кісу. |їп Ки5зіапі). 

21. | 5виз К. 8х Тьеіціко, О. (2015). Рророті?пі / зреквіаїпі ізсогусрпі Фузізуріїпу п Іміузкоти шпіуетвугеті: ізгогіобгабіїа ругапліа 
ка регзректууу родаїзпобо ЧозіїЧгБепліа. Гоогіїа га іяогуюу и Гріожкоти ипішеузуїсії: Іпадутзії Га зисфазпія (до 75-Пша ятогеп- 
па іяогусрпоро Іакийсіи). І міч. |їп ОКгаїпіапі|. 

22. 8 Застезпа, Е. (2017). Нитапізсука мобес гогмоїи гесіпоїобії субгомусі. Терягу Длисіє, 1. |їп РойзВ). 

23.  бгупайзкі, |. (2001). Мликі ротоспісес Рімогії. Уатзхамга. |іп РоШйеБ|. 

24. | ТагагКісмтіся, У. (1988). Німоріа сяегуві. Еяісгуба чаподута, 1. Хатзтамна. |їп РоШзБ|. 

25. | Туеішіко, О. (2014). Магада и уід4ЙЙ ізсогії МЛкгаїпу Плясусиги зазріїлукі пацік АМ СВ ЗК. "Рго згап і гаудапліа гогууєки доротіхр- 
пукВ ізгогусіпукі дузізуріїп" (31 зісіпіа 1959 г.). Йізпуї Гріцякоро шпіоетзуї сти: Усгіїа ічогусрпа, 50. І хім. п СЛкгаїпіап). 

26. | ХагетаепКо, М. (2010). 5реїзгайні імогусрті дузізурітпу. Куїм. |іп Окгаїпіал|. 











2 Ільків-Свидницький М. Формування нового канону спеціальних історичних дисциплін в Україні... - С.712. 
з Вайсегошіса 1, Моїпобо, гомупове, детоктасіа. -- Х/агагамна, 2017. - 5.19. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


164 Віталій Перкун 





УМіаїйі РЕККОМ 


Сапаїдаге об Нізгогіса! Зсіепсев (РЕ. Ю). іп Нізгогу), 
В езеагсі ЕеЙому, 

Герагитепг об 5ресіа! Вгапсрез об Нізгогіса! Зсієпсе 
ап Еіеспопіс Ілбогтагіоп Вевопгсев, 

Ідзсісиге об Нізгогу об ОКгаїпе М/А5 об (Хгаїпе 
(Куїу, Окгаїпе), огапгизФикг.пег 

ОБКСІЮ: Биере-/ /огсід.огр/оо000-0003-1363-4427 


Дихійагу Нізбогісаї Дізсірійпез: Кезпіся апі 
Регересгіуєз об 5 сийіс5 


Абзігасі. ТЬе ригровбе об Фе агтісіє із го праге зисб із5иез а5 вепезіз об «Різ зсіепгібіс агеа іп 
Кигореап зсіепсе об тре 181 сепгиту, бе сопсергиа! аррагатия об аихіїагу Бізгогіса! Аізсіріпев, 
ап ахегарс го епарбазіле (ре пеей Юг зіпиикапеоц5 деусіортепі об кіз агеа об гезеагсі уліїб 
Еигореап ггадіцоп5 іп Тегпа5 ої паесфодоЇїору, сопсергиаї погпепсіасиге, іптегдїзсіріїпагу, 
сопдїсоп об Фе айхіїагу Бізгогіса! 4ізсіріїпез іп «Бе зузгега об геасбіпе аг Бізгогіса! Еасиігіез ап 
шаієссогу об Беіг згаду іп (Лкгаїпіап Бізгогіоргарбу. ТБе гезеагсі, тесподоїору із Базед оп гбе 
сотрагагіуе арргоасі іп ппдегагапдїпо, «Бе гоіе апа ріасе об айхіїагу Бізсогіса! 4івсіріїпев цзіпо 
те гезеагсі гезціїв обзисі Битапісісв апа агеаз а5 сиЇсига! апсргороїогу, Бізгогу об іЧеаз, зосіоїору 
апд егарбазіз оп Бе іпгегдїізсіріїпагу арргоасі іп гВе зоЇшіоп об Фе гезеагсб, ргобіегаз. Те 
зсіепсібіс поуєісу Пе5 іп "Пе зупірегіс геуїєуу об "бе Феусіортепг об айхіїіагу Бізгогіса! 4ізсіріїпез 
їла Обкгаїпе улііб Бе апаіузів об «Беїг сиггепо 5гаге об гезсагсії мії а ргоуеспоп оп «Фе Еогореап 
ехрегіепсе іп (ре 5гиду об щБіз агеа. Те сопсіицзіоп5 (Баг етегое гоп (ре ргезепсей ппагегіа! 
5Бочу (Бе зузгешлагіс згер5 апа газі аг з5роцій Бе сагтісд ос го Бгіпє ге айхійагу НБізгогіса! 
4ізсіріїпез го а ашаїігагіуеїу печу Ісусі. Еігог об її, ле плеап 5узгетатіс срапоез іп (Бе пгаїпіпо об 
зресіаїйзів аг Бізгогіса! Расиїціев іп іп5гігитев ап ипіуетзігісв. ГБе ргїогігу 5Боцій Бе Бе 5гиду об 
сіаззіса! апд Еагореап Іапопаєез, раЇсовтарбу, Фіріотасу кфаг млі! аЙому ппдєгзгапаїпо, се уутієтеп 
доситепо, Бауїпо (Бе абійсу го десірБег Бе сиїсага! соде8 об АіНегепг Бізгогісаї регіодз. ТРе пехі 
згер зпоцій Бе а Боідег ореппез5 го уагіоця плесродоїовіса! ргорозаїз іп шпдегогаладїпо об уграг 
Бізсогісаї 8сіепсе із, мбаг еНесг зсіепгібіс гезеагсі 5Боцій Баме, а мау сиг об'їБе уісіоц5 сігсіє об 
розісімівт. Іс із ехсгетеїу ітрогтапс го бЇЙому ре сштепг Богеісп 5сіепгібіс Птегатиге, сопгаст уіїб 
Юогеіоп соЇЇсариез пог опіу го шпдегзгала Фе сгепдв оп птодегп 5сіепсе Биг аізо го таке ап асгіує 
раге іп їс. ТБіз із рому іс млі! Бе роззібіє го зузгеттагісаЙу сбапєє |Жкгаїпіап Бізгогіса! зсієпсе ап 
їз Кипдатіоп ууБісі аге аихіїагу Бівгогіса! їзсіріїпез. 


Кеумогав: аихіїагу Бізгогісаї 4івсіріїпез, плетбодоїору, іпгегаїзсіріїпагу, зсіепгібіс іпзгітитіопе, 
зсіепійбіс зетіпатз, іпгегпаціопаї соорегатіоп. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ДИСКУСІЇ 





Міжнародна наукова конференція 
«Пам'ять Бабиного Яру і Голокосту: 
наукові та суспільно-політичні виміри» 
(до 80-х роковин початку розстрілів у Бабиному Яру) 


Захід відбувся 23-24 вересня 2021 р. в Києві. Організаторами виступили Український 
інститут національної пам'яті, Інститут історії України НАНУ, Київський національний 
університет ім. Тараса Шевченка, Український центр вивчення історії Голокосту. Головну 
мету проведення конференції обумовила потреба обговорити у професійному колі 
широкий контекст проблем, пов'язаних із меморіалізацією Бабиного Яру, порушений 
у Концепції комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру з розширенням 
меж Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», підготовленій у 
2019-2021 рр. спеціальною Робочою групою при Інституті історії України НАНУ. Текст 
концепції розміщений на сайті Інституту історії України НАНУ (Ртр.//гезоигсе Бізгогу.ого. 
ца/ісет/0015711). До участі в конференції було запрошено членів авторського колективу 
та істориків, які виступили її рецензентами. Окрім дослідників з України, свої доповіді 
виголосили фахівці з Ізраїлю, Канади, Німеччини, Польщі, Південної Кореї, США. 
Конференція відбулася у приміщенні Національного університету ім. Тараса Шевченка за 
особистої присутності доповідачів і слухачів, а також частина спікерів долучилися онлайн, 
велася онлайн-трансляція виступів і дискусій на Хои Гибе-каналі Українського інституту 
національної пам'яті. 

Формат конференції складався із шести семінарів, кожен з яких включав виступи 
основного доповідача, двох співдоповідачів, дискутанта та модератора. Із програмою заходу 
можна ознайомитися на сайті Українського інституту національної пам'яті. 

Тут представлено тези доповідей і виступів учасників (див. нижче). Оскільки повний текст 
Концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру доступний для ознайомлення, ми не 
публікуємо її презентацію, яку зробила на першому семінарі відповідальна секретарка Робочої 
групи при Інституті історії України НАНУ Тетяна Пастушенко. Доповіді на цьому семінарі 
Олександра Лисенка та Віталія Нахмановича подаємо як окремі матеріали, відповідно, на 
початку та наприкінці цієї публікації. Їз записом усіх семінарів конференції можна ознайомитися 
на Хош Тиї-каналі Українського інституту національної пам'яті (Бисре:/ / ум уоптибе.сопі/с/ 
СМРосіаі). 


- Меморіалізація Бабиного Яру: підходи й виклики (Олександр Лисенко) 

- Витоки геноциду та історія України ХХ ст.: Віталій Нахманович, Норман Наймарк, 
Андрій Козицький, Олег Бажан, Володимир Зілінський 

- Голокост і його вплив на сучасний світ та Україну: Кай Струве, Семен Гольдін, Микола 
Боровик 

- Суб'єкти пам'яті: Сергій Кот, Михайло Тяглий, Ігор Щупак, Оля Гнатюк, Микола 
Боровик 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


166 Дискусії 





- Об'єкти пам'яті: /ван Патриляк, Олена Стяжкіна, Сергій Єкельчик, Віктор Крупина 

- Форми меморіалізації визначних місць пам'яті: Ігор Пошивайло, Джи-Хан Лім, 
Антон Дробович, Леся Ісаюк 

- Концепція комплексної меморіалізації Бабиного Яру та проект Меморіального центру 
Голокосту «Бабин Яр»: порівняльний аналіз (Віталій Нахманович) 


жжж 


Олександр Лисенко (Інститут історії України НАНУ, Київ) 
Меморіалізація Бабиного Яру: підходи й виклики 


Бабин Яр належить до місць із найвищим регістром віктимності і трагізму. Однак 
у радянську добу Катастрофа київського єврейства всіляко замовчувалася. Комуністична 
пропаганда запропонувала універсальний евфемізм для позначення жертв Бабиного Яру - 
«радянські громадяни». На перший погляд усе правильно - жертви нацистських екстермінацій 
були за невеликим винятком громадянами СРСР. Однак партійні ідеологи в такий спосіб 
замовчували той факт, що більшість загиблих у цьому місці - євреї. Місце цієї трагедії замивалося 
пульпою цегельних заводів, що згодом спричинило Куренівську трагедію, а пізніше - інтенсивно 
забудовувалося. 

Спроби проведення громадських мнемонічних церемоній у Бабиному Яру, як це було у 
1966 р., переслідувалися владою. Лише два роки по тому тут встановили пам'ятний камінь на 
місці, де збиралися звести пам'ятник «радянським людям - жертвам нацизму. У 1976 р його, 
нарешті, спорудили. Потім тут стали з'являтися інші пам'ятні знаки, яких нині налічується 
три десятки. Фактично від середини 1960-х і до початку 1980-х рр. Бабин Яр залишався зоною 
протистояння громадськості та держави. Лише 1990-ті поклали початок новому етапу: співпраці 
держави з громадськістю й одночасного змагання певних суспільних і національних спільнот за 
вшанування пам'яті окремих груп жертв. Нарешті до початку 2000-х відноситься розгортання 
протидії приватних проктів меморіалізації та забудови Бабиного Яру. 

Отже в 1990-х і на початку 2000-х рр. громадськість виявилася найактивнішим актором 
мнемонічних акцій, у той час як держава звертала увагу на цей сектор політики пам'яті 
переважно у дні трагічних ювілеїв. 

Тим часом Бабин Яр знову став місцем реалізації неоднозначних ініціатив. Мова йде про 
діяльність Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», створеного з ініціативи громадян 
Російської Федерації П.Фукса, І.Хана, М.Фрідмана. 29 вересня 2016 р. було підписано 
декларацію про намір будівництва Меморіального центру й засновано Благодійний фонд 
«Меморіал Голокосту "Бабин Яр"». Після кардинальної кадрової реорганізації кінця 
2019 р. генеральним директором МЦГБЯ призначено М.Яковера, а художнім керівником - 
російського кінорежисера І.Хржановського. За час існування МЦГБЯ на території Бабиного 
Яру реалізовано кілька акцій, що викликали збурення і негативну реакцію в українському 
суспільстві, неодноразові звернення представників громадськості до керівництва держави, 
в яких містяться обгрунтовані застереження від свавільного і брутального втручання у цей 
трагічний пам'яттєвий простір, будівництва на місцях розстрілів та поховань, перетворення 
його на майданчик для сумнівних експериментів та самореалізації окремих осіб. У цих 
зверненнях наголошується на необхідності перебрання державою усіх керівних функцій у цій 
важливій справі та реалізації української державної Концепції комплексної меморіалізації 
Бабиного Яру, підготовленої членами Робочої групи фахівців при Інституті історії України 
НАНУ назамовлення Міністерства культури України в рамках реалізації плану перспективного 
розвитку Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», передбаченого 
указом Президента України 2331/2017 від 20 жовтня 2017 р. «Про додаткові заходи щодо 
перспективного розвитку Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр"». 
Одночасно Робоча група співпрацює з дизайнерами з питань розробки художнього рішення й 
тематико-експозиційного плану експозиції Меморіального музею пам'яті жертв Бабиного Яру. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії є 





Від самого початку Робоча група розглядала проект Меморіального музею пам'яті жертв 
Бабиного Яру лише як пілотний і готувала матеріали для розробки комплексної концепції 
меморіалізації Бабиного Яру. Таку концепцію було створено Робочою групою 2019 р. 
на замовлення Міністерства культури України за договором із Національним історико- 
меморіальним заповідником «Бабин Яр» відповідно до рішення комітету Верховної Ради 
України з питань культури 1 духовності від 4 квітня 2018 р. «Про ситуацію, яка склалася з 
меморіалізацією Бабиного Яру» і розпорядження Кабінету Міністрів України М2542-р від 
26 липня 2018 р. «Про затвердження плану заходів з перспективного розвитку Національного 
історико-меморіального заповідника " Бабин Яр"». 

29 квітня 2020р. 85 діячів України, серед яких - представники наукової і культурної еліти, 
викладачі і професори університетів Гарварда, Кембриджа, Альберти, Вікторії, Канзасу, а 
також Великої Британії, Швеції, Швейцарії, Польщі та інших країн, звернулися до Наглядової 
ради МЦГБЯ з гострою критикою концептуальних підходів та засобів меморіалізації трагедії 
Бабиного Яру і вимогою звільнити новопризначеного художнього керівника проекту 
російського режисера І.Хржановського. 

У травні того ж року понад 700 чільних представників української інтелігенції звернулися 
до керівництва держави з закликом перебрати на себе втілення державного проекту замість 
підтримки російського. Упродовж нетривалого періоду заналогічними зверненнями виступили 
представники єврейської спільноти України та світу. Жодної реакції влади вони не отримали. 

Однак Концепція комплексної меморіалізації Бабиного Яру й донині не стала 
дорожньою картою для втілення органами державної влади, незважаючи на те, що навесні 
2021 р. відбулася презентація цього документа в комітеті Верховної Гади України з питань 
інформаційної політики. Група народних депутатів та відомих представників громадськості 
влітку 2021 р. сформували ініціативну групу на підтримку державної концепції, яка поставила 
своїм завданням її просування в усіх гілках влади. Зокрема було підготовлено і внесено до 
парламенту проект постанови М25290 «Про додаткові заходи з ушанування пам'яті жертв 
трагедії Бабиного Яру та Голокосту» та проект М95287 закону про внесення змін до додатка 
МОЗ до закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо створення 
Меморіального простору пам'яті жертв трагедій Бабиного Яру та Голокосту. Проект 
постанови Х95290 окреслює ключові завдання державної політики в питанні меморіалізації 
Бабиного Яру й містить доручення уряду: 

- розглянути та затвердити проект Концепції комплексного розвитку (меморіалізації) Баби- 
ного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», 
розроблений робочою групою при Інституті історії України НАН України на замовлення Міні- 
стерства культури України та Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»; 

- забезпечити розроблення та подання в установленому порядку на затвердження 
Верховної Ради України проекту державної цільової програми, спрямованої на забезпечення 
комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру; 

- ужити невідкладних заходів із розширення меж та зон охорони Національного 
історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», внесення відповідних територій та об'єктів 
до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. 

Однак і цей документ було проігноровано. 

Попри те, що з 2007 р. існує державна установа - Національний заповідник «Бабин 
Яр», керівництво МЦГБЯ протискує свої проекти через коридори влади в обхід заповідника, 
фактично усуваючи його з поля комеморативної діяльності. 

Таким чином, сучасну ситуацію не можна схарактеризувати інакше, як парадокс, коли 
державну концепцію підтримують широкі кола громадськості та науковці, а приватну 
ініціативу - влада. Вихід із цього суперечливого становища вбачається в перебранні державою 
всієї відповідальності за меморіалізацію Бабиного Яру на себе, що не виключає залучення 
громадських об'єднань (серед них і зарубіжних) до матеріальної підтримки та реалізації 
державного проекту. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


168 Дискусії 





Семінар «Витоки геноциду та історія України ХХ ст.» 
Модератор Максим Гон (Рівненський державний гуманітарний університет) 


Теми для обговорення: 

- витоки Голокосту - традиційний європейський антисемітизм; 

- витоки Голокосту - політичні технології нацистів; 

- витоки Голокосту - функціоналізм та інтенціоналізм; 

- історія України ХХ ст. - чотири геноциди, інші масові вбивства та переслідування - 
пошуки спільних витоків; 

- витоки геноцидів - пошук відповідей на складні питання; 

- витоки Голокосту - засадничі вади цивілізації Просвітництва - віра у всесильність 
людського розуму та раціональна «наукова» мораль; 

- Голокост як символ усіх геноцидів. 


Віталій Нахманович (Музей історії міста Києва), доповідач 
Світоглядні витоки Голокосту та інших геноцидів 


Пошук причин геноцидів у контексті меморіалізації Бабиного Яру природно роз- 
починається з пошуку витоків Голокосту. Але на цьому шляху дослідника супроводжує 
низка психологічних та суспільно-політичних проблем. Психологічні проблеми пов'язані з 
неготовністю йти у пошуку до можливого логічного кінця, адже існує потенційна небезпека 
«знайти» причини Голокосту у поведінці самих євреїв та почати у певний спосіб обгрунтовувати 
антиєврейську ідеологію та політику нацистів. Тут можна навести аналогію зі ставленням до 
жертв згвалтування, яких звинувачують у тому, що вони своїм відвертим одягом, розгнузданою 
чи необережною поведінкою самі провокують насильників. 

Суспільно-політичні проблеми мають підгрунтям, насамперед, ставлення до Голокосту 
як до виняткової історичної події, раціональні причини якої марно навіть шукати. Витоки 
такого ставлення лежать, по-перше, у тому, що можна назвати «комплексом Нюрнберга», 
а по-друге, в європоцентричному погляді на історію. Нюрнберг «призначив» нацистів 
уважатися «винятковим злом в історії», а європоцентричний погляд обмежує історика 
цивілізаційним регіоном, який у минулому сторіччі не знав інших подібних злочинів і 
трагедій. За таких умов традиційні відповіді на питання про причини Голокосту обмежені 
історією жертв і злочинців, отже зводяться до розгляду Голокосту в контекстах історії 
антисемітизму, модерної історії Німеччини або взагалі лише історії Третього Райху та 
Друтої світової війни. 

Політичні причини здебільшого зводяться до розгляду його як наслідку певної політичної 
технології - чи то пошуку винного в поразці Німеччини в Першій світовій війні, чи то так само 
штучного пошуку спільного ворога для консолідації нації. Ключовим економічним чинником 
Голокосту з боку нацистської держави вважається пограбування євреїв як спосіб знайдення 
грошей для воєнно-економічних потреб. 

Основними суспільними чинниками, що обумовили широку залученість німців та жителів 
окупованих ними країн до масового вбивства й переслідувань євреїв, називають традиційний 
побутовий антисемітизм, історичний християнський антисемітизм або навіть подекуди 
«тенетичний» антисемітизм певних народів, зокрема українців. 

Ідеологічні причини Голокосту зводяться, фактично, до ксенофобії як іманентної 
властивості всіх націоналістичних ідеологій, при тому що нацизм розглядається як апогей 
агресивного націоналізму й фашизму. 

Більшість зазначених причин мали місце та відіграли свою роль у тому, що Голокост стався, 
і втому, що він набув саме таких рис. Але разом із тим жодна зних, ба навіть усі вони разом лише 
частково закривають поставлене питання, адже мають або надто загальний, або, навпаки, надто 
ситуативний і штучний характер. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 169 





Ми переконані, що марно шукати причини Голокосту, залишаючись в межах історії 
винятково Голокосту. Тим більше, що історія України ХХ ст., де сталося чотири геноциди, а 
також інші масові вбивства та переслідування за ідеологічною ознакою, підштовхують до пошуку 
спільних витоків усіх геноцидів і масових убивств минулого сторіччя. Усі ці події об'єднує одна 
спільна риса: під час них звичайні люди не просто масово винищували цілі групи мирного 
населення, а й вважали це за громадянську чесноту. Це стосується вже не історії чи політики, 
економіки чи суспільних забобонів. Це - питання суспільної моралі, а відтак засадничих основ 
цивілізацій, у межах яких ці геноциди відбулися. 

Дле щоб зрозуміти, як людство дійшло до такої спотвореної моралі, треба з'ясувати, звідки 
воно перед тим вийшло. Ми маємо порівняти засади християнської цивілізації та цивілізації 
Просвітництва як цілісних явищ. Християнство розглядає матеріальний світ як певну «функцію» 
світу духовного. Джерелом та основою матеріального та духовного світу є Бог - трансцендентна 
духовна сутність, що створила світ, підтримує його існування і встановила йому власні закони. 
Зокрема Богом установлені природа людини, поділ людства на окремі народи та структура 
суспільства. Ключовими законами існування світу та людства є моральний закон, так само 
встановлений Богом. Саме дотримання людьми наданих в одкровенні моральних норм визначає 
долю кожної людини, окремихнародів, людства тавсього світу. Метою людства є побудова ідеального 
суспільства відповідно до Божих настанов. У такому суспільстві мають значення не біологічна 
природа людини, соціально-економічна структура суспільства та етнорасова структура людства, 
які встановлені згори, а його відповідність заповіданому Богом моральному закону. Тобто ідеальне 
християнське суспільство - це суспільство ідеальної моралі, а єдиним шляхом його побудови є зміна 
поведінки людей відповідно до Божих заповідей. Зрозуміло, що у такому ідеальному суспільстві 
основним критерієм оцінки кожної людини є дотримання нею моральних норм, у той час коли її 
досягнення в інтелектуальній та суспільно-політичній сферах мають другорядний характер. 

Принципово іншими є засади цивілізації Просвітництва. Вона розглядає матеріальний світ як 
єдиний реально існуючий. Джерелом світу та законів його існування є нерозумна природа. Натомість 
єдиною вповні розумною істотою у цьому нерозумному світі є людина, яка пізнає його за допомогою 
науки. Спираючись на свої наукові досягнення, людство може та має удосконалити цей світ, довести 
його до певного ідеалу. При цьому головним критерієм прогресу суспільства, ознакою наближення 
його до омріяного ідеалу вважається, насамперед, рівень його технічних та культурних досягнень. 

Для розбудови ідеального суспільства природа людини, етнорасовий поділ людства 
та соціально-економічна структура суспільства мають і можуть бути удосконалені людьми 
відповідно до тих саме наукових досягнень. Це визначає три шляхи вдосконалення суспільства: 

- зміна біологічної природи людини, тобто євгеніка; 

- зміна його соціально-економічної структури суспільства, тобто комунізм; 

- зміна етнорасової структури людства, тобто расизм. 

При цьому мораль у цій системі координат є лише штучним інструментом, пристосованим 
людиною до потреб побудови ідеального суспільства відповідно до обраного шляху. Зрозуміло, 
що основним критерієм оцінки людини у цивілізації Просвітництва постають Її особисті 
досягнення в інтелектуальній, суспільно-політичній чи бізнесовій сферах, які, фактично, 
«знімають» з неї моральні обмеження, встановлені «для звичайних людей». 

Усе це наочно демонструє нам спільні світоглядні витоки таких, здавалося 6, різних явищ 
модерної історії як нацизм і комунізм. 

Нацизм вбачав свою основну позитивну мету у створенні ідеального арійського світу. Те, 
що ми сьогодні розглядаємо як масові нацистські злочини, стало для нацистських ідеологів і 
керівників способом покращити расову структуру (тотальне вбивство ромів та євреїв, скорочення 
чисельності слов'ян) та біологічну природу людства (вбивство психічнохворих та гомосексуалів). 

Комунізм убачав свою основну позитивну мету у створенні ідеального пролетарського 
світу. А те, що ми сьогодні розглядаємо як масові злочини більшовиків, комуністичні ідеологи 
і керівники вважали способом покращити соціально-економічну структуру суспільства 
(винищення буржуазних класів) та етнічну структуру людства (винищення голодом, депортації 
та інші способи масового вбивства, утисків і переслідувань «ворожих» народів). 

Усе це дає об'єктивні та обгрунтовані підстави розглядати Голокост як універсальний 
символ усіх геноцидів минулого сторіччя. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


170 Дискусії 





Норман Наймарк (Стендфордський університет, СЩА), співдоповідач 
Порівняння студій геноциду та масового вбивства в Бабиному Яру 


У своєму виступі я хотів би зупинитися на кількох моментах, порівнюючи дослідження 
геноциду та історію Бабиного Яру. Чому може навчити ця жахлива подія 80-річної давнини, 
про яку ми говоримо на цій конференції, у дослідженнях геноциду? Які моменти зі студій 
геноциду можна врахувати в дослідженнях масакри в Бабиному Яру? 

Я буду говорити про чотири категорії аналізу: 1) війна; 2) дегуманізація; 3) економічні 
мотиви; 4) кумулятивна радикалізація. 

1; Перш за все, важливо підкреслити тісний зв'язок між війною та геноцидом. Соціолог 
Мартін Шоу (Магсіп 5Бам) навіть стверджує, що аналітично їх неможливо розділити. На це 
є низка причин. Зазвичай масові вбивства відбуваються на віддалених театрах бойових дій, 
де панує військова влада, а воєнізовані формування, такі, як СС, мають повну свободу дій. 
Журналістська діяльність практично неможлива, тому вбивства можна легко приховати. 
Я вважаю справедливим сказати, що без Першої світової війни не було б геноциду вірмен. 
Без Другої світової війни не було б Голокосту та Бабиного Яру. Показово, що вбивство в 
Яру здійснила німецька поліція та військові, які звинуватили євреїв у пожежах і вибухах на 
Хрещатику. 

2. Дегуманізація є невід'ємною частиною геноциду. Шляхом поширення стереотипів у 
пропаганді та приниження в реальному житті різними способами створюється образ такого 
«іншого», який вже не є людиною. Ми бачимо щось подібне в Києві, коли євреїв, яких вели на 
смерть у Бабиному Яру, били, знущалися, роздягали, перед тим, як їх розстріляли з кулеметів. 
У багатьох випадках вони приходили на місце своєї смерті вже закривавлені. Для німців і навіть 
для деяких українських поліціантів, частина з яких уже бачили негуманні переслідування євреїв у 
Західній Україні, євреї були недолюдьми. Те саме можна сказати майже про всіх жертв геноциду. 

3. Дослідники все частіше доходять висновку, що геноцид має серйозні економічні мотиви. 
Ценайбільш очевидно у випадках геноциду в Північній Америці, Австралії та Південній Африці, 
де поселенці були переконані, що корінні народи не можуть обробляти землю, а отже, не мають 
на неї права. Адам Туз (АЧат Тооге) у своїй роботі показав, що німецькі військові міністерства 
розглядали експропріацію та відверте пограбування євреїв як вирішальне значення для воєнних 
приготувань. Центральні німецькі продовольчі установи давали зрозуміти, що треба зменшити 
харчування не тільки для євреїв, а й слід скоротити кількість слов'ян через нестачу їжі. Тільки 
так можна було гідно прогодувати німців удома та на фронті. Бабин Яр підкреслює ще один 
аспект цієї характеристики геноциду - в євреїв відбирають майно та гроші, перш ніж їх убити. 
Це не є випадковим, оскільки ми бачимо на всіх нацистських «підприємствах смерті», що в 
євреїв конфісковують їхні майно і гроші. 

4. Нарешті, важливо говорити про феномен кумулятивної радикалізації. Цю концепцію 
розробив німецький історик Ганс Моммзен (Нап5 Мопитзеп), щоб описати поширення 
вбивства під час Голокосту без прямого наказу Гітлера чи навіть Гіммлера. Масові вбивства євреїв 
улітку 1941 р. є результатом того, що все більше і більше командирів вермахту та СС поділяли 
переконання, що вбивати євреїв необхідно. Спочатку, на початку літа, відбирали для страти 
лише чоловіків, а через кілька місяців -- убивали жінок і дітей. Ніхто з чиновників не заперечував 
проти цього. Результатом став «Голокост від куль», як почали називати цю фаза вбивства 
євреїв. Безпосереднім прикладом такої радикалізації стало вбивство 34 тис. євреїв у Бабиному 
Яру. Армія, поліція та есесівці в Києві взялися за організацію розправи після захоплення 
міста. Голокост наближається до крещендо, коли на січневій Ванзейській нараді в 1942 р. було 
заплановано транспортування євреїв Європи до спеціально призначених таборів смерті. 

Ми також бачимо прискорення вбивств в інших геноцидах, наприклад, у випадку з 
вірменами та в Руанді, де за 100 днів було вбито 800 000 людей, іноді зі швидкістю 10 000 осіб 
на день. Кінцевим етапом кумулятивної радикалізації є поширення вбивств на інші народи. 
У випадку Голокосту: від євреїв, до ромів і сінті, радянських військовополонених та інших 
народів. У випадку Османської імперії - від вірмен до понтійських греків і сирійців, а також 
християн. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 171 





Порівняльні дослідження геноциду демонструють, що геноцид відбувається впродовж 
світової історії, на кожному континенті, жоден народ не застрахований від його вбивчого 
потенціалу. Геноцид раз у раз трапляється знову. Тому так важливо пам'ятати про Бабин Яр, 
адже вивчення його історії допомагає, як вакцина проти коронавірусу, запобігати поширенню 
геноциду. 


Андрій Козицький (Львівський національний університет ім. Івана Франка), 
співдоповідач 


Я хотів би розпочати своє повідомлення з тези про взаємозв'язок Просвітництва і 
Голокосту. Приблизно 30 років тому відомий британський соціолог польського походження 
Зигмунт Бауман написав книгу «Сучасність і Голокост», у якій виклав думку про те, що 
саме Просвітництво й раціоналізація людського життя кінця ХУПІ-ХІХ ст. призвели до 
масового винищення євреїв у середині ХХ ст. Це твердження набуло поширення, багато 
соціологів і філософів пробували його обгрунтувати й розширити. Слід погодитися з тим, 
що Просвітництво мало вплив на антисемітизм ХХ ст. та Голокост, однак не з тих міркувань, 
на які вказував 3.Бауман. Насамперед слід звернути увагу на те, що хоча основні складові 
антисемітизму, зокрема соціальна антропологія, соціал-дарвінізм та расова антропологія, 
з'явилися ще в ХІХ ст., Голокост відбувся тільки у наступному столітті. Одним із важливих 
наслідків Просвітництва стала емансипація євреїв, руйнування традиційних єврейських 
релігійних громад і масовий перехід євреїв до секулярного способу життя. Є цікава особливість, 
що відрізняє російську більшовицьку революцію 1917 р. від Великої Французької революції 
кінця ХУПІ ст. Антисеміти часто заявляють, що євреї завжди підривають державні устрої та 
спричиняють революції. Історія показує, що це не так. Євреї, до прикладу, не відіграли жодної 
ролі у Великій Французькій революції, хоча й отримали від неї користь у суспільному плані. 
Наприкінці ХУШ ст. французькі євреї ще не були емансипованими, вони не цікавилися 
революцією, політикою, тим, що робили французи зі своїм королем, монархією, країною. 
Російська революція початку ХХ ст. відбулася в зовсім інших умовах: у той час, коли релігійні 
громади у великій частині імперії були зруйновані, багато євреїв вже встигли стати адвокатами, 
журналістами та політиками. Російські євреї брали активну участь у громадському житті, 
тому взяли участь й у революції. Саме в такий спосіб Просвітництво, як неухильний процес 
демократизації та егалітаризації суспільства, без сумніву, вплинуло на антисемітизм ХХ. ст. 
Євреї з'явилися у суспільно-політичному житті неєврейських народів, і реакцією на цю появу 
став антисемітизм нового типу. 

Я погоджуюся з паном Норманом Наймарком, котрий відзначив як причини антисемітиз- 
му великі глобальні трагедії Першої і Другої світових воєн. І тут хотів би звернути увагу на цікаву 
паралель, що найбільші спалахи антисемітизму в Європі доголокостного періоду мали місце 
також тоді, коли європейці зазнавали масштабних демографічних втрат і значних моральних 
страждань. Ідеться про епоху хрестових походів, коли церковна пропаганда наголошувала на 
тому, як християни страждають від завоювання мусульманами Святої Землі, і період так званої 
«чорної смерті» середина ХТУ ст., коли євреї зазнали погромів, буцімто через те, що вони були 
причетні до поширення в Європі хвороби, що спричинила велику кількість смертей. 

Існує теорія, що геноцид здійснюють ті народи, які відчувають моральне приниження 
і страх перед великою небезпекою, котра, можливо, на них чекає. У такому сенсі німці, 
завдячуючи нацистській пропаганді, дуже болісно пам'ятали про поразку у Першій світовій 
війні. А.Гітлер уважав, що, винищивши євреїв, він зможе уникнути повторення так званої 
«зради листопада» (йдеться про листопад 1918 р», колі ліві політичні сили та німецькі євреї 
буцімто завдали Німеччині «удару у спину». Залякуючи самі себе тим, що нібито можуть 
зробити із Німеччиною після поразки у війні Третього Райху «контрольовані євреями ворожі 
країни», нацисти не залишили собі шансів для відступу. 

Варто звернути увагу, що логіка нацистського антисемітизму містить великі суперечності. 
А.Гітлер неодноразово заявляв, що все минуле людства - це історія боротьби між народами, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


172 Дискусії 





а боротися за перше місце у світі - добре. Він же твердив, що євреї постійно сварять між собою 
різні народи, розпалюють міжнародні конфлікти та війни. Ані фюрер, ані мільйони його 
послідовників чомусь не звертали уваги на розбіжність між цими двома тезами. Виходячи з 
нацистської точки зору, з одного боку, боротьба між народами - це логічний і природний шлях 
розвитку людства. З іншого, - якщо євреї сприяють такій боротьбі, це чомусь погано. Отже 
хоча А. Пітлер й й уважав світову історію такою собі олімпіадою народів, що боряться за першість, 
євреї, на його думку, водночас і сприяли, і заважали цій боротьбі. 

Однак нацистська ідеологія, попри всю внутрішню суперечність, знайшла мільйони 
прихильниківі багато людей повірили вте, що антисемітизм - це логічний крок для покращення 
оточуючого їх світу шляхом усунення з нього євреїв. Відповіді на питання, чому люди дозволили 
себе так обдурити, знайти складно. Чимало науковців, як уже зауважив сьогодні Віталій 
Нахманович, намагалися пояснити антисемітизм із точки зору психологічного страху перед 
євреями. Адепти антисемітизму сприймали євреїв як силу, з якою конкурувати у звичайний 
спосіб неможливо, бо євреї, нібито, завжди виграють. Інше пояснення антисемітизму полягало 
в тому, що «усунення євреїв» начебто мало б стати виконанням певної світової місії. Нацисти 
не мали сумніву в тому, що світ має очолити найкраща нація чи раса, якою вони, без сумніву, 
уважали арійців. У «Майн кампф» А.Гітлер писав, що люди бояться складнощів світу і всі 
проблеми треба пояснювати якомога простіше, а найкраще - завжди лише однією й тією ж 
самою причиною, Звинувачення євреїв у всіх проблемах світу стало спробою спростити картину 
світу до найменшого знаменника. 

Ще один момент, наякий треба звернути увагу, коли ідеться про відмінність антисемітизму 
ХІХ і ХХ ст., - це занепад традиційного аристократичного принципу побудови суспільства, 
притаманної людству в попередні кілька тисяч років. Антисемітизм ХХ. ст. я б назвав певним 
синтезом квазідемократії та «аристократизму для дурнів». Цей «аристократизм крові» 
полягав у заміні давньої провідної верстви (аристократії), яка дискредитувала себе політичними 
помилками, що призвелидо Першої світової війни, великих соціальних потрясіньтаекономічних 
проблем, національним представництвом, в основі якого есенціалістське приписування цілим 
народам певного незмінного набору якостей. У такий спосіб простих «маленьких людей» 
намагалися переконати, що вони кращі від усіх інших лише через те, що належать до арійського 
народу, або, принаймні, не є євреями. 

Ще один момент, на який хотілося б звернути увагу в гітлерівському антисемітизмі: це - 
відчутний елемент запозичення з лівого/соціалістичного антисемітизму середини ХІХ ст. 
Упродовж 40-60-х рр. ХІХ ст. чимало марксистів і навіть сам Карл Маркс пояснювали 
антисемітизм тією особливою соціальною роллю, яку відігравали євреї у житті інших народів. 
Цю тезу вже у другій половині ХХ ст. розвинули Їанна Арендт, а згодом американський 
історик та соціолог Юрій Сльозкін. Відповідно до ідей Ю.Сльозкіна, усі народи світу умовно 
можна поділити на «аполонічні» та «меркуріанські». «Аполонічними» учений називав 
тих, які прив'язані до землеробства, створення насамперед матеріальних проявів культури. 
Натомість «меркуріанські» народи, на його думку, головно займалися обміном матеріальними 
цінностями, ідеями, що сприяло дифузії різних цивілізаційних здобутків. Євреї є типовими 
«меркуріанцями», але таку саму роль у різних частинах світу відіграють й інші народи. 
В Африці подібним «меркуріанським» народом є тутсі - народ, розселений майже у двох 
десятках країн, який став жертвою геноциду в 1994 р. На Далекому Сході та в Південно-Східній 
Азії роль «меркуріанського» народу відіграють китайські емігранти, яких називають хуацяо. 
Під приводом боротьби з комуністичною загрозою впродовж 1965-1966 рр. геноцид хуацяо 
відбувся в Індонезії. Ще одним яскравим прикладом «меркуріанського» народу є вірмени, 
що стали жертвою геноциду в Османській імперії в роки Першої світової війни. З точки зору 
ЮгСльозкіна, усі ці геноциди вкладаються в єдину парадигму боротьби осілого «аполонічного» 
народу проти своїх рухливих та енергійних «меркуріанських» сусідів. 

Тут я підходжу до доволі сумного висновку про те, що Голокост був запрограмований 
усім попереднім розвитком подій. Звісно ж, велике нещастя полягає в тому, що саме в період 
перебування нацистів при владі з'явилися й інші передумови до вчинення геноциду, насамперед 
технічні можливості державного апарату тоталітарного типу. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 173 





Олег Бажан (Інститут історії України НАНУ, Київ), дискутант 


Масове винищення українських хліборобів штучним голодом у 1932-1933 рр. 
планомірне знищення етнічних та політичних груп, соціальних елементів в УРСР у добу 
Великого терору, насильницька депортація з Кримського півострова кримських татар у 1944 р., 
Голокост єврейського населення, інші геноцидні практики були наслідком функціонування 
як «лівого» (радянського) так і «правого» (нацистського) тоталітарних політичних режимів 
на українських теренах у ХХ ст. Згадані форми масового насилля схожі між собою. Безжальні 
кампанії проти євреїв у межах Третього Райху, масові нелюдські акції проти українців, 
поляків, кримських татар у «країні Рад» неможливі без залучення державного механізму. 
Масове знищення євреїв і ромів учинялося за допомогою державної бюрократії нацистського 
режиму. Комуністичні лідери, які очолювали СРСР та УРСР, шляхом примусової політики 
хлібозаготівель, репресій, натуральних штрафів, блокади внутрішніх адміністративних одиниць 
створили для українців життєві умови, розраховані на повне чи часткове їх фізичне знищення. 
Під час Великого терору (1937-1938 рр.) силами радянських органів державної безпеки 
здійснювалися спеціальні «національні операції», спрямовані проти поляків, німців, греків, 
румунів, інших народів Радянського Союзу. Завдяки рішенню надзвичайного вищого органу 
державного управління (Державного комітету оборони СРСР) упродовж 18-20 травня 1944 р. 
з території Кримської АРСР за допомогою владних силових структур насильно виселено 
понад 180 тис. кримських татар для проживання в непристосованих районах Узбецької РСР, 
Казахської РСР, Російської РФСР. 

Практика геноциду й масових убивств стала потужним інструментом у нацистській 
Німеччині та Радянському Союзі в реалізації державної етнополітики. Терор голодом, 
депортаційні заходи, Великий терор, Голокост стали породженням політичних рішень, 
заздалегідь напрацьованих механізмів та набором виконавців цього завдання. Наймасштабніші 
та найстрахітливіші методи вигублення людей заради політичних цілей у добу диктаторів 
А.Гітлера і И.Сталіна мали довгостроковий характер. Нацистське винищення євреїв та 
сталінський геноцид тривали десятиліттями аж до смерті тиранів. 

Прискорювачем для перетворення ідеологічних доктрин у політику геноциду для 
політичного проводу в Німеччині та Радянському Союзі став фактор війни. Другу світову 
канцлер Німеччини А.Гітлер розглядав як можливість для «остаточного вирішення» 
єврейського питання. Сплеск масових політичних репресій у СРСР у 1937-1938 рр., на думку 
багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, був викликаний бажанням И. Сталіна знищити 
«п'яту колону», розгромити «внутрішнього ворога», ліквідувати представників «нелояльних 
народів» напередодні глобального збройного конфлікту. 

Політика і практика геноциду нацистського та більшовицького режимів мали під собою 
економічне підгрунтя. Норман Наймарк у своєму виступі зазначив, що нацисти розглядали 
пограбування євреїв як можливість поліпшити фінансову складову воєнних приготувань 
Третього Райху. У свою чергу хочу зауважити, що насильницька колективізація початку 
1930-хрр., «розкуркулення», конфіскація в українських селян зернових та всіх інших продуктів 
харчування слугували И.Сталіну для реалізації амбітних планів зі зміцнення обороноздатності 
країни та забезпечення економічної самостійності СРСР. 

Геноцидні практики у Третьому Райху та Радянському Союзі мають як спільні риси, так і 
відмінності. Якщо переслідування й масове винищення євреїв та ромів, здійснюване нацистами в 
роки Другої світової війни, набули відверто демонстративних форм, то геноцид, організований 
сталінським режимом у вигляді терору голодом в Україні в 1932-1933 рр.; масових соціальних 
чисток під час «єжовщини» мав прихований, замаскований характер. 

Голокост і сталінські злочини є наймасштабнішими трагедіями, найжахливішими 
випадками геноциду ХХ ст. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


174 Дискусії 





Володимир Зілінський (Державний архів Львівської обл., Національний 
університет «Львівська політехніка» Її дискутант 


Хотів би зробити невеликий синтез того, що було сказано та висловити деякі свої власні 
думки, У першу чергу, викликає захоплення те, як Віталій Нахманович й Андрій Козицький 
зробили глибокий аналіз причин походження геноцидів, звертаючи, зокрема, свою увагу на 
ХУШ-ХІХ ст. Багато дослідників перший геноцид, у сучасному розумінні того слова, убачають 
навіть у політиці Французької республіки, яку вона здійснювала у Вандеї 1793 р. Просвітництво 
дійсно змінило сучасне суспільство. Їтутя хотів би згадати і про емансипацію, і про формування 
нових концептів, і про утворення національних держав. У них, зокрема, євреям дуже часто 
не знаходилося місця. Можна провести таку аналогію цьому процесу, як скульптор працює з 
брилою каменю, яку має перетворити на скульптуру. Дуже часто євреї ставали тими уламками, 
які були зайвими. 

Як писав філософ Зигмунт Бауман, модерне суспільство, створене у ХІХ ст., виросло на 
промисловій революції, відповідно до якої з'явилися нові технології. І цей процес оновлення 
технологій практично тягнеться дотепер. Вони дали змогу не лише покращити життя людей, але 
й уможливили його знищення у величезних масштабах. І це стало однією з непрямих передумов 
геноцидів і Голокосту зокрема. Винайдення потягів, залізничних колій, промислового 
виробництва речовини «циклон Б» - це все наслідки промислової революції. 

Бюрократизація, яка була чи не основною ознакою національних держав ХІХ ст., зробила 
можливою дистанцію між вбивцями і між жертвами. І це те, що ми побачили на прикладі 
Адольфа Айхмана, який на судовому процесі казав, що робив звичайну роботу і мав справу 
лише з цифрами, а своїх жертв не бачив у вічі. Звичайно, що були ті, які робили це на місці. Але 
також була велика кількість бюрократів, котрі сиділи за столом і давали розпорядження про 
вбивство - вони такі самі вбивці. 

Варто ще згадати про вразливість територій колишніх колоній (тут Україна є яскравим 
прикладом) і вразливість бездержавних народів. 

У контексті доповіді Нормана Наймарка хотів би додати кілька слів щодо категорії 
аналізу геноцидів, зокрема про кумулятивну радикалізацію насильства, з огляду на дискусію 
між функціоналістами та інтенціоналістами. Перші вважають, що не було якогось конкретного 
рішення, що було ухвалене нагорі, зокрема Адольфом Гітлером чи його наближеними. Вони 
наголошували, що процес радикалізації вбивства євреїв відбувався значно складніше, що 
представники низових органів влади так само відповідальні, як і політична верхівка, в тому числі 
і за ініціативу. Другі концентрували свою увагу на думці про конкретний наказ про знищення, 
який мав би існувати. Проте зараз ця концепція поділу дослідників на функціоналістів та 
інтенціоналістів уже застаріла. Фактично події вказують на поєднання цих двох концепцій. 
Це можна показати на прикладі «Зсрпегіеб» (оперативного листа) Райнгарда Гайдріха, 
вякому він дав розпорядження, що єврейське населення має бути сконцентроване біля залізниць. 
Однак там не було слова «депортація». Маємо приклад того, що нобелівський лауреат з 
економіки Деніел Канеман у питаннях психології ухвалення рішень, називав встановленням 
психологічного якоря - є залізниця, є євреї, концентрація євреїв біля залізниці. Відповідно, 
у головах тих чиновників, на місцях, виникає асоціація - депортація. У дистрикті Галичина, 
який я досліджую, ми маємо дуже яскравий приклад, як відбувся процес геттоїзації. Губернатор 
дистрикту видав наказ про створення гетто на підконтрольній йому території 17 грудня 1941 р. 
А перше гетто виникло за кілька місяців до цього, у вересні 1941 р., у Тернополі. Єврейські 
житлові квартали у Львові та Станіславі виникали також раніше, ніж ухвалювалося рішення 
зі створенню загальної системи гетто. Тобто ми маємо приклад того, як дрібні чиновники 
ініціювали цілий процес «знизу». Отже напрацювання функціоналістів та інтенціоналістів 
працюють разом і це, власне, дуже добре підходить до того концепту, про який говорив пан 
Наймарк щодо кумулятивної радикалізації. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 175 





Семінар «Голокост і його вплив на сучасний світ та Україну» 
Модератор Анатолій Подольський (Український центр вивчення 
історії Голокосту, Київ) 


Теми для обговорення: 

- рецепція Голокосту та ідеї мультикультуралізму; 

- рецепція Голокосту та принципи толерантності; 

- рецепція Голокосту та принципи прав меншин; 

- пам'ять про Голокост - «секулярна релігія» світу постмодерну; 

- національні відмінності рецепції Голокосту: Ізраїль, Німеччина, Польща, Росія, Україна; 

- форми рецепції Голокосту - формальна та неформальна освіта, державна та общинна 
політика пам'яті. 


Кай Струве (Університет ім. Мартіна Лютера, Галле, Німеччина), доповідач 
Голокост і його вплив на сучасний світ та Україну 


Упродовж післявоєнних десятиліть, але особливо в 1980-1990-х рр. Голокост став 
центральним «символом історії 20-го століття» (Дан Дінер), «автографом століття» (Юрген 
Габермас) і центральною точкою відліку міжнародної моралі. Приблизно в 2000 р. Голокост 
був описаний як перший і найважливіший елемент глобальної історичної пам'яті. У будь- 
якому разі, на той час він набув центрального значення як транснаціональне місце пам'яті 
для «західного світу» у більш вузькому сенсі. Це була центральна негативна точка відліку для 
вимоги поваги до прав людини, застереження від утисків і дискримінації груп меншин, а також 
для вимог компенсації за несправедливість у минулому. 

На цій основі Даніель Леві та Натан Шнайдер, серед інших, у 2001 р. стверджували, 
що пам'ять про Голокост стала «новим європейським основоположним моментом» після 
закінчення «холодної війни», і могла стати центром спільної європейської пам'яті. 

Це стало результатом тривалого процесу зміни пам'яті зі специфічними національними 
елементами та інтерпретаціями, але також зі спільними рисами. Однією спільною рисою стало 
те, що пам'ять про Голокост викликала критичні питання у більшості європейських країн, а 
також у країнах за межами Європи щодо участі місцевих жителів у переслідуванні євреїв або 
про те, чи можна було щось зробити більше, аби їх урятувати. 

Я хотів би розкрити запропоновану мені тему у вигляді короткого нарису історії пам'яті 
про Голокост у повоєнні десятиліття. З цією метою бажано поділити виступ на три частини: 

1 У першій частині я хотів би окреслити розвиток пам'яті про Голокост приблизно до 
2000 р., зосередившись на (західно)німецькому випадку та порівнявши його з подіями в 
інших західних країнах. Після того, як знання про масові злочини Німеччини поширилися 
наприкінці Другої світової війни та в перші повоєнні роки через звіти про концентраційні 
табори і Нюрнберзький процес, 1950-ті рр. були часом, коли злочини часів війни не викликали 
багато суспільного інтересу. Голокост, для якого не існувало окремої назви, ще не користувався 
особливою увагою. У центрі пам'яті про 1939-1945 рр. була війна проти нацистської Німеччини 
або опір німецькій окупації. Це почало змінюватися з кінця 1950-х рр. 

У Західній Німеччині судові процеси над нацистськими злочинцями у 1960-1970-х рр. 
стали центральним фактором у поширенні знань про нацистські злочини. Тут у центрі уваги 
перебували злочини проти євреїв. 

Наміжнародному рівні насамперед процес Айхмана в Єрусалимів 1961 р.сприявпоширенню 
знань про масові вбивства євреїв у цей період. Велике значення мав також американський 
телесеріал «Голокост» (1978 р.), який охопив велику аудиторію та сприяв подальшому поширенню 
та закріпленню терміна «Голокост». У Німеччині питання про значення Голокосту та масових 
злочинів нацистського режиму для розуміння німецької історії та ідентичності були центральною 
темою в так званій «НізгогіКег5геї г» («суперечці істориків») середини 1980-х рр. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


176 Дискусії 





Німецький випадок показує певні зміни в культурі пам'яті, пов'язані з пам'яттю про 
Голокост, можливо, виразніше, ніж в інших країнах, тому що стосунки жертви та злочинця тут 
виявляються чіткіше. У той же час, у багатьох відношеннях відбувалися паралельні події в інших 
країнах. І тут зростаюча важливість пам'яті про Голокост була тісно пов'язана з дискусіями про 
співучасть у Голокості чи відсутність допомоги переслідуваним євреям. 

2. Зростання значення пам'яті про Голокост у 1990-х рр. пов'язане не лише зі внутрішніми 
процесами у країнах, а й із діяльністю на міжнародному рівні. Конвенція ООН із прав людини 
та Конвенція про геноцид, ухвалені у грудні 1948 ро стали наслідком німецьких злочинів під час 
Другої світової війни і, зокрема, масових убивств євреїв. Величезне значення, яке Голокост набув 
як транснаціональне місце пам'яті в 1990-х рр» знайшло відображення у великій міжнародній 
конференції під назвою «Міжнародний форум про Голокост», на яку прем'єр-міністр Швеції 
Иоран Перссон запросив учасників 26-28 січня 2000 р. 

27 січня 1995 р., через п'ятдесят років після визволення концтабору Аушвіц і закінчення 
Другої світової війни, а також у наступних річницях відбулися великі міжнародні вшанування 
за участю керівників держав та урядів з усього світу, але в першу чергу з Європи, тим самим ще 
раз документуючи глобальне значення пам'яті про Голокост. Інші важливі зібрання відбулися 
під час роковин убивств у Бабиному Яру в Києві в 1991, 2006 та 2016 рр. 

Ці події також сприяли встановленню 27 січня Міжнародним днем пам'яті Голокосту. 
Цей день пам'яті вперше був запроваджений у різних європейських країнах у 1990-х рр. а 
потім був також підтриманий «Міжнародним форумом» у Стокгольмі. 1 листопада 2005 р. 
Генеральна Асамблея ООН оголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті - в пам'ять про 
жертви Голокосту. Він інтерпретував ушанування Голокосту «як застереження всім людям від 
небезпеки ненависті, фанатизму, расизму та упереджень» і засуджував «усі вияви релігійної 
нетерпимості, підбурювання, пригнічення чи насильства проти осіб або спільнот на основі 
етнічного походження або релігії, де б вони не траплялися». Асамблея закликала держави-члени 
розробити освітні програми для викладання уроків Голокосту для майбутніх поколінь, «щоб 
допомогти запобігти майбутнім актам геноциду» та рекомендувала співпрацю з Цільовою 
групою з міжнародного співробітництва з питань освіти, пам'яті та досліджень Голокосту, яка 
була створена у зв'язку зі Стокгольмською конференцією 2000 р. 3 2013 р. Цільова група діє 
під назвою Міжнародний альянс пам'яті про Голокост і налічує близько 34 членів і 8 держав- 
спостерігачів (мумум.ПоЇосацятететігапсе.сот), які зобов'язуються популяризувати знання та 
пам'ять про Голокост у своїх країнах і регулярно звітують про свою діяльність. 

3. У країнах Східної Європи історія пам'яті про Голокост у другій половині ХХ ст., а також 
у перші два десятиліття ХХІ ст. формувалася в деяких аспектах інакше. Наприклад, у Польщі 
центральною темою пам'яті про Другу світову війну були страждання й опір німецькій окупації, 
а Голокост був маргіналізований. У 1970-х і 1980-х рр. у центрі уваги опозиції перебував опір 
комуністичній фальсифікації історії Польщі під час Другої світової війни (Катинь, Армія 
крайова тощо), і, очевидно, цей конфлікт не залишав місця для роздумів та важких питань про 
участь поляків у Голокості. 

Лише від 1989 р., після падіння «залізної завіси», пам'ять про Голокост набуває все 
більшого значення, як і вся єврейська історія та культура в Польщі. Але також розгорнулася 
низка публічних дискусій, зокрема щодо належного представлення єврейських та неєврейських 
польських жертв у меморіалі Аушвіц-Біркенау та після публікації книги Яна Томаша Гросса 
«Сусіди» у 2000 р. про погром у маленькому містечку Єдвабнеї сусідніх селах у липні 1941 р. 

Як показують подальші обговорення, критичні питання, котрі ставить пам'ять про 
Голокост для відповідних національних історій, продовжують залишатися дискусійними. 
Можна припустити, що це пов'язане не лише з тим, що суперечливі дискусії тут почалися 
пізніше, ніж у західних країнах. Такі дискусії набувають особливої гостроти ще з двох причин: 

- Голокост тут мав набагато глибший вплив на східноєвропейське суспільство, оскільки у 
цьому регіоні, де жила впродовж століть більшість європейських євреїв, фактично і відбулося їх 
німецьке масове вбивство; 

- східноєвропейські суспільства та нації були жертвами не лише злочинів під час німецької 
окупації, а й радянських, комуністичних злочинів. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 177 





Цей різний досвід також викликає питання: наскільки Голокост насправді може бути 
єдиним негативним посиланням на міжнародну мораль і чи не слід включати сюди також 
радянські злочини? 

Тепер я хотів би лише стисло прокоментувати ситуацію в Україні, для чого багато хто з 
присутніх, безперечно, компетентніший за мене. Мені здається, що тут характерні три моменти: 

- Суперечки та антагонізми між комуністичною та антикомуністичною, національною 
інтерпретацією історії Другої світової війни, як у польському випадку, певною мірою блокувала 
до кінця комуністичного правління інтерес до долі євреїв, значно довше перешкоджали цьому 
в Україні, оскільки в українському суспільстві до 2014 р. тривав конфлікт між принципово 
радянською та національною версіями української історії у Другій світовій війні. 

- Упродовж 1990-х рр. і першого десятиліття нинішнього століття документування та 
дослідження Голокосту, які в Україні за радянських часів не були можливими, в основному 
проводилися єврейськими дослідниками або в контексті єврейських організацій. Зрештою, це 
була частина реконструкції єврейської пам'яті, спотвореної і придушеної в радянський період. 
Це відповідало процесам, які паралельно відбувалися в інших галузях історії України, які за 
радянських часів замовчувалися чи фальсифікувалися. 

- Питання про те, яке місце радянські злочини та Голокост повинні посідати у культурі 
пам'яті та як негативний моральний орієнтир в Україні є актуальнішим, ніж в інших країнах, 
через масштаби радянських злочинів (Голодомору) тут. 

Вище я підкреслював, що, особливо починаючи з 2000 р., пам'ять про Голокост розумілася 
як зобов'язання діяти у сьогоденні. У цей час з'явилися інституційні структури, які сприяють 
поширенню знань і пам'яті про Голокост, як застереження проти расизму, порушення прав 
людини та утисків меншин. Безсумнівно, відтоді це ще більше закріпилося та зміцнилося. 

Водночас, однак, можна також відзначити, що впродовж останніх 15 років радянські 
та комуністичні злочини були більш міцно інтегровані разом із Голокостом в європейську 
культуру пам'яті. У період 2009-2011 рр. Європейський Союз оголосив 23 серпня, річницю 
пакту Молотова - Ріббентропа, загальноєвропейським Днем пам'яті «жертв усіх тоталітарних 
і авторитарних режимів» і закликав країни-члени вшанувати їх. 


Семен Гольдін (Єврейський університет в Єрусалимі, Ізраїль), співдоповідач 
Пам'ять про Голокост та національна ідентичність в Ізраїлі 


Я почну з дуже пунктирної презентації етапів меморіалізації Голокосту в Ізраїлі. Концепція 
пам'яті про Голокост, що склалася до кінця 1940-х рр., була конструкцією з двох компонентів. 
З одного боку - Катастрофа, тобто знищення євреїв нацистами, з іншого - героїзм, опір 
євреїв, символом якого можна вважати повстання у Варшавському гетто 1943 р. І ось ці два 
боки медалі - протиставлялися одна одній і вважалися рівнозначними. З одного боку, травма 
знищення єврейського народу. З іншого боку, у цій похмурій історії є точка світла - це опір, це 
євреї-борці з нацизмом. Візуально це чудово представляє пам'ятник борцям гетто у Варшаві 
скульптора Н.Раппопорта, відкритий до п'ятої річниці повстання в 1948 р. Там попереду стоять 
могутні постаті героїв-борців, а єврейський народ, який знищують, зображений невеликим 
барельєфом позаду. Причому особи євреїв, яких знищують, стерті, вони не індивідуалізовані: це 
така маса, яку женуть на смерть. Ось це протиставлення є відображенням концепції Катастрофи 
та героїзму, як двох взаємозалежних компонентів. 

У 1950-ті рр. в Ізраїлі з'являються спеціальні інститути та комеморативні практики, 
зокрема закон про створення інституту Яд-Вашем (1953 р.), закон про День пам'яті 
Катастрофи як державний день пам'яті (1959 р.). Таким чином, інституціалізується система 
пам'яті про Голокост. Переламним пунктом став процес Айхмана в 1961 р. Уперше було надано 
можливість виступити десяткам і сотням свідків, людям, які пережили Катастрофу. Якщо до 
цього в ізраїльському суспільстві пам'ять про Голокост озвучували герої, борці повстання у 
Варшавському гетто, котрі вижили (Іцхак Цукерманн «Антек», Ружка Корчак, яка написала 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


178 Дискусії 





книгу «Полум'я під попелом»), то з часу процесу Айхмана зазвучали голоси «пересічних» 
євреїв, яким вдалося вижити у Катастрофі. Їхні свідчення надали можливість ввести до 
суспільної свідомості травматичну пам'ять нації. Більше того, процес Айхмана передавався по 
радіо, його слухали всі з ранку до ночі. Він отримав усесвітнє висвітлення. І до речі, книга Ганни 
Аренд «Айхман в Єрусалимі» була перекладена івритом лише за багато років по тому, як була 
написана. В Ізраїлі її сприйняли спочатку дуже критично, практично як наклеп. 

Наступним важливим етапом був 1973 р., війна Судного дня, яка була спочатку невдалою 
для Ізраїлю, Тисячі полонених ізраїльтян показували на телебаченні, що вже з'явилося на той 
час в Ізраїлі. Для народу Ізраїлю це був шок. У суспільстві системою освіти та пропаганди 
виховувалося переконання, що ізраїльтяни - спадкоємці борців у гетто, які билися зі зброєю 
в руках, вони б ніколи не дали зробити з ними те, що зробили з євреями Європи нацисти. Так 
ось, на кадрах телебачення тисячі полонених ізраїльтян сидять спокійно на піску, довкола них 
ходять кілька охоронців із радянськими гвинтівками. Дле полонені ізраїльтяни не встають, не 
кидаються з голими руками на ворога, не поводяться, як герої. Ці картини та поразка, що майже 
сталася у війні, були дуже важливим моментом розуміння: Голокост - це не про тих, хто був 
«там», в Європі, це про нас, ізраїльтян. Таким чином, формувався новий суспільний консенсус 
навколо Голокосту, який уже не розділяв героїзм і Катастрофу як два поняття, а об'єднував їх в 
одне. Тепер будь-яка людина, котра вижила в Голокості, визнавалася героєм. Голокост тепер був 
уже не уроком історії про героїзм небагатьох борців, а явищем із новим значенням: ми всі як 
колектив ставали в певному сенсі тими, хто вижив у Голокості. 

Зміна концепцій пам'яті про Голокост пов'язана з глибокими трансформаціями в уявленнях 
ізраїльського суспільства про самого себе: початковий поділ на «нас» (ізраїльтян) та «їх» (жертв 
Голокосту) змінився розумінням спільності долі під тінню постійної загрози. Я наведу два 
приклади. Один - це дослідження Яель Зерубавель. У статті «Смерть пам'яті та пам'ять смерті» 
вона досліджувала ставлення суспільства до двох подій - Голокосту та оборони стародавньої 
фортеці Масада, описаної у Йосифа Флавія. Упродовж десятків років вона проводила опитування 
та спостерігала, як змінювалося ставлення ізраїльтян до цих двох подій. Опір Масади сприймався 
спочатку як «наша» давня ізраїльська історія, а ізраїльтяни вбачали у собі героїв-спадкоємців 
Масади. А Голокост - це було щось «про них», про євреїв діаспори, які дали себе покірно знищити 
без опору. Дослідження Зерубавель показує, як цей погляд змінювався з часом на протилежний, 
на наратив, в якому оборона Масади та повстання у Варшавському гетто сплітаються воєдино. 
І сьогодні ізраїльтяни, як стародавні захисники Масади, почуваються групою в облозі, людьми, 
котрі стоять на скелі, оточеній звідусіль ворогами. 

Інше дослідження, яке дуже добре це демонструє, - книга Моше Цукермана «Толокост у 
бомбосховищі», написана після першої війни в Перській затоці 1991 р. Тоді весь народ в Ізраїлі 
сидів у протигазах у бомбосховищах і чекав, поки США впораються з Саддамом Гусейном. 
М Цукерман показує, що це сидіння без діла в бомбосховищі дуже вплинуло на сприйняття 
Голокосту в Ізраїлі. Людина, яка сиділа в бомбосховищі, каже: «Я нарешті зрозумів, що 
відбувалося у Варшавському гетто. Євреї там також сиділи і не знали, що з ними буде, івних 
також не було жодної можливості вплинути на свою долю. А ми-то вважаємо, що ми завжди 
контролюємо події». М.Цукерман пише, що в момент кризи в Ізраїлі достатньо активувати 
кодове слово «Голокост» і люди починають поводитися відповідним чином, у них ця історична 
травма починає контролювати свідомість. 

Місце пам'яті про Голокост у сучасному ізраїльському суспільстві можна описати зараз у 
два способи. З одного боку, це широке колективне несвідоме. Це кодове слово, на якеми реагуємо 
однаково. І будь-яка політична подія викликає конотації з Катастрофою: ще один Голокост на 
шляху. З цього погляду «націоналізація» Голокосту, перетворення грандіозної історичної події 
на частину національного наративу, відбулася дуже успішно і може бути предметом вивчення і 
навіть експорту цього досвіду. 

З іншого боку, живучи в Ізраїлі, неможливо не звернути уваги, наскільки інструментальним 
є цей дискурс, зосереджений, головним чином, навколо одного Дня пам'яті (Йом га-Шоа), який 
припадає на час повстання у Варшавському гетто за єврейським календарем. З одного боку, ми 
постійно живемо всередині цього консенсусу про Голокост. З іншого боку, ми переживаємо 
цю травму дуже активно один день на рік, а решту часу живемо спокійно. Таким чином, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 179 





співпереживання травм каналізовано в одну історичну дату, яка є загальнодержавним Днем 
пам'яті. На мій погляд - це суперечність, але це факт. 

До цього протиставлення - широкий консенсус і «колективне несвідоме» пам'яті 
про Голокост, з одного боку, її обмеженість та інструментальність, з іншого, - слід додати 
суперечливе місце Східної Європи в ізраїльському баченні світу та самих себе. Це вже інша 
тема - сприйняття ізраїльтянами минулого єврейського народу в діаспорі як історії постійних 
переслідувань, погромів тощо, У такій картині світу Східна Європа, природно, знаходиться у 
центрі єврейських страждань упродовж історії, а Голокост є закономірним результатом усіх 
попередніх переслідувань. 


Микола Боровик (меморіал «Концентраційний табір Захсенбург», 
Німеччина), дискутант 


Обидві доповіді, які ми прослухали -- це певні варіанти інструменталізації пам'яті про 
Голокост, використання її як інструменту для певної трансформації суспільства для якогось 
проекту майбутнього. І також обидві доповіді - є доповідями про певні проекти ідентичності. 
Ці теми ставлять питання про ефективність, про те, що може така пам'ять, що може робота з 
пам'яттю і чого вона не може робити, які виклики вона з собою несе? Доповідь Семена Тольдіна 
була про національний варіант, про національний випадок. І у цьому сенсі ми бачимо, наскільки 
ефективно було його використано. Але хотілось би більше почути ось про що. Коли ми 
говоримо про проект «ми», дуже важливо почути, хто такі «вони» і яким чином формувався, 
трансформувався образ іншого в єврейській пам'яті про Голокост, нерідко ретроспективно? 
Наприклад, у випадку, з українцями, як писав колись Я.Грицак, до Другої світової війни, 
українців як окремої нації майже не існували для євреїв. Але ми бачимо, що після війни образ 
українця був сконструйований певним чином і то був складний образ. Тобто українці були 
ретроспективно націоналізовані. Ї ще одне питання, яке виникає тут, коли ми говоримо про 
трансформування певної ідентичності на базі пам'яті про трагедію. Це і українська ситуація 
також, у випадку з Голодомором. Ізраїльський випадок очевидно парадигмальний і для 
нас. У цьому сенсі виникає питання, як жити в світі, де все одно залишаються нащадки тих, 
хто вбивав? Особливо, якщо ці нащадки ідентифіковані колективно. Це також про поляків і 
українців, наприклад. Це дуже складне питання, наскільки в цьому світі така ідентичність 
виявляється продуктивною, наскільки це соціально продуктивно? 

Друга доповідь, Кая Струве, стосувалася певного варіанту наднаціональної ідентичності, або 
як варіант; я би сказав, антинаціональної, або антинаціоналістичної ідентичності. Починаючи 
з 2000-х рр. Голокост став ідеологічною базою для об'єднаної Європи, яка втратила ідеологічні 
підстави для існування після падіння комунізму. Ї ми бачимо, що Європа, після 30 років панування 
цієї теми (Голокосту) в політиці пам'яті - це інша Європа і краща Європа, у сенсі прав людини і 
прав меншин. З іншого боку, ми бачимо, що Європа не така єдина, як би це уявлялося, якби ця 
політика стала абсолютно успішною. І коли я міркую над тим, як працює ця рамка, цей проект, 
який був задуманий проти націоналізмів, він все одно заганяє дискусію в національну рамку, 
коли ми говоримо про національну відповідальність, про національне каяття. Знак змінився, але 
рамка лишається. Коли ми дивимося на Європу сьогодні, то бачимо, що не все так добре в цьому 
сенсі. Очевидно нам потрібна складніша картина. Східна частина Німеччини, наприклад, в цьому 
сенсі більше подібна на Польщу, ніж на західну її частину. У Сполучених Штатах Америки ця 
тема Голокосту нерідко потрапляє в конфлікт із запитами активістів руху за права чорношкірого 
населення. Ніби це про одне й те ж саме, але все одно виникають конфлікти. 

Також треба пам'ятати, коли ми говоримо про роль Голокосту в сучасному світі, що Європа 
і Америка - це не весь світ. І тут, мені здається, є дуже важливою думка Майкла Розберга про те, 
що пам'ять не є обмеженим ресурсом, що пам'ять - це не гра з нульовою сумою. Необов'язково, 
коли ми пам'ятаємо одних жертв, то забуваємо інших. Не обов'язково є суперечність, коли ми 
пам'ятаємо когось більше, то тим самим «крадемо» пам'ять у когось іншого. Мені здається, що 
ця думка є надзвичайно продуктивною для сучасного світу. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


180 Дискусії 





Семінар «Суб'єкти пам'яті» 


Теми для обговорення: 

- жертви таїх нащадки: межі прав на пам'ять; 

- українська спільнота - проблема «комплексу меншовартості»; 

- єврейська спільнота - проблема «винятковості трагедії»; 

- ромська спільнота - проблема «закритості пам'яті»; 

- «радянський народ» як суб'єкт пам'яті - вчора й сьогодні; 

- пам'ять про Голокост та інших жертв Другої світової війни як інструмент «боротьби за 
Україну» (внутрішній і зовнішній аспекти); 

- пам'ять про жертв війни в контексті міжнаціональних стосунків. 


Сергій Кот (Інститут історії України НАНУ, Київ), модератор 
Вступне слово 


Бабин Яр у Києві, який став планетарним символом скорботи і страшної пам'яті- 
застереження для людства. Прах понад 100 тис. чоловіків, жінок і дітей, жорстоко знищених 
нацистами під час окупації Києва в роки Другої світової війни, перетворив його у величезну 
братську могилу, яка стала священним місцем для багатьох націй та народів. 

Чи існують межі прав на пам'ять жертв Бабиного Яру для їхніх нащадків? Як поєднується 
індивідуальна пам'ять родин, члени яких були замордовані нацистами з колективною пам'яттю 
національних спільнот і далі - на рівні єдиної політичної нації? Чи ця пам'ять буде сепарована 
і диференційована на сегменти максимум національних спільнот, чи вона стане спільною 
синергією пам'яті про Голокост як найбільш виразного втілення антилюдських концепцій 
нацистського режиму разом із подібними йому злочинами масового знищення людей задля 
того, аби така трагедія ніколи не повторилася в історії цивілізації? 

Запланована дискусія навколо проблем «виняткової трагедії» єврейської спільноти, 
труднощі реконструкції трагедії ромської спільноти у зв'язку з певною «закритістю 
пам'яті» (імовірно, через не просто вікові, а тисячолітні традиції устрою життя ромів, 
яких вони дотримуються дотепер), видаються важливими з кількох міркувань. Пам'ять 
про Бабин Яр, жертви Голокосту та інші жертви, про те, як вона інструментуалізується і 
виходить на рівень внутрішніх і зовнішніх аспектів боротьби за сучасну українську державу, 
за її імідж у світі та, зрештою, за саме Її існування - це не лише теоретичні питання. Усі ми 
є свідками того, що вони активно впливають на суспільну рівновагу та викликають значну 
суспільну напругу. 

Пам'ять про Бабин Яр пройшла складний шлях: перший біль, десятиріччя замовчувань, 
вимушені визнання у спотвореному вигляді, правда. Шок перших повоєнних років, що 
викликав порив до увічнення пам'яті жертв нацистів, швидко змінився тривалим періодом 
забуття: комуністичне керівництво СРСР наклало табу на будь-які згадки про Бабин Яр. 
Більше того, у 1950-ті рр. був розроблений диявольський проект побудови тут парку розваг і 
танцювального майданчика. Лише 1976 р. тоталітарний режим змушений був визнати факт 
трагедії Бабиного Яру, встановивши пам'ятник жертвам нацизму. Але це визнання було лише 
напівправдою - жертвами нацизму визнано абстрактних «радянських громадян». У добу 
горбачовської «перебудови», уперше після довгих років забуття, знову відкрито заговорили 
про те, що в Бабиному Яру нацисти знищували євреїв та ромів. Але лише після проголошення 
незалежності України правда про Бабин Яр стала повною - через визнання, що це місце також 
стало останнім притулком для сотень членів Організації українських націоналістів, знищених 
тестапо в окупованому Києві як «ворогів Райху». 

Здавалося б, відбувається цілком природній процес поглиблення пам'яті про трагедію 
Бабиного Яру, поступове та поетапне «розпредмечування предмету» (за Гегелем). Але 
несподівано постала проблема самого права на пам'ять. З середини 1990-х рр. мені довелося 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 181 





стати учасником багатьох подій, пов'язаних зі вшануванням пам'яті жертв Бабиного Яру, а з 
початку 2000-х рр. і до 2019 р. - брати участь у роботі всіх державних організаційних комітетів 
із цього питання. Упродовж цього часу були спроби штучно політизувати це питання та 
викликати суспільне протистояння щодо нього. З приводу одних пам'ятних дат відбувалися 
цинічні і провокативні напади на єврейську Менору в Бабиному Яру, до інших - мали місце 
підпали і повалення Пам'ятного хреста на честь знищених гестапо учасників підпілля ОУН, 
чи обливання червоною фарбою пам'ятника закатованій нацистами поетесі Олені Телізі. Був 
демонтований першовстановлений пам'ятник-кибитка полеглим ромам і розбитий ще один 
, о чи 

пам'ятний знак, установлений після цього ромською громадою. 

Під час спільних заходів зі вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру з боку окремих 
представників єврейської спільноти з'являлися гасла на кшталт «Ми не дозволимо перетворити 
Бабин Яр на комунальну квартиру» та роздавалися листівки проти тієї ж Олени Теліги зі 
сфальшованими ксерокопіями антисемітських публікацій, нібито за її підписами, одну з яких я 
спростував безпосередньо під час засідання державного оргкомітету. 

Під час моїх зустрічей із братами, сестрами й дітьми тих учасників підпілля ОУН, які 
загинули в Бабиному Яру, дехто з них уперше довідувався, де та як загинув їхній родич, який у 
далекому 1941 р. юнаком вирушив на Київ у складі так званого Буковинського куреня. Хтось 
малими дітьми був свідком, як їхнього батька-киянина, котрий повірив в ідеали відновлення 
Української Народної Республіки і вступив у підпілля ОУН, арештовувало гестапо на їхніх 
очах та які довгі десятиліття радянської влади жили з тавром «дітей зрадника Батьківщини й 
пособника нацистів». У когось нацисти розстріляли брата, а сестра після катувань у гестапо 
втратила зір. Але все своє життя у СРСР вони мусили мовчати про ці жертви. Ї важко 
передати словами емоції та відчуття, коли ці люди вперше вже на схилі своїх літ побачили 
прізвища своїх рідних, вибиті на граніті в Бабиному Яру. То чи мають такі люди право на 
пам'ять? Адже деякі рецензенти державної Концепції комплексної меморіалізації Бабиного 
Яру наполегливо рекомендували узагалі викреслити з пам'яті й не згадувати жертви підпілля 
ОУН. Але чи це було б правильно та гуманно? І чи це відповідало б вимогам історичної 
правди і справедливості? 


Михайло Тяглий (Український центр вивчення історії Голокосту, Київ), доповідач 
«Суб'єкти пам'яті» 


У своєму виступі використаю термін, який було запроваджено у студіях з вивчення 
історичної пам'яті, а саме «агенти пам'яті» - тобто ті, хто пережив значні трагічні події або їхні 
нащадки, таті, хто з ними себе ідентифікує і співвідносить із цим колом постраждалих. 

Одним із наслідків Голокосту та пізніших трагічних явищ стало те, що в рамках концепції 
про права людини поступово формуються й інші напрями - це права культурні, і право на пам'ять. 
Починаючи з 2000-х рр. є помітними спроби ООН накопичити досвід в цій галузі. Згадаю доповідь 
2014р.спеціальногодоповідача у сфері культурних прав Ф.Шагід, вякій вона підбиває підсумки різних 
спроб меморіалізації в різних суспільних контекстах та виокремлює низку прав, яких дотримуються 
або ні у цих випадках. Звісно, це має не абстрактний характер, а безпосередньо притаманне 
проблематиці меморіалізації Бабиного Яру. Отже це, передусім, право постраждалих на поширення 
інформації про їхнє страждання. Друге - право на встановлення справедливості. Третє - право 
на відшкодування збитків. Четверте - гарантія неповторення цих злочинів у майбутньому. Щодо 
третього, то тут ідеться не лише і не стільки про відшкодування матеріальне (хоча це теж важлива 
складова будь-якого процесу подолання наслідків трагічних подій), а й символічне відшкодування - 
тобто право на увічнення пам'яті загиблих та належну комеморацію жертв. 

Якщо пригадатирізніспроби примирення з минулим, що мали місцеврізнихсуспільствах, - 
через досвід Аргентини, де воно відбувалося завдяки внутрішнім ресурсам суспільства, 
іспанський досвід з його «пактом забуття», досвід Німеччини, досвід ПАР, де примирення з 
минулим відбувалося через не юридичну, а, так би мовити, етичну спробу осягнути масштаби 
того лиха, що було скоєно, та інші - розуміємо, що випадок України відрізняється деякими 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


182 Дискусії 





рисами. Перше - це та часова дистанція, яка розділяє злочин і сучасність. Але це не просто 
часова відстань. Українське суспільство та держава - це не ті суспільство та держава, де були 
скоєні ті злочини. Маються на увазі процеси націоналізації історії, що відбуваються в нашому 
суспільстві. Це те, що в нашому випадку осягнення історії відбувається в контексті створення 
сучасної української політичної нації. Воно дає можливість інакше підійти до пам'яті про 
злочини, що були скоєні на цих теренах 80 років тому. 

Концепція цього семінару формувалася передусім крізь призму етнічних питань, зокрема 
етнічних жертв: євреїв, ромів, української спільноти, радянських військовополонених, значна 
частина яких була етнічними росіянами. Але питання ідентичності можуть бути сформульовані 
і навколо інших категорій та чинників - професійних, гендерних, вікових тощо. Особливістю 
«державного» (за всієї умовності цього терміна, ураховуючи нинішнє ставлення держави до 
нього) проекту комплексної меморіалізації Бабиного Яру можна вважати те, що він, на відміну 
від «приватного» проекту Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (який застосовує 
постмодерністські засоби презентації етнічної трагедії за допомогою артінтервенцій), пропонує 
більш-менш традиційні засоби, але насправді виводить нас (майбутніх глядачів) на інший 
рівень: рівень сучасного сприйняття, яке сполучається зі сприйняттям нації політичної, гаслом 
якої має бути відомий вислів «ми не відповідальні за минуле, але ми відповідальні за пам'ять 
про минуле». Така дистанція - в різних смислах цього слова - від подій того часу дає змогу 
сприймати нині себе як рівних членів суспільства, безвідносно того, хто з наших предків був 
задіяний та на якому боці у тогочасних подіях. 

Тим не менше, з огляду на те, який розклад сил є в суспільстві, які проекти меморіалізації 
Бабиного Яру існують нині та які суперечки точаться навколо них, не можна не приділяти увагу 
фактору етнічності. Якраз тією мірою, якою етнічність є, як хтось уважає, другорядним, а хтось - 
визначальним чинником у формуванні та презентації власних бачень того, якою меморіалізація 
має бути, чиї голоси мають в ній переважати, а чиї посідати периферійне місце. Тут слід 
наголосити на особливостях ставлення різних спільнот з притаманними ним колективними 
моделями пам'яті до цієї проблеми. Тут вже окреслили болісні епізоди, які мали місце у 
меморіалізації Бабиного Яру на початку 2000-х рр. Характерною рисою їх, починаючи від 
спроби Американського об'єднаного розподільчого комітету «Джойнт» і завершуючи сучасним 
«приватним» проектом, є намагання заповнити вакуум, який є наслідком браку усвідомлення 
державою своєї ролі, а українським суспільством - того, якою має бути роль держави в модерації 
цього процесу. Через це, позаяк «святе місце пустим не буває », виникають приватні ініціативи, 
і українська влада систематично делегує розв'язання цієї проблеми якомусь одному з акторів, 
хай найпотужнішому - умовно кажучи, представникам єврейської колективної пам'яті, котрі 
пропонують проекти, що відповідають їхньому баченню того, хто є «головною жертвою» цього 
простору тачиї голоси мають домінувати. Аби мене не зрозуміли неправильно, хочу наголосити, 

щ, 5 й З 

що, говорячи про «єврейську колективну пам'ять», маю на увазі радше штучний конструкт - 
вона сьогодні розколота. Але услід за Я.Грицаком зазначимо, що будь-який національний 
проект можна вважати успішним, коли всередині його з'являється єврейська громада, лояльна 
до нього. В єврейській спільноті думки навколо меморіалізації Бабиного Яру розійшлися. Так, 
маємо кампанії українських євреїв із закликами про неприпустимість приватної меморіалізації 
та підтримку державної. Але їх не слід перебільшувати, такий рух лише набирає обертів. 
Тобто у середині єврейської громади немає поки що готовності розділити цей «палімпсест» із 
представниками інших громад. 

З іншого боку, якщо казати про українську громаду, то я схильний сприймати цю позицію як 
оборонну. Спадає на думку Пам'ятний хрест, що його встановлено українським націоналістам 
у Бабиному Яру. Як показують роботи молодих дослідників, навіть не всі з тих 64 членів ОУН, 
які значаться на плиті поряд як жертви Бабиного Яру, загинули в Києві. Історія українсько- 
єврейських стосунків саме навколо Бабиного Яру сповнена проблемами, і деякі з них просто 
неможливо сьогодні аргументовано розв'язати, передусім через брак джерел: ми потрапляємо 
до ситуації, коли одні й ті ж історичні джерела можуть спричиняти діаметрально протилежні 
трактування. Наприклад, історія з газетою «Українське слово», яка була дуже важлива для 
розбудови української справи, з іншого боку - публікувала антисемітські статті та заклики 
сповіщати німецькій владі про євреїв, що переховувалися. Цього достатньо, аби звинуватити 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 183 





газету в антисемітизмі - так і роблять представники, умовно кажучи, єврейської колективної 
пам'яті. Але тут постають ще запитання: ДА наскільки газета мала свободу? Наскільки це було 
ціною її виходу? Наскільки такі матеріали ініціювалися місцевою українською громадськістю? 
Усе це спричиняє суперечності між різними видами етнічної пам'яті. 

Веду до того, що сучасний проект меморіалізації Бабиного Яру, який би базувався на 
розумінні цінностей політичної нації та сучасників, котрі дивляться ретроспективно, аби 
винести уроки з минулого, він наштовхується на те, що основні агенти пам'яті у цьому процесі 
є донині такими, які існують і презентують себе у старій етнічній парадигмі. Вони не хочуть 
змінюватися, немає діалогу між ними, готовності до розуміння один одного. Я вже не кажу 
про вчинок В.Брандта, який став на коліна в 1970 р. перед пам'ятником жертвам Варшавського 
тетто, але принаймні має бути готовність до діалогу у сенсі того, аби продемонструвати: «Ми 
знаємо, що є така можливість, ми не виключаємо розмови про це, ми хочемо дати вам знати, 
що ви про це знаєте і розуміємо ваш біль». Це створило б умови для діалогу, який уможливив 
би перехід на той рівень погляду на події минулого не очима безпосередніх учасників цього 
минулого, а отже - конфліктуючих сторін, але на інший рівень, який би вможливив діалог і 
створив умови для примирення. 


Ігор Щупак (Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», Дніпро), 
співдоповідач 


Хотів би звернути увагу на питання про жертви Голокосту, а також інших геноцидів, та про 
збереження пам'яті про трагедію їхніми нащадками. 

Думкапроте, що безпосередніх свідків Другої світової війни, Голокосту ітрагедіїу Бабиному 
Яру вже немає, - помилкова. Такі свідки ще є. Так, улітку цього року ми провели експедицію 
«Слідами Голокосту» по Одеській обл., організовану Музеєм «Пам'ять єврейського народу та 
Голокост в Україні» та Українським інститутом вивчення Голокосту «Ткума» спільно з нашими 
партнерами зі США й Литви. Під час цієї експедиції ми зустрічалися з багатьма свідками 
Голокосту віком від 85 до 103 років. Серед них були люди з абсолютно світлою пам'яттю та 
ясним уявленням про те, що відбувалося. 

Звичайно, ми побачили, що чимало опитаних нами свідків свій особистий досвід вписували 
у контекст того, що вони читали, бачили по телебаченню та в кіно впродовж свого подальшого 
життя. Почуті нами історії треба корелювати, - як завжди це робиться з матеріалами «огаї 
Бізсогу». Та головне - ми все ще маємо можливість отримувати інформацію безпосередньо від 
свідків Голокосту; іці надзвичайно важливі джерела досі не були зафіксовані та систематизовані. 
Є ще важливий моральний аспект цієї роботи - те, що ми маємо допомогти зберегти родинну, 
індивідуальну пам'ять людей. 

Варто звернутися ще до одного аспекту проблеми пам'яті. Нині є багато таких «агентів 
пам'яті», як діти, онуки, рідні свідків Другої світової війни та Голокосту. 26 вересня 2021 р. 
у Дніпрі Об'єднана єврейська община України провела з'їзд нащадків Праведників народів 
світу. Представники 32 родин із різних областей України приїхали до нас для того, щоб ми 
поспілкувалися з ними, записали їхні спогади, разом ушанували пам'ять рятівників євреїв під 
час Другої світової війни. Серед запрошених -- люди, які були дітьми під час війни, але й вони 
певною мірою брали участь в акціях порятунку. Один із прикладів - чоловік, який був 6-річною 
дитиною під час війни, зараз розповідає: він першим побачив «акцію знищення» та повідомив 
свою родину про те, що нацисти вбивають євреїв, і треба допомогти дітям, яким загрожує 
смерть. Цьому чоловіку не було присвоєно звання Праведника народів світу, як іншим членам 
його родини, але і його крихти пам'яті заслуговують на повагу та збереження. 

Одне з важливих питань, на якому ми маємо зосередитися, пов'язане з мотивацією 
рятівників євреїв під час Голокосту. Що спонукало людей ризикувати власним життям І 
життям своїх рідних заради того, аби врятувати часто абсолютно незнайомих людей? Очевидно, 
ані релігійні, ані політичні інтереси не були пріоритетними, а головну роль відігравали суто 
людські, моральні якості. Ці слова можуть здатися «банальними», але наскільки глибокими і 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


184 Дискусії 





людськими вони виступали тоді, коли, як писала Ганна Арендт, панувала «банальність зла». Ми 
продовжуємо дослідження мотивації рятівників євреїв, які виявляли людяність у нелюдський 
час (за словами Жанни Ковби). Хоча, очевидно, це одне із тих питань, точної та повної відповіді 
на яке ми ніколи не знайдемо. 

Серед тих, чиї спогади ми намагаємося зберегти, - це й ті люди, які мали причетність до 
жертв Голокосту; і мали відношення до «Бузгапдєго» - «сторонніх спостерігачів» трагедії; і до 
тих, рідні та близькі яких брали участь у злочинах. Нам удалося зафіксувати спогади родичів 
представника німецької спільноти, «фольксдойче», як їх називали під час війни, котрі в одному 
селі здійснили вбивство місцевих євреїв. Незабаром ці матеріали будуть оприлюднені нашим 
Інститутом «Ткума» і Музеєм Голокосту. 

Хочу згадати ще один випадок, - «Історична правда» надрукувала про це мій матеріал. 
Сюжетпов'язаний ізтим, що донька офіцера вермахтудосліджувалаісторію свого батька в Україні. 
Я не буду називати прізвища цієї жінки та її батька, тому що навколо цієї історії виникло багато 
інспірацій. Суть полягає в тому, що батько цієї жінки був офіцером айнзатцкоманди С5 (116), 
яка здійснювала вбивства євреїв у Дніпропетровську, а також причетна до вбивства пацієнтів 
психіатричної лікарні в Ігрені. Середтих жертв буві реб Дов-Бер Шнеєрсон, брат любавичського 
ребе Менахема-Мендела Шнеєрсона. Після війни згаданий німецький офіцер був засуджений 
за воєнні злочини. У 1996 р. він помер. А його донька стала шукати сліди історії; їй пощастило 
знайти відповідні архівні документи про участь батька у війні. Кілька років тому жінка приїхала 
в Україну і побувала у Дніпрі. До речі, під час зустрічі в Музеї Голокосту наш співробітник 
Павло Поллюль розповів, що його дядько, німець за національністю, теж був серед жертв цієї 
зондеркоманди. Про те, що дочка нацистського злочинця приїхала спокутувати його провину, 
багато писали ЗМІ. Але після цього розгорівся великий скандал. Ця жінка та її представники 
писали листи, в яких повідомляли, що ніякої спокути не було, бо жінка не несе відповідальності 
за злочини свого батька. Вона просто хотіла дізнатися щось, аби зберегти пам'ять... 

До цього хотів би додати, що, коли ми говоримо про «агентів пам'яті», то маємо згадувати 
всіх Її носіїв - звичайно, жертв, а також і свідків, і злочинців. І при аналізі отриманих свідчень 
треба використовувати відповідні наукові методи. 

Далі хотів би сказати кілька слів стосовно згаданого тут під час дискусії так званого 
«комплексу меншовартості української спільноти». Я вважаю, що навіть тоді, коли Україна була 
у складі Російської імперії чи Радянського Союзу у статусі колонії, вона залишалася суб'єктом 
історичного розвитку. Український народ завжди був суб'єктом історії, а не об'єктом. Ї тому 
саме з точки зору суб'єктності важливо розглядати питання минулого. 

Щодо питання про «винятковість трагедії» для української чи єврейської спільноти я 
національної трагедії. До таких народів можна віднести і євреїв, і українців, вірмен, ірландців та 
багатьох інших. Національна трагедія була і є важливим чинником національної ідентичності. 
Та важливо, щоб це не перетворювалося на «змагання національної віктимності», що можна 
назвати синдромом «хворого пенсіонера», коли представники різних національних спільнот 
сперечаються, кого більше нищили, хто більше страждав. Не можна на потребу цього «змагання 
віктимності» маніпулювати цифрами та фактами, заперечувати наукові дослідження заради 
сумнівних цифр, які згодом будуть спростовані. Це може нашкодити пам'яті про національну 
трагедію, про геноцид. 

Що стосується Голокосту, то часто звучить теза про «унікальність» трагедії євреїв або 
його «універсальність», у тому розумінні, що Голокост був класичним зразком геноциду. 
Професор Є.Бауер запропонував тези про «універсальність» та «безпрецедентність» 
Голокосту. «Універсальність» - тому, що схожі елементи повторюються в інших геноцидах, а 
«безпрецедентність» - тому, що в такому вигляді геноцид найбільш яскраво отримав втілення 
саме в Голокості. До речі, Є.Бауер пише, що типологічно найближчим до Голокосту був 
вірменський геноцид. Також ми пам'ятаємо, що Р.Лемкін, досліджуючи геноциди, робив це на 
прикладах українського Голодомору, вірменського геноциду та Голокосту. 

І остання теза. Коли ми вивчаємо геноцид - Голокост, чи Голодомор, чи депортацію 
кримськотатарського народу, чи вірменський геноцид, - очевидно, що насамперед ми маємо 
ставитися з великою повагою до пам'яті про жертв геноцидів. Проте у вивченні геноцидів 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 185 





треба говорити не тільки про знищення, а й про подвиг опору геноциду (зокрема активного, 
збройного), і про рятування деяких із тих, хто був приречений на смерть. Це надзвичайно 
важливо 1 з наукової точки науки зору, і з моральних, етичних міркувань. 


Оля Гнатюк (Варшавський університет, Польща; Національний університет 
«Києво-Могилянська академія»), співдоповідачка 


Я хотіла би почати з тих моментів, на яких акцентували увагу Ігор Щупак і Михайло 
Тяглий, тобто праві на увічнення, комеморацію, а також на трактуванні Голокосту як геноциду, 
і, водночас унікальної події в історії. На мою думку, з синдромом віктимності (комплексом 
жертви) змагається велика частина народів світу. 

Варто розпочати з пам'яті про Голокост, і зокрема Бабин Яр, одразу після війни. Тобто 
йдеться про дуже короткий відтинок часу поміж пізньою осінню 1943 р., коли звільнено Київ 
від німецької окупації, і до осені 1946 р., себто закінчення основних процесів в Нюрнберзі. 
Між 1943 і 1945 рр. війна ще триває, на фронті і на окупованих територіях гинуть люди, 
Голокост продовжується. Але вже частина раніше окупованих територій звільнена. Після 
того, як радянська влада повертається до Києва, стають відомими масштаби вбивств у 
Бабиному Яру, як і в багатьох інших місцях по всій Україні. Всюди створюються комісії до 
вивчення нацистських злочинів. У той час, тобто до Нюрнберзьких процесів, громадська 
думка доволі добре поінформована про масштаби і суть злочинів. Особливу роль відіграли 
письменники. Варто звернути увагу на твори двох авторів - Василія Гроссмана «Украина без 
евреев» (1943 р.) і вірш Миколи Бажана «Яр». Написаний у листопаді 1943 р. радянський 
вірш не є таким прямим, але там сказано про цей злочин як про величезну трагедію і немає 
сумнівів, чию - саме єврейську. Цей вірш аж до 1990 р. не публікувався, оскільки після 
закінчення війни, а особливо після завершення Нюрнберзького процесу радянська влада 
намагалася стерти пам'ять про страждання й нав'язати нову, винятково героїчну версію 
«перемоги». 

Українські письменники писали про трагедію Голокосту, але ці твори або вилучили з 
літератури, як вірш М.Бажана, або «вилучили» самих письменників, як Ольгу Дучимінську. 
Це - письменниця, свого часу відомана Галичині, приятелька Івана Франка, Ольги Кобилянської, 
редакторка «Жіночої долі», активна діячка жіночого руху, авторка багатьох прозових і 
поетичних творів. Після Другої світової війни залишилася у Львові. У 1945 р. вона опублікувала 
невелику повість під назвою «Еті». Це історія єврейської жінки, яка втекла з палаючого тетто у 
Львові, знайшла прихисток у своєї давньої знайомої, старенької вчительки (тут видно схожість із 
біографією самої авторки), Оповідання було пристосоване до радянських умов, що виявляється 
у закінченні, яке штучно пришите до твору про привітання солдатів Червоної армії і бажання 
героїні шукати нового життя у визволеному краю. Оповідання з'явилося в «Радянському 
Львові» і стало першим прозовим твором, присвяченим пам'яті євреїв, загиблих у гетто, і тим, 
хтовцілів. 1947 р. оповідання «Еті» піддав нищівній критиці Михайло Пархоменко, радянський 
«тауляйтер від літератури», який виступив, так би мовити, у ролі прокурора. Відтоді Ольга 
Дучимінська не опублікувала жодного твору. Два роки пізніше 66-річну жінку арештовано: 
їй інкриміновано співучасть у вбивстві Ярослава Галана. Її засудили до 25 років ув'язнення, з 
очевидним розрахунком, що вона мала не вижити. Але вона на зло радянській владі вижила. 
Рукописи й листування вилучили та знищили. У тюрмі, таборах Дучимінська залишилася до 
1958 р., після звільнення її не реабілітували й не повернули майна. Дучимінська до кінця свого 
довгого життя тинялася по людях. Легко собі уявити, як це виглядало у випадку понад 90-річної 
жінки. 

Отже, вилучали не просто самі твори, а і людей «вилучали». Тобто стирали пам'ять разом 
із людьми. Так радянська влада боролася з« буржуазним націоналізмом». І чи цей націоналізм 
був український, чи єврейський - не мало жодного значення. Носії пам'яті про трагедії Другої 
світової війни, носії національної ідентичності, мали, згідно зі сталінською політикою, зникнути 
з лиця землі. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


186 Дискусії 





На противагу цій історії автентичного свідчення про трагедію львівських євреїв можна 
навести іншу історію, яка зображена у фільмі Агнешки Голланд «У темряві» (2012 р.). Уперше 
цю історію розповів Владімір Бєляєв. Иого репортаж зі звільненого Львова з'явився під назвою 
«Свет во мраке» у квітні 1945 р. на сторінках московського журналу «Огонек». Відтоді 
впродовж наступних двадцяти років Бєляєв над ним працював доволі прискіпливо. Кожне 
видання цього твору підлягало змінам, які вносив сам автор, або йому «допомагали». І кожна 
наступна версія міняла акценти, так, щоб наголосити на співучасті українських «буржуазних 
націоналістів» у вбивстві євреїв. Натомість самі євреї, герої цього репортажу, втрачали ознаки 
своєї національності. Тобто вже не йшлося про євреїв, а йшлося про «радянських громадян». 
З якого доброго дива радянські громадяни у Львові, це вже не мало значення. Історія цього 
твору, якщо її простежити від 1945 р. до 1980 р., добре показує, як проводилася політка пам'яті 
щодо Другої світової війни, як стиралася пам'ять про Голокост і взагалі про цивільні жертви. 

На мою думку, дослідникам і громадській думці необхідно звернути увагу на різні спроби 
збереження цієї пам'яті. Це неправда, що жодного українського слова про Бабин Яр і Голокост 
не прозвучало. Правдою натомість є те, що з цим словом боролася радянська влада та її конкретні 
представники - чи це були літературні діячі, літературні критики, чи партійні функціонери. 
Спроби збереження пам'яті були. Але були також і злочини проти цієї пам'яті. 

І вже насамкінець - про синдром віктимності, про який говорив пан Пор Щупак. Я волію 
називати його егоїзмом власного болю, З одного боку, - це природне відчуття. Але з іншого 
боку, для людини природно виявляти також й емпатію. І егоїзм власного болю можна подолати 
винятково емпатією та розумінням того, що це наша спільна історія, наша спільна доля. 


Микола Боровик (меморіал «Концентраційний табір Захсенбург», 
Німеччина), дискутант 


Стосовно суб'єктів пам'яті, важливо зазначити, що ми всі, тут присутні, є суб'єктами 
пам'яті. Ми не є солдатами якихось спільнот, ми тут також представляємо самих себе, і ми 
своїми текстами конструюємо те, що є колективною пам'яттю, або називається колективною 
пам'яттю, На це мало звертали увагу на початку, але коли цей дискурс колективної пам'яті почав 
формуватися, то такі люди, як П'єр Нора або Яель Зерубавель, вони так само конструювали, 
як і вивчали. Д можливо, більше конструювали, ніж вивчали. І цю колективну пам'ять як 
сконструйований дискурс мало ще досліджують, і це дуже важливо тримати на увазі, адже це 
також накладає велику відповідальність і на нас. Але, з іншого боку, і полегшує наше завдання. 
Я не сподіваюся, що ми знайдемо тут якісь універсальні відповіді, проте сподіваюся знайти якісь 
відповіді для себе. 

У контексті інших тем, що тут заявлені, - щодо жертв, нащадків, меж прав на пам'ять - 
дуже цікавою була думка Михайла Тяглого з приводу того, що ми не відповідальні за минуле, 
ми відповідальні за пам'ять. Хочу додати, що за пам'ять ми не можемо відповідати цілком, я не 
дуже вірю в те, що пам'ять аж настільки може бути конструйована й маніпульована. Якоюсь 
мірою - так, але не цілком. За що ми відповідальні цілком, так це за майбутнє. Очевидно, що те, 
що ми пам'ятаємо, те, що ми конструюємо як пам'ять, виходить із того проекту майбутнього, 
який ми хочемо отримати. Минуле та пам'ять для нас, у певному смислі - це ресурс, з якого ми 
хочемо щось отримати, із чого ми можемо побудувати світ, який нам подобається, або який ми 
вважаємо правильним. 

У цьому сенсі я хотів би згадати доповідь пана Ігоря Пошивайла. Він зазначив, якщо ми 
говоримо про жертв і злочинців, то хто такі злочинці - відомо. То я б сказав навпаки. Відомо, хто 
такі жертви. Так сталося, що їх вбивали, тому що вони були такі. Їх убивали, тому що вони були 
євреї, їх убивали, тому що вони були роми. Зі злочинцями - складніше, Хто такий був умовний 
Петро Петрович Петренко, який допомагав німцям у Бабиному Яру вбивати євреїв? І далі - це 
наша відповідь на питання, хто він такий. Це ми конструюємо групу, до якої він належить. Чи він 
українець, чи він український націоналіст, чи він радянська людина? Цю групу конструюємо ми, 
виходячи з того, що ми хочемо отримати від цієї пам'яті, який проект майбутнього ми будуємо. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 187 





Гу цьому випадку, те, що ми маємо зараз, я це називаю ретроспективною націоналізацією. Коли 
ми злочинців ретроспективно націоналізуємо, зараховуємо до якихось національних груп, 
умовно кажучи, конструюємо. Конструюємо українців як об'єкт цієї історії, про яку ми зараз з 
вами говоримо. 

Ще хотів додати про один показовий момент. Коли я писав рецензію на історичний 
наратив Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», там був один розділ «Рятівники». 
І у цьому розділі історичного наративу МЦГБЯ було дві проблеми. Чому саме ці люди були 
українськими рятівниками? За якими критеріями можна зарахувати рятівників до українців? 
Так само, як до Праведників народів світу можна зараховувати українців, що це українці саме? 
А другою проблемою там був довгий перелік мотивів, чому саме ці люди рятували євреїв. І з цих 
пунктів якось так складалося, що їх національна належність не мала суттєвого значення. Але при 
цьому, вони розглядаються в окремій главі як українські, тому що існує ця рамка націоналізації. 
Ми націоналізуємо злочинців, відповідно, ми маємо націоналізувати і праведників. Ї ця 
рамка націоналізації заганяє всіх цих людей у якусь таку схему. ДА потім, коли ми отримуємо 
результат такої ретроспективної націоналізації, ми далі отримуємо проблему конфліктів різних 
національних наративів, пам'ятей. 

Я пробував уженацій конференції ставити питання, чи не доцільніше замість деконструкції 
національних рамок ставити якісь антропологічні питання, коли йдеться про таку трагедію? 
Про те, що ми можемо очікувати від свого сусіда, коли падає державна влада, коли більше немає 
права? Незалежно від того, якою він мовою говорить. Що ми від людини можемо очікувати, як 
вона починає поводитися, коли під загрозу потрапляє життя її дітей? Пітер Новік у «Голокост 
у США» сформулював питання так: «Чи морально чинили люди, які рятували євреїв, 
підставляючи під загрозу смерті своїх дітей?». Це страшне питання, на нього немає відповіді, і 
він сам не відповів. Такі питання набагато складніші, за національне покаяння для людей, які не 
мають прямого стосунку до якогось злочину. На відміну від питання: «Що я сам у цій ситуації 
зробив би?». 

Невелика ремарка щодо ОУН. Якщо в національній рамці це розглядати, то це 
проблематично. Але мені здається, що важливішим є питання не про те, де ці люди з ОУН 
були вбиті, у Бабиному Яру чи деінде. Важливішим є питання: «За що?». Які були причини? 
Якщо ми так подивимося, то очевидно, що Бабин Яр - це місце Голокосту, геноциду євреїв, 
перш за все. Якщо там хтось ще був убитий, то це не міняє звучання цього символу як місця 
пам'яті. Це місце пам'яті, це не просто фізичний об'єкт, точка на карті, де ще щось сталося 
і після цього це нібито змінює значення і смертей тих інших людей, і значення самого 
цього місця. Я не думаю, що це так. Тому що місце пам'яті - це теж конструкт на основі 
якихось подій, і ми не вільні у цьому конструюванні. Ї це місце пам'яті про Голокост, перш 
за все. 


Семінар «Об'єкти пам'яті» 
Модераторка Вікторія Яременко (Український інститут національної пам'яті) 


Теми для обговорення: 

- чи можна пам'ять про жертв Голокосту об'єднувати з пам'яттю про інших жертв Другої 
світової війни? 

- як сумістити в одному меморіальному просторі пам'ять про жертви двох геноцидів - 
євреїв і ромів? 

- чиє пам'ять про українських націоналістів пам'яттю про жертв чи злочинців? 

(як об'єднати в одному меморіальному просторі пам'ять про різних жертв, коли одна з 
жертв уважає інших переслідувачами) 

- приховані конфлікти: вшанування пам'яті німецьких полонених, радянського підпілля 
та полонених червоноармійців (з урахуванням того, що в Бабиному Яру розстрілювали лише 
політпрацівників, комуністів та євреїв). 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


188 Дискусії 





Іван Патриляк (Національний університет ім. Тараса Шевченка), доповідач 


Усі жертви Бабиного Яру належать до різних категорій (залежно від типу злочину, 
застосованого проти них). Євреї та роми - жертви злочину геноциду (вбиті за етнічним 
принципом), не несли щонайменшої реальної політичної, військової, соціальної або 
економічної небезпеки нацистському режимові. Ментально хворі й неповносправні люди - 
жертви злочину проти людяності (вбиті за медичними показниками), не несли щонайменшої 
реальної політичної, військової, соціальної або економічної небезпеки нацистському режимові. 
Військовополонені всіх груп - жертви воєнного злочину (вбиті за щонайменші «провини» 
або за принципом належності до комісарської групи, за опір нелюдському поводженню в 
полоні тощо). Цивільні заручники - жертви воєнного злочину застосування колективної 
відповідальності. Комуністичні підпільники й українські націоналісти - жертви політичного 
терору (вбиті за спроби чинити опір системі нацистської окупації й переслідування власних 
політичних цілей). Кримінальні злочинці - жертви спрощеного кримінального судочинства 
нацистських окупантів. 

Кожна з перерахованих вище категорій (об'єктів пам'яті) потребує свого типу вшанування, 
яке має бути обумовлене розумінням того, «чому вшановується та чи інша категорія жертв». Якщо 
щодо перших чотирьох категорій (євреї та роми, ментально хворі, військовополонені, цивільні 
заручники) немає жодних запитань, то щодо останніх трьох такі запитання є. Найпростіше з 
кримінальними злочинцями, про них можна згадувати в контексті спрощеного кримінального 
судочинства, достеменно встановивши «ступінь провини» і рівень покарання. Ця категорія 
жертв - гарна ілюстрація того, яким безоглядним був «німецький порядок» у Києві. 

Щодо підпільників-комуністів й українських націоналістів питання стосуються, здебіль- 
шого, того, що окремі представники обох груп підозрюються у злочинах проти цивільного 
населення (комуністичні підпільники до 1941 р. нерідко були співробітниками НКВС, 
причетними до диверсій у Києві, які стали приводом до масового і швидкого винищення євреїв 
та подальших постійних убивств заручників із цивільного населення; націоналістів нерідко 
звинувачують у тому, що вони сприяли фізично чи ідеологічно або, принаймні, не опиралися 
винищенню євреїв нацистами). Їх ушанування повинне виходити з тієї засади, що вони 
вшановуються не за злочини (реальні чи гіпотетичні) а за те, що вони чинили опір нацистському 
режимові (у випадку і комуністів, і націоналістів) та боролися за незалежну Українську 
державу (у випадку націоналістів). Ушанування націоналістів як борців за незалежну державу, 
окрім усього іншого, також відповідає вимогам чинного законодавства. 

Також важливо оперувати точною кількістю й установити поіменно всіх націоналістів, 
відстеживши їх біографії, оскільки серед них могли бути люди, які одночасно причетні до 
створення «української поліції» в Києві, котра, щонайменше, розшукувала та охороняла 
євреїв під час екзекуцій, і водночас рятували євреїв (випадок Романа Біди-«Гордона»), могли 
бути зовсім непричетні до винищення євреїв, а могли бути й ті, хто сприяв такому винищенню. 
Тобто тут важливо індивідуально знати кожен випадок. Ми ведемо мову про 621 оунівця, 
розстріляного або похованого в Бабиному Яру, а реально знаємо прізвища на порядок меншої 
кількості людей, що породжує різні домисли. 


Олена Стяжкіна (Інститут історії України НАНУ, Київ), співдоповідачка 
Проблема власного пам'ятання: замовчаний контекст, нав'язаний 
дискурс, можливі практики 


Що пам'ятаємо? Чому пам'ятаємо те, що пам'ятаємо? У чиїх дискурсивних сценаріях 
відшукуємо проблемні точки та практики пам'ятання? Я зупинюся на трьох позиціях, які так 
чи інакше стосуються об'єктів пам'яті та відповідних (або не відповідних) практик фіксації та 
вшанування пам'яті. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 189 





Перша теза: Історичний контекст невидимої відповідальності. Об'єкти пам'яті про 
провину. 

О.Бартов («Україна модерна», 2009, 15(4)) висловив не безперечну, але дуже плідну 
думку щодо неможливості просто розділити людей у часи Голокосту на жертв, злочинців та 
спостерігачів, оскільки навіть ті, які не брали участі та максимально відсторонилися від жахливих 
процесів, знали, що та як відбувається, а отже їхня бездіяльність була частиною злочину. 
Точніше цю позицію виклав Елі Візель у виступі 12 квітня 1999 р. в Білому домі у Вашинітоні 
«Ризики байдужості» та у промові в ООН у квітні 2005 р. У такий спосіб наприкінці ХХ - на 
початку ХХІ ст. було поставлено питання про провину союзників по антигітлерівській коаліції 
в Голокості. Питання ж про провину СРСР - як суттєвий аспект пам'ятання - так чи інакше 
залишається не промовленим із високих трибун і майже, за невеликим винятком, не вивченим. 

Я тільки тезисно вкажу основні лінії, якими означено цю провину. Спираючись на роботи 
Л.Люкса, Г.Костирченка, А.Люстігера та інших можна побачити такі процеси, в яких СРСР 
може відповідати за, принаймні, нерятування євреїв, однак і за щось більше: 

- замовчування нацизму та його ідеології щодо євреїв наприкінці 1930-х рр. 

- відсутність ідеологічної боротьби з нацистськими гаслами про «юдобільшовизм» 
упродовж війни та після неї; 

- покинутість євреїв напризволяще - відсутність евакуації й така поведінка місцевої 
влади (втеча), яка, за висловом К.Беркгофа, свідчила про поведінку не рідної, а окупаційної 
влади; 

- відсутність будь-яких спланованих партизанських операцій для запобігання масовим 
стратам євреїв; 

- замовчування Голокосту від самого початку масових страт євреїв на окупованих 
територіях (перетворення євреїв на «мирних мешканців» у повідомленнях Радінформбюро); 

- покарання пособників нацистів, але непокарання тих, хто грабував, доносив, видавав 
євреїв (відсутність покарання означала, що все це - не було злочином); 

- підтримка (за замовчуванням чи неспростуванням) сталої концепції боягузтва й 
«ташкентського фронту», де, нібито, відсиджуються євреї (в такий спосіб влада перекладала 
свою провину втечі на євреїв, заміщаючи зневагу та звинувачення у свій бікна євреїв); 

- «активний антисемітизм», який уже з 1942 р. просувався на вищих щаблях радянського 
керівництва: вже з цього періоду заклики до «російського патріотизму» містили у собі елементи 
антисемітизму (Л Люкс); 

- перші обмеження прийому євреїв на дипломатичну службу (згодом - повна заборона) 
із 1943 р. (Л.Люкс); 

- відмова від публікації «Чорної книги» про звірства нацистів стосовно євреїв і подальше 
замовчування трагедії та заборона її меморіалізації; 

- дозвіл на антисемітську (часом нацистську) риторику для вищого керівництва та для 
пересічного обивателя (слідчий Комаров у допитах Лозовського: «Евреи - подльгй и грязньй 
народ, Ї...| все евреи негодная сволочь, |...) все оппозиции в партии состояли из евреев, |...| все 
евреи по всему Советскому Союзу шипят против советской власти, |...| евреи хотят истребить 
всех русских») (цит. за: Л.Люкс); 

- за півкроку до повторення: боротьба з «космополітизмом», справа ЄАК, «справа 
лікарів-убивць». 

Метафорою радянського в Голокості є історія про фільм М.Донського «Сім'я Тараса», де 
вперше було показано масове вбивство євреїв (у Бабиному Яру), який зняли з прокату й поклали 
«на полицю» в 1945 р., та про великого актора Б.Зускіна, котрий зіграв у цьому фільмі лікаря- 
єврея, страченого німцями в кіно, а потім - у 1952 р. - страченого радянським керівництвом у 
реальному житті (Хикс Дж. Марк Донской и реконструкция Бабьего Яра). 


Друга теза: Тяглість (а подекуди штучність) замовчування провини СРСР у знищенні 
радянських євреїв стала, серед іншого, підгрунтям для аналізу витоків, процесів, характеристики 
учасників «Голокосту від куль», що відбувався на території окупованої України. 

Сучасні дослідники так чи інакше відтворюють концепт відсутності хоча б частки 
провини СРСР, зосереджуючись не тільки на злочинах нацистів (що є цілком справедливим та 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


190 Дискусії 





правильним), а й на злочинах пересічних окупованих людей. Це також є справедливим, однак 
у цьому аналізі ролі та місця окупованих людей уживається лише одна - національна - ознака 
спільнот, 

3 урахуванням того, що радянські люди - в межах радянського дискурсу - маркувались 
як інтернаціоналісти, а від того євреї у відомостях маркувались як «мирні мешканці» без 
національності, такий ухил у бік «українських націоналістів» - «фашистських посіпак» - був 
нічим іншим, як ідеологічною кампанією. Не заперечуючи, утім, можливість і чесність аналізу 
виконавців/спостерігачів за національною ознакою, варто визнати, що цей спосіб думання 
про Голокост в Україні повторює та посилює радянські конструкції й відіграє суттєву роль у 
петрифікації міфу про «перемогу російського» (рос. «русского», і тільки російського, народу 
у війні. Між тим, архівні документи та его-свідчення вможливлюють й інші способи аналізу 
портретів виконавців. Плідним підходом до подолання дихотомії та зниження політичного 
градусу питання про те, кого - поряд із нацистами - вважати злочинцями або поплічниками 
злочинців, є аналіз складу допоміжної поліції за партійною й національною ознаками з 
урахуванням співвідношення різних національностей у місцях формування «помічників» 
нацистів, котрі в різні способи допомагали здійснювати розстріли євреїв. 

Якщо, за даними І.Дерейка, у Центральній Україні більшість членів допоміжної поліції 
становили українці, то на сході - за даними ІЛарнавського - росіяни. В особовому складі 
дирекціону Х93 Ларинської управи м. Юзівка (до окупації Сталіно, нині Донецьк) із 49 поліцаїв 
23 були українцями, а 26 - росіянами. І тут ідеться не про якусь специфічну «зраду» росіян, а про 
кореляцію зіїх кількістю у Сталіно, зафіксованою переписом 1939 р. Більш «яскраво» в контексті 
подолання названої вище дихотомії виглядають можливості здійснювати аналіз поліцаїв на 
окупованих територіях за партійною ознакою. За даними І.Дерейка щодо 119 персоналій - 
членів допоміжної поліції - третину з них становили комуністи й комсомольці. Один із них 
був депутатом ВР УРСР, аінший - депутатом ВР СРСІ. Серед шутцманів відсоток комуністів і 
комсомольців був ще вищим, і сягнув половини проаналізованих справ. Варто також зазначити, 
що членами допоміжної поліції були також вояки РСЧА - переважно військовополонені та 
дезертири. 

Чи дає нам це можливість і право говорити, що комуністи та солдати й офіцери Червоної 
армії були виконавцями (чи помічниками виконавців) Голокосту? НІ, оскільки у кожному 
конкретному випадку йдеться про конкретну людську долю та людський вибір. Тоді постає 
риторичне питання: чому ми й досі залишаємося в полоні сталої (чи не єдино можливої) 
дихотомії, через яку генералізуємо українців (або українських націоналістів) як тих, хто скоював 
злочин проти людяності? Ї тут ми можемо сформулювати ще одне питання: чи правда, що 
жертви (принаймні вцілілі) вважали переслідувачами й винними тільки спільноти, серед яких 
вони проживали, і не вважали винними, власне, партію та владу, які не докладали жодних зусиль 
для рятування євреїв? 


Третя теза: Що та як пам'ятати. Ця теза - не про Голокост, а про власний погляд на те, як 
пам'ятати й що є об'єктом пам'яті. 

10 червня 1944 р. у французькому містечку Орадур силами вояків 2-Ї танкової дивізії 
СС «Райх» було розстріляно та спалено заживо 642 людини. У цій масовій страті, окрім 
нацистів, узяли участь й ельзасці, котрих - усупереч домовленостям між режимом Віші та 
Райхом - мобілізували у вермахт. Під час судового процесу ельзасців засуджено до різних 
термінів покарання: від 5 до 12 років ув'язнення або важких робіт. Цей вирок викликав 
масові протести в Ельзасі. Спільнота висунула звинувачення французькому уряду (минулому) 
в тому, що він не доклав жодних зусиль, аби захистити ельзасців та змусити Райх припинити 
мобілізацію. У лютому 1953 р. ельзасців було амністовано. У цьому контексті я хочу звернути 
увагу на таке: 

- Франція вирішила цю страшну і трагічну ситуацію так, як уважала за потрібне; 

- це рішення не дискутувалося, не обговорювалось із союзниками: Франція була серед 
переможців, а не серед колонізованих та окупованих народів; 

- досліджуючи трагедію Орадур-Сюр-Ілан, сучасні історики не підпадають під ідеологічні 
тиск і сконструйовані ззовні концепти пам'яті. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 191 





Зрештою фіналом цієї історії, яка розпочалася ще за часів Першої світової, є монумент 
у Страсбурзі. У центрі композиції - жінка-мати, котра тримає на своїх колінах двох синів. 
Обидва вони голі - такі, якими приходять у світ: без форми, паспортів, розпізнавальних знаків. 
Підпис на монументі: «Наші мертві». І ось саме ця практика - побудова власного погляду, 
пошук власної позиції, відсутність страху в її відстоюванні, формулювання питань у широких 
контекстах та аналіз через різні категорії, відкидання нав'язаних дихотомій - дозволить нам 
увічнювати пам'ять Бабиного Яру через чесну позицію «наших мертвих», провина перед якими 
лежить не тільки на тих, хто вчиняв, а й на тих, хто на різних рівнях, зокрема й на рівні держави, 
зберігав спокій, був байдужим, підштовхував та дозволяв злу відбуватися. 


Сергій Єкельчик (Університет Вікторії, Канада), співдоповідач 
П'ять тез про Бабин Яр 


1. Ми живемо у світі, в якому відбувається переосмислення історії війни. На Заході 
панівним підходом до пам'яті про війни ХХ ст. є гуманістичний, в якому фокус не на перемогах 
та звитязі, а на жертвах цивільного населення. Цей підхід пов'язаний із західним уявленням про 
пріоритет прав людини та цінність кожного життя. Гуманістичний підхід потребує й нового типу 
героїв - тих, хто рятував приречених, тих, хто зберігав людяність у нелюдських випробуваннях. 
Саме у сприйнятті гуманістичного підходу полягає шлях до пам'яті європейського типу та 
відмови від радянської моделі пам'яті, в якій величні монументи ставилися державі (як-от 
Батьківщина-Мати в Києві) або загиблим генералам (як-от Ватутіну), тоді як на солдатів чекали 
братські могили зі скромними пам'ятними знаками, а цивільні жертви взагалі були вартими 
згадки тільки тоді, коли про них говорив цілий світ. Бабин Яр може найкраще втілити новий 
гуманістичний підхід. 

2. Ми досі знаходимося в полоні радянської спадщини (не-)комеморації Бабиного Яру. 
Гадянській владі йшлося про увічнення насамперед військової звитяги. Дле замовчувати Бабин 
Яр не виходило, бо його трагедія вже була відома світові. З моменту звільнення Києва 6 листопада 
1943 р. радянська влада одразу намагається означити Бабин Яр як символ нацистського знищення 
«мирних громадян». Якщо й ішлося про національності, котрі найбільше постраждали від 
нацистської окупації, уже тоді офіційні джерела завжди ставили росіян та українців перед євреями. 
Але найбільше наголошувався подвиг таких груп, як комуністи та військові. З цієї радянської 
традиції нам залишилася атмосфера взаємної підозри між етнічними групами та компенсаторний 
механізм приміщення в Бабиному Яру також і «своїх» - причому неодмінно героїв. 

3. Довголітня боротьба єврейської спільноти у СРСР за визнання Бабиного Яру як місця 
пам'яті Голокосту сформувала певні очікування й щодо незалежної України, а саме очікування 
спротиву «згори». Натомість це визнання самеітрапилося внезалежній Україні, але потім держава 
не виявила належної ініціативи в меморіалізації Голокосту та розробці відповідних музейно- 
освітніх програм. У такий спосіб вона залишила простір для сумнівних приватних ініціатив, що 
по суті виключають Україну та українців із важливої розмови про історію й уроки Голокосту. Але 
комеморація Голокосту потрібна саме Україні та її народу, адже для них це є важливим досвідом 
вироблення інклюзивної пам'яті, усвідомлення єврейських жертв як жертв України. 

4. Через радянську спадщину теза про важливість Голокосту для осмислення Другої світової 
війни та всього ХХ. ст. утверджується в Україні значно пізніше, ніж на Заході, що ставить дискусії 
навколо Бабиного Яру у складний контекст. Якби в Україні було поширене розуміння особливого 
статусу й унікальності Голокосту якнацистського проекту тотального знищення всього єврейського 
народу включно з дітьми, то було б значно легше репрезентувати Бабин Яр як місце також й інших 
злочинів нацистів, місце мучеництва інших груп. Це було б неможливо представити світовій 
громадськості як зазіхання на винятковість Голокосту. Тому шлях до визнання всіх українських 
жертв Бабиного Яру пролягає через широке громадське осмислення Голокосту. 

5. Бабин Яр може й мусить стати також і місцем пам'яті про інші жертви нацистів - якщо 
при цьому ми голосно говоримо про унікальність Голокосту. По суті, це не підриває пам'ять 
про Голокост, а тільки підтверджує його центральність серед символів цивільних страждань 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


192 Дискусії 





під час Другої світової. Наприклад, пам'ятник остарбайтерам, більшість з яких пережили 
війну та яких не розстрілювали в Бабиному Яру. Його встановлення на цьому місці не можна 
інтерпретувати як боротьбу за пам'ять, як намагання розмити уявлення про Голокост, а радше 
як визнання його центральності у сучасних уявленнях про війну, яке саме і зробило можливим 
відновлення пам'яті про інших цивільних жертв нацистів. Це водночас і визнання Бабиного 
Яру як потужного місця пам'яті про війну, чи не найголовнішого в Україні. 


Віктор Крупина (Інститут історії України НАНУ, Київ), дискутант 


Слухаючи цікаві доповіді впродовж двох днів конференції, упіймав себе на думці: чим більше ми 
віддаляємося від кінця вересня 1941 р., наступних розстрілів і двох років нацистської окупації, чим 
більше віддаляємося від трагедії Голокосту загалом, тим рельєфніше починаємо бачити ті драматичні 
події. З одного боку - це парадоксально, адже час, що минув, призвів до збіднення нашої джерельної 
бази. Відхід у Вічність тих агентів пам'яті, про яких ми сьогодні говорили, збіднення джерел усної 
історії, стирання місць пам'яті, втрата матеріальних джерел... Відповідно, наші можливості якомога 
повніше і глибше відтворити всі обставини, з'ясувати імена всіх жертв і злочинців, їхню мотивацію, 
обставини подій зменшуються. Звичайно, несприяла цьому й політика пам'яті, властива Радянському 
Союзу. Політика щодо Бабиного Яру та Голокосту - це радше політика забуття. І в результаті ось 
ми маємо таку собі «таБиіа газа» - чисту дошку, оскільки у сприйнятті суспільством, пересічним 
громадянином Бабин Яр як окреме трагічне місце не існував. 

З іншого боку, в українських реаліях це закономірно. Адже специфіка Бабиного Яру як 
простору пам'яті вможливлювала лише кон'юнктурну пам'ять. Таку пам'ять, яка не руйнувала б 
комуністичну ідеологічну візію минулого загалом та особливо Другої світової війни. Відповідно, 
справжні наукові дослідження трагедії Бабиного Яру стали можливими лише після 1991 р. 

Попри фактологічні втрати й методологічне відставання нині відбувається методологічне 
наздоганяння світової науки. Не так швидко, як це хотілося б, алеї у студіях пам'яті та у вивченні 
Бабиного Яру й Голокосту загалом здобутки у нас усе ж існують. Сьогодні ми вже не з'ясовуємо 
обставини подій. Хоча й такі питання обговорюються, але ми вже йдемо далі та чіткіше 
диференціюємо осіб, чия доля так чи інакше була пов'язана з Бабиним Яром або змінилася 
через нього, про що нам сьогодні докладно розповів Іван Патриляк. Абсолютно слушний 
його висновок, що, продовжуючи ці студії, треба уникати узагальнень і до кожного випадку у 
класифікації - жертва, злочинець, спостерігач - підходити індивідуально. 

Сергій Єкельчик згадав про ту радянську спадщину, яка тяжіє над нами та виявляється 
в конкуренції пам'ятей, що відбувається не завжди у цивілізований спосіб, коли цю боротьбу 
за першість ми оцінюємо на радянський взірець кількісно. Хто більше пам'ятників поставить 
у Бабиному Яру за допомогою адмінресурсу, або, здобувши кон'юнктурну, я переконаний 
тимчасову, перевагу має можливість порядкувати на території Бабиного Яру зі своїм приватним 
проектом. Радянська спадщина проступає й у тому, що продовжується ювілейна традиція 
історичної політики. Доволі часто це відбувається так, коли на підставі тих чи інших державних 
рішень відбуваються десятки формальних заходів, як кажуть, для статистики. З іншого боку, є 
надзвичайно важливою обставиною, що влада звертає увагу на непересічні історичні події, і у цей 
спосіб сприяє науковцям в організації різних заходів, чи то у проведенні наукових досліджень. 

Говорячи про жертви Бабиного Яру, не слід забувати і про пов'язану з ним Куренівську 
трагедію 13 березня 1961 р., коли загинули кілька сотень осіб. Справжні причини, обставини й 
наслідки цієї техногенної катастрофи довгий час приховувались, адже ця трагедія потрапила в 
негативне поле трагедії 1941 р. Сама згадка про Куренівську трагедію так чи інакше породжувала 
6 питання про причини того, що, власне, сталося та слугувала б нагадуванням про Бабин Яр 
і трагедію київських євреїв, Голокосту загалом. Виникало б питання про наругу над пам'яттю 
жертв Бабиного Яру, що відбувалася в повоєнний час. 

Уведені до наукового обігу архівні документи й матеріали проливають світло на всі 
передумови Куренівської трагедії 1961 р. Як випливає з документів, реалізовуючи проект стирання 
Яру шляхом заповнення його відходами Петровських цегельних заводів, влада керувалася суто 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 193 





господарськими міркуваннями - ліквідація незручностей, що їх породжував глибокий рівчак 
неподалік від центру столиці УРСР, і покращення транспортного сполучення. Утім, політика 
державного антисемітизму, що здійснювалася у СРСР із кінця 1940-х рр., дає підстави твердити, що 
замив Бабиного Яру відповідав намірам влади стерти пам'ять про трагедію. Намою думку, жертви 
Куренівської трагедії - це опосередковані жертви Бабиного Яру 1941-1943 рр. Ми не знаємо, що 
сталося б із Бабиним Яром, якби не відбулося там масових розстрілів, як довго він залишався б 
яром, адже плани перетворення цієї території на корисну площу існували ще в довоєнний час. 
Але, моє припущення, що до проекту ліквідації Яру підійшли б дещо відповідальніше, без поспіху, 
без халатності виконавців, і напевно, удалося б уникнути тих жертв, які сталися в 1961 р. 


Семінар «Форми меморіалізації визначних місць пам'яті» 
Модератор Володимир Сімперович (Національний музей історії України 
у Другій світовій війні) 


Теми для обговорення: 

- місце пам'яті чи простір пам'яті? 

- фізичний та ментальний простори пам'яті; 

- право на пам'ять і право на простір; 

- меморіал, музей та меморіальний парк - модерні й постмодерні стандарти; 
- спільні культурні коди уз самовираження митця; 

- етичні обмеження в меморіальному просторі. 


Ігор Пошивайло (Національний меморіальний комплекс 
Героїв Небесної сотні - Музей Революції гідності), доповідач 
Форми меморіалізації визначних місць історії 


Учені у своїх працях про концепти й перспективи меморіалізації одностайні: те, що 
суспільства пам'ятають про своє минуле, хай і засноване на реальних подіях, є доволі вибірковою 
інтерпретацією подій, що продукує потужні наративи, які часто називають міфами. Ці наративи 
часто конкурують між собою, різні групи змагаються за ту чи іншу версію минулого. При 
цьому темпи меморіалізації «складної історії» прискорюються, оскільки відстань між самою 
травматичною подією та її комеморацією скорочується (МігсРеі! 2003). 

Виклики пам'яті, Уважається, що меморіалізація покликана зберегти пам'ять про важливі 
події минулого, аби згуртувати сучасників довкола неї та сформувати спільне сприйняття 
минулого. «Пам'ятання» історії з плином часу набуває традиційних форм, створених 
суспільством або ж політичними елітами. Зазвичай підходи такої пам'яті, які домінують і нині, 
фокусуються на одній стороні конфлікту або ж на певній «бінарній опозиції»: «свої - чужі», 
«жертви - злочинці», «герої - вороги». У разі масових травматичних подій (війна, революція, 
геноцид, природні, техногенні катастрофи) загиблі подаються емпатійно як національні 
герої, мученики або жертви. При цьому знеособлюється їх індивідуальність і реальні історії 
приглушуються, а їх кривдники, вороги та злочинці дегуманізуються. За такого підходу 
жертовністьісмерть усіляко виправдовуються та героїзуються, а складні питання не порушуються 
ані в політичному, ані в публічному дискурсі. На думку британського професора антропології 
М .Роулендса, націоналістичні пам'ятники війні перетворюють травматичну смерть людей на 
акти національного вшанування й утвердження колективної цінності (К оугапаз 1999). 

Музеї та пам'ять. Особливість функціонування сучасних музеїв пам'яті полягає в 
тому, що вони мають справу з «живою», «свіжою», «гарячою» історією, намагаючись 
уникати поспішності, глорифікації, неінклюзивності, та орієнтуючись на свою кінцеву мету - 
примирення й консолідацію суспільства. Подібні інституції ще називають «музеями діалогу». 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


194 Дискусії 





Набирають обертів підходи, коли «складна історія» представляється з різних позицій, 
співпереживається нечерезскупу статистику подій іжертв, а черезіндивідуальні історії, репрезентацію 
тих сторін, які до цього не мали голосу, або створення альтернативних наративів. У таких середовищах 
перед відвідувачами порушуються питання, щодо яких музей не нав'язує однозначних відповідей, а, 
навпаки, заохочує до індивідуального сприйняття та оцінювання контроверсійних подій. Деякі музеї 
натомість уникають донесення очевидних істин і висновків через міжнародні політичні обставини, 
надаючи перевагу тому, щоб розповідати своїм відвідувачам про глобальні цінності та проблеми, аніж 
виявляти конкретних винних у злочинах і зазнавати геополітичних ризиків (М/ Бістатзі 2001). Такими 
видаються музеї в Японії, які висвітлюють події Другої світової війни, зокрема ядерне бомбардування 
чи битву за Окінаву. Уникаючи гострих тем, музеї «складної історії» можуть удаватися до різних 
прийомів, аби відволікати увагу своїх відвідувачів від незручних питань. Наприклад, фокусуватися на 
технологіях і техніці, а не на стражданнях та жертвах війни, як це відбувається в Імперському воєнному 
музеї в Лондоні. Ї, навпаки, Музей на полях Фландрії в бельгійському місті Іпр акцентує у своєму 
загальному меседжі вплив війни на життя військових та цивільних, просуває мир і толерантність, 
представляє минуле як урок для теперішніх і майбутніх поколінь (У Бішпагяп 2001). 

Дослідники презентації воєн у сучасних експозиціях також застерігають від наративів, 
які можуть опосередковано виправдовувати війну, робити її «моральною», як, наприклад, 
акцентування на Голокості в музеях США може ілюструвати причину вступу цієї країни у 
Другу світову війну та виправдання контроверсійних дій (М/Біштаг5ї 2001). Так само Російська 
Федерація гламуризує війну й виправдовує мільйонні втрати, бездарність і злочинність 
сталінського режиму її «священністю», необхідністю «захисту Вітчизни», не стільки 
вшановуючи у своїх експозиціях і меморіалах жертви війни та продукуючи пацифістичні 
меседжі, скільки виправдовуючи тоталітарний режим і мілітаризацію. 

Принципи меморіалізації. Сучасні комеморативні практики виявляють потенційно 
суперечливі спроби як примирення зі складним минулим, так й активної реінтерпретації 
важливого минулого новими поколіннями. При цьому спорудження меморіалів може або 
знижувати обов'язок пам'ятати, або відображати притлумлену пам'ять чи прагнення забути про 
«складну історію» (У/ Біптат5 2001). 

Така ситуація викликає чимало дискусій і породжує нові виклики. Тож до формування 
принципівта стратегій презентації «складної історії» в музейному просторі взялися різноманітні 
міжнародні інституції, серед яких Міжнародна рада музеїв (СОМ; та її Міжнародний комітет 
меморіальних музеїв у пам'ять жертв державних злочинів (ІСМЕМО), Міжнародна коаліція 
місць сумління, Платформа європейської пам'яті та сумління. 

Отже меморіалізація та музеєфікація «складної історії» передбачає тривалий процес аналізу 
контексту й ризиків, фундаментальних наукових досліджень, планування та розроблення стратегій 
подолання кризи, багаторівневих консультацій і перемовин, співпраці з представниками різних 
сторін конфлікту, соціальної відповідальності при ухваленні консенсусних рішень. «Музеї діалогу» 
мають охоплювати різні думки, бути «зцілювальними»», ставати інклюзивними платформами для 
рефлексій щодо історичного минулого, сучасності, концептів свободи, для осмислення травматичних 
подій, соціального примирення, консолідації та неспинного поступу нації. 


Джи-Хан Лім (Університет Соган, Південна Корея), співдоповідач 
Транснаціональний активізм пам'яті та перформативний націоналізм 


Відправною точкою цієї конференції є проблематика меморіалізації Бабиного Яру. Мене 
запросили написати рецензію на проект Концепції комплексної меморіалізації Бабиного 
Яру, підготовлений робочою групою при Інституті історії України НАНУ. У своїй рецензії 
я порушив питання про те, як вписати Бабин Яр у всесвітній простір пам'яті та як сприяти 
мнемонічній солідарності в усьому світі шляхом відбудови меморіального комплексу Бабин Яр. 
Ця ідея здалася мені дуже цікавою й захоплюючою, але одночасно вона має суперечності або 
точки напруги між детериторіалізацією та ретериторіалізацією; мнемонічною солідарністю та 
змаганнями різних національних пам'ятей. Отже питання полягає не в тому, чи новий проект 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 195 





зможе привнести однорідність, а в тому, як зробити цю напруженість між конкуруючими 
пам'яттями продуктивною, діалогічною й різнонаправленою. Це точка відліку. 

Проект комплексної меморіалізації Бабиного Яру ніс у собі деякі ідеї активізму 
транснаціональної пам'яті, метою яких був порятунок Бабиного Яру від дуже вузьких 
націоналістичних інтерпретацій. Зазвичай активізм пам'яті трактують як недержавний, 
публічний захист мнемонічних змін. Можна сказати, що міжнародний транснаціональний 

С рем , 7 
активізм - це така низова ініціатива, пов'язана з пам'яттю. 

Я наведу кілька прикладів із Польщі й Південної Кореї такого міжнародного транснаціо- 
нального активізму, що показують, як місцеві місця пам'яті можуть стати місцями міжнародного 
вшанування. Прикладом меморіального активізму в Польщі є осередок «Брама гродська» в 
Любліні, Я трохи сумніваюся, чи дім Едіт Штайн у Вроплаві можна віднести також до такого 
міжнародного транснаціонального активізму пам'яті, але деякі вчені вважають, що це так. 

Разом із тим, ми можемо знайти в Польщі й приклади націоналізації міжнародного 
активізму. Це Музей поляків, які рятували євреїв під час Другої світової війни, імені родини 
Ульмів у Марковій, або запровадження відзначення Дня пам'яті рятівників євреїв у Польщі під 
час німецької окупації. З одного боку, це якби включення міжнародної пам'яті про Голокост, 
але під цією парасолькою відбувається підкреслення саме польської національної пам'яті, саме 
польської національної гордості за порятунок євреїв. Схожу ситуацію можна було спостерігати 
у 1980-х рр. у Меморіалі концтабору Аушвіц, де тривали змагання пам'яті за вшанування 
польських та єврейських жертв цього концтабору. Ми бачимо, що такий національний активізм 
може привносити елемент національної пам'яті до міжнародних місць пам'яті. 

Хочу ще навести цікавий приклад меморіального активізму Південної Кореї, який 
перетинається з іншими прикладами геноциду. У Нью-Йорку, у громадському коледжі Квінсборо 
13 грудня 2011 р. відбулася зустріч корейських жертв Другої світової війни, так званих «жінок для 
втіхи», ітих, хто пережив Голокост. Ця зустріч, організована спільно Корейсько-Американською 
громадською службою та Центром Голокосту Купферберга, є прикладом глобального перепле- 
тення пам'яті. Мнемонічному злиттю корейських «жінок для втіхи» та європейських євреїв, котрі 
вижили, сприяла трансатлантична і транстихоокеанська міграція спогадів до США, де Голокості 
постколоніальні спогади переплелися в післявоєнний час. 

Переплетення спогадів про Голокост і колоніальний геноцид, як правило, створюють 
екстериторіальність пам'яті, піддаючи національний досвід перехресній глобальній переоцінці. 
Він характеризується космополітизацією Голокосту, яка транспонує пам'ять про Голокост до 
переживань сучасних геноцидів та етнічної чистки в Косові, Руанді, Судані і сучасній М'янмі. 
Ці приклади показують, як міжнародний активізм може використовуватися як інструмент 
просування локальної політики. 

Інші приклади свідчать про націоналізацію цієї інтернаціональної пам'яті. 8 березня 2013 р., 
у Міжнародний день солідарності жінок, перед будівлею суду округу Берген у Нью-Джерсі було 
відкрито пам'ятник корейським «жінкам для втіхи». Його встановили поряд із чотирма іншими 
монументами, присвяченими пам'яті жертв афроамериканського рабства, Голокосту, геноциду 
вірмен і жертвам ірландського «картопляного голоду». Новий пам'ятник корейським «жінкам 
для втіхи» зайняв своє місце в «колі пошани» округу біля будівлі суду як його органічна частина. 

9 липня 2013 р. міська рада Глендейла (Каліфорнія) проголосувала (у співвідношенні 4 до 
1) за встановлення пам'ятника корейським «жінкам для втіхи», незважаючи на лобі японських 
націоналістів. Ключову роль у тому, щоб цей пам'ятник було встановлено у центральному парку 
міста, відіграли вірмени-американці, які становлять близько 4096 жителів цього міста. Переплетення 
спогадів у світовому масштабі посилюють боротьбу за пам'ять, а також сприяють мнемонічній 
солідарності між націями, національностями чи расами. Що, власне, ми і спостерігаємо на прикладі 
зі встановленням пам'ятника корейським «жінкам для втіхи» у Ілендейлі. 

Сучасна українська історія та її мнемоскейп мають дуже багатий ресурс для глобальної 
мнемонічної солідарності, яка не зводиться до якоїсь конкретної групи жертв. У глобальному 
просторі пам'яті, що формується, активісти пам'яті долають політичні та культурні кордони, 
стали агентами транснаціональної солідарності. Чи можлива й бажана мнемонічна солідарність 
чи ні, залишається відкритим питанням. Однак це була б цілком правдоподібно нова форма 
солідарності у ХХІ ст. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


196 Дискусії 





Антон Дробович (Український інституту національної пам'яті), співдоповідач 


Я би хотів звернути увагу на кілька підтем, що заявлені у програмі цього семінару і 
стосуються простору пам'яті, права на пам'ять і права на простір, а також про самовираження 
митців та певною мірою про етичні обмеження меморіалізації. Зупинюся на прикладах, 
пов'язаних із меморіалізацією Бабиного Яру. Розглянемо проблему в кількох послідовних 
вимірах чи етапах. 

Перший стосується будь-якого процесу інтеграції чи втручання в меморіальний простір. 
Початковим етапом відповідальної меморіалізації є заглиблення в контекст. Важливо 
обов'язково врахувати загальний і локальний контексти. Адже в будь-якому місці пам'яті (чи у 
значенні П'єра Нора, чи у вужчому контексті простору пам'яті) існує багатозначність та складні 
історичні передумови чи постфактум подій. Особливо, коли йдеться про радянський період 
замовчування, приховування злочинів, де пропорція локального і глобального контексту може 
бути рівною. 

Другий стосується формулювання нарації, тобто певних способів адекватної оповіді 
складної історичної правди. Це дуже важливий нюанс, тому що в кожного часу є своя мова 1 
свій запит. І як правило, складні теми містять речі, котрі стосуються екзистенційних нюансів 
та екстремального досвіду. При цьому постає складне завдання вибудувати оповідь, аби не 
спотворити істину, але водночас щоб нарації були зрозумілі, існувала якась загальна логіка й 
ієрархія смислів. Але за будь-яких обставин завжди має йтися про історичну правду. 

Третій стосується відповідальної меморіалізації - це пошук адекватної мови репрезентації 
та комунікації з громадськістю, розповідей про формальний контекст. Уже на етапі розробки 
проекту має відбуватися комунікація з громадою, яка історично, культурно і просторово 
пов'язана з об'єктом, а також мають бути підключені представники інших громад. Якщо йдеться 
про Бабин Яр, то мається на увазі громада Києва. Громада, яка також була ошукана, обкрадена 
радянською владою, котра намагалася відчужити біль втрати київських євреїв у цієї громади. 
Під час цього пошуку комеморативної мови й адекватних форм комунікації з громадою 
створюється багато нових речей. Цей процес може впливати на нарацію. Тому що у цьому 
нормальному, здоровому, але дуже складному діалозі можуть виявитися явища, не усвідомлені 
ані науковцями, ані громадою впродовж довгого часу. 

Четвертий етап реалізації таких проектів - це є, власне, втілення. Але втілення на 
підставі достатньої згоди та розуміння. Не йдеться про те, що абсолютно всі будуть згодні із 
запропонованим способом меморіалізації. Але на попередньому етапі вже має сформуватися 
своєрідна платформа згоди, яка б складалася з пунктів різних бачень, болючих точок, смислових 
блоків, які, принаймні, зрозумілі й поділяються громадою та авторами проекту. Без створення 
такої платформи всі подальші кроки мають багато ризиків. 

Отже перший блок можна назвати «комеморацією поваги», який проходять усі відомі 
меморіали. 

Щододругогоблоку. Якщо порушуються описанімною процедуримеморіалізації, то виникають 
серйозні проблеми. Наприклад, сьогодні одна з найбільших проблем меморіалізації Бабиного Яру - 
це уникання приватною ініціативою чесного діалогу з громадою й відсутність належної поваги до 
місця пам'яті та громади, яка пов'язана культурно, історично, екзистенційно з цим місцем пам'яті. 
Брак діалогу призводить до насилля над символічним простором і до виключення громади з 
процесу меморіалізації. | чим сумніше місце пам'яті, стосовно якого здійснюється меморіалізація, 
тим боліснішим є виключення спільноти із процесу вшанування пам'яті. 

Із приводу сучасних прикладів меморіалізації в Бабиному Яру слід висловити такі мірку- 
вання. На моє переконання, Кришталева стіна плачу Марини Абрамович є прикладом не ме- 
моріалізації, а мемізації (від слова «мем»). Це той випадок, коли інший складний і надзвичайно 
відомий на весь світ феномен, як Стіна плачу, що є вже сталим смисловим блоком, котрий 
стосується глибоких юдейських традицій, який пов'язаний із біблійною історією, із великою 
містикою повернення і творення, із певною апокаліптикою, - механічно, без достатнього 
діалогу, без достатнього пояснення й розуміння переноситься в меморіальний простір 
Бабиного Яру тільки на підставі того, що це відоме словосполучення, яке викликає впізнання. 
Відповідно, не створюються якісь нові смисли, не створюються якісь меморіальні форми, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 197 





або не віднаходяться ті автентичні форми, що пов'язані з Бабиним Яром як місцем пам'яті. 
При цьому знана смислова форма - Стіна плачу - по суті використовується як мем, адже вона 
загальновідома. Ця проблема - мемізації замість меморіалізації - видається однією з найбільших 
і найпоказовіших у справі меморіалізації Бабиного Яру, адже вона відвертає увагу від суті явища, 
затуляє собою та викривлює сприйняття і без того складної й непроясненої історії. 


Леся Ісаюк (Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького», Львів), 
дискутантка 
Меморіалізація пам'яті про злочини нацизму: приклади колишніх 
концтаборів і тюрем 


Основною ареною меморіалізації матеріальних свідчень злочинів нацизму є території 
колишніх концтаборів, перетворені на музеї. Головним принципом творення таких музеїв 
є консервація всього, що вціліло й тепер, за задумом творців музею, має служити німим 
нагадуванням про жах, який відбувся. Яскравим прикладом такого підходу є меморіальні 
музеї на місці колишніх концтаборів Аушвіц і Майданек. Обидва музеї є законсервованим 
місцем, де розташовувалися концтабори, з усією збереженою інфраструктурою. В експозиціях 
існують спеціально заакцентовані елементи, чиє завдання - або підкреслення жахливості того, 
що відбулося в концтаборі, або позначення окремих груп в'язнів, чия доля була особливо 
трагічною, або ж детальна демонстрація відвідувачам окремих елементів системи знищення 
задля унаочнення того, що відбулося. 

До першої групи відносяться купи дитячого взуття в експозиції музею Аушвіц, Власне, 
таких куп кілька, і всі вони складені з речей, що використовувалися певною категорією людей - 
дітьми, людьми з вадами зору, із хронічними хворобами й ін. Усвідомлення цього факту разом 
із величиною куп допомагає відвідувачам музею осягнути кількість жертв і той факт, що під 
подвійною атакою катів опинилися люди слабші та нездатні себе захистити. Другу групу 
становлять численні пам'ятники на території музею, присвячені окремим групам в'язнів чи 
окремим в'язням. Особливою є частина експозиції, що включає у себе газову камеру, крематорії 
та сумнозвісну «рампу», тобто залізничний під'їзді браму. 

У Майданеку вражає поєднання величезної порожньої території колишнього концтабору, 
відгородженої від решти міста (зараз Майданек уже в межах Любліна), та порівняно невеликого 
простору, заповненого вцілілими бараками, де й розташовується експозиція, адміністративні будівлі. 

Окремим випадком є меморіальний музей «Тюрма на Лонцького» у Львові. Основним 
принципом, на якому він базується, стало збереження автентичності матеріальної основи, тобто 
самої будівлі та її інтер'єру, що якоюсь мірою нагадує вже згадані «великі» музеї. Попри те, що 
музей сфокусований на пам'яті про в'язнів без огляду на їх походження, центральною темою 
експозиції виступають масові розстріли у в'язницях у червні 1941 р., основними жертвами 
яких стали українці. З іншого боку, ця тема автоматично «підтягує» і єврейську, позаяк саме 
євреїв нацисти змусили виносити тіла вбитих із камер, позиціонуючи це як «спокуту» (що 
було подвійно цинічним, оскільки серед жертв розстрілу були євреї). У такий спосіб нацисти 
хотіли спровокувати акт «справедливої помсти» з боку українців і поляків, що їм великою 
мірою вдалося (про це свідчать погроми 1-2 липня 1941 р.). Експозиція відображає не тільки 
суперечливий характер тогочасних подій, а й конфлікт різних моделей пам'яті. До періоду 
великих катаклізмів, масових репресій і виселень Західна Україна була тереном, де уживалися 
три народи - українці, поляки та євреї, і кожен із них саме тут отримав можливість формування 
власних інституцій та структур, національної емансипації, позаяк саме тут склалися найкращі, 
порівняно з територіями інших імперій, умови. Побічним наслідком цього стала гостра 
соціально-економічна конкуренція. У ХХ ст. на взаємну конкуренцію наклалося протиборство 
двох імперій, що залишило по собі спадок взаємних кривд, претензій і недовіри. До них 
додається потенціал визвольних наративів, який провокує високотравматичний досвід, свого 
роду сублімацію за рахунок сусідньої спільноти, котрій адресуються всі ті закиди, що мали б 
адресуватися насильникові, тобто відповідному тоталітарному режимові. Увесь цей складний 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


198 Дискусії 





комплекс відобразився в дискусіях навколо музею, які тривають досі та в яких музей присутній 

рівно тією мірою, якою «зачіпає» ту чи іншу устояну стереотипну схему пам'яті. По суті, це 
Й ; а 

є прикладом того, як нас наздоганяє пам'ять про складні події, переплетена з колективними 

травмами й інерціями визвольних наративів. 


жжж 


Віталій Нахманович (Музей історії міста Києва) 
Концепція комплексної меморіалізації Бабиного Яру та проект 
Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»: порівняльний аналіз 


Проведення порівняльного аналізу двох проектів - державного та приватного - ускладнене 
через те, що їх грунтовано на принципово різних документах. Засади державного проекту 
вміщено у цілісній Концепції, що комплексно описує та органічно поєднує всі аспекти питання 
та його контексти. Її створено українськими науковцями з урахуванням зарубіжного досвіду, 
але виходячи з особливостей української історії в контексті світової. Концепція орієнтована, 
насамперед, на українську молодь, вона покликана допомогти у вирішенні завдань розвитку 
українського суспільства, формуванні сучасної української нації та історичної пам'яті й, 
зрештою, створення передумов для інтеграції України до західного світу. 

Натомість позицію Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ) висвітлено 
у цілій низці окремих документів - Місії, Базовому наративі, Творчій концепції, - створених у 
різнийчасі здебільшого абсолютно різними командами. Провідну рольвіх розробці відігравали 
іноземні фахівці, які виходили з уявних «світових» моделей пам'яті про Голокост із повним 
ігноруванням особливостей української історії та сучасності. При аналізі треба також зважати 
на публічні виступи очільників МЦГБЯ й реальну практику цієї організації, що демонструють 
орієнтацію всього проекту на іноземних туристів та офіційних гостей. 

Принципово різними є організаційні засади двох проектів. Концепція спирається на три- 
валий досвід формування та апробації її ключових ідей у громадському й науковому середовищі. 
Вона наголошує на необхідності державної відповідальності, організації та контролю за про- 
цесом меморіалізації Бабиного Яру, але разом із тим передбачає розподіл повноважень і 
прозору співпрацю державних, наукових, бізнесових, громадських інституцій. 

Основними засадами процесу меморіалізації Концепція проголошує дотримання чинного 
законодавства та загальнолюдських моральних норм, співпрацю й компроміси людей із різними 
поглядами. 

Натомість спостереження за діяльністю МЦГБЯ призводить до висновку: він є неконт- 
рольованою приватною ініціативою, через що перетворився на корпоративний проект, закритий 
від будь-якого зовнішнього впливу. В його основі лежать виконання ситуативного ідеологічного 
замовлення іноземних олігархів; маніпуляції історією, топографією та громадською думкою, 
а також самовираження окремих митців. 

Одним із ключових питань меморіалізації Бабиного Яру є ставлення до меморіального 
простору. Концепція проголошує, що це має бути цілісний упорядкований простір пам'яті та 
роздумів, в якому місця розстрілів і поховань будуть повністю захищені від подальшої забудови. 
Для цього на території Бабиного Яру та навколишніх кладовищ пропонується створити 
меморіальний ландшафтний парк. Поза межами цього парку передбачається зведення єдиного 
музейного комплексу у складі двох змістовно й архітектурно пов'язаних музеїв: Меморіального 
музею Бабиного Яру та Українського музею Голокосту. 

Натомість Творча концепції МЦГБЯ передбачає зведення хаотичного конгломерату 
будівель і пам'ятників, що включатиме чотири музеї; інсталяцію, присвячену жертвам Бабиного 
Яру; простірдля молитви: синагогу, атакож у майбутньому церкву, мечетьта якийсь нерелігійний 
простір; науковий та освітній центр, а ще центр дискусій; медіатеку, бібліотеку, архів і колекцію; 
освітні й ігрові майданчики для дітей; і навіть центр реабілітації після психологічної травми. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Дискусії 199 





Особливо впадає в очі пропозиція створення безлічі концептуально не обгрунтованих іне 
пов'язаних між собою музеїв: Музею трагедії Бабиного Яру 1941-1943 рр. Музею Голокосту 
в Україні та Східній Європі; Музею історії місця й Куренівської трагедії; Музею історії забуття 
трагедії Бабиного Яру. 

При цьому за всіма документами та наочною практикою МЦГБЯ передбачається зведення 
значної частини зазначених об'єктів на місцях колишніх поховань. Одночасно Творчою 
концепцією декларований незрозумілий «захист грунтів». 

Принципові розбіжності спостерігаються і в підходах до історії та пам'яті про трагедію. 
Державна Концепція передбачає органічне поєднання пам'яті про всі жертви Бабиного Яру 
та демонстрацію широкого історичного контексту задля пошуку передумов та усвідомлення 
наслідків глобальних подій, зокрема Голокосту. У ній пропонується: 

- не зводити історію євреїв до історії Голокосту, а історію Голокосту - до історії євреїв, 
натомість органічно інтегрувати Голокост до різних історій; 

- розглядати Голокост як єдине загальноєвропейське та світове явище задля органічної 
інтеграції української історії до європейської і світової; 

- розкривати особливості Голокосту на різних українських землях (райхскомісаріат 
Україна, військова зона, дистрикт Галичина, румунська й угорська зони окупації) як основу для 
виходу на широкий загальноєвропейський контекст. 

Що стосується моральних уроків Голокосту, то в Концепції розповідь про факти співучасті 
місцевого населення в масових убивствах і переслідуваннях розглядається як основа для 
усвідомленого каяття й перестороги на майбутнє. Але одночасно вона наголошує на винятковій 
важливості феномену рятівників як прикладу для наших сучасників. 

Натомість Базовий наратив МЦГБЯ насамперед штучно виокремлює єврейські жертви 
Бабиного Яру, аждо «витіснення» всіх інших жертв із цього простору шляхом заперечення фактів 
їх розстрілу або поховання на цьому місці. Надалі він не лише штучно виокремлює Голокост у 
СРСР (який названо «Східною Європою»), а і зводить історію Голокосту в Україні винятково 
до так званого «Голокосту від куль» (або «локального вбивства») для об'єднання його з історією 
Голокосту в інших регіонах СРСР. При цьому музей Голокосту фактично перетворюється на 
музей історії євреїв України, а історія євреїв України зводиться до історії Голокосту. 

Щодо проблеми пошуку причин Голокосту, то, з одного боку Наратив наголошує, що 
«ми маємо спробувати зрозуміти Голокост - одну з найкраще задокументованих подій світової 
історії. Вона є не менш зрозумілою, ніж інші події минулого». Але, з іншого боку, автори 
Наративу доходять висновку, що «причини й способи вбивств у Бабиному Яру та Голокосту 
загалом не досяжні для нашого розуміння». 

Нарешті, у своїх моральних засадах проект МЦГБЯ зводиться до майже повного іг- 
норування феномену рятівників, і натомість надмірного наголосу на ролі зрадників і пособ- 
ників нацистів, фактично заради засудження цілих народів, насамперед українців. 

Кардинально різним є філософське підгрунтя двох проектів. Концепція виходить із глоба- 
лістичної ідеології, що включає універсалізацію символічного значення Голокосту (з одночасним 
визнанням винятковості цієї події) та максимальне розширення хронологічних, географічних 
і тематичних меж музейної розповіді. Разом із тим у засобах реалізації майбутньої експозиції 
та меморіального парку Концепція віддає перевагу традиційним рішенням і поміркованим 
засобам впливу на відвідувачів, хоча й з використанням сучасних технологій. 

Натомість проект МЦГБЯ, що пропонує найсучасніші постмодерні художні рішення 
та агресивний психологічний тиск на відвідувача, одночасно має у своїй основі абсолютно 
традиційну модерну ідеологію, в основі якої лежить єврейський націоналістичний погляд на 
історію Бабиного Яру. 

У тойчас, коли автори Концепції вбачають своїм завданням знайти в темряві світло людяності, 
надихнути людей 1 надати їм віру у власні сили, модератори проекту МЦГБЯ прагнуть занурити 
відвідувача до суцільної темряви смерті та насильства, позбавити людей сил і надії. 

Уклали: 

Олександр ЛИСЕНКО (Київ) 
Віталій НАХМАНОВИЧ (Київ) 
Тетяна ПАСТУШЕНКО (Київ) 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


РЕЦЕНЗІЇ й ОГЛЯДИ 


ітараног Таранец С. 


Старообрядчество в Российской империй 
зором 0 (конец ХУП - начало ХХ вв.): традиционная 
уза кун АЛЛО культура и повседневная жизнь старообрядцев / 
зх Под ред. Г.В.Боряка: В 3 т. - 1.3. - К., 2021. - 704 с. 


Таранець С. 

Старообрядництво в Російській імперії 

(кінець ХУПІ - початок ХХ ст.): традиційна культура 

та повсякденне життя старообрядців / За ред. Г.В.Боряка: 
У 3 т. - Т.3. - К., 2021. - 704 с. 





Книга є грунтовною працею та водночас завершенням тритомної серії (перший том - 
«Взаємини старообрядницьких спільнот із державою й офіційною церквою» - поба- 
чив світ 2012, р., а наступного року вийшов другий - «Старообрядці у соціокультур- 
ному контексті»). Опублікувавши два томи, автор утвердився як один із провідних 
дослідників старообрядництва. Третя книга присвячена традиційній культурі та по- 
всякденному життю старовірів, тут розглядаються цілком конкретні аспекти їхнього 
способу життя, а також питання, пов'язані зі святами й духовною культурою. До цьо- 
го, у 2016 р, СЛаранець опублікував альбом «Поділля: Традиційна культура та по- 
всякденне життя старообрядців у ХХ - на початку ХХІ ст.», в якому представлено 
сучасне життя і звичаї старовірів рідного краю автора. У цій книзі розповідається про 
житло російських старообрядців, їхнє церковно-релігійне життя та мирські свята, 
господарську діяльність, одяг, похорони, весілля й т. д. У ній також представлені тек- 
сти весільних обрядів, російські та українські народні, солдатські пісні, що виконува- 
лися старовірами тощо. Написання цієї праці, безумовно, стало частиною підготовчої 
роботи до публікації третього тому, що і став предметом цього огляду. 

Варто також зазначити, що праці Ю.Аргудяєвої, дослідниці старообрядництва 
з Владивостока, були важливим довідковим матеріалом при підготовці монографії 
С Ларанця. Зокрема зображення звичаїв та життя старообрядців на Далекому Сході 
автор порівнює і протиставляє життю старообрядців в Україні. Обидва дослідники 
щоденно стикаються з життям сучасних старообрядців та виявляють жвавий інтерес 
до їхніх звичаїв, способу життя. Окрім того, Далекий Схід й Україна розташовані на 
двох «полюсах» колишньої Російської імперії і були кінцевими поселеннями староо- 
брядців після їхніх постійних утеч та переселень, що робить науково важливим порів- 
няння способу життя. 

Перша глава є оглядом історичних документів, що стосуються життя й культу- 
ри старообрядців у цілому, та тієї великої кількості дослідницької літератури, що 
використана автором. Наступна глава присвячена матеріальній культурі й побуту 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 201 





старообрядців у сільській місцевості, третя - сімейним обрядам і звичаям, четверта - 
календарній обрядовості, п'ята - говірці, фольклору, музичній творчості. 

У передмові автор наголошує, що нині існує гостра потреба у вирішенні не лише 
національних проблем, а й питань, пов'язаних із політичною та економічною ситу- 
ацією в різних державах світу. Застосовуючи ненасильницький підхід до вирішення 
наукових проблем, С.Ларанець пропонує знайти шляхи пошуку компромісу, намага- 
ючись зберегти при цьому основи національної ідентичності серед різних страт на- 
селення тієї чи іншої країни, що раніше входили до складу Російської імперії (с.5). 
Автор висловлює думку про те, що потенційно можливі політичні та економічні кон- 
флікти повинні стримувати радикалізацію прагнень титульних націй стосовно націо- 
нальних меншин, включаючи й старообрядців як етноконфесійну групу росіян. Він 
виключає ідеологічний тиск на дослідників керівництва наукових установ, різних ре- 
лігійних структур, урядових інституцій щодо дослідження як цієї, так й інших анало- 
гічних тем. СЛаранець намагається розглянути традиційну культуру та повсякденне 
життя старообрядців в окремо взятій країні без будь-яких упереджень, він ставить їх 
в одну площину з іншими аналогічними субетнічними групами колишньої Госійської 
імперії, дає уявлення про історію досліджень відсторонено, детально описуючи кож- 
ну з порушених проблем. 

Поряд з напрацюваннями, зробленими в імперський час, розглядаються й дослі- 
дження, підготовлені в радянський період. Автор хоча й зрідка, але все ж таки вказує 
на серйозні проблеми при підготовці праць радянської доби, на тиск ідеології та спо- 
соби примусу. Окремі читачі можуть критикувати такий підхід, але все це випливає з 
основної установки автора - підібрати науково обгрунтовані дослідження, не пов'яза- 
ні з будь-якою ідеологією або упередженою ідентичністю, порівняти всі напрацюван- 
ня в одній площині, без викривлень та перекручувань. 

Далі йде огляд того, в яких галузях були проведені дослідження та в якому обся- 
зі. Ця позиція проглядається протягом усієї книги і є послідовним підходом у роботі 
з великим обсягом наукової літератури та в організації широкого кола дослідницьких 
питань. Читач отримує таким чином величезний обсяг інформації про дослідження. 
Натомість автор настільки зосередився на введенні та узагальненні напрацювань, що 
не знайшов можливим систематизувати літературу, зробити більш глибокий її аналіз 
та дати відповідні оцінки, вказавши тільки на окремі проблеми й деталі досліджень. 
Історіографічний огляд, здається, присвячений тому, щоб представити основний кор- 
пус джерел для реалізації поставленої мети. 

Автор виконав величезний обсяг роботи з пошуку інформації про старообряд- 
ництво в численних етнологічних працях, підготовлених у різних регіонах за радян- 
ської доби. В результаті значних наукових пошуків у галузі традиційної культури, 
усної творчості, звичаїв і повсякденного життя старообрядців радянськими дослідни- 
ками був досягнутий великий прогрес у вивченні фольклору таких груп, як некрасов- 
ці на півдні Росії, поморці на півночі, кержаки на Уралі та у Сибіру, поляки й каменя- 
рі на Алтаї, сімейські у Забайкаллі. Після розпаду СРСР академічні дослідники, які 
раніше рідко торкалися теми старообрядництва, були змушені зачепити і це питання, 
у результаті чого кількість таких студій різко зросла. ДАлев цілому в монографії пред- 
ставлена широка добірка основних праць із даної теми. 

В огляді історіографії один з розділів присвячено вивченню старообрядців в 
Україні. Починаючи з ідбо-х рр. було проведено багато досліджень говірок старовірів, 
і подальші зусилля показали, як активно досліджувалися говори липован на Буковині, 
у Бессарабії, інших регіонах, що включали середньоросійські елементи з південноро- 
сійськими особливостями. Після зняття ідеологічних обмежень, що відбулося після 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


202 Рецензії й огляди 





розпаду СРСР, вивчення раніше заборонених питань, пов'язаних із віруваннями ста- 
рообрядців, почало фокусуватися на їхньому фольклорі та пов'язаному з ним духов- 
ним життям. Першою у цьому відношенні стала праця С Ларанця, присвячена історії 
діяльності Куренівських старообрядницьких монастирів. 

У першому розділі також приділяється увага вивченню старообрядництва в ін- 
ших країнах, включаючи Польщу, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Молдову, 
Білорусь, Болгарію, США та Норвегію, де вивчаються мова, фольклор, повсякден- 
не життя старовірів. Особлива увага приділяється дослідженню старообрядництва в 
Японії, включаючи студії И.Накамури, діяльність Японського товариства дослідни- 
ків старообрядництва, яке було засноване 2012, р., а також його співпрацю з фахівцями 
з інших країн. Зарубіжні дослідження представлені у вигляді книжок і статей, опублі- 
кованих російською мовою. 

Другий розділ присвячено традиційній культурі та звичаям сільського життя. 
Перш за все розглядається житло, сільськогосподарські споруди, подвір'я. Це ілю- 
струється прикладами з регіонів, зокрема з Поділля, з яким автор має тісний кон- 
такт. Особливий інтерес представляє порівняння та протиставлення випадків кержа- 
ків басейну річки Бухтарма в Алтайському краї, сімейських Забайкалля й часовенних, 
котрі емігрували в Маньчжурію, для яких багатий фотоматеріал і записи польових 
робіт дають конкретні образи. Автор використовує свого часу новаторські матері- 
али про Бухтарму Є.Бломквіст та Н.Грінкової, засновані на польових експедиціях 
1920-х рр. а також звіти про сімейських, підготовлені І.Маковецьким, А.Селищевим, 
А.Поповою та ін. Для Маньчжурії були використані фотографії Я.Сабуро, що зобра- 
жують звичаї, будівлі, інтер'єри будинків с. Романівка й історико-етнографічне дослі- 
дження Ю.Аргудяєвої. За винятком праць І.Маковецького та Ю.Аргудяєвої, усі ці за- 
писи й дослідницькі звіти належать до 1920-1930-х рр. Тут життя селян-старообрядців 
різних регіонів одного і того ж періоду порівнюється між собою, показується, як вони 
пристосовувалися до особливостей краю, зберігаючи традиційну культуру. Потім ав- 
тор веде мову про костюми чоловіків та жінок і про поширення виробів текстильної 
промисловості на селі. 

У міру проникнення ринкової економіки в російське село та вплив на неї міст, 
ця специфіка проявилася і в костюмах чоловіків і молодих людей, які вирушали на за- 
робітки. У порівнянні з ХУП та ХМПІ ст., у ХІХ ст. відбулися значні зміни в способах 
крою та прикрас до костюмів, у використанні домотканини, яка стала замінюватися 
фабричною тканиною. Носіння модних костюмів почалося з багатих сімей і поступо- 
во поширилося на менш забезпечені верстви населення. Духовні керівники старооб- 
рядців невпинно боролися з новою тенденцією, але не змогли її зупинити, оскільки 
в прикордонні з Китаєм регіони, такі як Бухтарма, Забайкалля, басейн річки Амур 
на Далекому Сході, імпортувався та широко використовувався дешевий китайський 
текстиль. Однак в кінцевому підсумку текстиль, вироблений на російських фабриках, 
повсюдно набув широкого розповсюдження. Шкарпетки та рукавиці виготовлялися з 
вовни, виробленої в домашніх умовах, верхній одяг і пояси - з покупного сукна, нит- 
ки, мотузки та віжки - з отриманих на городі конопель. 

Крім того, у другому розділі звертається увага на способи покриття голови неза- 
міжніми жінками, на типи головних уборів заміжніх жінок, їхні регіональні особли- 
вості, а також вплив на них язичницьких вірувань. Описується крій сорочок та шта- 
нів, які носили чоловіки, також наголошується, що на початку ХХ ст., наприклад у 
сімейських Забайкалля, змінився традиційний спосіб пошиття брюк, і молоді люди 
почали носити модні вузькі штани з покупної тканини. У старообрядницьких се- 
лах Бессарабської та Подільської губерній, на відміну від навколишніх українських, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 203 





молдавських сіл, селяни рідко займалися текстильним виробництвом і вже наприкін- 
ці ХІХ ст., завдяки високому рівню життя, могли носити одяг із покупних фабричних 
тканин. 

У цьому ж розділі розглядається посуд, традиційна їжа, пости, заборони на їжу, 
і нарешті, способи лікування захворювань та народна медицина. Старообрядці вважа- 
ли хворобу божественним випробуванням або тимчасовим покаранням. З релігійної 
точки зору вони по можливості уникали відвідування лікарень. Поряд з цим, корис- 
на і свіжа їжа, чиста питна вода, тривале дотримання релігійних постів, молитовне 
життя, заборона на куріння та надмірне вживання алкоголю позитивно впливали на 
здоров'я людей. Старообрядці лікували хвороби за допомогою традиційних засобів, 
накопичених віковим досвідом, і покладали свою віру на силу молитви, цілющі вла- 
стивості святої води, купання та лікарські трави. З іншого боку, вони вірили в небез- 
пеку пристріту 1 недоброзичливих поглядів й зверталися до жінок-цілительок, що во- 
лоділи древніми магічними знаннями, щоб уникнути їхнього руйнівного впливу. 

Далі йде глава третя, присвячена сімейним ритуалам та звичаям, починаючи 
з народження і хрещення немовлят й виховання дітей. Автор наводить приклади з 
Архангельської губернії, Нижнього Дону, Забайкалля, Далекого Сходу, Туви, північної 
частини Печори та Уралу. У розділі, присвяченому сім'ї та шлюбу, наголошується, що з 
розвитком капіталізму в Росії наприкінці ХІХ ст. патріархальна сімейна система старо- 
обрядців почала руйнуватися, влада старших в родинах ослабла, що призвело до змін 
у шлюбних стосунках. Серед федосіївців у Латвії була поширена практика, коли моло- 
дий хлопець «викрадав» дочку без згоди батьків, приводив її в свій будинок і ставив 
своїх батьків перед фактом. У безпопівців-безшлюбників, які не дотримувалися церков- 
ної системи шлюбу, склався його оригінальний варіант. При виборі нареченої старооб- 
рядці надавали великого значення іменитості, багатству родини нареченої та характеру 
її приданого. Благословення батьків при зарученні відігравало важливу роль в традицій- 
ній церемонії одруження старообрядців. Весільна обрядовість старовірів включала без- 
ліч елементів передвесільних, весільних і післявесільних обрядів, серед яких сватання, 
договір, запій, приготування приданого, обрядове миття нареченої в лазні, дівич-вечір, 
викуп, батьківське благословення. У багатьох регіонах Госії в день весілля влаштовував- 
ся весільний поїзд. Весілля супроводжувалися плачем та величальними піснями, а іноді 
й танцями. Водночас звичай порушення цнотливості до шлюбу серед дівчат був не лише 
терпимий, але й звичайним явищем в північних губерніях Госії. 

Друга половина третього розділу присвячена поховальним і поминальним об- 
рядам, кладовищам старообрядців із прикладами з різних регіонів Росії та України. 
На думку автора, поховальні й поминальні обряди старообрядців увібрали у себе ба- 
гато язичницьких форм, а значна частина пов'язаних з ними звичаїв сходить до часів 
древніх слов'ян. На зміни в поховальних ритуалах у період Російської імперії великий 
вплив справила урядова політика придушення та вигнання старовірів, що унеможли- 
вило організацію похорону в повному обсязі. Поховально-поминальний обряд старо- 
обрядців складався з підготовки, похорону та поминків. У них існували елементи по- 
клоніння сонцю, землі, предкам або природі. Особливе ставлення старообрядців до 
смерті пояснює їхнє своєрідне ставлення до поховання і сформовану унікальну кон- 
цепцію загробного життя. 

Наступна, четверта, глава присвячена календарним обрядам старообрядців. 
Розділ про осінні та зимові обряди починається з обговорення занепаду звичаю хо- 
роводів. У Латталії (Південно-Східна Латвія) цей звичай зберігався аж до 1920-х рр., 
а потім втратив своє значення. Його зникнення відбулося в результаті виселення ста- 
ровірів на хутори, що отримали широке поширення в ході столипінської аграрної 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


204 Рецензії й огляди 





реформи, що почалася в 906 р. У молодих людей більше не було можливості зби- 
ратися разом для розваг. Тут соціально-економічні зміни в сільській місцевості спра- 
вили руйнівний вплив на фольклор і танці, до яких старше покоління старообрядців 
спочатку ставилося критично. Так званий Стоглавий собор 1551 р. відкинув деякі об- 
ряди та звичаї як язичницькі, але під час розколу церкви 1666 р. старообрядці були 
сповнені рішучості зберегти стародавні російські народні традиції як священні. Проте 
захист традиційної російської культури з її язичницькими елементами й відстоюван- 
ня справжнього християнства іноді вступали у суперечність. Наприклад, в день коля- 
ди підлітки та діти ходили від хати до хати, під вікнами співали колядок. На початку 
ХХ ст. у старообрядців, наприклад, Ліфляндської губернії колядки були замінені ду- 
ховними віршами, після виконання яких слід було привітати господарів із Різдвом. 
У Іі88о-х рр. маски у вигляді кози або цапа в різдвяних урочистостях в Естонії відійш- 
ли на другий план, для ряження почали використовуватися маски, що представля- 
ли персонажів з біблійної історії. На початку ХХ ст. зміни спостерігалися й у липо- 
ван Бессарабії, коли гроші, одержувані дітьми від господаря сім'ї, використовувалися 
на потреби церкви. Всі ці приклади показують результати безперервних зусиль духо- 
венства або духовних керівників старообрядців раціонально перетворити язичниць- 
кі звичаї в християнські події. Традиційні ряження на Святках іноді були буйними та 
вільними, що призвело до зростаючої відрази до них серед старовірів. Примітно, що 
С Ларанець бачить ознаки цієї зміни в основному в районах північного та південно- 
го заходу Госійської імперії. Ці регіони можна розглядати як провідні в еволюції тра- 
диційних свят старообрядців. У цілому в російському селі на початку ХХ. ст. заходи 
Святок, такі, як ряження і ворожіння дівчат, утратили свій колишній магічний еле- 
мент та стали простою розвагою для молоді. 

Цікавим аспектом святкування у весняні й літні періоди був звичай, пов'язаний 
із березою або вінком на Трійцю. На Кавказі в терських козаків дівчата на день Трійці 
готували вінки та пускали їх по річках, озерах для ворожіння. Найкрасивіші й вели- 
кі вінки ставилися на спеціально підготовлений «корабель» і відправлялися у сплав 
по Тереку. У човен клали ляльок, одягнених у козацький стрій, і готували стіл з часту- 
ванням. Із берега козаки стріляли по човну, розриваючи ляльок на шматки, потім 
його потопляли. Частини човна пізніше витягували з річки та розподіляли між моло- 
дими людьми. Уважалося, що рештки «корабля» й ляльки володіли магічною силою. 

Посилаючись на працю Ф.Болонева, С.Таранець описує події, пов'язані з краси- 
во прикрашеними березами, які з'являються на святі Трійці у сімейських Забайкалля. 
Дівчата простують по селу з берізками та співають пісні, погрожуючи «добру молод- 
цю» смертю. Березу також називали стрілою. Стріла також була метафорою блискав- 
ки, що наводило на думку про смерть молодої людини. Потім береза розчленовувала- 
ся й викидалася в річку. Похорон берези символізував фізичну зрілість дівчини. Такі 
обрядові молитви про відродження та зростання життя через смерть, руйнування й 
розчленування можна побачити і в поширеному в Росії селянському звичаї похован- 
ня масляних, костромських ляльок та зозуль. Старовіри зберегли ці стародавні звичаї 
в російській глибинці для гуляння під час проведення весняно-літніх свят. Демонтаж 
та руйнування, спалювання та викидання ритуальних символів проводилися для того, 
щоб духи померлих, які відвідували живих регулярно в період року і впливали на їхнє 
життя, благополучно відправлялися у «країну мертвих», звідки отримували кращі 
дари - магічні сили. Християнські елементи мирно співіснували з язичницькими в 
багатьох календарних обрядах, включаючи Великдень, найбільше свято року. В цьо- 
му відношенні старообрядці мало чим відрізнялися від інших офіційних православ- 
них християн. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 205 





П'ята й остання глава присвячена фольклору, говірці та музичній творчос- 
ті. Серед старовірів Поділля були популярні любовні та соціально-побутові час- 
тівки. В цілому, їхній фольклор був пов'язаний з українською народною творчістю. 
У репертуарі російських старообрядців були русифіковані українські народні пісні, 
мова фольклорних текстів характеризувалася фонетичною, лексичною та граматич- 
ною українізацією. Носіями усної поетичної творчості були в основному літні жін- 
ки регіону. В цілому, фольклор був важливою частиною народної творчості старо- 
обрядців. Із глибин століть старовіри вивели традиційні пісенні сюжети, обрядовий, 
епічний та ліричний фольклор. Співоча культура старообрядців в кожному регіоні 
несла в собі відмінні риси того регіону, звідки прийшли їхні предки. Водночас фольк- 
лор старообрядців увібрав у себе елементи усної творчості народів, серед яких вони 
жили, що призвело до змішання різних пісенних традицій. 

Більшу частину обрядової культури становили народні ігри, хороводи, народні 
пісні, танці та казки. Автор також згадує про духовні вірші та церковні співи. Духовні 
вірші, що перекладали християнські символи і теми на доступну людям мову, вико- 
нували просвітницьку функцію, сприяючи поширенню православ'я й одночасно адап- 
туючи християнські ідеї до тих, які вже глибоко вкоренилися в народі. Вони стосу- 
валися догматичних позицій різних згод старообрядництва, тематики з житійної 
літератури, міжконфесійної полеміки та сатиричних тем. Створення духовних вір- 
шів відноситься до кінця ХУП ст., а до початку ХУПШІ ст. старовіри стали основними 
носіями нецерковних духовних віршів, поширивши цю фольклорну традицію на всю 
Росію. Поряд із цим С Таранець також згадує про середньовічну традицію церковно- 
го співу та середньовічну вимову, які зберігалися серед старообрядців. Католицька по- 
ліфонічна музика, запроваджена під час реформ Никона, справила великий вплив на 
російську церковну музику, але старообрядці зберегли традиційний принцип підго- 
лосової поліфонії. Релігійні пісні та музика старовірів, які майже невідомі в Японії, 
представляють для нас великий інтерес. 

Наприкінці п'ятої глави розглядаються говірки старообрядців, і наголошуєть- 
ся, що вони зберігали особливості давньоруської мови впродовж більш тривалого 
періоду, ніж інші російські групи. Довге перебування старообрядців в іншомовному 
середовищі, викликане міграцією, сприяло стабілізації стійкості складу мови. Це доз- 
волило зберегти старі російські слова, які були втрачені в діалектах суто російських 
територій і в російській писемності. Здебільшого міграція старообрядців із Росії на 
нові землі відбувалася через проміжні пункти, і цей процес також вплинув на їхній 
говір, що призвело до появи мови з мішаною основою в результаті контакту з різним 
культурним та етнічним середовищем проміжних регіонів. Належність до різних згод 
старообрядців також наклала істотний відбиток на їхню мову. Цією заявою автора за- 
вершується основна частина третього тому. 

У заключному розділі підбиваються підсумки. Узагальнюючи весільні ритуали 
старообрядців, які були однією з центральних тем тому, С.Таранець зазначає «що не- 
зважаючи на існування локальних варіантів, в цілому, традиційний весільний обряд у 
всіх старовірів багато в чому був схожий» (с.524). Автор указав на регіональні відмін- 
ності у житті, традиційній культурі старообрядців у Росії та в інших країнах, порів- 
няв їх між собою й зазначив, що ці відмінності формувалися під впливом міграційних 
шляхів старовірів і навколишнього середовища нових поселень, особливо їхніх кон- 
тактів із місцевими жителями, етнічними групами та народами. У цій самій частині 
робиться акцент радше на аналогіях і загальних коренях ритуалів, ніж будь-яких від- 
мінностях. Це показує основну позицію автора: в новаторській спробі, уперше реалі- 
зованій у цьому томі, зібрати воєдино та вивчити життя й культуру старообрядців, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


206 Рецензії й огляди 





розкиданих по великих територіях планети, довести важливість визнання як відмін- 
ностей, так і загальних рис. У цьому полягає сенс книги. 

У цілому, у першому розділі СЛаранець представляє величезний обсяг дослі- 
джень і польових робіт, які були проведені на сьогоднішній день, а в наступних опи- 
сує дуже широкий спектр окремих студій, розглядаючи їх паралельно й доповнюючи 
одне одним. У результаті йому вдалося скласти уявлення про розвиток досліджень І 
характер дослідницьких інтересів у кожній гуманітарній галузі, що саме по собі є ве- 
ликим успіхом, і яке могло бути досягнуто тільки на основі ретельного пошуку дже- 
рел та наукової літератури. Це дає можливість представити майбутню спрямованість 
вивчення в кожній області знань. Автора також відрізняє адекватність і висока об'єк- 
тивність посилань на використовувану літературу. Рецензована монографія буде не 
тільки корисною широкому колу читачів, які цікавляться традиційною культурою та 
повсякденним життям старообрядців, а й послужить прекрасним навігаційним посіб- 
ником для майбутніх дослідників із цієї теми. 

І наостанок. У третьому розділі та у заключній частині книги автор робить кіль- 
ка зауважень про традиційні форми сім'ї старообрядців, ознаки їх змін наприкінці 
ХІХ ст. На сьогоднішній день це питання має велике значення й вимагає більш глибо- 
кого вивчення, оскільки наявні соціально-економічні, етнографічні, культурні аспек- 
ти, котрі не можна випускати з уваги. Зростання останнім часом інтересу до вивчення 
історії жінок, студіювання причин змін у сімейній системі, у статусі молодих людей 
та жінок у родині, ослаблення патріархальної сім'ї дозволить ще ширше вивчити ста- 
рообрядництво з соціологічної перспективи. 


Гідеакі САКАМОТО 

доктор філологічних наук, 

голова Японського товариства дослідників старообрядництва, 
почесний професор Університету Тенрі 

(Тенрі, Японія), Бідеакі закатоговроптаії. сор 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Реєнт О. 


Соціально-економічні та 
політичні трансформації 
в Україні (кінець ХУПІ - 
перші десятиліття ХХ ст.): 
У 2 кн. - К.: Інститут істо- 


рії України НАН України, 
2021. - Кн.1. - 846 с.; 
Кн.2. - 818 с. 


У багатьох істориків, а особ- 
ливо, мабуть, в історіогра- 
фів є звичка при ознайом- 
ленні з новою книжкою знаходити в першу чергу авторські роздуми про ідею свого 
твору, методологічні та концептуальні підходи. Дехто з істориків залишає подібні 
обов'язкові атрибути наукової публікації поза власною увагою, віддаючи перевагу фа- 
ховому викладу конкретно-історичного матеріалу. Коли ж починаєш вивчати щойно 
опубліковані книги знаного в Україні історика, члена-кореспондента НАН України 
Олександра Петровича Реєнта, не дивлячись на величезний багаж створеної ним на- 
укової продукції, завжди можна знайти нові аспекти, сучасні свіжі роздуми про при- 
значення історії, методологію наукової творчості. Історіографічний розділ своєї но- 
вої масштабної праці про соціально-економічні та політичні трансформації в Україні 
впродовж «довгого» ХІХ ст. автор завершує словами про те, що «вивчення мен- 
тальності людей є необхідною умовою осягнення й минулого, і сучасного». Ця фра- 
за символізує і власне наукове кредо історика, і той методологічний поворот, який 
стався в історіографії щодо дослідження навіть таких складних періодів, яким було 
ХІХ ст. де людина з її повсякденними турботами раніше в історичних працях зов- 
сім не проглядалася, адже на авансцені були світові держави, імперії, військові коалі- 
ції, «історичні закономірності», «класи», нації й т. д. Але О.П. Реєнт, присвятивши 
більшу частину свого наукового життя саме ХІХ ст., з усіма його «чорними лебедя- 
ми» (за Н.НЛалебом), прийшов до твердого переконання: «Тільки повернення до 
людини, з її тогочасними турботами й інтересами, уявленнями про Бога і навколи- 
шній світ, спроба поглянути на останній її очима може наблизити нас до розумін- 
ня великої таємниці минулого, якою оповиті кожен день та кожна година існуван- 
ня людського суспільства. У цьому сенсі можна погодитися з послідовниками школи 
"Аналів", які вважають вивчення ментальності людей необхідного умовою осягнення 
і минулого, і сучасного». 

Друга важлива і дуже сучасна теза О.П.Реєнта стосується вже зовсім іншого сю- 
жету - про її сучасну «комерціалізацію», про вплив на неї бізнесу та державної істо- 
ричної політики. Розвиток українських історичних досліджень на початку ХХІ ст», 
на його думку, дедалі більше набуває комерціалізованого характеру, з точки зору на- 
ростання популярності у читача привабливих, нерідко контраверсійних тем, або ж 
присвячених цікавим аспектам повсякденного життя, небанальним мікроісторичним 
сюжетам, відомим персоналіям минулого тощо. Не заперечуючи необхідність цьо- 
го вектора, варто розуміти, що фактично всі відповідні публікації у жанрі нон-фікшн 
грунтуються на системних фахових виданнях, які є результатом багаторічних напра- 
цювань. Саме у цьому контексті варто розглядати рецензоване видання авторитет- 
ного історика. Дві книги, приурочені до 30-річчя незалежності України та 85-річчя 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


208 Рецензії й огляди 





Інституту історії України НАНУ, синтезували, головним чином, результати його до- 
слідницької діяльності, які в попередні роки/десятиліття були представлені в кількох 
монографіях і численних статтях. 

Поєднання в єдиний концепт періоду кінця ХУПІ - перших двох десятиліть 
ХХ ст., за словами автора, важливе з точки зору уникнення оцінки тогочасної без- 
державності України, роздробленості та прямої залежності від інших країн як винят- 
ково чужорідного і малозначимого етапу розвитку. Саме у цей час було «забезпечено 
збереження національної ідентичності, відбулося формування власної еліти, україн- 
ська мова набула статусу основного фактору самоідентифікації», а економічні про- 
цеси й геополітичні зміни уможливили важливі індивідуальні та повсякденні зміни в 
житті суспільства. 

Першу книгу формують кілька головних тематичних блоків, які спрямували по- 
гляд на українські землі крізь призму європейської дипломатії, національного відро- 
дження та соціально-економічних процесів. Поза увагою не залишилися й сюжетні 
лінії, пов'язані з такими важливими подіями та процесами, як декабристський рух, 
«Весна народів», Кримська війна та ін. Справедливо зауважено, що українські зем- 
лі в кінці ХУПІ - на початку ХІХ ст. були об'єктом не лише дипломатичних, а й во- 
єнно-політичних інтересів ряду європейських країн. Геополітичне становище України 
визначало реальне місце в експансіоністських планах її історичних сусідів. Натомість 
вектор військових, політичних, економічних, соціокультурних інтересів безпосеред- 
ньо Російської, Австрійської та частково Османської імперій зумовлений їхніми те- 
риторіальними апетитами (розд. 2, 4). В основі відповідних заходів лежали методи 
колонізаторської, асиміляційної політики, що були покликані якнайшвидше інтегру- 
вати українські регіони в тіло метрополії. 

ОЛІ. Реєнт свідомо уникнув характерного для історіографії і990-х рр. концеп- 
ту, коли існувала відповідна об'єктивна необхідність заповнення цієї «лакуни», до- 
мінування тематики національно-визвольного руху. Иого потенціал оглядово роз- 
крито на прикладі революційних подій І848 р. коли практичні здобутки дійсно 
важко назвати значними. По відношенню до цього періоду відзначено неоціненний 
досвід політичного самовиявлення українців у Галичині, реалізацію вироблених га- 
сел і пошуку союзників. Відповідне становище Наддніпрянщини висвітлено, грун- 
туючись на специфіці національного складу населення, особливостях асимілятор- 
ської політики Російської імперії, діяльності українських гуртків у І830-1840-х рр. 
та громадівського руху (розд. з). Беззаперечно, що й у цьому випадку, і по відно- 
шенню до Австрії, доречно робити акцент на загальнодержавній поліетнічності, 
адже інкорпорація українських земель здійснювалася завдяки нівелюванню особли- 
востей їх територіально-адміністративного устрою, форм самоуправління, устале- 
них судових інстанцій, тощо. 

Цілком логічно, що тогочасні тенденції економічного розвитку визначили прі- 
оритетність аграрної проблематики другої половини ХІХ ст., дослідження станови- 
ща різних галузей сільського господарства українських губерній у складі Російської 
імперії в пореформену добу, їх продовольчих ресурсів та взаємозв'язку із світовим 
сільськогосподарським ринком, динамікою землеволодіння й змінами у структурі 
посівних площ, розвитком тваринництва та технічної озброєності галузі (розд. 5-8). 
Зайнятість у цій сфері понад 70906 населення і проживання 8596 у сільській місцево- 
сті (станом на початок ХХ ст.) артикулювалося на змістове наповнення значної ча- 
стини першої книги. Залучення різнопланових статистичних даних та всебічний 
розгляд питання дозволив отримати нестандартні висновки. Автор довів, що на- 
прикінці ХІХ ст. українські виробники збіжжя опинилися у своєрідних лещатах 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 209 





між заокеанською конкуренцією на європейському ринку і залізничними тариф- 
ними бар'єрами до центральних губерній європейської частини Госійської імперії, 
за винятком неврожайних там років. У подальшому, попри всі складнощі, надлиш- 
ки продукції могли успішно реалізовуватися на ринках європейських країн, почасти 
Близького Сходу, Царства Польського і північно-західних губерній. Ураховано, що з 
середини І890-х рр. кон'юнктура на європейському хлібному ринку почала помітно 
змінюватися в напрямі підвищення цін. Поряд із загальною картиною представлено 
регіональні особливості та численні приклади, які стосувалися різних губерній. 

Насамкінець у цій частині підсумовано, що українське селянство багато у чому 
забезпечувало експортний потенціал, надходження іноземної валюти. Потужність і 
чисельність цієї соціальної групи, її органічна єдність з українськими традиціями й 
звичаями сприяла тісним зв'язкам із представниками національного руху. Окремо 
простежено також зміни в сімейному складі і побуті селян України на початку 
ХХ ст. що зумовило дроблення господарств і, як наслідок, посилення родинної ві- 
дособленості (розд. 5). 

У зовсім іншому світлі, у «боротьбі між працею та капіталом», постає на сторін- 
ках робітництво, практично повністю позбавлене симпатій до державотворчих ідей, 
відсторонене від власної етнічної ідентичності на користь революційних планів, ідео- 
логічної боротьби, підтримки вузькосоціальних програм (розд. 9). Доречно зауваже- 
но, що однією з визначальних рис генези пролетаріату в українських губерніях було 
зростання його інтернаціонального компонента за рахунок прийшлих білоруських і 
російських селян та робітників. При цьому послідовно, на прикладі різних галузей 
промисловості, сконструйовано картину тривалості робочого дня, індивідуального 
захисту, рівня травматизму, санітарно-гігієнічних і побутових умов, використання жі- 
ночої й дитячої праці. Ключові узагальнення стосуються формування тогочасних ос- 
новних рис робітництва: відсутність приватної власності; відрив від села і додаткових 
джерел матеріального забезпечення; концентрація на великих підприємствах; квалі- 
фікація та певний рівень освіти; незадовільні побутові умови й гостра житлова про- 
блема. Порівняно із селянством, для нього характерні вищий ступінь корпоративно- 
сті, колективістська психологія, більш глибоке усвідомлення свого місця в суспільстві 
та соціально-економічних інтересів, мобільність й організованість, здатність до узго- 
джених дій заради досягнення власних соціально-економічних цілей; спроможність 
засвоювати політичні гасла і керуватися ними. 

Друга книга дослідження О.П.Реєнта хронологічно охоплює події 1914-1920 рр. 
(із деякими фактологічними вкрапленнями щодо 1921 р). Цей період започаткований 
трагічною віхою у житті не лише України, а й загалом людства - Першою світовою 
війною. Не можна не погодитися зі вступною тезою автора про те, що історія не зна- 
ла подібних за масштабами конфліктів, а українські землі - трагізму братовбивства 
подібних розмірів. Справді, «соціально-економічні трансформації воєнного часу ви- 
магали від суспільства граничного напруження і спричинили якнайтісніше перепле- 
тіння із політичними та національними вимогами». 

Беззаперечно, що наслідком світового збройного конфлікту стало не лише погір- 
шення матеріального становища, підвищення цін на товари і послуги, а й зростання 
самосвідомості, підготовка настроїв для втілення державотворчих і соціалістичних 
моделей. Підгрунтям цієї тези став комплексний аналіз розвитку промисловості та 
сільського господарства України у період Першої світової війни (розд. -2.). Цю ча- 
стину структуровано на окремі блоки, які стосуються вугільної, металургійної, ма- 
шинобудівної, текстильної, легкої і харчової галузей; земельних ресурсів та тваринни- 
цтва, технічної бази аграрного сектору. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


210 Рецензії й огляди 





Підкреслено, що затягування війни спричинило тенденцію до занепаду промис- 
ловості України, яка пояснюється недостатнім розвитком машинобудування й мета- 
лообробки, припиненням відносин зі світовим ринком. Негативну роль відігравала 
нестача робочої сили, палива та сировини. Потреби фронту призвели до мілітариза- 
ції економіки, сприяли прискореному розвитку одних промислових галузей і занепа- 
ду інших, що зрештою стало причиною небувалого дисбалансу всієї економіки. У під- 
сумку виникла серйозна загроза процесу відтворення виробництва. Найуразливішою 
ланкою в роки війни виявився транспорт, який не забезпечував перевезення палива, 
сировини й матеріалів, що прискорило руйнівні процеси у господарській системі. 

Негативні процеси знайшли своє помітне відображення й в аграрному секторі. 
На сторінках праці О.П.Реєнта в повній мірі змальовано занепад сільського госпо- 
дарства, який спричинила Перша світова війна. Відрив від землі мільйонів робочих 
рук, порушення всіх галузей виробництва, перевищення критичного рівня чисель- 
ності мобілізованих до армії чоловіків - усе це призвело до небаченого зубожіння. 
Не вистачало сільськогосподарської техніки, коней, великої рогатої худоби та домаш- 
нього скарбу, зменшилися посівні земельні площі й прибутки від польового госпо- 
дарства і тваринництва. Тягар війни посилювався підпорядкуванням промисловос- 
ті потребам фронту. Із торгівельної мережі зникли товари та предмети широкого 
вжитку. Порушення еквівалентного обміну між містом і селом спричинило перероз- 
поділ національного прибутку на користь банків, торгового капіталу. Як результат, 
для наближених до фронту українських губерній небезпека наростала з кожним мі- 
сяцем війни, надто через неприпустиме посилення диспропорцій і різні управлінські 
перекоси. 

Крім власне економічних процесів, окрему увагу приділено також транспорт- 
но-залізничному комплексу (розд. з). Автор охарактеризував соціально-побутові ас- 
пекти: забезпечення населення продовольством і зростання кризи у цій сфері, па- 
діння життєвого рівня, доброчинну діяльність громадськості тощо. Зауважено, що 
вивезення на світовий ринок надлишків сільськогосподарської продукції у великих 
обсягах у довоєнний період сприяло поширенню в імперському суспільстві ілюзор- 
ної тези про нібито «невичерпність» харчових ресурсів на випадок тривалого зброй- 
ного конфлікту. Насправді ж нестача продовольчих і промислових товарів проявила- 
ся досить швидко та призвела до скорочення споживання, виснаження робітничого 
населення, що посилювало його незадоволення правлячим режимом, загострювало 
суспільні відносини (розд. 5). 

На тлі безпрецедентного падіння життєвого рівня й величезних демографічних 
втрат у селянському та робітничому середовищі активно зростала популярність со- 
ціалістичних ідей. Економічна кон'юнктура, стратегічна важливість промислових по- 
тужностей і прискорене зростання чисельності робітництва унеможливлювали нех- 
тування їхніми інтересами для кожної влади революційного періоду 197-192 рр. 
Тож у заключній частині другої книги комплексно розкрито всі нюанси, пов'язані із 
трансформацією становища цієї соціальної групи у період Української Центральної 
Ради, гетьманату Павла Скоропадського, Директорії, денікінського та більшовицько- 
го режимів. 

Значення робітників як високоорганізованої і впливової верстви спонукало 
будь-яку владу заручитися їх підтримкою, формувало прагнення використати у влас- 
них політичних цілях. І саме позиція цієї категорії населення багато у чому визна- 
чила подальшу трагічну долю України. Тож відповідні питання, включаючи аналіз 
умов праці, матеріального становища та побуту, сформували окремий тематичний 
блок (розд. 7-12). За рахунок такого підходу у книзі переважає аналіз відповідних 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 211 





соціальних проблем, без присутнього і добре вивченого у численних історіографіч- 
них дослідженнях акценту на політичну й державотворчу діяльність українських уря- 
дів періоду 1917-1921 рр. Зрозуміло, що про всеохоплюючий соціальний захист ро- 
бітників у досліджуваний період не йшлося. При цьому, крім об'єктивних кризових 
факторів, відзначено нездатність профспілок відстоювати їхні інтереси. Самі ж робіт- 
ники плекали ілюзії щодо можливостей і бажання більшовицького режиму ці інте- 
реси задовольнити. Натомість влада вдавалася до силового тиску й нагнітання стра- 
ху, що породжувало нову хвилю революційних настроїв. За словами О.П.Реєнта, 
вдаючись до позаекономічного примусу більшовицький режим зачіпав найвразливі- 
ші куточки психології, одержуючи у відповідь непокору (розд. то-п). Упровадження 
8-годинного робочого дня, законодавче нормування та регулювання інших сфер ви- 
робництва і праці не змогли в повному обсязі амортизувати наслідки відчутних соці- 
альних струсів. Галопуюча інфляція, «шагреневий ефект» продовольчого ринку, по- 
силення дефіциту предметів широкого вжитку наклали свій відбиток на соціальну 
політику більшовиків, деформувавши її в модель «воєнного комунізму». 

У цілому рецензоване дослідження, репрезентуючи цілісний авторський погляд 
на трансформаційні процеси, які відбувалися на українських землях упродовж кін- 
ця ХУПІ - перших двох десятиліть ХХ ст., у першу чергу соціально-економічного ха- 
рактеру, призначене насамперед для фахівців відповідного періоду. Без сумніву, воно 
дозволяє комплексно поглянути на епоху з точки зору зародження і подальшої пое- 
тапної еволюції низки політичних ідей, безпрецедентних економічних нововведень, 
якісних суспільних змін та модерних культурних трендів. Автор показав, що про- 
йшовши шлях кількох локальних, континентальної та світової війн, небаченої соці- 
альної турбулентності, жорстких національних утисків, жорстоких революційних 
подій, українське суспільство не втратило своєї життєздатності і врешті зробило важ- 
ливий крок на шляху до власної незалежної соборної держави, яка врешті постала 
1991 р. 

В останні роки в українській історіографії та суспільному дискурсі неодноразо- 
во стихійно виникали дискусії щодо так званої проблеми «переписування історії». 
Дя методологічна проблема не є новою або незрозумілою для фахівців. Дослідники 
дедалі активніше звертаються до теми перегляду нашого ставлення до минулого, пе- 
реосмислення історії. Вдалося подолати наслідки ненаукового звинувачення вчених 
у політичному її «переписуванні», якщо йдеться не про відверту кон'юнктурщи- 
ну. Суспільство сприйняло істинність твердження, що кожне покоління людей має 
право дивитися на минувшину свого народу власними очима, із позиції сьогодення. 
Пізнавальна парадигма не може бути законсервована ані державно-партійним дикта- 
том, ані авторитетом істориків-класиків. Варто утвердити позитивне значення само- 
го поняття «переписування історії» - спочатку у середовищі професійному, історич- 
ному, а потім 1 у суспільстві. Ми, люди початку ХХІ ст., не можемо розуміти нашу 
історію так само, як це робили українці у ХХ чи ХІХ ст. 

Ще в далекому 2005 р. О.П.Реєнт опублікував збірку власних праць із про- 
вокативною (в позитивному розумінні) для професійного середовища назвою 
«Перечитуючи написане». Не всі погодилися зі сміливою репутаційно-науковою по- 
зицією автора - ще раз звернутися до власних праць і з плином часу зробити висно- 
вки щодо їх наукової цінності. Так можуть учиняти тільки ті історики, які пишуть на 
майбутнє, які не заангажовані політичною кон'юнктурою і не перебувають у поло- 
ні поточної «медійної історії». Кожен історик, приступаючи до написання наукової 
праці, має поставити перед собою питання: а як сприйматимуть написане мною люди 
через 30 чи хоча б 20 років, чи не соромно буде за поспішні висновки й оцінки щодо 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


212 Рецензії й огляди 





подій, які ще не стали предметом науково-історичного аналізу? О.П.Реєнт вкотре 
продемонстрував - його праці можна перевидавати, перечитувати у сучасних умовах 
і не відмовлятися при цьому від жодних раніше зроблених узагальнень та прогнозів. 

Справжній історик 1 професіонал повинен думати якраз про подібні методоло- 
гічні й теоретико-наукові аспекти своєї діяльності. Дле сучасні реалії, на жаль, пе- 
ретворюють учених на агентів із видавничої діяльності, вічних шукачів коштів та 
ресурсів для публікації власних творів. Узагальнюючий синтез О.П.Реєнта про со- 
ціально-економічні та політичні трансформації в Україні в ХІХ ст. заслуговує, щоб 
його видання було здійснено власне Національною академією наук України за про- 
грамою підтримки членів свого співтовариства, а не змушувати автора самостійно 
шукати видавця (в даному випадку - ФОП Майданченко І.С.). Текст обох книг до- 
бре відредагований, професійно зроблена також коректура. Але давно вже треба поз- 
бавлятися видання наукових праць у так званій «авторській редакції». Це від нашої 
перманентної бідності та звички зобов'язувати науковців робити не властиві їм речі. 
В академічній системі не можна нехтувати азами і принципами едитології - науки, 
що навчає способам трансляції наукової інформації у суспільство. 

Уже згадувалося, що в новому проекті О.П.Реєнта є солідний історіографічний 
розділ, який аналітично зображує історіографічний процес у 1970- 1990-х рр. Бракує 
хоч би невеликого підрозділу про стан дослідження українського суспільства ХІХ ст. 
істориками (вітчизняними, зарубіжними) початку ХХІ ст. Зрозуміло, що провідним 
фахівцем цього періоду є сам автор, котрий сформував наукову школу дослідників, 
згуртованих навколо збірника «Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.» 
та інших численних проектів відповідного відділу Інституту історії України НАНУ. 
А тому, очевидно, новітній історіографічний огляд здобутків у цій царині ще попере- 
ду. Потенціал, енергія, творчий неспокій в автора є, і він (ми у цьому впевнені) ще не 
раз вразить наукову спільноту сміливими, масштабними працями, котрі, як і раніше, 
стануть помітним явищем в українській історіографії. 


Олександр УДОД 

доктор історичних наук, професор, 
член-кореспондент НАПН України, 
завідувач відділу української історіографії, 
Інститут історії України НАН України 
(Київ, Україна), опфодеФикг.пег 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Смирнов А. 


Між хрестом, свастикою і червоною зіркою: 
українське православ'я в роки Другої світової 
війни. - Одеса: Гельветика, 2021.- 416 с. 


У сучасному глобалізованому світі релігійні ін- 
ституції не можуть лишатися осторонь склад- 
них політичних, економічних та соціокультурних 
процесів. Виклики часу змушують представників 


МІЖ ХРЕСТОМ, СВАСТИКОЮ церковних ієрархій артикулювати власну позицію 
ІЧЕРВОНОЮ ЗІРКОЮ: з багатьох складних міжнародних, екологічних, 
УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ'Я | техногенних питань, проблем охорони здоров'я, 
В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ відносин між державою й індивідом, дотриман- 
98 ня прав людини та певних моральних засад, збе- 

реження здобутків цивілізації, духовних надбань 


Монографія 





людства, гуманізації суспільних відносин та ін. 

Міжнародна ситуація, в якій опинилася Україна, з інтенсифікацією «тібрид- 
ної війни» та початком збройної агресії Російської Федерації актуалізувала пробле- 
ми відносин з окремими конфесійними центрами загалом та Московською патріар- 
хією РІЩ зокрема. Відцентрові тенденції в українському православ'ї, урешті-решт, 
оформилися в автокефальний статус Православної церкви України, регламентова- 
ний томосом Вселенського патріарха. Попри дискусії щодо канонічних підстав цього 
явища, слід визнати існування нової реальності, що суттєво змінює інституційну кон- 
фігурацію та зони впливу РІПЩЦ у православному світі. Готуючи підгрунтя для томо- 
са, фахівці канонічного права прискіпливо вивчали історичні прецеденти і практики 
розв'язання конфліктних за своєю природою відносин між різними суб'єктами релі- 
гійних об'єднань, можливі наслідки рішень у цій делікатній і доволі консервативній 
сфері. 

Історичний досвід переконує в тому, що внутрішня структурна «тектоніка» 
у церковних інституціях активізується здебільшого в екзистенційні періоди, під 
час цивілізаційних розламів, коли постає проблема вибору для великих людських 
спільнот та цілих держав. Друга світова війна стала явищем саме такого порядку 
і спричинила пошуки нових конфігурацій конфесійних спільнот та впорядкування 
відносин між їх структурними елементами. Досвід цих складних, суперечливих по- 
дій, сповнених внутрішньої напруги та співдії різних чинників, має не лише прак- 
тичне суспільне, а й суто наукове значення. Фактично незаангажовані студії істо- 
рії релігії та церкви в Україні тривають трохи більше чверть століття. За цей час 
неможливо детально осягнути таку тему в усіх її різноманітних виявах. 3 іншого 
боку, напрацьований та актуалізований емпіричний масив сформував підгрунтя для 
широких асоціацій, узагальнень, теоретизації й концептуалізації, підготовки вели- 
ких реконструкцій, уписування вітчизняної історії релігійних об'єднань в європей- 
ський і світовий контексти. Власне цим і визначається наукова актуальність моно- 
графічного дослідження А.Смирнова. 

Слід відзначити елементи новизни, які має вказана праця. Вони пов'язані не 
лише з низкою нових джерел, залучених з архівосховищ України, Польщі, Канади, 
США, а й з інтерпретаційними підходами, авторською візією низки дискусійних 
проблем. Не викликає сумнівів практичне значення напрацювань, адже нині форму- 
вання православного конфесійного простору в Україні ще не завершилося та у зв'яз- 
ку з ухваленням «Патріаршого й Синодального томоса надання автокефального цер- 
ковного устрою Православній церкві України» зазнає поступової трансформації 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


214 Рецензії й огляди 





Структурну композицію тексту слід визнати такою, що оптимально відпові- 
дає концептуальному задуму автора, логіці побудови емпіричних і теоретичних сю- 
жетів. З'ясування стану наукових студій в обраній тематичній царині спирається 
на критичний, але об'єктивний аналіз доробку попередників під кутом зору наяв- 
них лакун та дискусійних сегментів. При цьому праці одних авторів лише побіж- 
но згадуються, а іншим, як, наприклад, «Нарисам історії Української православної 
церкви», відведено набагато більше місця. Частково це можна пояснити вагомістю 
студії І.Власовського. Однак видається, що деякі з цих фрагментів краще було б на- 
вести у відповідних частинах монографії. Певні праці істориків церкви слід розгля- 
дати одночасно і як історіографічні, і як історичні джерела, оскільки їх автори були 
безпосередніми дійовими особами тогочасного церковного та суспільного життя й 
викладали окремі події в мемуарно-суб'єктивний спосіб (І.Власовський, С.Савчук, 
Ю Мулик-Луцик, В.Кубійович, Ф.Геєр та ін.). А це передбачає дещо інші прийоми 
їх репрезентації. Історіографічний огляд завершується позначенням зон, що потребу- 
ють спеціальних студій, підкріплення новими джерелами й інтерпретаціями. 

Джерельна база праці охоплює, згідно з типолого-видовою класифікацією автора, 
документи та наративні джерела. Слід віддати належне досліднику за виявлення у зару- 
біжних архівосховищах цікавих джерел, що істотно доповнюють попередні знання про 
предмет дослідження. Різні за походженням та місцем зберігання документи дали змогу 
наповнити емпіричну тканину праці й лягли в основу аргументації авторських концепту- 
альних рішень з окремих аспектів теми. Поважне місце серед них посідають его-джерела: 
епістолярій, щоденники, спогади, завдяки яким з'ясовується мотивація вчинків учасників 
конфесійного життя, приховані механізми деяких процесів у церковному середовищі. 

Для продуктивного опрацювання складних тем особливого значення набуває до- 
слідницький інструментарій. Автор свідомо й відповідально підійшов до вибору при- 
йомів наукового пошуку та засобів інтерпретації акумульованого емпіричного маси- 
ву. Оскільки методологічні підходи позиціонуються насамперед через категоріальний 
апарат, він окреслив змістове наповнення ключових понять, що фігурують у тексті. 

Виконаний у полідисциплінарній системі координат, дослідницький проект 
А.Смирнова зорієнтований на теоретичні здобутки представників вітчизняної та зару- 
біжної гуманітаристики, адаптовані до вказаного тематичного поля. Не обмежуючись 
його суто релігійною складовою, автор окреслює концептуальні контрапункти нового 
трактування подій Другої світової війни з українськоцентричного погляду. Ці ремар- 
ки мають принципово важливе значення, адже йдеться про функціонування церкви в 
умовах воєнної екстреми, кривавого, циклопічного за масштабами та руйнівними на- 
слідками збройного протистояння двох тоталітарних режимів, для яких релігія й цер- 
ква слугували одним з інструментів соціальної інженерії та політичного маневру. 

Завдяки детальному аналізу історіографії вказаної сукупності проблем, опрацю- 
ванню різноманітного, інформативно насиченого джерельного комплексу та креа- 
тивним прийомам авторові вдалося не тільки чітко обрати дослідницьку нішу, а й за- 
безпечити її глибоке осмислення. 

Із початком Другої світової війни і знищенням Польщі, поділом Її території між 
Німеччиною та СРСР, постало питання про спосіб управління релігійними інституція- 
ми Польської автокефальної православної церкви (1ТАТПЦ). У праці розкриваються мо- 
тиви і практичні кроки німецьких та радянських властей у цій сфері, а також роль ок- 
ремих архієреїв у структурних змінах. У випадку з німцями йшлося про використання 
ПАПЦ для регулювання сфери українсько-польських відносин, нейтралізації польських 
політичних впливів в окупованій вермахтом частині Польщі. Заразом обраний курс мав 
забезпечити лояльність українців до Німеччини. Та одночасно з українським і польським 
чинниками автор простежує засоби нейтралізації російських впливів на архієпископа 
Серафима (Ляде), що мали на меті ліквідацію автокефального статусу ПАПЦ. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 215 





Дослідник показує, в який спосіб православний клір Закерзоння намагався ней- 
тралізувати антиукраїнські тенденції й завдяки організації тимчасової адміністратури 
Холмщини та Підляшшя отримати певну незалежність від Варшавської консисторії. 
Висвітлюється роль С.Барана, В.Кубійовича у заходах, спрямованих на відродження 
українського православ'я у цьому національному анклаві. Зміст наведеного статуту 
тимчасового управління православними парафіями Люблінського дистрикту переко- 
нує в тому, що ці кроки сприяли українізації місцевого православного життя. 

До непростих аспектів організації українського православ'я А.Смирнов відно- 
сить проблему душпастирських кадрів та архієреїв, що ускладнювалася канонічни- 
ми правилами й перепонами, які чинили деякі церковні зверхники. У цьому контек- 
сті простежуються непрості стосунки між митрополитом Діонісієм (Валединським), 
архієпископом Серафимом (Ляде), І.Огієнком, а також між окремими групами ду- 
хівництва, які мали різні світоглядні та етнополітичні орієнтації. Окрему лінію кон- 
флікту інтересів позначено позицією Вселенської патріархії в питанні про канонічне 
облаштування православної церкви на польських землях, захоплених гітлерівцями. Із 
наведених документів, підготовлених у церковному середовищі для німецької адміні- 
страції, виразно постають обриси нової конфігурації православних структур, у рам- 
ках яких мало функціонувати православ'я на теренах Генеральної губернії, а також 
засоби його послідовної українізації. Газом із тим відображено ставлення німецьких 
чинників до майбутнього статусу та устрою православної церкви, адже остаточні рі- 
шення ухвалювалися навіть не на Фанарі, а в Берліні. Не залишилися поза увагою 
і проблеми богослужбової мови та формування органів церковного управління, їх 
персонального складу й повноважень, створення внутрішньоцерковних нормативних 
актів, що регулювали життєдіяльність конфесії. 

Особливості функціонування Холмсько-Підляської єпархії простежуються зав- 
дяки реконструкції широкого подієвого полотна, в яке органічно вписано діяльність 
архієпископа Іларіона, зусилля рядового кліру та православного активу. Акцентуючи 
увагу на українізаційних заходах владики, водночас зазначається, що він діяв тактов- 
но й навіть делікатно у справі поширення богослужінь церковнослов'янською мовою 
з українською вимовою, заразом заохочував читати Часи, Апостол, Євангеліє та виго- 
лошувати проповіді українською мовою. Перелік порядку денного архієпископської 
ради слугує свідченням постійної уваги до підвищення національної свідомості пара- 
фіян і кліру, залучення його до освітньої та культурної роботи у сільській місцевості, 
а також розвитку внутрішньоцерковної демократії, колективного ухвалення важли- 
вих рішень, соборноправності. А заснування на Даниловій горі друкарні, власного 
видавництва, книгозбірні, що налічувала майже 40 тис. томів, музею, доброчинно- 
го Різдво-Богородичного братства переконує в тому, що для очільника єпархії, як лю- 
дини високої культури й почуття обов'язку перед народом, не існувало другорядних 
справ. Справжнім подвижництвом уважається переклад архієпископом Іларіоном 
Євангелія українською мовою, а також інтенсивна видавнича діяльність. 

Важливим доповненням до портрета холмсько-підляського архієрея стала харак- 
теристика його поглядів на українську церкву, деталізована у 15 стислих, але ємних 
тезах. Водночас указується, що він усвідомлював труднощі на шляху до її постання 
через украй несприятливі зовнішні фактори, війну, міжнаціональне протистояння. 
Попри всі труднощі, владика вживав зусиль задля активізації місійної роботи, орга- 
нізації акцій соціальної солідарності та доброчинності, підтримання релігійної мора- 
лі й почуття національної гідності українського населення краю. 

Простежуючи погляди архієпископа Іларіона на майбутній устрій Української пра- 
кефалії. При цьому він сповідував, за словами автора, «патерналістську парадигму візан- 
тійської симфонії між церквою та державою, яка не відповідала вимогам часу». Можна 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


216 Рецензії й огляди 





полемізувати з приводу того, наскільки такі погляди відповідали інтересам самої конфе- 
сії, але при цьому не слід забувати про тогочасні реалії: як правило, авторитарні й тота- 
літарні режими (а такі в Європі тоді становили чи не більшість) нав'язували релігійним 
об'єднанням власні моделі відносин, тож прагнення до їх гармонізації засновувалося на 
переконанні в необхідності органічного поєднання інтересів церкви та держави. 

Як показано у праці, владика доклав багато зусиль для підготовки священицьких 
кадрів, домігшись від берлінських високопосадовців санкції на відкриття у Холмі ви- 
щої богословської школи у формі семінарії та забезпечивши її висококваліфікованим 
викладацьким складом, літературою, необхідною матеріальною базою. 

Окрема сюжетна лінія присвячена становищу православних монастирів та чер- 
нецтва, яким доводилося особливо складно в умовах війни й ворожого наставлення 
римо-католицьких чернечих згромаджень. 

Польсько-українське протистояння, що нерідко набувало найбрутальніших ви- 
явів, розглядається крізь призму насильства та вандалізму польських екстремістів 
проти православного духовенства, вірян і храмів. Автор наводить інформацію й дані 
про загиблих українських священнослужителів на Холмщині та безуспішні спроби 
владики Іларіона зупинити криваве протиборство. 

Підсумовуючи цю частину викладу, дослідник трактує релігійну ситуацію у краї 
як таку, що ставила православну ієрархію у цілковиту залежність від німецької окупа- 
ційної адміністрації з усіма наслідками, які з цього випливали. 

Специфічними рисами був позначений «перехідний період» для православної 
церкви на землях, «возз'єднаних» із Великою Україною після так званого «визволь- 
ного походу» Червоної армії в Польщу. А.Смирнов висвітлює технології інкорпора- 
ції регіонів, де релігійне життя виявилося набагато інтенсивнішим, ніж на радянській 
території, практику репресій стосовно опозиційно налаштованої частини архієреїв і 
кліру, справжніх та уявних «ворогів радянської влади», алгоритм індивідуального за- 
рахування ієрархів до лона РІ. На його переконання, ці та інші кроки спрямову- 
валися насамперед на унеможливлення реставрації автокефалії українського право- 
слав'я. Загалом він розглядає ситуацію з канонічними аспектами підпорядкування 
західноукраїнських єпархій у двох площинах: з одного боку - як юрисдикційну колі- 
зію, а з іншого - як проблему особистого вибору архієреїв, що додавало драматизму 
їхньому становищу й ускладнювало особисту самоідентифікацію. 

Принципово важливим концептуальним рішенням дослідника слід уважати ана- 
ліз інституційних пертурбацій у Західній Україні з урахуванням того, що їх сценарії 
викреслювалися у Кремлі, а реалізовувалися органами держбезпеки, на які партійні 
функціонери скидали всю «брудну» роботу. Засобами шантажу, залякування, вербу- 
вання «органи» змушували православне духівництво діяти у визначеному Москвою 
руслі. Це не знімає відповідальності за примусове прилучення західноукраїнських 
священнослужителів до РІПЦ і з керівництва цієї конфесії. 

Складні перипетії, пов'язані з пошуком нових інституційних форм православ- 
ного життя на захоплених вермахтом і союзниками Німеччини західноукраїнських 
землях, передаються у світлі документів, що ілюструють особисті та групові страте- 
гії, тактичні еволюції архієреїв в умовах німецької окупації. Існуючі розходження, на 
думку автора, стали причиною розколу українського православ'я, започаткованого 
Почаївським архієрейським собором 1941 р. 

На прикладі Волинської єпархії Автономної православної церкви (АПЦ) ха- 
рактеризується діяльність тієї частини духівництва, яка намагалася дистанціювати- 
ся від Варшавської митрополії та автокефального руху. Наводяться причини фаво- 
ризації цієї ієрархії німецькими властями, серед яких найважливішими вважаються 
спротив створенню єдиної Української православної церкви, опозиційне чи інди- 
ферентне ставлення до українського національно-визвольного руху й лояльність до 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 217 





«нового порядку». З цим треба погодитися, адже нацистська верхівка за визначен- 
ням не сприймала будь-яких політичних домагань українців, тому кожен, хто артику- 
лював такі ідеї, автоматично перетворювався на «ворога Райху». 

Трактуючи статус Автономної православної церкви як своєрідний компроміс, 
А.Смирнов відтворює картину активізації релігійного життя й духовної освіти в усіх 
українських регіонах, зокрема в райхскомісаріаті Україна та зоні військової адміні- 
страції. Автор розкриває непрості взаємини ієрархів, ставлення їх до проблем укра- 
їінізації церкви, способи вирішення матеріальних питань, стосунки з окупаційною 
владою, життя монастирів, якими вона опікувалася. Невизначеністю статусу АПЦ та 
її адміністративно-територіальних структур, меж компетенції архієреїв, а також ін- 
шими несприятливими чинниками пояснюється дезінтеграція цієї конфесії після за- 
гибелі митрополита Олексія (Тромадського). 

Спробам утілити ідею автокефалії українського православ'я під час німецької 
окупації присвячено останній розділ праці. Справедливо зауважено, що у ХХ ст. ав- 
токефальні рухи здебільшого починалися як антиімперські. У роки Другої світової 

ма В 3 - й : 
війни українському православ'ю довелося зіткнутися відразу з двома тоталітарними 
імперіями - радянською й нацистською, кожна з яких цілковито виключала політич- 
ний компонент із діяльності релігійних інституцій. У монографії виразно показано, 
які перепони доводилося долати прихильникам цієї ідеї в умовах гітлерівського «но- 
вого порядку», переконливо доведено опортуністичну роль промосковських кіл се- 
ред священнослужителів та мирян. 

Популярність ідеї незалежної від зарубіжних центрів Української автокефальної пра- 
вославної церкви (УАПЦ) в релігійних та суспільних колах продемонстровано матеріа- 
лами, в яких висвітлюється поширення автокефального руху в різних регіонах України, 
місце й роль у цьому процесі церковних рад та інших громадських інституцій, що свідчи- 
ло про широке зацікавлення українського громадського активу автокефальним проектом. 

Як наголошується в тексті, найскладнішою проблемою для УАПЦ стало висвя- 
чення єпископату з дотриманням канонічних приписів, що свідомо ускладнювали 
німецькі чинники, котрі перешкоджали формуванню сильної й авторитетної націо- 
нально зорієнтованої організації. Певні труднощі створювали перехідні управлінські 
структури, насамперед адміністратури Варшавської митрополії на захоплених гітле- 
рівцями українських теренах, а також особисті амбіції і претензії на лідерство окре- 
мих ієрархів. Прагнучи передати драматизм та складність ситуації, дослідник у де- 
яких випадках удається до суто еклезіологічних міркувань, апеляції до канонічних 
аспектів. На перший погляд може здатися, що це перевантажує текст надмірними де- 
талями. З іншого боку, такий підхід дає змогу розставляти акценти, без яких до кінця 
зрозуміти проблеми інституційного оформлення церковних структур складно. 

Оцінюючи організаційні та кадрові зусилля автокефалістів, А.Смирнов доходить 
висновку, що завдяки системним заходам у всіх сферах внутрішньоцерковного життя 
центр автокефального руху змістився з Волині до Києва. Тривалі дискусії з приводу 
канонічності УАПЦ формації 1942 р. змусили автора висловити власну думку з цьо- 
го питання. Критична оцінка заангажованих російських істориків церкви, у працях 
яких часто доходить до відвертого перекручування фактів і фальсифікацій, доповню- 
ється з'ясуванням світової практики, що легітимізує подібні кроки в напрямі здобут- 
тя автокефалії. Дослідник переконливо доводить, що юрисдикційно-канонічний ста- 
тус УАПЦ відповідав загальноприйнятому церковному праву, хоча де-факто це була 
не стільки автокефалія, скільки широка автономія. 

Ще одним епізодом складної конфесійної картини в окупованій Україні стали від- 
носини між УАПЦ, і Соборно-єпископською церквою на чолі з митрополитом Фео- 
філом (Булдовським) та їх поєднання, обставини якого відображено в монографії. 
Цей факт оцінюється як «перетворення УАПЦ на загальнонаціональну церкву» (с.280). 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


218 Рецензії й огляди 





Контроверсійними оцінками сповнений фрагмент монографії, в якому йдеться 
про співпрацю священнослужителів із німецькими окупантами. Трактування цього 
феномену спирається на концептуальні й теоретичні напрацювання попередників. 

Інституційний розкол у православній церкві окупаційного періоду кваліфікуєть- 
ся як конфлікт ідентичностей, що, дійсно, віддзеркалює етнополітичні орієнтації ду- 
хівництва, а також є ознакою формування української політичної нації. Слід погоди- 
тися з оцінкою почаївського акта про з'єднання АПЦ та УАПЦ від 8 жовтня 1942. р., 
а також чинників, що перешкодили його імплементації. На цьому тлі згадана спро- 
ба митрополита Андрея (Шептицького) об'єднати греко-католиків і православних в 
одному віросповіданні характеризується як заздалегідь приречена через конфесійний 
егоїзм та еклезіологічні й інституційні перешкоди. 

У завершальному фрагменті праці висвітлюються діяння Варшавського собору 
УАПЦ 1944 р., ухвалені ним рішення та їх значення для долі цієї формації. Не можна 
не погодитися з авторським твердженням про те, що перманентні особисті конфлік- 
ти, відмінності в поглядах на засоби й вектори поступу церкви «провокували май- 
бутні розколи в українському православ'ї в діаспорі». 

Констатуючи високий рівень дослідження, наявність емпірично обгрунтованих 
і теоретично обрамлених висновків та узагальнень, до викладеного вище слід дода- 
ти зауваження й міркування. Зокрема не зовсім коректно визначено географічні межі 
дослідження в тій частині, де йдеться про «етнічні українські землі в складі СРСР і 
Німеччини». Жоден регіон України не входив до складу Райху. Отже доцільніше ви- 
значати статус цих територій як окупованих Німеччиною. 

Оповідаючи перипетії довкола відкриття духовного навчального закладу у Холмі, ав- 
тор указує на те, що, зрештою, дозвіл було отримано від німецької поліції. Більше відпо- 
відає дійсності отримання такого рішення від Головного управління імперської безпеки. 

Той факт, що АПЦ мала значно більшу кількість парафій, ніж УАПЦ, пояснюєть- 
ся антирадянською позицією автономістів, які були «слухняним знаряддям нацистської 
пропаганди» (с.22.0). На нашу думку, значний тиск німецької адміністрації та пропа- 
гандистської машини відчували й інші конфесії, а рівень конфесійної свободи визначав- 
ся особистими рисами архієреїв, котрі їх очолювали, а також позицією Берліна. 

Викликає заперечення вживання словосполучення «український колабораціо- 
нізм» (с.280- 281), оскільки в такий спосіб етнізується явище, що насправді мало над- 
національний, універсальний характер. Що стосується так званої «співпраці» ду- 
хівництва різних конфесій з окупаційними властями, то її слід розглядати у двох 
площинах: як вимушену та здебільшого декларативну, - з одного боку, і як таку, 
що була пов'язана з вербуванням священнослужителів німецькими спецслужбами 
й виконанням ними відповідних завдань (але на індивідуальному рівні), - з іншо- 
го. У цьому сенсі не варто переоцінювати значення декларацій, звернень архієреїв, в 
яких вони заявляли про підтримку окупантів, адже це було однією з продиктованих 
Берліном умов існування релігійних об'єднань. З огляду на це в тексті слід було б ре- 
льєфніше позначити офіційну лінію нацистського керівництва щодо церкви на окупо- 
ваних територіях, що втілювалася через різноманітні інструкції, накази, директиви, 
розпорядження, а також репресивні заходи. Висловлені зауваження жодним чином 
не девальвують безсумнівні результати виконаного на високому рівні монографічно- 
го дослідження. Можна лише побажати авторові уважних і вдячних читачів. 


Олександр ЛИСЕНКО 

доктор історичних наук, професор, 

завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни, 
Інститут історії України НАН України 

(Київ, Україна), пкгалумФИкКг. пес 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Попова Т. 


т.Н. ПОПОВА 


Петр Михайлович Бицилли: портрет 
«З в манере «сфумато». - Одесса: Бондаренко М.А., 
о. б З 2021.- 560 с. 
ПЕТРІМИХАЙЛОВИ 


БИЦИЛЛИ Попова Т. 


М й Петро Михайлович Біціллі: портрет у манері «сфумато». -- 


портрет в Манере й зб 
ОЙ 98 Одеса: Бондаренко М.О., 2021. - 560 с. 


Сфумато - мистецька техніка та водночас худож- 
ня візія, зорієнтована на багатоманітну передачу гри 
світла й тіні навколо обрисів постатей і предметів. 
Авторство сфумато як особливого мистецького спо- 
собу пов'язують із Леонардо да Вінчі, а набуті філософські та культурологічні смис- 
ли - з низкою відомих мислителів, передусім із просторово-культурною концептуа- 
лізацією Юрія Лотмана. 

У метафоричному сенсі для одеської дослідниці Тетяни Попової сфумато є ви- 
словом ідеї невловимості, неосяжності, ба навіть таємничості провідного героя її сту- 
дії - історика Петра Біціллі (1879-1953 рр.). Проекції біоісторіографічного «сфума- 
то» зтенерували самобутню архітектоніку книги, в якій авторка висунула на перше 
місце ідею фрагмента для представлення життєвої і професійної історії історика як 
своєрідної інтелектуальної, культурної та персональної мозаїки. 

Саме оперування фрагментом як формою композиційного плетива причинилося до 
конструювання сюжетної і стильової палітри, котра сполучила в монографії 1.Попової 
різні масштаби, ракурси, контексти та площини. Водночас її студія вирізняється виключ- 
ною увагою до соціокогнітивних і пізнавальних аспектів, які продукують низку рефлексій 
щодо біціллезнавства в розрізі дисциплінарного ландшафту сучасної науки. 

Така комбінація біоісторіографічних фрагментів із цілісними сегментами полі- 
дисциплінарної палітри й наукової концептуалізації створює оригінальний візеру- 
нок авторського викладу довкола уявного трикутника - Біціллі, біцілліана та біціл- 
лезнавство, котрий пов'язаний із широкими фаховими саморефлексіями цілої низки 
дослідників із кількох країн. Вочевидь, означена конструкція книги постала в річищі 
сучасного ренесансного біографізму, що комбінує, сполучає чи, навпаки, специфікує, 
вирізняє відмінні стильові, жанрові й видові риси. 

Зазвичай історія кожного історика нерозривно пов'язана з науковою авансце- 
ною та культурним середовищем, в яких розгорталися його професійні, повсякденні, 
комунікативні, інші практики. Для життєвих й інтелектуальних історій учених-гума- 
нітаріїв першої половини ХХ. ст. визначальними були Перша та Друга всесвітні ка- 
тастрофи, екстремальні соціокультурні колізії військово-революційної доби, масових 
репресій, еміграції й ін. 

Складна, насичена, мінлива та динамічна темпоральність першої половини ХХ ст. 
продукувала як строкатий уявний горизонт можливостей, так і варіативну палітру 
життєвих і професійних сюжетів. Для головного героя студії Т. Попової це означало не 
тільки тривалі роки еміграційного буття, а й те, що творчі здобутки, досягнення, ідеї, 
праці П.Біціллі повною мірою розкрилися з чималої часової відстані. Так постав ефект 
повернення та відкриття спадщини та біографії цього інтелектуала, котрі своєрідно 
сполучилися з відомими метаморфозами радянської й пострадянської доби. 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


220 Рецензії й огляди 





Ба більше, особливості рецепції доробку та інтелектуальної біографії П.Біціллі 
породили не тільки ефект, так би мовити, відкладеного чи запізнілого сприйняття, а 
й спричинилися до того, що справжній масштаб історика в основних рисах вималю- 
вався лише через кілька десятиліть після його смерті. 

Їз такої перспективи доволі цікавим, самобутнім, іноді інтригуючим був пізна- 
вальний процес відкриття чи наближення до імені Петра Біціллі та його історич- 
них студій. Недаремно Т.Попова приділяє велику увагу саме цьому процесу, котрий 
розглядає в річищі формування, становлення біціллезнавства як на пострадянському 
просторі, так і поза його межами. 

Зрештою, варто вказати на неоднозначність, розмаїтість фахових рефлексій від- 
носно П.Біціллі. Тим паче, що сполучення устремлінь і зацікавлень учених щодо сту- 
діювання неординарної, а в багатьох аспектах унікальної постаті у царині науки й 
культури, зазвичай долає певний опір, навіть інерцією свідомості, коли конститую- 
ється як нова дисциплінарна сфера. Цей процес пережило й біціллезнавство, котре 
пов'язало цілий ряд талановитих і цікавих науковців із різних країн. 

Петро Біціллі - уродженець космополітичної Одеси, що була тереном для куль- 
турної взаємодії різних етнонаціональних спільнот на південній околиці імперії 
Романових. Навіть більше, стосовно походження роду історика та його етнічної іден- 
тифікації й до сьогодні побутують різноманітні версії - грецька, італійська, албанська. 
Гадають, що засновники одеської гілки роду були пов'язані з військовими переселен- 
цями з Балкан, котрі опинилися в конфронтаційному полі спершу Венеційської рес- 
публіки, згодом Російської імперії з Оттоманською Портою. 

На думку Т.Попової, можливою версією в розв'язанні проблеми етнічного по- 
ходження роду історика є сюжети, пов'язані з еллінізацією албанців унаслідок різних 
політичних, державних, етнокультурних метаморфоз. Ідеться про політику ДАлі-паші 
"Тепеленського - правителя невеличкого князівства на обширах Південної Албанії, 
частини Греції та Македонії на межі ХУШІ-ХІХ ст., котрий намагався використати 
грецьку мову як офіційну для етнополітичної консолідації місцевого населення. 

Нову хвилю еллінізації згенерував відомий «грецький проект» Катерини П, 
який фактично проголосив відповідний політичний курс Росії. Та ще більший вплив 
справив грецький національно-визвольний рух на початку ХІХ ст., породивши євро- 
пейський філеллінізм. Очевидно, що такі трансформації зробили доволі привабли- 
вою грецьку самоідентифікацію для вихідців із Балкан, особливо албанців, які при- 
йняли російське підданство та вступили на військову чи цивільну службу. 

Певна річ, у фокусі уваги опинилося й родинне середовище ГП. Біціллі як за батьків- 
ською, так і за материнською лініями. Скажімо, серед його предків був відомий перекла- 
дач й історик літератури П.Вейнберг (1831-1908 рр.) а також ще цілий ряд неординарних 
творчих особистостей, котрі відігравали помітні ролі в культурному, громадському житті. 

Та найбільше приваблює постать самого Петра Біціллі. Допитливий, але хворо- 
бливий юнак, який із запізненням закінчив гімназію (лише 1899 р. і став студентом у 
рік свого двадцятиліття, вирізнявся як винятковими здібностями, так і швидкоплин- 
ними захопленнями в дусі революційного романтизму початку 1900-х рр. Иого уні- 
верситетська кар'єра розгорталася досить успішно, хоч і з певним запізненням, коли 
порівнювати схожі професійні та життєві історії. Водночас вона виявила дивовижне 
розмаїття наукових інтенцій і зацікавлень молодого вченого у царині античності, ме- 
дієвістики, новістики, котрі сполучалися з низкою філологічних практик, а також з 
інтересами на полі філософії історії, культурології, теорії та методології історії. 

Зрештою, П.Біціллі як історик за одеської доби вирізнявся надзвичайним жанро- 
вим і видовим багатством творчих практик, зокрема виступав як автор монографій, 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 221 





статей, рецензій, поданих, за висловом Т. Попової, у форматі невеликих «історіогра- 
фічних мініатюр», навчальних курсів тощо. Навіть більше, він був керівником семі- 
нарів, які органічно доповнювали наукові й освітні практики, а саме прищеплюва- 
ли зацікавлення до тонкого джерельного аналізу на широкому історіографічному й 
культурному тлі. 

З одного боку, П.Біціллі доволі добре вписався та по-своєму репрезентував 
одеський цех істориків. Проте, з іншого боку, дедалі виразніше проступав персо- 
нальний візерунок його творчості, схильність до нестандартних поворотів мислен- 
ня, приміром очевидний нахил до сполучення джерельних інтерпретацій з історіо- 
графічними й культурологічними рефлексіями, прагнення осягнути світоглядний і 
ціннісний світ середньовічної людини, урешті-решт розмаїті зацікавлення у сфері іс- 
торії історіографії, теорії та методології історії тощо. Наприклад, його думка про ба- 
гатоманітність феноменів історичного життя продукує порівняння з віталістичними 
контекстами, зрізами минувшини, котрі чимдалі частіше простежуються в наукових 
практиках і текстах істориків перших десятиліть ХХ ст. 

За спостереженнями Т.Попової, П.Біціллі, хоч і вирізнявся досить обмеженою 
політичною активністю, проте декларував свою прихильність до партії соціалістів-ре- 
волюціонерів. З огляду на істотний брак свідчень достеменно складно пояснити його 
політичні симпатії, зокрема їх умотивованість. Авторка припускає, що історик під- 
пав під дружній вплив А.Флоровського, чий старший брат мав есерівську політичну 
орієнтацію, про яку згадував історик С Боровий у своїх спогадах. 

Проте можливе й інше пояснення Адже соціалісти-революціонери ще 1906 р. об- 
стоювали ідею соціалізації землі як наріжний концепт партійної програми, навколо 
якої розгорталися відповідні політичні й культурно-громадські практики. Можливо, 
есерівські симпатії П.Біціллі були пов'язані з його практиками медієвіста, котрий 
глибоко осмислював проблеми аграрної та соціальної історії й екстраполював свої 
спостереження на імперські реалії початку ХХ ст., поміж яких аграрне питання було 
дуже болючим. 

Утім, на цьому місці споглядаємо очевидний світоглядний дисонанс, оскільки 
ідея нової культурної людини, що її поділяв П.Біціллі за революційних часів, рад- 
ше нагадувала ідеали ліберальної демократії, аніж морально-стичне світосприйнят- 
тя, властиве поміркованим соціалістам-революціонерам. Коли взяти до уваги те, що 
значна частина університетської професури в Російській імперії здебільшого належа- 
ла чи співчувала конституційним демократам (кадетам), яких навіть називали «про- 
фесорською партією», то така позиція історика висуває питання щодо його світогляд- 
них засад. 

Зауважимо, що перші десятиліття ХХ. ст. були часом, в який розпочався пере- 
хід від класичної до некласичної науки, котрий на різних національних обширах був 
уповільнений, іноді, навпаки, пришвидшений і навіть обірваний у певний момент. 
Можливо, саме на цьому грунті доречно дошукуватися причин та передумов того, 
чому стильовий профіль і творчі практики П.Біціллі доволі складно співвіднести з 
усталеними схемами «схоларної історії». 

Заразом Т.Попова відзначає досить складні й неоднозначні контексти взаємин 
П.Біціллі з петербурзькою історико-культурною школою медієвістів на чолі з ІТревсом 
чи дискретність у стосунках із цікавими й багатогранними одеськими істориками 
(Е. фон Штерн, В.Крусман, Є. Щепкін). Адже складність реконструкції виразного пер- 
сонального зв язку вчитель / учень упродовж тривалого часу, мінливість і розмаїтість 
наукових зацікавлень, багатство й насиченість освітніх та педагогічних практик, оче- 
видний брак авторефлексій щодо власної схоларної ідентичності спонукає до пошуків 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


222 Рецензії й огляди 





можливого експериментального періоду в його інтелектуальній біографії. Ідеться про 
зорієнтованість інтелектуала на внутрішні саморефлексії, самопізнання, «виношуван- 
ня» ідей і концептів, базованих на різноманітному досвіді, перехресних та доповнюю- 
чих практиках, що в якийсь момент генерують креативний сплеск. 

Зрештою, авторка висуває на передній план просторово-регіональний мікросо- 
ціум формування П.Біціллі, котрий пов'язує його з «одеською школою істориків» 
у широкому сенсі. Заразом Т.Попова припускає можливість наукової інтерференції, 
себто перехрещування різних наукових шкіл, відмінних типів наукової культури, ко- 
трі причинилися до незвичайного стильового профілю цього вченого-гуманітарія. 

Зазначимо, що в річищі життєвої історії й інтелектуальної біографії П.Біціллі 
перехідним періодом і заразом часом напівізоляції («культурної самотності»), при- 
наймні відстороненості, був відносно короткий югославський період (1920-1924 рр.). 
На той час він не мав ані наукової, ані політичної репутації в емігрантському середо- 
вищі, що віддалило його від провідних осередків академічного й культурного життя. 
Доволі цікавою та показовою видається його калейдоскопічна рецепція євразійства, 
очевидна віддаленість від якого в низці рис нагадує ставлення історика до схоларної 
ідентифікації. 

Болгарська доба П.Біціллі виявила дивовижний творчий потенціал історика і 
стала часом розмаїтих творчих експериментів, хоч він посідав становище іноземця за 
контрактом упродовж 1924-1948 рр. у Софійському університеті. Звісно, порівняно з 
одеським (1879-1919 рр.» цей період у книзі Т. Попової представлено більш специфі- 
ковано та мозаїчно з наголосами на окремих аспектах його інтелектуальної біографії 
та наукових практик. 

Від середини 1920-х рр. відбувається очевидний сплеск у творчості П.Біціллі, хоч 
соціокультурне середовище, життєві обставини та фахові передумови в Болгарії не 
були сприятливими, позаяк змушували його мігрувати від улюбленої царини - ме- 
дієвістики. Недаремно у працях емігрантської доби простежуються нові дослідниць- 
кі стратегії, зорієнтовані на типологічне маркування культури, мислення, світосприй- 
няття, на якому акцентує увагу одеська дослідниця. 

Ця проблематика й сюжети наукових студій ученого-емігранта неминуче нав'я- 
зували перегляд пізнавальних можливостей у світлі гострої кризи класичного істо- 
ризму, котра перехрещувалася з культурними, духовними, суспільними й іншими ви- 
кликами міжвоєнної доби. У певному розумінні доречно вести мову про свого роду 
«персональний маршрут» історика, який торував шлях від континенту класичного 
соціогуманітарного знання до уявних обрисів некласичної науки. Приміром, низ- 
ка пасажів П.Біціллі нагадують або наслідують неогегельянські устремління Б.Кроче. 
Тим паче, що в «Очерках теории исторической науки» (Прага, 1925 р.) історик-емі- 
грант згадує, аналізує, описує розмаїті пізнавальні практики близько 500 мислителів, 
учених, письменників, художників. 

Навіть більше, міркування П.Біціллі про роль понять у конструюванні минув- 
шини відображають переосмислення пізнавальних вимог й інструментальних нова- 
цій першої третини ХХ ст., які постали під впливом неокантіанства, соціологізації 
історії, феноменології тощо. Із такої перспективи сучасну полеміку про інтердисци- 
плінарність творчих практик і текстів П.Біціллі, його пошуки «історичного синте- 
зу» варто пов'язати зі шляхами й моделями становлення некласичної науки. Звісно, 
до цього спричинилися як попередній досвід ученого, так і обмеженість («емігрант- 
ська провінція»), точніше особлива комбінація можливостей і перспектив для його 
фахових практик у болгарську добу. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Тецензії й огляди 223 





Так чи інакше, проте П.Біціллі, попри свій статус професора-іноземця, увійшов 
як самобутній та яскравий інтелектуал до болгарської історіографії, про що свідчать 
як його студії, так і впливи на практики й тексти тамтешніх істориків. 

Зауважимо, що Т.Попова прагне представити практики, ідеї й тексти П.Біціллі 
у світлі широкої історіографічної та інтелектуальної палітри, зокрема зіставляє їх із 
найрізноманітнішими мислителями, як-от концепції й візії Ф.Анкерсміта, М.Бахтіна, 
А.Бергсона, Я.Буркгардта, Б.Кроче, А.Шлезінгера-молодшого, О. Шпенглера та ряду 
інших. 

На цьому місці постають очевидні певні паралелі між П.Біціллі й М.Драгома- 
новим. Обох інтелектуалів сполучає, попри часову відстань, не тільки належність до 
професорської корпорації Софійського університету, а й космополітична налаштова- 
ність, схильність до широких порівняльно-історичних сюжетів, обстоювання думки 
про самоцінність особистості, хоч і з різними акцентуаціями та культурними смис- 
лами, і навіть схожі метаморфози у фаховій спеціалізації, зокрема міграція від анти- 
чності до сучасності, від історії до історії літератури тощо. 

Щоправда, очевидні й кардинальні відмінності, позаяк М .Драгоманов переду- 
сім був українським політичним мислителем кінця ХІХ ст., але водночас мав реноме 
поважного академічного вченого, був переконаним прибічником поступу й еволюці- 
онізму на позитивістській основі. Натомість П.Біціллі як історик прагнув осягнути 
загальний «дух культури» в її багатоманітних виявах, що наближало його до неогеге- 
льянства, а почасти до неокантіанства й феноменології. 

Варто побажати, щоби майбутні дослідники творчості П.Біціллі більш широко 
опрацювали та розробили українські паралелі, сюжети, контексти в його спадщині й 
біографії. Зауважимо, що його рецепція історії України, української культури, росій- 
сько-українських відносин була досить складною та неоднозначною, а в багатьох ас- 
пектах відображала традицію «загальноросійської єдності», що її тією чи іншою мі- 
рою поділяли багато тодішніх одеських істориків. Гадаємо, було б цікаво зіставити 
інтелектуальні біографії, студії та дослідницькі практики П.Біціллі й ДЧижевського, 
котрі демонструють як різні професійні та життєві сценарії, так і певні схожі риси 
практик і текстів, скажімо у сенсі їх інтердисциплінарної спрямованості. 

Зрештою, багатство пізнавальних, методологічних, культурних, інтелектуальних 
сюжетів у книзі Т.Попової не заступає, а радше, навпаки, відтіняє постать П.Біціллі і 
як ученого-гуманітарія, і як людини. Тож на сторінках студії одеської історикині він 
постає особистістю з великою кількістю біографічних подробиць та емоційно-психо- 
логічних відтінків персонального буття. 

Насамкінець відзначимо, що Тетяна Попова сконструювала і представила цілу 
галерею взаємодоповнюючих, перехресних та водночас рельєфних образів П.Біціллі. 
Така розмаїта палітра безперечно вирізняє її студію поміж сучасних інтелектуальних 
біографій, біоісторіографічних, персонологічних праць. У цьому сенсі сфумато як ба- 
зова метафора не тільки добре репрезентує архітектонічний задум авторки, майстер- 
но втілений у книзі, а й загальний стан біціллезнавства у просторі сучасної соціогума- 
нітаристики, котрий окреслює солідні пізнавальні можливості та цікаві перспективи 
на ниві компаративістики. 


Олексій ЯСЬ 

член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, 
провідний науковий співробітник, 

відділ української історіографії, 

Інститут історії України НАН України 

(Київ, Україна), аЇехуазиктг.пес 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ХРОНІКА 


Дмитро Гордієнко (Київ) 


І Міжнародна наукова конференція 
«Україна в світі: Польща і її сусіди в європейському 
житті України доби середньовіччя» 


Захід відбувся 3 грудня 2021 р. в Інституті української археографії та джерелознавства 
ім. М.С.Грушевського НАН України. Це перша така конференція з циклу «Україна у світі», що 
була присвячена місцю Польщі та її сусідів в європейському житті України доби середньовіччя. 
Цим кроком установа прагне започаткувати традицію проведення наукових зустрічей, де на 
підставі сучасних вимог історичного аналізу, зокрема залучення різноманітних джерелознавчих 
методів, готувалися б дослідження з недостатньо вивчених питань ролі України у світовому 
розвитку. 

У конференції взяли участь фахівці з України та з-за кордону. Науковий форум вітальним 
словом відкрив директор інституту д-р іст. наук Г2оргій Папакін, який звернув особливу увагу на 
нагальність порушеної тематики та перспективність підходу в дослідженні місця України у світі, 
а також відзначив важливість почину відділу зарубіжних джерел з історії України завершувати 
планову тему проведенням тематичної конференції. 

У рамках заходу відбулися презентації опублікованих 2021 р. монографії д-ра іст. наук 
Олександра Головка «Русь і Польща в міжнародному житті Європи (Х - перша половина 
ХІШ ст.)» та факсимільного видання «Молитовник Гертруди (1Їсалтир Егберта) Х-ХІ ст.» за 
редакцією д-ра іст. наук В'ячеслава Корнієнка. Перша книга висвітлює минуле двох найбільших 
слов'янських держав, їх взаємовідносини, роль у житті середньовічної Європи впродовж 
тривалого часу. Автор залучив весь відомий на сьогодні комплекс різноманітних джерел, 
результати тривалих досліджень -- як власних, так й інших фахівців. Натомість «Молитовник 
Гертруди» - це унікальна пам'ятка світової культури, дослідження якої дає вкрай важливу 
інформацію для вивчення політичної, духовно-релігійної історії середньовічної України та 
її сусідів. Презентовано було перше в нашій державі повне факсимільне видання оритіналу, 
що зберігається в Національному археологічному музеї Чивідале в Італії (5 СХХХМІ). 
У дослідницькій частині розглянуто питання вивчення мініатюр кодексу, здійсненого 
українськими вченими на тлі загальних тенденцій студіювання манускрипту, а також складено 
бібліографію (В.Корнієнко, П.Яницька), проведено кодикологічний опис джерела (М. Ільків- 
Свидницький), уперше виконано переклад молитов Гертруди українською мовою з латинського 
оригіналу (Д. Гордієнко) та подано біографічну розвідку про його власників (О.Ясинецька). 
Книга побачила світ у рамках проекту «Повертаємо в Україну культурну спадщину» завдяки 
гранту Українського культурного фонду та підтримці меценатів. Примірники видання 
безкоштовно будуть передані до бібліотек провідних наукових, навчальних і музейних закладів 
України. 

Д-р іст. наук Олександр Маврін детально проаналізував польсько-українську тематику в 
діяльності Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН 
України від археографічної наради 1988 р. й до сьогодення. Особливу увагу доповідач зосередив 
на археографічній складовій, окресливши як коло опублікованих установою джерел із теми, 
так і перспективи пошуку та публікації джерел з українсько-польських відносин, зокрема доби 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Хроніка 225 





середньовіччя. Важливим здобутком вітчизняної археографії за роки існування інституту стало 
вироблення власних методологічних підходів у передачі й публікації польських текстів, що 
відкриває принципово нові можливості для розвитку археографії в Україні. 

Польську історіографію крізь призму інтелектуальних біографій дослідників взаємин Русі 
та Польщі доби середньовіччя детально розкрив у своїй доповіді д-р іст. наук Олександр Головко. 
Він окреслив коло провідних польських фахівців ХІХ-ХХІ ст., проаналізував базові праці й 
визначив їх інформаційний потенціал для розвитку сучасної історіографії. Зокрема дослідник 
показав наукові лабораторії таких істориків, як А.Бельовський, С.Смолька, Б.Влодарський, 
Г.Лябуда, С.Кучинський, ГЛовмянський, Д. Домбровський, К.Беніскевич та ін. 

Низка доповідей стосувалася подій 1018 р., а саме оцінки обставин походу польського 
князя Болеслава І Хороброго у Східну Європу. Так, д-р іст. наук Олег Ульянов, зосередив 
увагу на значенні захоплення ним Києва в контексті політичної історії Русі. Залучаючи грецькі 
та німецькі латиномовні джерела, дослідник дійшов висновку, що, окрім відновлення на 
київському престолі зятя - Святополка І, Болеслав забрав із міста інсигнії спочилого 1015 р. 
князя Володимира Великого. На думку доповідача, він діяв у згоді з візантійським імператором 
Василем П і цим учинком позбавив київських володарів цесарського титулу. Отже взяття Києва 
Болеславом 1018 р. стало справжньою катастрофою для політичної історії Русі. 

Д-р іст. наук Павло Гайденко зосередився на розгляді питання про позицію різних 
політичних сил у подіях 1018 р. Вітчизняні наративні джерела фокусуються на образі Болеслава І 
Хороброго та ворогуючих братів Володимировичів, оминаючи киян. Однак, проаналізувавши 
«Повість временних літ» і латиномовні матеріали, П.Гайденко наголошує, що це був перший 
випадок, коли добре укріплений Київ відкрив ворота іноземному володареві й кияни у цих та 
подальших подіях проявляли активну позицію. 

Українсько-польським династичним відносинам ХІ ст. присвячено доповідь д-ра іст. наук 
В'ячеслава Корнієнка. Дослідник запропонував джерелознавчий аналіз двох джерел - 
епіграфічного (графіті Софії Київської «Олисави - матері Святополка»), атакож «Молитовника 
Гертруди», і дійшов висновку, що Олисава та Гертруда є різними особами, котрі не можуть бути 
ототожнені. Він поставив під сумнів кожну ланку доказової бази В.Яніна, який запропонував 
ототожнювати Іертруду й Олисаву з графіті. Доповідач зауважив, що послідовне зазначення в 
молитовнику єдиного сина вказує на те, що Петро-Ярополк був таки єдиним сином Гертруди 
незалежно від його конфесійності. Тим більше, що додавання текстів молитов та низки мініатюр 
до Етбертового кодексу відбулося в Русі, і цей факт заперечує як перехід Ярополка в католицтво, 
так і повернення/навернення його та Гертруди до православ'я. Окрім того, дослідження 
сфрагістів не підтвердили наявності в Ярополка імені Гавриїл. Примітно, що відкривач «графіті 
Олисави» С.Висоцький також не підтримував ототожнення, запропоноване В.Яніним. Він 
уважав матір'ю Святополка П не Гертруду, а іншу жінку, яку звали Олисава. 

Такого ж висновку у своєму дослідженні дійшов і канд. іст. наук Дмитро Гордієнко, 
який присвятив доповідь конфесійним чинникам династичних шлюбів. При укладанні 
матримоніальних українсько-польських союзів жодних конфесійних перепон, принаймні 
для ХІ-ХІ ст., не існувало. Відповідно, за джерелами, не можна простежити й будь-якої 
зміни конфесії - як із католицтва на православ'я, так і навпаки. Таким чином, не було зміни 
«хрестильного імені». Зокрема дружина Ізяслава - донька Мешка залишалася Іертрудою й після 
свого одруження. Тому всі спроби назвати її Олисавою чи Оленою є суто історіографічними 
конструктами. 

Участі волинського князя Данила Романовича та польських князів у боротьбі угорського 
короля Бели ГУ проти Чеського королівства в 1253 р. в рамкахтривалого загальноєвропейського 
конфлікту за спадщину австрійських герцогів Бабенбергів було присвячено доповідь 
канд. іст. наук Ігоря Ліхтея. Данило Романович узяв участь у цьому протистоянні, щоб 
допомогти синові Роману, який також претендував на австрійський престол. Однак князь 
Данило не зумів, чи не захотів виявити потрібних зусиль, що, зокрема, і зумовило поразку 
партії Романа Даниловича та його повернення з Австрії. 

Перших років Речі Посполитої, її зовнішньополітичного життя стосувалася доповідь 
угорського дослідника д-ра Шандора Фіольдварі. Він розкрив біографію угорського дипломата 
на службі в короля Стефана Баторія Мартіна Берзевіцого, зокрема його участь у війнах 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


226 Хроніка 





польського монарха проти московського царя Івана Грозного. Загалом за Стефана Баторія 
на польській службі, особливо дипломатичній, перебувало багато угорців, участь котрих у 
зовнішній і внутрішній політиці Речі Посполитої ще недостатньо висвітлено в історіографії. 
На особливу увагу заслуговує залучення істориком до свого дослідження значного кола 
угорських джерел, які мало або навіть зовсім невідомі в українській, польській, литовській 
історіографіях. 

Із джерелознавчого погляду заслуговує на особливу увагу доповідь канд. іст. наук 
Володимира Поліщука, присвячена привілею великого князя литовського Свидригайла, 
наданого брацлавському зем'янинові К.Микулинському. У 1868 р. його опублікував К.Коз- 
ловський у виданні «Трамоть великих князей литовских с 1390 по 1569 год» і датував 
1431-м роком. Дослідник детально розкрив використання акта в українській, російській та 
польській історіографіях, зазначивши, що лише М.Грушевський поставив під сумнів його 
автентичність, хоча й залучав до своїх праць. Проте на основі грунтовного аналізу формуляра, 
тексту, зокрема термінів документа, В.Поліщуку вдалося вперше в історіографії обгрунтовано 
поставити під сумнів автентичність привілею, віднісши його до фальсифікатів першої третини 
ХУП ст. 

Усних джерел - відображення сприйняття українсько-польських відносин в українській 
народній творчості та фольклористичній спадщині М.Драгоманова - стосувалася доповідь 
канд. іст. наук Олега Песчаного. Він виділив кілька цікавих спостережень М.Драгоманова 
щодо проявів українсько-польських стосунків. З одного боку, простолюд усвідомлював 
власну національну окремішність від поляків, соціальну нерівність, а з іншого - український 
фольклор демонстрував незначний інтерес українських селян до створення національної 
держави. Водночас у народних піснях знайшли своє місце жартівливі сюжети, а також теми 
жалісного характеру щодо поляків. На думку доповідача, спостереження М.Драгоманова 
щодо міжнаціональних відносин, відображених у фольклорі, можна застосувати в оцінці й 
ефективному веденні сучасних українсько-польських відносин. 

Проведена конференція певним чином підсумувала наявні та продемонструвала новітні 
підходи в дослідженні українсько-польських відносин доби середньовіччя. Уведення нових 
і більш критичне, із залученням різноманітних методик прочитання вже відомих джерел 
розкривають перспективи дальшого вивчення зазначеної теми. Усі доповіді викликали жваве 
обговорення, інколи гострі дискусії, у ході яких також було виявлено низку проблемних питань 
та окреслено перспективи наступних студій. За матеріалами конференції заплановане видання 
наукового збірника. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ЮВІЛЕЇ 


Олександр Реєнт (Київ) 
Юрій Телячий (Київ) 


Анатолій Філінюк (Кам'янець- Подільський) 


До 70-річчя доктора історичних 
наук, професора О.Завальнюка 


Про таких кажуть: «Усе своє життя присвятив професій- 
ній справі та людям». А для Олександра Михайловича 
Завальнюка, українського патріота-інтелігента, відомо- 
го вченого-історика, знаного педагога-управлінця, рек- 
тора у 2002-2012 рр. Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана 
Огієнка, а нині практикуючого професора кафедри історії України рідного вишу, цим 
єдино улюбленим і найбільш важливим у персональному, державному й суспільному 
сенсах заняттям стали впродовж півстоліття самовідданої трудової діяльності навчан- 
ня школярів, студентів, постійне самовдосконалення, керівна освітянська робота, не- 
втомний науковий пошук історичної правди та активна громадська діяльність 1 гро- 
мадянсько-державницька позиція. Саме у цій благодатній і потрібній людям сфері він 
сповна реалізувався справедливістю, силою духу, твердістю характеру. Здобув заслуже- 
ний авторитет серед студентів, науковців, учителів, увібрав кращі чесноти, увійшовши 
до яскравих представників національної еліти, яка головною працею примножує все 
українське. 

Народився Олександр Михайлович 28 листопада 1951 р. в м. Сміла Черкаської 
обл. в родині фронтовика-вчителя. Зростав на Поділлі. У шкільні роки найбільш улю- 
бленим предметом для майбутнього випускника - золотого медаліста стала історія, 
яку вивчав на основі додаткової літератури з сімейної бібліотеки. На історичному фа- 
культеті Кам'янець-Подільського державного педінституту, куди поступив у 1968 р., 
поринув у світ історичного пізнання, поглиблював знання й отримав перші навички 
дослідницької роботи у студентському науковому гуртку, узяв участь у всесоюзному 
конкурсі з суспільних наук, на якому виборов диплом І ступеня. Усе це стало старто- 
вим майданчиком для майбутнього зростання. У 1972-1979 рр. працював сільським 
учителем на Рівненщині та Хмельниччині, служив в армії, навчався в аспірантурі 
Київського державного педагогічного інституту їм. О.М.Горького. Виконав й успіш- 
но захистив під керівництвом проф. М.Д.Березовчука в Київському державному уні- 
верситеті ім. Тараса Шевченка кандидатську дисертацію «Селянський аграрний рух в 
Правобережній Україні (березень 1917 - січень 1918 рр.)» (1980 р.). У ті роки окрес- 
лилося й коло друзів, з якими товаришує по сьогоднішній день. 

Атестованим доцентом став 1984 р. професором - 2002 р. За наукового 
консультування проф. В.Ф.Верстюка в Інституті історії України НАН України 





Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


228 Ювілеї 





захистив докторську дисертацію «Утворення і діяльність державних українських 
університетів (1917-1921 рр.)» (2011 р.). 

Із 1979 р.ідотепер перебуває на викладацькій роботі. Єдиним вишем, вякому спов- 
на розкрив свій науково-педагогічний талант, реалізувався як досвідчений викладач, ві- 
домий науковець та громадський діяч, стала його «аїта патег». Тут О.М.Завальнюк 
пройшов шлях від асистента до професора, від заступника декана до декана історичного 
факультету, а після того впродовж цілого десятиліття очолював цей заклад, забезпечую- 
чи його неухильне зростання у всіх складових діяльності. Університет із педагогічного 
став класичним, отримав статус національного з присвоєнням імені першого ректо- 
ра - ученого, видатного державного і громадського діяча часів Української революції 
1917-1921 рр. Івана Огієнка. 

Упродовж перебування на посаді очільника закладу вищої освіти забезпечував 
його динамічний ефективний поступ в освітній, науковій, методичній сферах, сприяв 
зростанню та розвитку, збільшення студентського контингенту, розширенню матері- 
ально-технічної бази, вивів виш на міжнародну орбіту, забезпечивши високі показни- 
ки у загальних університетських рейтингах. Ректор проявив себе менеджером осві- 
ти високого класу й зумів створити команду колег-однодумців, професіоналів своєї 
справи. 

У добу української незалежності О.М.Завальнюк на високому науково-методично- 
му рівні викладає студентам та аспірантам історичного факультету такі навчальні дис- 
ципліни: на першому (бакалаврському) рівні - історію України (новітній період), укра- 
їнську еліту у суспільному політичному русі ХІХ - початку ХХІ ст. на другому (магіс- 
терському) рівні - актуальні проблеми історії України, проблеми становлення націо- 
нальної освіти в період Української революції 1917-1921 рр., історію університетської 
освіти України; на третьому (підготовка докторів філософії зі спеціальності історія 
та археологія) - Україна в геополітичних концепціях ХХ - початку ХХІ ст. Учений- 
педагог підготував й опублікував для високої організації вивчення дисциплін низку 
навчальних посібників, разом із колегами та архівістами видав 14 документальних 
збірників, які використовуються в навчальній і студентській науковій роботі. Молодь 
охоче слухає його грунтовні, із власними глибокими судженнями та висновками нау- 
кові лекції, системно працює на семінарських заняттях, надійно опановуючи різні скла- 
дові історичного процесу, виконує всі передбачені освітніми програмами завдання, 
водночас отримуючи необхідні компетенції з цих предметів і не забуваючи при цьому 
відзначити провідну роль викладача в їхньому розвитку. Зокрема львів'янин Дмитро 
Боднарашек, один з успішних випускників істфаку, у листі до свого наставника влітку 
2018 р. згадував таке: «На третьому курсі на мене справили великий вплив Ваші неза- 
бутні лекції і семінарські заняття. Ви давали нам такий матеріал, що ми були в захваті. 
Потім був спецкурс з історії Української революції 1917-1921 рр., який Ви прекрасно 
провели. Це я вважаю справжнім професіоналізмом і патріотизмом... Щиро Вам за 
це дякую. Потім - дипломна робота під Вашим керівництвом. |...). Ви - талановитий 
вчений і прекрасний педагог. Мільйони спогадів про Вас як надзвичайно порядну лю- 
дину зберіг на все життя. У всіх моїх досягненнях є часточка Вашої допомоги. Щиро 
дякую!»", Подібні відгуки колишні студенти різних років роблять під час зустрічей із 
професорсько-викладацьким складом, які щороку відбуваються на рідному факультеті. 
Особливо це стосується тих випускників, котрі працюють у закладах середньої та вищої 
освіти, у наукових, архівних, музейних установах. 


Цит. за: Степанков В.С., Комарніцький О.Б. Декан О.М.Завальнюк: нові якості історичного факультету в 1993- 
2001 рр. // Освіта, наука і культура на Поділлі. - Т.25: До 100-річчя заснування Кам'янець-Подільського національного 
університету ім. Івана Огієнка. - Кам'янець-Подільський, 2018. - С.734-735. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Ювілеї 229 





За 45-літній період наукової та науково-педагогічної діяльності вчений зумів зро- 
бити чималий внесок у дослідження низки проблем із новітньої історії України: селян- 
ського аграрного руху 1917-1918 рр., подій Української революції 1917-1921 рр. ста- 
новлення національної загальноосвітньої й університетської мережі, розвитку освіти в 
1917-1930-х рр. внеску державної та наукової еліт в українське відродження різних пе- 
ріодів, досягнення вчених - гуманітаріїв і викладачів вишів у наукову сфери Української 
держави. 

Він опублікував понад 870 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 14 мо- 
нографій, 9 книг-нарисів, 8 навчальних посібників, значна частина яких оцифрована й 
доступна студентам, науковцям, учителям, краєзнавцям у Всесвітній мережі. 

Як свідчать різні наукометричні електронні бази, праці О.М Завальнюка широко 
використовуються в науковому середовищі. Так, станом на осінь 2021 р. у проекті єди- 
ного міжнародного реєстру вчених ОКСІ загальна кількість оцифрованих публіка- 
цій професора становить 165 позицій. У системі В.езеагсрег П) на платформі Рибіоп5 
зафіксовано 143 його публікації, причому Б-індекс становить 2, загальна кількість циту- 
вань нараховує 72 у 48 журналах, збірниках та інших наукових виданнях. У пошуковій 
бібліометричній системі Сообієе 5сБоїаг індексовано 226 наукових робіт історика, за- 
фіксовано 798 цитувань, причому Б-індекс становить 13, 10-індекс - 19. За даними, які 
враховують усі праці вченого, у тому числі й неоцифровані, на осінь 2021 р. цей показ- 
ник перевищує 1700 позицій). Станом на 2018 р. його доробок процитовано та вико- 
ристано щонайменше у 65 докторських і кандидатських дисертаціях, 58 монографіях". 

Активність і здобутки О.М Завальнюка забезпечила йому високі місця в універ- 
ситетському науковому рейтингу. 3а 2002-2017 рр. він п'ять разів ставав переможцем 
серед більш як 600 науково-педагогічних працівників, демонструючи високий творчий 
потенціал і цілеспрямованість. Кілька його праць відзначено на обласних конкурсах та 
президією ГО «Національна академія наук вищої освіти України». 

Посіли свої місце у вітчизняній історіографії найбільш вагомі праці вчено- 
го (виконані у співавторстві) з актуальних проблем регіональної історії України: 
«Кам'янець-Подільський: історія і сучасність», «Минуле і сучасне Кам'янця- 
Подільського» (у 2-х вип.), «Митна справа на Правобережній Україні (60-і роки 
ХІХ ст. - 1914 р.)», «Подільські містечка в добу Української революції (1917- 
1920 рр.)», «Земства Поділля в добу Української революції 1917-1920 рр.», 
«Кам'янець-Подільський в Українській революції 1917-1920 рр.», «Українська Гали- 
цька армія на Поділлі», «Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі Во- 
линь-Поділля у 1941-1944 рр.», «Архівна справа на Хмельниччині: історія та сучас- 
ність» та ін. 

Особливе місце в доробку вченого посідають його праці з історії освіти 
України в період Української революції: «Українська еліта і творення національ- 
ної університетської освіти: фундатори й будівничі (1918-1920 рр.» «Історія 
Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918- 
1921 рр.» «Свято відкриття Кам'янець-Подільського державного українського 
університету», «Утворення 1 діяльність державних українських університетів (1917- 
1921 рр.)». Не оминув і проблем становлення національної загальноосвітньої шко- 
ли. Про них ідеться в таких виданнях, як «Будівництво української загальноосвіт- 
ньої школи в роки національно-демократичної революції (1917-1920)» (у співавт. 
з ЮВЛелячим), «Освіта України в роки Української національно-демократичної 





2. Див. Реєнт О., Баженов Л. Історико-краєзнавчий світ професора Олександра Михайловича Завальнюка (до 70-річчя 
від дня народження) // Краєзнавство. - 2021. - Ме1/2. - С.53. 
3 Гордість України: Імена та здобутки: Довідково-біографічне видання. - К., 2018. - С.101. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


230 Ювілеї 





революції (1917-1920): з хроніки подій» (у співавт. з В.М.Даниленком і Ю.ВЛеля- 
чим), «Подільська інтелігенція у реформуванні загальноосвітньої школи в добу 
Української революції 1917-1920 рр.» таін. Ряд праць опубліковано також у співавтор- 
стві з В.С.Прокопчуком, П.Я.Слободянюком, О.Б.Комарніцьким, С.В.Олійником, 
В.Б.Стецюком та ін. Ювіляр - рецензент близько сотні монографій, нарисів, навчаль- 
них посібників, що вийшли друком переважно на Хмельниччині. 

Професор Олександр Завальнюк зробив вагомий внесок у дослідження процесу 
становлення й розвитку первістка національної вищої освіти на Поділлі, починаючи з 
1918 р., що простежено в таких колективних працях, як «Кам'янець-Подільський дер- 
жавний педагогічний університет», « Кам'янець-Подільський державний університет: 
курсом зростання», «Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана 
Огієнка (1918-2012 рр.)», «Кам'янець-Подільський національний університет імені 
Івана Огієнка у добу незалежної України», «Вища педагогічна освіта і наука України: 
історія, сьогодення та перспективи розвитку: Хмельницька область», «Кам'янець- 
Подільський національний університет імені Івана Огієнка: перші 100 років поступу». 
Із цієї проблематики він опублікував понад 90 статей, основну увагу в яких приділено 
періоду існування державного українського університету та його науково-педагогічним 
працівникам. 

Чимало окремих видань присвячено помітним діячам освіти, науки, культури. 
До цієї групи праць, виконаних переважно у співавторстві, належать біографічні (біобі- 
бліографічні) нариси, присвячені І.І.Огієнку, В.О.Біднову, М.М.Хведорову (Федорову), 
П.М.Бучинському, В.О.Гериновичу, ПІХолодному, А.О.Копилову, М.Є.Скибі, 
М..Бахмату, Ю.ВЛелячому, І.М.Конету, І.С.Винокуру, В.С.Степанкову, Л.В.Баженову, 
В.С.Прокопчуку, А.Г.Філінюку, О.Б.Комарніцькому, А.М .Трембіцькому, І.В.Рибаку, 
В.Г Байдичу, В.Р.Адамському та ін. Про вагомий внесок сучасних учених й освітян у 
розвиток вітчизняної науки, освіти йдеться у грунтовній праці «Подільські науковці 
й освітяни: звершення в ім'я незалежної України», в якій охоплено діяльність трьох із 
половиною десятків яскравих, авторитетних діячів, особистостей. 

Упродовж понад 40 років Олександр Михайлович Завальнюк бере активну участь у 
роботі 250 міжнародних, усеукраїнських і регіональних наукових форумів. Він забезпе- 
чив вихід у світ (головний редактор) 25 томів наукового збірника «Освіта, наука і куль- 
тура на Поділлі» - єдиного в Україні успішно реалізованого проекту на регіональному 
рівні. Учений продовжує працювати відповідальним редактором наукового збірника 
«Іван Огієнко і сучасна наука та освіта», який зініціював 2003 р. Загалом він входив до 
складу понад 30 редколегій різних наукових видань, зокрема й журналу « Краєзнавство». 

О.М Завальнюк створив та успішно керує авторитетною науковою школою, що 
розробляє питання історії України наприкінці ХІХ ст. - у середині ХХ ст. До неї вхо- 
дять два десятки вчених. Основні напрями діяльності охоплюють соціально-економіч- 
ні, культурно-освітні, конфесійні, державно-управлінські, воєнні, міжнародні, біогра- 
фічні та інші аспекти. Представники школи вже опублікували майже 3 тис. праць, у 
тому числі 120 монографій". Школу поповнюють ті, хто за консультування й керівни- 
цтва О.М. Завальнюка виконали та успішно захистили дисертаційні роботи. Станом на 
2021 р. його учні успішно захистили дисертації на здобуття наукових ступенів: доктора 
наук - 3, кандидатів наук - 7, доктора філософії з історії та археології - 1. 

У 2013-2021 рр. ювіляр очолював спеціалізовані вчені ради історичного фа- 
культету (К 71.053.01 та Д 71.053.01) із правом прийняття до захисту кандидатських 





1 Степанков В., Комарніцький О. Олександр Завальнюк: біографічний портрет яскравої особистості, талановитого 
вченого, визначного педагога і менеджера вищої освіти // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного 
університету ім. Івана Огієнка: Історичні науки. - Т.33. - Кам'янець-Подільський, 2021. - С.33. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Ювілеї 231 





і докторських дисертацій зі спеціальності 07.00.01 - історія України. За цей час було 
захищено загалом понад півсотні дисертаційних робіт, зокрема й 8 докторських. 
У 2021 р. очолював разову спеціалізовану вчену раду із захисту дисертації на здобуття 
наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 032 - історія та археологія. Як го- 
лова ради постійно проявляв принципову вимогливість до якості поданих дисертацій, 
процедури їх захисту, що сприяло успішному проходженню дисертаційних справ в екс- 
пертній раді та атестаційній колегії Міністерства освіти і науки України. 

ОМ .Завальнюк бере участь у різних етапах атестації наукових кадрів. За 2012- 
2021 рр. особисто офіційно опонував і рецензував на кафедральному рівні загалом 
13 докторських і 18 кандидатських дисертацій. 

Як науковий керівник забезпечує підготовку молодих науковців через аспірантуру. 
На сьогодні його досвід переймають троє аспірантів, які, рівняючись на свого наставни- 
ка, єчи не найактивнішими з-поміж інших на історичному факультеті. Станом на осінь 
2021 р. вони взяли участь у понад 70 міжнародних, усеукраїнських і регіональних нау- 
кових конференціях, опублікували 80 наукових праць, у тому числі й у зарубіжних фа- 
хових та нефахових виданнях, вчасно виконують і проходять на кафедрі історії України 
процедуру обговорення розділів дисертаційних робіт. 

Упродовж багатьох років навчає гуртківців проводити наукові дослідження, дава- 
ти Їм свої оцінки, готувати доповіді на конференції і статті для публікації у студент- 
ських наукових виданнях. Иого гуртківці за останні роки опублікували понад 60 ста- 
тей із проблематики Української революції 1917-1921 рр. в університетських наукових 
збірниках. 

Учений успішно поєднує керівну, організаційну та науково-педагогічну діяльність з 
активною участю у громадському житті вишу, Подільського регіону, України. Він звик 
постійно бути там, де вирішуються важливі питання життя колективу, концентрується 
значна творча енергія, що спонукає до дії, гуртування, розширення меж пізнання. 

Із 1995 р. перебуває у складі місцевого осередку Національної спілки краєзнавців 
України. Дуже швидко заявив про себе як вдумливий, добре організований, ініціатив- 
ний, невтомний краєзнавець. Тож не дивно, що був обраний спочатку членом правлін- 
ня, а потім тричі (2008, 2012, 2017 рр. - членом президії НСКУ. Входить також і до 
складу керівних органів Кам'янець-Подільського міського осередку та Хмельницької 
обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Взяв особисту участь у 
роботі ПІ-УЇ з'їздів НСКУ, у виробленні програмних документів цих форумів. Історик 
очолює осередок Українського історичного товариства ім. Михайла Грушевського, ре- 
гіональне відділення Української академії історичних наук у Кам'янці-Подільському, є 
членом президії Всеукраїнського товариства ім. Івана Огієнка. Упродовж останніх де- 
сяти років результативно працює в комісії Хмельницької обласної ради з проведення 
щорічного конкурсу на кращі дослідження в галузі фундаментальних, прикладних, тех- 
нічних, економічних та гуманітарних наук: спочатку як голова, а згодом як досвідчений 
член цієї поважної в наукових колах регіону структури. 

У нинішній громадській діяльності ОМ Завальнюк послуговується власним вели- 
ким попереднім досвідом, здобутим під час роботи депутатом та керівництва постій- 
ною депутатською комісією з питань освіти, культури, молоді та спорту в Кам'янець- 
Подільській міській раді (1998-2002 рр», членом виконавчого комітету тієї ж 
ради (2003-2006 рр.) та депутатом Хмельницької облради, де працював у постійній ко- 
місії з розвитку освіти, науки, культури, фізичного виховання та спорту, туризму й ін- 
формаційної політики (2010-2015 рр.). Стає йому у пригоді й робота у складі колегій 
департаментів освіти та науки виконавчого комітету міськради й обласної державної 
адміністрації. І звісно ж, у царині громадського житті Олександр Михайлович завжди 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


232 Ювілеї 





послуговується своєю високо поцінованою людською культурою, незабутніми багато- 
річними управлінськими досягненнями, багатим досвідом деканської та ректорської 
роботи, коли очолювані ним факультет й університет зробили значний прорив у все- 
українських рейтингах вищих шкіл, вийшли на міжнародний рівень університетської 
співпраці, отримали визнання в Україні та поза нею. Тож не випадково він упродовж 
багатьох років працює радником президії ГО «Національна академія наук вищої освіти 
України», бере участь в її щорічних заходах. 

Оцінюючи досягнення О.М.Завальнюка, голова наглядової ради К-ПНУ ім. Івана 
Огієнка академік В.А.Смолій наголосив, що вони стали результатом «його самовідда- 
ної каторжної праці як на освітянській і науковій нивах, так ів ділянці адміністративної 
діяльності, помноженої на людинолюбство, талант, волю і цілеспрямованість у досяг- 
ненні мети»). 

Автори цього матеріалу, знаючи ювіляра впродовж десятків років, констатують, 
що він дотримався високого морального обов'язку щодо синівської поваги, незмірно 
вдячний своєму батькові - Михайлові Опанасовичу Завальнюку (1925-2002 рр.), учас- 
никові бойових дій Другої світової війни. Більшу частину свого дорослого життя тато 
віддав педагогічній роботі, 29 років був директором сільської школи на Кам'янеччині. 
Найкращими словами згадує він свою матір Ольгу Яківну (1929-1961 рр.), яка наро- 
дила йому сестричку Світлану (1955-2021 рр.), а також другу дружину батька Ольгу 
Пилипівну (1925-2007 рр.), котра займалася вихованням і сприяла освітньому росту 
дітей, створила у сім'ї здорову морально-психологічну атмосферу. 

Ювіляр пишається своєю родиною. Дружина Ольга Иосипівна, педагогиня за фа- 
хом, учителька вищої категорії, працює в дошкільному дитячому навчальному закладі, 
завжди сприяє науково-педагогічній роботі чоловіка, із розумінням ставиться до його 
поїздок в архіви та бібліотеки. Завжди підтримують батька дві донечки, також педа- 
гогині за фахом і снагою - Олеся й Оксана, котрі займаються науково-педагогічною 
діяльністю, ощасливили дідуся та бабусю трьома онуками й однією онучкою. Зяті - 
правоохоронець Віктор і лікар Мирослав - учасники бойових дій на сході України, са- 
мовіддано служать державі та міській громаді. Словом, великі професійні і громадські 
здобутки, підкріплені родинним щастям, роблять Олександра Михайловича високо 
мотивованим, сучасним ученим-інтелігентом, який сповна реалізує свій потенціал, іде 
до нових здобутків, котрі, віримо, будуть корисними нашій українській справі. 

За успіхи в керівній, організаційній, науково-педагогічній та громадській роботі 
О.М Завальнюка відзначено багатьма нагородами. На державному рівні він ушанова- 
ний почесним званням заслуженого працівника освіти України, орденом «За заслу- 
ги» ПІ ступеня, почесними грамотами Верховної Ради й Кабінету Міністрів України. 
Має чимало нагрудних знаків і почесних грамот Міністерства освіти і науки України, 
Міністерства сім'ї, молоді та спорту України, Президії НАН України, Федерації 
вчених України, президії ГО «Національна академія наук вищої освіти України», 
Української православної церкви Київського патріархату, різних рейтингових струк- 
тур. Хмельницька обласна державна адміністрація вручила йому відзнаку «За заслуги 
перед Хмельниччиною», низку подяк, почесних грамот і цінних подарунків. Високі 
нагороди отримані від Хмельницької обласної, Кам'янець-Подільської міської рад, 
а міський голова Кам'янця- Подільського відзначив здобутки вченого нагрудним зна- 
ком «За заслуги перед міською громадою». 

За організацію та особистий внесок у розвиток вітчизняного краєзнавства про- 
фесор О.М.Завальнюк здобув особливі відзнаки від керівництва Національної спілки 





57 Див.: Іван Огієнко і сучасна наука та освіта. - Серія історична та філологічна. - Вип.9. - Кам'янець-Подільський, 
2012. - С.311-312. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Ювілеї 233 





краєзнавців України. Він - почесний краєзнавець України, отримав почесні грамо- 
ти президії НСКУ, став лауреатом усеукраїнських краєзнавчих премій ім. Дмитра 
Яворницького, Героя України Михайла Сікорського та Героя України академіка Петра 
Тронька. За грунтовні дослідження, присвячені діяльності на Поділлі Івана Огієнка, 
Житомирська обласна рада присудила йому звання лауреата премії ім. Івана Огієн- 
ка в галузі науково-дослідної роботи. Також відзначений хмельницькими обласними 
преміями їм. Юхима Сіцінського, Їона Винокура, Миколи Дарманського, Пилипа 
Клименка. 

Таким чином, особистий внесок О.М.Завальнюка в розвиток історичної освіти та 
утвердження історичної правди про новітню історію України вагомий, він запропону- 
вав еволюційні зміни до концепції розвитку національної освіти в період Української 
революції 1917-1921 рр. активізував науково-дослідну роботу університету і спряму- 
вав її на розроблення важливих теоретичних та методологічних аспектів історичного 
поступу України. Один із найбільших здобутків ученого, обрії багаторічної науково-пе- 
дагогічної діяльності якого сповнені натхненної праці, творчості та великого інтересу 
до вітчизняного історичного минулого, - піднесення авторитету рідного йому універ- 
ситету, наукової школи кафедри історії України, діяльність котрої охоплює широкий 
спектр теоретико-методологічних і фактографічних питань. Говорячи зі вдячністю 
та гордістю про ювіляра, варто наголосити, що Олександр Михайлович Завальнюк є 
вагомою та колоритною особистістю міста над Смотричем, Поділля й усієї України. 
Життєво-творча канва професора настільки багата на людей і події, що їх усіх просто 
неможливо згадати в рамках ювілейного нарису. 

На життєвому шляху О.М.Завальнюка переплелися всі моменти життєвого посту- 
пу людини, освітянина, громадянина, ученого. І він із них завжди виходить із честю 
та сумлінням, пам'ятаючи визначальну народну мудрість: «Життя прожити - не поле 
перейти!». Найважливіше, на нашу думку, те, що тисячі учнів по-праву вважають його 
своїм учителем. 

Зазначені наукові, професійні та громадські здобутки, підкріплені щирим родин- 
ним щастям і правдивими відгуками від колег зі всієї нашої України роблять Олександра 
Михайловича високо мотивованим патріотом-інтелігентом, освітянином-краєзнав- 
цем, сучасним прогресивним ученим, представником української еліти, який сповна 
реалізує свій величезний потенціал, іде до нових висот, котрі, віримо, стануть не менш 
корисними, ніж раніше, вітчизняній історичній науці й освіті, загалом українській 
справі. Тож нехай продовжується і збагачується успішна освітня, наукова, громадська 
діяльність, сповнена нових світлих задумів та планів! Із роси й води вам, шановний юві- 
ляре, активного і творчого довголіття! 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Надходження до бібліотеки 


Інституту історії України НАНУ 


ІХ Міждисциплінарні гуманітарні читання 

(21-22 листопада 2020 р., Київ. Київський будинок 
вчених НАНУ): Тези доповідей / Відп. ред. Г.В.Боряк. - 
К.: Ін-т історії України НАН України, 2020. - 94 с. 


Академічна традиція українського зарубіжжя: 
історія і сучасність: ІлБег атісогит на пошан 
президента УВАН у США проф. Альберта Кіпи / 
Відп. ред.: І.Гирич, Л.Рудницький. - Нью-Иорк К.: 
Простір, 2021. - 680 с. 


Анатолій Олексійович Копилов: Особистість 

у вимірі епохи: Спогади. Дослідження: Зб. мат. наук.- 
практ. конф. / Уклад.: В.Дубінський, В.Степанков. - 
Вип.3. - Кам'янець-Подільський, 2021. - 256 с. 


Бойко-Гагарін А. 
Фальшивомонетництво в Україні в імперську добу 
(1795-1917). - Переяслав, 2020. - 396 с. 


Вегеш М., Віднянський С. 

Августин Волошин - будівничий української 
державності за Карпатами. - Вид. 2-те. - К.: 
Парламентське вид-во, 2021. - 472 с. (серія «Політичні 
портрети) 


Віктор Петров. Листи до Софії Зерової / 
Упор. В.Сергієнко. - К.: Дух і літера, 2021. - 432 с. 


Гайдуцький П. 

Україна за президентства Л.Д. Кучми: 

До 30-річчя відновлення Незалежності України. - 
К.,2021.- 608 с. 


Геноцид українців 1932-1933: за матеріалами 
досудових розслідувань / Авт.-упор.: О.Петришин, 

М Герасименко, О.Стасюк. - К.: Вид-во М.Мельника, 
2021. - 520 с. 


Грубінко А.В., Мартинов А.Ю. 
Європейський Союз після Вгехіс: продовження 
історії. - Тернопіль; К., 2021. - 258 с. 


Гнедін Д. 

Мої спогади / Підгот. до друку, передм. та ком. док. 
іст. наук, проф. В.М.Заруби. - Дніпро: Ліра, 2020. - 
у Я 


Дашкевич Я. 

У світі книжки / Упор.: Н.Паславська, Г.Сварник, 
А.Фелонюк. - Л.: Ін-т укр. археографії та 
джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України, 
2021. - 504 с. 


Демократизація політичних інститутів і суспільний 
розвиток в Україні / За ред. О.О.Рафальського, 

ОМ Майбороди. - К.: ППЕНД ім. І.Ф.Кураса НАН 
України, 2019. - 432 с. 


Духовна велич: меморії видатних українців: 
Наукова реставрація: До 30-річчя Незалежності 
України: Каталог виставкового проекту (Київ, 17 
серпня - 10 жовтня 2021 р.) / Упор. П.лінг. - К.: 
Нац. наук.-дослідний реставраційний центр України, 
2021. - 288 с. 


Звід пам'яток історії та культури України: 

Київ: Енциклопедичне видання / Гол. редкол. 
В.Смолій. - Кн.І: ч.Ш: С-Я. - К.: Ін-т історії України 
НАН України, 2021. - 2196 с. 


Зяблюк Н. 
Богодухівщиною, Уманщиною: Нотатки 
етнографа. - К.: Веселка, 2021. - 238 с. 


Каталог видань Інституту історії України 
НАН України за 2018 рік / Уклад.: Л.Я. Муха, 
1.Л.Островська. - К.: Ін-т історії України НАН 
України, 2019. - 40 с. 


Книга Буття: Давньослов'янський четій текст 
за списками ХІУ-ХУЇ ст. / Вступ, упор. тексту 
ТВілкул. - Л.: Укр. католицький ун-т, 2020. - 
640 с. (серія «Київське християнство», т.22) 


Когут 3. 

Археологічні дослідження у Батурині 

2013-2014 рр.: Палаци Івана Мазепи і Кирила 
Розумовського: До 70-річчя проф. 3.Когута / 

Упор. В.Мезенцев. - Торонто: Гомін України, 2015. - 
31с. 


Крим - це Україна: Документальні свідчення 

в архівах України: Зб. ст. і мат. круглого 

столу (15 лютого 2019 р / Гол. редкол. О.В.Бажан; 
уклад. С.І.Власенко. - К., 2019. - 191 с. 


Майдан. Пряма мова - Маїідап. Пігест зреесі / 
Запис інтерв'ю, упор. та прим. О Чебанюк. - Кн.2. - 
К.: Нац. музей Революції Гідності, 2019. - 448 с. 
(серія «Усна історія Майдану») 


Материальт по археологий, истории и зтнографий 
Таврии / Отв. ред. А.Й.Айбабин. - Вьш.ХІХ. - 
Симферополь; Керчь, 2014. - 544 с. 


Мицик Ю. 
Листи Ганни Швидько до Олени Апанович. - 
К.: Фоліант, 2020. - 28 с. 


Падалка С.С., Кириленко І.Г., Вергунов В.А. 
Чорнозем і українська історія: нарис від давнини 
до сьогодення. - К.: Аграрна наука, 2020. - 552 с. 


Проблеми історії країн Центральної 

та Східної Європи: Зб. наук. пр. / Гол. ред. 
В.С.Степанков. - Вип.9: На пошану чл.-кор. 
НАН України С.В.Віднянського. - Кам'янець- 
Подільський: Кам'янець-Подільський нац. ун-т 
ім. І.Огієнка, 2021. - 340 с. 


Реабілітовані історією: Харківська область / 
Гол. редкол. В.А.Смолій. - Кн.3, ч.4. - КА Х.: Золоті 
сторінки, 2021. - 832 с. 


Реєнт О. 

Соціально-економічні та політичні трансформації 
в Україні (кінець ХУПШІ - перші десятиліття ХХ 
століття): Нариси: У 2 кн. - К.: Ін-т історії України 
НАН України, 2021. - Кн.1. - 846 с. Кн.2. - 

818 с. 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Надходження до бібліотеки Інституту історії України НАНУ 235 





Рябчук М. 

Долання амбівалентності: Дихотомія української 
національної ідентичності - історичні причини та 
політичні наслідки. - К.: ППЕНД ім. І.Ф.Кураса 
НАН України, 2019. - 252 с. 


Селянське республікотворення періоду 
Української революції 1917-1921 рр. / Авт. кол.: 
Корновенко С.В., Берестовий Д.І. Компанієць О.В., 
Пасічна Ю.Г. та ін. - Черкаси, 2019. - 220 с. 


Східні традиції державотворення: 

Наук. зб. на честь 150-ї річниці від дня народин 
Агатангела Кримського / Кер. авт. кол. В.В.Омельчук. - 
К.: Прометей, 2020. - 836 с. 


Теоретико-методологічні засади дослідження 
історичної пам'яті: 36. наук. пр. / За заг. ред. 
А.Л.Кудряченка. - К.: Фенікс, 2019. - 216 с. 


Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ ст.: 
Док. і мат.: У 2ч. / Гол. редкол. В.А.Смолій; упор.: 
1.Азарх, М.Боришполець (Лобода), Т.Вронська та ін. - 
Ч.2. - К.: Наук. думка, 2021. - 1156 с. 


Українська еліта в історичній ретроспективі: 
Круглий стіл: Програма та матеріали (м. Кам'янець- 
Подільський, 25 червня 2020 р.) / Відп. ред. Д.Ващук. - 
К.: Ін-т історії України НАН України, 2020. - 80 с. 


Філіпович М. 

Архів українського історика Олени Компан у фондах 
Інституту рукопису Національної бібліотеки України 
імені В.І.Вернадського: Бібліографічне дослідження: 
Науковий каталог / Гол. редкол. Л.А.Дубровіна. - К.: 
Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського, 2019. - 200 с. 


Чорний Г. 
Хто ми є, українці? - К.: Ярославів Вал, 2020. - 224 с. 


Зхо большого террора / Сост. С.Кокин. - Т.2: 
Документь! из архивньх уголовньх дел на сотрудников 
органов НКВД УССР, осужденньх за нарушения 
социалистической законности (октябрь 1938 г. - июнь 
1943 г.). - Кн.3: УНКВД по Днепропетровской обл., 
УНКВД по Полтавской обл., особье органь НКВД, 
центральньй аппарат НКВД УССР. - Москва: 
Пробел-2000, 2021. - 656 с. 


Кагсуп 1940-2020: 7Ьгодпіа - Кіапазсую - Ратієс, - 
Маготамга: Пп-с Ратієсі Магодоме), 2020. - 104 5. 


Зруга А. 
Табіісе і тедаїєе ратідскоме. - Редсгупа: Томо 
Мйобпікоу /іеті Рядстуйзкіє), 2016. - 28 8. 


ТЬе Кагсуп Маввзасге. - Х/аггама: Їп-г Ратієсі 
ЖМагодоме), 2020. -- 69 5. 


Літературу підібрали: ної ци відділу науково-технічної ори нституту історії України НАНУ Л.Муха 


та головна бібліографка ві 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ділу науково-технічної інформації Інституту історії України НАНУ І.Островська 


Алфавітний покажчик матеріалів, 
надрукованих у журналі у 2021 р. 


жжж 


До З 0-річчя проголошення незалежності України 


Даниленко В. (Київ), Коцур В. (Переяслав). Українська 
незалежність як історична неминучість ..... манна 4 


ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ 


До 155-річчя від дня народження М.Грушевського 


Лист КОардецької до В.Дорошенка про перебування 
М Трушевського у Криворівні (вступна стаття й пу- 
блікація 1. Тнрича, Київ) аесннчаннаннкнивна нави 5 


Пиріг Р. (Київ). Академік М.Грушевський і нарком осві- 
ти М.Скрипник у контексті комунізації ВУАН (1927- 
1931 рр.н ранить най 5 


Тельвак Віталій (Дрогобич), Тельвак Вікторія (Дрогобич). 
Сучасне грушевськознавство: здобутки, втрати, перспек- 
ТИВИ ееннашненананнинінинанннннанені нання 5 


"Ткаченко І. (Київ). Видавнича діяльність М.Грушевсько- 
го в Києві 1907-1914 рр. як складова грушевськознав- 
ства: епістолярно-публіцистичний аспект ..... манна 5 


Шаповал Ю. (Київ), Федотова О. (Київ). Цензурний 
контроль творів М.Грушевського та В.Винниченка в 


УСРРУУРСВ она ана вна ЛЬ 5 
Автушенко Ї. (Київ), Буглай Н. (Миколаїв). Конфор- 


мізмі нонконформізм творчої інтелігенції в радянській 
Україні 1920-1930-х рр.: проблема вибору -..гманнчнннння 


м 


Автушенко Ї. (Київ), Стоян Т. (Київ). Репресії проти 
військовослужбовців в УСРР-УРСР у 1920-1930-х в 
особливості та наслідки: анна нн 


Антонюк Я. (Київ), Трофимович В. (Острог). Про- 
тиборство спецслужб закордонних центрів ОУН із 
КДБ (1960-ті - початок 1990-х рр.) «ання 3 


Березовенко А. (Київ). Православ'я як чинник політич- 
ної мобілізації суспільного буття України та Болгарії: 
історичні паралелі й сучасні тенденції ..... шани 6 


Білоус Н. (Київ). Укладання тестаментів у містах Волин- 
ського воєводства ХУ ст.: правові засади й повсякденні 
практики ....ннннининнниининининининиМи нини 1 


Бондарчук П. (Київ). Римо-католики в УРСР: особли- 
вості й тенденції змін у релігійності (друга половина 
1940 - перша половина 1980-х рр.) манна 1 


Борисенко М. (Київ). Моделі споживчої поведінки киян 
і модернізація міського способу життя в УРСР 1955- 
1965ррезненнайннананнанненннненн нина нн 5 


Брайчевська О. (Київ). «Посли до інших народів»: кри- 
терії вибору кандидатур за даними візантійських писем- 
них джерел У-ХІШОСТ. наново нон ані 4 


Волощук М. (Івано-Франківськ). Русини-міщани мало- 
польських міст ХПІ-ХТУ ст.: проблеми пошуку та іден- 
тифікації зананнннденоінавінннинававнебаненьноНно 2 


Вронська Т. (Київ), Пилипчук В. (Київ), Беланюк М. 
(Київ). Цивільне населення радянської України в полі 
зору військових трибуналів: регламентація каральних 
практик (1918-1959 рр.) мчч 


Тай-Нижник П. (Київ), Фурман І. (Київ). Державна 
жандармерія ЗУНР-3О УНР: зародження та інституці- 
алізація (1918 -1919:рр.- звізєзвчна ааноовани дних а 3 


Генега Р. (Львів), Панчук І. (Рівне). «Сільське в місько- 


му»: аграрний сектор Львова та його внесок у повоєнну 
економіку міста ....нннннннннннннннннннннниниНННИ 6 


Грицюк В. (Київ), Лисенко О. (Ки/їв), Кидонь В. (Київ). 
Пролог німецько-радянської війни: політичні та вій- 
ськово-стратегічні аспекти ..... нн 3 





Данилиха Н. (Львів). Політичні мотиви та наслідки пе- 
реселення українців із Польщі в УРСР у 1944-1950-х Р 
(на матеріалах західноукраїнських областей) ....шшачнчнннн: 


Донік О. (Київ), Опря Б. (Кам'янець-Подільський); 
Федьков О. (Кам'янець-Подільський). Політичні партії 
та селянство в українських губерніях Російської імперії 
наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: соціоментальні й 
інституційні чинники взаємодії ......шннннннннннннн 2 


Залеток Н. (Київ), Гуржій О. (Київ). Проблема служби 
жінок у британській армії в роки Другої світової війни: 
аналіз публічного дискурсу В Черчилля ......шаанннннннння 1 
Затилюк Я. (Київ). «В'їзд на митрополію» Йова (Бо- 


рецького) через Золоті ворота 1621 р. та винайдення 
схеми історії «народу руського» 





Заторський Н. (Фрібур, Швейцарія). Висвячення митро- 
полита Спиридона в контексті «Послання Мисаїла» 
она ни онов нон 4 


Клименко Н. (Київ), Дудар О. (Київ), Беззуб Ю. (Київ). 
Іендерні уявлення та практики на Буковині кінця ХІХ - 
початку ХХ ст. у світлі его-документів О.Кобилянської ... 2 


Ковальков О. (Кропивницький), Городня Н. (Київ). 
Ставлення населення УРСР до введення радянських 
військ Б. Афтаністано анблавьнаніа биачнанавнаномнан о 4 


Комарніцький О. (Кам'янець-Подільський), Недошит- 
ко І. Тернопіль). Більшовизація студентів педагогічних 
закладів національних меншин в УСРР/УРСР 1920- 
1930-х рр.: мета, засоби, завдання ......наннннннннннння 2 


Кошель О. (Чернівці), Ніколаєва Т. (Київ). Право- 
славне духівництво й національна інтелігенція Пра- 
вобережної України у другій половині ХІХ - на по- 
чатку ХХ ст.: внесок у розвиток культури та просвіт- 
ниПтва анна іннова уананНюкИН» 3 


Куделя-Свьонтек В. (Краків, Польща). Комеморація 
Голодомору православними українцями США в період 
«ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ» нання 6 
Кудлай О. (Київ). Народне міністерство шляхів Укра- 
їнської Народної Республіки: склад та завдання (1917- 
1919 рріеннннавнийойнвніканна нини паванни ночі 5 
Кузіна К. (Київ). Образ співробітника ВНК-ОДПУ- 
НКВС у російському емігрантському дискурсі 1920- 
1930-х рр. нання 5 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


ЛІ зфяавітний покажчик матеріа. 18, на кованих | у міс налі у 
А. др у 2021 237 





Матяш 1. (Київ). Українська дипломатична служба 1917- 
1921 рр.: формування інструментарію публічної й куль- 
турної дипломатії .....ннннниннинннинниннининнинни 4 
Мелещенко Т. (Київ), Волошин І. ( Черкаси). Шлях Укра- 


їни до НАТО: основні проблеми, здобутки та перспек- 
тиви євроатлантичної інтеграції 





Мельничук К. (Київ). Селянське самоврядування на 
Правобережжі України у другій половині ХІХ - на по- 
чатку ХХ ст.: формування кадрового складу -...аннннння 3 


Милько В. (Київ). Модернізація системи освіти в Укра- 
їні у другій половині 1860--1870-х рр. (на прикладі на- 
вчальних округів) занананнанннанннанн нн нний 6 


Погорєлов А. (Миколаїв). Невідомі історії українських 
остарбайтерок: досвід праці жінок із Південної України 


в орденсбургу Крессінзеє (1943-1945 рр.) манна 3 


Посохова Л. (Харків). Статус давньогрецької мови в 
«латинських школах» Гетьманщини та Слобідської 
України (ХУПІ - початок ХІХ ст.) .....шннаннннннннннннн 3 


Потапенко Р. (Переяслав). Науково-освітня інтелігенція 
в умовах ідеологічних трансформацій періоду ай 
ДОВИ рононниплурнано ананалати вини найоонй 


Реєнт О. (Київ), Сердюк О. (Київ). Чорносотенці: ща 
їнський аспект (кінець ХІХ - 1917 р.).....шаннннннннннннння 


Ричка В. (Київ). З історії міського (само)управління Ки- 
Ївської Русі .... 





Ричка В. (Київ), Меморандум Ярослава Осмомисла 
(Про походження ранніх галицьких звісток Київського 
літопису ХІТ СТО нннанінаннинувннанан нанні 6 


Романов С. (Луцьк). Історичний дискурс Лесі Українки: 
література як форма пізнання (до 150-річчя з дня народ- 
ження) зорі нин нзнавайравне винен 


Смолій В. (Київ). Революції у цивілізації раннього мо- 
дерну: паралелі українського та світового досвіду ........ 1 


Сохацький Я. (Слупськ, Польща). Відносини між Східно- 
Франкською державою та Київською Руссю в Х-ХІ ст. ... 3 


Таїрова-Яковлева Т. (Санкт-Петербург, Російська Фе- 
дерація). Невідома перемога: перший значний епізод у 
карієрі Богуна зананннннивиноманннн вний 6 


Тетерич-Пузьо А. (Слупськ, Польща). Історія одного 
союзу: взаємини Конрада Мазовецького з Данилом Га- 
лицьким у першій половині ХПІ ст. ...... нання 5 


Чура В. (Львів), Марчук В. Швано-Франкавськ). Участь 
партійно-державної номенклатури західних областей 


УРСР у заколоті ДКНС (серпень 1991 р.) ....анннннннння а 


Шевчук А. (Житомир). Повітові та головні суди Право- 
бережної України (1797-1831 рр.): улаштування, у 
вий склад; Діяльність зазхннан зазна ат ннбрувчни ска 


Шляхов О. (Дитпро). Підприємці Півдня України в полі- 
тичних практиках Російської імперії початку ХХ ст..... 1 


АЇекзіїеуєтв 1. (Теупорії), Майоп О. (Тегпорії). Тгаде ап 
Есопотіс Соорегагіоп Весмсееп | Ктаїпе апа Фе КериНіїс 
об Веіагиз: Нізгогіса! Дізсошгве (1991-2020) .......мхччччннях ч 


ВекЬ К. (Куго). Нівсогіса| Тгапбвогтатіоп5 об (Лкгаіпіап 
Кіхиа! Спісоге іл ап Отбап Епуїгоптепг (19205 - Капу 
"ГурепеуєВІГОО ЗП ОКУ) пнуненни нене НннайНю 1 


Веуліиі Хе. (С ерфогод). 5.Омагоу'я за Ідесіову 
аз а Ргіпсіріє об Модегпігаціоп об РЕдисагіопа! 
ВОСПОДІДЕЛЕ зононедюназеннванн  баоззабнанн ни 3 


КогіпепКо Р. (Тетпорії), Радаїіка 5. (Куло), Магоді М. (Вегероуе). 
Тапд Кеїабоп5 іп «ре Сопіехс ої босіа| апа Есопотіс 
"апзбогтаціоп об'Ве МХгаїпіап Соппітувіде Пигіпо Фе Усатя 
обІпдерепдєпсе: 5сіепиійс Аззезвтелів апа Богесазі ....мммннння 1 


Український історичний журнал. - 2021. - Моб 


ІусбепКо 1. (Ку/о). Стееік Сригсбеє іп (фе Зошібега 
Утаїпе іл Фе Макіпе (Бе Іате Еідіхеслій - тре Еітес На!Є 
об'ве Міпегеелій Сепигу)...аснннннннананя нання 6 


МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ. 
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО 


Боряк Г. (Київ), Лобузіна К. (Київ), Юркова О. (Ки/в). 
Цифровий архів Голодомору в Україні 1932-1933 рр. як 
універсальний джерельний мережевий ресурс: докумен- 
тальний та візуальний сегменти проекту .... шана 2, 


Ващук Д. (Київ), Старенький І. (Кам'янсць-Поділь- 
ський). Важливі аспекти матеріальної культури міст 
Поділля та Волині у другій половині ХІУ - першій 
половині ХУ ст. (за даними археологічних дослі- 
ДЖЕНЬ), ан нн 6 


Вілкул Т. (Київ). Лаврентіївська версія «Повісті временних 
літ» у текстології Новгородсько-Софійської групи .....гггг. 5 


Жванко Л. (Харків), Коляда Ї. (Київ). Дипломатичні 
представництва Польської Республіки у Харкові (1921- 
1937 РР): огляд проблематики та авторських рефлексій 
сучасної польської історіографії .....шаннннннннинннннн 3 


Затилюк Я. (Київ), Арістов В. (Київ). «Короткий істо- 
ричний опис про Малу Росію...» та українська історіо- 
графія кінця ХУ ст. .....аннннннннннннннннннннн 4 


Казьмирчук М. (Київ), Мех Н. (Київ). Маєткова куль- 
тура України у сучасних гуманітарних та природничих 
ДОСЛІДЖеННЯХ анна вініл найинонько 3 


Ковальчук Г. (Київ). Дослідження стародруків та рідкіс- 
них видань: з історії атрибуції книжкових пам'яток ... 3 


Колесник І. (Київ). Глобальна історія як квест для україн- 
ських істориків .....аанннинниннниннинининнниниинниМ 5 


Кудінов Д. (Суми), Пархоменко В. (Миколаїв). Класифі- 
кація форм і методів соціальної та політичної боротьби 
українського селянства на початку ХХ ст... 1 


Орлова Т. (Київ). Публічна історія як складова «м'якої 
сили» у сучасному суспільстві: з досвіду Австралії ...... 5 


Папакін Г. (Київ). «Цифровий поворот» у джерелознав- 
стві: реальність, перспектива чи ІЛЮЗІЯ оаааннньн 1 


Перкун В. (Київ). Допоміжні історичні дисципліни: під- 
сумки та перспективи студій шани 5-6 


Радишевський Р. (Київ), Кагамлик С. (Київ). Епістоляр- 
на спадщина М.Обідного часів еміграції ....шшаннннннннння Її 


Савчук І. (Київ). Становлення геоісторії як міждисци- 
плінарного напряму у суспільних науках Франції другої 
половини ХХ ст. ..... 2 





Сегеда С. (Київ), Шевчук В. (Київ). Створення та розви- 
ток Збройних сил України: історіографічний вимір ... 4 


Турченко Г. (Запоріжжя), Турченко Ф. (Запоріжжя). 
О.Оглоблин про схему історії України ХІХ - початку 
ХХ ст. (до 50-річчя творчого заповіту історика) онорій 1 


Шевченко В. (Київ), Коцур А. (Київ). Велика війна 
1914-1918 рр. у спогадах рядових учасників та очевид- 
ців: український контекст .....ннннннннинниннни ни 6 


ДИСКУСІЇ 


Іуржій О. (Київ). Перші роки «дружби та братерства» в 
українсько-московській торгівлі середини ХУП ст. ..... 5 


238 Алфавіт ний покажчик матеріалів, надрукованих у журналі у 2021 р. 





Міжнародна наукова конференція «Пам'ять Бабиного 
Яру і Голокосту: наукові та суспільно-політичні вимі- 
ри» (до 80-х роковин початку розстрілів у Бабиному 
Яру) (уклали: О.Лисенко, Київ; В.Нахманович, Київ; 
Т.Пастушенко, Київ)... 6 


ПЕРСОНАЛІЇ 


Бонь О. (Ки/в), Савченко С. (Київ). О.Апанович: еволю- 
ція поглядів української радянської історикині у світлі її 
інтелектуальної біографії .....шшнанннннннннннннннннннннннн 4 


Даниленко О. (Київ), Даниленко С. (Київ). Нарком фі- 
нансів УСРР М.Полоз: політико-економічні пріоритети 
діяльності (1920зтірро) анна аннони ня 3 


Світленко С. (Дилпро). Л.Жебуньов: від російського 
народництва до свідомо-го політичного українства (до 
170-річчя від дня народження) нааапено бін аннбтванн 1 


Уткін О. (Київ). Професор Б.Мартос: організаторська та 
науково-педагогічна діяльність .....анннннннннннннн 4 


НАДОПОМОГУ | 
ВИКЛАДАЧЕВІ ІСТОРІЇ 


Кульчицький С. (Київ). Ленінська держава-комуна як 
інструмент побудови спотвореного світу... 2 


Харковенко Р. (Київ), Рішняк О. (Львів). З історії пам'ят- 
коохоронної справи в Україні: питання культурної полі- 
тики та збереження національної спадщини .....аанненнни 4 


МІЗСЕШЛ.АМЕА 


Арістов В. (Київ). Коли місто Козелець отримало матде- 
бурзвкетраво? «аннаеннавнниновивниснниньвидення 1 


Кулинич Б. (Переяслав), Лазуренко В. (Черкаси). Істо- 
рія українського паралімпійського спорту в електрон- 
них медіа: рівень інформативності та репрезентатив- 
ності ... 





Русина О. (Київ). До питання про київське літописання 


ХІУ«ХУПСТ. панни ннаннаннвнинаноннх 2 
Якимович Б. (Львів). Апологія деяких сучасних крає- 
знавців про початки українського друкарства .....шаннння: 3 


РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ 


«Абрьсь рознья»: малюнкі і чарцяжкеі гетмана Януша 
Радзівіла (О, Русина, Київ) генінназівнани сіння 1 


Антропологічний код української культури і цивілізації 


(еБурямо Киів) зааазнанн ень воїна баланси 2 


Бажан О. Петро Шелест: «Вірю в розквіт моєї рідної 
України. 2 (Р.Пиріг, Київ). заннчпенасннваннавнайеной 2 


Білоус Н. За крок до Вічності: Мешканці міст Волині у 
світлі тестаментів кінця ХУЇТ-ХУП століть (М.Капраль, 
Львів) засне нано наб бодіннНь 3 


Буренков В. Дніпропетровський клан серед політичних 
еліт УРСР та СРСР (кінець 1920-х - початок 1990-х рр. 
(М.Каміонка, Краків, Польща) .... 4 





Віднянський С., Вегеш М. Августин Волошин і Карпат- 
ська Україна в історії українського державотворення 
(В. Гудзь, Мелітополь; О.Ситник, Мелітополь) .....хххх 3 


Тарань О. Дилеми українського політолога (С.Кульчиць- 
кий Киів) заазеннозеничонннибрюннояананемьннняго 5 


Добржанський С. Міське управління Правобережної 
України, Галичини і Буковини: порівняльний аналіз 
функціонування органів влади (друга половина ХІХ - 
початок ХХ ст.) (В.Шандра, Київ; Б.Янишин, Київ) ... З 


Заторський Н. «Послання Мисаїла до папи Сикста ГУ» 
1476 року: реконструкція архетипу (0. Русина, Київ; 


С3Косупилеви Київ) лані нониванн нні ньнових 3 
Казачество в тюркском и славянском мирах (В.Андреєв, 
Київ; С.Андреєва, Київ) зачннсненнінанови нення 4 


Каліщук О. Волинь'43: історіографічне пізнання і криве 
дзеркало пам'яті (0, Добржанський, Чернівці; Л.Стріль- 
чук Луцак) знечнеоненанавнання вання бианна інно 4 


Кожухаров А. Личните академични документи на бьл- 
гарската морска образователна система (1892-1946) 


(ВСавченко, Одеса), гла ніна побила нан 4 
Колесник І. Ілобальна історія. Історія понять (Ю.Мар- 
упинов КНІВ) панднавіньноноврей ан льнаньноной 4 


Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: заса- 
ди демократичного сходження (4.Мартинов, Київ)... 2 


Курилишин К. Часопис «Діло» (Львів, 1880-1939 
р): матеріали до біобібліографістики: У 10 т. - Т.1-6 
ІСоляр, Львів; П.Артимишин, Львів); ананас 5 


Наукове товариство імені Шевченка: Енциклопедія. - 


тля Ясь, Киів ана нноннюнн дума руна 2 


Попова Т. Петр Михайлович Бицилли: портрет в мане- 


ре «сфумато» (О.Ясь, Київ) .... ання 6 


Реєнт О. Соціально-економічні та політичні транс- 
формації в Україні (кінець ХУШ - перші десятиліття 
ХХ ст.). - Кн.1-2 (0.Удод, Київ) .... нання 6 


Смирнов А. Між хрестом, свастикою і червоною зір- 
кою: українське православ'я в роки Другої світової вій- 


ни (О.Лисенко; Киів). засоба оон ананнйНяй 6 


Таранец С. Старообрядчество в Российской импе- 
рий (конец ХУП - начало ХХ вв.): традиционная 
культура и повседневная жизнь старообрядцев. - Т.3 
(Г.Сакамото, Тенрі, Японія)... 6 


Томазов В. Греки-хіосці на Півдні України (кінець 
ХМИІ ст. - 1917 р.): між традиціями національного са- 
мозбереження та практиками соціокультурної адапта- 


ції (ОЯсь, Київ). зананананинін нано ніна 1 


Ціборовська-Римарович І. Друкарня Бердичівського мо- 
настиря босих кармелітів: історія та видавнича діяльність: 
1758-1844 (І. Войцехівська, Київ; Л.Іваницька, Київ) .... 1 


Черкащина: історія краю та його людності (8.Ластов- 
ський, Київ; Д.Куштан, Київ) .....нчнаннннннннннннннн 4 


Карреїег А. Мо Гапад Чег Козакеп лит Г апа Чег Вашегп: 
Гіе Окгаїпе іт Ногігопі дез МИезгепо уопі 16. Біз 19. 
Даргвипдегс (ГП. Барвінська, Одеса; С.Стельмах, Київ) ....1 


Когезропдепсіа мо)зкома Бешпапа апизга КадліміНа у/ 
Іахасі 1646-1655. - С2.1-2 (Ю. Мицик, Київ)... 5 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Алфавітний покажчик матеріалів, надрукованих у журналі у 2021 р. 239 





Кагубгаусу О. Роїісіа Райягм ока му муо)ем'бдлтуіє млобу йзкіт 
му окгезіє плієфгууго)еплут (В.Скальський, Київ). ..хччхччннх 3 


Лусроміса Р. М/оуй 2дгадлопу, сзуїїі уак Фомуддлую АК 
роглисіїю Роіакбм па разсме ЮРА (О.Каліщук, Луцьк; 
ЛСтрільсую Луцьк) знанні нні 3 


ХРОНІКА 


Ващук Д. (Ки/в), Калуцький С. (Кам'янець-Подільський). 
Круглий стіл «Від аристократії до еліти: домодерні та модерні 
ідентичності, ієрархії та середовище правлячої верстви». ..... 3 


Гордієнко Д, (Київ). І Міжнародна наукова конференція 
«Україна в світі: Польща і її сусіди в європейському жит- 
ті України доби середньовіччя» 1... 6 


Іупало В. (Львів), Войцещук Н. (Львів). Презентація проекту 
історико-культурного парку «Древній Звенигород»... 1 


Латиш Ю. (Ки/в). Міжнародна наукова конференція 
«Алкоголь і тверезість: минуле та сучасність» ....шнннннни 3 


Морозова О. (Миколаїв), Гайдай О. (Миколаїв). Міжна- 
родна наукова конференція «Українсько-польські відно- 
сини: до 100-річчя підписання Ризького договору» .... 4 


Немченко І. (Одеса). ХПІ читання пам'яті професора 
П.И.Каришковського ...... нини 2 


Таранець С. (Київ). Документальна спадщина Куренів- 
ського тримонастир'я: нові археографічні відкриття ... 4 


Шніцер І. (Ужгород), Боровець І. (Кам'янець-Поділь- 
ський). Міжнародна наукова онлайн-конференція «Ак- 
туальні проблеми історії та міжнародних відносин (на 
пошану С.В.Віднянського)» ......аннчнннннннн нн 2 


ЮВІЛЕЇ 


Боряк Г. (Київ), Віднянський С. (Київ). До ювілею док- 
торки історичних наук, професорки Ї.Матяш ......-ахчнння 2 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб 


Вегеш М. (Ужгород), Іваненко О. (Київ). До 70-річчя док- 
тора історичних наук, професора, члена-кореспондента 
НАН України С.Віднянського ...... ання 2 


Калакура Я. (Київ). До 70-річчя доктора історичних 
наук, професора М.Юрія .......ннннннннннннннннн 2 


Корольов Г. (Київ). До 80-річчя доктора історичних 
наук, професора Р.Пирога ..... нн 3 


Любовець О. (Київ). До 75-річчя доктора історичних 
наук, професора, члена-кореспондента НАН України 
ІАССОЛЛНТЕНКИ. он каві бан иа бно дана на» 3 


Михальчук Р. (Рівне). До 70-річчя професора Р.М.По- 
СТОЛОВСЬКОГО аааненьанониннннна нан 5 


Реєнт О. (Київ), Прокопчук В. (Думлівці), Завальнюк О. 
(Кам'янець-Подільський). До 75-річчя доктора історич- 
них наук, професора Л. Баженова .....ннннннннннн 1 
Реєнт О. (Київ), Телячий Ю. (Київ), Філінюк А. (Кам'я- 


нець-Подільський). До 70-річчя доктора історичних 
наук, професора О.Завальнюка 





ІХ МЕМОКІАМ 


Тазін Володимир Прокопович | ..... ання 5 
Котляр Микола Федорович | ......мнннннннннннннн 5 
Черніков Ігор Федорович |... 1 


Надходження до бібліотеки Інституту історії України 


Р анааановон денною 1-2, 4-6 
Наукова література, видана Інститутом історії України 
НАНУ 2020 р. онннананьваананивьнанні нан 3 


Алфавітний покажчик матеріалів, надрукованих у 
журналі у 2021 р. .... 6 





СОМТЕМТУ5 


НІЗТОВІСАІ, АВТІСІ Е5 

КусіКа У. (Куїу). Метогапдит ої Уагозіау Озплопузі (АБошс бе Огідіп об' Фе Капу Наїусі Могев об' бе Куй Сруопісіс 
оБіпе пиві НН Сепеиту)), сла абанналранаран дна анонімно зена анна нав 4 
"Таігоуа-ХаКкоуієуа Й. (856. Регегббшу, Кизвіап БЕедегакіоп). Шпїкпоутп Уістогу: (Ве Кігзг Зірпібісапс Ерізоде 
шереї Вопащів Сатеві. панни ни нанні нні ванни ниннинв нини инннини ніна зл 


МуїКо У. (Куїу). Модегпігайіоп ої (ре Едисаціоп Зузгепі іп (Лкгаїпе іп (Бе 5есопі Наїб об Бе І8бо5 ап І8705 
(Оп се Ехаштріє об Едисагціопа! Пізггіств) 





Аугизбепко Ї. (Куїм), 5соіап Т. (Куїу). Кергезсіопз5 Аваїп5г Зегуісетеп іп ОКтаїпіап 595. іп (ре 19205 - 19305: Ееагигез 


ап Сопоедиелсвв знана аннананананн анна ненненниннн нениНобнананнинаненанаон ин 44 
Непеба К. (Іміу), Рапсрик І. (Кіупе). "Кига! іп «Бе Сісу": Імім'я Артісиї сша! Зесгог ап Пе Сопитібигіоп го тре Сігу'8 
Роспуав ВСопотузаненанннининавннавненінавнанавнннивнаанинанозананане бно наннаривзнни заанетанивия 58 
Кидсіа-буіаюеї МУ, (Кгакбує, Роіапаї). Сопатетогаціоп об'Бе Ноїодотог Бу Оттбодох (Лкгаіпіапя об"бе 05А Дигіпо 
СПеЛСОЇ Маг ин ненні ван бони Льв ЙОН 73 
ВегегоуєпКо А. (Куїу). Огібодоху а5 а Кастог об Роїїкіса! Мобійгатіоп об босіа! Ехізгепсе об Октаїпе апа Виїдагіа: 
Нізголіса! Рагайсівала Сикгеілії ТРопіїв понавниннанойннапавананнваненевонививановонаннанадненініаанонання 89 
Іеусрепко І. (Куїу). Стееік СВигсбез іп «Бе 5ошфега Шктаїпе іл «бе Макіло (тБе Гате Еідеелій - "Ве Еіес Най об Фе 
Мпенев ВСЕ ЛЕШЕУ анна ніна нанні нена нні нан ан 102 


МЕТНОРОГОСУ. НІЗТОВІОСКАРНУ. ЗООВСЕЗ5 


Уазі'срикК Р. (Куїу), 5сагепКуї І. (Катіапет5-Родїїзкуї). Іпроггапс Авресів об Магегіа! Сиїтиге іп «бе Томп5 об 
РодіШа апа Уоїуп іп Фе 5есопа На об "бе Еоштеепіб - Еітес Наїб об'бе Еійеепіб Сепгигу (Ассогдїпо го Агсреоіоріса! 


Везеагоб) анна нн нон пб 
5БсуспепКко У (Куїу), Коєзиг А. (Куїу). ТЬе Стеаг У/аг об 1914-1918 іп (Бе Метоїгз об Огдїпагу Рагсісірапів ап 
усу спевево же ЛУкгацлав (СОПЕеХСо п панннніпинаа нон нена нибнннанн анна вана 135 
Регіип У, (Куїу). Аихіїагу Нізгогіса! Дізсіріїпез: В езиісв апа Регереспіуєв об 5сидісв (спа! оРамисіс) хання 150 
РІЗСО55ІОМ5 


Іопгегпатіопа! 5сіепсібїс Сопвегепсе "Метогу об Вабуп Уаг апа бе Ноїосацзг: 5сіепгібіс, Зосіа! апа Роїцса! Дітепзіопя" 
(Сопипетогагіпе "Ве Зосб Аппіуегвагу об "бе 5гаго об Мигдєг іп Вабуп Уаг) (О.ПузепКо, Куїу; УМакртапоуусі, Куїу; 
развизпеліко; Кут; Сотре аніс аннаннаднининнана ол онібеннзенеаін нний нави 165 


ВООК КЕУТЕХУ5 апа 5ОКУЕУЗ 


Тагапетз 5. О14 Веїеуетв іп «Фе В цз5іап Еппріге (1.аге Зеуептеелій. - Кагіу Тулепієтй Сепгигіез): Ттадіцопа! Сиїсиге апа 


Паїу Це об'Фе О14 Веїісуєтгз. - Мо! з (Н.5аКкатого, Тепгі, Іарап) ...... нан нининининининининининнниних 200 
Ксіспс О. босіо-Есопотіс апа Роїсіса! Ттап5богтасіоп іп (Лааіпе (Ел об Бе Еіссеелі - Віто Песадев об'Бе Пусплієтфй 
СЗепимівву з Рагеот З (ОЛЛЇОФКуїУ лоН е вонЙили льний 207 
5тугпоу А. Вегмееп (Бе Стозз, (ре Зумазтіка апа кБе Вед 5таг: МДЖгаїпіап Оттфодоху Пигіпо "Ве М/огій Маг П (О.Пувепко, 
Ку) езасіянн інн тина нина ро неньиоабтаати номен нання пенаванадннн ілфіониннй нені 213 
Ророма Т. Руси МіКБайомісі Вісвій: Рогігаїс іп Фе 5суїс об "9Питаго" (О.Хаз, Куїу)...... ання 219 
СНЕОМІСІТЕЗ5 

Ногаїіспко Б. (Куїу). г" Погегпатіопа! 5сіептійїс Сопвегепсе "ТЛктаїпе іп «Ве М/огі: Роіалд ап Їїз МеідрБогя іп тре 
Еигореаі Де об ЇЛегаї ле іл Бе Мідцв Арез" зааєниннавинаннванинавтнньнени аннаннвнннна виеннаввниннани» 224 
АММТУЕВКЗ5АВТЕ5 

Кеіспі О. (Куїу), ТеПасбуї Хи. (Куїу), Еййпіцік А. (Катіапег5-Родїїзкуї). То (Бе 70" Аппіусгзагу об Постог ої 
Нізгогіса! 5сіепсез, Ргобезвог О./ амаініик ..... анна нн 227 
Рибіїсагіоп5 Кесеїуей Бу Бе Пібтагу об Іпзсісиге об Нізгогу об Укгаїпе МА5 об (Лкгаїпе... мне 234 
Аірбабегіс ех об Магегіа!в5 Рибіїзбед іп «Бе Гоштпа! іп 2021 нн нинининининининининининининимнинини 236 


Український історичний журнал. - 2021. - Меб